CC BY
48
поЛЬсЬкомовнИй дискурсв jl
Л1ТЕРАТУР1 КИЕВО-МОГИЛЯНСЬКОТ ДОБИ* |
© С. В.Сухарева *
польскоязычный ДИСКУРС В ЛИТЕРАТУРЕ КИЕВо-МоГИЛЯНСКого ПЕРИоДА С. В. Сухарева
В статье представлены основные мотивы польскоязычного творчества украинских полемистов киево-могилянского периода. Особое внимание уделяется деятельности Лазаря Барановича, Касиана Саковича и Петра Могилы. В результате анализа полемических трудов последнего этапа полемики после Брестской унии произведена классификация литературно-художественных тенденций на Украине в XVII веке.
КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: полемическая литература, Брестская уния, богословский трактат, оппонент, апология, риторика переубеждения.
Постановка науково! проблеми та йзначення. Усере-диш XVII столи-тя польськомовний литературный д1алог досяг свого епогею, проте значною м1рою себе вычерпав. Власне барокова польськомовна проза того перюду не мктилася у звичних рамках богословсько-сустльного переконування, литература виокремилася з штегрального комплексу наук 1 виявила себе як незалежне творче явище, основане передуам на художност1. Тому основною метою ще! публжацй е спроба класифжацй на польськомовному полем1чному 1'рунп художньо-лиературних особливостей киево-могилянсько! доби та виявлен-ня причин занепаду поберестейсько! полемiки з представлениям 11 значимо! ролi у становленнi укра'шсько! лптератури.
Пiд час дослiдження враховано науковий доробок на тему поберестейсько! мтератури 1вана Франка, Михайла Грушевського, Порфир1я Яременка, Ришарда Лужного, Ростислава Радишевського, Натали Поплавсько!, Катерини Борисенко та ш. Особливу увагу звернено на гетеромовний вимiр киево-могилянського полемiчного дискурсу та його мкце у становленш вiтчизияного письменства бароково! доби. Шляхом художньо-штерпретацшного аналiзу та систематизаци зiбраного матерiалу пiднято проблему занепаду украшського iсторично-богословського дискурсу в XVII столтт,
Публжащя створена за матерiалами статта: Сухарева С. Особливостi польськомовного дискурсу в украшськш л1тератур1 киево-могилянсько! доби // 1маголопчш вимiри нацюнально! лмератури. Вип. 12. Луцьк: Волин. нац. ун-т iM. Лесi Укра!нки, 2011. С. 219-226.
СУХАРЕВА СВЕТЛАНА ВЛАДИМИРоВНА координатор Института Польши, кандидат филологических наук, доцент Восточноевропейского национального университета имени Леси Украинки (Луцк, Украина) E-mail: pyza_sv@wp.pl
*
оо
Г\|
LD
О
CM
го
го
Ol А
(К
го
(LI
О
о
що на сьогодн1 вимагае детального опрацювання з боку литературно! критики.
Виклад основного матер1алу й обг'рунтування отриманих результапв дослЦження. Полем1чний поберестейський дискурс загалом можна под1л.ити на три основш етапи (полемжа за чаав д1яльност1 1пат1я Попя, Мелетая Смотрицького та Петра Моги-ли) i дв1 лптературш парадигми — украшськомовну та польськомовну. Дехто з дослЦниыв пропонуе також подiл вЦповЦно до iнтелектуальних шюл того часу — острозько! та могилянсько! [Бори-сенко 2008: 78].
Якщо йдеться про украшськомовну парадигму, то вона достатньо представлена в класичнш та новгшш медiевiстицi, з певною модифжащею iдеологiчного аспекту та врахуванням iсторичних i богословських реалш, барокових тенденцш тощо. Вагомий внесок у и дослiдження зробили М. Сум-цов, Д. Чижевський, В. Крекотень, Д. Наливайко та iн. Натомкть польськомовна парадигма з приводу свого мегакультурного характеру з вшами втрачала свое нацюнальне обличчя — здобуваю-чи статус загальноевропейський, вона вЦходила на марпнес у вивченш польськими, укра!нськими чи бiлоруськими (як це сталося, скажiмо, у випадку з 1папем Потiем) медiевiстичними школами.
