CC BY
54
Оригинальные исследования
Original Researches
МЕДИЦИНА
НЕОТЛОЖНЫХ состояний
®
УДК616. 127-005.8-036. 1:616.12-008. 318-073 ГОЛАОВСЬКИЙ Б.М., ЮРЧАК Ю.В., САЬ £.В.
A3 «ЗапорЬька медична академм п'слядипломно! освти МОЗ Укра'/ни», кафедра медицини нев1дкладних станв
ПРЕДИКТОРНА UiHHiCTb AHAAi3Y BAPiABEAbHOCTi СЕРЦЕВОГО PKTMY B ДiAГHOCTИЦi ФАТААЬНИХ АРИТММ Y ХВОРИХ i3 ГОСТРИМ ^APKTOM MiOKAPÄA
Резюме. Незважаючи на постшнеудосконалення niдходiв до дiагностики та лжування гострого Ыфарк-ту мокарда, зберкаеться актуальшсть стратифкаци ризику несприятливих на^д^в цього захворю-вання. Вгдомо, що у хворих iз гострим коронарним синдромом iз перших годин вгд початку захворювання досить часторееструються шлуночковi аритмп, ят можуть бути предикторамираптово'1 смертi. Одним з нформативних методiв прогнозування розвитку фатальных шлуночкових аритмш у пацiентiв 1з гострим нфарктоммокарда емонторування ЕКГ зможливктю аналЬзу варiабельностiритму серця, пiзнiх потенцiалiв шлуночшв i дисперси нтервалу QT. На сучасному етат розробка нових математич-них методiв i алгоритмiв обробки бюлогiчних сигналiв, а також клжчшрезультати дозволили визначи-тироль аналiзу варiабельностi серцевогоритму (ВСР) у кардшлоги в прогнозуваннрозвитку преморбiд-них сташв i навть iмовiрностiраптово'1 смертi.
Змта показни^в ВСР е на^дком порушення балансу симпатичнойй парасимпатично'1 регуляцПсерцевоI дiяльностi, субстратом для електрично'1 нестабiльностiмокарда та виникнення фатальних аритмш. Таким чином, метод ВСР можна досить активно застосовувати для виявлення хворих 1з високим ри-зиком виникнення фатальних аритмш на тлi гострого тфаркту мокарда. Але на сьогодт снують про-блеми, пов'язат з оцткою чутливостi, специфiчностi й предикторноI потужностi цього методу щодо прогнозування раптово'1 серцево'1 смертi та оцтки електрично'1 нестабiльностi серця. Ключовi слова: предиктори раптово'1 смерт^ фатальт аритмп, гострий тфаркт мокарда, варiабель-шсть серцевого ритму.
Незважаючи на постшне удосконалення шдхо-дiв до дiагностики та лжування гострого шфаркту мюкарда (Г1М), зберпаеться актуальшсть страти-фжацп ризику несприятливих наслщюв цього захворювання. Ризик розвитку раптово'1 смерт зали-шаеться досить високим i становить вщ 10 до 69 %, за даними рiзних авторiв [21, 20].
Для устшного проведення всього комплексу л^вальних заходiв, спрямованих на стабтзащю стану та профшактику ускладнень, вже в першу добу госmталiзацп необхщно видшити пащенпв iз високим ризиком розвитку несприятливого результату. Визначення наслщюв гострого шфаркту мюкарда е складним завданням у зв'язку з тим, що група цих хворих неоднорвдна i на прогноз можуть впливати рiзнi чинники: вж хворого, тривалють попередньо! iшемiчноi хвороби серця, рашше перенесений шфаркт мюкарда, наявшсть психосо-матичних сташв i супутньо! патологи, серцева не-достатшсть, арш^я тощо [8].
Догосттальна спецiалiзована лжарська допо-мога хворим на Г1М е першим i важливим етапом у лжуванш та системi подальшо! реабттацп. Bi-
домо, що у хворих iз гострим коронарним синдромом вже з перших годин ввд початку захворювання досить часто рееструються шлуночковi аритмп, що можуть бути предикторами раптово! смерт [9, 18]. Так, за даними Н.А. Мазур, у 157 хворих на iшемiчну хворобу серця (1ХС), яю раптово померли гад час добового мошторування ЕКГ, у 83,4 % випадюв безпосередньою причиною смерт були фатальш шлуночковi аритмп.
