CC BY
29
УДК 61(091) DOI: 10.22141/2308-2097.51.1.2017.97879
Чабан М.П.1, Шевцова З.1.2, Гапонов В.В.3
1 Редакц/я обласноi газети «Зоря», м. Днпро, Украна
2 ДУ «1нститутгастроентеролопi НАМН Укра!ни», м. Днпро, Украна
3ДЗ «Днпропетровська медична академ'я МОЗ Украни», м. Днпро, Украна
■■ V ■ V ■ V ■ ■ ш
Першии дшьничнии санiтарнии лiкар Катеринослава
For cite: Hastroenterolohiya. 2017;51:89-96. doi: 10.22141/2308-2097.51.1.2017.97879
Резюме. Висвтлено життевий шлях \ професйнуд1яльнють Василя Тимофйовича Скрильникова — вдо-мого лкаря-ппенюта, вченого, громадського д1яча. В.Т. Скрильников сприяв розвитку сантарно-профлак-тичного напрямкуземськоIмедицини КатеринославськоIгуберни вдругй половин1 XIXстол1ття, був першим дльничним сантарним лкарем у Катеринослав1. Вчений активно займався вивченням л1кувальних власти-востей природнихфактор1в, зокрема тимофивськоIглини. Усп1шно працював на Слов'янськомукурорт!, був редактором мюцево1 газети. Автор наукових праць ¡з бальнеол1кування.
Ключовi слова: Скрильников, л1кар-ппенют; тимофПвська глина; Катеринославщина-Дн1пропетровщина; Слов'янський курорт
ICTopiq медицини
History of Medicine
ГАСТРОЕНТЕРОДОПЯ GASTROENTEROLOGY
До 180рччя вiд дня народження В.Т. Скрильникова
Походження
Василь Тимофшович Скрильников народився в 1837 рощ на хуторi Скрильники Бшицько! волоста Кобеляцького повпу Полтавсько! губерни в селянськш родиш. Вш мав двох сестер (Ольгу та 1рину) й чотирьох брапв (Дфанашя, Леонтая, Кирила, Марка).
За переписом 1887 року в хуторi Скрильники нара-ховувалось козачих дворiв — 21, будиныв — теж 21, душ населення — 145 (з них 73 чоловiчоl стат й 72 — жшо-чо!) [1]. У 1900-му в хутс^ Скрильники (об'еднаному з Ревеки) було лише 11 дворiв, 8 домогосподарств, 83 душi населення (з них 42 — чоловiчоl статi й 41 — жшочо!) [2]. Через десять роив, у 1910-му, стало вже 47 господарств, 296 душ, 970 десятин землi (870 — орно! й 735 — посiвiв) [3].
Василь Скрильников — випускник Катеринославсько! пмнази 1856 року. Разом з ним навчалися дгга верхньодншровських помщиюв: Василь Петровський (закончив гiмназiю зi срiбною медаллю), Олександр Романов, 1ван Ритов, а також Олександр Якубович (1839 р.н., син помщика Катеринославського повiту) та ш. Про помiщикiв Петровських i Романових нагадуе Ддамiвська церква в Криничанському райош, де ховали представ-никiв цих родiв. Як серед помщицьких синiв опинився син козака? Вщповщь проста: у Катеринославi жив i працював його дядько 1ван Маркович Скрильников (1802— 1872). Вш i допомiг племшнику стати в мiстi на ноги.
Про iвана Скрильникова
Вщомостями про Василевого дядька, старожила Катеринослава, завдячуемо мiсцевому журналiстовi й нота-ревi Олександру бгорову [4]. Службу свою 1ван Маркович Скрильников розпочав 14^чним пщлитам у мiсцевiй казеннш палатi, куди вступив 1816 року пщканцелярис-том. Дослужився до губернського скарбника, був ним протягом 1841—1850 роив. У казеннш палата вш сюнчив свою чиновницьку службу, ставши надвiрним радником. Тямущому урядовцевi, о^м прямих обов'язюв, доруча-ли й рiзнi екстренi доручення. З 1850 року 1ван Маркович Скрильников (траплялося написання його прiзвища як Скорильников) працював адвокатом.
