CC BY
41
повинна бути послщовною. Ми вважаемо за потрiбне розробити новi форми i методи формування креативного писемного мовлення. Знання загальних i спещальних якостей творчо! особистостi, на нашу думку, надзвичайно важливе для вчителя, адже вiн покликаний створювати сприятливi психолого-педагогiчнi умови для !х розвитку. Для цього потрiбно вчасно проводити дiагностику спецiальних якостей та штенсивно включити учнiв у неформальну творчу дiяльнiсть.
Л1ТЕРАТУРА
1. Зимняя И. И. Речевой механизм в схеме порождения речи. — Психологические и психолингвистические проблемы владения и овладения языком. — М.: Изд-во МГУ, 1969. — С. 215.
2. Концепщя загально! середньо! освгги (12-р1чна школа) // Початкова освгга. — 2002. — №1. — С. 1-5.
3. Мацько Л. I. Про державний осв1тнш стандарт з укра!нсько! мови для середньо! школи // Дивослово. — № 7. — 1996. — С. 62.
4. Мельничайко В. Я. Творч1 роботи на уроках укра!нсько! мови: Конструювання. Редагування. Переклад. Пос1бник для вчител1в. — К.: Рад. школа, 1984, — 223 с.
5. Методика викладання украшсько! мови в середнш школ / За ред. С. Х. Чавдарова 1 В. I. Масальського. — К.: Рад.школа, 1962. — С. 314.
6. Методика навчання укра!нсько! мови в середшх освишх закладах/ Колектив автор1в за ред. М. I. Пентилюк: М. I. Пентилюк, С. О. Караман, О. В. Караман, О. М. Горошина, З. П. Бакум, М. М,Барахтян, I. В. Гайдаенко, А. Г. Галетова, Т. В. Коршун, А. В. Шктна, Т. Г. Окуневич, О. М. Решетилова. — К.: Ленв1т, 2004. — 400 с.
7. Система обучения сочинениям в 4-8 классах / Под. ред. Т. А. Ладыженской. — М.: Просвещение, 1973. — С. 17-21.
8. Стельмахович М. Система роботи з розвитку зв'язного мовлення в 4-8 класах. — К.: Рад. школа, 1981.
9. Сухомлинський В. О. Вибраш твори: у п'яти томах — К.: Рад. школа, 1977. — Т. 5. — 638 с.
1рина ЯРОЩУК
ПРО НЕОБХ1ДШСТЬ РОЗВИТКУ НАВИЧОК МОВЛЕНН6ВО1 ДШЛЬНОСП У ВИПУСКНИК1В ЕКОНОМ1ЧНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
У статтi проанал1зовано основнi дефiнiцii проблеми формування мовленневих навичок у майбуттх економiстiв. З'ясовано роль мовленнево'1' дiяльностi у профестному розвитку фахiвця економiчноi галузi. Визначено основт тдходи до наукового тлумачення поняття «мовленнева дiяльнiсть».
Тенденщя до штеграци осв^шх та економiчних систем зумовила оновлення пiдходiв до формування мовно! особистосп студента-економюта як майбутнього активного учасника внутрiшньодержавних i мiжнародних проектiв у бiзнес-середовищi. Така ситуащя продиктована виявленим протирiччям мiж сощальним замовленням суспiльства на фахiвцiв з вищою економiчною освiтою, якi повинш володiти сформованими навичками мовленнево! дiяльностi й умiннями ведення професiйно орiентованого дiалогу з iноземними партнерами, та реальним процесом пiдготовки студентiв. Тому щораз бшьшо! актуальностi набувае проблема якосп освiти як запоруки не лише становлення громадянського суспiльства та шдвищення добробуту громадян Укра!ни, а й устшного розвитку мiжнародних вщносин та дипломатil.
Зважаючи на те, що сучасний фах1вець зi студентських рок1в бере активну участь як у нацюнальних, так i у м1жнародних конференцiях, форумах, проектах i стажуваннях, то навчання майбутнiх економюив iншомовного професiйно спрямованого мовлення та розвиток навичок мовленнево! дiяльностi т1е!' мови, яку вони вивчають, е стратепчним завданням професiйно!' пiдготовки. Професiоналiзацiя навчання — це принципово новий пiдхiд до вивчення фахових i гуманiтарних дисциплiн, основною метою якого е тдготовка фахiвця, котрий здатний використовувати мову як iнструмент свое! професшно! дiяльностi (Т. Алексеева, Л. Ананьева, Л. Гапоненко, В. Момот, О. Полякова, Л. Романова, Г. Скураивська та ш.).
