CC BY
94
Юрiй ДАНИЛЕЦЬ
ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА В УМОВАХ ПЕРШОГО РОКУ РАДЯНСБКО1 ВЛАДИ НА ЗАКАРПАТТ1 (1944-1945 РР.).
Розвиток православно! церкви на Закарпатп у першш половинi ХХ ст. тiсно переплгався з iсторieю Сербсько! (дал1 СПЦ), Константинопольсько!, Росшсько! (далг РПЦ) церков. Вивчення православно! церкви на Закарпатп важливе також iз-за того фактору, що до 1945 р. ця територiя входила до складу шоземних держав: Угор-щини, Австро-Угорщини, Чехословаччини. Полiтика урядiв цих кра!н щодо православ'я, безперечно, вiдрiзнялася.
Необхщно зауважити, що незважаючи на важливють дослiджувано! проблеми та !! актуальшсть у зв'язку з новою можливютю вивчення архiвiв, тема дiяльностi православно! церкви в Закарпатськш Укра!нi залишасться малодослiдженою. На теперiшнiй час вщсутш окремi науковi статтi або монографiчнi видання, де розглядалася б окреслена нами проблема. Однак, деяю автори розглядаючи питання сощально-економiчного, полпичного та конфесiйного життя Закарпаття частко-во торкалися цie! теми. Серед них слщ вiдзначити працi церковних iсторикiв iгумена Гаври!ла (Кризини)1, священика Ласло Пушкаша2. Окремi аспекти дослщжувано! проблеми вiдображенi в публiкацiях юториюв Миколи Макари3, Богдана Боцюркiва4, Володимира Пащенка5, Володимира Фенича6 .
У даному повщомленш автор поставив перед собою ряд завдань. Зокрема, розкрити пол^ику уряду Закарпатсько! Укра!ни щодо право-славних; показати вплив офщшно! полiтики ново! влади на становище православно! i греко-католицьких церков.
Православне духовенство, на вiдмiну вщ греко-католицького, вис-ловлювало свою лояльшсть до ново! влади. 26 листопада 1944 р. вщбувся перший з'!зд народних комiтетiв у Мукачев^ що прийняв Манiфест про возз'еднання Закарпаття з Укра!ною. З'!зд обрав ви-щий орган державно! влади - Народну Раду Закарпатсько! Укра!ни (НРЗУ) у складi 17 чоловш7. Священики православно! церкви брали участь у робой народних компенв, були делегатами Першого з'!зду й тдписалися пiд Манiфестом.
У доповiдi начальника полпуправлшня 4-го Укра!нського фронту Михайла Пронiна вказувалося, що з приходом Червоно! армi! свяще-
ники православно! церкви прийняли активну участь у возз'еднавчому руховР. Чимало представникiв православного духовенства було обра-но до сшьських та окружних органiв влади. Секретар шархiальноro управлiння протоieрей 1ван Кополович був обраний членом НРЗУ та очолював «комюда по розслiдуванню звiрств окупанпв»9. Таким чином, влада Закарпатсько! Укра!ни, пiдтримувана вiйськовим керiвництвом 4-го Укра!нського фронту, стала вщкрито пiдтримувати православну церкву. Однieю iз причин цього явища було також те, що греко-католицька церква на чолi з епископом Теодором (Ромжею) зайняла нейтральну позицiю до ново! влади.
За свщченням о. Л. Пушкаша, на початку грудня 1944 р. в околи-цях Хуста, де бшьшють населення перейшла з греко-католицизму в православ'я, православнi, з допомогою червоноармiйцiв, займали греко-католицькi церкви, а священиюв разом з !хшми сiм'ями ви-кидали на вулицю з парафiяльних будинкiв. Такi поди дшсно мали мiсце в Нижньому Селищ^ Липчi, Нанковi, Лисичовi, Вучково-му, Олександрiвцi, Кошельовi, Кушницi, Крайников^ Новобаровi, Тереблi, Вiльхiвцях . Як наслщок на початку 1945 р. до православних перейшли церкви в таких населених пунктах: Вишнi Яшня-Струюв, Горiнчово, Завидово, Червенево, Канора, Крива, Чумальово, Луко-во, Нижнiй Бистрий, Широкий Луг, Калини. Православнi вобрали у греко-католикiв також церкви i парафiяльний будинок у Бедевлi11. Внаслщок цшеспрямовано! полiтики мюцево! влади наприкшщ 1945 р. до складу православно! епархи влилося понад 60 греко-католицьких громад12.
