CC BY
212
УДК: 328.: 34.096
1льницька У.В., © кандидат пол^ичних наук, доцент кафедри пол^ологп 1ГСН Нацюнального Утеерситету "Льегеська полтехтка"
ПОЛ1ТИКО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОМБУДСМЕНА В СИСТЕМ1 ШСТИТУЦШНО-ОРГАШЗАЩЙНИХ ГАРАНТ1Й РЕАЛ1ЗАЩ1 ПРАВ I СВОБОД ОСОБИ В ДЕМОКРАТИЧНИХ ДЕРЖАВАХ
1нститут омбудсмена розглядаеться як неегд 'емний елемент е систем1 тституцтно-оргатзацтних гарантт реал1зацп прае I сеобод особи у демократичному сустльсте1. Визначено м1сце I роль омбудсмена е праеозахиснт систем1; еисетлено процес станоелення тституту омбудсмена; дослгджено особлиеост1 та специфту його функцюнуеання як незалежног публгчно-праеоеог гнституцгг, неупередженог у проееденш розслгдуеань; проанал1зоеано мехатзми езаемодп омбудсмена з тшими органами держаеног елади, а також розглянуто обсяг його поеноеажень. Значну уеагу у статт1 зосереджено на анал1з1 моделей тституту омбудсмена, ят реал1зуються е крагнах з р1зними формами держаеного праелтня. Розглянуто полтико-праеоеий статус регюнальних предстаеницьких омбудсмете.
Ключо^^ слова: омбудсмен; тститут омбудсмена; регюнальний омбудсмен; упоеноеажений з прае людини; моделг тституту омбудсмена; парламент; парламентський контроль; праеозахисна система.
Конституцшно-правовий статус особи в демократичному суспшьств^ значною мiрою, залежить вщ рiвня гарантованост забезпечення И прав i свобод як людини i громадянина. Саме наявшсть гарантш дозволяе вважати дшчими и чи iншi права i свободи. Гарантування ре^зацп конституцшних прав i свобод людини й громадянина е одшею з найважливших ознак стабшьно! демократа, принцип функщонування правово! держави.
Контроль за дотриманням прав i свобод людини й громадянина у демократичному суспшьств^ значною мiрою, здшснюе парламент через посадову, юридично уповноважену особу - омбудсмена (в Укра!ш -Уповноваженого Верховно! Ради з прав людини), який е спещальним суб'ектом парламентського контролю у сферi правозахисту.
Становлення в Укра!ш демократично! правово! держави та формування громадянського суспшьства зумовлюе необхiднiсть здiйснення науково-теоретичних дослiджень, спрямованих на вивчення проблеми прав людини й громадянина ^зь призму дiяльностi органiв державно! влади (зокрема, iнституту омбудсмена як структурного елементу системи оргашзацшно-iнституцiйних гарантш реалiзацi! прав i свобод особи).
© 1льницька У .В., 2011
Актуальшсть проблеми зумовлена сучасною суспшьно-пол^ичною ситуацieю як в Укра!ш, так i у свт, коли спостерiгаються порушення прав i свобод особи, недотримання задекларованих у Конституцп гарантiй.
Проблема контролю за дотриманням прав i свобод особи у суспiльствi через функцюнування iнституту омбудсмена, на жаль, не стала предметом широких наукових дослщжень. Хоча, деяю аспекти дiяльностi омбудсмена висв^лювались у працях Марцеляка О., Тодика Ю.М., Олiйника А.Ю., Ювалова С.В. Однак, глибокого наукового дослщження потребують проблеми взаемоди омбудсмена з шшими правозахисними iнститутами та органами державно! влади; мехашзми реалiзацi! омбудсменом сво!х функцiй та повноважень. Недостатньо дослщженими залишаються моделi iнституту омбудсмена, що реалiзуються в кра!нах з рiзними формами державного правлiння. Поза увагою науковцiв залишився аналiз шституту регiонального омбудсмена.
Отже, проблема контролю за дотриманням прав i свобод особи через функцiонування iнституту омбудсмена з огляду на li практичну значущiсть та недостатню науково-теоретичну розроблешсть е надзвичайно актуальною та потребуе дослiдження. Завданнями статтi е: визначити роль та мюце iнституту омбудсмена в правозахиснш системi демократичних кра!н; розглянути iсторичний процес становлення шституци; дослiдити особливостi пол^ико-правового статусу омбудсмена та обсяг його повноважень в кра!нах з рiзними формами державного правлшня; проаналiзувати моделi шституту омбудсмена, як реалiзуються в сучасних державах; розглянути полiтико-правовий статус регюнальних омбудсменiв.