Формування мовленнево! дiяльностi набувае особливого значення в процеш пiдготовки майбутнiх фахiвцiв, для яких комплекс мовленневих умiнь i навичок е одним iз основних
критерив професiоналiзму, про що свщчать публкацп (В. Голод, М. Горкун, О. Колодич), дисертацшш дослiдження (О. Грушко, Л. Орехова, В. Тищенко), монографи (О. Бас-Кононенко, В. Стапвка), навчальнi посiбники (Л. Савенкова, О. Тарнопольський). Проблематика формування навичок професшно! мовленнево! дiяльностi майбутнiх педагогiв висв^лена у працях Л. Виготського, I. Зимньо!, I. Зязюна, О. Киричука, О. Леонтьева, Л. Нечепоренко, Г. Сагач, В. Семиченко, Н. Тарасевич й iнших науковцiв, якi вказують на об'ективну необхiднiсть розвитку та вдосконалення цього важливого компонента становлення педагопчно! майстерностi майбутнiх фахiвцiв. Ш. Амонашвiлi, Н. Бабич, О. Горська, Л. Зшченко, О. 1ванова, К. Левган вказують, що мовленневi умшня е проявом професiоналiзму й ознакою готовностi майбутнього спецiалiста до його професшно! дiяльностi. Однак, незважаючи на юнування значно! кiлькостi дослiджень з ще! проблематики, виокремлення сукупностi науково обгрунтованих прийомiв i способiв формування навичок мовленнево! дiяльностi в процес професiйно! пiдготовки майбутнього економiста залишаеться невирiшеною педагогiчною проблемою.
Отож, метою статт е обгрунтування необхiдностi розвитку умшь i навичок мовленнево! дiяльностi майбутнього економюта як складово! його професшно! шдготовки.
Досягнення поставлено! мети зумовлюе виконання важливого завдання — створення тако! мовленнево! ситуацi! в осв^ньому середовищi вищо! економiчно! школи, умови яко! якнайточнiше вiдтворюватимуть характернi для носив мови зразки поведшки.
Сучасш змiни у взаемовiдносинах мiж учасниками економiчно! дiяльностi диктують новi вимоги до якосп пiдготовки майбутнiх фахiвцiв. Однiею з основних складових професшно! грамотносп економiста е сформованiсть навичок його професшного мовлення. Укра!на вщчувае нестачу у висококвалiфiкованих спецiалiстах, професшш можливостi яких даватимуть змогу здшснювати безпосередне спiлкування iз зарубiжними партнерами в уснш та письмовiй формах. Така ситуащя зумовлена багатьма суперечностями, характерними для сучасно! освiтньо! системи загалом та економiчного ВНЗ зокрема, що виявляються в процесi шдготовки майбутшх економiстiв. Серед основних можна вказати:
- вщсутнють науково обгрунтованих шляхiв формування та механiзмiв удосконалення навичок мовленнево! дiяльностi студентiв з урахуванням специфiки професiйних функцiй фахiвцiв економiчного профiлю;
- невiдповiднiсть теоретичних основ формування мовленнево! компетентностi сучасних студентiв та !х готовностi до практичного застосування навичок професшно! мовленнево! дiяльностi;
- недостатне використання шновацшних методiв i засобiв пiдготовки для грунтовного вивчення рiдно! та шоземних мов як комунiкативного знаряддя професшного спшкування майбутнього економiста.
Тому формування навичок мовленнево! дiяльностi в умовах ушверситетсько! освiти, в т. ч. економiчно!, насамперед повинно розпочинатись iз подолання студентами невiдповiдностi мiж теоретичними знаннями та навичками !х практичного застосування (О. Абдулша, Б. Гершунський, Т. Полякова), набуття майбутнiми фахiвцями власного мовленневого досвiду (О. Бодальов, Л. Долинська, Ю. Емельянов, Н. Чепелева) i необхiдностi розвитку особистосп студента як передумови оволодiння професшними мовленневими умiннями (О. Леонтьев, Л. Мтна, С. Рубiнштейн).