У архiвних збiрнях Державного архiвував Закарпатсько! областi (ДАЗО) виявлено ряд лиспв представникiв Мукачiвсько-Пряшiвсько! епархи до керiвництва НРЗУ, яю свiдчать про !х тiсну сшвпрацю. 25 сiчня 1945 р. епархiальне управлiння Мукачево-Пряшiвсько! православно! епархi! звернулося до НРЗУ з проханням надати православному духовенству позачергову грошову допомогу в розмiрi 42 500 пенге (угорська валюта)13. Пюля переконливих слiв лояльностi, що були висловлеш у листi, 16 березня 1945 р. НРЗУ видшила епариальному управлшню православно! церкви грошову субвенцiю в розмiрi 35 000 пенге14.
У 1945 р. НРЗУ видала ряд декре^в та постанов, яю регулювали релiгiйнi вiдносини. 5 квiтня 1945 р. було прийнято постанову НРЗУ «Про вшьну змiну релт!», зпдно яко! «кожному повнолiтньому громадяниновi Закарпатсько! Укра!ни надавалося право вiльно змшити свою релiгiю або вийти з числа вiруючих зовсiм i залишити-ся без вiросповiдання»15. На думку В. Фенича, названа постанова та декрети НРЗУ «Про користування церковним майном» та «Про здер-
жавлення школи» вiд 20 квiтня 1945 р. були спрямоваш проти греко-католицько! церкви16. Декрет НРЗУ «Про користування церковним майном» передавав все рухоме й нерухоме церковне майно iз розпо-рядження епархiй до окремих церковних громад. «При виршенш пи-тань про долю церковного майна мають брати участь i тi громадяни, якi ранiше належали до церковно! общини, але перейшли до друго! релiгi!, або вийшли iз числа вiрникiв»17. Декрет про вщокремлення школи вiд церкви призвiв до лiквiдацi! всiх церковних шкш, з учи-тельських посад були звшьнеш всi дяковчителi i жшки священикiв; усiм учителям було заборонено ходити до церкви; у школах було заборонено навчання катехiзису та молитов18. Значний вплив на фшансове становище церкви, особливо греко-католицько!, мав декрет НРЗУ «Про скасування патронатних обов'язюв» вiд 20 квiтня 1945 р.19.
20 квггня 1945 р. було прийнято ще один декрет - «Про утворен-ня управлiння в справах кулкпв». Декрет мав наступи положення: 1) При Народнiй Радi Закарпатсько! Укра!ни утворювалося управлiння в справах кулкпв на правах ресорту (вiддiлу); 2) Начальника управлiння в справах кулкпв призначала НРЗУ, а шших службовцiв управлiння призначав голова НРЗУ за поданням начальника управлшня в справах кулкпв. Начальник та iншi службовцi управлiння в справах кулкпв оголошувалися державними службовцями. В сво!й дiяльностi начальник управлшня в справах кулкпв пiдпорядковувався НРЗУ. 3) До компетенци управлiння в справах кулкпв належали всi справи церковш та релiгiйнi, включно упорядкування справ про майно церковних (релтйних) общин та виршення майнових спорiв мiж ними на територи Закарпатсько! Укра!ни. 4) Начальник президiяльного вiддiлу НРЗУ разом з начальником управлшня в справах кулкпв зобов'язувався опрацювати i представити Народнiй Радi на затвер-дження установчi документи оргашзаци i штати управлiння в справах кулкпв20. Уповноваженим у справах кулкпв було призначено Петра Лштура.
23 травня 1945 р. НРЗУ прийняла постанову «Про похорони та користування кладовищами». Вказувалося, що представники церковно! громади можуть вщмовити в похованнi померлого, який не був !х вiрником, тiльки в тих випадках, коли в селi знаходиться сшьське кладовище, або кладовище то! церкви, до яко! належав померлий21. Ця постанова, на нашу думку, мала позитивне значення. 25 липня 1945 р. НРЗУ прийняла постанову «Про вщмшу вживання назви "греко-восточний" i затвердження правильно! назви "православний" та про дшснють заяв про змiну релiгi!, поданих за чехословацького та мадярського режиму»22.
