УДК 316.334.2
О. В. Волянська, кандидат сощолопчних наук, доцент
ПРОБЛЕМА АГРЕСИВНО1 ПОВЕД1НКИ П1ДЛ1ТК1В: ФАКТОРИ ТА МЕХАН1ЗМИ СОЩАЛ1ЗАЦП
У сьогодтштхумовах значно бгльш лгберальних цгнностей певнийр1вень индивидуально!, агресИ стае фактором не просто сощальног адаптацИ, а й виживання частини населення. Це веде до переоценки рол1 агресИяк у социальному, так 7 в пси-х1чному розвитку. I в цьому контекст7 важливу роль в1д1грае досл1дження форм гг прояву, до яких, зокрема, можуть належати критика, гумор, спроби побудувати кар'еру зарахунок виявлення недол1юв свогх конкурент1в, небажання заводити ам'ю, участь у протестних акцгях, активна позиция в соц^альних мережах. Стаття при-свячена анал1зу р1зних прояв1в агресИ та агресивност1 тдлтюв як фактор1в та мехатзм^в адаптацИ до сощокультурного середовища.
Ключовi слова: агреая, адаптация, агресивмсть, тдл1ткова агреая, деструктивна агреая, конструктивна агреая, соц^ал^зац^я, агенти соц^ал^зацп.
Актуальтсть проблема. Пщл^кова агреая е предметом вивчення ба-гатьох наукових дисциплш. Психологи i фiзiологи вважають п характерною рисою перехщного вшу, що виникае в результат змши гормонального фону, розвитку когштивних процеав, штелекту i здiбностей. Для сощолопв щка-во те, яких форм може набути тдл^кова агреая в процес сощaлiзaщi.
Проблема агресп i агресивно'1 поведшки в наущ стае актуальною, коли суспшьство переживае критичш перiоди розвитку. За останш десятилiття aктуaльнiсть дано'1 теми лише зростае. Трансформащя колишньо'1 сощально-пол^ично!' системи, високий рiвень протестних настро'1'в, вiйнa на сходi Украши, радикальна змiнa цiнностей i вимушена переорiентaцiя поведiнки призвели до сплесюв агресп, зростання насильства i злочинносп, жорстоко-стi людей у побутовш поведiнцi. У свою чергу, юторичний aнaлiз л^ерату-ри свiдчить: поняття «агреая» i «агресившсть», а тим бшьше пов'язaнi з ними визначення («агресивний» та iн.) мають ощнний, тобто iсторично i ситуaцiйно обумовлений характер [13]. По-перше, коли йдеться про агре-сiю i агресившсть, завжди маеться на увaзi (хоча i не завжди усвщомлюеть-ся) певна «норма агресивносп». По-друге, стутнь aгресивностi, як i на-явшсть або вiдсутнiсть агресп як тако'1, оцiнюеться конкретним суспiльством, тобто мае вщносний характер.
Як вiдомо, у сощалютичному суспiльствi aгресiя розцiнювaлaся явно як негативна властивють особистостi. Вщповщно на цьому i базувалися як
© Волянська О. В., 2016
117
психолопя, так i педагопка. У захщних кранах традицшно iснували дещо iншi уявлення: оцшка агресп залежала вiд п вираженостi i спрямованостi. У сьогодшшшх умовах значно бiльш лiберальних цшностей певний рiвень шдивiдуальноi агресп стае фактором не просто сощальноi адаптацп, а й виживання частини населення. Це веде до переоцшки ролi агресп як у со-шальному, так i в психiчному розвитку. I в цьому контекст важливу роль ввдграе дослiдження форм п прояву, до яких, зокрема, можуть належати критика, гумор, спроби побудувати кар'еру за рахунок виявлення недолтв сво'1'х конкурентiв, небажання заводити ам'ю, участь у протестних акцiях, активна позищя в соцiальних мережах.
Аналiз останнiх джерел i публшацш. Дослщженням проблеми агресп на фундаментально-теоретичному i прикладному рiвнях займалися вченi рiзних шкiл та напрямiв (Р. Ардр^ А. Бандура, А. Х. Басс, Л. Берковщ, Р. А. Берон, Д. Долорд, Д. Зшьман, К. Лоренц, Н. Е. Мшлер, Д. Тедеш^ Р. Фельсон, С. Фешбах, З. Фрейд та iн.). Розробщ практично'1 сторони агресп у тдл^ковому перiодi присвяченi працi ряду зарубiжних i вiтчизняних науковцiв: К. Додж, М. Каплан, К. С. Лебединсько'1, Ю. Б. Можгiнського, А. Патерсон, М. М. Райсько'1, А. I. Стаценко, Г. Е. Сухарево'1, Р. Хусман та iн. Однак грунтовних дослiджень агресивностi в тдл^ковому вiцi та умов 11 подолання на сьогодшшнш день немае.
Мета даног статтi - аналiз проявiв агресп та агресивностi пiдлiткiв як чинниюв i механiзмiв 1хньо1 адаптацп до соцюкультурного середовища.
Виклад основного матерiалу. У науковш лiтературi прийнято розмежо-вувати поняття «агреая» ^я) i «агресившсть» (властивiсть особистостi, яка проявляеться в готовност до агресивно! поведiнки). Таким чином, агресившсть - це усвiдомлювана чи неусвщомлювана якась схильнiсть до агре-сивно! поведiнки; агресiя - це форма поведшки, яка частково е сощальним навчанням (ЗМ1, однолiтки, сiм'я) i частково е наслiдком агресивностi (властивосп особистостi).
Бiльшiсть психологiв сходяться на думщ, що агресивнiсть - це вроджена властивють кожно! живо! ютоти, здатнiсть до активностi, спрямованох на задоволення свохх потреб. Позитивна сторона агресивносп як здатностi до активносп - це iнiцiатива до подолання труднощiв, боротьба за виживання, самовдосконалення. Негативного значення агресившсть набувае тод^ коли через недолiки соцiальноi адаптацп особа конфлштуе з оточуючими, неадекватно засвоюе i порушуе моральш норми на шкоду iншим.
