CC BY
22
Федотов В.П. та спвав. ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТУ ПАНАВ1Р УЛ1КУВАНН1ХВОРИХ...
УДК 616.5 - 022.7/.9: 578.827]- 071.1
Застосування препарату naHaeip у лжуванш хворих з пaшломaвipусною
шфекщсю inixipn
Федотов В.П., Дюдюн А.Д., Горбунцов В.В., Мамон А.А.
Днтропетровська державна медична академ1я
ПРИМЕНЕНИЕ ПРЕПАРАТА ПАНАВИР В ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ С ПАПИЛЛОМАВИ-РУСНОЙ ИНФЕКЦИЕЙ КОЖИ Федотов В.П., Дюдюн А.Д., Горбунцов В.В., Мамон А.А.
Приведены данные собственных исследований применения препарата Панавир в комплексном лечении пациентов с папилломавирусной инфекцией кожи. Сделан вывод о высокой эффективности, компла-енсе и безопасности применения препарата Панавир как противовирусного и иммуномодулирующего средства в практике лечения папилломавирусной инфекции кожи.
THE USE OF MEDICATION PANAVIR IN TREATMENT OF PATIENTS WITH SKIN PAPILLOMAVIRAL INFECTION Fedotov V.P., Dyudyun A.D., Gorbuntsov V.V., Mamon A.A.
The data on own investigation into the use of preparation Panavir in the complex treatment of patients with the skin papillomaviral infection have been given. The conclusion can be drawn regarding high efficiency, compliance and safety of preparation Panavir application as antiviral and immunomodulatory drug in practice of treating skin papillomaviral infection.
Biрусш захворювання у наш час можна без-заперечно вважати одною з найактуальш-ших медичних та сощальних проблем, вщ вир> шення яко! залежить юнування людства [1, 6, 7, 12]. Одною з важливих складових ще! проблеми е проблема вiрусних дерматозiв, серед яких па-mломавiрусна шфекщя шюри (ПВ1Ш) посщае одне з головних мюць. Це зумовлюеться майже пандемiчним поширенням дерматозiв, спричи-нених вiрусами патломи людини, !х контагюз-нiстю, а також роллю цих вiрусiв у розвитку онкопатологп.
Вiруси папiломи людини (ВПЛ) належать до сiмейства Папова-вiрусiв, що поеднуе у собi групи:
- папiломавiрусiв (Па);
- полiомавiрусiв (По);
- вакуолiнiзуючий вiрус мавп (Ва), -
вщносяться до безоболонкових вiрусiв з геномом, представленим кiльцеподiбною ДНК, вiрiони яких звшьнюються пiд час загибелi ш-фшовано! клiтини. У цей час розрiзняють бiльш нiж 100 видiв ВПЛ [1, 7, 11].
Вщомо, що ВПЛ спричиняють такi прояви
1-2 (12)' 2009
шюрно! патологи, як:
- звичайш, пiдошовнi, юнацькi, ниткоподiбнi бородавки;
- гострi кондиломи;
- бовено!дний папульоз;
- гiгантськi кондиломи Бушке.
Встановлено також, що ВПЛ е етюлопчним
чинником проявiв веруциформно! ешдермодис-плази Левандовського-Лютца.
Ще у 80-х роках минулого сторiччя Gissman довiв етiологiчну роль ВПЛ у розвитку:
- рiзних доброякiсних i злояюсних новоутво-рень шкiри, чоловiчих i жiночих генiталiй;
- папiломатозу кишечника, горташ та iн.
Доведено, що онкогеншсть ВПЛ залежить
вiд вмюту в геномi трансформованих генiв, як кодують онкопротеши [1, 2, 7, 10, 12].
Новим для сучасно! клшчно! дерматологи е пiдхiд до ПВ1Ш, як до загального шфекцшного захворювання [12]; при цьому можна вщзначи-ти прiоритет украшсько1 школи дерматологи у розвитку цього напрямку [4, 6]. У той же час можна констатувати, що дотепер цей шдхщ, на жаль, не знайшов широкого визнання се-
ред практичних лiкарiв, яК у лiкуваннi хворих на ПВ1Ш обмежуються, як правило, мiсцево деструктивними методами, що призводить до короткочасност та локальностi терапевтично-го ефекту, виникнення рецидивiв i, як результат, - до подальшого розвитку цього шфекцшно-го захворювання з дисемшащею, обтяженням, ускладненнями процесу та виникненням ура-жень внутрiшнiх оргашв.