Розвиток мiжнародних культурних та економiчних зв'язкiв поступово розширюе сфери професiйного спiлкування шоземною мовою, тому пiдвищення якостi професшно! шдготовки майбутнього економюта набувае все бшьшого значення для «немовного» ВНЗ. Однак володшня майбутнiм спецiалiстом мовними/мовленневими дiями в професiйнiй сферi спшкування е недостатшм для досягнення його ефективносп (Л. Богатiкова, Н. Бориско, О. Тарнопольський), адже фахiвець зобов'язаний також волод^и навичками, нормами, принципами, правилами i цiнностями суспiльства, де функщонуе мова, якою здiйснюеться спшкування в тш чи iншiй професшнш ситуацi!. Досягнення такого ефекту можливе у разi створення на практичних заняттях мовленневих ситуацiй, якi б якнайточшше вiдтворювали умови природного спшкування з використанням характерних для носив мови в типових
^мут^т^н^ ситyaцiяx зpaзкiв комyнiкaтивноï поведшки, стимулюючи стyдентa до aктивноï мовленжво1' дiяльностi.
Погоджуючись з тaкою позицieю, M. Гоpкyн зayвaжye, що однieю iз пpiоpитетниx зaсaд сyчaсноï методологи e нaдaння пеpевaги не мов^ a мовленнeвiй дiяльностi як об^кту нaвчaння. Aдже, зa твеpдженням I. Зимньо1', «мовленнeвa дiяльнiсть сyб'eктa включae мову тa мовлення як внуфшш зaсоби i способи ïï pеaлiзaцiï», пpи цьому «мовa pозглядaeться як зaсiб, a мовлення як спошб фоpмyвaння i фоpмyлювaння думки зaсобaми мови в пpоцесi мовленнeвоï дiяльностi шдивда» [1, 68-70].
Вaгомим зaвдaнням нayкового пошуку e дифеpенцiaцiя понять «мовa», «мовлення», «мовленнeвa дiяльнiсть» тa особливостей ïx пpоявy в нaвчaльнiй i пpофесiйнiй дiяльностi мaйбyтнього фaxiвця економiчного пpофiлю. Mовa, як зayвaжyвaв нiмецький фiлософ В. фон Гумбольдт, — це д^ нapодy. Безпеpечно, вонa зaбезпечye pозвиток i соцiaлiзaцiю особистостi мaйбyтнього економiстa тa мae знaчний вплив нa його життя i дiяльнiсть.
У пpоцесi ^офе^йно!' пiдготовки випускник економiчного ВHЗ повинен волод^и piдною тa iноземними мовaми. Hовi типовi пpогpaми виклaдaння iноземноï мови для пpофесiйного спpямyвaння, pозpобленi нa основi пpинципiв iнтеpнaцiонaлiзмy, демокpaтiï, piвнопpaвностi тa iнновaцiй, покликaнi с^ияти мобiльностi стyдентiв тa ïxнiй конкypентоспpоможностi нa pинкy пpaцi [2]. Ытенсиф^щя пpоцесiв вивчення мов мaйбyтнiми фaxiвцями пpодиктовaнa пеpспективaми pозвиткy економiки тa соцiaльноï сфеpи, a тому мотивyвaти стyдентa до позaayдитоpного сaмостiйного вдосконaлення мовленнeвиx нaвичок, фоpмyвaти пpофесiйно-пiзнaвaльний шт^ес до iноземноï мови, зaбезпечивши ïï зв'язок iз пpофiльними дисциплiнaми, виxовyвaти спpямовaнiсть мaйбyтнього економiстa нa досягнення зaплaновaного pезyльтaтy у спiвпpaцi з шоземними пapтнеpaми e одним з основниx зaвдaнь вищоï школи.