У 1944-1945 рр. в Закарпатськш Укра!ш поновилася релiгiйна боротьба мiж православними та греко-католицькими вiрниками за
храми та церковне майно. У протоколi засщання голiв сшьських народних комiтетiв та сшьських секретарiв Мукачiвського округу вщ 26 сiчня 1945 р. вказувалося, що «ушати i православнi межи собою ведуть роздори i перебирають один вiд другого церковнi мастки»23. Збори прийняли рiшення не допускати майнових конфлiктiв мiж представниками рiзних релiгiйних культiв та керуватися постанови та декретами НРЗУ.
Спостерпався також добровiльний перехщ до православно! церкви представникiв шших релiгiйних вiрувань. Так, 29 грудня 1944 р. до окружного народного комтету в Хустi надiйшли звернення про перехiд у православ'я вщ жителiв Велятина Г. Iлiяша та З. Буреха. Назваш особи висловлювали бажання покинути еврейське вiросповiдання та змшити сво! прiзвища24. 6 лютого 1945 р. настоятель православно! церкви у Велятиш iеромонах Дорофей (Фшш), повiдомив окружний народний комiтет у Хусп, що до нього у питанш змiни релiгi! зверта-лися греко-католики П. Дем'ян та I. Тарканш25.
Однак, виконання постанов НРЗУ щодо релтйних культiв реалiзовувалися не завжди з дотриманням законодавства, зустрiчалися ряд зловживань з боку обласного та окружного керiвництва. На думку юториюв о. Л. Пушкаша та В. Фенича, голова управлшня у справах кулкпв П. Лштур упереджено ставився до греко-католицько! церкви та робив все можливе, щоб послабити !! вплив. Вони стверджують, що у селах збирали пiдписи про видшення земельних надiлiв, а поим дописували на них прохання про перехщ у православ'я26. У такий спошб вiд греко-католикiв були вщбраш церкви у сс. Ярок, Тросник, 1льниця, Осiй, Сокирниця, Нересниця, Ракошино, Стеблiвка27. Нам не вдалося виявити архiвнi матерiали, якi б могли спростувати або пiдтвердити вищенаведену гшотезу.
Про планомiрний наступ на греко-католицьку церкву свiдчать доповiднi записки П. Лштура вiд пiд назвою «Опасность роста католической агитации в Закарпатской Украине» (26 вересня 1945 р.) та «Положение церквей в Закарпатской области» (травень 1946 р.). У пер-шому документ П. Лштур писав про шбито антинародну дiяльнiсть греко-католицьких вiрникiв у селах Бшки, Стеблiвка, Богдан, Старе Давидково. У Стеблiвцi, наприклад, група ушатських вiрникiв силою вiдiбрала вiд православного священика клкта вiд церкви, у Богдаш православному священику було кинуто у будинок гранату28. П. Лштур наголошував, що голови окружних народних комгтепв в Хустi (Сику-ра), в Мукачевi (Ледней), в Раховi (Штефанець) негативно ставляться до православних i пiдпiльно пiдтримують греко-католикiв29. У другому документ вiн вказуе, що перехщ на Закарпаттi у православ'я призупинився. Причиною цього явища, на думку П. Лштура, була
пiдпiльна дiяльнiсть греко-католицько! церкви, яку шдтримували декотрi державнi органи30. «Неправильну роботу щодо православно! церкви проводили окремi сiльськi народнi комiтети. Наприклад, у с. Горшчево Хустського району в жовтш 1945 р. мiсцевий народний комтет примусово вiдiбрав приходський будинок вщ православного священика. Пюля проведення перевiрки виявилося, що у цьо-му не було жодно! потреби, так як школа i сiльська рада повнiстю забезпеченi примщеннями».
П. Лiнтур стверджував, що причиною незаконних дш народного комiтету був вплив боротьби греко-католицького та православного населення в селг31. У ичш 1946 р. за ршенням сшьського народного комiтету православний священик знову був змушений залишити цер-ковний будинок, який передали пращвникам люового управлiння32.