Прогноз тсля гострого 1М залишаеться неви-значеним щонайменше протягом року тсля ви-писки зi стацюнару. Ця невизначенiсть пов'язана з тим, що протягом року тсля виписки вмирае ще близько 10 % хворих, причому найбшьш частою причиною смерт в цей перюд е шлуночковi тахiаритмп [29]. Традицшно ймовiрнiсть розвитку фатальних шлуночкових порушень ритму при 1М пов'язують зi шлуночковою екстрасистолiею ви-соких градацш [4].
© Голдовський Б.М., Юрчак Ю.В., Сщь 6.В., 2014 © «Медицина невщкладних статв», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
Методами прогнозування розвитку фаталь-них шлуночкових аритмiй у пацieнтiв 1ХС е мо-нiторування ЕКГ [15, 16] з можливютю аналiзу варiабельностi серцевого ритму (ВСР) [7, 17, 19], шзшх потенцiалiв шлуночкiв [20, 14, 39] i дис-персп iнтервалу QT [5, 11, 13]. Даш, отримаш при комплексному вивченш варiабельностi серцевого ритму, пiзнiх потенцiалiв шлуночкiв i дисперсп ш-тервалу QT у хворих на гострий шфаркт мюкарда, е iнформативними маркерами прогнозування фа-тальних аритмiй у цих пащенпв [6].
Клiнiчне значення аналiзу ВСР було вста-новлене в середин 60-х рокiв минулого столгг-тя. Одним iз важливих стимулiв його розвитку були устхи в космiчнiй медицинi [3, 10]. Мето-дологiчна база аналiзу ВСР склалася у 80—90-х роках. В останш роки у зв'язку з появою нових комп'ютерних технологiй та вдосконаленням електронного обладнання цей метод отримав подальший розвиток [2]. ВСР — це нешвазивна технологiя, що дае можливiсть не тiльки ощню-вати функцiональний стан регуляторних систем оргашзму та стежити за його динамжою, а й про-гнозувати розвиток преморбвдних станiв i навпь ймовiрностi раптово! смертi [1].
Вегетативна нервова система (ВНС) е части-ною нервово! системи, вона контролюе всi ор-гани. Вона складаеться з центральних (мозковi ядра) i периферичних (аферентнi й еферентнi волокна та периферичш ганглп) компоненпв. ВНС мае як симпатичнi, так i парасимпатичнi ефекти, що антагошстично впливають на органи-мiшенi. Симпатичнi нервовi волокна, впливаючи на си-ноатрiальний вузол, збiльшують частоту серцевих скорочень, а парасимпатичш волокна, навпаки, зменшують ii.
Варiабельнiсть — це властивють усiх бюлопч-них процесiв, вона пов'язана з необхвдшстю при-стосування органiзму до мiнливих умов навколиш-нього середовища. Варiабельнiсть або мшливють тих чи iнших параметрiв, у тому чи^ й серцевого ритму, ввдображае вплив сигналiв управлiння на роботу клиин, органiв або систем в штересах збе-реження гомеостазу або адаптацп органiзму до нових умов. Ввдповщно, варiабельнiсть ритму серця ввдображае роботу серцево-судинно! системи та роботу механiзмiв регуляцп цшсного органiзму.
Аналiз ВСР заснований на вимiрюваннi трива-лостi RR-iнтервалiв ЕКГ i формуваннi динамiчно-го ряду значень, що вiзуально вiдображаються у виглядi кардiоiнтервалограми (ритмограми). Ще в 60-70-х роках ХХ ст. Д.1. Жемайтiте була запропо-нована методика вiзуального аналiзу ритмограм, при якш видiляють шiсть класiв записiв. Цей тд-хiд досi не втратив свого практичного значення, особливо для оперативно! ощнки результатiв до-слщження.
На сьогоднi iснують такi методики аналiзу ВСР:
— статистичнi методи;
— геометричш методи;
— автокореляцшний аналiз;
— спектральнi методи;
— нелшшш методи.