На думку Ф. В. Бассша, вщмшнють понять «агреая» i «агресившсть» веде до важливих наслщюв: по-перше, не за всякими агресивними дiями суб'екта варто вбачати агресившсть особистосп, по-друге, агресившсть людини не завжди проявляеться в явно агресивних дiях. Сама по собi агресивнiсть не
робить суб'екта сощально небезпечним, адже, з одного боку, юнуючий зв'язок мiж агресивнiстю i агресieю не е однозначним, а, з другого боку, акт агресп може не набувати соцiально небезпечних та несхвалюваних громадськiстю форм. Часто агресивнiсть розум^ть як «зловмисну актившсть». Однак сама по собi деструктивна поведiнка «зловмисною» не е, такою ii робить мотив дiяльностi, тобто ii щнносп, заради досягнення i оволодiння якими актившсть розгортаеться. Зовнiшнi практичнi ди можуть бути схожими, але "х «мотива-цiйнi компоненти прямо протилежними» [4, с. 111].
Агресивнiсть у рiзних осiб може мати рiзний ступiнь прояву - вiд май-же повно" вiдсутностi до граничного розвитку. Повна вщсутшсть агресив-ност призводить до податливостi, нездатностi зайняти активну життеву позищю. Разом з тим надмiрний розвиток агресивностi на кшталт акценту-ацп починае визначати весь характер особистосп, перетворюе ii в конфлшт-ну, нездатну на сощальну кооперацiю, а у своему крайньому вираженш е патологiею (сощальною i клiнiчною): агресiя втрачае ращонально-виборчу спрямованiсть i стае звичним способом поведшки, проявляючись у неви-правданш ворожостi, злостивостi, жорстокостi, негативiзмi.
Незважаючи на значнi розбiжностi щодо визначень агресп, А. А. Реан тдкреслюе, що, зважаючи на очевиднiсть того, що люди часто втрачають контроль над собою, агреая - це поведшка, яка спрямована на заподiяння шкоди або збитку iншiй живш iстотi, що мае всi тдстави уникати подiбно-го iз собою поводження. Дане комплексне визначення включае в себе таю окремi положення:
- агреая е навмисним, щлеспрямованим заподiянням шкоди жертвi;
- тд агресiею може бути розглянута лише така поведшка, що перед-бачае заподiяння шкоди або збитку живим ютотам;
- жертви повиннi мати мотиващю уникнення подiбного iз собою поводження [17, с. 8].
При цьому слщ урахувати, що агресивна поведiнка може бути як прямою, коли людина не приховуе свою агреаю вщ оточуючих, так i непрямою, коли агресiя приховуеться тд неприязню, ехидством або iронiею. Пряма агресiя проявляеться рiзними способами, починаючи вщ висловлення погроз у бш спiврозмовника i закiнчуючи безпосередшми агресивними дiями. Непрямою агресiею людина чинить тиск на «жертву».
У лiтературi представлено досить велику кшьюсть титв класифiкацii агресii. Так, видшяють два основних види агресивно" поведшки:
- конструктивну агреаю (вiдкритi прояви агресивних спонукань, реа-лiзованi в сощально прийнятнш формi, при наявносп вiдповiдних поведiн-кових навичок i стереотипiв емоцiйного реагування, вiдкритостi сощально-го досвiду i можливостi саморегуляцп та корекцii поведiнки);
- деструктивну агреаю (прямий прояв агресивносп, пов'язаний iз по-рушенням морально-етичних норм, що мютить елементи делшквентно! або кримшально! поведiнки з недостaтнiм урахуванням вимог реальност та зниженим емоцшним самоконтролем) [9, с. 185].
В. Д. Менделевич зазначае, що умовно можна говорити про конструктив-ну i неконструктивну форми агресп (за термшолопею Е. Фромма - добро-якiсну i злоякiсну). Рiзниця перерахованих форм полягае в нaмiрaх, що передували прояву агресивносп. При конструктивнш агресп злий, злочин-ний умисел завдати кому-небудь з оточуючих шкоду вщсутнш, тодi як при неконструктивнш - вiн е основою вибору саме даного способу взаемодп з людьми [12, с. 146].
Конструктивна форма агресп може бути названа також псевдоагреаею. Е. Фромм описуе в рамках псевдоагресивно! поведшки ненавмисну, прову, оборонну, шструментальну агреаю, агреаю як самоствердження. Нена-вмисна агреая може бути ознакою психопaтологiчного типу девiaнтноi по-ведiнки.
Нaйбiльш визнаною е загальна для ряду концепцш схема, запропонова-на А. Бассом i А. Даркою: фiзичнa агреая (напад); непряма aгресiя (злобнi пштки, жарти, вибухи лютi, що проявляються в крику, тупанш ногами i т. д.); схильнiсть до подразнення (готовшсть до появи негативних почутпв при найменшому порушеннi); негaтивiзм (опозицшна манера поведiнки вiд па-сивного опору до активно'1 боротьби); образа (заздрють i ненависть до оточуючих за дшсш та вигадаш вiдомостi); пiдозрiлiсть у дiaпaзонi вщ недовi-ри й обережностi до переконання, що ва iншi люди приносять шкоду або планують п; вербальна агреая (вираження негативних почутпв як через форму - сварка, крик, вереск, так i через змют словесних вiдповiдей - за-гроза, прокляття, лайка) [12, с. 151].
Агресивш прояви можуть бути: а) засобом досягнення певно'1 мети; б) способом психолопчно'! розрядки, замщення блоковано'1 потреби; в) са-моцшлю; г) способом задоволення потреби в сaмореaлiзaцii i самоствер-дженнi [12, с. 148].
