CC BY
176
Список литературы
1. Цивільний кодекс України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356) зі змінами та доповненнями [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://zakon2.rada.gov.ua
2. Кодекс законів про працю України [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://zakon2.rada.gov.ua
3. Кондратьева Т.В. Внутрифирменные институты оппортунистического поведения [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://www.sworld.com.ua
4. Хомякова М.А. Институциональные рамки оппортунистического поведения внутренних участников деятельности акционерного общества // Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. Випуск 103-4. С. 106-111.
5. Господарський кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 18, N 19-20, N 21-22, ст.144) [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://zakon3.rada.gov.ua
УДК 331.5.024.5
ОСОБЛИВОСТІ ПРОГНОЗУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ ВІТЧИЗНЯНОГО РИНКУ ПРАЦІ В УМОВАХ АНТИКРИЗОВОГО
РОЗВИТКУ
БЕСЧАСТНА Т. Г.
аспірант Донецького державного
університету управління
У статті проведено аналіз підходів до прогнозування показників ринку праці. Запропоновано науково-методичний підхід до прогнозування показників ринку праці в умовах антикризового розвитку.
Ключові слова: ринок праці; прогнозування; антикризовий розвиток.
В статье проведен анализ подходов к прогнозированию показателей рынка труда. Предложен научно-методический подход к прогнозированию показателей рынка труда в условиях антикризисного развития.
Ключевые слова: рынок труда; прогнозирование; антикризисное развитие.
In article approaches to forecasting the performance of the labor market were analyzed. A scientific and methodical approach to forecasting the performance of the labor market in terms of anti-crisis development was proposed.
Keywords: labor market, forecasting crisis development.
Актуальність теми. Прогнозування показників вітчизняного ринку праці є першочерговим та одним із найважливіших процесів механізму формування ринку праці в умовах антикризового розвитку, бо саме від цього залежатиме і вибір інструментів та методів державного регулювання ринку праці, і особливості їх подальшої реалізації та контролю. В умовах антикризового розвитку економіки країни актуальним є використання підходу до прогнозування ситуації на ринку праці, що передбачає первинність пропозиції робочої сили, а не потреби в ній [0, с.129]. Це зумовлено тим, що на сучасному етапи визначаються пріоритети розвитку людини та її трудового потенціалу. Зайнятість сьогодні визначається самостійною європейською цінністю. Таким чином, прогнозування чисельності економічно активного населення повинна вважатися завданням для економіки щодо створення необхідної кількості робочих місць відповідної якості [1]. Це направлено на зниження рівня безробіття у країні та підвищення валового національного продукту в економіці. Прогнозування чисельності
економічно активного населення та рівня безробіття є ключовими показниками ринку праці, а тому у науці існує багато підходів щодо їх визначення.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання прогнозування показників ринку праці висвітлені у роботах відомих зарубіжних та вітчизняних вчених, серед них: С.Алашеєв, Е.Баурмпол, В. Гуртов, В.Зуєв, С.Капсос, О.Карпенко, Е.Котирло, Т.Кутейніцина, Е.Лібанова,
О.Мезенцев, О.Нікіфорова, П.Новіков, В.Онікієнко, Дж.Пестель, І. Петрова, Є.Питухін,
Є.Пономаренко, Н.Посталюк, Л.Ткаченко та багато інших вчених.
У науці існують такі основні підходи до прогнозування економічної активності населення [2]: суб'єктивна (експертна) оцінка, що базується на певному сценарії або передбачає досягнення певної мети; екстраполяція тренду або використання кривої росту; регресійні моделі, що базуються на кореляції між рівнем економічної активності, економічними, демографічними та іншими факторами; моделі, які базуються на когортному методі.
