CC BY
29
збереження наявного тдросту та самомву необхщно проводити своечасие осв1тлювальне зрщжуваиня материнського намету.
На ochobí проведеного облшу та розрахуиюв виявлено, що найбшьша кшь-kíctb тдросту та самошву росте за повноти 0,5-0,6 (табл. 2). Отже, найоптималь-mmi умови для росту i розвитку тдросту та самошву бука тд наметом л1су спо-стер1гаються при середтх повнотах (0,5-0,7). Отримат результати тдтверджу-ють висновки дослщииюв [4, 9, 10, 12] для шших perioHÍB.
Таким чином, для нормального росту i розвитку тдросту бука л1сового в л1состанах Буковини иеобхщно створити сприятлив1 cbítoobí i теплов1 умови, яю досягаються своечасним проведениям л1согосподарських заход1в.
Л1тература
1. Анучин Н. П. Лесная таксация. - М.: Лесн. пром-сть, 1982. - 550 с.
2. Байч Г.1. Вщновлення бука в Передкарпатп.// Люове господарство i люоексплуатащя в Карпатах. - Ужгород: Карпати, 1971. - С.21-25.
3. Беленко Г. Т. Рост подроста и культур бука в молодом возрасте// Лесное хозяйство. -1975, №11. - C. 57-59.
4. Генарук С.А., Нижник М.С., Копш Л.1. Люи Захщного региону Укра1ни. - Льв1в: Наукове товариство ím. Шевченка, 1998. - 408 с.
5. ДСТУ 3534-97. Знаки натурш люовпорядт i люогосподарсью "Загальш вимоги". - К.: Держстандарт Укра1ни, 1998. - 20 с.
6. 1нструкщя з проекгування, техн1чного приймання, обл1ку та оцшки якосп люокульту-рних об'екпв та система ведения люового насшництва. - К.: Державний компет люового господар-ства Укра1ни, 1998. - 121 с.
7. Калуцкий К.К., Мальцев М.П., Молотков П.И. Буковые леса СССР и ведение хозяйства в них. - М.: Леси. пром-сть, 1972. - 198 с.
8. Мамонов Н.И. О соотношениях между высотой и возрастом подроста бука в лесах Карпат// Лесоводство и агролесомелиорация. - К.: Урожай, 1974, вып. 36. - С. 103-107.
9. Поваршцин В.О. Люи Йвшчно! Буковини i ix вщновлення// Проблеми вивчення флори i фауни Карпат: Тези доп. ви1'зно1 cecii АН УРСР. - К.: Вид-во АН УРСР, 1956. - С. 64.
10. Сабан Я. А. Продуктивность и возобновление леса в горных условиях. - Львов: Вища школа, 1988. - 143 с.
11. Сабан Я. А. Экология горных лесов. - М.: Лесн. пром-сть, 1982. - 164 с.
12. Смаглюк К. К. Аборигент листяш люоутворювачг - Ужгород: Карпати, 1974. - 120 с.
13. Тышкевич Г.Л. Охрана и восстановление буковых лесов. - Кишинев: Штиинца, 1984.
- 229 с.
14. Третяк Ю.Д. Поновлення бука i його супутниюв природним шляхом та культурами. -Льв1в, 1958. - 19 с.
15. Achimescu C. Regenerarea naturala ín arboretele de fag §i satisfacerea cerintelor exploatarilor forestiere// Revista Padurilor, 1971. - Nr. 12.
В. Чумак1, П. Дуеллг2, Ф. Гамор3, М. К. Oñpicm 2, П. В1рц 2
ПОР1ВНЯННЯ ВИДОВОГО БАГАТСТВА БЕЗХРЕБЕТНИХ ТВАРИН БУКОВИХ ПРАЛ1С1В КАРПАТСЬКОГО БЮСФЕРНОГО ЗАПОВ1ДНИКА ТА ЕКСПЛУАТОВАНОГО Л1СУ СШЬВАЛЬД У ШВЕЙЦАРП
На ochobí результапв анал1зу визначено 30 000 екземпляр1в безхребетних тварин, KOTpi були виловлеш в букових пралюах Карпатського бюсферного заповедника та експлу-атованого 170-pÍ4Horo люу Сшьвальд в Швейцари.