У теорiях виникнення агресп у тдл^юв А. А. Реан видшяе двi основнi тенденцп. 1деться або про переважно бюлопчний мехaнiзм, в якому пiд-креслюеться роль нейрофiзiологiчних медiaторiв i функщонального стану глибинних структур мозку, або на перший план висуваеться динaмiчнa те-орiя агресивно'1 поведiнки, яка припускае, що основним мехашзмом агресп е патолопчний особистiсний розвиток, особливо в перюд життевих криз [17, с. 6].
Для того щоб з'ясувати, чи ввдграе вона роль фактора адаптацп (або дезaдaптaцii) в поведшщ пiдлiткiв, необхiдно було подшити два види - про-
дуктивну («конструктивну») i непродуктивну («деструктивну») агресiю на типовi форми 1хнього прояву. Перша може проявлятися тод^ коли вiдсутнiй злий умисел завдати кому-небудь шкоду. У такому випадку агресивна по-ведшка зводиться до оборонних чи ненавмисних дш або до агресп як само-ствердження. При неконструктивних агресивних дiях умисел завдати кому-небудь шкоду е основою вибору агресивно'1 поведiнки як способу взаемодп. Агресiя може бути направлена не тшьки зовнi, але i на власну особистiсть, що проявляеться, як правило, сущидальною поведшкою або самоушкоджен-ням. Дитяча чи тдл^кова агресiя мають сво'1 особливосп.
Досить часто агресивнi вчинки шдлггюв, якi потрапляють в поле зору правоохоронних та слщчих органiв i вимагають у силу свое! незрозумшос-тi та причинно! необгрунтованостi психiатричного аналiзу, е наслiдком осо-биспсно! кризи. 1нтенсивний розвиток самосвiдомостi та самокритичносп призводить до того, що дитина в тдл^ковому вiцi виявляе суперечносп не тiльки в навколишньому свiтi, а й у власному уявленш про себе.
Специфiчнi сощальш потреби пiдлiткового вiку пов'язанi з процесом формування особистосп. Це потреба в сощальнш самощентифшацп, шди-вiдуалiзащi, самоактуалiзацii (творчостi), наявностi близького друга, ви-борi життево! стратеги. Проблеми реалiзацii цих потреб на мшросощально-му рiвнi пов'язанi з характеристикою сощального оточення пiдлiтка (сiм'ею, школою, однол^ками), на бiльш високому (макросощальному) рiвнi - з особ-ливостями сощокультурно'1 ситуацп, в якiй формуеться особистють. 1деться про економiчну i полiтичну нестабiльнiсть, вiдсутнiсть усталено'1 системи щнностей, глибинну диференцiацiю молодi за соцiально-економiчним статусом, динамiчнiсть сощальних процесiв. Слiд зауважити, що форма i характер щлеращонально'1 агресп обумовлеш когнiтивними та оцiночними факторами: силою спонукання до агресп, силою факторiв, що гальмують дану поведшку, знанням конструктивного вирiшення ситуацп [3].
Тип переходу вщ дитинства до дорослосп залежить вiд того, наскшьки великим е розрив у нормах i вимогах, якi пред'являе дане суспшьство до дитини i дорослого. Там, де щ вимоги бшьш-менш одноманiтнi, розвиток протiкае повiльно i дитина досягае статусу дорослого поступово. В iнших суспiльствах норми поведшки дiтей i дорослих рiзнi й нав^ь протилежнi. Дитячий вiк вважаеться шровим, вiльним. Вiд дорослого ж очшують висо-кого ступеня шдивщуально'1 вiдповiдальностi. Вiд дитини вимагають послуху, вщ дорослого - шщативи та самостiйностi. 1ншими словами, чим вищий темп iсторичного розвитку, тим вщчутшша рiзниця мiж поколiннями, тим складшше механiзми трансмюп, передачi культури вiд старших до мо-лодших, i тим бiльш перебiрливими е вщносини молодших до свое'1 соць ально'1 та культурно'1 спадщини [10, с. 12]. Сьогодшшнш тип сустльства, за
визначенням Маргарет Мщ, е преф^уративним. Вш передбачае, що мiж-поколшна трaнсмiсiя культури - це не тшьки шформацшний потiк вiд бать-кiв до д^ей, а й зустрiчнa тенденщя: молодiжнa iнтерпретaцiя сучасно! соцiaльноi системи та культурна спадщина впливають i на старше поколш-ня. Цим М. Мщ пояснюе i молодiжну «контркультуру». У даному випадку важливо зрозум^и конкретнi соцiaльно-вiковi i мiжпоколiннi вiдмiнностi, якi й «складають» конфлшт, що провокуе прояв шдл^ково!' агресп.
Сучасний тдл^ок живе у свт, складному за сво'м змiстом i тенденщя-ми соцiaлiзaцii. Це пов'язано, по-перше, з темпом i ритмом техшко-техно-логiчних перетворень, що пред'являють до людей, що ростуть, новi вимоги. По-друге, з насиченим характером шформацп, яка створюе масу «шумiв», що глибинно впливають на тдл^ка, у якого ще не вироблено ч^ко!' житте-во'1 позицп. По-трете, з еколопчними i економiчними кризами, яю вразили наше суспiльство, що викликае у д^ей вiдчуття безнадшносп та роздрату-вання. При цьому у молодих людей розвиваеться почуття протесту, часто неусвщомленого, i разом iз тим росте 1'х iндивiдуaлiзaцiя, яка при втрaтi зaгaльносоцiaльноi защкавленосп веде до егохзму. Пiдлiтки бшьше iнших вiкових груп страждають вщ нестaбiльностi сощально:1, економiчноi i мо-ральнох, утративши сьогоднi необхiдну орiентaцiю в цiнностях i iдеaлaх, -стaрi зруйновaнi, новi не створеш [22, с. 144].