Ось що писав 1888 року Олександр бгоров: «На Волосьюй вулицi (ниш Гоголя. — Авт.) вш мав буди-ночок, який нинi належить племiнниковi його, доктору Василю Тимофшовичу Скрильникову. 1ван Маркович помер 70 роив. Вш був вiдомий у мюта всiм вiд малого до великого. Це був високий, кремезний, плечистий, з рум'янцем на щоках здоровий старий; цiкавився сильно мюькими справами, мав величезне знайомство, вiв спра-ви покойного вiдкупу та шших великих закладов та ошб, а останнiми роками був постшний повiрений мiста. Вод-ночас вш був i всезагальним порадником. Сила-силен-на листування, яке зосталося тсля нього, ясно свщчить i про його велике та рiзноманiтне знайомство, i про його постiйнi ходшня та клопотання по «присутственним мюцям», так би мовити, «за вск i за вся». Вiчно вш був у клопотах: то шукав мюце для когось, кого в очi не ба-чив, то прискорював просування справи, то шдказував
© «Гастроентеролопя», 2017 © «Gastroenterology», 2017
© Видавець Заславський О.Ю., 2017 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2017
Для кореспонденцп: Шевцова Зоя 1ван1вна, ДЗ «Днтропетровська медична академ1я МОЗ УкраТни», вул. Вернадського, 9, м. Дн1про, 49044, УкраТна; e-mail: [email protected]
For correspondence: Zoya Shevtsova, State Institution "Dnipropetrovsk medical academy of Ministry of Health of Ukraine", Vernadsky str., 9, Dnipro, 49044, Ukraine; e-mail: [email protected]
Василь Скрильников
потрiбне рiшення; учора вш прилаштовував похресницю (а хрещениць i хрещениюв у 1вана Марковича щороку додавалося десятками), сьогоднi пропонуе передплату на газету свого несподiваного друга, завтра йому потрiб-но розюлати тисячi сво!х власних брошур про шдняття моральностi в народа... Словом, на кожен день i в кожному мющ вiн мав невщкладну справу. Пiсля дядька зо-сталася сила всiлякого листування. Його небiж Василь Скрильников передав папери Олександровi бгорову, який зробив за ними цикл щкавих публiкацiй з юторй старого Катеринослава.
Та повершмося до Василя Скрильникова. Пмназй в 1856-му (рш завершення ним навчання) ще не демо-кратизувалися й мали становий характер. Але надходив час «вщлиги»: щойно помер Микола I, Рошя програла Кримську вшну. Реформи були на часi, епоха потребу-вала людей iнiцiативних, беручких до працi. Саме таким виявився Василь Скрильников — типовий рiзночинець, людина, яка сама робила себе, гостро вiдчуваючи запити часу й вщгукуючись на них.
Здобувши вищу медичну освiту за фахом хирурга, Василь Скрильников iз 1862 року працював лiкарем по лшй вiйськового мiнiстерства. Вiдтепер його ш'я можна зна-йти в щорiчному «Российском медицинском списке». Причому спершу в довщниках значилося, що вш працював лiкарем з 1862-го, потам зазначалося, що з 1863-го. Про щ першi десять роив його служби докладнiших вщо -
мостей нами поки що не знайдено. Через 15 роив Василь Скрильников повернувся до Катеринослава. З 4 шчня 1872 року вш працював ординатором у Катеринослав-ськш губернськш земськш лiкарнi (нинi обласна лшарня iм. Мечникова), мав чин колезького радника (1879). Був першим дльничним санiтарним лiкарем Катеринослава. Вщдав працi в земствi майже 25 роив життя.
Згщно з переказами й свщченнями Олени бвгешвни Липсько! (вщ 11 жовтня 2002 року), лшар Василь Скрильников особисто робив щеплення вiд дифтерii на хуторi Скрильники й цим врятував вiд смертi багатьох дiтей, зокрема дитину своеi' сестри Ольги (Цншропетровський облдержарх^в).
Тимофiíвська глина
Катеринославський лшар, член Катеринославського товариства лiкарiв В.Т. Скрильников у сво!й клiнiчнiй практищ використовував рiзнi методи лiкування. Зокрема, вш звернув увагу на цикад властивостi глини з Цевладово! балки (неподалiк вщ Кривого Рога), що на Катеринославщиш. Володарем цих земель був помщик Тимофеев, тому ця глина отримала назву «гимофйвська». 1! поклади розлягалися паралельно на пщвищеному схи-лi балки, а глиняш шари не перевищували одного фута. Глину видобували з Грунту на схит Цевладово! балки (на глибиш 22 саженi).
Василь Скрильников вщбрав зразки ще! глини й вщ-правив до Харювського ушверситету. Проведений хь мiчний аналiз показав, що глина е кремнистим оксидом алюмшш та залiза. У 1888 рощ лшар органiзував «врачебную экскурсию» до Цевладово! балки. Через рш, 6 лютого 1889-го, вш виступив на засiданнi Катеринославського медичного товариства з доповщдю про тимофйвську глину, обГрунтувавши !! застосування в медицинi багать-ма прикладами старовинних рецептур. В.Т Скрильников рекомендував !! застосовувати у виглядi порошков, таблеток, у натуральному виглядi як для зовнiшнього, так i для внутрiшнього вжитку при лiкуваннi хвороб кишечника, загального кровотворення, захворювань шкь ри тощо [5].
Лiкувальнi властивостi цiе! глини й способи Г! застосування в медичнш практищ розглядалися доктором Скрильниковим у його працях неодноразово. Одшею
Девладова балка
з перших була брошура «Лечение глиной. Врачебная экскурсия в Девладову балку» (1888). .Шкар В.Т. Скриль-ников вважав, що препарат, здобутий при дистиляцй бь тумiнового камiння (туменол i його кислота) й усшшно використаний у Нiмеччинi за описом професора Нейте-ра, нагадуе знайдену глину в Девладовш балцi. Туменол у виглядi тинктури, мазi, пасти, пластирiв призначався для лiкування екзем, опшв, корости, гнiйних ран, вира-зок гомток тощо.