1 - Ужгородський нацюнальний ушверситет;
2 - 1нститут вивчення л1шв, chíiíb та ландшафт1в (м. Б1рменсдорф, Швейцар1я);
3 - Карпатський бюсферний заповщник_
V. Chumak, P, Duelli, F. Gamor, M.K. Obrist, P. Virts
Comparison of the invertebrate animals species variety in the beech-trees natural forests of the Carpathian Biosphere reserve and exploited Silvald forest
in Switzerland
At the base of the analysis results of the determining 30 000 specimens of the invertebrate animals which were collected in the beech-tree natural forests of the Carpathian Biosphere Reserve and in the exploited, 170-years old, Silvald forest (Switzerland) the comparison of the species variety of invertebrate animals was conducted/ The higher number of the species in Sil-vald(290 species) in comparison with these of the Carpathian Biosphere Reserve(266 species) can be explained with the higher level of Silvald's mosaic.
In the beech-tree forests of Carpathian Biosphere Reserve the higher number of ksilobiont species is noted.
Вступ
Поглиблення загально! еколопчно! кризи довкшля призводить до часто не-зворотних змш у структур! природних екосистем, одним з основних показниюв стабшьноста i ефективного функцюнування яких е бюлопчне р1зномашття (Але-щенко, Букварева, 1991; Емельянов, 1993). Пор1вняння бюлопчного р1зномашття еталонних природних екосистем ¿з трансформованими може дати ключ1 до BHpi-шення ряду проблем, пов'язаних ¿з проблемами збереження б1оти.
У Карпатському бюсферному запов1днику (КБЗ), який розташований на твденних мегасхилах Украшських Карпат i загальна площа якого становить 58 000 га, збереглися найбшьш1 в Сврош буков1 прал1си, яю можуть бути еталоном природно! екосистеми букового л1су. Вивчення 1хньо1 структури, розвитку та функцюнування необхщне для розробки рацюнальних еколопчних основ вико-ристання б1отичних pecypciB л1шв з дом1нуванням бука европейського, яке мае ба-зуватися на екосистемному тдход1 (Парпан, 1994). Важливе м1сце у таких ценозах выводиться угрупованням безхребетних тварин, роль яких у процесах Грунто-творення, деструкцп оргашки та ланцюгах живлення загальновщома. Наземш безхребетш можуть використовуватися при бюшдикацп фактор1в середовища i ix ЗМ1Н (Chudzicka, Skibinska, 1998; McGeoch, 1998).
Пор1вняння структури ентомокомплекшв еталонних прал1сових екосистем ¿з трансформованими дало б вщповщь на ряд питань, пов'язаних ¿з проблемами збереження вид1в тварин, бюлогш яких TicHO пов'язана ¿з деревами та деревиною (ксилобюнти та ксилофаги) (Commarmot, Duelli, Chumak, 2000). Hapa3i важко тд-рахувати число таких вид1в для Bciei територп Украши чи окремого perioHy через недостатню ix вивчешсть. Разом з тим вщомо, що вони становлять досить високий вщсоток вщ загального числа вид1в комах та шших членистоногих. Для прикладу, 25 % фауни Bcix жуюв Австрп i 17 % жуюв фауни Шмеччини е ксилобюнтами.
У крашах Центрально! Свропи багато вид1в безхребетних-ксилобюнлв занесено до Червоних списюв. Зокрема, 60 % жуюв-ксилобюнлв фауни Шмеччини е загрожуваними, (Gepp, 1983; Blab et al., 1984). У Швейцарп таю види, як вусач альпшський, жук-Hocopir, вусач дубовий, жук-олень - рщюсш або знаходяться на меж1 зникнення. В Украш до Червоно! книги також занесено деюлька таких вид1в.
Метою нашого дослщження було пор1вняння видового багатства та видового р1зномашття4 безхребетних тварин (комах, багатошжок i павуюв) букового
4 - Песенко, 1982; Загороднюк та щ., 1995.
прал1су Угольсько-Широколужанського масиву КБЗ (площа близько 10 000 га) [ л1сового букового масиву Сшьвальд, розташованого поблизу м. Цюр1х у Швейца-рп (передпр'я швшчних макросхил1в Альп). В букових л1сах Сшьвальда, середнш в1к деревосташв якого - 120-170 роюв [ де вони займають площу близько 1000 га, вже протягом бшьше ста роюв проводиться традицшне л1сокористування.