Особистiсть дитини i пiдлiткa формуеться не сама по собi, а в навколиш-ньому оточеннi. Особливо важлива роль малих груп, в яких тдл^ок взаемо-дiе з iншими людьми. Перш за все це стосуеться сiм'i. Тому, говорячи про особливосп aгресii в пiдлiтковому вiцi, необхщно враховувати той факт, що тдл^ок росте в сiм'i, а ам'я майже завжди е основним фактором сощаль зaцii, вона ж е головним джерелом живих приклaдiв aгресивноi поведiнки для бiльшостi дiтей.
Становлення aгресивноi поведiнки у пiдлiткiв - складний процес, у яко-му беруть участь багато фaкторiв. Агресивна поведшка визначаеться впли-вом сiм'i, однолiткiв, а також засобами мaсовоi iнформaцii. Дiти навчають-ся агресивнш поведiнцi як за допомогою прямих тдкршлень, так i шляхом спостереження агресивних дш, намагаючись припинити негативш вiдноси-ни мiж сво'ми дтми, батьки можуть ненавмисно заохочувати ту саму по-ведiнку, вiд яко'1 хочуть позбутися. Наприклад, застосовуючи вкрай суворi покарання i не контролюючи заняття дiтей, вони можуть виявити, що 1'х дiти aгресивнi i неслухнянi.
Численнi дослiдження показали, що для амей, з яких виходять агресив-нi дiти, хaрaктернi особливi взаемини мiж членами сiм'i. Подiбнi тенденцii психологами описaнi як «цикл насильства» [1, с. 204].
Д^и схильш вiдтворювати тi види взаемовщносин, якi «практикують» !х батьки по вщношенню один до одного. Пщл^ки, вибираючи методи з'ясування вщносин з братами i сестрами, котюють тактику вирiшення конфлiктiв у бать-кiв. Коли дiти виростають i вступають у шлюб, вони використовують вщре-петируванi способи вирiшення конфлiктiв i, замикаючи цикл, передають !х сво!м дiтям за допомогою створення характерного стилю дисциплiни. Схож тенденцп спостерiгаються i всерединi само! особистосп (принцип спiралi). Достовiрно встановлено, що жорстоке поводження з дитиною в ам'! не тшь-ки тдвищуе агресивнiсть 11 поведiнки у стосунках iз однолiтками, а й сприяе розвитку схильностi до насильства в бшьш зрiлому вiцi, перетворюючи фь зичну агресiю на життевий стиль особистосп [1, с. 206].
На становлення агресивно! поведiнки впливають стутнь згуртованостi ам'!, близькостi мiж батьками i дитиною, характер взаемин мiж братами i сестрами, а також стиль амейного керiвництва. Дiти, у яких у ам'! сильний розлад, чи! батьки вiдчуженi i холодш, порiвняно бiльш схильнi до агресивно! поведшки.
Як показують результати дослщжень вчених, 92 зi 100 обстежених де-лiнквентних пiдлiткiв росли у вкрай неблагополучий обстановщ: 40 % росли в неповних ам'ях, у 11 % обое батьюв позбавлеш батькiвських прав, у 19 % найближчi родичi на момент обстеження знаходилися в мюцях по-збавлення волi. У 88 % батьювських сiмей вихованцiв зазначалося зловжи-вання спиртними напоями хоча б одним iз батькiв. Повна бездоглядшсть, безконтрольнiсть поведiнки з боку батьюв, байдужiсть у подальшiй долi тдл^ка зазначена в 76 % випадюв [3, с. 130].
Поеднання несприятливих бiологiчних, психологiчних, сiмейних та ш-ших соцiально-психологiчних чинникiв спотворюе весь споаб життя тд-лiткiв. Характерним для них стае порушення емоцшних вiдносин з оточу-ючими людьми. Шдл^ки пiдпадають пiд сильний вплив тдл^ково! групи, що нерiдко формуе асощальну шкалу життевих цiнностей. Сам споЫб життя, середовище, стиль i коло спiлкування сприяють розвитку та закрь пленню девiантно! поведiнки. Таким чином, мае мюце негативний мшро-клiмат у багатьох сiм'ях, який обумовлюе виникнення вщчуженосп, гру-босп, неприязнi певно! частини пiдлiткiв, прагнення робити все на зло, усупереч волi оточуючих, що створюе об'ективш передумови для появи демонстративно! непокори, агресивносп й руйшвних дiй [5, с. 121].
Пщл^ки отримують вщомосп про агресiю також iз спшкування з одно-лiтками. Вони вчаться вести себе агресивно, спостершаючи за поведшкою iнших дiтей (наприклад, однокласниюв). Однак тi, хто дуже агресивний, швидше за все, виявляться пригнобленими бшьшютю в класi. З шшого боку, цi агресивнi дiти можуть знайти друзiв серед iнших агресивних однол^юв.
В. В. Знаков у зв'язку iз цим зазначае, що психiчнi властивосп особис-тосп, у тому чист i таю негативш, як aгресивнiсть, формуються тд впливом соцiaльного середовища. Для тдл^ка, як вiдомо, нaйбiльш значущими елементами соцiaльного оточення е групи однол^юв у школi i на вулищ. Вiдповiдно головнi причини aгресивноi поведiнки пiдлiткa слiд шукати в його мiжособистiсних вiдносинaх з оточуючими, а також у типах сощаль-них норм, прийнятих у референтних для нього групах [8, с. 23].
Одне iз найбшьш стрних джерел навчання агресп - засоби мaсовоi ш-формацп. Одна з небезпечних для духовно-морaльноi атмосфери суспшьства трaдицiй ЗМ1 полягае в 'хньому прaгненнi (заради високих рейтингiв) екс-плуатувати негiднi, руйнiвнi тенденцп людсько'1 пiдсвiдомостi. 1снуе прямий зв'язок мiж злочиннiстю на екрaнi телебачення та вулищ. У результат про-понованих шформацшних впливiв суспiльство все часпше зiштовхуеться з такими явищами серед молодо як ослаблення здaтностi до самоконтролю за своею поведшкою, aктивiзaцiя iррaцiонaльноi сфери свiдомостi, поси-лення садомазох^тських схильностей. Дaнi соцiологiчних дослщжень пiдтверджують нaявнiсть кореляцiйних зв'язкiв мiж названими явищами та зростанням штенсивносп iнформaцiйних потокiв вiдповiдного змiсту в ЗМ1.