У даний час бшьшють дослiдникiв користують-ся запропонованими у 1996 р. бвропейським то-вариством кардiологiв та Пiвнiчноамериканським електрофiзiологiчним товариством стандартами вимiрювань, фiзiолоriчноi штерпретацп ВСР та рекомендацiями щодо клжчного застосування цього методу [37].
У 1973 р. описаш фiзiологiчнi коливання серцевого ритму. Вчеш з Мшанського унiверситету першими почали вивчати ВСР на практищ. Бшьшгсть робiт було присвячено штерпретацп ВСР при про-веденнi функцiональних проб.
M.W. Wolf et al. першi повiдомили про вираже-не зменшення синусово! дихально! аритмп у хворих 3Í злоякiсними шлуночковими аритмiями в гострiй стадп iнфаркту мюкарда, що мало велику щншсть для прогнозу щодо електрично! неста-бшьносп серця [35].
У 1987 рощ, обстеживши велику групу пацieнтiв з Г1М на 11-й день хвороби, J.T. Bigger et al. показали при добовому мошторуванш значне й стшке зниження загально! ВСР [31]. Авторами була вста-новлена пряма кореляцiя мж смертнiстю й рiвнем стандартно! дисперсп ВСР. Зроблено висновок, що зниження ВСР корелюе зi збiльшенням симпатичного або зi зниженням парасимпатичного тонусу, що може виявитися фоном для розвитку фатальних аритмш. Змiни показникiв ВСР були пов'язаш зi значним зниженням парасимпатичного й одночасним тдвищенням симпатичного впливу на ритм.
F. Lombardi et al. вивчали результати 2-тиж-невого дослiдження ВСР iз застосуванням спектрального аналiзу у хворих тсля перенесеного Г1М iз пробою 90-градусного згинання голови в контр-ольованому станi [24]. Виявлено, що в пацiентiв зберiгалося значне переважання низькочастотних коливань ритму та збшьшення сшвввдношення низько- й високочастотних хвиль СР — LF/HF. У груш оаб, яю вижили тсля Г1М, були зарее-строванi ознаки переважання симпатичного впли-ву та зниження парасимпатичного, що свщчило, на думку авторiв, про тривале пошкодження автономного контролю пiсля перенесеного Г1М. У цьому ж повщомленш були висвiтленi випадки смертi 3 хворих, яю померли через 3 мюящ пiсля Г1М, у яких прижиттево вiдзначалося значне зниження ВСР за даними добового мошторування, що дозволяло припустити високий ризик раптово! смерт як ii предиктор, незважаючи на незначнiсть вибiрки. Аналопчш дослiдження у хворих на Г1М були проведенi J.T. Bigger et al. [22, 30, 33].
P.J. Podrid et al. висловили припущення, що змши автономного контролю в шдгострш фазi iнфаркту мiокарда виявилися в збереженнi пато-генетично! ролi адренергiчних механiзмiв у виник-ненш злоякiсних аритмiй i аритмiчних смертей, яю спостерiгалися в першi 6 мюящв пiсля Г1М [30]. У тому ж рощ в публжацп S. Hull et al. за ре-
Оригинальные исследования / Original Researches ^w
зультатами аналiзу ВСР описаний зв'язок Г1М з автономним тонусом у хворих iз передньою лока-лiзацiею Г1М [25]. Зареестрованi змши були пояс-ненi зниженням парасимпатичного впливу на дь яльнiсть серця.
M.V. Kamath et al. аналiзували ВСР на 4-й день Г1М та виявили переважання низькочастотних хвиль з одночасним зниженням високочастотних (HF) i збiльшенням !х у шчний час [27]. Були вияв-леш змiни як симпатичних, так i вагусних модуля-цiй без зв'язку з локалiзацiею Г1М. Пiзнiше тими ж авторами було шдтверджене значне шдвищення гуморального впливу на ритм на фош автономно! денервацп в гострш фазi Г1М.