В Угольсько-Широколужанському масив1 заповщника та л1совому масив1 Сшьвальд були встановлеш по 2 пробш площадки для в1дловлення комах. Кожна площадка включала по 5 лшкопод1бних [ 2 комбьпастки.
Лшкопод1бш пастки - видозмша Грунтових пасток Барбера - складаються з основного цилшдра довжиною 40 см [ д1аметром 16 см, лшки та посудини з ф1к-сатором. Цилшдр закопуеться в Грунт так, щоб його верхнш зр1з був вр1вень ¿з по-верхнею [ не утворював перепони для комах. У цилшдр вкладаеться лшка, яка верхшм общком спираеться на цилшдр. До лшки прикр1плено банку з фжсатором (5 % формалш), яка легко замшюеться на шшу ¿з св1жим фжсатором (рис. 1). Така система дозволяе уникнути втрат при вщбор1 матер1алу з пастки, бо в цьому випа-дку вш вщбираеться в лабораторп.
Комбьпастки - комбшащя ¿з жовто! та вжонних пасток - складаються з лшки жовтого кольору д1аметром 60 см, зверху яко! кршиться дв1 перпендикуляр-ш прозор1 пластини ¿з оргскла (рис. 2). Лшка заповнена фжсуючою рщиною [ крь питься на шдставках на висот1 одного метра.
Пастки розм1щувались в межах одше! площадки на вщсташ мшмум 10 м одна в1д одно!. Вщстань м1ж площадками становила 2 км в Сшьвальд1 [ 20 км в Украш. Загалом [ в Укра!ш, [ у Швейцарп функцюнували одночасно по 10 Грунтових та 4 комбьпасток.
Матер1ал та методика дослвджень
3
Рис 1. Схема будоеи лшкоеидноЧ пастки
Рис. 2. Схема будоеи комбтоеано! пастки
Кр1м того, в Угольському вщдшенш масиву на першш площадщ функцю-нували 2 хрестопод1бш Грунтов! пастки. Хрестопод1бш пастки - також модифжа-щя пасток Барбера: п'ять твлпрових банок з фжсатором (5 % формалш) закопаш в Грунт так, що !х верхнш зр1з знаходиться вр1вень ¿з поверхнею землг Мгж банками кр1пляться вертикальш скляш пластини (рис. 3). Матер1ал з таких пасток вщбираеться за допомогою водного сачка з малим д1аметром. При цьому можлив1 втрати окремих екземпляр1в малого розм1ру.
Рис. 3. Схема будови хрестоподьбно! пастки
При допомоз1 хрестопод1бних пасток У кБЗ з 1986 року вивчаеться мезо-фауна тдстилки. Дослщження були започатковаш Карпатським заповщником спшьно з 1нститутом географп Росшсько! Академп наук. Окрем1 результати !х опублжоваш (Глазов, 1993) та представлен! У кБЗ у зв1тних матер1алах. Тому ми ставили ще одну мету: визначити, як корелюють результати облов1в лшкопод1б-ними пастками з хрестопод1бними. Тод1 можна було б пор1внювати результати ба-гатор1чних збор1в безхребетних у заповщнику з аналопчними, але виловленими пастками з д1аметром, який використовуеться в Сврот, зокрема, у Швейцарп.
Площадки для облтв розташовувалися в однаковш експозицп та на одна-кових висотах (700 м н. р. м.).
Пастки функцюнували протягом вегетацшного сезону 1999 р. з початку кв1тня до юнця вересня 1 спорожнювалися5 один раз на тиждень. Матер1ал ф1ксу-вався в 70 % спирт1 та вщповщним чином етикувався. Весь матер1ал, з1браний як в Украш, так [ в Швейцарп, систематизувався [ опрацьовувався в Украш. У Кар-патському бюсферному запов1днику тварини були розсортоваш за таксоном1чни-ми трупами в1дповщно до можливостей [ перспектив для визначення. Кожна з близько 900 фжсованих проб розсортувалась приблизно на 10-15 частин, при цьому для сортування було використано коло 7 000 скляних бюкмв.