На практиці найбільш часто застосовуються перші дві групи методів, але вони не завжди є виправданими та ефективними. Експертним оцінкам властива значна суб'єктивність, що вимагає додаткового обґрунтування плановими показниками таких прогнозів. Для екстраполяції властивою є незмінність тенденції у майбутньому. Для сучасних умов антикризового розвитку додержання таких умов ускладнюється тим, що не можна отримувати перспективні тенденції розвитку ринку праці на основі екстраполяції показників 2008-2009 рр. Також неефективним є застосування і регресійних моделей, бо на сучасному етапі започатковано курс на забезпечення структурних змін в економіці та модернізацію системи соціальної підтримки населення. Таким чином, на основі проведеного аналізу підходів та інструментів прогнозування показників ринку праці можна зробити висновки про те, що в умовах антикризового розвитку перспективним є застосування експертних оцінок та припущень на етапах прогнозування, бо неможливо суто механічними методами враховувати ситуаційні зміни в економіці країни та на ринку праці.
Російськими та західними вченими виділяються такі методологічні підходи до прогнозування ринку праці: нормативний (розрахунковий), підхід, що враховує положення нормативного, динамічного та експертного методів; підхід, у основі якого є програми розвитку та опитування; динамічний підхід та пошук тенденцій; розрахунковий підхід, що враховує норми за аналогією західних країн [3,4,5]. Кожний із представлених підходів містить у собі певний набір методів, що у комплексі дозволяють вирішувати завдання прогнозування ринку праці. Кожний підхід має свою обмеження та особливості застосування на практиці, а тому не повністю відповідає вимогам компактності, надійності, оперативності щодо вирішення проблем ринку праці в умовах антикризового розвитку.
Вітчизняними вченими на сучасному етапі розвитку економіки застосовуються різні підходи до прогнозування показників ринку праці. Так, розробці та впровадженню механізму формування ринку праці має передувати прогнозування можливих тенденцій та змін у сфері зайнятості Методологічну схему прогнозування вітчизняного ринку праці О.А. Карпенко представляє [6]. Важливе значення автор приділяє обґрунтуванню чисельності трудових ресурсів та зайнятості населення. Запропонований підхід до прогнозування ринку праці не надає можливостей прогнозу структури попиту та пропозиції за видами економічної діяльності, а також рівня безробіття за регіонами. Саме тому використання такого підходу не є ефективним та виправданим в умовах антикризового розвитку.
Набагато ширше розглядаються засади прогнозування ринку праці України у роботі [1, с.129-137]. Л.Г. Ткаченко з урахуванням національної специфіки обґрунтовує необхідність використання методу експертних оцінок демографічного прогнозу, а також формулює гіпотези та ризики прогнозу на середньострокову перспективу. Такий підхід є більш ефективним порівняно з іншими, бо на його основі значним чином підвищується рівень надійності прогнозу. При цьому основним обмеженням є те, що прогнозування здійснюється виключно у розрізі статево-вікових груп. Також автором не розкриваються особливості визначення очікуваного рівня економічної активності та очікуваного рівня безробіття за регіонами. В умовах антикризового розвитку актуальним є прогнозування попиту та пропозиції на ринку праці за видами економічної діяльності. Все це зумовлює необхідність вдосконалення науково-методичного підходу до прогнозування розвитку ринку праці в умовах антикризового розвитку.
Мета статті полягає у розробці науково-методичного підходу до прогнозування показників ринку праці в умовах антикризового розвитку.
Виклад основного матеріалу. Досить повну та обґрунтовану схему прогнозування пропозиції робочої сили представлено вітчизняними вченими у роботі [1], однак для підвищення рівня зайнятості населення важливо також прогнозувати не лише загальну кількість безробітних, але й структурувати її за видами економічної діяльності, групами професій та регіонами. Автор обмежується лише структуруванням зайнятого та економічно неактивного населення. При цьому використовується підхід, що враховує положення нормативного, динамічного та експертного методів, що не дозволяє забезпечити комплексність системи прогнозування ринку праці в умовах антикризового розвитку. Такий підхід переважно враховує соціальні засади формування ринку праці, що полягають у створенні основ зайнятості населення. При цьому не зовсім враховуються економічні засади, бо прогноз пропозиції робочої сили не погоджується та не доповнюється прогнозом попиту на робочу силу. Це не дозволяє надавати обгрунтовані прогнози щодо можливого зниження рівня безробіття на ринку праці.