Пiдставою до цього, безумовно, хибного «локального» пiдходу до ПВ1Ш можна вва-жати тезу про те, що окремi рiзновиди вiрусу спричиняють лише окремi види шюрно! патологи (один рiзновид - гештальш прояви, iнший - прояви на долонях тощо). При цьо-му необхщно вiдзначити, що цю «винятко-вють» та «специфiчнiсть» взаемозв'язку «Тип вiрусу - Тип ураження» спростовують данi численних клiнiчних спостережень у щоден-нiй практицi. Дiйсно, не е винятком виникнення гештальних уражень вiд шокуляци вiрусу з проявiв патологи на кистях рук, або розвиток уражень гладенько! шюри вщ шокуляци вiрусiв з пальщв рук i т. п. Певне пояснення цього вщо-мого факту дають науковi данi останнiх роюв, якi звертають увагу на те, що вщ 8 до 14 % ви-падкiв захворювання пов'язано бшьш, нiж з одним типом ВПЛ i в одного й того ж хворого, як правило, виявляеться декшька тишв вiрусу. Важливими е i данi про те, що ДНК ВПЛ вияв-ляють не тiльки безпосередньо в мющ прояву хвороби, але i в клшчно не змiненiй шкiрi та слизових оболонках далеко вщ бородавок. Даш клшчного обстеження також демонструють, що у хворих одночасно, або анамнестично ма-ють мiсце по декшька рiзних клшко-морфоло-гiчних проявiв ПВ1Ш [1, 6, 9, 12, 13].
Наведенi вище науковi факти та даш спостережень, що вказують на:
- хронiчний тривалий переби- захворювання з виникненням рецидивiв, реiнфекцiй, супер та ресупершфекцш, з метаморфозом проявiв ПВ1Ш in situ та на вщдалених дшянках шкiри;
- наявнiсть одночасного юнування рiзно-манiтних специфiчних проявiв дерматозу, -
обумовлюють вщношення до захворювань, обумовлених ВПЛ, як до хрошчно! загально! вiрусноl шфекци i вщповщно до цього вимага-ють розробки нових комплексних пiдходiв до терапи хворих i профiлактики ще! патологи.
У наш час не юнуе високоспецифiчних та ефективних засобiв етютропно! терапи, фак-тично вiдсутне системне л^вання ПВ1. При жодному вщомому методi лiкування ПВ1 не вщбуваегься повно! елiмiнацil вiрусу з оргашз-му. 1снуюча терапiя цього захворювання досить складна, мае комплексний характер i включае:
- використання цитотоксичних препарата (подофшш, подофшотоксин, 5-фторурацил);
- фiзичну або хiмiчну деструкцiю;
- призначення iмунотропних препаратiв (ш-терферони та !х iндуктори, вакцини, екзогеннi iмуномодулятори природного походження).
Найбiльш клiнiчно ефективним сучасним напрямом лiкування ПВ1 визнано комбшоване застосування деструктивних методiв видалення патлом у поеднаннi з противiрусною та iмуно-модулюючою терапiею. Але частота рецидивiв пiсля комплексного лшування ПВ1Ш складае не менш 20-30 %, i це обумовлюе постшний по-шук нових, бiльш ефективних методiв, методик та засобiв терапи цього захворювання [4-6, 8, 11-14].