Медичний департамент Мшютерства внутрш-нiх справ Роси 16 березня 1889 року надiслав Катери-нославському губернському земству повщомлення за № 2954 про ршення медично! ради щодо застосування тимофивсько! глини в медичнiй практицi (пщписано ль карським iнспектором). При цьому вказано: «Разрешив ходатайство врача Скрильникова и принимая в соображение, что он имеет по званию своему полное право применять все врачебные средства, медицинский совет не встретил препятствий к употреблению «тимофеев-ской глины» (кремнекислой окиси алюминия и железа) в формах порошка, пилюль, лепешек и карамелей при тех болезнях, при которых он признает это уместным, тем более, что упомянутое вещество не принадлежит к сильнодействующим» [5].
1нформац1я про чудесну тимофйвську глину поступо-во поширювалась. Так, у газета «Крым» була надрукована стаття I. Шмакова «Алюминиево-железная глина, глей г-на Тимофеева». Хоча питання було дискусшним i не вш лiкарi Катеринослава (крш Аристарха Аскоченсько-го) пщтримували застосування ще! глини, наслщки були досить позитивнi. Тому Товариство катеринославських лiкарiв рекомендувало лiкарю Скрильникову зробити доповiдь на Всеросiйському з'1з,щ лiкарiв (1889). Геолого-краезнавчi дослщження знайшли пщтримку природни-чо-наукових товариств рiзних напрямюв, зокрема Това-риства катеринославських лiкарiв, Катеринославського наукового товариства, Катеринославського вщдтення Росiйського товариства садiвництва та iнших. На Катеринославських з'!здах земських лiкарiв була складена програма, згiдно з якою «всесторонне изучалась бы почва, вода, климат уездов с целью санитарного исследования губернии». Лжар В. Скрильников, закликаючи
Залзнична станця «Девладове». Фото 2009 року
Мсто Днпро. ДУ «Дн1пропетровський обласний лабораторний центр Держсанепдслужби
Укра/ни» (у минулому — сантарно-епщемюлопчна станц1я). Фото 2016 року
активно працювати в цьому напрямку, писав: «Неужели мы, врачи, ждем, пока появится у нас иностранный врач и станет применять физиологически и терапевтически наше туземное средство в медицине, для оригинальности назвав его кремнеалюмином». Учений наполягав на використанш скарбiв навколишнього середовища в медициш [5].
Поблизу мюцевоста, де знайшли цтющу глину, у юнщ XIX столггтя була збудована зал1знична стан-цiя й почалася розбудова поселення навколо не!. Ка-терининська (тепер Придншровська) залiзниця стала до ладу в 1884 рощ. Вона пролягла землями землевлас-ника й шдприемця Девладенка, тому станщю й село назвали його iменем. Залiзниця з'еднала Катеринослав i Кривий Рiг, дала поштовх до розвитку промисловостi, стьського господарства, транспорту в регiонi. На стан-ц11 Девладове були збудоваш великi зерносховища. Купцi Белаховськi, Берман, Гуревич оргашзували там торгiвлю будiвельними матерiалами (деревиною), сть-ськогосподарськими товарами (зерном), машинами й знаряддями. Село Девладове до 1925 року входило до складу Криворiзького повпу Катеринославсько! гу-берни й тдпорядковувалося Водянськш сiльськiй радi, яка через двадцять роив, у 1945-му, увшшла до складу Софивського району. Вщповщно до рiшення облви-конкому № 31 вщ 21.01.1987 р. на и територи створено Девладiвську сiльраду з центром у селi Девладове. 1961 року почалися розробки Девладiвського родовища
«Сеаоввыё Лястосъ {¡.»»вяввеи-ь ■ ннчрнльанхъ водт*. P»jpi-[atuio вз и»д. гита вь г. (HjsmbciA даю 22-го sapins. Гнета ылодчгь съ 1-го us по 1-е иатвбрл Ï рма въ нод4ло; ред. взд. врать Fs-taiiS Тшмееввть Скрыл,я жми,, Ы;»;ражла.' ел]чвц| отд.: ohbcihîb ео-стйб! в iMBciii мдъ; (o.itJMA, вш^ыгидъ III. KTOpli, ры»вт1е i w îpoii'U. иоголеше itfTHini j.n yi mou i я я недостим jcrpolct»
Ejpopii; о Hosun, lili'KiiIi istitioasjlsii, водъ; « час-тй, (мыппъ, фор» 4од*зв1!й s peajjiiTtTaii лечешя; кгторвюгвч. i бцьяаоюгячак. Еабдюде-uia; общ)! отд.: тмегримы, сорввотв. отд. ■ абиисши.
З журналу «Исторический вестник», 1890 р1к, том 40
MicTO Слов'янськ. Вокзал. Поштова листвка початку ХХ стол'тя
уранових руд. У липш 1965 року отримано перший уран на дшянщ шдземного вилуговування «Цевла-дове», а через вiсiмнадцять рокiв, у 1983-му, родови-ще було вже повнютю вiдпрацьоване. Ниш до складу Девладiвсько! сiльради входять шють населених пунк-тiв. Ось така доля мюцевосп, де було знайдено родо-вище глини, лщувальт властивостi яко! вивчав лiкар В.Т. Скрильников.