Для визначення вид1в було залучено спещал1ст1в з 1нституту зоологи ш. 1.1. Шмальгаузена, Кашвського природного заиовщника, Донецького ушверсите-ту, Национального природознавчого музею м. Львова, Ужгородського нацюналь-
5 - Автори вдячш Андр1ю Крашу, Тетяш Регуш, Петру Поковб1, Валер1ю Фееру, яю забезпечували своечасний зб1р матер1алу в Угольщ та Широкому Лу;|. а також Олет Юркуц за допомогу в сортуванш матер1алу._
ного ушверситету . Анал1з видового багатства, наведений нижче, базуеться на результатах визначення певно! частини з1браного матер1алу. При цьому треба мати на уваз1, що вш екземпляри кожно! таксоном1чно! групи, яка анал1зуеться, щенти-фжоват до виду. На тепершнш час опрацьовано близько 30 000 екземпляр1в комах, павуюв та багатошжок. Питания визначення решти з1браного матер1алу за-лишаеться вщкритим.
Результата дослщжень
Результати визначень комах, павуюв та багатошжок наведет у табл. 1. За-галом щентифжовано 481 вид безхребетних. Сшльними для обох краш виявилося 67 вид1в, з них 29 вид1в - на кожнш з чотирьох площадок. При цьому не врахову-валися результати облов1в хрестопод1бними пастками (тут [ дал1 мова ще лише про результати облов1в лшкопод1бними та комбьпастками: результати "роботи" хрестопод1бних пасток обговорено окремо).
Табл. 1. Пор1вняння ктькост видш безхребетних
Загалом 481 вид в Грунтових пастках 1 комбьпастках
Швейцар1я (Сшьвальд) 162 види виключно на однш площадщ 54 %
137 вид1в стльних на обох площадках 46 %
299 вид1в загалом
Укра'ша (КБЗ) 167 вид1в виключно на однш площадщ 63 %
98 вид1в стльних на обох площадках 37 %
266 вид1в загалом
Швецар1я/ Укра'ша 67 вид1в стльних в обох кра'шах
29 вид1в стльних на кожнш площадщ
УКРЛША ШВЕЙЦАР1Я
54.3% Wpvr.ni,,,,, 24 % 65.2%
Рис. 4. Пор1вняння тдекав под1бност1 С'еренсена, розрахованих для лшкопоЫбних
пасток (TRF)
Загальне число вид1в щентифжованих груп безхребетних виявилося вищим в Сшьвальд1 (299), тж в Угольсько-Широколужанському масив1 (266). На рис. 4 показаний стушнь под1бност1 фаун, розрахований за шдексом под1бност1 С'еренсена (8) для лшкопод1бних пасток (8ТКР - в1д "ТпсЬ1ег£а11е" - ТКР (тм.) Зл1ва на
6 - Автори приносять сво1 вдячност1 спещалютам-систематикам, яю провели справд1 пгантську роботу по визна-ченню р1зних таксоном1чних труп безхребетних_
Укра'шський державний лкотехшчний ушверситет
рисунку вертикально - перша [ друга площадка Украши (середне значения 8ТЮ-м1ж кожними двома иастками з п'яти в межах одше! площадки - 69 % [ 66 % вщ-повщно). Под1бшсть м1ж площадками - 8ТКР = 54,3 %. Справа - аналопчно - площадки Швейцарп (68 % [ 72 %). Под1бшсть м1ж площадками - 8ТЮ- = 65,2 %. 1н-декс под1бност1 м1ж десятьма пастками Украши [ десятьма иастками Швейцарп -Зтер = 24 %. На рис. 5 показано шдекси под1бност1 С'еренсена, розраховаш для комбьпасток (КошЫ£а11е - КБ (шм.) (8КР). Поряд з тим, що иоказники в межах площадок [ м1ж площадками (див. рис. 5) менш1 в1д иоказниюв для лшкопод1бних, шдекси иод1бносп фаун м1ж крашами 8^ 1 ^тик - однаков1 (24 %).
УЬГЛШЛ швейцлпя
Розподш видового складу за таксоном1чними трупами наводиться у табл. 2. У таблиц! таксоном1чш групи розташоваш таким чином, що зверху розмщеш представники менш рухливих тварии, таю як багатошжки та павуки, внизу -бшьш рухлив1 та л1таючг Найбшьш1 значения в рядку - тдкреслеш.