Mовa e своepiдним фyндaментом, нa якому побyдовaно сyспiльнi вiдносини, тa «кpитеpieм дyxовностi, кyльтypи, освiченостi нapодy i стyдентськоï молодi зокpемa» [3, 73]. Maйбyтнiй економiст не «зaпpогpaмовaний m знaння лише однieï чи двоx мов, aдже уже iз сaмого нapодження yспaдковye здaтнiсть до мовлення взaгaлi тa здaтнiсть вивчaти i спiлкyвaтися будь-якими мовaми» [4, 6]. Maйстеpне оволодiння piдною тa шоземними мовaми в yсix aктyaльниx для фaxiвця сфеpax спiлкyвaння e вaжливою чaстиною yнiвеpситетськоï пiдготовки сyчaсного студеш^ до мaйбyтньоï пpофесiйноï дiяльностi.
Фyнкцiонyвaння мови неpоздiльно пов'язaне з мовленням як сфеpою ïï зaстосyвaння. Mовa e зaсобом pеaлiзaцiï мовленнeвого ^оцесу в бiзнес сеpедовищi, a мовлення — свофщною дieю, яку здiйснюe один пapтнеp щодо iншого для пеpедaння думки i змiстового впливу [5, 18]. Воно фоpмyeться у внyтpiшньомy мовленнeвомy блоцi мови тa pеaлiзyeться в пpоцесi комyнiкaцiï у зовшшньому висловлювaннi [5, 142]. Тому, m думку M. Жiнкiнa, неможливо aдеквaтно тa ефективно вивчaти мову о^емо вiд мовлення [5, 7].
Рiзним гaлyзям економiки тa ïx пpедстaвникaм влaстивi своï мовленнeвi особливосп, що виpaжaються як у специфiчнiй фaxовiй теpмiнологiï, тaк i в мовнж клiше, a тому квaлiфiковaне володiння мовою фaxy «пiдвищye ефектившсть пpaцi, допомaгae кpaще оpieнтyвaтися в склaднiй пpофесiйнiй ситyaцiï» [6, 74]. Су^сний економiст ще в yнiвеpситетськi pоки повинен yсвiдомити, що швички мовленнeвого етикету тa пpофесiйного спiлкyвaння стaнyть зaпоpyкою його конкypентоспpоможностi тa незaмiнним фaктоpом yспixy його як фaxiвця нa pинкy пpaцi.
Cyчaсний етaп pозвиткy педaгогiчноï нayки вiдзнaчaeться тим, що мовленнeвa дiяльнiсть об'eднaлa мову тa мовлення в один об^кт вивчення, пaм'ятaючи пpи цьому, що мовa мae своe мaтеpiaльне втiлення (гpaмaтичнi, лексичнi, фонетичнi зaсоби), a мовлення e поняттям вipтyaльним, яке виявляeться у пpоцесi фоpмyвaння тa фоpмyлювaння думки мовними зaсобaми. M. Гоpкyн ствеpджye, що «мовa тa мовлення e двомa piзними системaми (пеpшa — фiзичнa, дpyгa — пpоцесyaльнa), aле у нaвчaннi вони об'eднyються чеpез мову (мовш зaсоби) в пpоцесi мовлення (фоpмyвaння й фоpмyлювaння думки)» [7]. Це ознaчae, нa думку aвтоpa, що в пpоцесi мовленнeвоï дiяльностi здiйснюeться одночaсне, пapaлельне вивчення мовноï системи (мовного мaтеpiaлy) й мовлення. Отож, œ^^a визнaчениx поглядiв та мовленнeвy дiяльнiсть (теpмiн зaпpопоновaний О. Леонтьeвим i M. Жiнкiним) чи мовленжву поведiнкy (теpмiн,
прийнятий в американськш науцi) е важливим елементом розвитку повноцшно! методики навчання мовам [8, 135].
Мовленнева дiяльнiсть е об'ектом вивчення багатьох наук, зокрема психологи (Л. Виготський, Н. Жшкш, О. Леонтьев, О. Лурiя та ш.), педагопки (I. Зимняя, I. Котова, С. Шиянов та ш.), лiнгвiстики (Н. Лепська, О. Кубрякова та ш.), психолшгвютики (I. Зимняя, О. Леонтьев та ш.), нейропсихологп (О. Лурiя, I. Мельчук та ш.) та нейролшгвютики (Н. Трубецькой, Р. Якобсон, Р. Босюс, Т. Ахутiна та ш.). Як вважае М. Лабащук, мова — це «система засобiв i правил користування ними. Мовленнева дiяльнiсть е активним процесом використання цих засобiв пiд час спiлкування, тобто процесом творення вербального повщомлення або його декодування, розумшня. Тодi тд мовленням логiчно розумiти кiнцевий результат мовленнево! дiяльностi, а саме окремi уривки або цiлi тексти» [4, 8].