На думку фaхiвцiв, змют того, що молодь отримуе в ЗМ1, е одним iз найбшьш травмуючих фaкторiв телевiзiйного впливу на п психiчний та фiзич-ний стан. Головним чином це належить до насильства, яке нaдмiрно демон-струе телебачення. Як показують досшдження, постшний перегляд сцен насильства притупляе чутливють до aгресii, зменшуе значимють внутрiшнiх фaкторiв, якi п стримують, збiльшуе фaктичнi прояви агресивносп в по-водженнi, формуе неправильний образ соцiaльноi реaльностi, що може стати основою подiбних дiй.
Отже, у тдл^юв один iз головних шляхiв формування aгресивностi -спостереження за агреаею iнших. Усi перераховаш вище фактори повиннi враховуватися батьками, педагогами, психологами та суспшьством у цшому при взaемодii з тдл^ками, тому що aгресii легше запоб^и, нiж потiм ко-ригувати агресивну поведшку.
Згiдно з рядом дослщжень пiдлiтковоi aгресii сучасна ситуaцiя виявила два основних вaрiaнти пошуку адаптацп пiдлiткaми, пов'язаних з агресив-ною поведшкою. Перший вaрiaнт - «бунт», «заколот» (у термшологл Р. Мер-тона), пов'язаний з переживанням тдл^ком чимaлоi кiлькостi суб'ективно значущих сощальних, психологiчних та iнших проблем, що не дозволяють йому повнiстю вщповщати сaмооцiнцi або вимогaм-очiкувaнням навколиш-нього середовища. У цьому вaрiaнтi поведшка визначаеться запереченням
пропонованих середовищем цшей дiяльностi i способiв 1'х досягнення, а та-кож нездaтнiстю опанувати адаптивними типами сощально!' дп. Другий вaрiaнт - оновлення середовища. Вiн пов'язаний iз тим, що пiдлiток, здатний до вироблення власних цшей дiяльностi i способiв 1'х досягнення, виступае шноватором, рiдко вiдрaзу приймаеться середовищем. Тодi вiн змушений використовувати aгресивнi форми поведшки для утвердження свое!' правоти. «Оновлення середовища» - це помiрно агресивна поведшка, мотивована прагненням привести оточення у вщповщшсть зi сво'1'ми уявленнями про те, яким воно мае бути. I в цьому контексп визначальним фактором е закладе-на в дитиш на бшьш рaннiх етапах розвитку система цшностей [13]. Д. В. Ольшанський порiвнюе цiнностi зi своерiдними маяками, що допо-магають «помiтити в потощ шформацп те, що нaйбiльш важливо (в позитивному або негативному сена) для життедiяльностi людини; це таю орь ентири, дотримуючись яких, людина збер^ае свою визначешсть, внутршню послiдовнiсть свое'! поведiнки».
Експериментально виявлено два основних вaрiaнти агресивно'! поведшки, за якими стоять рiзнi вaрiaнти розвитку емоцiйно-мотивaцiйного ядра особистосп. Вiдкритa «деструктивна» aгресiя, що супроводжуеться вну-трiшньоособистiсною ворожiстю, не тшьки фiксуе соцiaльну дезaдaптaцiю, але i заважае п подоланню. Навпаки, переважно непряма, «конструктивна» aгресiя, позбавлена внутршньо! ворожостi, виявляеться не тiльки шдика-тором дезадаптацп, а й шструментом п подолання, тобто фактором сощаль-но'1 aдaптaцii.
До iндикaторiв деструктивно!' агресп належить цiлий комплекс чинниюв:
- персональний фактор (низький рiвень виховання, неадекватно занижена самооцшка, висока iмпульсивнiсть, зловживання алкоголем, наркотиками, комп'ютерними ^ами, готовнiсть до ризику, обмежене почуття само-збереження);
- поведшковий фактор (поведiнкa, що створюе перешкоди для оточую-чих, вaндaлiзм, безцiльне проведення часу, прогули, слабка устшшсть у школi, рaннi сексуальш контакти, приводи в мiлiцiю, рання судимють);
- соцiaльний фактор (культ насильства в суспшьсга, вплив ЗМ1, пове-дiнкa бaтькiв, що вщхиляеться, низький соцiaльно-економiчний статус сiм'i, залежшсть вiд соцiaльноi допомоги, змiнa виховaтелiв (вiтчим, мачуха), сiмейне i сексуальне насильство, друзi з поведiнкою, що вщхиляеться) [13].
У контексп дослщження «Пiдлiток у великому мiстi: фактори та меха-нiзми соцiaлiзaцii», проведеному в 2013 р. кафедрою соцюлогп Харювсько-го нaцiонaльного унiверситету iменi В. Н. Кaрaзiнa за тдтримки Хaркiвськоi
облдержадмшютраци1, ми мали можливють провести порiвняльний аналiз даних 2013 р. i подiбного дослiдження 1999 р. Це дозволило вщповюти на цiлий ряд практичних питань, а саме, чи змшюються з часом частота про-явiв шдл^ково! агреси, форми 11 стримування i трансформаций гендернi особливостi, агенти сощалiзащi та iн.
У ходi дослiдження були диференцiйованi iндикатори агресивност (во-рожiсть, спалахи гнiву, дратвливють, недовiра) та агреси (участь у бшках, конфлiкти з однолiтками, приводи в мшщю та iн.), а також використовува-ли загальноприйняту в психологи класиф^ащю агресивних реакцiй за опитувальником Басса - Дарки, згадану вище.
Даш, отримаш в ходi аналiзу результатiв, дозволяють видiлити кшька помiтних тенденцiй.