У даному аспекп певний штерес представ-ляе препарат naHaBip, що позицюнуеться, як противiрусний лiкарський зашб рослинного походження для л^вання герпес-вiрусних iнфек-цiй та клщового енцефалiту [3, 5, 8]. За даними розробниюв препарату (НД1 фiзико-хiмiчноl ме-дицини), naHaBip дае противiрусний ефект при рiзних iнфекцiях, яю викликаються вiрусами, що мiстять як РНК, так i ДНК. Мехашзм про-тивiрусноl дil здiйснюеться як на етат форму-вання нуклешових кислот вiрусного агента, так i на етапi формування вiрусноl оболонки. Для ктшчного застосування розроблено i зареест-ровано лiкарську форму у вигщщ iзотонiчного розчину з концентращею препарату 0,004 % (виробник - ФГУП Мосхiмфармпрепарати iм. М. О. Семашка).
naHaBip вiдноситься до фармаколопчно! групи противiрусних препаратiв i е новим л> карським засобом, створеним на основi фiзи-ко-хiмiчних процешв видiлення бiологiчно ак-тивних речовин з рослинних кттин, що швидко дiляться. naHaBip - очищений екстракт парост-кiв рослини Solanum tuberosum, який мютить високомолекулярний рослинний бюлопчно ак-тивний полiсахарид, що складаеться з глюкози, рамнози, арабiнози, манози, ксилози, галакто-зи та уронових кислот i вiдноситься до класу гексозних глiкозидiв. Окрiм противiрусноl ди, naHaBip також пiдвищуе неспецифiчну резис-тентнiсть органiзму, е iндуктором штерферону i одночасно сприяе пригнiченню синтезу проза-пальних цитокiнiв i пролiферативноl активностi деяких iмунокомпетентних клiтин. Експери-ментально встановлено, що дiя naHaBipy ске-рована на активацiю моноцит/макрофагально! ланки iмунноl системи, а шдукщя 1ФН надае препарату антимiкробну, антипролiферативну, iмуномодулюючу i протипухлинну дiю.
Комплексними дослщженнями встановлено противiрусну дiю препарату вщносно iнфекцiй, що викликаються самими рiзними вiрусами,
1-2 (12)' 2009
Федотов В.П. та cnieae. ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТУ ПАНАВ1Р У Л1КУВАНН1ХВОРИХ..
- як такими, що мютять ДНК, так i такими, що мютять РНК:
- ВПГ-1, ВПГ-2;
- цитомегаловiрусом;
- вiрусом гепатиту С;
- вiрусами грипу А, В;
- аденовiрусами.
Це свщчить про полiвалентний характер про-тивiрусно! активносп нового препарату. Харак-терними особливостями спектру противiрусно! активностi naHaBipy е [3, 5, 8]:
- шпбування синтезу вiрусних бiлкiв i тдви-щення життездатностi клiтин у присутност вiрусiв у культурi клiтин;
- зниження титрiв вiрусiв у культурi клiтин i в експериментi на тваринах;
- збшьшення латентного перюду розвитку експериментально! шфекци in vitro та in vivo;
- вплив на мтогенну активнють у реакци бласттрансформаци лiмфоцитiв;
- здатнiсть iндукувати лейкоцитарний штер-ферон у та а у здорових добровольцiв.
Випробування показали вiдсутнiсть мутаген-но!, тератогенно!, канцерогенно!, алерпзуючо! та ембрютоксично! ди препарату.
Клiнiчний досвiд застосування naHaBipy у лiкуваннi iнфекцiй, спричинених вiрусами, що мiстять ДНК та РНК, продемонстрував хорошу переносимiсть i вщсутнють побiчних ефектiв [3, 5, 8].
Попередш данi про позитивний терапевтич-ний ефект naHaBipy стосовно ПВ1, що часто поеднуеться з герпес^русною iнфекцiею [5], були пiдставою для проведення спецiальних дослiджень клшчно! ефективносп, переноси-мостi та безпеки 0,004-вщсоткового розчину препарату naHaBip для парентерального вве-дення при лiкуваннi рецидивуючих аногешталь-них бородавок. Клiнiчнi випробування показали добру терапевтичну дда цього засобу на ПВ1Л, i naHaBip набув мюце у арсеналi сучасних за-собiв лiкування ще! шфекци.
У клiнiцi шкiрних та венеричних хвороб Дшпропетровсько! державно! медично! ака-деми було випробувано використання препарату naHaBip у лшуванш ПВ1Ш з урахуван-ням системного характеру вiрусного процесу. Пiд нашим спостереженням було 14 хворих з ПВ1Ш, клiнiчнi прояви захворювання у яких були представлена
- комбiнацiею звичайних бородавок долонь, пiдошов, шкiри тильно! поверхнi кистей рук та ниткоподiбних бородавок шкiри пахв з пласки-ми бородавками гладко! шкiри - у 8 хворих;
- аногештальними проявами шфекци - го-строкшцевими кондиломами та перигешталь-ними бородавками гладко! шюри - у 6 хворих, причiм у двох з них прояви ПВ1 були також на
1-2 (12)' 2009
слизовш прямо! кишки i мали вигляд папшома-тозу.
