CC BY
37
Цувша Тетяна Андрмвна,
кандидат юридичних наук, асистент кафедри цивльного процесу, Нацональний юридичний унiверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харш e-mail: tsuvinat@gmail.com ORCID 0000-0002-5351-1475
doi: 10.21564/2414-990x.138.108942 УДК 347.932
ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ Р1ШЕНЬ 1НОЗЕМНИХ СУД1В У ЦИВ1ЛЬНИХ СПРАВАХ У КОНТЕКСТ1 ПРАКТИКИ еВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
Дослгджено проблемн питання визнання та виконання ршень тоземних судш у цившьних справах на piem нацональних правопорядтв через призму положень Конвенца про захист прав людини та основоположник свобод та практики бвропейського суду з прав людини. Установлено, що проблематика визнання та виконання ршень тоземних судiв розглядаеться бвропейським судом у контекстi принаймж дектькох конвенцшних прав, зокрема, процесуальних прав - права на справедливий судовийрозгляд (п. 1 ст. 6 6КПЛ) та права на ефективний за&б правового захи-сту (ст. 13 6КПЛ), а також матеpiальних прав - права на мирне володтня майном (ст. 1 Пер-шого протоколу до 6КПЛ) та права на повагу до приватного i сшейного життя (ст. 8 6КПЛ).
Ключовi слова: визнання та виконання ршень шоземних судiв; право на справедливий судовий розгляд; Конвенщя про захист прав людини та основоположних свобод; бвропейський суд з прав людини; виконання судових ршень у цившьних справах.
Цувина Т. А., кандидат юридических наук, ассистент кафедры гражданского процесса, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: tsuvinat@gmail.com ; ORCID 0000-0002-5351-1475
Признание и исполнение решений иностранных судов по гражданским делам в контексте практики Европейского суда по правам человека
Исследуются проблемные вопросы признания и исполнения решений иностранных судов по гражданским делам на уровне национальных правопорядков сквозь призму положений Конвенции о защите прав человека и основоположных свобод и практики Европейского суда по правам человека. Установлено, что проблематика признания и исполнения решений иностранных судов рассматривается Европейским судом по правам человека в контексте нескольких конвенционных прав, в частности, процесуальных прав - права на справедливое судебное рассмотрение (п. 1 ст. 6 ЕКПЧ) и права на эффективные способы правовой защиты (ст. 13 ЕКПЧ), а также материальных прав - права на мирное владение имуществом (ст. 1 Первого протокола к ЕКПЧ) и права на уважение к частной и семейной жизни (ст. 8 ЕКПЧ).
Ключевые слова: признание и исполнение решений иностранных судов; право на справедливое судебное разбирательство; Конвенция о защите прав человека и основоположных свобод; Европейский суд по правам человека; исполнение судебных решений по гражданским делам.
Постановка проблемы. Провщне значения для ефективного захисту прав та свобод людини i громадянина мае реалiзацiя в национальному правопорядку мiжнародних стандарив права на справедливый судовий розгляд цившьних справ. Зазначене право закршлене у п. 1 ст. 6 Конвенцп про захист прав людини та основоположних свобод (далi - 6КПЛ), вщповщно до якого кожен мае право на справедливий i публiчний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним i безстороншм судом, встановленим законом, який виршить сшр щодо його прав та обов'язюв цившьного характеру. Одним з елеменпв права на справедливий судовий розгляд, що виводиться з еволюцшного тлумачення п. 1 ст. 6 6КПЛ бвропейським судом з прав людини (далi - 6СПЛ), визнаеться вимога беззворотно! реалiзацií судових ршень, що передбачае обов'язок нащональних оргаиiв держави вжити усiх заходiв для виконання судових ршень, що набрали закоиио! сили. Проте, якщо виконання ршень нащональних судових оргаиiв вже досить давно вважаеться елементом права на справедливий судовий розгляд, то можливють поширення положень 6КПЛ на процедуру визнання та виконання ршень шоземних судiв лише з часом була визнана 6СПЛ, що зумов-люе необхвдшсть дослiдження цього iнституту в контекст практики 6СПЛ.
Аналiз остантх дослгджень. Проблематика визнання та виконання ршень шоземних судiв уже ставала предметом дослщження науковцiв, проте у вггчиз-нянiй науцi не вивчалась вона саме у контекст положень 6КПЛ та практики 6СПЛ. Серед зарубiжних учених на увагу заслуговують роботи Л. Юестра (L. Kiestra) [1] та Л. Сiнополi (L. Sinopoli) [2], у яких розглянуто окремi аспекти особливостей застосування положень 6КПЛ до процедури визнання та виконання ршень iноземних судiв.
Мета cmammi полягае в тому, щоб з'ясувати шдходи 6СПЛ щодо можли-востi поширення окремих положень 6КПЛ на iнститут визнання та виконання ршень iноземних судiв у межах нащональних правопорядюв задля подальшого удосконалення нащонального механiзму визнання та виконання ршень шо-земних судiв у цившьних справах, а також гармошзацп положень вiтчизняного законодавства з мiжнародними стандартами у цiй сферi.
Виклад основного Mamepiany. Незважаючи на те, що шститут визнання та виконання ршень iноземних судiв постае у практищ 6СПЛ одразу у контекст декiлькох прав, гарантованих 6КПЛ, з методолопчно! точки зору прюритет-ним щодо тлумачення окреслено! проблематики слвд визнати п. 1 ст. 6 6КПЛ, який закрiпив право на справедливий судовий розгляд у цившьних справах як систему процесуальних гарантш, яы мають надаватися на рiвнi нацiональних правопорядкiв держав-учасниць 6КПЛ. Спираючись на позицiю, висловлену у раннш практицi у справi «Hornsby v. Greece», зпдно з якою визнання та виконання ршень нащональних судiв е невiд'емною частиною судового розгляду у контекст п. 1 ст. 6 6КПЛ [3], 6СПЛ у сво!й бiльш пiзнiй практищ застосував
аналопчний шдхщ i до випадыв визнання та виконання ршень шоземних судiв. Так, у cnpaBi «McDonald v. France» 6СПЛ вперше зазначив, що п. 1 ст. 6 6КПЛ мае застосовуватися як до ршень нащональних судiв, так i до визнання та виконання ршень шоземних судiв [4]. Зазначена справа з очевидшстю дае пiдстави виснувати, що 6СПЛ завдяки еволюцiйному тлумаченню п. 1 ст. 6 6КПЛ у свош прецедентнiй практицi почав визнавати право особи на визнання та виконання ршень шоземних судiв поряд iз вимогою виконання ршень нацiональних судiв процесуальною складовою права на справедливий судовий розгляд у контекст п. 1 ст. 6 6КПЛ.