По-перше, рiвень агресивносп та проявiв агреси у тдл^юв знизився порiвняно з даними 1999 р. За даними дослщження 2013 р., спалахи гшву, дратiвливостi вщзначають у себе 58 % респонденпв, з них 17 % - часто. У 1999 р. кшькють тдл^юв, якi вiдзначали у себе подiбнi симптоми, ста-новила 89 %. Якщо у 1999 р. кшьюсть тих, хто «час вщ часу бере участь у бшках», складала 39 %, а тих, хто робить це «часто i дуже часто», - 11 %, то в 2013 р. - 31 % i 8 % вщповщно (рис. 1).
Рис. 1. Показники агресивност та агреси (в % до тих, хто вщпов1в)
По-друге, кшьмсть шдл^юв, схильних до прояву неконструктивно'!' спонтанно! агреси, е незмшною в масивах даних рiзних рокiв i становить близько 3 % (рис. 2).
1 Протягом дослвдження 1999 р. було опитано 1274 тдлггки, тд час дослвдження 2013 р. -1899 тдлпшв вжом в1д 12 до 17 рокв, що мешкають у мсп Харков1. Виб1ркова сукупшсть обох дослвджень репрезентуе генеральну сукупшсть за такими критершми, як вж, стать, район мгста, де респондент мешкае тд час опитування, та вид навчального закладу.
51,58
бувас по-разному
57
45,22
суперник
40
П1ДЛ1ТОК
2013 ■ 1999
Рис.2. Хтоешщаторомбшки?(у %дотих, хто вiдповiв)
Прояви р1зних форм агресп обумовлеш як в1ковими, так 1 статевими особ-ливостями. У юнак1в-тдл1тк1в ус показники агресп виражеш набагато сильшше, шж у д1вчат, агреая яких в основному юнуе потенцшно - у формах страху чи залежносп. Агресившсть юнак1в виявляеться як тенденщя чи реальшсть поведшки. У юнак1в-тдл1тк1в переважае пряма ф1зична 1 вер-бальна агреая; на вщмшу вщ них, у д1вчат переважае непряма вербальна формаагресп.Даш дослщження Л. М. Семенюк свщчать про те, що всере-диш тдл1ткового в1ку як у хлопчиюв, так 1 у д1вчат юнують в1ков1 перюди з бшьш високим 1 бшьш низьким р1внем прояву агресивно! поведшки. Так, установлено, що у хлопчиюв е два тки прояву агресп: 12 рок1в 1 14-15 ро-к1в. У д1вчат також виявляються два тки: найбшьший р1вень прояву агресивно!' повед1нки вщзначаеться в 11 1 в 13 рок1в [20, с. 23].
По-трете, як виявило наше дослщження, найчаспше стан агресивност1 в1дчувають д1вчата, шж юнаки. При цьому агрес1я (д1я) част1ше властива юнакам, н1ж д1вчатам. 1ншими словами, д1вчата значно часпше переживають гн1в 1 роздратування, але не виявляють !'х зовн1 у вигляд1 агресивних д1й; юнакам, навпаки, у бшьшому ступен1 властива агресивна поведшка, яка часто не мае внутр1шшх емоц1йних мотив1в. Так, у груш тих, хто часто 1 дуже часто переживають гшв 1 роздратування, 71 % складають респонденти жь ночо! стат1 1 29 % - чолов1чо!'. Серед тих, хто часто 1 дуже часто беруть участь у бшках, 77 % - це юнаки 1 23 % - д1вчата.
Агрес1я бшьшосп д1вчат обумовлена част1ше тшьки особистими мотивами, серед яких «особиста образа» (42 %) 1 «помста (дати здач1)» (31 %) (рис. 3).
Рис. З.Причиниучаспв бшщд1вчат(у %докшькосп тих,хтов1дпов1в)
Юнаки, беручи участь у бшщ, керуються рiвною мiрою як особистими, так i груповими iнтересами. Розподiл причин агресп в порядку зменшення !х значимосп для юнацько! аудитора виглядае таким чином: «особиста образа» (54 %), «на захист товариша» (41 %), «дати здачЬ> (39 %), «б'ються товаришi, i !х потрiбно пiдтримати» (31 %) (рис. 4).
По-четверте, чим старшi пiдлiтки, тим вищий !х рiвень агресивностi. Число тих, хто вщзначають у себе напади злосп, у 11 клас становить 68 %, в той час як аналопчний показник серед учшв 9 та 7 клаав - 58 % i 52 % вщповщно. Зворотна картина спостер^аеться в проявах фiзичноí агресп, яка в !! найбiльш поширених формах, зокрема таких, як участь в бшках, навпаки, з вшом знижуеться (рис. 5).
Рис. 4. Причини участ в бшщ юнаюв (у % до кшькост тих, хто в1диов1в)
Рис. 5. Показники агресивносп та агресп тдлитав зaлежновiдклaсунaвчaння(у %дотих,хтовiдповiв)
Що стосуеться причин агресивно! поведшки, то одинадцятикласники рщше беруть участь у бшках у зв'язку з особистою образою: 44 % тих, хто навчаеться в 11 клас1, в пор1внянш з 51 % семикласниюв (рис. 6); одинадцятикласники рщше е шщ1аторами бшки (53 % 1 58 % вщповщно).
Рис. 6. Причини участ в бшщ залежно вщ класу навчання (у %дотих,хтовiдповiв)
Виникае питання, в як1 форми трансформуеться зростаюча з в1ком внут-р1шня агресивн1сть п1дл1тк1в, якщо знижуеться кшькють б1йок, у ход1 яких
11 можна швидко погасити. Вщповщь на це питання ми знаходимо в оцшках форм поведшки в конфл^! Якщо з вшом фiзична агресiя (наприклад, участь у бшках) зустрiчаеться рщше, то вербальна агресiя стае бшьш поширеною. Агресiя, яка трансформуеться, актуалiзуеться в таких формах, як негативiзм i конфлiктнiсть. Прикладом е те, що кiлькiсть конфлiктiв з учителями в 11 клаана 3 % вище,шж в 9клас1, та на 17% вище,шж в7 клас(рис. 7). 1ншими формами поведiнки, пов'язаними з агреаею, е, наприклад, обман, схильшсть до аизикуИвщсутшсть емпатп.