Органiчнi змши мюкарда, особливо iнфаркт мiокарда, вносять значш змiни в регуляторнi про-цеси автономно! нервово! системи. Зниження ВСР у хворих з шфарктом мюкарда виражаеться в по-пршенш показникiв часового аналiзу (ввдбуваеть-ся зменшення SDNN, SDANN), характеристик спектрального аналiзу (вiдбуваються зниження загально! спектрально! потужносп, зменшення високочастотно! та збшьшення низькочастотно! складових спектра з вщповщною змiною !х сшв-вiдношення), наголошуеться на зникненнi вщ-мiнностей м1ж денною й нiчною варiабельнiстю iнтервалiв R-R [23, 24, 28, 31]. Зниження ВСР е наслщком порушення балансу симпатично! та парасимпатично! регуляцп серцево! дiяльностi з переважанням симпатичних впливiв на серце, що посилюе електричну нестабiльнiсть мiокарда i тим самим створюе субстрат для виникнення зло-яюсних шлуночкових аритмiй [36]. Порушення вегетативно! регуляцп серцево-судинно! системи може бути обумовлене, по-перше, посиленням симпато-симпатичних та симпатовагальних реф-лекав. Змша геометричних властивостей ураже-ного мюкарда призводить до посилення аферент-но! симпатично! стимуляцп внаслiдок механiчного подразнення нервових закшчень i рефлекторного ослаблення парасимпатичних впливiв на серце. По-друге, знижуеться вiдповiдь клiтин синусового вузла на змшу нейрорегуляторних механiзмiв, що часто спостерiгаеться у хворих iз дуже низькою ВСР [34]. Шд час дослiджень не було встановлено зв'язку м1ж параметрами ВСР i локалiзацiею ш-фаркту мюкарда, ступенем тяжкост коронарного атеросклерозу за даними коронарографп або результатами навантажувального тесту [32].
Деякi автори припускають, що зниження пара-симпатичного тонусу безпосередньо пов'язане зi стенозом коронарно! артерп, оскiльки усунення коронарно! обструкцп, за даними бiльшостi ро-бiт, суттево не пiдвищуе парасимпатичний тонус [26]. Разом з тим гостра iшемiя мюкарда гад час дишридамолово! проби в пацiентiв з 1ХС поряд зi зниженням скорочувально! здатностi мiокарда ви-кликае збшьшення параметрiв низькочастотних коливань спектра серцевого ритму пропорцшно ступеню стенозу й кшькосп уражених коронарних артерiй [38]. При цьому виявлений позитивний
кореляцшний зв'язок мж скоротливою здатнiстю мюкарда й ВСР.
Робочою групою з вивчення ВСР бвропейсько-го товариства кардюлопв та Ывшчноамерикан-ського електрофiзiологiчного товариства [37] були зробленi таю основш висновки про клiнiчне зна-чення аналiзу ВСР у пащенпв з 1ХС та Г1М:
1. Зниження ВСР е самостшним прогностич-ним фактором пiдвищеного ризику виникнен-ня загрозливих для життя шлуночкових аритмш i раптово! смертi у хворих, яю перенесли iнфаркт мюкарда.
2. Для оцшки подальшого прогнозу перебпу хвороби ВСР доцiльно визначати не рашше н1ж через 1 тиждень пiсля iнфаркту мiокарда або перед випискою хворого зi стацюнару.
3. Прогностична значимiсть ВСР зростае при збшьшенш тривалостi запису ЕКГ, тому з метою стратифжацп хворих за групами ризику рекомен-дуеться 24-годинна реестрацiя ЕКГ, а аналiз 5-хви-линного запису ЕКГ може бути використаний як скриншговий метод для виявлення пацiентiв, якi потребують бшьш повного обстеження.
4. Величина стандартного вщхилення середньо-го значення всiх синусових iнтервалiв R-R за 24 год (SDNN) менше 50 мс або шдекс варiабельностi менше 15 свщчать про високий ризик виникнення стiйкоi шлуночково! тахiкардii та раптово! смерть
5. Прогностична значимють ВСР зростае в по-еднаннi з показниками скоротливосп лiвого шлу-ночка, даними мошторування ЕКГ i сигнал-усе-реднено! ЕКГ.