Згiдно декрету НРЗУ за №54/1945 церква в с. Данилово Хустського району була передана вщ греко-католиюв православнш громадi. У вщповщь на це, Хустський окружний народний комтет прийняв рiшення вщ 11 травня 1945 р. за №2819/1945, за яким заборонив сшьськш владi в Даниловi виселяти з церковного будинку греко-католицького священика33. Аналопчна ситуацiя з греко-католицьким майном склалася в селах Липча, Велятино, Стеблiвка Хустського району. Всю вину за ^норування полiтики уряду П. Лштур покладав на голову Хустського ОНК Юрiя Сикуру34. У висновках до доповщно! записки П. Лштур стверджував, що для того, щоб вщновити перехщ у православ'я, необхщно вжити надзвичайнi заходи. Вш вимагав «.. .не-гайно вилучити вщ унiатсько! церкви церковнi землi i розподiлити !х мiж населенням, щоб цим кроком пдарвати !! господарську базу; вжити рiзких заходiв проти деяких партiйних керiвникiв та пращвниюв комiтетiв, якi проводять злочинну дiяльнiсть; вжити рiшучi заходи проти греко-католицько! епархи i ушатського духовенства, яка продовжуе проводити пщривну роботу, спрямовану проти Радянсько! держави, заборонити агггащю проти православно! церкви... »35.
22 листопада 1945 р. радянсько-чехословацький договiр про За-карпатську Укра!ну був ратифiкований тимчасовими зборами ЧСР, а 27 листопада - Презцщею Верховно! Ради СРСР. Указом Президи Верховно! Ради СРСР вщ 22 ачня 1946 р. у складi УРСР була утворе-на Закарпатська область36.
У доповщнш записцi вiд 7 лютого 1946 р. на iм'я уповноваженого ради по справам православно! церкви при Радi Мшс^в СРСР по УРСР П. Ходченка, уповноважений ради по справам православно! церкви при Радi Мiнiстрiв СРСР по Закарпатськш областi П. Лштура вказувалося, що в областi дiяло 135 православних приходiв, 136 священиюв, 4 чоловiчих i 3 жшочих монастирiв та 5 чоловiчих i 6
жшочих скинв37. Загальна кшьюсть вiрникiв складала 142 000 чол.38. Вже через чотири мюящ, 20 травня 1946 р., заступник уповноваже-ного ради по справам православно! церкви при Радi MimcrpiB СРСР по УРСР Г. Катунн у звiтi вказував, що в Закарпатськш областi дiяло 152 православш громади. У цих громадах служив 141 свяще-ник, з того числа лише трое заюнчили вищi теологiчнi студи, а двад-цять чотири - духовш семiнарiï39. Вш помилково стверджував, що 114 священиюв взагалi не мали жодноï богословськоï освiти, а 59 iз них закшчили лише початкову чотирикласну школу40. Вс свяще-ники Мукачiвсько-Пряшiвськоï православноï епархiï навчалися на пастирсько-богословських курсах, що проводилися у 1933 р., 1935 р., 1937 р. тд керiвництвом сербських богословiв41.
29 червня 1945 р. мiж урядами ЧСР та СРСР був тдписаний договiр про Закарпатську Украшу, який передбачав включення Закарпаття до складу Украшсько1' РСР42.
Пiсля визволення Закарпаття православна церква розвивалася у ру^ входження пiд юрисдикцiю РПЦ. Офiцiйна церковна пол^ика НРЗУ, що складалася переважно з мiсцевих комунiстiв, була направлена на обмеження греко-католицько1' церкви та фаворитизащю православ'я. Однак, ш мiсцеве керiвництво, нi церковна влада не могли проводити самостшну полiтику i контролювалися радянськими вшськовими 4-го Украшського фронту.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА Л1ТЕРАТУРИ:
1. Гавриил (Кризина), игумен. Православная церковь на Закарпатье (век ХХ). К., 1999. 200 с.
2. Пушкаш Л., о. Кир Теодор Ромжа: життя 1 смерть. - Льв1в: 1н-т 1сторп Церкви Льв1всько!' Богословсько!' Академп, 2001. 244 с.