70
60
50
40
30
20
10
.ТТ
I рщко
часто
7 клас
9 клас
11 клас
Рuс.7.Розиодiлиозитивиихвiдиовiдейресиоидеитiвиазаиитаиия «Як часто у Вас бувають коифлшти з вчителями?» (у % до тих, хто вiдповiв)
Висновки. Результати, отримаш в ход1 дослщження, у цшому тдтвер-джують ппотезу про те, що агресивна поведшка пов'язана з сощальною адаптащею 1 виступае як один з п сощально-психолопчних фактор1в. Даш про взаемозв'язок вшу ! агресивносп/агресп (як внутршньо!, так ! зовшш-ньо111 форм) указують на бшьш високий адаптивний потенщал бшьш старших тдл^юв у пор!внянш з молодшими. Набутий до 11 класу сощальний досвщ дозволяе шдл^кам з нормальною адаптащею пригшчувати ! транс-формувати зростаючу агресившсть у бшьш конструктивш модел! поведшки або (як один 1з варiантiв) змшювати форму агресп. Наприклад, використо-вувати вербальну агресш замiсть ф1зично'1. Таким чином, агреая виступае як фактор-ознака сощально! дезадаптацп i одночасно як фактор-мехашзм 11 компенсацп.
Данi проведеного дослщження ф1ксують пост1йну тенденцiю до знижен-ня р1вня агресп й агресивносп п1дл1тк1в за останнi десять роюв, при тому
що вщсоток тдл1тк1в, схильних до невмотивовано! деструктивно! агресп, залишився незмшним. Даний факт, на наш погляд, мае бшьшою м1рою со-щальну обумовлен1сть.
Соц1альн1 причини тдл1тково! агресп сьогодн1, як 1 десять рок1в тому, зводяться до впливу с1м'!, однол1тк1в, системи осв1ти 1 засоб1в масово! ш-формацп. Зм1ни, як1 в1дбулися за цей час, стосуються вс1х вищезгаданих агент1в сощал1зацп, але бшьшою м1рою вони пов'язан1 з л1берал1защею ц1нностей, а також змшою форм 1 вид1в сп1лкування, розширенням шфор-мац1йного простору у зв'язку з посиленням рол1 1нтернету. Сощальш мере-ж1 в1д1грають у процес1 сощально! адаптацп все б1льшу роль, пропонуючи вир1шення багатьох психолог1чних тдл1ткових проблем, таких як самоак-туал1защя, потреба в теплих дружн1х вщносинах, виб1р життево! стратеги, схвалення.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бандура А. Подростковая агрессия / А. Бандура, Р. Уолтерс. - М. : Фимита, 2000. -512 с.
2. Берковиц Л. Агрессия. Причины, последствия, контроль / Л. Берковиц. - М. : Академия, 2001. - 512 с.
3. Волянская Е. В. Социокультурная детерминация подростковой агрессии / Е. В. Во-лянская, В. Е. Пилипенко, Е. В. Сапелкина. - Киев : ПЦ «Фолиант», 2004. - 174 с.
4. Ганова Л. А. Феномен агрессивности и особенности личности / Л. А. Ганова // Вопросы общей и дифференциальной психологи : сб. науч. тр. - Кемерово, 1998. -Вып. 2. - С. 108-115.
5. Гуггенбюль А. Зловещее очарование насилия. Профилактика детской агрессивности и жестокости и борьба с ними / А. Гуггенбюль. - СПб. : Питер, 2000. - 298 с.
6. Ениколопов С. Н. Некоторые проблемы психологии агрессивного поведения детей / С. Н. Ениколопов // Социал. и клин. психиатрия. - 2002. - № 2. - С. 40-45.
7. Змановская Е. В. Девиантология. Психология отклоняющегося поведения : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Е. В. Змановская. - М. : Академия, 2003. - 360 с.
8. Знаков В. В. Понимание асоциальными подростками ситуаций насилия и унижения человеческого достоинства / В. В. Знаков // Вопр. психологии. - 1989. - № 3. -С. 20-27.
9. Калинина Е. А. Агрессия и агрессивность у подростков 14-15 лет / Е. А. Калинина // Обществ. науки и современность. - 1993. - № 3. - С. 183-190.
10. Кон И. С. Психология ранней юности / И. С. Кон. - М. : Просвещение, 1989. -256 с.
11. Копейко Я. Ю. Гендерные аспекты агрессивности / Я. Ю. Копейко // Психология XXI века : тез. Междунар. межвуз. науч.-практ. студ. конф. - СПб., 2000. -С.30-31.
12. Можгинский Ю. Б. Агрессия подростков: эмоциональный и кризисный механизм / Ю. Б. Можгииский. - СПб. : Питер, 1999. - 220 с.
13. Ольшанская Е. В. Подростковая агрессия как фактор социальной адаптации : дис. ... каид. исихол. иаук : 19.00.05 / Е. В. Ольшанская ; Моск. гос. лиигв. уи-т. - М., 2000. - 135 с.
14. Орлова Л. Ю. Методическое пособие ио составлению и реализации программы индивидуальной иомощи и поддержки проблемных школьников / Л. Ю. Орлова. - СПб. : ЛОИРО, 2006. - 150 с.
15. Пареис Г. Агрессия наших детей / Г. Пареис. - М. : Форум, 1997. - 206 с.
16. Щцлггок у великому м1ст1: фактори та мехашзми сощал!зацн : кол. моиогр. / Л. Г. Сокуряиська, В. Л. Арбенша, О. Б. З!нчина, А. М. Ншолаевська. - Х. : Вид. цеитр Харк. иац. ун-ту 1м. В. Н. Каразша, 2000. - 207 с.