Необхiдно пiдкреслити, що ВСР е кшцевою ланкою не тшьки нервово!, а й гуморально! регу-ляцП, тому, вивчаючи закономiрностi змiни ВСР, можна говорити про стан систем регуляцп орга-шзму в цiлому. Порушення цих систем регуляцп на фош психоемоцшних стреав i психоневроло-гiчних захворювань, захворювань серцево-судин-но! системи можуть опосередковано впливати на стан вегетативно! й центрально! нервово! системи та на мехашзми гуморально! регуляцп. Отже, слщ зробити акцент саме на предикторнш цшносп методу. На пiдставi вивчених даних можна сказати, що попршення регуляторних можливостей, якi виявляються гад час аналiзу ВСР, знижуе стшюсть механiзмiв регуляцП до впливу зовшшшх наванта-жень, як фiзичних, так i психоемоцiйних. При зна-чному пригшченш вегетативно! регуляцii будь-яке значиме навантаження ^зичне, психоемоцiйне) виводить системи регуляцп за межi адаптацiйних можливостей. Чим вища варiабельнiсть, тим стш-кiшi системи регуляцП до впливу зовшшшх на-вантажень. При рiзкому зниженнi варiабельностi, тобто при вегетативнш денервацП, погiршуеть-ся якiсть регуляторних механiзмiв i, як наслiдок, зростае ризик раптово! серцево! смерть
Таким чином, метод аналiзу ВСР можна досить ефективно застосовувати для виявлення хворих iз високим ризиком розвитку загрозливих для життя аритмш. Але ще мають мюце проблеми, пов'язаш
з ощнкою чутливосп, специфiчностi й предик-торно'! цiнностi цього методу у хворих стосовно прогнозу раптово! серцево! смертi. Необхiдно з'ясувати: дисбаланс вегетативно! нервово! систе-ми — це причина аритмш чи лише супутнш стан дано! патологИ? Так само важливо знати, чи мае ВСР самостшне прогностичне значення для ощн-ки електрично! нестабiльностi мюкарда. Наявнi на сьогоднi результати дослщжень не дають можли-востi однозначно! вщповщ на цi питання, а для ïx вирiшення необxiдне проведення подальших по-шукiв у цьому напрямку.
Список л1тератури
1. Анализ вариабельности сердечного ритма при использовании различных электрокардиографических систем. Методические рекомендации / Р.М. Баевский, Г.Г. Иванов, Л.В. Чирейкин [и др.]//Вестник аритмологии. — 2001. — № 24. — С. 65-83.
2. Баевский Р.М. Анализ вариабельности сердечного ритма: история и философия, теория и практика / Р.М. Баевский // Клиническая информатика и телемедицина. — 2004. — № 1. — С. 54-64.
3. Баевский Р.М. Математический анализ изменений сердечного ритма при стрессе / Р.М. Баевский, О.И. Кириллов, С.Э. Клецкин. — М.: Наука, 1984. — 214 с.
4. Валуева С.В. Украшський реестр STIMUL: результати дворiчного спостереження за хворими, ят перенесли шфаркт мюкарда iз зубцем q/С.В. Валуева// Украгнський кардiологiчний журнал. — 2012. — № 6. — С. 76-80.
5. Гринь В.К. Дисперсия интервала QT /В.К. Гринь, Е.В. Ке-тинг, Н.В. Калинкина. — Донецк: УкрНТЭК, 2003. — 193 с.
6. Латфуллин И.А. Поздние потенциалы желудочков / И.А. Латфуллин, З.Ф. Ким, Г.М. Тептин // Вестник аритмологии. — 2009 — № 53. — С. 44-55.
7. Леонова И.А. Поздние потенциалы желудочков как один из предикторов внезапной кардиальной смерти у больных после инфаркта миокарда / И.А. Леонова, С.А. Болдуева // Вестник аритмологии. — 2003. — № 3. — С. 12-17.
8. Лшування гострого шфаркту мюкарда у пацiентiв з елеващею сегменту ST / О.М. Пархоменко, К.М. Амосова, Г.В. Дзяк [та т.] / Шд ред. О.М. Пархоменко // Укр. кардюл. журн. — 2008. — Додаток 3. — С. 10-41.
9. Национальные рекомендации по определению риска и профилактике внезапной сердечной смерти / Всероссийское научное общество кардиологов. — М, 2012. — 167с.