Робота на санiтарно-nрофiлактичнiй нив1
В останнiй третинi XIX столитя Катеринославська мiська дума вжила заходав вщносно покращення охоро-ни здоров'я населення мюта. Умови життя в Катеринос-лавi на той час у саштарно-ппешчному планi були не-сприятливi: щiльнiсть забудов, злиденне житло в бгльшо! частини населення, нестача чисто! води, забруднення Цнiпра й вулиць, дим, пилюка, шум, безробiття, безпри-тульнiсть, алкоголiзм, проституция. Це було причиною високого рiвня захворюваностi населення. Головними чинниками смертност стали ещдемюлопчш хвороби: вiспа, юр, скарлатина, дифтерия, коклюш, грип, висип-ний i поворотний тиф, рожа, черевний тиф, дизентерия, холера тощо [6].
24 сiчня 1879 року на засщанш мюько! думи гласний Б.1. Горовиць виступив iз пропозищями вжити заходи «для предупреждения эпидемических заболеваний вообще и в частности заразы (холеры), которая появилась в Астраханской губернии». Була створена постшна са-нггарна комiсiя. I! члени розробили пропозицй щодо оздоровлення мюта, що були обговорен на засщанш думи 18 лютого того ж 1879 року. Було створено санггар-ний комггет у складi голови, двох члешв, п'яти санп^в, 20 робiтникiв, 20 вiзникiв i повозок. Першим головою комiсii було обрано гласного 1.Н. Фiлiп'ева, членами — П.А. Лабинського та 1.Я. Гуровича. Цо складу ко-мiсii з правом дорадчого голосу за власним проханням увшшов i лiкар Василь Скрильников, який на той час працював завщувачем земсько! лiкарнi для «прихожих» (зараз — амбулаторних) пащентав [7]. Проект оргашза-цй сани-арно! станцй був поданий у Катеринославську земську управу для подальшого розгляду на земських зборах. Цля створення станцй з лабораторiею, необхщ-ною апаратурою й реактивами планувалося видiлити до 1000 рублiв [8].
Комiсiя вперше в юторй мiста розробила, а дума затвердила «Обязательные постановления по санитарной
части для жителей города Екатеринослава». Першим дтьничним сангтарним л1карем мюта Катеринослава став Василь Тимофшович Скрильников. BiH активно за-ймався не ттьки сан1тарно-г1г1ен1чною роботою, а й на-уковою. Л1кар опубл1кував ряд наукових праць: «Лечение глиною» (1889), «Врачебные беседы с сестрами и санитарами о перевязках и уходе за ранеными и больными воинами» (1877). Його монографш «Популярные чтения по общественной гигиене» (1873), що мютить дан щодо ппени пов1тря, води, Грунту, житла, громадських спо-руд (л1карень, шил), харчування й бальнеологи, можна вважати одним i3 перших пошбниив з гшени в Укрш'ш, виданим за шють роив до початку створення сангтар-но-виконавчо1 ком1си м1ського самоврядування. Його соратниками були Адольф Адольфович Кнотте, Григо-р1й Серг1йович Пудер, Олександр 1ванович Яворський, Василь Миколайович Лукомський, Василь Михайлович Довгополов, Леонщ Олекс1йович Реб1н1н [9]. Зв1ти робо-ти ком1сИ та результати лабораторних дослщжень (зокре-ма, продукт1в харчування) перюдично обговорювалися на публ1чних засщаннях Катеринославського медичного товариства й друкувалися на стор1нках мюцево! газети «Степь» (1886).
На засщанш Катеринославського медичного товариства 6 березня 1888 року лшар Скрильников, повернувшись 1з вщрядження на лкувально-ппешчну ви-ставку (Петербург, III з'1зд л1кар1в), демонстрував фтьтр «Здоров'я» професора Доброславша для л1кування сухот. Кр1м того, Скрильников розпов1в про дощльнють вико-ристання см1ттепальника 1нженера Лешевича.
Василь Скрильников займався також громадською роботою. У 1889 рощ за ухвалою губернського земства його запросили для огляду вихованщв прийомних родин (за роботу сплачували 100 карбованц1в на р1к). На думку л1каря, життя 6-10-р1чних вихованц1в у селянських родинах було досить стерпним, але моральний розвиток д1тей залишався без уваги — вони були мало розвинул, дии, ляклив1. Життя немовлят у селянських шм'ях залежало вщ ряду випадковостей i складу родин [10].