Кiлькiсть елементiв висипки у дослщжених коливався у значних межах - вщ одиничних елементiв до сотень. Термш iснування елемен-пв висипки у дослiджених коливався вщ двох тижнiв до восьми роюв.
З даних анамнезу звертало на себе увагу, що у вшх дослщжених ПВ1 процес мав хрошчний (до десяткiв рокiв) рецидивуючий характер. Ус пацiенти ранiше займалися самолшуванням (застосовували, головним чином, так зваш «на-родш» засоби - змащування соком чистотiлу, застосування розчинiв рiзних кислот), отри-мували лiкування у лшувальних установах (як державних, так i приватних) у фахiвцiв рiзного профiлю (косметологiв, хiрургiв, дерматоло-пв). Пацiентам у медичних установах часп-ше призначалися рiзнi способи деструктивн! терапi! (крiодеструкцiя, електрокоагуляцiя та лазеротератя); при цьому звертало на себе увагу, що комплексне лшування iз застосуванням противiрусних та iмуномоделюючих засобiв проводилося лише у 5 випадках. В анамнезi дослщжених пацiентiв звертав на себе увагу такий факт - тсля видалення одиничних бородавок рецидив проттав у вигщщ множинних (як правило, десятюв, а в одному випадку - i бiльше сотнi) елеменпв. Треба звернути увагу також на те, що рецидиви у дослщжених хворих характе-ризувалися виникненням шших клiнiчних форм ПВ1Ш (частiше, тсля лтування долонних бородавок з'являлися звичайш бородавки на шкiрi кистей).
Упм пацiентам проводилася комплексна ш-дивiдуалiзована етiопатогенетична терапiя з послiдовним застосуванням методiв консервативно! та деструктивно! терапи [4, 6]. Додат-ково, в якост засобу подвiйно! противiрусно! та iмуномодулюючо! дi!, призначався Панав1р (5 мл. 0,004-вiдсоткового розчину) парентерально (внутрiшньовенно):
- три введення один раз на день через 48 годин - у перший тиждень л^вання;
- поим два введення через 72 години - у дру-гий тиждень терапи;
усього на курс протягом двох тижшв - 5 вве-день препарату.
У процес лшування проводилася суб'ективна оцiнка ефективностi лшування самим хворим та об'ективна оцшка - лiкарем. Критерiями оцiнки було визначено:
- строки регресу елеменпв висипки;
- рецидивування процесу;
- наявнють побiчних ефектiв та !х вид.
У всiх пацiентiв тсля проведення першого етапу лiкування (курсу консервативно! терапи протягом двох тижшв) спостерпали регрес
висипань на шкiрi та слизових. Екзоф^ш прояви ПВ1Ш суттево зменшувалися в po3Mipax на 6-10 день л^вання, а на 12-14 день вiдмiчався повний регрес невеликих за po3MipoM елемен-та. Пiсля деструктивного лiкування (розчина-ми цитостатичних засобiв та деструкци елемен-тiв), епiтелiзацiя та загоення бшьш глибоких дефекгiв наступала на 10-12 день (залежно вщ розмiрiв дефекту та локалiзацп).
Ефективнiсть лiкування ПВ1Ш склала 100 %, причому в жодному випадку не було вiдмiчено побiчно! ди naHaBipy. Пiсля проведення курсу активно! терапи хворим призначалося про-фiлактичне лiкування двома курсами з штерва-лом 3 та 6 мюящв за розробленою методикою [4]. Вiддаленi результати лшування спостерiга-ли протягом року, причому в жодному випадку рецидивiв ПВ1 не було.
Аналiз iмунного статусу дослiджених па-цiентiв показав, що комплексне л^вання з системним введенням naHaBipy супроводжу-валося вiдновленням а- та у-штерфероногенезу,
Л1ТЕРАТУРА
1. Ашмарин Ю.Я., Хлебин Ю.И. Вирусные папилломы человека // Вестн. дерматол. вене-рол. - 1987. - № 12. - С. 23-30.