10. Парин В.В. Введение в медицинскую кибернетику / В.В. Парин, Р.М. Баевский. — М.; Прага, 1966. — 216с.
11. Пархоменко О.М. Значение ЭКГ высокого разрешения в диагностике угрожающих жизни аритмий и развития внезапной смерти / О.М. Пархоменко, М.В. Перепилица // Укр. мед. часопис. — 2000. — № 1. — С. 39-44.
12. Позднякова Н.В. Оценка поздних потенциалов желудочков у больных с различными формами ишемической болезни сердца / Н.В. Позднякова, О.И. Морозова, И.П. Татарченко // Вестник аритмологии. — 1998. — № 9. — С. 17-21.
13. Прогнозирование кардинальных событий у больных со стенокардией напряжения и желудочковыми аритмиями с различными показателями интервала Q-T и его дисперсии / О.С. Сычев, О.А. Епанчинцева, О.И. Семененко [и др.] // Укр. кардiологiчний журнал. — 2004. — № 5. — С. 63-69.
14. Факторы, определяющие ближайший прогноз у больных, перенесших прогрессирующую стенокардию / О.С. Сычев, Т.В. Гетьман, Д.Т. Мамидзе[и др.] // Укршнськийкардiологiчний журнал. — 2000. — № 1. — С. 21-27.
15. Хаспекова Н.Б. Диагностическая информативность мо-ниторирования вариабельности ритма сердца / Н.Б. Хаспекова //Вестник аритмологии. — 2003. — № 32. — С. 15-23.
16. Шилов А.М. Внезапная коронарная смерть среди различных возрастных групп населения (патофизиология, клинические и инструментальные предикторы) / А.М. Шилов, М.В. Мельник // ТОП Мед. — 2001. — № 2. — С. 14-17.
17. Шляхто Е.В. Нарушения ритма у больных с сердечной недостаточность, ассоциированной с ишемической болезнью сердца: современные концепции патогенеза, диагностики и лечения / Е.В. Шляхто, И.В. Новикова // Вестник аритмологии. — 2001. — № 23. — С. 5-9.
18. Шляхто Е.В. Желудочковые аритмии у больных ишемической болезнью сердца: современные концепции этиопатогенеза, диагностики и лечения/Е.В. Шляхто, И.В. Новикова, М.М. Рудаков //Вестник аритмологии. — 2002. — № 30. — С. 72-77.
19. Шубик Ю.В. Суточное мониторирование ЭКГ при нарушениях ритма и проводимости сердца. — М.; СПб., 2001. — 215 с.
20. Эрлих А.Д. Независимый регистр острых коронарных синдромов РЕКОРД. Характеристика больных и лечение до выписки из стационара / А.Д. Эрлих, Н.А. Грацианский // Атеро-тромбоз. — 2009. — № 1. — С. 105-122.
21. 2007 Focused update of the ACC/AHA 2004 Guidelines for the management of patients with ST-elevation myocardial infarction / M.A. Elliott, M. Hand, P.W. Armstrong [et al.] // Circulation. — 2008. — Vol. 117. — P. 296-329. doi:10.1016/j.jacc.2007.10.001.
22. Freuquency domain measures of heart period variability and mortality after myocardial infarction / J.T. Bigger, J.L Fleiss, R.C. Steinman [et al.]// Circulation. — 1992. — Vol. 85. — P. 164171. doi:10.1161/01.CIR.85.1.164.
23. Heart rate variability from 24-hour electrocardiography and the 2-year risk for sudden death / A. Algra, J.G. Tijssen, J.R. Ro-elandt [et al.] //Circulation. — 1993. — Vol. 88. — P. 180-185. doi: 10.1161/01.CIR.88.1.180.
24. Heart rate variability as an index of sympathovagal interaction after acute myocardial infarction / F. Lombardi, G. Sandrone, S. Pernpruner [et al.]//American Journal of Cardiology. — 1987. — Vol. 60. — P. 1239-1245. doi: 10.1016/0002-9149(87)90601-1.
25. Heart rate variability before and after myocardial infarction in conscious dogs at high and low risk of sudden death / S. Hulls, A.R.. Evans, E. Vanoli [et al.] // J. Am. Coll. Cardiol. — 1990. — Vol. 16. — P. 978-985. doi:10.1016/S0735-1097(10)80351-1.