Табл. 2. Ктьтсть видш у розрЫ одтеИ пробно! площ1
Площадка Укра'ша Швейцар1я х2
1 2 1 2
Myriapoda 20 19 26 24 0.039
Aranei 29 30 55 52 0.004
Coleoptera (Carabidae) 15 20 16 20 0.890
Coleoptera (Curculionidae) 12 9 16 10 0.534
Coleoptera (Staphylinidae) 41 42 38 48 0.794
Coleoptera (не ксилоб1онти7) 9 13 15 17 0.155
Coleoptera (ксилобюнти7) 41 48 35 29 0.113
Diptera (Tachinidae) 6 6 9 9 <0.001
Hymenoptera (Symphita) 1 2 7 10 0.047
Всього: 174 189 217 219 0.375
В середньому: 181.5 218
7 - Проанал1зовано родини Anobiidae, Byturidae, Cantharidae, Cerambycidae, Cisidae, Coccinellidae, Cucujiidae¡ Dasytidae, Dytiscidae, Eucnemidae, Helodidae, Histeridae, Hydrophilidae, Lampyridae, Lymexilonidae, Leiodidae, Leptinidae, Lycidae, Melandridae, Mycetophagidae, Nitidulidae, Oedemeridae, Pythidae, Pyrochroidae, Scarabaeidae, Silphidae, Scaphidiidae,
Tenebrionidae._
Загалом у перерахунку на одну пробну площадку число вид1в в Сшьвальд1 виявилося вищим, шж в Угольсько-Широколужанському прал1совому масив1 (174 [ 189 проти 217 [ 219). При цьому вище видове багатство було [ для малорухливих груп (багатошжки, павуки, а також деяю таксони твердокрилих). Бшьше вид1в у буковому прал1ш Угольсько-Широколужанського масиву було зареестровано лише для жуюв - ксилобюнлв.
Пор1вняння результате функцюнування двох лшкопод1бних [ п'яти хрес-топод1бних пасток першо! площадки показано на рис. 6. Крива екстраполюе результата "роботи" п'яти лшкопод1бних пасток: залежшсть кшькоста вид1в вщ ю-лькоста виловлених тварин8. На графжу чорними кружками показано результати вщлову тварин одшею, двома, трьома, чотирма [ п'ятьма пастками протягом сезону; X - результати кожно! хрестошшбно! пастки (18КР) [ обох разом (28КР).
1 Т11Р 2 таг этт^ 4 ТИР 5 ТИР
Рис. 6. Залежшсть ктъкостг вид1в в1д ктъкостг екземпляр1в при облжах безхребетних лшкопод1бними I хрестоподгбними пастками
Кшьюсть вид1в [ число екземпляр1в, виловлених кожною з хрестопод1бних пасток вар1юе (див. рис. 6).
Дв1 ж хрестопод1бш пастки разом (28КР) ловлять так само, як чотири Грунтовг При цьому важливим е те, що вщношення м1ж числом вид1в [ числом ек-земпляр1в для обох пасток е схожим, тобто результати яюсно пор1внюються.
Ощнка отриманих результате
Вихщною тезою для початку наших дослщжень було загальноприйняте твердження про вищий р1вень видового багатства у прал1сових екосистемах порь вняно з трансформованими (Емельянов, 1992; Одум, 1986). Однак видове багатство (число вид1в) дослщжених груп безхребетних виявилося вищим у Сшьвальд1 (Швейцар1я) пор1вняно з Угольсько-Широколужанським прал1совим масивом (Украша, Карпатський бюсферний заповщник) як за загальним числом вид1в (299 проти 266), так [ в розр1з1 одше! пробно! площадки (217 [ 219 проти 174 [ 189).
Пояснюючи цей факт, ми змушеш припустити, що змша вжово! структури букових насаджень Сшьвальда призвела до шдвищення р1вня моза!чност1 бютопу. В результат! змш м!крокл!матичного характеру, зокрема, осв!тленост!, збшьшило-ся число еколопчних шш, вщповщно, число вид1в (для малорухливих тварин -багатошжки, павуки тощо).
8 - Пораховано для Ыупаро^ Агапеь Со1еор1ега (СагаЫ^е, Curculionidae, >\'1а/11?у1т/с1ас).
Зпдно з Teopiero моза!чност1, для менших за площею 6ioToniB характерний бшьший обмш фаунами. А оскшьки територ1я Сшьвальда в 10 раз1в менша вщ те-риторп прал1с1в в Украш, то посилення елементу обмшу фаунами призвело до збшьшення як у виб1рщ загалом, так i в розр1з1 одше! пробно! площадки числа бшьш активиих i рухливих вид1в.