Важливим етапом польськомовно! полемiки стало становлення та розвиток в Укра!ш Киево-Могилянсько! академп та духовно-просвиницька дiяльнiсть !! засновника, Петра Могили. До ще! апологетично! сторiнки в украшськш польськомовнiй лiтературi зараховуемо полемiчнi виступи КасЯна Са-ковича ("Епшоришок; Abo Perspectiwa, i Objasnienie Bindow, Herezji i Zabobonów, w Grekoruskiej Cerkwi Disunickiej tak w Artykulach Wiary, jako i w Administrowaniu Sakramentów, i w inszych Obrz^dkach i Ceremoniach znajduj^cych si?", "Dialog abo rozmowa Macka z Dyonizym popem schizmatyckim Wilenskim, o Wielkiejnocy Ruskiej Roku 1641. w pi?c Niedziel po Katholickiej, a w pol szosty Niedziel po Zydowskiej przypadlej", "Okulary Kalendarzowi Staremu. Przy których i Responsa Katolickie na objectie Starokalendarzan sa polozone, i pozytki Ruskiemu Narodowi z przyj?cia Rzymskiego Kalendarza ukazane, i o Ogniu Graeckim zmyslonym, jakoby z nieba do Groba Panskiego zst?puj^cym, i czymby si? miala róznic Unia od Disunii", "Kalendarz stary, w którym jawny i oczywisty bl^d ukazuje si? okolo swi?cenia Paschy, i responsa na zarzuty Starokalendarzan i co za pozytki Ruskiemu Narodowi z przyj?cia nowego kalendarza, a jakie szkody z trzymania si? starego i jako si? ma rozumiec poprawa Kalendarza"), Лазаря Барановича ("Nowa miara starey wiary Bogiem udzielona jasniew Bogu Przeoswieconemu Jego Mosciu Ojcu Lazarzowi Baranowiczowi Archiepiskopowi Czernihowskiemu, Nowogrodzkiemui wszystkiego
Siewierza na wymierzenie wladzy S. Piotra, i Papiezów Rzymskich, i Pochodzenia Ducha S. Od Ojca. Która az do was dosi?gla. Z Typographiej Archiepiskopskiej w Nowogrudku Siewierskim zostaj^cej. Roku Panskiego 1676"), Петра Могили ("Lithos abo Kamien z procy prawdy Cerkwi swietej Prawoslawnej Ruskiej na skruszenie falecznociemnej perspektiwy albo raczej paszkwilu od Kassjana Sakowicza") та ш. Лазаря Барановича вЦносять також до помогилянсько! доби, зважаючи на концептичшсть його творчого мис-лення та хронологiю полемiчних писань.
Шсля численних виступiв Мелетгя Смотрицького на захист унп тсля написання ним вiдомо! «Apologii do krajów wschodnich» та активiзацii полемжи з приводу його праць штерес до уншно! тематики поволi почав затихати, щоб з новою силою, але чи не востанне, виплеснутися у киево-могилянський перюд, про який чимало сказано у нашш культурологи, литература, ктори: «Полемжа з царини емоцiйного потрохи переходить у царину штелектуальних змагань, хоча сам Могила, як вЦомо, ще вдаеться до "експресiйно" забарвлених прийомiв, не шкодуючи для супротивника ш добiрно! лайки, нi "компроментуючо!" аргументацп. Однак уже в писаннях митрополита "урiвноважено" суто особистiсний та теолопчний аспекти» [Борисенко 2008: 79-80].
Отож, смерть Смотрицького не стала пею ме-жею, яка призвела до цiлковитого занепаду унiйних полемiзувань, бо на мiсце визначного майстра полемжи прийшли iншi достойнi продовжувачi його справи, аби надати слову нового, переважаючого художнього вимiру, де документалктика вiдходила на другий план, залишаючи простiр для власне риторики з !! вишуканiстю та Цейною наповненiстю. Основна мета полемiчних праць висвiтлювалася за допомогою складних iератичних концептiв, на-громадження сакралш, загальновЦомо! на той час богословсько! та бiблiйноi лексики. Натомiсть кторичне тло втрачало свое первiсне п^рунтя, ста-ючи своерiдною канвою, на якш ткалося рiзнобарвне полотно художшх образiв.
Касiян Сакович у свогх творах звернув особливу увагу на лгтургшно-церковний аспект полемiки та християнську традицiю. Зразком дiалогу помiж Сходом i Заходом у його творчост е «Dialog abo rozmowa Macka z Dyonizym popem schizmatyckim Wilenskim...», в якому додатково подана рутенська назва на зразок лиургшних читань: "Premudrost' otca Dionisja". Мова Саковича сповнена рутенських морфологiчних конструкцш, особливо лiтургiйного плану, що мало слугувати збереженням сарматсь-кого ^мату СхЦно! Церкви — чи то ортодоксш-ного, чи унiйного вiровизнання. Укра!нська мова у польськомовному творi Саковича передана за допомогою фонетичного транскрибування, що засвiдчуе
присутшсть у поле!Шчнш працi так званого низь-кого (народного стилю), чого рашше у полем1чн1й л1тератур1 не спостерйалося: «Panie Matfiej, nie vsiohdy tak v nas bywajet, ale tolko na wielkije swiata, jakoje siehodnie majem» [Sakowicz 1642: 2], «<Nierozumieju, Panie Matfieju, sztohoworysz» [Sakowicz 1642: 3]. Цжавим e також концепт Окуляр1в до старого календаря, адже автор сам займався реформуванням календаря на руських землях, тож почерпнув матер1али з власного досв1ду. Концепт календаря у Кас1яна Са-ковича — це не просто р1зновид образност, а цшсна система лексичного, стилктичного, морфолопчного i мета дискурсивного характеру.
