CC BY
71
УДК 616.831-005.1-009.7-008.6-06-07-036.8 М1ЩЕНКО Т.С., XAPIHA K.B.
ДУ «1нститутневрологИ, псих/атрИ та наркологи Нац/онально! академИ медичнихнаук Укра1ни», м. Харк1в
постшсультний больовий синдром.
основы аспекти д1агностики та ефективнють
сучасних метод1в л^ування
Резюме. Стаття присвячена питанням надання допомоги хворим 1з посттсультним больовим синдромом. Шдкреслена необх1дтсть вивчення щеН проблеми з метою выявления оптимально ефективних поеднань лкарських препарат1в, тдбору доз I найбиьш безпечних комбшацш, а також оцшки фармакоеконом1чних аспект1в терапИ Такому пгдходу в1дпов1дае застосування мюрелаксантгв тарацональне комбтування ¡х з анальгетиками. В статт1 наведенI дат досл1дження клтчног ефективност1, переносимост1 та безпеки лкування больових синдром1в, пов'язанихз ураженням плечового суглоба та больовим спазмом спастичних м'язгв паретичних кйцгвок, за допомогою препарату Мгдостад комб1 та його комбщацп з Раптеном. Ключовг слова: больовий синдром, лгкування, анальгетики, мюрелаксанти.
М1ЖНАРОДНИЙ НЕВРОПОГ1ЧНИЙ ЖУРНАЛ
INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL |
МЕЖДУНАРОДНЫЙ НЕВРОЛОГИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ ОРИГШАЛЬШ ДОСЛЩЖЕННЯ /ORIGINAL RESEARCHES/
Поширенють i фатальнють церебрального шсульту та його ускладнень обумовлюють його прюритетне положення серед найважливших медико-сощальних проблем як у всьому свт, так i в Укра!ш [1].
Шсля шсульту у хворих нерщко розвиваються бо-льовi синдроми рiзноl локатзащ! та етюпатогенезу. Постшсультний больовий синдром (П1БС) найчастiше стае значущою самостiйною проблемою, що заважае вiдновленню, вiдокремлюе хворого в!д соцiуму, знижуе якiсть його життя. П1БС — це хрошчний бiль, що за-звичай поеднуеться з депрешею, е важливим патоген-ним фактором, що ускладнюе проведення необхщних реабiлiтацiйних заходiв [2, 4]. Частота цього синдрому, за даними рiзних автс^в, варiюе вiд 16 до 85 %, клшчш прояви найчастше виникають у ранньому (1—3 мюящ) постiнсультному перiодi [5—7].
За сучасними уявленнями, П1БС умовно подтяють на центральний постiнсультний бть, больовий синдром, пов'язаний iз болiсним спазмом спастичних м'язiв паретичних кшщвок, та больовий синдром, пов'язаний з ураженням суглобiв паретичних кiнцiвок (синдром больового плеча, постшсультна артропатiя) [8].
Серед можливих механiзмiв виникнення центрального невропатичного болю найбшьш важливе зна-чення мають втрата центрального шпбуючого впливу на мiелiнiзованi первинш аференти, реорганiзацiя зв'язкiв в аферентних структурах, спонтанна активнють
у сшнальних нейронах больово! чутливостi, дефiцит (можливо, генетично детермiнований) ендогенних анти-ноцицептивних BmmiB (зниження рiвня енкефалiнових i серотонiнових метаболiтiв у лiкворi) [9].
На цей вид болю можуть впливати pi3rn причини. Так, при проведенш обстеження 416 пащенпв i3 первинним iнсультом, якi перебувають у репс^ Lund Stroke Register (Ann-Cathrin Jonsson et al., Унiверситет Лунда, Швецiя), було зазначено, що предикторами нейропатичного постшсультного болю були молодий вш, жiноча стать, бiльш висок значення за шкалою NIHSS (National Institutes of Health Stroke Scale), по-чатково пiдвищений рiвень глшозильованого гемо-глобiну (HbAlc) [10].