Психолог Ф. Кайнц i його послщовник лiнгвiст К. Аммер визначають наступи функци мови, тд якими розумiють лише тi функцюнальш характеристики мовленнево! дiяльностi, що проявляються у будь-якiй мовленневiй ситуаци. Серед них важливими е:
Комушкативна. У мовленневш дiяльностi вона проявляеться в однш iз трьох форм: а) iндивiдуально-регулятивна (як функцiя вибiркового впливу на поведшку одного iз кшькох людей); б) колективно-регулятивна (в умовах так звано! масово! комуткаци); в) саморегулятивна (тд час планування власно! поведiнки).
Функцiя узагальнення. У мовi безпосередньо вiдображаеться та закрiплюеться специфiчно узагальнено-людське вiдображення дiйсностi. В цш якостi мова функцiонуе в двох аспектах - сощальному та iндивiдуальному, що пов'язано з природою процесу узагальнення.
Знаряддя мислення. Мислення включае в себе iншi види штелектуально! дiяльностi, що, зазвичай, е вищими психiчними функцiями людини. Тому мову розглядаемо не як знаряддя мислення, а як знаряддя штелектуально! дiяльностi загалом.
Форма юнування суспiльно-iсторичного досвщу. Якщо ставитись до мови не як до формалiзовано! системи, а в процес мовного мислення, то вона вщображае у собi суспшьну практику людства.
Нацiонально-культурна функцiя. Мова вщображае реалп, абстрактнi поняття, що сформован у процесi iсторичного розвитку наци чи певного етносу.
Знаряддя тзнання — отримання нових свщчень про довкiлля [8, 32-37].
Профешя економiста належить до таких, в яких комунiкативна компетентнiсть е пфахово значущою категорiею: вiд ефективностi його мовленнево! дiяльностi багато в чому залежить виршення професiйних завдань. Тому нагальною потребою сьогодення е придшення належно! уваги мовленневiй практицi, де основна роль належить мовленневш дiяльностi та дотриманню правил мовленнево! поведшки.
На думку М. Горкун, Н. Довгалевсько!, Г. Заново! та шших вчених, грунтовне вивчення шоземно! мови зумовить виникнення можливосп пiдвищення квалiфiкацi! фахiвця та ефективностi його професшно! пiдготовки. Хоча не варто роль мови у житп майбутнього економюта обмежувати лише сферою його професшно! дiяльностi. Адже в !! функци входить не лише сприяння кращому оволодiнню обраним фахом, а й розширенню кругозору та поглибленню знань з шших предме^в завдяки використанню втизняних i зарубiжних джерел, а, отже, тдвищенню культури мiжособистiсних й мiжнацiональних вiдносин в подальшому.
Очевидною стае необхщшсть реоргашзаци освiти, щоб одержат студентом-економютом у ВНЗ знання, в т. ч. мовш, забезпечили йому змогу орiентуватись у швидкозмшних тенденцiях науково-технiчного прогресу. Адже, як зазначае О. Тоффлер, економщ та й державi «будуть потрiбнi пращвники, що володiють новими властивостями. Виникне потреба у людях, яю здатш швидко оновлювати сво! знання... Щц час вирiшення проблем сшвробггаик корпорацi! завтрашнього дня буде дiяти не за «пiдручником». Вш повинен вмiти формулювати судження й приймати складш оцiнювальнi рiшення» [9, 453-454]. Тому серед визначальних компонеипв тдготовки квалiфiкованого економiста, завданням якого е тднесення ролi цiе! професп у вирiшеннi складних проблем сьогодення, можна визначити:
- грунтовнi знання з фундаментальних дисциплiн;
- задоволення потреб особистосп майбутнього фах1вця в постшному зростаннi його майстерностi;
- його конкypентоспpоможнiсть як фaxiвця в yмовax pинковоï економiки;
- ^офе^й^ мобiльнiсть;
- мовленнeвy вiдповiдaльнiсть.