Слщ звернути увагу, що у подальшш практищ 6СПЛ пов'язуе проблематику визнання та виконання ршень шоземного суду i з шшими складовими права на справедливий судовий розгляд, зокрема правом на доступ до суду та правом на розумний строк судового розгляду. Так, у справi «Vrbica v. Croatia» 6СПЛ зазначив, що вщмова у виконанш ршення суду, що було визнане нащ-ональним судом, становить собою порушення права на доступ до суду у кон-текстi п. 1 ст. 6 6КПЛ. У данш справi заявник отримав ршення суду, яким на його користь було присуджено ввдшкодування шкоди, завданоТ внаслiдок дорожньо-транспортно1 пригоди у Чорногорп проти двох громадян Хорватй. Через деякий час шсля визнання ршення судом Хорватй' заявник звернувся до суду iз заявою про виправлення описки у ршенш суду, адже у ньому був помилково зазначений неправильний номер справи. Заява була задоволена й описка виправлена. Проте на момент звернення до суду iз щею заявою заявник уже порушив виконавче провадження iз вказiвкою помилкового номеру справи, i на цш пiдставi зазначенi дп були оскарженi вiдповiдачами, результатом чого стала вiдмова у вчиненнi виконавчих дш. Суд запропонував заявниковi шсля виправлення описки повторно подати заяву про порушення виконавчого про-вадження, однак вш не зробив цього, адже вважав, що суд вже виправив свою описку. Натомють суд визнав первюну, незмшену заяву про виконання ршення суду неприйнятною. Пiсля спливу певного часу заявник, переконавшись, що виконавче провадження все ж таки не було порушене, вдруге звернувся з вщ-поввдною заявою про виконання ршення шоземного суду, однак йому було вщмовлено у виконанш ршення, адже вже минув строк для звернення ршення шоземного суду до виконання. У данш справi 6СПЛ зазначив, що хоча право на доступ до суду у подiбному транскордонному аспект не е абсолютним i допускае певш обмеження, так обмеження у силу принципу пропорцшност не повинш повнiстю нiвелювати сам змiст та сутшсть наданого приватним особам права. Виходячи iз таких засадничих положень, 6СПЛ визнав таким, що обмежуе доступ до суду та е непропорцшним мет обмеження, положення нащонального законодавства, ввдповвдно до якого визнання ршення шоземного суду та звернення до вщповщних державних оргашв iз заявою про його примусове виконання не зупиняло переб^ загального строку, встановленого нащональним законодавством для звернення ршення iноземного суду до при-мусового виконання [5].
Натомкть у справ1 «Jovanoski v. the Former Yugoslav Republic of Macedonia» 6СПЛ констатував порушення права заявника на доступ до суду, адже ршення суду проти хорватсько! компанп було виконане лише частково через те, що шсля виконання частини ршення суду у ХорватГ! почався збройний конфлшт у 1992 1993 рр. i комушкащя м1ж державними органами була перервана. 6СПЛ у цьому контекст зауважив, що навiть зважаючи на вказаш обставини, Македо-нп не вдалося вжити адекватних та ефективних заходiв з метою забезпечення виконання ршення суду, а тому мало мюце порушення права особи на доступ до суду через невиконання ршення суду [6].
Принапдно зауважити, що право на доступ до суду не е абсолютним i може бути обмеженим. Такий шдхщ мае бути застосований i для оцiнки випадкiв вщ-мови у визнанш та виконаннi ршень шоземних судiв в аспектi права на доступ до суду, передбаченого п. 1 ст. 6 6КПЛ, вщповщно до чого право на визнання та виконання ршень шоземних судiв не може бути визнане абсолютним. При оцшщ лептимност обмежень права на доступ до суду у контекст проблематики, що розглядаеться, у кожному конкретному випадку слад враховувати принцип пропорцшноси, ввдповвдно до якого обмеження права на доступ до суду у виглядi вщмови у визнанш та виконанш ршення шоземного суду не може шкодити самш сутi права на доступ до суду, повинне переслщувати легггимну мету та мае бути забезпечена розумна пропорцшшсть мiж засобами обмеження, що використовуються, та метою, що досягаеться. Крiм того, зазна-ченi обмеження не можуть бути застосоваш у довiльнiй манерi [7].