Такий стаи системи, очевидно, нестшкий, бо для слабо- i середньопоруше-иих екосистем число вид1в вище, шж в неиорушених або сильнопорушених еко-системах (теор1я "середньо! иорушеноста" - "Intermediate disturbance") (Джиллер, 1988). У випадку посилення антротчного впливу ймов1рно, число вид1в в Сшьва-льд1 зменшиться.
Разом з тим, число ксилобюнтних вид1в Coleoptera вище в Украш, що по-яснюеться бшьшими запасами мертво! деревиии у заповщних ирал1сах Угольки i Широкого Лугу.
Нами зроблена спроба анал1зу лише кшьюсного показника, тобто кшькосл вид1в. Яюсш показники видового складу фаун з огляду на досить низью шдекси схожоста (див. рис. 4, 5) - тема окремого анал1зу.
Л1тература
1. Алещенко Г.М., Букварева E.H. Некоторые вопросы моделирования разнообразия в биологических системах различных типов// Успехи совр. биологии. - 1991. - 111, вып. 6. - С. 803811.
2. Емельянов И.Г. Разнообразие фаунистических комплексов как показатель состояния биоти// Фауна Схщних Карпат: сучасний стан i охорона. - Ужгород, 1993. - С. 8-20.
3. Емельянов И.Г. Роль разнообразия в функционировании биологических систем.-Киев, 1992.-64 с. (Препринт/ АН Украины, Ин-т зоологии: 92.6).
4. Глазов М.В. Фауна пралесов Карпат - структура и динамика населения, состояние и охрана// Фауна Схщних Карпат: сучасний стан i охорона. - Ужгород, 1993. - С. 263-265.
5. Джиллер П. Структура сообществ и экологическая ниша. - М.: Мир, 1988. - 184 с.
6. Загороднюк И.В., Емельянов И.Г., Хоменко В.Н. Оценка таксономического разнообразия фаунистических комплексов// Доповщ нацюнально! Академи наук. Еколопя. -7, 1995. - С. 145-148.
7. Парпан В. I. Структура, динамжа, еколопчт основи рац1онального використання буко-вих л1с1в Карпатського региону Укра1ни. - Автор. дис...докт. б1ол. наук. - Дншропетровськ, 1994.42 с.
8. Песенко Ю. А. Принципы и методы количественного анализа в фаунистических исследованиях. - М.: Наука, 1982.- 287 с.
9. Одум Ю. Экология. - М.: Мир, 1986. - 376 с.
10. Chudzicka Elzbieta, Skibinska Ewa Monitoring and role terrestrial invertebrates in bioindicatory evaluation of enviroment condotion and changes// Mem. zool. -1998. -51. - P. 3-12.
11. Commarmot Brigitte, Duelli Peter, Chumak Vasyl Uhrwaldforschung - Beispiel Biosphaerenreservat Transkarpatien// Naturwerte in Ost und West. - Birmensdorf, 2000. - P. 61-69.
12. Gepp J. Rote Listen gefahrdater Tiere Österreichs. Bundesministerium fur Gesundheit und Umweltschutz. - 1983.- 242 P.
13. Blab J., Nowak E., Trautman W., Sukopp H. Rote Liste der gefahrdete Tiere und Pflanzen in der Bundesrepublik Deutschland..^» 1 Naturschutz aktuell. 4. Aufl. Kilda - Verlag.- 1984.- 270 P.
14. McGeoch Melodie A. The selection, testing and application of terrestrial insects as bioindicators// Biol. rev. - 1998. -73,2. - P. 181-201._
УДК630*5 Ю.Й. Каганяк, к.с.-г.н.; В.А. Майборода, к.с.-г.н. - УкрДЛТУ
ЕКОЛОГ1ЧНЕ ЗНАЧЕНИЯ МОДЕЛЕЙ РОСТУ ТА Ф1ТОМАСИ КРОНИ МОДРИНОВО-ДУБОВИХ НАСАДЖЕНЬ
Зазначено важлив1сть досл1дження росту та фггомаси насаджень у вир1шенн1 еколо-пчних проблем. Наведено показники динам1ки висоти, запасу, загально! продуктивност1,