Впровадження магштно-резонансно! томографп дозволило встановити, що центральний постшсультний бть розвиваеться при ураженш як таламуса, так i поза-таламiчних структур. За даними М.Б. Сашино! (2005), П1БС частше спостерiгаеться при ураженнi право! тв-
Адреса для листування з авторами:
Мщенко Тамара Сергй'вна
61068, м. Харив, вул. Академжа Павлова, 46
ДУ «1нститут неврологй', псижатри та наркологи
НАМН Украши»
© Мщенко Т.С., Харша К.В., 2015 © «Мiжнародний невролопчний журнал», 2015 © Заславський О.Ю., 2015
кулi та поширенн вогнища на дiлянку зорового горба (у 31,9 %). Значно р!дше вш виникае при iзольованому ураженнi зорового горба (7,2 %) i при локалiзацii вогнища в стовбурi головного мозку (10,1 %). Крiм того, в цьому дослщжент було показано, що П1БС розви-ваеться ранiше (в термши до 2 мiсяцiв пiсля шсульту) при локалiзацii вогнища в лiвiй пiвкулi iз залученням зорового горба. При локатзаци вогнища в правш шв-кулi, а також у лiвiй пiвкулi без залучення зорового горба i локалiзацil в стовбурi мозку П1БС виникае пiзнiше (через 3—6 мюящв вiд розвитку шсульту) [2].
Для центрального постшсультного больового синдрому характерн рiзнi сенсорн феномени: парестезii, дизестезiя, гiперестезiя, алодишя, гiпералгезiя. Нерiдко пацiенти описують вщчуття при П1БС як парадоксальне печшня, що нагадуе печiння занурено! в крижану воду руки, а кшшчно часто виявляеться своерщна темпе-ратурна дизестезiя, що супроводжуеться порушенням температурно! чутливостi в зонах локалiзацil болю. За даними D. Bowsher й а1. (1998), у 27—41 % випадыв цей бiль може мати менш виражений характер й описувати-ся як стягуючий, давлячий, ниючий бiль у паретичних кiнцiвках [11].
1ншою найбтьш поширеною групою причин больо-вих синдромiв у постшсультних хворих е плечолопатко-вий перiартроз i перiартроз iнших суглобiв, артропати, синдром рефлекторно1 симпатично1 дистрофп або синдром «плече — кисть», нейродистрофiчнi мiалгil, вертеброгеннi больовi синдроми (загострення внаслiдок тривало1 нерухомостi). Численнi сучасш дослiдження дозволяють iстотно просунутися в розумшш механiзмiв формування цього типу болю ^ зокрема, вiдмовитись вщ спрощеного уявлення про бiль у плечi як наслiдок пiдвивиху (сублюксаци) плечового суглоба. У наш час домшуе думка, що болi в дтянщ плечового суглоба у постшсультних пащентав можуть бути викликанi без-лiччю етiологiчних факторiв.
Постiнсультнi артропати (ПА), що розвиваються в першi мiсяцi постiнсультного перiоду та проявляються ураженнями суглобiв паретичних кiнцiвок, синдромом больового плеча (зазвичай пов'язаного з сублюксащею плечового суглоба), можуть призвести до утворення контрактур. При цьому через рiзкий бть в дтянщ су-глобiв значно обмежуеться обсяг активних i пасивних рухiв. Найбтьш часто (у 20—40 % випадыв) у першi 4—5 тижнiв тсля iнсульту виникае синдром больового плеча. Щ болi пов'язанi з рухом або натисканням на суглоб. Бть i спастичнiсть потенцiюють один одного, тому зменшення спастичностi може призвести до регресу больового синдрому. В щлому пащенти без спастич-ност значно менше дезадаптованi порiвняно з такими зi спастичнiстю [8].
Зважаючи на гетерогеннють та полiморфнiсть кль шчно1 картини П1БС, можливостi поеднання деыль-кох типiв больових синдромiв, стае зрозумiлим, що лiкування П1БС i досi становить проблему: у деяких
пацiентiв не вдаеться досягти вираженого зменшення цього феномену.
Щодо лiкування больових синдромiв цiлком виправ-даним е системний пiдхiд. Не вш препарати, що застосо-вуються, мають доведену ефективнють у терапи П1БС. Проте в наш час найбтьш вивченими е антидепресан-ти, антиконвульсанти, ошо1дш анальгетики та мiсцевi анестетики. Практично не накопичено доказових даних щодо комбшовано1 терапи больових синдромiв у дiлянцi плечового суглоба. Сьогодш очевидна необхiднiсть проведення подальших дослiджень з метою виявлення оптимально ефективних поеднань лшарських препа-ратав, п1д6ору доз i найбiльш безпечних комбшацш, а також оц1нки фармакоеконом!чних аспектiв терапи. Такому п1дходу втповтае застосування мiорелаксантiв та ращональне комбшування !х з анальгетиками.