Важливим е i той факт, що школи зобов'язання щодо визнання та виконання ршень шоземних судiв 6СПЛ пов'язуе iз позитивним зобов'язанням держав щодо визнання й виконання ршень шоземних судiв, що випливають iз мiжнародних договорiв. У справi «Romanczyk v. France» 6СПЛ також звертае увагу на необхвдшсть дотримання зобов'язань щодо визнання та виконання ршень шоземних судiв у контекст Нью-Йорксько! конвенцп про визнання i приведення до виконання шоземних арб^ражних рiшень вiд 20.06.1956 р. (далi - Нью-Йоркська конвенцiя). У цш справi заявниця отримала ршення суду Польщi щодо стягнення алiментiв на двох неповнолiтнiх дiтей стосовно !! чоловiка, що мешкав у Францп. Заявниця не отримувала алiментiв i подала заяву про виконання ршення шоземного суду вщповвдно до положень вище-зазначено! Нью-Йорксько! конвенцп. Пiсля цього полiцiя ФранцГ! повщомила органи ПольщГ про те, що боржник пщписав письмове зобов'язання щодо сплати алiментiв, проте так i не почав !х сплату, про що в подальшому було повщомлено вГдповГднГ органи Франц11', якГ, проте, i надалi продовжували без-дГяльшсть. У скарзi до 6СПЛ заявниця скаржилася на бездiяльнiсть органiв Францп щодо сприяння !й у виконанш ршення суду та юдмГрну тривалкть судового розгляду. 6СПЛ зазначив, що незважаючи на зауваження уряду щодо того, що обов'язок дГяти лежить виключно на заявнищ, Франщя взяла на себе позитивне зобов'язання виконувати ршення i заявниця мае право на допомогу з боку вщповщних оргашв влади у виконанш ршення вщповщно до Нью-Йорк-
сько1 конвенцй. Таким чином, було констатоване порушення п. 1 ст. 6 6КПЛ. Виходячи iз зазначеного, 6СПЛ звернув увагу на позитивне зобов'язання дер-жави щодо сприяння у виконанш ршення шоземного суду, що випливають iз мiжнародних договорiв та Нью-Йорксько1 конвенцй [8]. У справi «Matrakas and Others v. Poland and Greece» 6СПЛ зазначив, що вщповщно до Нью-Йорксько1 конвенцй' обов'язок дiяти лежить не лише на заявников^ однак i на держав^ на яку покладено позитивне зобов'язання у сприянш заявниковi у провадженш. Вiдмова дiяти з необхiдною ретельшстю з боку державних органiв, вщповщаль-них за виконання рiшень, може сввдчити про порушення п. 1 ст. 6 6КПЛ [9].
У свош прецедентнш практицi 6СПЛ також наголошуе на необхiдностi дотримуватися вимоги розумност строкiв судового розгляду у контекст проблематики визнання та виконання ршень шоземних судiв. У справi «K. v. Italy» зазначаеться, що визнання п. 1 ст. 6 6КПЛ застосовним до проваджень щодо визнання та виконання ршень шоземних судiв сввдчить про те, що гарантп' розумного строку судового розгляду також застосовш до таких проваджень. Зважаючи на зазначене, у цш справi 6СПЛ визнав порушення вимоги розум-ностi строкiв судового розгляду, адже провадження щодо звернення ршення шоземного суду до виконання тривало понад 8 роюв [10].
На окрему увагу в контекст проблематики, що розглядаеться, заслуговуе питання визнання i виконання ршень мiжнародного комерцшного арбитражу. 6СПЛ неодноразово зазначав, що поняття «суд» у контекст права на справедливий судовий розгляд не обов'язково мае розум^ися як суд класичного типу, штегрований у стандартну систему судiв держави [11]. Воно мае розглядатися в сутшсному сенс цього слова вщповщно до його судових функцш [12]. 6СПЛ виробив певш вимоги до органу, що розглядае сшр, яким вш повинен вщповЬ дати, щоб вважатися «судом» у контекст п. 1 ст. 6 6КПЛ. Такими вимогами е: 1) наявшсть повноважень виршувати справи вщповщно до верховенства права з дотриманням чгтко визначених процедур; 2) наявшсть повноважень ухвалю-вати юридично обов'язковi рiшення; 3) надшення повною юрисдикцiею щодо питань права та факту, щодо змши ршень iнших органiв, тобто незв'язашсть суду висновками iнших органiв щодо правових та фактичних питань; 4) немож-ливкть скасування рiшень такого органу несудовою установою на шкоду однш зi сторiн; 5) неприпустимють вважати судом орган, що надае лише рекомендаций навiть у разi iснування практики дотримання таких рекомендацш [13, c. 122].
Використовуючи такий шдхвд, 6СПЛ неодноразово поширював гарантп' п. 1 ст. 6 6КПЛ на провадження у мiжнародному комерцшному арбiтражi [14; 15], зазначаючи, що добровольна передача сторонами свое!" справи на розгляд добровольному арбiтражу розцшюеться як вiдмова вiд права на справедливий судовий розгляд у œrni п. 1 ст. 6 6КПЛ. Проте така вщмова не обов'язково мае розцшюватися як вiдмова ввд усiх гарантiИ, передбачених цiею статтею [16]. 6СПЛ завжди обстоював позищю, вiдповiдно до яко1 рiшення мiжнародних комерцiИних арбiтражiв прирiвнюються до ршень нацiональних судiв та пiд-лягають виконанню [15]. Виходячи iз зазначеного, положення про беззворотну
реалiзацiю ршень шоземних судiв мають поширюватися i на рiшення мiжна-родних комерцшних арбiтражiв. Так, у cnpaBi «Ern Makina Sanayive Ticaret A. S. v. Turkey» 6СПЛ визнав порушення п. 1 ст. 6 6КПЛ, адже пiд час розгляду питання про визнання та звернення до примусового виконання у Туреччиш ршення росшського мiжнародного комерцiйного арбитражу вiдповiдач не був належним чином повщомлений про час та мюце розгляду справи, що позбавило його можливост реалiзувати право на доступ до суду та право брати участь у справi [17].