На 3'i3Ai AiKopiB
15 березня 1889 року в Катеринослав1 в1дбувся з'1зд земських л1кар1в Катеринославсько! губернИ. Протоко-ли з'1зду, що складав секретар товариства Петро Сочин-ський, свщчать про активну участь лшаря В.Т. Скриль-никова в обговореннях р1зних медичних питань. Наприклад, в1н акцентував увагу члешв з'1зду на необхщ-ност1 оргашзаци контролю за харчовими об'ектами. Учений пропонував створити лаборатор1ю для проведення х1м1чних i бактер1олог1чних дослщжень води й продукт1в харчування. Це сприяло б зниженню захворюваност1 на шфекцшш кишков1 захворювання й не вимагало збть-шення юлькосл л1жок у л1карнях [11].
Ось думка лшаря Василя Скрильникова про по-кращання п1дготовки медичних кадр1в: «Воспитатель из учителей не может принести ученикам фельдшерской школы той помощи, которую принес бы воспитатель из врачей. Последний мог бы в свободное от теоретических занятий время обходить с учениками больницу
Мсто Слов'янськ. Грязелкарня. Поштова листвка початку ХХ стол'тя
и знакомить их с практической стороной дела; кроме того, дисциплина тогда была бы гораздо строже» [11]. В.Т. Скрильников вщстоював свою думку й вгдносно того, що акушерки-фельдшерищ за сво!м медичним розвитком стоять вище вгд акушерок i будуть бiльш ко-рисними. Але одше! акушерки-фельдшерицi недостат-ньо, потрiбно двi: одна повинна знаходитися постш-но бiля лшаря, а друга необхГдна для вгдряджень. А ще Василь Скрильников виступив iз пропозицiею скласти iнструкцii, визначити функщональш обов'язки для са-нiтарiв.
Лiкар В.Т. Скрильников, не маючи достатнього до-свiду щодо проведення щеплень проти вюпи, просив у колег роз'яснення: «Чи можна зняти з телка чисту лiмфу та зберГгати И у волосних трубочках, зручних для запасу, необидного при вюпяних епiдемiях? Може, краще зберГгати тривалий час лiмфу, нiж детрит?» [11] При цьому лшар навiв власний приклад вдалого ще-плення лiмфи iз залежало! волосно! трубочки, випи-сано! з вiльного економiчного товариства. Його колега доктор Гампер вiдповiв, що чисту лiмфу можна отрима-ти, але зберiгати И складно, як i детрит. Перевага на той час вгддавалася детриту: шсля його введення щеплення були вдалими в 100 %, а шсля лiмфи — тiльки в 50 %.
На з'!здГ також обговорювалося питання про об-лаштування телятников. Лiкар бсаулов пропонував оргашзувати один губернський телятник або ж за прикладом Марiупольського земства в кожному повт мати свш окремо. Лiкар В.Т. Скрильников, працюючи деякий час завiдуючим телятником, пгдтримав про-позицiю полiпшити його оргашзацш: «Тогда врачи будут больше уверены, что полученный ими детрит доброкачественный, чего далеко нельзя сказать всегда про выписываемый детрит из других мест отдаленных оспенных депо» [11].
Василь Скрильников вважав за необхГдне облашту-вати при губернський лшарш вiддiлення для заразних хворих, лшвщувати незручностi в лiкарняних будiвлях (наприклад, наявнiсть загальних клозетiв для жшок-сифiлiтичок та iнших хворих). Крiм того, його хвилю-вало питання: «Чи вгдомо було Павлоградськiй управi про епiдемiю вiспи? ВзагалГ, як начальство дiзнаеться про епiдемii?» [11] Зазвичай населення приховувало цю бгду. Наприклад, у селi Кам'янцi щорiчно вмирало
багато дiтей вiд дифтериту, але начальству про це не повГдомлялося. Тому лiкар Скрильников виступив з пропозищею розробити план заходiв щодо виявлен-ня епiдемiй та профилактики !х поширення. Цля цьо-го вiн рекомендував лiкарям регулярно робити об'!зди дiльниць. На з'!здГ була органiзована виставка, на якш серед iнших експонатiв пiд номером 126 описана тимо-фивська глина (звп" про виставку доцента й лшаря Вi-ленського вiйськового шпиталю Л.Л. Гейденрейха, стор. 50). А ще Василь Скрильников ознайомив члешв з'!зду з проектом журналу «Земский санитарный вестник». Наведеш матерiали свiдчать про широке коло питань, яю намагався вирiшувати лiкар Скрильников у саштарно-пгешчному напрямку.