Баклофен справляе антиспастичний ефект пере-важно на сшнальному р1вн1. Препарат е аналогом гамма-амшомасляно1 кислоти (ГАМК), зв'язуеться з пресинаптичними ГАМК-рецепторами, приводячи до зменшення видтення збуджуючих амiнокислот (глута-мату, аспартату) i пригнiчення моно- та полюинаптичнох активностi на сшнальному р!вш, що i сприяе зниженню спастичность Препарат проявляе також пом!рну цен-тральну знеболювальну д1ю. Баклофен використовуеться переважно при сшнальному ! церебральному спастич-ному м'язовому гшертонуш р1зного генезу. Препарат приймають шд час жь Максимальна доза баклофену для дорослих становить 60—75 мг/добу. по61чш ефекти частiше виявляються седащею, сонлив1стю, зниженням концентрацп уваги, запамороченням, що поступово слабшають у процеш л!кування. Потрiбна обережнiсть при л!куванш хворих похилого в1ку, пацiентiв, як перенесли 1нсульт, пацiентiв 1з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипало1 кишки. Баклофен протипоказаний при ептепси, наявностi судом в анамнезi.
Тизашдин — мiорелаксант центрально1 ди, агошст альфа-2-адренерпчних рецепторiв. Препарат знижуе спастичшсть внаслiдок пригнiчення полюинаптич-них рефлекшв на р1вн1 спинного мозку, що може бути викликано пригнiченням вивтьнення збуджуючих амiнокислот L-глутамату i L-аспартату й активацiею гл1цину, що знижуе збудливють iнтернейронiв. Тизаш-дин чинить також пом!рну центральну аналгетичну даю. Препарат ефективний при церебральнш та сшнальнш спастичностi, 6ол1сних м'язових спазмах. Середня те-рапевтична доза становить 12—24 мг/добу, максимальна доза — 36 мг/добу. Як поб!чш ефекти можуть виникнути сонливють, сух1сть у рота, запаморочення, зниження ар-тер!ального тиску, що обмежуе використання препарату при постшсультнш спастичностi.
Одним 1з найбiльш перевiрених антиспастичних засобiв е толперизону пдрохлорид, що належить до групи мiорелаксантiв центрально1 ди. Препарат знижуе патолопчно пiдвищений м'язовий тонус, рипдшсть м'яз1в, покращуе дов1льн1 активш рухи. Механiзм його
дц пов'язаний 1з регулюючим впливом на каудальну да-лянку ретикулярно1 формаци, зниженням патологiчно йдвищенох спинномозково1 рефлекторно1 активностi, впливом на периферичш нервовi закiнчення. Проти-показаннями до застосування толперизону гщрохлориду е гшерчутливють до д1ючих або будь-яко1 з допом!жних речовин, а також до шших амiдних мiсцевоанестезуючих засобiв та м!астешя гравiс.
Нещодавно було проведено плацебо-контрольоване дослiдження [12] , в якому показана ефективнють, без-пека i добра переносимiсть толперизону у хворих, як1 перенесли 1нсульт ! мають спастичнiсть у паретичних ынщвках. У багатоцентрове дослiдження (два центри в Шмеччиш та один центр у Болгари) було включено 120 хворих (43 чоловши та 77 жшок) в1ком в1д 20 до 78 роив (середнш в1к — 63 роки) з постшсультною спастичнютю.