Що ж до осмислення питання поширення на провадження щодо визнання та виконання ршень шоземних судiв гарантш п. 1 ст. 6 6КПЛ, то варто звернути увагу на позищю 6СПЛ у справi «Saccoccia v. Austria», де вiн зазначив, що хоча гарантп п. 1 ст. 6 6КПЛ мають поширюватися i на провадження у справах про виконання ршень шоземних судiв, проте застосування ще'1 статт до даного виду проваджень е специфiчним. У данш справi розглядалося питання про визнання та звернення до примусового виконання ршення американського суду без про-ведення судового засщання та виклику сторш. 6СПЛ у цш справi зазначив, що публiчнiсть розгляду справи становить важливу гарантш права на справедливий судовий розгляд у контекст п. 1 ст. 6 6КПЛ. Публiчнiсть слухання у цьому контекст включае також право на «усне слухання», окрiм випадюв наявностi виключних обставин, якi виправдовують його вiдсутнiсть. У данiй справi анi суд першо1 iнстанцiï, аш апеляцiйний суд вiдповiдно до положень нащональ-ного законодавства не проводили судового засвдання при вирiшеннi питання про визнання i звернення до примусового виконання ршення шоземного суду. 6СПЛ зауважив, що питання стосовно конфккацп майна, незважаючи на те, що остання була здшснена у рамках кримшального провадження в шоземному суд^ мае розглядатися у контекст «цившьних прав та обов'язюв». 6СПЛ акцентував, що у данiй справi питання, що вирiшувалися нацiональним судом шд час вiдповiдного провадження, стосувалися взаемност виконання рiшень мiж державами, питання стосовно того, чи були дп, вчиненi особою, караними за законодавством Австрп пiд час ïx вчинення, чи був дотриманий строк звернення ршення до примусового виконання ршень шоземних судiв, i чи була процедура розгляду справи судом Род Айленду при видачi ним ордеру щодо конфюкацп сумюною iз гарантями п. 1 ст. 6 6КПЛ. На думку 6СПЛ, у даному разi питання, що виршувалися у цьому провадженнi, були бшьш теxнiчними та стосувалися передусiм питань мiждержавноï кооперацп, мали суто правову природу i не стосувалися будь-яких аспектв процедури розгляду справи у судi Род Айленду, заслуховування показань сввдюв або дослщження шших усних доказiв тощо, натомiсть питання, що порушувалися, дослiджувалися на основi письмових доказiв та свiдчень. Зважаючи на це, 6СПЛ не знайшов порушення п. 1 ст. 6 6КПЛ у частинi вiдсутностi публiчностi пiд час розгляду питання про визнання та виконання ршень шоземного суду [18].
Як зазначалося вище, проблематика визнання та виконання ршень шоземних судiв розглядаеться 6СПЛ i в контекст тлумачення шших конвенцшних
прав. Виходячи iз позицп 6СПЛ щодо фактичного поширення на визнання та виконання ршень шоземних судiв стандартв виконавчого провадження сто-совно ршень нащональних судiв, теоретично обгрунтованою видаеться можли-вкть застосування до проваджень у справах про визнання та виконання ршень шоземних судiв не лише гарантш п. 1 ст. 6 6КПЛ, а й гарантш ст. 13 6КПЛ, яка закршлюе право на ефективний засiб правового захисту, у випадках порушення права на виконання ршення шоземного суду у розумний строк. Йдеться про обов'язок держави на нащональному рiвнi забезпечити особi ефективш засоби захисту превентивного та компенсаторного характеру у разi порушення права особи на розумний строк розгляду судом ïï справи щодо визнання i приве-дення до примусового виконання ршень шоземного суду, а також порушення розумних строив виконавчого провадження за ршеннями шоземних судiв. Так, у справi «Kudla v. Poland» 6СПЛ наголосив на необхщност кнування в нащональних правопорядках ефективних засобiв правового захисту права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, яю мають вщпо-вщати стандарту «ефективностЬ» згiдно з вимогами ст. 13 6КПЛ, адже вини-кае велика небезпека для верховенства права в нащональних правопорядках, якщо кнують надмiрнi затримки у вщправленш правосуддя, а сторона не мае ефективних засобiв правового захисту проти них. У зазначенш справi 6СПЛ зауважив, що метою ст. 13 6КПЛ е забезпечення мехашзму, завдяки якому особи можуть скористатися засобами судового захисту на нащональному рiвнi вщ порушення конвенцшних прав, перед тим як вдатися до мiжнародного меха-шзму оскарження в 6СПЛ. З ще1 точки зору право особи на судовий розгляд упродовж розумного строку буде менш ефективним без можливост подати конвенцшну скаргу спочатку до нащональних оргашв; але вимоги ст. 13 6КПЛ мають розглядатись як таю, що шдсилюють положення п. 1 ст. 6 6КПЛ, а не таю, що поглинаються загальним обов'язком, що випливае з ще1 статт, а саме -не допускати надмiрних затримок при судовому розглядi справ цих осiб [19]. Однак практика застосування положень ст. 13 6КПЛ до процедур визнання та виконання ршень шоземних судiв е непоширеною, бшьшкть розглянутих 6СПЛ справ стосуються проблеми порушення розумного строку судового розгляду та виконання ршень саме нащональних судiв.