Високий рівень обґрунтованості мають прогнози чисельності населення України та прогнозні значення індексу людського розвитку, що здійснено Інститутом демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України у роботі [7, с.296-297]. Згідно із прогнозом пропозиції робочої сили на ринку праці до 2020 року, що представлено у роботі [1] динаміка рівнів безробіття прогнозується за такою траєкторією (табл.1).
Таблиця 1
Динаміка прогнозних рівнів безробіття на вітчизняному ________________ринку праці до 2020 року___________________________________
Показники Період, рік
2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020
Чисельність економічно активного населення, тис.осіб 22057 22023 21996 22003 21993 21980 21942 21866 21776 21670
Зайняте населення, тис.осіб 20262 20283 20311 20373 20419 20474 20504 20494 20468 20423
Чисельність безробітного населення, тис.осіб 1795 1740 1685 1630 1574 1507 1438 1372 1308 1247
Рівень безробіття,% 8,14 7,90 7,66 7,41 7,16 6,86 6,55 6,27 6,01 5,75
Джерело: складено автором самостійно на основі джерел [1,8]
Для забезпечення скорочення рівня безробіття з 8,14 % у 2011 році до 5,75% у 2020 році необхідною умовою є погодження існуючих прогнозів пропозиції робочої сили на ринку праці із прогнозами попиту на робочу силу.
Російський вчений Є.Є. Пономаренко у роботі [9] зазначає переваги щодо комплексного застосування набору різних методів для забезпечення ефективного прогнозування показників ринку праці. Це пояснюється тим що при прогнозуванні ринку праці дуже часто через відсутність актуальної інформації формальні моделі та методи виявляються необ'єктивними.
З урахуванням виділених обмежень існуючих у науці підходів до прогнозування ринку праці, аналітичних прогнозів показників вітчизняного ринку праці в умовах антикризового розвитку, а також обґрунтування необхідності комплексного застосування набору різних методів складання прогнозів у роботі пропонується здійснювати прогнозування показників ринку праці за такою схемою (рис.1).
Рис. 1. Узагальнена схема науково-методичного підходу до прогнозування показників ринку праці в умовах антикризового розвитку
Особливістю запропонованого підходу до прогнозування ринку праці в умовах антикризового розвитку є синтез двох підходів, що використовуються зарубіжними країнами для вирішення цієї задачі. Це має бути підхід, що враховує положення нормативного, динамічного та експертного методів, а також підхід, у основі якого є програми розвитку та опитування. Саме за рахунок цього буде забезпечуватися комплексність підходу, а також поєднання соціальних та економічних засад формування ринку праці. Обгрунтуванням синтезу даних підходів є такі аргументи: у сучасних умовах активно розробляються різноманітні програми соціально-економічного розвитку, положення яких мають враховуватися у процесах прогнозування показників ринку праці з метою підвищення достовірності таких прогнозів.
На першому етапі реалізації запропонованого підходу систематизація усіх документів, що містять тенденції, показники та прогнози перспективної зміни соціально-економічних показників розвитку економіки країни.
Перш за все, мають формуватися прогнози щодо подальшого розвитку економіки за різними видами економічної діяльності у майбутнього підписання Угоди про асоціацію та Угоди про Поглиблену зону вільної торгівлі з Європейським союзом ринок праці України отримує стимули для розвитку [10]. Саме тому актуальним є визначення галузевих пріоритетів розвитку економіки України з метою подальшого створення нових робочих місць з урахуванням дослідження політики ЄС у даному напрямку. Прогноз особливостей розвитку
вітчизняного ринку праці в результаті лібералізації торгівлі в умовах антикризового розвитку має бути підставою для обгрунтування припущень відносно попиту на робочу силу за видами економічної діяльності для середньострокового прогнозу до 2020 року.