1нститут омбудсмена займае особливе мшце в системi шституцшно-оргашзацшних гарантiй реалiзацil прав i свобод особи та в системi контролю за дiяльнiстю органiв виконавчо! влади та мюцевого самоврядування в сферi захисту прав i свобод громадян. Омбудсмен е своерiдним посередником мiж особою i органами публiчноl влади, тому мае дiяти незалежно i неупереджено. 1нститут омбудсмена (Уповноваженого Верховно! Ради Украши з прав людини) - е свщченням гарантування на вищому державному рiвнi прiоритету прав i свобод людини й громадянина. Передумовою виникнення iнституцi! е демократизащя механiзмiв державно! влади та розвиток громадянського суспiльства.
Омбудсмен (швед. Ombudsman - представник штереав) - обрана або призначена посадова особа для контролю за адмЫстративними органами, а в деяких кра!нах - за приватними особами та об'еднаннями в сферi захисту прав i свобод громадян.
Найпоширешше визначення iнституту омбудсмена належить Мйжнароднш асоцiацi! юристiв, яка трактуе його як «службу, передбачену конституцiею або актом законодавчо! влади й очолювано! незалежною посадовою особою високого рангу, що вщповщальна перед законодавчою владою, одержуе скарги вiд громадян щодо порушення iх прав i свобод; дiе незалежно й уповноважена проводити розслiдування, рекомендувати коригувальнi дi!»[6, с.99]. Юридичний енциклопедичний словник визначае
омбудсмена як спещальну посадову особу, що обираеться чи призначаеться парламентом для контролю за дотриманням прав i свобод людини i громадянина.
1нститут омбудсмена е субсцщарно застосовуваним у правовому механiзмi захисту прав людини i громадянина, його дiяльнiсть доповнюе iснуючi способи захисту прав людини, не вщмшяючи i не переглядаючи компетенцш державних органiв, що забезпечують захист i встановлення порушених прав i свобод [5,с.96]. Ефективнiсть i результатившсть функцiонування iнституту омбудсмена залежить вщ спiвробiтництва i взаемоди з шшими органами державно! влади, якi здшснюють захист прав i свобод людини й громадянина.
Дiяльнiсть омбудсмена у сферi захисту прав i свобод громадян перебувае у ясному взаемозв'язку i взаемодi! iз контрольними повноваженнями Парламенту. Така ствпраця при здiйсненнi контролю за дотриманням конституцшних прав i свобод реалiзуеться у формах взаемодi! омбудсмена iз парламентськими комiтетами, тимчасовими спецiальними та слщчими комiсiями парламенту; в законотворчому процесi; при доопрацюваннi законопроектiв та шших актiв парламенту, що безпосередньо стосуються забезпечення прав i свобод; при роз^дуванш з питань порушення основних прав i свобод людини i громадянина.
Крiм назви омбудсмен, яка набула характеру родово!, для позначення вщповщно! особи у свт використовуються й iншi назви цього шституту: парламентський комiсар з питань адмшютраци (Великобританiя i Нова Зеландiя), медiатор (Францiя), народний захисник (1спашя), проведор (Португалiя), захисник громадянських прав (Польща), уповноважений з прав людини (Роая), контролер сейму (Литва) тощо [5, с.94]; захисник громадян (Грещя); парламентський адвокат (Молдова); Уповноважений Верховно! Ради Укра!ни з прав людини (Укра!на).
Характерною особливютю е незалежшсть iнституцi! омбудсмена, що передбачае неприпустимють втручання у його дiяльнiсть оргашв державно! влади, полiтичних партiй, громадських органiзацiй, засобiв масово! iнформацi!, а також, з огляду на персошфжовашсть iнституцi! - незалежнiсть у здшсненш кадрово! та органiзацiйно! полiтики. Внутршнш аспект незалежностi омбудсмена передбачае достатшсть фiнансових ресурсiв для виконання сво!х функцiй та обов'язкiв. Отже, в уах кра!нах омбудсмен е незалежним публiчно-правовим iнститутом, неупередженим у проведенш розслiдувань. Однак, варто вщзначити вiдсутнiсть iмперативних повноважень в омбудсмена, що, у свою чергу, надае його рiшенням рекомендацiйного характеру.