Вщмова у визнанш та виконанш ршень шоземних судiв може свщчити про порушення не лише процесуальних гарантш права на справедливий судовий розгляд ввдповщно до п. 1 ст. 6 6КПЛ i права на ефективний засiб правового захисту вщповвдно до ст. 13 6КПЛ, але й про порушення шших, матерiальних конвенцшних прав, зокрема, права на мирне володшня майном (ст. 1 Першого протоколу до 6КПЛ) та права на повагу до приватного i сiмейного життя (ст. 8 6КПЛ). Ввдповщно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до 6КПЛ кожна фiзична або юридична особа мае права мирно володгти сво1м майном. Шхто не може бути позбавлений свое1 власност шакше, як в iнтересах сусшльства i на умовах, передбачених законом i загальними принципами мiжнародного права. 6СПЛ неодноразово зазначав, що неможливкть для заявника домогтися виконання
судових ршень, ухвалених на його користь, е порушенням права на повагу до свого майна, а тому е втручанням у право на мирне володшня майном, перед-бачене п. 1 ст. 1 Першого протоколу до 6КПЛ [20]. Поряд з цим, як випливае iз практики 6СПЛ, право на мирне володшня сво1м майном не е абсолютним. Втручання у це право може бути виправдане за наявност трьох умов, а саме: по-перше, воно мае бути правомiрним, по-друге, воно мае бути здшснене в сусшльних штересах, по-трете, воно мае бути необхщним у демократичному сусшльствь Так, у справi «Vrbica v. Croatia», що згадувалася вище, 6СПЛ акцентував, що неможливють отримати виконання остаточного ршення, ухва-леного на користь заявника, становить втручання у мирне володшня майном у контекст першого речення п. 1 ст. 1 Першого протоколу до 6КПЛ. Надал^ вдаючись до перевiрки лептимност втручання у право на мирне володшня майном з боку нащональних оргашв, 6СПЛ зазначив, що вш вважае неприйнятним шдхщ нащональних судiв, ввдповщно до якого подача заяви про визнання та звернення до примусового виконання ршення шоземного суду не зупиняе пере-бпу загального строку звернення до виконання ршення шоземного суду. Якщо б допустити прийнятшсть такого шдходу, то це могло б призвести до ситуацш, коли кредитор втрачав би свое право реалiзувати ршення шоземного суду через можливi зволшання у провадженш, що можуть не залежати вщ нього. Така ситу-ащя, на думку 6СПЛ, серйозно б швелювала принцип правово!" визначеностi та була б явно несумюною iз принципом верховенства права у демократичному суспiльствi [5]. Виходячи iз вищезазначеного, 6СПЛ констатував, що у цш справi мало мiсце порушення права заявнищ на мирне володiння сво1м майном через неможливiсть домогтися виконання ршення шоземного суду, а вщмова у виконанш ршення шоземного суду становила собою неправомiрне втручання у право заявнищ, передбачене ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до 6КПЛ. У шшш справi «Kin-Stib and Majkic v. Serbia» 6СПЛ визнав порушення права заявника на мирне володшня сво1м майном через зволшання нацiональниx судiв понад п'ять рошв без вагомих на те причин iз виконанням рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу, що було звернене до примусового виконання у вста-новленому законом порядку [21].
Варто зауважити, що 6СПЛ не в у^х випадках визнае невиконання ршення суду порушенням права на мирне володшня майном, а лише тод^ коли присуджене за ршенням шоземного суду шдпадае шд автономне тлума-чення поняття «майно», вироблене у практищ 6СПЛ. Поняття «майно» зав-дяки його тлумаченню 6СПЛ отримало автономне значення, зокрема сьогодш майном визнаються права, якi, по-перше, мають економiчну цiннiсть, по-друге, е цившьними, по-трете, е достатньо визначеними для того, аби бути забезпе-ченими можливктю судового захисту [Див.: 22]. При цьому йдеться не лише про грошовi стягнення за ршеннями шоземних судiв, однак i про випадки отримання за ршенням шоземного суду певного статусу, що пов'язаний iз подальшим володшням майном або майновими правами. Наприклад, у справi «Negrepontis-Giannissis v. Greece» порушення права на мирне володшня майном
було визнане через ввдмову грецького суду визнати ршення шоземного суду про усиновлення, що позбавило особу права на спадщину шсля смерт уси-новителя, яка у контекст п. 1 ст. 1 Першого протоколу до 6КПЛ вважаеться «майном» [23].
Нарештi, вiдмова у визнанш та виконаннi рiшення iноземного суду у сiмейних справах може сввдчити про порушення права на повагу до приватного i сiмейного життя вiдповiдно до ст. 8 6КПЛ. Так, у справi «Wagner and J. M. W. L. v. Luxemburg» заявниця скаржилася на те, що вщмова нацiонального суду Люксембургу у визнанш ршення суду Перу про вдочершня порушило i"i право на повагу до приватного та сiмейного життя вiдповiдно до ст. 8 6КПЛ. Заявниця зазначала, що подала до нащонального суду заяву про визнання ршення перуанського суду про вдочершня з метою реестрацп в органах реестрацп актiв цивiльного стану, отримання дитиною громадянства Люксембургу i права на постшне проживання. Нацiональний суд вщмовив у визнаннi рiшення iноземного суду, адже ршення перуанського суду про повне вдочершня супе-речило законодавству Люксембургу, яке мало бути застосоване у даному разi ввдповвдно до колiзiйноí норми, передбачено1 Цивiльним кодексом Люксембургу, осюльки воно забороняло повне удочерiння особою, яка не перебувала у шлюбь У цш справi 6СПЛ зазначив, що вщмова визнати рiшення перуанського суду через вщсутшсть в законодавствi Люксембургу положень, як дозволяють повне усиновлення дитини особою, яка не перебувае у шлюб^ е «втручанням» влади у здшснення заявницею права на повагу до сiмейного життя. У даному контекст слвд з'ясувати, чи було зазначене втручання «необхщним у демократичному сусшльствЬ». 6СПЛ зауважив, що у Люксембурзi iснувала практика автоматичного визнання перуанських судових ршень про повне усиновлення, декшька жiнок, яю не перебували у шлюбi, зареестрували ршення суду в органах реестрацп актв цивiльного стану без звернення за виконавчим листом. Отже, заявниця могла розраховувати на те, що, повернувшись до Люксембургу, ршення перуанського суду буде зареестроване у вщповвдних органах. Однак така практика припинилася, та саме ii справа була передана на розгляд до суду. Ввдмовившись визнати ршення таким, що шдлягае виконанню, на думку 6СПЛ, влада надала колiзiйнiй нормi бшьше значення, ашж соцiальнiй дшс-ностi та ситуацií заявницi. Осюльки суди Люксембургу офiцiйно не визнали виникнення ^мейних зв'язкiв у результат повного удочершня, що мало мкце у Перу, цей зв'язок не змк бути реалiзований в повному обсязi у Люксембурзi. У результат заявниця зггкнулася у повсякденному житт з перепонами, i дитина не могла користуватися правовим захистом, який дозволив би in повшстю ште-груватися у прийомну сiм'ю. Оскшьки iнтереси дитини повиннi мати прюритет у справах такого роду, суди Люксембургу, дшчи розумно, не могли не взяти до уваги правовий статус, який був належним чином набутий у Перу i вщповщав сiмейному життю у значенш ст. 8 6КПЛ. Виходячи iз зазначеного, ввдмова у визнаннi та виконанш рiшення iноземного суду становила собою порушення ст. 8 еКПЛ [24].