Також при цьому важливо враховувати такі прогнози зміни структури зайнятості в результаті зміни структури експорту: прогнозується перерозподіл зайнятості на користь первинного та частково вторинного секторів економіки [10]. Для вітчизняного ринку праці характерною рисою є регіональна диференціація зайнятості населення. При цьому він також визначається низькою внутрішньою мобільністю при високій зовнішній мобільності. Також існують помітні перекоси в оплаті та умовах праці на регіональних ринках. Реалізація першого етапу запропонованого підходу дозволить отримати інформаційну базу для проведення діагностики регіональних ринків праці та складання прогнозів їх пріоритетного розвитку.
Таким чином, можна зробити висновки про те, що державними програмами та стратегіями визначаються пріоритетні напрямки розвитку галузей та регіонів, але при цьому дисбаланси попиту та пропозиції на ринку праці посилюються. Загрозою неефективного виконання проектів та планів може бути те, що попит на працю має тенденцію до скорочення майже за всіма регіонами (у Львівській області збільшився на 0,1 тис.осіб). Все це вказує на те, що визначення пріоритетних напрямків розвитку економіки не погоджується із державною політикою щодо стимулювання створення робочих місць у тих регіонах та галузях, де прогнозується перспективний розвиток.
Така ситуація призводить до того, що рівень безробіття за регіонами та економікою в цілому значно перевищує природній рівень безробіття, в результаті чого національна економіка недоотримує значну частину ВНП. У перспективі це може бути загрозою зниження ефективності проведення структурних реформ в економіці, а також посилення соціальної напруги у суспільстві.
З метою визначення регіонів, що потребують формування систем створення нових робочих місць, на наступному етапі реалізації підходу до прогнозування особливостей функціонування ринку праці важливе значення має також прогнозування кількості зайнятого та безробітного населення за регіонами. Існуючі у наці підходи до прогнозування показників ринку праці надають прогнози кількості безробітного населення України в цілому без деталізації за регіонами. Саме тому такі прогнози не можуть служити базою для планування створення систем нових робочих місць за регіонами.
Прогнозування кількості зайнятого та безробітного населення за регіонами пропонується здійснювати з урахуванням існуючих прогнозів цих показників за економікою в цілому, що наведено у табл.1. Такий прогноз складався на період з 2011 р. по 2020 р. Порівняння фактичних та прогнозних показників за 2011 та 2012 роки свідчить про наявність деякого відхилення. Саме тому прогноз на 2013 рік скориговано на розмір такого відхилення. Так, чисельність зайнятого населення у 2013 році має складати 20239,70 тис.осіб. а безробітного - 1602,2 тис.осіб.
При складанні прогнозу зайнятого та безробітного населення за регіонами необхідно проналізувати зміну структуру розподілу населення за регіонами. У 2011 та 2012 роки структура розподілу населення за регіонами не виявила значних тенденцій до змін. Саме тому структура розподілу населення звітного періоду може служити основою прогнозування структури розподілу зайнятого та безробітного населення на 2013 рік.
Прогнози зайнятого та безробітного населення за регіонами мають бути основою для розрахунків прогнозного рівня безробіття у 2013 році.
Обгрунтування необхідності створення нових робочих місць в економіці країни слід проводити з урахуванням прогнозного рівня безробіття, в залежності від якого проводиться ранжування регіонів; рівня збалансованості попиту та пропозиції праці за регіонами у 2012 році та систематизованих прогнозних тенденцій та особливостей розвитку ринку праці за регіонами (табл. 2).