3. Макара М. Закарпатська Украна: шлях до возз'еднання, досвщ розвит-ку (жовтень 1944 - ачень 1946 рр.). Ужгород, 1995.108 с.
4. Боцюрюв Б. Укра!нська Греко-Католицька Церква 1 Радянська держава (1939-1950) / переклад з англшсько!' Натали Кочан, за редакщею Олега Тур1я.
- Льв1в: Видавництво Украíнського Католицького Ушверситету, 2005. 268 с.
5. Пащенко В. Л1кввдащя греко-католицько! церкви в Закарпатп мовою факпв // Фшософсьш обри. 2002. № 7. С. 223-244.
6. Фенич В. Греко-католики, православш 1 влада на Закарпатп (осшь 1944
- зима 1946 рр.) // Сатрайса-Карпатика. Вип. 35. £вропейсьш цшносп та конфесшно-нацюнальна щентичшсть населения Укранських Карпат, 2006. С. 232-246.
7 МакараМ. Закарпатська Укра!на. С. 33.
8. 1з доповщ начальника полггуправлшня 4-го Укра!нського фронту генерал-лейтенанта М.М. Пронша начальнику Головного полиуправлшня
Червоно! армп // Возз'еднання: Збiрник архiвних документiв та матерiалiв (травень 1944 - Счень 1946 рр.) / Упор. та передмова О.Д. Довганича, А.М. Шекети; ред. колегiя В.1. Балога, М.В. Делеган, О.Д. Довганич та iн. Ужгород: Закарпаття, 1999. С. 230.
9. Фенич В. Греко-католики, православш i влада на Закарпатп. С. 233.
10. Пушкаш Л., о. Кир Теодор Ромжа: життя i смерть. С. 87.
11. Там же. С. 89.
12. Пащенко В. Л^вдащя греко-католицько! церкви в Закарпатп мовою факпв. С. 225.
13. Державний архiв Закарпатсько! обласп (далi ДАЗО). Ф. Р 14. Оп. 1. Спр. 665. Арк. 3.
14. Там же. Арк. 10.
15. Вюник НРЗУ 1945. 15 квпня. С. 90.
16. Фенич В. Греко-католики, православш i влада на Закарпатп С. 236.
17. Вюник НРЗУ 1945. 1 травня. С. 113.
18. Фенич В. Греко-католики, православш i влада на Закарпатп. С. 237.
19. ДАЗО. Ф. Р 14. Оп. 1. Спр. 658. Арк. 6.
20. ДАЗО. Ф. Р 14. Оп. 1. Спр. 657. Арк. 4.
21. Вюник НРЗУ 1945. 1 травня. С. 120.
22. ДАЗО. Ф. Р 14. Оп. 1. Спр. 661. Арк. 4.
23. ДАЗО. Ф. Р 377. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 7.
24. ДАЗО. Ф. Р 108. Хустський окружний народний комггет, м.Хуст. Оп. 1. Спр. 16. Арк 4; 6.
25. ДАЗО. Ф. Р 108. Хустський окружний народний комггет, м. Хуст. Оп. 1. Спр. 71. Арк 5-6.
26. Пушкаш Л., о. Кир Теодор Ромжа. С. 90; Фенич В. Греко-католики, православш i влада на Закарпатп. С. 236.
27. Пушкаш Л., о. Кир Теодор Ромжа. С. 90.
28. ДАЗО. Ф. Р 14. Оп. 1. Спр. 662. Арк. 1.
29. Там же. Арк. 2.
30. ДАЗО. Ф. Р 544. Оп. 2. Спр. 1. Арк. 3.
31. Там же. Арк. 4.
32. Там же.
33. Там же. Арк. 5.
34.Там же.
35. Там же. Арк. 8.
36. Макара М. Закарпатська Укра!на. С. 51.
37. ДАЗО. Ф. Р 544. Оп. 2. Спр. 2. Арк. 1.
38. Там же. Арк. 2.
39. Боцюрюв Б. Укра!нська Греко-Католицька Церква i Радянська держава. С. 191.
40. Там же.
41. Гавриил (Кризина), игумен. Православная церковь на Закарпатье (век ХХ). С. 71.
42. Болдижар М., Болдижар С. Державнють на Закарпатп. Поди, факти, оцшки. Ужгород, 2003. С. 76.