Поряд з цим, аналiз практики 6СПЛ свщчить, що у багатьох випадках заявники, обгрунтовуючи сво'1 скарги вщмовою у визнаннi та виконаннi ршень шоземних судiв, одночасно посилаються на порушення як процесуальних гаран-тш п. 1 ст. 6 6КПЛ, так i матерiальниx прав, передбачених ч. 1 ст. 1 Протоколу до 6КПЛ або ст. 8 6КПЛ, проте 6СПЛ при розглядi справи, як правило, пере-вiряе порушення однiеï iз цих статей, i, констатуючи ïï порушення, зазначае про недощльшсть розгляду питання щодо шшо'1 статтi з аналогiчниx шдстав. Цiкавим у цьому контекстi е, однак, ршення «Pini and Others v. Romania», де заявники - двi iталiйськi пари, скаржилися на порушення п. 1 ст. 6 та ст. 8 6КПЛ через невиконання румунськими державними органами двох ршень судiв Румунп щодо усиновлення ними двох дгтей, що були громадянами Румунп. У цш справi румунська установа, де знаходилися д^и пiд час процедури усиновлення, робила все можливе для того, щоб завадити виконанню ршень суду. Шсля кшькох роюв спроб виконати ршення суду врешт-решт дiти висло-вили свое небажання переТзду до 1талп. У зазначенiй справi 6СПЛ констатував порушення права заявникiв на справедливий судовий розгляд i визнав про-вину Румунп у невиконанш остаточних ршень суду. Проте щодо ст. 8 6КПЛ 6СПЛ не знайшов порушення, зазначивши, що вщповщно до ст. 8 6КПЛ держава бере на себе позитивне зобов'язання, в тому числ щодо вжиття заxодiв для забезпечення права батьшв та д^ей на ïx возз'еднання, одначе таке право не е абсолютним, особливо у тих випадках, коли батьки та дгти е нерщними один одному. У цьому випадку слад з'ясувати, чи вжила влада усix необхщних заxодiв для того, щоб забезпечити виникнення сiмейниx стосункiв мiж батьками та д^ьми, яких вони усиновили. З цього приводу 6СПЛ зазначив, що заявники не користуються абсолютним захистом ст. 8 6КПЛ, адже дгти мають протилежш штереси та ïx штереси мають переважати. 6СПЛ констатував, що зважаючи на спо^б, у який було здiйснене усиновлення, особливо з огляду на вщсутшсть справжнього контакту мГж сторонами усиновлення, не можна виправдати покладання на румунську владу обов'язок неухильного передання дгтей до 1талп поза ïx волею. Виходячи ¡з зазначеного, 6СПЛ вГдхилив скаргу щодо порушення ст. 8 6КПЛ [25]. Таким чином, 6СПЛ хоча i дшшов у данiй справi висновку про порушення п. 1 ст. 6 6КПЛ щодо невиконання ршення суду, проте порушення права на повагу до приватного та ^мейного життя не визнав, зазначивши, що штереси д^ей у даному випадку мали бшьше значення i принцип пропорцшност було дотримано.
Слщ погодитися з позищею О. С. Ткачука про те, що внаслщок визнання невиконання ршень суд!в порушенням не тшьки п. 1 ст. 6 6КПЛ, однак i шших матерiальниx прав, гарантованих 6КПЛ, мае мюце так звана дифуз!я окремих елементв права на справедливий судовий розгляд ¡з гарантiями, якГ надаються шшими матерiальними конвенцiйними правами [26, c. 258].
Проте 6СПЛ не в ус!х без винятку випадках зобов'язуе догов!рш держави визнавати та приводити до виконання ршення зарубiжниx держав. У деяких випадках 6СПЛ навпаки визнае правомiрною вГдмову у визнанш та виконанш
ршень шоземних судiв. Так, у справi «McDonald v. France» 6СПЛ визнав скаргу заявника до 6СПЛ неприйнятною, а дп французького суду щодо вщмови у визнаннi рiшення про розiрвання шлюбу, ухваленого у Флорида правомiрним, адже вiдмова була вмотивована з посиланням на так зване «шахрайство, вчинене заявником» (fraude commise par le requérant). У данш справi 6СПЛ зазначив, що шхто не може скаржитися на ситуащю, в якiИ вони опинилися внаслщок сво'1'х власних дiИ. На думку 6СПЛ, заявник учинив шахрайство, що полягало у навмисному обходi юрисдикцп французьких судiв, адже пiсля отримання вщмови у задоволеннi позову про розiрвання шлюбу у судi Францп заявник замiсть апеляцiИного оскарження зазначеного судового ршення звернувся з тотожним позовом до американського суду, хоча строк для оскарження ршення французького суду ще не минув [4]. У шшш справi «Hussin v. Belgium» скарга також була визнана неприйнятною, адже, намагаючись отримати виконання ршення iноземного суду щодо присуджених алiментiв, заявниця звернулася до суду, що не мав юрисдикцп на розгляд вщповвдно1 справи. З цього приводу 6СПЛ зазначив, що бельгшська влада не може нести ввдповщальшсть за свою вщмову виконати ршення нiмецького суду, адже заява про визнання i виконання ршення шоземного суду була подана без дотримання нащональних правил юрисдикцп [27]. 1з зазначених ршень випливае, що ввдмова у визнанш та виконанш ршень шоземних судiв може бути виправдана у тих випадках, коли таю дп стали наслщком шахрайства або неправомiрноï поведшки само!" сторони, яка просить про визнання та примусове виконання ршення шоземного суду, недотримання нею правил процесуального регламенту.