На противагу Ка^ну Саковичу Петро Могила видав «Lithos abo Kamien z procy prawdy Cerkwi swietej Prawoslawnej Ruskiej na skruszenie falecznociemnej perspektiwy albo raczej paszkwilu od Kassjana Sakowicza» — трактат, емоцшно наси-чений та за свош стилем наближений до народних причитань. Образно кажучи, вiн кинув Камшь в Оку-ляри кас1яна Саковича, як зазначав у «Л1тоа» сам полемiст. За окремими образами i мотивами можна розгледии лукаву посмшку автора, вiдчути в його голос гнiв, сарказм чи зневагу. Схема полемiчного викладу не вЦступае вiд традицшноь Письменник майстерно володie польською мовою, задля колориту надаючи 1й специфiчних сарматських властивостей. Основне мкце у його художнiй rnA^i займають концепти iменi (скажiмо, концепт iменi опонен-та — Kusyjan, а не Ка^н, Bajarz Boga, niewstydliwy Rostryha,prostakglupi, chameleon).
Петро Могила вдаеться до явища prosimetrum з метою емоцшшшо! критики опонента. Вiршування у нього е лопчним доповненням прозового змсту тво-ру, а також вiдповiддю на панеприк самого Саковича:
Oderwales od Rusi Kamien, Kassianie, Za ciemn^ Perspektiwy nie dziewuj ze na nie, Dajze pokój juz Rusi, pokic stanie ducha, Kassianie, bo zbydziesz i drugiego ucha.
[Mohyla 1664: 1]
Як бачимо, у киево-могилянську добу полемiсти зверталися до «низьких» засобiв риторичного вiдтворення, натомiсть майже не вдавалися до бого-словських полемiзувань на тему правд вiри, таким чином порушуючи схематичний зразок трактату.
Найбмъш вагомий вклад у розвиток киево-могилянського етапу польськомовно! полемiки зро-бив Лазар Баранович, свош концептичним твором «Nowa Miara Starey Wiary» ввiвши лiтературний процес Украши у власне барокове русло. Якщо твори М. Смотрицького стали основою, на якш вибудову-валося лiтературне бароко вiд самих його витоыв, то «Nowa Miara...» Л. Барановича засвiдчила висо-кий рiвень розвиненого барокового стилю, зi сло-
весною грою, риторичною iронiею, стилiстичними кальками тощо.
Трактат Лазаря Барановича виник у вЦповЦь на твiр <^ага Wiara» Павла Бойми (В1льно, 1668). Принагiдно необхiдно зауважити, що опонентами Бойми виступили також 1нокентш Йзель (русь-кою мовою) та 1оаникш Галятовський (польською мовою). Стльно з Боймою та Барановичом вони складають апологетичний ланцюг помогилянсь-кого етапу полемiки, при всш свош стилiстичнiй рiзноманiтностi не виходячи за традицшш сюжетнi рамки полемiчного писання.
Особливiстю полемiчно'i працi Барановича е 11 присвята Богородицi, в образ яко! переростае образ МатерьЦеркви. Цей прийом персошфжацп розвинений у ц1лу систему образотворення, що було незвичним для полемiчноl прози загалом i 11 польсь-комовного прояву зокрема.
Якщо брати до уваги напрямки сусшльно! окцидентал1зацй, то потрiбно зауважити, що у тво-рах киево-могилянсько! полемiчно! доби присутнi сх1дш i захiднi тенденцп — вiзантiйськi та латинськi. Поетичною оздобою поле]шчних праць того часу стали вiршованi панегiрики, геральдичнi звер-тання до опонента чи свого доброчинця, виявлеш у явищi prosimetrum. Якщо у Петра Могили чи Кас1яна Саковича знаходимо елементи лайки, злкну iронiю i навiть натяки на слухи, то в Барановича переважае м'який, врiвноважений стиль, з надмiрною метафоризащею образiв, концептичним, згiдно iз визначенням Сарбевського, «узгодженим неузгод-женням», рацiоиалiзмом у представлеииi полемiчиих тез, який провiв незворотну межу пом1ж литературою та iишими видами словесноста — теологiею, iсторiею тощо. Унасл1док цього полемiка почала вiдходити вЦ художньо! експресп, залишивши 11 суто письменни-кам, а не загалом сусшльним д1ячам.