1нститут спецiальних юридичних уповноважених щодо контролю за конституцшним забезпеченням прав i свобод громадян - омбудсменiв - виник у Швецп в 18 стол^т^ а з часом його впровадили у Фiнляндi! (1919р.), Норвегп (1952р.) та iнших Скандинавських кра!нах. Iнституцiя виникла i розвивалась на основi захiдноевропейських демократичних цiнностей, яю грунтуються на
засадах верховенства права, правово! рiвностi громадян, високого рiвня правового захисту особи, под^ влади.
Створення першого iнституту омбудсмена саме у Швеци було зумовлене сощально-юторичними факторами. З одного боку, цьому сприяла, притаманна шведам, багатовшова традицiя верховенства права та поваги до iндивiдуальних прав людини i громадянина; з iншого - гостра боротьба за владу мiж шведським королем та парламентом. У результат^ королiвська влада була значно обмежена, а парламент отримав право обирати уповноваженого для здшснення незалежного контролю за адмшютращею та судами. Факти дютали вщображення у Конституцi! 1809р., i у правовiй системi Швецп вперше була запроваджена посада омбудсмена юстици [14].
У европейських кра!нах активне впровадження iнституту омбудсмена розпочалось пiсля Друго! свiтово! вiйни, коли у багатьох державах посилились повноваження урядiв ^ вiдповiдно виникла потреба у додаткових засобах контролю за дiяльнiстю виконавчо! влади та за дотриманням прав i свобод людини й громадянина. У Великобританп Закон про створення шституту омбудсмена був ухвалений у 1967р. Поштовхом стало невдоволення громадян станом адмшютрування в кра!ш i зростанням у зв'язку з цим кiлькостi скарг. В Португали iнститут омбудсмена запроваджено у 1976р., в 1спанп - у 1981р.[16].
Передумоваю до утворення шституив уповноваженого з прав людини у кра!нах Схiдно! Свропи став крах тотал^арних режимiв, падiння «залiзно! завюи» та демократизацiя суспiльно-полiтичного життя. Одшею iз перших iнститут омбудсмена запровадила Польща наприкiнцi 80-их рр. 20-ого стол^тя. 1нститут речника громадянських прав у Польщi не лише став невщ'емним компонентом в системi державних оргашв, а й сприяв демократичним перетворенням в кра!ш. Досвiдом Польщi скористались iншi кра!ни Схiдно! Свропи. У 1989р. iнституцiю омбудсмена було запроваджено в Угорщиш, а у 90-их роках - у Грузи, Лшта, Латвi!, Молдовi, Росi!, Румунп, Узбекистанi.[13].В Укра!нi Закон «Про Уповноваженого Верховно! Ради з прав людини» був ухвалений 15 Ычня 1998р.[12].14 кв^ня 1998р. Верховною Радою Укра!ни був обраний перший в ютори держави омбудсмен.
Зростання iнтересу до шституту омбудсмена в США спостер^аеться в 60-их рр. 20ст. У цш кра!нi були запровадженi також шституци омбудсменiв на рiвнi штаив, округiв, мiст. Однак, роль i статус омбудсмена в США не отримав тако! значущостi, як у Свропейських державах, що пояснюеться вагомою роллю судово! влади в кра!ш. У 1967р. окремi провiнцi! Канади запровадили посаду омбудсмена. А у 1979р. шститут уповноваженого з прав людини почав функщонувати в Австрали [13].
Протягом останнiх сорока роюв iнститут омбудсмена функцiонуе в державно-правовш практицi бiльш нiж понад шштдесяти кра!н свiту з парламентською та змшаною формами правлiння i дiе як допомiжний орган парламенту для здшснення парламентського контролю. В президентських республшах (зокрема в США) запроваджений iнститут омбудсмена виконавчо! влади. Такий шститут не мае вщношення до парламентського контролю.
1нститут омбудсмена функщонуе i на мiжнародному рiвнi. У 1976р. був створений Мiжнародний шститут омбудсмена. У 1993р. запроваджено посаду омбудсмена в Свропейському союз^ а у 1999р., пiсля тривалих дебатiв i переговорiв посаду Уповноваженого з прав людини запроваджено у Радi Свропи.
Однiею з прюритетних функцт омбудсмена е контроль за дiяльнiстю виконавчих та iнших оргашв державно! влади шляхом розгляду скарг громадян на дi! владних структур та посадових осiб. Невiд'емним правом омбудсмена у переважнш бiльшостi кра!н е право проводити розслiдування (у тому чи^ за власною шщативою) та на цiй пiдставi - вносити пропозици щодо вiдновлення порушених прав у конкретному випадку. Статус омбудсмена дае право вносити пропозици щодо змш у законодавствi та вимагати перегляду неправомiрноl адмiнiстративно! практики оргашв державно! влади.