Окремо варто зауважити, що аналiз практики 6СПЛ свщчить про те, що школи визнання та виконання рiшень шоземних судiв взагалi визнаеться 6СПЛ порушенням конвенцшних прав. Мова йде, передусiм, про випадки, коли визнанню та виконанню шдлягае рiшення суду те1 краши, яка не ратифiкувала 6КПЛ. ХрестоматiИною у цьому контекстi е справа «Pellegrini v. Italy», де 6СПЛ виршував питання правомiрностi визнання та виконання ршення суду Ватикану щодо визнання шлюбу недшсним в 1талп. 6СПЛ при розглядi цiеï справи зазначив, що ршення про визнання шлюбу недшсним ухвалили суди Ватикану, а правовою санкщею воно було забезпечене ршенням гталшських судiв. Оскiльки Ватикан не ратифшував Конвенцiю, а заяву подано проти 1талп, завдання 6СПЛ не полягало в з'ясуванш того, чи було виконано вимоги ст. 6 6КПЛ шд час про-ваджень у церковних судах. 6СПЛ мав встановити, чи гталшсью суди перевiрили належним чином додержання гарантш ст. 6 6КПЛ у зазначених провадженнях перед тим, як ухвалити ршення, що забезпечувало правовою санкщею ршення церковного суду. Суд пояснив, що така перевiрка е необхщною, коли ршення, яке шдлягае забезпеченню правовою санкщею, ухвалюють суди краши, яка не застосовуе 6КПЛ, i особливо, коли клопотання про ухвалення такого ршення стосуеться питання, що е надзвичайно важливим для сторш. Виходячи з обста-вин справи, 6СПЛ зауважив, що немае свщчень того, що суди 1талп надавали важливого значення тому фактов^ що заявницю було позбавлено можливост
ознайомитися з доказами, на яю спирався ïï колишнш чоловш та показання свщюв. Невiд'емним принципом права на змагальний судовий процес е надання кожнш сторош в судовому провадженш, чи то в кримiнальнiй, чи то в цившь-нш справ^ можливост розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведеш з метою справити вплив на ршення суду. Ще1 можливост не можна було позбавляти, хоча Уряд i стверджував, що заявниця не мала захисту проти позовно!" заяви про визнання шлюбу недшсним через те, що шдставою цiеï заяви був неспростовний факт, який мае бути об'ективно перевiрений. Проте виключно сторони у спор! мають виршувати, чи потрiбна вщповщна реакцiя на докази, поданi шшою стороною, або на показання свщшв. КрГм того, 6СПЛ зауважив, що заявнищ слад було надати можливють скористатися правовою допомогою, якщо вона мала таке бажання. Церковш суди повинш були виходити з презумпцп, що заявниця, яка не мае представника, не знайома ¡з судовою практикою стосовно надання правово!" допомоги у провадженнях у церковних судах. Оскшьки заяв-ницю було викликано на засщання церковного суду без повщомлення 1и мети провадження, цей суд був зобов'язаний повщомити, що вона мае право просити правово1 допомоги, перед тим як з'явитися до суду для надання показань. За цих обставин 6СПЛ визнав, що суди 1талп, забезпечивши визнання та виконання ршення суду Ватикану, не забезпечили реалiзацiю заявницею права на справедливий розгляд ïï справи церковними судами Вищого Суду Римо-Католицько1 церкви. Отже, було порушено п. 1 ст. 6 6КПЛ [28].
У зв'язку ¡з зазначеним вище виникае питання про те, чи повинен нащо-нальний суд, виршуючи питання про визнання та виконання ршення шоземного суду, перевiряти дотримання гарантш п. 1 ст. 6 6КПЛ шд час провадження в шоземному суд!, якщо шоземна держава е учасницею 6КПЛ. У лiтературi з цього приводу висловлювалися р!зш думки. Так, одш автори вважають, що зазначений стандарт перевiрки на вщповщшсть вимогам п. 1 ст. 6 6КПЛ мае застосовуватися лише у випадках визнання та виконання ршень третх краш, тобто краш, яю не ратифшували 6КПЛ, а у випадках визнання та виконання ршень краш, що ратифшували 6КПЛ, такий обов'язок ввдсутнш [2, c. 1162]. Зазначене пояснюеться тим, що якщо краша ратифшувала 6КПЛ, то вона взяла на себе самостшш зобов'язання ¡з гарантування вщповвдних конвенцiйниx прав на нащональному рГвнГ i мае нести самостшну вiдповiдальнiсть за це. Разом з тим, деяш автори висловлюють припущення, що i у випадку визнання та виконання ршень суд!в краш, яю ратифшували 6КПЛ, мають застосовуватися аналопчш стандарти i мае перевiрятися вГдповГднГсть дотримання п. 1 ст. 6 6КПЛ при розглядГ справи та ухваленш рiшення в шоземному правопорядку [1, c. 258]. АюлГз практики зарубiжниx держав показуе, що вщповщш стандарти використовуються i на р!вш нацiональниx правопорядкiв, коли шд час провадження про визнання та виконання ршення шоземного суду нащональ-ний суд приходить до висновюв, що провадження у шоземному суд! ввдбулося з порушенням п. 1 ст. 6 6КПЛ, та ввдмовляе у визнаннi та виконанш ршення шоземного суду ¡з посиланням на те, що ршення шоземного суду суперечить
«публiчному порядку», розглядаючи порядок ввдправлення правосуддя як частину публiчного порядку [Див.: 1, c. 248-274].
Висновки. Таким чином, з огляду на сучасний стан теорп та практики пра-возастосування, дослвдження i подальше реформування шституту визнання та виконання ршень шоземних судiв мае розглядатися через призму 6КПЛ i практики 6СПЛ щодо ïï тлумачення. Провщними у цьому контекст мають стати процесуальш гарантп права на справедливий судовий розгляд (п. 1 ст. 6 6КПЛ), дотримання яких мае неухильно забезпечуватися нащональними судами шд час проваджень щодо визнання та виконання ршень шоземних судiв. Подальша гармошзащя процесуального законодавства у цш сферi пов'язана також iз необхiднiстю введення на рiвнi нацiонального правопорядку превентив-них та компенсаторних ефективних засобiв правового захисту права на судовий розгляд i виконання ршень суду у розумний строк вщповщно до вимог ст. 13 6КПЛ. Крiм того, у зв'язку з розширенням в останнш практищ 6СПЛ сфери дп гарантiИ визнання та виконання рiшень iноземних судiв до уваги мають також братися положення ст. 1 Першого протоколу до 6КПЛ, що закршлюе право на мирне володшня майном, та ст. 8 6КПЛ, що гарантуе право на повагу до приватного i сiмейного життя.