На Слов'янському курортi
Под^ьша професiйна дiяльнiсть В.Т Скрильнико-ва тривала в Слов'янську. Виникнення мюта пов'язане з видобутком солi на Торських озерах. У другш поло-винi XVII столитя в цих мiсцях була збудована форте-ця й засновано мюто Тор, якому постiйно загрожувало Кримське ханство. Оселялись на цш територи пере-важно втiкачi вiд кршацько! неволi. У 1670 роцi вони п1дтримали повстання, очолюване Олексiем Кульга-вим (соратником Степана Разiна), у 1707 рощ попо-внили повстансьы загони Кiндратiя Булавiна. Пiсля заюнчення росiйсько-турецько! вiйни (1768—1774 рр.) Кримське ханство перейшло пiд покровительство Ро-сГГ, i фортеця Тор втратила вiйськово-оборонне значен-ня. 1сторГя Слов'янського курорту почалася з 1832 року, коли штабс-лшар ОлексГй Яковлев Гз групою солдат Чугу!вського госпГт^ю прибув до Слов'янська. На тв-денному березГ озера РГпного вГн розгорнув намети для хворих Г почав лГкувати !х спершу озерною водою, а потГм грязями. Результат виявився настГльки вража-ючим, що наступного року на березГ озера побудували примГщення для кип'ятГння води й площадку для на-мазування хворих грязями. У 1838-му на озерГ влашту-вали купальнГ, з часом вгдкрили лГкарню як вГддГлен-ня Чугу!вського вГйськового госпГт^ю на 200 мюць. У 1852 роцГ спорудили бальнеологГчний заклад для цивГльних ошб. Потужний розвиток курорту розпо-чався з 1876-го, коли вш перейшов у пгдпорядкування мГста й було створено управлшня Слов'янськими мГ-
Центральна частина мста Слов'янська. Поштова лист'вка початку ХХ стол'тя
неральними водами. За сезон, що тривав з 15 травня до 25 серпня, тодi лiкувалося до 500 oci6.
Мiнеральнi ресурси Слов'янского курорту, особливо муловi грязi солоних озер Ршного i Слiпного, визнанi одними з кращих в бврош. У 1907 году на мiжнароднiй виставц в мiстi Спа (Бельгiя) вони отримали вищу на-городу — гран-пр1 Лiкувальнi сульфщно муловi грязi мiстять значну юльюсть бiологiчно активних речовин, до ïx складу входять: сiрководень, магнiй, карбонати, гщ-рокарбонати, солi азотно!, фосфорно!, кремнieвоï та со-ляно1 кислот. Мiкроорганiзми створюють речовини типу антибiотикiв.
Для шформацшного забезпечення вщпочивальни-кiв керiвництво закладу заснувало газету «Сезонный листок Славянских минеральных вод», перший номер яко1 вийшов у травнi 1889 року. Переважно за рк: видавалося п'ятнадцять номерiв. Видавцем популярного бальнеолопчного часопису було Управлiння Слов'янських мшеральних вод. Контора редакци' зна-ходилася при квартирi лiкаря-директора Слов'янських мшеральних вод. Лшар-директор i виконував обов'язки редактора. Редакцiйнi колективи в рiзнi часи очолюва-ли: лшар В.Т. Скрильников (1894), заслужений про-фесор 1мператорського Харкiвського унiверситету О.Х. Кузнецов (1901-1902, 1907-1910), лiкар С.1. За-леський (1903-1906), лiкар Л.В. Фолькман (1910), про-фесор С.В. Коршун (1911-1913, 1916); доктор медицини В.М. Косовський (1914-1915) та iншi [12].
Газета мала три основш роздти: науковий, загаль-ний й довщковий. Додавалися рубрики «Оголошен-ня», «Вiстi та чутки». Перший (науковий) роздт вщ-водився для матерiалiв щодо складу та властивостей слов'янських мшеральних вод. Друкувалися вщомоста з iсторiï розвитку та щодо сучасного стану мюцево-го водол^вання. Важливе мiсце придiлялося опису хвороб, при яких слов'янськi води застосовуються «с испытанной пользой»: золотуха в рiзниx il формах, спадковий i третинний сифiлiс, подагра, ожирiння, хрошчш катари носа, гортанi та бронxiв, паралiч пiсля апоплексичного удару, жiночi хвороби, виразки шкiри, бiлокрiв'я, хвороби печшки, виснаження пiсля тяжких хвороб i операцш, xронiчнi отруення ртуттю, мiддю, свинцем тощо. Другий (загальний) роздiл — це переважно телеграми Росiйського телеграфного агентства. Крiм того, надавалися рiчнi звiти Слов'янського бальнеолопчного товариства, описувалося життя курорту, подавалися розповiдi про розважальш та благочиннi заходи, повiдомлення про театральне й музичне життя курорту, репертуар гастролерiв тощо. У довщково-му роздiлi друкувалися повщомлення про органiзацiю роботи курорту: перелш лiкувальниx послуг (ванни з мшеральних солей та мшерально! грязi, електричш, душi з мiнеральноï та прюно! води, кумис, пмнасти-ка) та цши на них, списки прибулих на води й лiкарiв, адреси готелiв i вiльниx квартир, розклад руху поïздiв, прiзвища начальника залiзничноï станци' й поштового вiддiлення тощо [13].