2. Гурцевич В.Э. Онкогенные вирусы человека: опасность реальная и мнимая // Рос. биотерапевтический журнал. - 2007. - Т. 6, № 1.
- С. 4.
3. Егорова О.Н., Балабанова Р.М., Чувиров Г.Н. Первый опыт применения Панавира при ревматологических заболеваниях / Тез. докл. XII Рос. нац. конгресса «Человек и лекарство».
- М., 2005. - С. 376-377.
4. Комплексна тератя ПВ1Ш: 1нформацшний лист про нововведення в системi охорони здоров'я / МОЗ Укра!ни. Укра!нський центр науково! медично! шформаци та патентно-лщензшно! роботи; Розроб. Дшпропетров-ська державна медична академiя; Склав Мамон А.А. - № 125-2004. - 12 с.
5. Кунгуров Н.В., Герасимова Н.М., Кузнецова Ю.Н., Дубенский В.В., Гармонов А.А., Чха-твал Н.А., Максимов М.О., Литвин А.А., Стовбун С.В., Сергиенко В.И. Клиническая эффективность «Панавира» в терапии па-пилломавирусной инфекции // Клиническая дерматология и венерология. - 2006. - № 1.
- С. 24-26.
6. Мамон А.А. Комплексна тератя папшо-мавiрусно! шфекци: виршет питання та по-дальшi перспективи // Дерматовенерология.
нормалiзацieю показниюв клггинного iмyнiтетy i природно!' резистентносп y пробах капшярно!' кров^ взятоï безпосередньо з yражень та з не-yражених дiлянок шкiри. Ц данi узгоджуються з результатами дослщжень впливу Панав1ра на iмyнограмy хворих з герпес-вiрyснимi рециди-вуючими шфекщями i хворих на клiщовий ен-цефалiт [5, 8].
З результата проведеного дослiдження було зроблено висновок, що парентеральне введення 5 мл 0,004-вщсоткового розчину naHaBipy (на курс - 5 введень) e безумовно ефективним i без-печним засобом комплексноï терапи машфест-них проявiв папiломавiрyсноï iнфекцiï шкiри, що сприяe:
- припиненню вiрyсовидiлення з патолопч-них проявiв ураження шкiри;
- зменшенню кiлькостi та ступеня ди мюце-вих деструктивних втручань;
- нормалiзацiï показникiв iмyнiтетy та неспе-цифiчних факторiв захисту хворих.
Косметология. Сексопатология. - 2005. -№ 1-2 (8). - С. 116-117.
7. Молочков В.А. Папилломавирусы и новообразования полового члена // Рос. журн. кожн. вен. болезней. - 2000. - № 1. - С. 4-9.
8. НосикН.Н., КолобухинаЛ.В., МеркуловаЛ.Н. Динамика индукции лейкоцитарного интерферона при однократном и повторном применении Панавира / Панавир в клинической практике. - М., 2004. - С. 7-10.
9. El-Talawy S.R., EsmatS. M. et al. Detection and localization of HPV in skin tags by PCR in situ hybridisation // J. Eur. Acad. Dermatol. - 2000.
- Sept.- Vol. 14 .- P. 191.
10. Grissman L., Wolnick L., Ikenberg H., Koldovosky U., Schnurch H.G., Zur-Hausen H. Human papillomavirus types 6 and 11 in genital and laryngeal papillomas and in some cervical cancers // Prot. Nat. Acad. Sci. USA. - 1983.
- Vol. 80. - P. 560-563.
11.Handay J., Dinsmore W. Treatment of anogenital warts // Review J. Eur. Acad. Dermatol. - 1994.
- Vol. 3. - P. 251-265.
12.Rosenblatt A., de Campos H. G. Human Papillomavirus. A Practical Guide for Urologists.
- Springer, 2009. - 216 р.
13. Sterling J.C., Handfield-Jones S., Hudson P.M. Guidelines for the management of cutaneous warts // Br. J. Dermatol. - 2001. - Vol.144, No 1. - P. 4-11.