References:
1. Kiestra, L. (2004). The Impact of the European Convention on Human Rights on Private International Law. Springer, 335 p.
2. Sinopoli L., Droit au procès equitable et exequatur: Strasbourg sonne les cloches à Rome. Gazette du Palais, №122. 1157-1168.
3. «Hornsby v. Greece», 19 March 1997, par. 40, Reports of Judgements and Decisions 1997-II. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-58020.
4. «McDonald c. France», app. no. 18648/04, 29 April 2004. URL: http://hudoc.echr.coe.int/ eng?i=001-87756.
5. «Vrbica v. Croatia», app. no. 32540/02, 01 April 2010. URL: http://hudoc.echr.coe.int/ eng?i=001-98057.
6. «Jovanoski v. the Former Yugoslav Republic of Macedonia", app. no. 31731/03, 07 January 2010. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-96603.
7. «Ashingdane v. the United Kingdom», 28 May 1985, par. 57, Series A no. 93. URL: http:// hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57425.
8. «Romanczyk c. France», app. no. 7618/05, 18 November 2010. URL: http://hudoc.echr.coe. int/eng?i=001-101763.
9. «Matrakas and Others v. Poland and Greece», app. no. 47268/06, 07 November 2013. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-127812.
10. «K. v. Italy», app. no. 38805/97, 20 July 2004. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-61924.
11. «Campbell and Fell v. the United Kingdom», 28 June 1984, par. 76, Series A no. 80. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57456.
12. «X. v. Belgium (dec.)», app. no. 8247/78, 05 May 1980, unreported. URL: http://hudoc.echr. coe.int/eng?i=001-98057.
13. Tsuvina, T.A. (2015). Pravo na sud u tsyvil'nomu sudochynstvi. Kharkiv: Slovo [in Ukrainian].
14. «Bramelid and Malmstrom v. Sweden» (dec.), app. no. 8588/79, 8589/79, 12 October 1982, unreported. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng#{"fulltext":["Bramelid and Malmstrom v. Sweden"]}.
15. «Regent Company v. Ukraine», no. 773/03, 03 April 2008. URL: http://hudoc.echr.coe.int/ eng?i=001-85681.
16. «Suovaniemi and Others v. Finland» (dec.), app. no. 31737/96, 23 February 1999. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-4942.
17. «Ern Makina Sanayive Ticaret A. S. v. Turkey», no. 70830/01, 03 May 2007. URL: http:// hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-80392.
18. «Saccoccia v. Austria», app. no. 69917/01, 18 December 2008. URL: http://hudoc.echr.coe. int/eng?i=001-90342.
19. «Kudla v. Poland», no. 30210/96, ECHR 2000-XI. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-58920.
20. «Burdov v. Russia», app. no. 59498/00, par. 35, ECHR 2002-III. URL: http://hudoc.echr.coe. int/eng?i=001-60449.
21. «Kin-Stib and Majkic v. Serbia», app. no. 12312/05, 20 April 2010. URL: http://hudoc.echr. coe.int/eng?i=001-98355.
22. Karnaukh, B.P. (2016). Ponyattya mayna v konteksti statti 1 Protokolu № 1 do Yevropeys'koyi konventsiyi pro zakhyst prav lyudyny i osnovopolozhnykh svobod. [The Notion of Possessions for the Purposes of Article 1 of the First Additional Protocol to the European Convention on Human Rights]. Problemy zakonnosti - Problems of Legality, issue 132, 205-214.
23. «Negrepontis-Giannissis v. Greece», app. no. 56759/08, 03 May 2011. URL: http://hudoc. echr.coe.int/eng?i=001-104678.
24. «Wagner and J. M. W. L. v. Luxemburg», app. no. 76240/01, 28 June 2007. URL: http:// hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-81328.
25. «Pini and Others v. Romania», app. no. 78028/01, 78030/01, 22 June 2004. URL: http:// hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-61837.
26. Tkachuk, O. S. (2016) Problemy realizatsiyi sudovoyi vlady u tsyvil'nomu sudochynstvi. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
27. «Hussin v. Belgium», app. no. 70807/01, 04 May 2004. URL: http://hudoc.echr.coe.int/ eng?i=001-44931.
28. «Pellegrini v. Italy», 20 July 2001, Reports of Judgments and Decisions 2001-VIII. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-59604.
Tsuvina T. A., PhD in Law, Assistant of Civil Procedure Department of Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: tsuvinat@gmail.com ; ORCID 0000-0002-5351-1475
The Recognition and Enforcement of Foreign Judgements in Civil Cases in the Context of Practice of European Court of Human Rights
The article addresses recognition and enforcement of foreign judgements in civil cases in the context of the practice of European Court of Human Rights. The conclusion is made, that European Court of Human Rights analyzes institute of recognition and enforcement of foreign judgements through such procedural rights as right to a fair trial (art. 6 ECHR) and right to an effective remedy (art. 13 ECHR) as long as such substantive conventional rights as right to protection pf property (art. 1 of the First Protocol to ECHR) and right to respect for private and family life (art. 8 ECHR).
It is considered that the main article through which this institute should be analyzed is art. 6 ECHR containing procedural guaranties of fair trial. According to the art. 13 ECHR the effective remedies of protection of the right to a fair trial in reasonable time should be provided at national level. Moreover reforms of this sphere of judicial practice should be done in accordance with art. 8 ECHR and art. 1 of the First Protocol to ECHR which provide specific substantive rights. All of the above mentioned aspects are analyzed in detail.
Keywords: recognition and enforcement of foreign judgements; right to a fair trial; Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms; European Court of Human Rights; enforcement of court judgements in civil cases.
Hadiuwna do pedKomzii 15.08.2017 p.