Висновки i перспективи подальших досл1джень. Таким чином, киево-могилянська доба в польсько-мовнiй парадигмi вичизняно! лiтератури не була однотипною i умовно под1лялася на тдетапи, за-лежно вiд ступеня виокремлення художнього стилю на тлi загального потоку риторичних прийомiв. Основними представниками цього апологетично-го ланцюга стали Касьян Сакович, Петро Могила, Лазар Баранович, Павло Бойма та ш.
Для досл1джуваного литературного перiоду харак-терний концептичний тип мислення, метафоричшсть, вiдокремления вiд iсторичного та документального фактажу, богородичш мотиви, як дозволили розвину-ти образ Матерi Церкви у художньо-богословському планi та яких не знаходимо на попередшх етапах ведення поберестейсько! полемiки. Разом з тим у цей лиературний перюд гострота поуиiйного дiалогу почала втрачати свою новизну. Бароковий стиль сприяв самостшному розвитку художшх засобiв
иэ о ta
о
-О
X
К
о 2
о со ш
а
^
н го а.
Ol
со и
а.
^
СО
о X о
-О -О
О
го со ш а го
X ^
cd lJ
оо
Г\|
LD
О
CM
го
го
Ol А
(К
го
(LI
О
о
твор1в, стилiзацii з символiчнiстю (^еротичшстю) типу мислення. Такий cnoci6 викладу в л1тератур1 призвiв до виведення полемiчного дiалогу з кола лтеературних проблем, надання йому статусу окре-мого сусшльного дiалогу, який не мктився в рамках литературного дискурсу.
Польськомовна парадигма киево-могилянського полемiчного етапу у вiтчизнянiй лiтературi потребуе подальшого детального аналiзу, претендуючи на статус важливо'1 ланки розвитку та занепаду лiтературноi полемiки загалом.
Л1ТЕРАТУРА
Борисенко К. Prosimetrum в украiнcькiй лiтературi
бароковоi доби. Донецьк, 2008. Mohyla P Lithos abo Kamien z procy prawdy Cerkwi swietej Prawoslawnej Ruskiej na skruszenie falecznociemnej perspektiwy albo raczej paszkwilu od Kassjana Sako-wicza. Kijów, 1644.
Sakowicz K. K. Dialog abo rozmowa Macka z Dyonizym popem schizmatyckim Wilenskim, o Wielkiejnocy Ruskiej Roku 1641. w pi^c Niedziel po Katholickiej, a w pol szosty Niedziel po Zydowskiej przypadlej. Kraków, 1642.
REFERENCES
Borisenko K. Prosimetrum v ukrains'kij literaturi barokovoi dobi. Donec'k: Nord-pres, 2008. 122 p.
Mohyla P. Lithos abo Kamien z procy prawdy Cerkwi swietej Prawoslawnej Ruskiej na skruszenie falecznociemnej perspektiwy albo raczej paszkwilu od Kassjana Sakowicza. Kijow: w Monastyru ... tawry Pieczarskiej Kijowskiej, 1644. 424 p.
Sakowicz K. K. Dialog abo rozmowa Macka z Dyonizym popem schizmatyckim Wilenskim, o Wielkiejnocy Ruskiej Roku 1641. w pi^c Niedziel po Katholickiej, a w pol szosty Niedziel po Zydowskiej przypadlej. Krakow: Drukarnia Waleriana Pi^tkowskiego, 1642. 8 p.
Восточноевропейский национальный университет имени Леси Украинки (Луцк, Украина).
Поступила в редакцию 05.03.2016 г.
Received 05.03.2016 г.
UDC 823.162.1-3 poLISH-LANGUAGE DISBURSE
in the literature of the kiev mohylyansk epoch
S. V. Sukhareva
The article deals with the main motives of Polish-language works written by Ukrainian polemists of the Kiev and Mogilyansk epoch. Literary activity of Lazarus Baranovych, Kasian Sakovich and Petro Mohyla is examined. The classification of the key artistic and literary Ukrainian trends in the XVII century is given on the basis of the thorough analysis of the last period of the post Brest union polemic works.
An author of the article pay a special attention to Kiev and Mogilyansk polemic discourse and its place in creation of Ukranian literature of baroch epoch. With the artistic and interprational analysis the problem of decline of Ukranian historical and theological discourse of the 17th century is research. It is proved that this period is characterized by conceptual type of mind, metaphory, combining of historical and documental facts, theological motives, which help to form original image of Mother of Church in artistic and theological plan. This literatural period of baroch style help to develop the system of an art tools, genesis of symbolic type of thoughts.
KEY WORD S: polemical literature, Union of Brest, opponent, a theological treatise, belief system.
sukhareva svitlana v.
coordinator of the Polish Institute, candidate of Philology, Associate Professor of East-European National University named after Lesya Ukrainka (Lutsk, Ukraine) E-mail: pyza_sv@wp.pl