Hизький piвень знaнь з фyндaментaльниx дисциплiн e однieю з ^ичин того, що, як ствеpджyють В. Безпaлько [10] i M. C^rarn [11], може yсклaднити пpоцес пpофесiйноï освiти. Tомy вapто пaм'ятaти, що досягненню yспixiв у здiйсненнi економiчниx зaвдaнь мaйбyтнiм фaxiвцям спpиятимyть не лише зтання зaкономipностей фyнкцiонyвaння pинкового меxaнiзмy чи новiтнix pозpобок в гaлyзi економiчноï нayки, a й швички пpофесiйноï мовленнeвоï дiяльностi, яю в комплексi iз бaзовою тa економiчною освiтою e зaпоpyкою фyндaментaльноï пiдготовки економiстiв.
Отож, необxiднiсть pозвиткy нaвичок мовленнeвоï дiяльностi у студенев зyмовленi yсклaдненням пpофесiйниx фyнкцiй мaйбyтнього економiстa, pозшиpенням й поглибленням змюту його пpофесiйноï пiдготовки. Ha сyчaсномy етaпi випускники «немовного» ВHЗ повинш володiти комyнiкaтивною компетенцieю, достaтньою для спiлкyвaння у побyтовiй сфеpi тa цapинi пpофесiйниx iнтеpесiв [12, 116]. В yмовax зpостaння вимог до шдготовки мaйбyтнix економiстiв одним iз aктyaльниx зaвдaнь e нaвчaння ^офе^йному мовленнeвомy спiлкyвaнню, без якого унеможливлюсться пiдготовкa квaлiфiковaниx фaxiвцiв для pоботи в мiжнapодномy бiзнес сеpедовищi. ^мплекс пpофесiйно-мовленнeвиx yмiнь i нaвичок зaбезпечить можливiсть обмiнy досвiдом з шоземними колегами з метою досягнення знaчниx yспixiв у свош гaлyзi в Укpaïнi тa зa ïï межaми. Пеpспективи подaльшиx дослiджень полягaють в pозpобцi моделi мовленнeвоï дiяльностi тa ïï експеpиментaльноï пеpевipки.
Л1ТЕРАТУРА
1. Гоpкyн M. Г. Mовленнeвa д1яльшсть як об'eкт нaвчaння шоземно1 мови // Шуков1 зaписки HaУKMA. Фшолопчш гауки. — K., 2004. — T. 34. — C. 6S-70.
2. English for Specific Purposes (ESP) National Curriculum for Universities. — K., 2005. — 10S p.
3. Kpaвчyк О., Kлiщовa О. Kyльтypa мовлення - одга з озтак спpaвжнього yкpaïнця // Педaгогiкa i псиxологiя пpофесiйноï освгти. — 199S. — № 4. — C. 77-S6.
4. Лaбaщyк M. C. ^толоая мовленнeвоï д1яльносп. — Tеpнопiль: TIВВ, 1995. — 112 с.
5. Жинкин H. И. Речь гак пpоводник инфоpмaции. — M.: Hayкa, 19S2. — 160 с.
6. Caгaч Г. Cтaновлення дyxовно-iнтелектyaльноï особистосп студенпв гyмaнiтapного пpофiлю зaсобaми кpaсномовствa // Педaгогiкa i псиxологiя пpофесiйноï освгти. — 199S. — № 4. — C. 74-76.
7. Гоpкyн M. Чому ми не пол1глоти? // День. — 2003. — S сеpпня.
S. Леонтьев A. A. Язык, pечь, pечевaя деятельность. — M.: ^освещение, 1969. — 214 с.
9. Tоффлеp О. Aдaптивнaя коpпоpaция // Hовaя постиндyстpиaльнaя волга нa Зaпaде. Aнтология / Под pед. В. Л. Иноземцевa. — M.: ACADEMIA, 1999. — 640 с.
10. Бесгалько В. П. Педaгогикa и ^огресс^ные теxнологи обучения. — M., 1995. — 304 с.
11. Cкaткин M. H. ^облемы совpеменной дидaктики. — M.: Педaгогикa, 19S0. — 96 с.
12. Mитyсовa О. A. Лингвистический компонент модели совpеменного специaлистa // Cтpоительство-2001: Maтеpиaлы междyнapодной нayчно-пpaктической конфеpенции. — Pостов-нa-Донy: PГCУ, 2003. — C. 114-11S.