хвор1 перенесли 1нсульт i мали спастичнiсть, вира-женiсть яко!' сягала 2 балiв i бiльше за шкалою Ешворта в однш або деылькох м'язових групах. У бтьшоста (111 1з 120) хворих спостериався гемiпарез з1 спастичнiстю верхньо1 та нижньо1 ынщвок, середнiй ступ1нь спастич-ност1 становив 3 бали за шкалою Ешворта. За основними ктшчними характеристиками група хворих, яы отри-мували толперизон, не вiдрiзнялася вщ групи плацебо. Протягом чотирьох тижшв хвор1 отримували толперизон або плацебо. Результати проведеного дослщження показали, що толперизон в1рог1дно (р < 0,0001) знижуе постшсультну спастичнiсть. Через 4 тижш лiкування зниження спастичносп на 1 бал i бтьше вщзначалося у 61льшост1 (78,3 %) хворих, яы приймали толперизон, ! менше н1ж у половини (45,0 %) хворих у груш плацебо. Позитивний ефект збериався протягом усього перюду терапи. Наприкiнцi дослiдження в груш хворих, як1 отримували толперизон, спастичнють зменшилася за шкалою Ешворта на 3 бали в 3 % випадыв, на 2 бали — у 25 % випадыв, на 1 бал — в 50 % випадыв.
Результати проведеного дослщження також показали тенденцш до полшшення щоденно1 активносп хворих, яы отримували толперизон (р = 0,053). Наприынщ л!кування збiльшилася вiдстань, яку хвор! проходили за 2 хвилини, при прийом1 толперизону. Шсля до-слiдження було встановлено, що толперизон зменшуе стушнь швалщноста хворих, оцшювано1 за iндексом Бартел. У середньому загальний показник iндексу Бар-тел збтьшився на 5,3 бала в грут толперизону i т1льки на 1,7 бала в груш плацебо. В результата проведеного дослщження вщзначеш також хороша переносимiсть та безпечнють застосування толперизону у хворих, яы перенесли 1нсульт. У груп1 хворих, яы приймали толперизон, не вщзначено серйозних небажаних ефектiв; по61чш ефекти в груп1 толперизону виникали не частiше, н1ж у груш плацебо. Жоден хворий, який отримував толперизон (62 % хворих отримували препарат у доз1 понад 600 мг/добу), не припинив лкування внаслщок по61чних ефектiв. Отриманi дат узгоджуються з результатами ранiше проведеного дослщження, що показало вщсут-
нють седативного ефекту при одноразовому i тривалому прийомi толперизону [13].
У цшому, згiдно з цим дослiдженням, можна зроби-ти висновок, що застосування толперизону не ттьки знижуе стушнь спастичноста, але i покращуе активнють хворих у повсякденному життi, полегшуе ix догляд за собою за вщсутноста небажаних явищ, що випдно вiдрiзняе його вiд застосування шших протиспастичних засобiв.
Уявити лшування без генеричного препарату в наш час в Украш складно. Тому при проведенш фармакоте-рапй' лшарю доводиться розв'язувати проблему вибору препарату, враховуючи не лише данi про його клшчну ефективнiсть, а i його реальну вартiсть.
З огляду на вищевикладене для лiкування П1БС нам видаеться доцiльним застосування препарату Мщостад комбi (100 мг толперизону гщрохлориду i 2,5 мг лщокашу гiдроxлориду в 1 мл розчину, виробник «Летам», Укра-iна, для шмецького холдингу STADA) та комбшування його з нестероiдним протизапальним анальгетиком Рап-тен (дiюча речовина диклофенак, виробник «Хемофарм» АД, Сербiя, у складi нiмецького холдингу STADA).
Серед нестерощних протизапальних препаратiв диклофенак мщно утримуе позицй' ефективного препарату для л^вання гострих та хрошчних больових синдромiв.
Давно вiдомим мехашзмом дц диклофенаку е шпбу-вання активноста ЦОГ-1 i ЦОГ-2, синтезу простагланди-ну Е2 (PGE2) i тромбоксану А2 (TxA2). Згiдно з деякими останшми дослiдженнями та зарубiжними оглядами, ступiнь iнгiбування PGE2 диклофенаком перевищуе та-кий рофекоксибу, мелоксикаму, iбупрофену, напроксену i корелюе з концентращею препарату в плазмi кровi [14] .
Тому метою нашого дослiдження була оцiнка клшч-но!' ефективностi, переносимостi та безпеки л^вання больових синдромiв, пов'язаних з ураженням плечового суглоба та больовим спазмом спастичних м'язiв паретичних ынщвок, за допомогою препарату Мiдостад комбi та його комбiнацii з Раптеном.
Завдання дослщження:
1. Вивчити клшчну ефективнiсть препарату Mi-достад комбi та його комбiнацii з препаратом Раптен у хворих iз больовими синдромами в плечовому суглобi та больовим спазмом м'язiв паретично!' ынщвки пiсля iнсульту.