26. Heart rate variability during repeated arterial occlusion in coronary angioplasty / K.E. Airaksinen, K.V. Ylitalo, P.J. Peukurinen [et al.] // Am. J. Cardiol. — 1995. — Vol. 75. — P. 877-881. doi: 10.1016/S0002-9149(99)80679-1.
27. Kamath M.V. Diurnal variations of neurocardiac rhythms in acute myocardial infarction / M.V. Kamath, E.L. Fallen // Am. J. Cardiol. — 1991. — Vol. 68. — P. 155-160. doi:10.1016/0002-9149(91)90736-5.
28. Lombardi F. Chaos theory, heart rate variability, and arrhythmic mortality / F. Lombardi // Circulation. — 2000. — Vol. 101. — P. 8-10. doi: 10.1161/01.CIR.101.1.8.
29. Podrid P.J. Role of the sympathetic nervous system in the genesis of ventricular arrhythmia / P.J. Podrid, T. Fuchs, R. Candinas //Circulation. — 1990. — Vol. 1. — P. 103-113.
30. Predicting mortality after myocardial infarction from the response of RR variability to antiarrhythmic drug therapy / J.T. Bigger, L.M. Rolnitzky, R C. Steinman [et al.] // Journal of the American College of Cardiology. — 1994. — Vol. 23. — P. 733-740. doi:10.1016/0735-1097(94)90761-7.
31. Reed M.J. Heart rate variability measurements and the prediction of ventricular arrhythmias / M.J. Reed, C.E. Robertson, P.S. Addison // Q. J. Med. — 2005. — Vol. 98. — P. 87-95. doi: 10.1093/qjmed/hci018.
32. Risk stratification for arrhythmic events in postinfarction patients based on heart rate variability, ambulatory electrocardiographic variables and the signal-averaged electrocardiogram / T.G. Farell, Y. Bashir, T. Cripps [et al.] // J. Am. Coll. Cardiol. — 1991. — Vol. 18. — P. 687-697. doi:10.1016/0735-1097(91)90791-7.
33. RR Variability in Healthy, Middle-Aged Persons Compared With Patients With Chronic Coronary Heart Disease or Recent Acute Myocardial Infarction / J.T Bigger, J.L. Fleiss, R.C. Steinman [et al.]// Circulation. — 1995. — Vol. 91 — P. 1936-1943. doi: 10.1161/ 01.CIR..91.7.1936
34. Schwartz P J. Autonomic mechanisms and sudden death. New insights from analysis of baroreceptor reflexes in conscious dogs with and without a myocardial infarction / P.J. Schwartz,, E. Vanoli, M. Stramba-Badiale [et al.] // Circulation. — 1988. — Vol. 4. — P. 969-979. doi: 10.1161/01.CIR.78.4.969.
35. Sinus arrhythmia in acute myocardial infarction/M.M. Wolf, G.A. Varigos, D. Hunt [et al.] // Medical Journal of Australia. — 1978. — Vol. 2. — P. 52-53.
36. Stauss H.M. Heart rate variability / H.M. Stauss // Am. J. Physyolgy: Regulatory, Integrative and Comparative Physiology. — 2003. — Vol. 285. — P. 927-931. doi: 10.1152/ajpregu.00452.2003.
37. The Task Force of the European Society ofCardiology and the North American Society of Pacing and Electrophysiology. Heart Rate Variability. Standards of Measurement, Physiological Interpretation, and Clinical Use //Circulation. — 1996. — Vol. 93. — P. 1043-1065. doi:10.1161/01.CIR.93.5.1043.
38. Wavelet transform analysis of heart rate variability during dipyridamole-induced myocardial ischemia: relation to angiographic severity and echocardiographic dyssynergy / M. Petretta, L. Spinelli,
F. Marciano [et al.]// Clin. Cardiol. - 1999. - 22. - P. 201-206. doi: 10.1002/clc.4960220308.
39. Zoni-Berisso M. Value of programmed ventricular stimulation in predicting sudden death and sustained ventricular tachycardia in survivors of acute myocardial infarction /M. Zoni-Berisso, D. Molini,
G.S. Mela //Am. J. Cardiology. - 1996. - Vol. 77. - P. 673-680. doi: 10.1016/S0002-9149(97)89198-9.