Найширшими повноваженнями омбудсмен надшений у Швецi! та Фiнляндi!. Сфера !х компетенцi! доволi широка i полягае в контролi не лише за дiяльнiстю державних оргашв влади, а й оргашв мшцевого самоврядування та судiв. Не втручаючись у роботу суду, омбудсмен мае право порушити кримшальну справу проти судд^ який чинить протизаконш дi!.
Деякi омбудсмени мають специфiчнi повноваження: право звернення до конституцшного суду з клопотанням про розгляд цившьно! скарги, про визнання закону неконституцшним, про перевiрку правомiрностi затримки громадян (Австрiя, Iспанiя) [6, с.102]. В деяких кра!нах омбудсмен володiе правом законодавчо! iнiцiативи.
Характерною рисою шституту омбудсмена е те, що його утвердження i становлення у бшьшост кра!н вiдбувалось вже за сформовано! системи державно-владно! сфери, i тому, попри единi принципи концептуально! побудови цього шституту, юнують ввдмшносп, зумовленi правовими, нацiональними, соцiально-культурними особливостями держав.
1снуе двi класичнi моделг шституту омбудсмена - шведська та англтська.
Повноваження омбудсмена Швецп е досить широка Вш здшснюе контроль за рiзними сферами правосуддя; мае право бути присутшм на засщаннях органiв державно! влади; володiе правом одержання будь-яко! iнформацi!; у випадках виявлення порушень прав людини, надшений правом висувати обвинувачення державним посадовим особам; iнiцiювати питання про вщповщальшсть суддiв у разi зловживання ними сво!ми правами. Омбудсмен Швецi! здшснюе сво! повноваження через наступнi правовi механiзми: право доступу до шформаци; право законодавчо! iнiцiативи; право Ыщаци дисциплiнарного провадження щодо осiб, яю не виконують його вимоги; право накладання штрафiв; право розпочинати судове слщство щодо посадових осiб [16].
Подiбною до шведсько! е модель шституту омбудсмена у Фтлянди. Сфера його компетенци також е досить широкою. Серед повноважень омбудсмена варто видшити право шщювати кримшальне переслiдування голiв
Верховного та Вищого адмшютративного судiв Фшлянди; право (за згодою парламенту) виступати державним обвинуваченням шших посадових осiб держави.
Дещо вужчими порiвняно iз шведськими, е повноваження датського омбудсмена. Але, ця модель отримала найбшьше визнання у свт.
Шведський аналог iнституту омбудсмена дiе i у Сполучених Штатах Америки. Хоча варто вщзначити, що iнтерес громадян до iнституту уповноваженого з прав людини школи не досягав у США такого рiвня як у Сврош, що пояснюеться надзвичайно вагомою роллю судово! влади в кра!нi.
«Шведська» модель шституту омбудсмена запроваджена i в 1спашг. Функцюнування та дiяльнiсть народного захисника в системi правозахисних iнституцiй 1спани стало ефективним нововведенням пiсля падшня диктатури генерала Франко. Крiм того, зважаючи на специф^ федеративного державного устрою кра!ни, запроваджено iнститути регюнальних омбудсменiв, якi повнiстю незалежнi вщ загальнонацiонального омбудсмена.
1нститут речника громадянських прав у Польщ1 побудований i функцiонуе за прикладом «сильно!» шведсько! моделi. Омбудсмен Польщi мае право вимагати шщшвання дисциплiнарного чи адмшютративного провадження. Його повноваження у цившьному та кримiнальному судочинствi прирiвнянi до повноважень прокурора. За взiрцем «польсько!» сильно! моделi функцiонують iнститути омбудсмешв в багатьох крагнах Сх1дног Серопи [14].
Зважаючи на специф^ оргашзаци державно-владно! сфери, що передбачае значш повноваження парламенту у сферi контролю за урядом, у Великобритани функцюнуе «слабка» модель iнституту омбудсмена, яка характеризуеться вузькою сферою компетенци, обмеженими засобами правового впливу та ускладненою процедурою звернення громадян до омбудсмена (лише через парламентарiв). У Великобритани згiдно iз Законом «Про парламентського комюара з адмшютративних питань» омбудсмена надiлено статусом, рiвнозначним статусу суддi Високого суду i призначаеться вiн на посаду Королевою Великобритани та мае право обшмати !! до 65 рокiв. До компетенци омбудсмена входить розгляд скарг громадян на ди центральних оргашв виконавчо! влади, якщо цi ди не можуть бути оскарженi у судi або у трибуналi. Скарги подаються омбудсмену не особисто, а через члена Парламенту, який офщшно звертаеться до нього iз проханням про проведення розслiдування [15].