2. Вивчити переносимють та безпеку поеднаного застосування препаратав Miдостад комбi та Раптен у хворих iз больовим синдромом, пов'язаним iз больовим синдромом у плечовому суглобi та больовим спазмом м'язiв паретичноi кiнцiвки у постшсультних хворих.
Методи дослiдження
Для досягнення поставленоi мети i розв'язання зав-дань дослщження використовувалися клшко-невро-лопчний, статистичний методи. Оцiнка iнтенсивностi больового синдрому пащентами здiйснювалася за вiзуальними i вербальними критерiями у балах вщ
Таблиця 1. Частота зустр'мальност больових синдром1в ухворих iз наслдками мозкових ¡нсульлв (n = 57)
Симптом n %
Больовий синдром, пов'язаний з ураженням плечового суглоба паретично! юнцвки 57 100,0
Головний бть 52 91,2
Спастичний больовий синдром 47 82,5
Центральний постшсультний або таламiчний бть 20 35,1
0 до 10 ^зуально-аналогова шкала болю — ВАШ). Спастичшсть визначалася за шкалою Ешворта (Modified Ashworth Scale for Grading Spasticity) — п'ятипунктовою порядковою шкалою для оцшки резистентносп пiд час пасивного розтягування м'яза, де 0 — вщсутшсть шдвищення м'язового тонусу; 1 — легке шдвищення м'язового тонусу з вщчуттям гальма при русi кшщвки; 2 — бiльш виражене шдвищення м'язового тонусу, але кiнцiвка легко згинаеться; 3 — значне шдвищення м'язового тонусу, пасивний рух ускладнений; 4 — кшщвка не шддаеться згинанню або розгинанню (вiдведенню/приведенню).
Результати дослiдження
Нами було обстежено 57 хворих iз больовим синдромом, пов'язаним з ураженням плечового суглоба та больовим спазмом м'язiв паретично! кiнцiвки. Середнiй вiк хворих становив 61,3 ± 9,6 року (вт 48 до 74 рокiв), iз них чоловiкiв — 32 (56,0 %), жшок — 25 (44,0 %). Хворi були розподiленi на 2 групи. До першо! групи увiйшов 31 (54,4 %) хворий, яы отримували Мiдостад комбi 1,0 мл внутршньом'язово протягом 10 дшв. У другу групу було включено 26 (45,6 %) хворих, яи отримували комбшацш препаратiв Мiдостад комбi 1,0 мл та Раптен 3,0 мл 1 раз на добу протягом 10 дшв. Вщмшносп мiж групами ви-являлися тiльки щодо розподiлу за показником «стать» (бтьше пацiентiв чоловiчо'i статi в першш групi). Про-те цi вщмшносп оцiнювалися як незначущi, оскiльки терапевтичш групи були однорiдними за вшма iншими початковими показниками.
Давнiсть перенесеного гострого порушення моз-кового кровообiгу була в iнтервалi вiд 4 мiсяцiв до 8 роыв. Переважали хворi з помiрним ступенем рухових порушень — 47 ошб (82,5 %), у 6 (10,5 %) був грубий гемшарез, у 4 (7,0 %) — легкий гемшарез.
Окрiм больового синдрому, пов'язаного з ураженням плечового суглоба, паретично! кшшвки та больового синдрому, обумовленого больовим спазмом м'язiв паретичних кшщвок, мали мюце больовi синдроми шшого характеру та локалiзацii (болi в нижнiй частинi спини, головний i лицьовий бiль, невропати, артралги, мiалгii, мiофасцiальний бiль, бть за типом фiбромiалгi!, вiсцеральний бть тощо); найбiльш частими з них були головний бть та центральний постшсультний бiль.
Розподiл больових синдромiв у постiнсультних хво-рих наведено в табл. 1.