Традицшно 25 травня вщкривався курортний сезон на Слов'янських мшеральних водах, i саме тодi вихо-
див у свiт перший номер газети, у якому вмщувався матер1ал про мiсто Слов'янськ та його мшеральш води. Зокрема, зауважувалося, що слов'янська мшеральна вода була вщома з 1646 року, але и лiкувальнi власти-востi почали використовуватися з 1832-го. Найбiльш вiдомими стали озера Ршне та Вейсове. Клiмат на ку-рортi «помiрно жаркий i сухий. Надмiрна сухють змен-шуеться випаровуванням широко! поверхнi солоних озер, що також впливае на озонування повпря й не сприяе зародженню та розвитку в ньому хвороботвiр-них мiкроорганiзмiв. Певно, щею обставиною обумов-люеться факт, що в перюд лютування та поширення рiзних епiдемiй вони тут або зовшм не спостерiгаються, або якщо й проявляються в окремих випадках, то втра-чають свiй гострий характер». Газета також сповщала, що анал1зи слов'янських мiнеральних джерел протягом 1884—1892 роив проводив лаборант хiмiчноl лаборато-рГ! Xаркiвського унiверситету Ф. Слоневський, а тз-нiше лаборанти Харывського технологiчного шститу-ту В. Пашков i М. Степанов. Дослiдження показали, що води належать «до найсильшших йодо-бромових розсолiв не тшьки серед вiтчизняних, але й закордон-них вод» [13].
У радянський час на Слов'янському курортi функ-цiонувало чотири санатори: «Донбас», «Слов'янський», «Ювiлейний», «Шахтобудiвник». Для лiкування та реа-бiлiтацií успiшно використовували природш лшувальш фактори: грязь, мшеральну воду, ^мат у поеднаннi з фiзiотерапiею. При лiкуваннi захворювань органiв
м
Дорожний знак при в')'зд '1 у Слов'янськ. Сучаснефото
На Слов'янському курорть Фото 2016року
травлення призначали мшеральну воду з трьох дже-рел: Слов'янського, Захщно-Слов'янського Г Святопр-ського. У зв'язку з бойовими дГями на СходГ Укра!ни значно постраждала шфраструктура Слов'янського курорту. НинГ проводяться вГдновлювальш роботи Гз забезпечення мГста й навколишшх селищ водо-, газо- та електропостачанням. З 20 жовтня 2014 року поновлена робота стнального вщдглення санаторГю «Слов'янський», з лютого 2015 року вщкрився один поверх ортопедичного вщдГлення.
Василь Скрильников — один з найактившших до-писувачГв до катеринославських та Гнших видань, як фа-хових, так Г популярних. ВГн отримав дворянство, його внесено до Родовщно! книги визначенням Цворянського депутатського зГбрання й указом департаменту герольда Правлячого сенату. ЛГкар був засновником Катерино-славського вщдглу «Общества охраненГя народного здра-вГя», працював у фельдшерськш школГ при амбулаторГ! «для призренГя подкидышей Г сирот», яю утримувалися за рахунок земства [15]. Прослуживши майже 25 роив ординатором губернсько! земсько! лГкарнГ в Катерино-славГ, Василь Скрильников наприкГнцГ 1896 року подав прохання про звГльнення у вщставку. За постановою гу-бернського земського зГбрання вщ 13 грудня 1896 року за 25-рГчну службу в земствГ йому призначена повна емеритальна пенсГя в розмГрГ 800 карбованцГв на рГк. Помер Василь ТимофГйович Скрильников у КатеринославГ 7 жовтня 1898 року.
Про нащадмв
Знаемо про двох доньок Василя Скрильникова. МарГя одружилася з поручиком Петром Петровичем Булацелем (1864—1916) Г жила в 1901 рощ в ПетербурзГ на Вознесенському проспектГ, б. 23, кв. 26. ЧоловГк !! шсля 1909-го вийшов у вщставку пщполковником Г помер 16 китня 1916 року в Одеш [14]. МарГя була опГкун-кою свое! сестри Олени, яка жила при батьковГ, була незамГжньою, захворГла на психГчну недугу й була по-мГщена батьком до колонГ! для душевнохворих Катери-нославського земства. Шсля смерт батька за постановою Катеринославсько! дворянсько! отки вГд 7 березня 1900 року МарГя Булацель була призначена откункою свое! хворо! сестри. ПГсля клопотань МарГ! перед мшь стром внутрГшн1х справ хворГй ОленГ СкрильниковГй за службу !! батька призначена довГчна пенсГя у розмГрГ
75 карбованщв на рГк. У липш 1901 року МарГя Булацель забрала сестру з колони душевнохворих у КатеринославГ й перевезла И до себе в Петербург. Цля сестри МарГя ви-дГлила окрему кГмнату й найняла жГнку для постГйного нагляду за хворою. За духовним заповГтом батька ОленГ СкрильниковГй належав одноповерховий дерев'яний будиночок, критий очеретом, з дворовим мюцем та городом у селГ БГлики Кобеляцького повиу Полтавсько! губерни. Будиночок знаходився в 1900 рощ в оренд-ному утриманнГ за 50 крб на рГк, але наступного року стояв порожнГй, жодного прибутку не давав Г потребу-вав значного ремонту. Вщтак МарГя Булацель 1 листопада 1901 року клопоталася перед Катеринославським губернським земським зГбранням про видачу !й пенсГ! покшного батька, вирахувано! за час утримання хворо! сестри Олени Скрильниково! в колони душевнохворих. Проте губернське земське зГбрання 10 грудня 1901 року вГдмовило МарГ! Булацель у И клопотаннГ. З матерГалГв земства вщомо, що 1909 року дворянка П.Г. Скрильни-кова знову зверталась Гз клопотанням до губернсько-го земства. Але суть звернення нам поки що невщома. I! клопотання згГдно з висновком управи й ревГзшно! комюи вщхилене.