Позбавлення громадян безпосереднього звернення до омбудсмена (т.з. «парламентський фiльтр») дiе також у Францп. Особливштю французько! моделi е призначення омбудсмена не парламентом, а Радою Мiнiстрiв Францi!, що зумовлено сильним шститутом виконавчо! влади[15]. Французька модель iнституту омбудсмена мае багато спшьного iз англiйською.
Аналiзуючи особливостi функцiонування iнституту омбудсмена як демократичного мехашзму захисту прав i свобод людини i громадянина, необхщно вiдзначити, що поряд iз наднацюнальними (наддержавними) омбудсменами, сфера впливу яких поширюеться на усю державу, у багатьох
кра!нах активно дшть регюнальш омбудсмени, дiяльнiсть яких обмежена частиною територп (провшщею, областю, штатом, краем, республжою, тощо), а на мунщипальному рiвнi (в мштах, районах, мунiципалiтетах) функцiонують м1сцев1 омбудсмени [8,с.149]. 1нститут регюнального омбудсмена дiе у Великобританi!, ФРН, Францi!, Швейцари, Бельгi!, Iталi!, США, Iндi!, Росшськш федерацi!.
У Канад1 регiональнi омбудсмени е посадовими особами легiслатур i можуть бути усуненi ними вщ виконання сво!х обов'язкiв (хоча призначатись можуть легiслатурою, генерал-губернатором або губернатором провшци). Регiональнi омбудсмени Канади надшеш широкими повноваженнями: вони можуть вщвщувати та iнспектувати адмiнiстративнi органи влади, вимагати вщ будь-яко! посадово! особи та оргашзаци необхiдну документацiю; здшснювати пiд присягою допит особи; проводити слухання справи [8, с.150]. Щороку провiнцiйнi омбудсмени звiтують перед лепслатурою iз доповiдями у яких мютяться рекомендацi! з удосконалення дiяльностi оргашв державно! влади i держслужбовцiв у сферi захисту прав особи.
У ВеликобританИ' регюнальш омбудсмени дiють на рiвнi Англi!, Шотландi!, Уельсу та Швшчно! Iрландi! i призначаються 11 Королiвською Величнiстю на основi рекомендацш Державного секретаря. 1х повноваження полягають у розглядi скарг громадян щодо порушення прав i свобод мюцевими органами влади. При проведеннi роз^дування по скарзi, омбудсмен може вимагати вщ представникiв влади надання необхщно! iнформацi!, документацi!, кореспонденцi!. При цьому його вимоги прирiвнюються до вимог Високого суду, а створення омбудсменовi перешкод з боку органiв влади, !х посадових осiб, чиновникiв розглядаеться як створення перешкод судовому роз^дуванню та тягне накладання вiдповiдних санкцш [8, с.152].
1нститут регiонального омбудсмена у США дiе на рiвнi штатiв Гавай!, Небраска, Айови, Аляски. Регюнальш уповноважеш з прав людини незалежш вiд iнших гiлок влади. Вони приймають скарги громадян на порушення !х прав i свобод зi сторони адмiнiстративних органiв штаив та !х посадових осiб. Юрисдикщя американських регiональних омбудсменiв поширюеться на вс органи штату, будь-яку посадову особу i службовцiв (окрiм суду штату, лепслатури, уряду) [8,с. 153].
Процедура звернення до омбудсмена у вЫх демократичних правових державах е максимально спрощена, гнучка, неформальна та вщкрита для усiх громадян. Форма реагування омбудсменiв - подання та пропозици, з якими вiн звертаеться до парламенту чи уряду, пропонуючи змши у законодавствi. Враховуючи вщсутшсть у омбудсмена iмперативно-владних повноважень, головним мехашзмом його впливу на процеси ухвалення полiтичних рiшень е оприлюднення щорiчно! та спецiально! доповiдей, поширення в ЗМ1 iнформацi! про порушення прав i свобод людини у держава
У демократичних кра!нах омбудсмен виступае своерiдним арбiтром, посередником мiж владою та людиною i тому мае дiяти незалежно та неупереджено, що, у свою чергу, вимагае достатшх фiнансових ресурсiв.