OTpuMaHO 24.02.14 ■
Голдовский Б.М., Юрчак Ю.В., Сидь Е.В. ГУ «Запорожская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины», кафедра медицины неотложным состояний
ПРЕДИКТОРНАЯ ЦЕННОСТЬ АНАЛИЗА ВАРИАБЕЛЬНОСТИ СЕРДЕЧНОГО РИТМА
В ДИАГНОСТИКЕ ФАТАЛЬНЫХ АРИТМИЙ У БОЛЬНЫХ С ОСТРЫМ ИНФАРКТОМ МИОКАРДА
Резюме. Несмотря на постоянное совершенствование подходов к диагностике и лечению острого инфаркта миокарда, сохраняется актуальность стратификации риска неблагоприятных последствий этого заболевания. Известно, что у больных с острым коронарным синдромом с первых часов от начала заболевания достаточно часто регистрируются желудочковые аритмии, которые могут быть предикторами внезапной смерти.
Одним из информативных методов прогнозирования развития фатальных желудочковых аритмий у пациентов с острым инфарктом миокарда является мониторирова-ние ЭКГ с возможностью анализа вариабельности ритма сердца, поздних потенциалов желудочков и дисперсии интервала QT. На современном этапе разработка новых математических методов и алгоритмов обработки биологических сигналов, а также клинические результаты позволили определить роль анализа вариабельности сердечного ритма (ВСР) в кардиологии в прогнозировании развития преморбидных состояний и даже вероятности внезапной смерти.
Изменение показателей ВСР является следствием нарушения баланса симпатической и парасимпатической регуляции сердечной деятельности, субстратом для электрической нестабильности миокарда и возникновения фатальных аритмий.
Таким образом, метод ВСР можно достаточно активно применять для выявления больных с высоким риском возникновения фатальных аритмий на фоне острого инфаркта миокарда. Но на сегодняшний день существуют проблемы, связанные с оценкой чувствительности, специфичности и предикторной мощности этого метода в отношении прогнозирования внезапной сердечной смерти и оценки электрической нестабильности сердца.
Ключевые слова: предикторы внезапной смерти, фатальные аритмии, острый инфаркт миокарда, вариабельность сердечного ритма.
GoldovskyB.M., Yurchak Yu.V, Sid Ye.V. State Institution «Zaporizhya Medical Academy of Postgraduate Education of Ministry of Healthcare of Ukraine», Department of Emergency Medicine, Zaporizhya, Ukraine
PREDICTIVE VALUE OF HEART RATE VARIABILITY ANALYSIS
IN THE DIAGNOSIS OF FATAL ARRHYTHMIAS IN PATIENTS WITH ACUTE MYOCARDIAL INFARCTION
Summary. Despite constantly improving approaches to diagnosis and treatment of acute myocardial infarction, there still remains the relevance for risk stratification of adverse effects of this disease. It is known that in patients with acute coronary syndrome in the first hours of the onset of the disease is quite often recorded ventricular arrhythmias that may be predictive of sudden death.
One of the informative methods for prediction of fatal ventricular arrhythmias in patients with acute myocardial infarction is ECG monitoring, with an analysis of heart rate variability (HRV), ventricular late potentials and the dispersion of the interval QT. At the present stage development of new mathematical methods and algorithms for processing biological signals, as well as clinical results allowed determine the role of HRV analysis in cardiology in predicting the development of premorbid states and even the likelihood of sudden death.
HRV change is a consequence of an imbalance of sympathetic and parasympathetic regulation of cardiac activity, substrate for myocardial electrical instability and the occurrence of fatal arrhythmias.
Thus, the method of HRV can be actively used to identify patients at high risk of fatal arrhythmias against acute myocardial infarction. But to date, there are problems associated with the evaluation of sensitivity, specificity and prognostic power of this method with respect to the prediction of sudden cardiac death and evaluation of electrical instability of the heart.
Key words: sudden death predictors, fatal arrhythmias, acute myocardial infarction, heart rate variability.