Таблиця 2
Обгрунтування необхідності створення нових робочих місць з урахуванням перспектив
розвитку регіонів та показників ринку праці
Регіон України Фактичний рівень бузробіття у 2012 році Прогнозний рівень безробіття у 2013 році Ранжу- вання регіонів Рівень збалансованості попиту та пропозиції у 2011-2012 рр. Необхідність створення нових робочих місць
1 2 3 4 5 6
Україна 7,53 7,34 середній перспективна задача
АРК 5,78 5,63 2 збалансований довгострокове завдання
Вінницька 8,76 8,54 22 середній перспективна задача
Волинська 8,09 7,89 15 висока незбал. пріоритетне завдання
Дніпропет- ровська 6,63 6,46 7 висока незбал. пріоритетне завдання
Донецька 7,96 7,760 14 середній перспективна задача
Житомирська 9,67 9,43 24 збалансований довгострокове завдання
Закарпатська 8,70 8,48 20 висока незбал. перспективна задача
Запорізька 6,96 6,78 9 середній перспективна задача
Івано- Франківська 7,88 7,676 12 середній перспективна задача
Київська 6,28 6,12 5 середній перспективна задача
Кіровоградська 8,44 8,23 16 середній перспективна задача
Луганська 6,36 6,19 6 висока незбал. пріоритетне завдання
Львівська 7,49 7,30 10 висока незбал. пріоритетне завдання
Миколаївська 7,87 7,670 11 середній перспективна задача
Одеська 5,83 5,67 3 висока незбал перспективна задача
Полтавська 8,57 8,35 17 середній перспективна задача
Рівненська 9,77 9,52 25 збалансований довгострокове завдання
Сумська 8,62 8,40 19 збалансований довгострокове завдання
Тернопільська 9,85 9,60 27 середній перспективна задача
Харківська 6,77 6,60 8 збалансований довгострокове завдання
Херсонська 8,73 8,51 21 висока незбал пріоритетне завдання
Хмельницька 8,59 8,37 18 середній перспективна задача
Черкаська 9,02 8,79 23 середній перспективна задача
Продовж. табл 2
Чернівцька 7,96 7,759 13 середній перспективна задача
Чернігівська 9,79 9,54 26 збалансований довгострокове завдання
м.Київ 5,47 5,33 1 збалансований довгострокове завдання
м. Севастополь 5,95 5,79 4 висока незбал перспективна задача
Таким чином, на основі реалізації запропонованого науково-методичного підходу до прогнозування показників ринку праці в умовах антикризового розвитку надається можливість систематизації регіонів за групами. Критеріями віднесення до певної групи є ріевнь збалансовнаості ринку праці та наявність перспективних напрямків розвитку регіонів (табл.3).
Таблиця 3
Матриця вибору напрямків державного регулювання ринку праці в умовах __________________________антикризового розвитку____________________________________
Група Регіони Напрямки державного регулювання
І група Волинська, Дніпропетровська, Луганська, Львівська та Херсонська області Пріоритетне завдання створення нових робочих місць
ІІ група Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Хмельницька області Перспективна задача створення нових робочих місць
ІІІ група Закарпатська, Одеська, м.Севастополь Перспективна задача створення нових робочих місць
IV група Донецька, Чернівецька, Черкаська, Тернопільська, Полтавська, Миколаївська, Вінницька Перспективна задача створення нових робочих місць
V група АРК, Житомирська, Рівненська, Сумська, Харківська, Чернігівська, м.Київ Довгострокове завдання створення нових робочих місць
В залежності від групи мають обиратися напрямки державного регулювання процесів створення нових робочих місць у регіонах. Конкретизація напрямків державного регулюваня ринку праці в умовах антикризового розвитку вимагає розробки механізму державного регулювання ринку праці в умовах антикризового розвитку.
Висновки. Запропонований у роботі науково-методичний підхід до прогнозування показників ринку праці в умовах антикризового розвитку передбачає синтез підходу, що враховує положення нормативного, динамічного та експертного методів, а також підходу, у основі якого є програми розвитку та опитування. Це дозволяє підвищувати достовірність якісних та кількісних прогнозів ринку праці. Відмінною особливістю підходу є те, що він надає можливість одночасно враховувати перспективні напрямки розвитку галузей економіки та регіонів, а також прогнозувати рівень безробіття за регіонами та з урахуванням оцінок рівня збалансованості ринку праці обирати напрямок державного регулювання процесів створення нових робочих місць за регіонами. Деталізація та ключові аспекти реалізації зазначених напрямків державного регулювання ринку праці мають знайти відображення у механізмі формування ринку праці в умовах антикризового розвитку.