Отже, дieвiсть оргашзацшно-правового мехашзму ре^зацп прав i свобод особи в сучасних демократичних державах найефектившше забезпечують органи державно! влади i, зокрема, представницький шститут парламент та його структурний компонент - шститут омбудсмена. 1нститут омбудсмена е елементом системи захисту прав i свобод людини i громадянина, мехашзмом реалiзацiï парламентського контролю за дотриманням конституцiйних прав особи. Функцюнування шституци омбудсмена забезпечуе гарантованiсть правового захисту громадян, розгляд ïx скарг та притягнення до вiдповiдальностi органи державноï влади та ïx посадових осiб. Незважаючи на те, що обсяг прав i повноважень омбудсмена - рiзний в крашах з рiзними формами державного правлiння, шститут омбудсмена е невщ'емним елементом в системi iнституцiйно-органiзацiйниx гарантiй реалiзацiï прав i свобод особи в демократичних державах.
Лггература
1. Адмшютративне право Украïни: Пщручник / [Ю.П.Битяк, В.М.Гаращук,
0.В.Дьяченко та ш.] // За ред. Ю.П. Битяка. - К.: Юрiнком 1нтер, 2006. - 544с.
2. Адмшютративно-правове забезпечення прав i свобод людини та громадянина: Навч.поаб. / [1.О. Iерусалiмова, I.О.Iерусалiмов, П.М. Павлик, Ж.В. Удовенко]. - К.: Знання, 2007. - 223с.
3. Державне управлшня: навчальний поЫбник. - К., 2003. - 343 с.
4. Закон Украши "Про Уповноваженого Верxовноï Ради Украши з прав людини", вщ 23 грудня, 1997р.
5. Ювалов С.В. Парламентський контроль за дiяльнiстю органiв виконавчоï влади в Украшк iсторiя, теорiя, перспективи: [Монографiя] / С.В.Ювалов,
1.К.Залюбовська. - Одеса: Юридична лiтература, 2004. - 150 с.
6. Конституцшне право зарубiжниx краш: Навчальний посiбн. / [В.М.Бесчастний, О.В.Фшонов, В.М.Суботiн, С.М.Пашков] // За ред.
B.М.Бесчастного. - К.: Знання, 2007. - 467с.
7. Конститущя Украши вщ 28.06.1997 р.
8. Марцеляк О. Статус i функцюнування регюнальних представниюв омбудсменiв: свiтовий досвiд / О.Марцеляк // Право Украши, 2004, №1. -
C.149-154.
9. Олшник А.Ю. Конституцiйно-правовий меxанiзм забезпечення основних свобод людини i громадянина в Украшк [Монографiя] / А.Ю.Олiйник . - К.: Алерта, КНТ, Центр навчальноï лiтератури, 2008. - 472с.
10. Пол^олопчний енциклопедичний словник / упорядник В. П. Горбатенко; [За ред. Ю.С. Шемшученка; В.Д.Бабкiна; В.П. Горбатенка]. - 2-е вид., доп. I перероб. - К.: Генеза, 2004. - 736 с.
11. Тодика Ю.М. 1нститут омбудсмена: свiтовi моделi i досвщ / Ю.М.Тодика, О.Марцеляк // Вшник Академiï правових наук Украши. - 1998.--№ 2.
12. Верховна Рада Украши: Законодавство Украши - [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: http : // zakon 1. rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main.cgi
13. WWW.Wikipedia.org.
14. WWW.Un.org /ru/ ombudsman /.
15. WWW.lib.ua_ru.net.
16. WWW.disser.com.ua.
Summary
Ombudsman Institute is regarded as an integral element in the institutional and organizational guarantees the rights and freedoms in a democratic society. The place and role of the Ombudsman for human rights protection system, explains the establishment of ombudsman; peculiarities and specifics of its functioning as an independent public-law institutions in conducting impartial investigations and analyzes the mechanisms of the Ombudsman with other state authorities and considered the scope of its responsibilities. Considerable attention in articles focused on the analysis of ombudsman models that are sold in countries with different forms of government. A political and legal status of representative regional ombudsmen.
Keywords: ombudsman institution, the Ombudsman, the Regional Ombudsman, Ombudsman; model ombudsman, parliament, parliamentary oversight, human rights protection system.
Cmammx nadiumna do peda^i'i 15.04.2011