За даними табл. 1, основною скаргою у постшсуль-тних хворих були больовi синдроми рiзно! iнтенсивностi,
пов'язанi з ураженням плечового суглоба паретично! кшшвки, — 57 (100,0 %) хворих. У 14 (24,5 %) хворих втзначалися артропати, що супроводжувались значним болем у дтянщ плечового суглоба та значно обмеж-ували обсяг активних i пасивних рухiв. Найбтьш часто болi, що виникали в дтянщ великих суглобiв верхньо! кшщвки, розвивались внаслiдок трофiчних розладiв та обмеження рухливосл. Больовий синдром, пов'язаний з больовим спазмом спастичних м'язiв паретичних кшшвок, зусщчався у 37 (64,9 %) хворих. Головний бть вт-значався у 52 (91,2 %) обстежених хворих. Вш часто був пов'язаний iз коливаннями артерiального тиску. Центральний постшсультний бть розвинувся у 20 (35,1 %) хворих. Обстежеш хворi скаржились на бiль, схожий на електричний розряд. У них втзначалися скарги на вт-чуття онiмiння, печшня, ломоти в однiй або дектькох кiнцiвках (9 (15,8 % ошб). Частими симптомами у пащ-енпв були парестези у виглядi спонтанно виникаючих вiдчуттiв поколювання або «повзання мурашок» в зонi ушкодження; ш вiдчуття спостер^алися у 8 (14,0 %) ошб. Перекручене сприйняття подразнень або дизестези спостер^алися у 6 (10,5 %) осiб. Прояви гшерпати було вiдзначено в 11 (19,3 %) ошб. Явища алодини були у 5 (8,8 %) ошб. Спастичний больовий синдром виявлявся у 47 (82,5 %) хворих.
За локалiзацiею бть у поспнсультних хворих виникав як одностороннш у вигляда повного та неповного гемiтипу (рука, нога, обличчя), а також за перехресним типом (про-стрти в дтянщ обличчя i гiпералгезiя на протилежнш сто-ронi). Пацiенти найбтьш часто описували бiль як пекучий, ниючий, пощиплюючий, розриваючий. Такий бть нерщко супроводжувався розладами чутливостi — гiперестезiею, дизестезiею, почуттям онiмiння, змшою чутливостi до впливу тепла, холоду, торкання та/або вiбрацi!.
Iнтенсивнiсть больового синдрому в дтянщ плечового суглоба верхньо! кшщвки ощнювалася за 10-бальною ВАШ (табл. 2).
За ВАШ вихщна суб'ективна ощнка болю у пащентш першо! групи становила в середньому 3,1 ± 0,5 бала. Шс-ля лiкування цей показник був 2,5 ± 0,2 бала. У пацiентiв друго! групи початкове значення в середньому становило 2,7 ± 0,4 бала, пiсля лiкування — 1,9 ± 0,3 бала.
Для ощнки спастичностi ми використовували шкалу Ешворта, що е визнаним шструментом для реестращ! i контролю клiнiчно! динамiки спастичностi пiд час лiкування.
На початку дослщження спастичнiсть була виявлена у переважно! бiльшостi пацiентiв (табл. 3).
Таблиця 2. Динамка вираженост больового синдрому за ВАШ (у балах) у хворих до i шсля ткування препаратом М'щостад коM6i та комбiнацieю препарат'в М'щостад коM6i i Раптен
Група До л^ування Пюля л^ування
1-ша 3,1 ± 0,5 2,5 ± 0,2
2-га 2,7 ± 0,4 1,9 ± 0,3
Примтка: в1рогщн1сть розб'жностей, р < 0,05.
Таблиця 3. Динамка результата за шкалою Ешворта (у балах) у хворих до i шсля ткування препаратом М'щостад комб'1 та комбШащею препарат'в М'щостад комб'1 i Раптен
Група До л^ування Пюля л^вання
1-ша 3,0 ± 0,6 2,7 ± 0,6
2-га 3,1 ± 0,3 2,3 ± 0,2
Примтка: в1рогщн1сть розб'жностей, р < 0,05.
Середнш бал за шкалою Ешворта становив у першш груш 3,0 ± 0,6. Шсля дослщження бал за шкалою Ешворта знизився на 0,3 пункта. Вщповщний показник у другш груш був 3,1 ± 0,3 бала. Середнш бал за шкалою Ешворта знизився на 0,8.
Отже, шсля лшування вщзначалась позитивна ди-намша у хворих 1з больовим синдромом у плечовому сугло61 та постшсультна спастичнють за даними ВАШ та шкали Ешворта в обох групах.