Список літератури
1. Ткаченко Л. Г. Засади прогнозування розвитку ринку праці України / Л.Г. Ткаченко // Економіка і прогнозування. - 2012. - №2. - С. 129-137.
2. Bourmpoula E. ILO Estimâtes and Projection of the Economically Active Population: 19902020 (Sixth Edition). Methodological description, October 2011 [Електронний ресурс] /
E.Bourmpoula, S.Kapsos, J.M.Pasteels. - Доступний з:
http://laborsta.ilo.org/applv8/data/EAPEP/eapep E.html.
3. Kotirlo E. Prognozirovanie of a labour demand at region level / E. Kotirlo // The Person and work/ - 2008. - №4. - p.26-29.
4. Алашеев С.Ю. Методика среднесрочного прогнозирования спроса на подготовку
специалистов в системе профессионального образования региона [Электронный ресурс] / С. Ю. Алашеев, Т. Г. Кутейницына, Н. Ю. Посталюк. Режим доступа:
http://labourmarket.ru/Pages/conf1/book1 html/01 alasheev.htm.
5. Гуртов В. А. Моделирование потребности экономики в кадрах с профессиональным образованием [Электронный ресурс] / В. А. Гуртов, А. Г. Мезенцев, Е. А. Питухин // Труд и занятость. - 2007. - №6. - С. 91-111. - Режим доступа: http://www.ecfor.ru/pdf.php?id=2007/6/06.
6. Карпенко О. Економічний механізм регулювання ринку праці. О. Карпенко // /Формування ринкових відносин в Україні: зб. статей молодих вчених. Вип. 9 - К.: НДЕІ Мінекономіки України, 2000. - С. 25-34.
7. Нікіфорова О. В. Регулирование рынка труда: аспекты подготовки кадров / О. В. Нікіфорова // Сучасні та перспективні методи і моделі управління в економіці: монографія: у 2 ч. / під ред. А. О. Єпіфанова. - Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2008. - Ч. 1. - П. 1.3. - С. 30-40.
8. Людський розвиток регіонів України: аналіз та прогноз (колективна монографія) / За ред. Е.М. Лібанової. - К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2007. - 328 с.
9. Пономаренко Е. Е. Прогнозирование ситуации на рынке труда: региональный аспект
[Электронный ресурс] / Е. Е. Пономаренко // 2009. - №5. - Режим доступа:
http://www.auditfin.eom/fin/2009/5/Ponomarenko/Ponomarenko%20.pdf
10. Петрова І. Соціальні наслідки Євроінтеграції України [Електронний ресурс] / І. Петрова. - Режим доступу: http://library.fes.de/pdf-files/bueros/ukraine/09447.pdf.
УДК 159.937.52: 347.731.2
КОГНИТИВНЫЕ КАРТЫ ПРОСТРАНСТВЕННОГО ПОВЕДЕНИЯ СУБЪЕКТОВ ЛОКАЛЬНЫХ РЫНКОВ
БУКАЛО С. С. аспирант кафедры общего и административного менеджмента Донецкого государственного университета управления
В статье описано влияние пространственной организации среды на поведение субъектов рынка, что проявляется в процессе принятия решения о купле-продаже на локальном рынке.
Ключевые слова: когнитивные карты; пространство; рынок;
потребительское поведение; информативное поле; потребности;
синхронизация; трансакционные издержки.
В статті розглянутий вплив просторової організації середи на поведінку суб ’єктів ринку, що проявляється в процесі прийняття рішення про купівлю-продаж на локальному ринку.
Ключові слова: когнітивні карти; простір; ринок; споживча поведінка; інформативне поле; потреби; синхронізація; трансакційні витрати.
The article describes the influence of the spatial organization of the environment on the behavior of the subjects of the market, which is manifested in the decision-making process of purchase-sale in the local market.