17. Реаи А. А. Агрессия и агрессивность личности / А. А. Реаи // Психол. журнал. -1996. - № 5. - С. 3-18.
18. Реаи А. А. Гендерные различия структуры агрессивности у подростков / А. А. Реаи, Н. Б. Трофимова // Актуал. проблемы деятельности практ. психологов. - 1999. -№ 3. - С. 6-7.
19. Румянцева Т. Г. Агрессия и контроль / Т. Г. Румянцева // Воир. психологии. -1992. - № 6. - С. 35-40.
20. Семенюк Л. М. Психологические особенности агрессивного поведения подростков и условия его коррекции / Л. М. Семеиюк. - М. : Академия, 1996. - 125 с.
21. Фельдштейи Д. И. Психологические проблемы формирования нравственных качеств личности в подростковом возрасте / Д. И. Фельдштейи ; иод общ. ред. А. М. Богоутдииова ; М-во иар. образования Тадж. ССР, Тадж. гос. уи-т им. В. И. Леиииа. - Душанбе : Ирфои, 1969. - 98 с.
22. Фурмаиов И. А. Детская агрессивность / И. А. Фурмаиов. - М. : Юиити, 1996. -192 с.
ПРОБЛЕМА АГРЕССИВНОГО ПОВЕДЕНИЯ ПОДРОСТКОВ: ФАКТОРЫ И МЕХАНИЗМЫ СОЦИАЛИЗАЦИИ
Волянская Е. В.
В сегодняшних условиях значительно более либеральных ценностей определенный уровень индивидуальной агрессии становится фактором не просто социальной адаптации, но и выживания части населения. Это ведет к переоценке роли агрессии как в социальном, так и в психическом развитии личности. В этом контексте важную роль играет исследование форм ее проявления, к которым, в частности, могут относиться критика, юмор, попытки построить карьеру за счет выявления недостатков своих конкурентов, нежелание заводить семью, участие в протестных акциях, активная позиция в социальных сетях. Статья посвящена анализу различных проявлений агрессии и агрессивности подростков как факторов и механизмов их адаптации к социокультурной среде.
Ключевые слова: агрессия, адаптация, агрессивность, подростковая агрессия, деструктивная агрессия, конструктивная агрессия, социализация, агенты социализации.
THE PROBLEM OF AGGRESSIVE BEHAVIOR OFADOLESCENTS: FACTORS AND MECHANISMS OF SOCIALIzATION
Volianska O. V.
In today's environment is much more liberal values of a certain level ofpersonal aggression becomes a factor not only of social adaptation, but also the survival of the population. This leads to a reassessment of the role ofaggression in social and mental development. In this context, an important role is played by the study of forms of its manifestation, which may relate in particular criticism, humor, trying to build a career by identifying shortcomings of its competitors, the reluctance to start a family, participation in protests, an active position in social networks.
The purpose of this article is analysis of aggression and aggressiveness of teenagers as the factors and mechanisms of their adaptation to the socio-cultural environment.
Experimentally found two main options for aggressive behavior, which are different versions of emotional and motivational core personality. Open «destructive» aggression, accompanied by internal personal hostility, not only captures social exclusion, but also hinders its overcoming. Conversely, mostly indirect, «constructive» aggression deprived inner hostility is not only an indicator of exclusion, but also a tool to overcome, that is a factor of social adaptation.
Indicators destructive aggression belongs to a range of factors:
- рersonal factors (low level of education, inadequate low self-esteem, high impulsiv-ity, alcohol abuse, drugs, computer games, willingness to take risks, limited sense of self);
- behavioral factors (behavior that creates obstacles for others, vandalism, aimless pastime, absenteeism, poor performance in school, early sexual contact, criminal records, early conviction);
- social factors (the cult of violence in society, the influence of the media, deviant behavior of parents, low socioeconomic status families dependent on social assistance, changing caregivers (stepfather, stepmother), family and sexual violence friends with behavioral deviant).
In the context of the study «The teenager in a big city: factors and mechanisms of socialization», held in 2013 by the Department of Sociology of KarazinKharkiv National University with the support of Kharkiv Regional State Administration we were able to conduct comparative analysis of 2013 and the same study of 1999year. It is possible to respond to a number of practical questions, such as whether the frequency change with time displays forms of teenage aggression, gender characteristics, agents of socialization and more.
The study was differentiated indicators of aggression (hostility, outbursts of anger, irritability, mistrust) and aggression (participation in fights, conflicts with peers, criminal
records, etc.), as well as used in conventional classification of psychology aggressive responses on the questionnaire Bass -Darki.
The results obtained in the study generally support the hypothesis that aggressive behavior associated with social adaptation, and serves as one of its social and psychological factors. Data on the relationship of age and aggressiveness / aggression (both internal and external of its forms) indicate a higher adaptive potential of older adolescents than younger. Gained 11 class social experience allows teenagers with normal adaptation to suppress and transform the growing aggressiveness in a constructive behaviors, or (as an option) change the form ofaggression. For example, use verbal aggression rather than physical. Thus, aggression acts as a factor of social exclusion and feature both a factor mechanism of compensation.
These permanent record of the research tends to reduce aggression and aggressiveness of adolescents in the last ten years, despite the fact that the percentage of teenagers who are prone to unwarranted destructive aggression remained unchanged. This fact is of great social conditionality.
Social causes of teenage aggression today as ten years ago, reduced to the influence of family, peers, education and media. The changes that occurred during this time, dealing with all the above-mentioned agents of socialization, but mostly they involve liberalization of values and changing forms and types of communication, expanding information space due to the growing role of the Internet. Social networks play in the process of social adaptation increasing role, offering solutions to many teenage psychological problems such as self-actualization, the need for warm friendly relations, the choice of life strategies approval.
Key words: aggression, adaptation, aggressiveness, adolescent aggression, destructive aggression, constructive aggression, socialization, agents of socialization.