Результати аналiзу додаткових показниыв (аналiз скарг хворих) показали ефектившсть застосування препарату Мщостад ком61 у хворих як 1з больовим синдромом, пов'язаним 1з ураженням плечового суглоба паретично1 кшщвки, так i з1 спастичним больовим синдромом. Можна констатувати значне зменшення больового синдрому при комбшованш терапи препаратами Мiдостад ком61 та Раптен у хворих 1з больовим синдром, пов'язаним з ураженням плечового суглоба паретично1 кшщвки. В ушх хворих вщзначався позитивний вплив терапи на основш кл1н1чн1 прояви П1БС: в1рог1дно зни-жувалась iнтенсивнiсть болю, збтьшувався обсяг рух1в у плечi та реабiлiтацiйний потенщал пацiентiв у цтому в обох групах.
У результата проведеного лшування було з'ясовано, що препарат Мщостад ком61 добре переносився та про-демонстрував безпечшсть у п1сля1нсультних хворих 1з больовими синдромами. Жодний хворий, який отриму-вав Мщостад комбц не припинив л^вання внаслiдок по61чних ефектiв. Лише в 1 хворого вщзначалась пщви-щена сонлив1сть, що не стало причиною припинення л^вання.
У цтому можна вщзначити ефективнiсть препарату Мщостад комбц а також його комбшаци з Раптеном у комплексному лшувант хворих 1з больовим синдромом у дтянщ плеча та пост1нсультною спастичнютю. При прийом1 Мiдостаду ком61 можна застосовувати комбь наци з препаратами шших груп, що збiльшуе клшчну ефективнiсть. За нашими даними, використання Мщо-стаду ком61 та його комбшаци з Раптеном не тальки зни-жуе рiвень больового синдрому та стушнь спастичностi,
але i покращуе щоденну активнiсть хворих, полегшуе !х догляд за собою при вщсутноста небажаних явищ.
Таким чином, проведене нами дослщження показало, що найбтьш частими больовими синдромами, яы зус^чалися у пост1нсультних хворих, були: больовий синдром, пов'язаний з ураженням сугло61в паретичних кшщвок, — у 57 (100,0 %) хворих, головний бть — 52 (91,2 %) хворих, больовий синдром, пов'язаний з больовим спазмом спастичних м'яз1в паретичних кшщвок, — 47 (82,5 %) хворих, центральний постшсультний бть — у 20 (35,1 %) хворих.
Включення препарату Мщостад ком61 1 мл (100 мг толперизону гщрохлориду i 2,5 мг лщокашу гщрохло-риду) внутр1шньом'язово 1 раз на добу курсом 10 дшв у комплексне лiкування больового синдрому в плечi у постшсультних пацiентiв сприяе досить швидкому змен-шенню больового синдрому з наростанням обсягу рух1в у плечi внаслщок мiорелаксуючого, протизапального та аналгезуючого ефектав зг1дно з даними оц1ночних стан-дартних шк^. Мiдостад ком61 дозволяе застосовувати комбшаци з препаратами шших груп (Раптен 3,0 в/м 10 дшв), що збтьшуе кшшчну ефектившсть. Можна рекомендувати комбшацш препаратiв Мщостад ком61 та Раптен для досягнення кращого кшшчного ефекту у постшсультних хворих 1з больовим синдромом у плечовому суглобь
Список лператури
1. Мищенко Т.С. Эффективность лечения мозгового инсульта в остром периоде/ Т.С. Мищенко//Новости медицины и фармации. — 2013. — № 5. — С. 3.
2. Сашина М.Б. Реабилитация больных с центральным постинсультным болевым синдромом: Автореф. дис... канд. мед. наук. — 2005.
3. Постинсультные болевые синдромы // Неврологическое обозрение. — 2007. — № 1(2). — С. 17-21.
4. Крыжановский Г.Н. Центральные механизмы патологической боли // Журн. невропатол. и психиатр. — 2003. — № 12. — С. 4-7.
5. Старостина Г.Х., Менделевич Е.Г., Мухамадиева Л.А. Этиологические и диагностические аспекты постинсультной
боли в плече //Невролог. вестн. — 2012. — Т. XLIV, вып. 2. — С. 80-85.
6. Chae J., Mascarenhas D, Yu D. et al. Post-stroke shoulder pain: Relationship to motor impairment, activity limitation and quality of life //Arch. Phys. Med. Rehabil. — 2007. — Vol. 88. — P. 298301.
7. Lindgren I., Jonsson A.C., Norrving B. et al. Shoulder pain after stroke: a prospective population-based study // Stroke. — 2007. — Vol. 38. — P. 343-348.
8. Самосюк И.З., Самосюк Н.И. Физические факторы в лечении болевых синдромов у больных после перенесенного инсульта // Острые и неотложные состояния в практике врача. — 2008. — № 4. — С. 23-30.
9. Кадыков А.С., Шахпаронова Н.В., Черникова А.А., Некрасова Е.М., Серебренникова О.В. Продолжительность двигательной и речевой реабилитации после инсульта // Неврологический вестник. — 1994. — Т. XXVI, вып. 3—4. — С. 18-21.
10. Jonsson A.C., Delavaran H., Iwarsson S., Stahl A., Norrving B., Lindgren A. Functional status and patient-reported
outcome 10 years after stroke: the Lund Stroke Register // Stroke. - 2014 Jun. - Vol. 45(6). - P. 1784-90, doi:10.1161/ STR0KEAHA.114.005164. Epub 2014 May 6.
11. Bass C., Peveler R.A. Somatoform disorders: severe psychiatric illnesses neglected by psychiatrists // British Journal of Psychiatry. - 2001. - Vol. 179. - P. 11-14.
12. Stamenova P., Koytchev R., Kuhn K. et al. A randomized, double-blind, placebo-controlled study of the efficacy and safety of tolperisone in spasticity following cerebral stroke //Eur. J. Neurol. — 2005. - Vol. 12. - P. 453-461
13. Dulin J., Kovacs L., Ramm S. et al. Evaluation of sedative effects of single and repeated doses of 50 mg and 150 mg tolperisone hydrochloride. Results of a prospective, randomized, double-blind, placebo-controlled trial // Pharmacopsychiatry. — 1998. — Vol. 31. - P. 137-142.
14. Tong J. Gan Diclofenac: an update on its mechanism of action and safety profile // Current Medical Research & Opinion. — 2010. - Vol. 26, № 7.
OmpuMaHO 20.07.15 M
Мищенко Т.С., Харина К.В.
ГУ «Институт неврологии, психиатрии и наркологии Национальной академии медицинских наук Украины», г. Харьков
ПОСТИНСУЛЫНЫЙ БОЛЕВОЙ СИНДРОМ. ОСНОВНЫЕ АСПЕКТЫ ДИАГНОСТИКИ И ЭФФЕКТИВНОСТЬ СОВРЕМЕННЫХ МЕТОДОВ ЛЕЧЕНИЯ
Резюме. Статья посвящена вопросам оказания помощи больным с постинсультным болевым синдромом. Подчеркнута необходимость изучения данной проблемы с целью выявления оптимально эффективных сочетаний лекарственных препаратов, подбора доз и наиболее безопасных комбинаций, а также оценки фармакоэкономических аспектов терапии. Такому подходу отвечает применение миорелаксантов и рациональное комбинирование их с анальгетиками. В статье приведены данные исследования клинической эффективности, переносимости и безопасности лечения болевых синдромов, связанных с поражением плечевого сустава и болевым спазмом спастических мышц паретических конечностей, при помощи препарата Мидостад комби и его комбинации с Раптеном.
Ключевые слова: болевой синдром, лечение, анальгетики, миорелаксанты.
Mishchenko T.S., Kharina K.V.
State Institution «Institute of Neurology, Psychiatry
and Narcology of National Academy of Medical Sciences
of Ukraine», Kharkiv, Ukraine
POST-STROKE PAIN SYNDROME. BASIC ASPECTS OF DIAGNOSIS AND THE EFFECTIVENESS OF CURRENT TREATMENTS
Summary. The article deals with providing care to the patients with post-stroke pain syndrome. There was underlined the need to study this problem in order to identify optimal effective combinations ofthe drugs, selection ofdoses and safest combinations, as well as evaluating pharmacoeconomic aspects ofthe therapy. The use ofmuscle relaxants and rational combination ofthem with analgesics corresponds to such an approach. The article presents the data ofstudying clinical efficacy, tolerability and safety of treatment for pain syndromes associated with damage to the shoulder joint and pain spasm of spastic muscles of paretic limbs using Midostad and its combination with Rapten.
Key words: pain syndrome, treatment, analgesics, muscle relaxants.