Кандидат Гсторичних наук, старший науковий спГв-робГтник 1нституту фглософи Гм. Г.С. Сковороди НАНУ ЮрГй ГеоргГйович Писаренко (двоюрГдний правнук В.Т. Скрильникова) старанно вивчае долю свого знаного пращура. ВГд нього ми дГзналися, що Ольга ТимофГ!вна Скрильникова (1837—1917) — молодша сестра Василя (вони погодки) — мала дочку бфросинш (це бабуся ЮрГя Писаренка), а !! син (внучатий племГнник Василя Скрильникова) був його батьком. Цочки Василя Тимо-фшовича — двоюрщш сестри бфросини Скрильниково!. 10 листопада 2010 року в селГ Црижина Гребля на школГ розмщено меморГальну дошку на честь уродженця хутора Скрильники ГеоргГя Степановича Писаренка (батька ЮрГя) — вченого, педагога, засновника 1нституту проблем мщносл НАН Укра!ни, академГка НАН Укра!ни, заслуженого дГяча науки УРСР, лауреата Цержавних пре-мГй УРСР Г СРСР.
Сучасшсть
ВГд хутора Скрильники, де народився й провГв ди-тячГ роки Василь Скрильников, майже шчого не зали-шилося, окрГм ставка, береги якого поросли тереном. НинГ ця мГсцевГсть входить до складу села Црижина Гребля. У 2002 рощ неподалш вщ траси Полтава — Кре-менчук споруджено пам'ятник. На великГй граштнш брилГ викарбувано: «В пам'ять про хупр Скрильники (1829—1929 рр.). Скрильникам усГх поколГнь присвя-чуеться». На його вщкриття з'Тх^ося 45 представниюв рГзних поколГнь роду, предки яких жили на цш землГ до 1929 року, поки хупр не зник у перюд розкурку-лювання та колективГзацГ!. З^ишився вГн у пам'ятГ нащадкГв, серед них генерал-майор, кандидат фГло-софських наук О.Й. Скрильник; фГзик, академГк НАН Укра!ни Г.С. Писаренко (по матерГ Скрильник); полковник, науковий пращвник 1нституту ядерно! фГзики в МосквГ О.О. Скрильник та шшь ВГдтепер гранГтний
пам'ятник нагадуе про долю одного i3 сотень зниклих поселень на Полтавщиш [16].
Проведене наукове iсторично-краезнавче досль дження свщчить про значну роль лкаря, вченого Василя Тимофiйовича Скрильникова в розвитку саштарно-про-фтактично! справи не тльки на Катеринославщинь Дншропетровщиш, а й у цiлому в Укрш'ш. Привертае увагу його високий професiоналiзм, активна громадська позиция, вщповщальнють i самовiддана любов до обрано! справи. Доцiльним було б вшанувати пам'ять видатно-го лiкаря-гiгiенiста, вченого, громадського даяча Василя Тимофшовича Скрильникова на його батькiвщинi, а також на Дншрянщиш та Слов'янщиш. Це може бути пам'ятна дошка, назва вулиц тощо.
Конфлiкг штереав. Автори заявляють про вiдсутнiсть конфлшгу iнтересiв при пiдготовцi дано! статл.
Reference
1. Sbornikpo khozyaystvennoy statistike Poltavskoy gubernii [Collection on economic statistics in Poltava region]. Vol. XI. Poltava; 1997. (in Russian).
2. Spysok naselenyh mest Poltavskoy gubernii na 1900 god [List of populated areas in Poltava region in 1900]. Poltava; 1900. (in Russian).
3. Alfavitnuy ukazatel mest Poltavskoy gubernii za 1910 god [Alphabetical index of populated areas in Poltava region in 1910]. Poltava; 1910. (in Russian).
4. Yegorov A. From I.M. Skrylnikov's papers. Yekaterinoslavskiye gubernskiye vedomosti. 1888;21:3-4. (in Russian).
5. Savchyk V. Timofiyivska glyna. Do istoriyi vyvchennya geo-logichnogo mynulogo Prydniprovya [Tymophiy clay. To the history of studying geological past of Prydniprovye]. Sicheslavschyna. Issue 4. Skarby Prydniprovskogo stepu. Dnipropetrovs'k;2002. (in Ukrainian).
6. Huzhva ZG. Rozvytok sanitarno-profilaktychnogo napryamu zemskoyi medycyny Katerynoslavskoyi guberniyi (IIpolovina XIXst. —
1917r) [Development of sanitary-preventive direction of zemstvo medicine in Katerynoslav region (later half of the XIX century — 1917)]. Dnipropetrovs'k Medical Academy. Dnipropetrovsk; 2007. 20 p. (in Ukrainian)
7. Golub I, compiler. Moie Pridniprov'ja. Kalendarpam'jatnih dat oblasti na 2004 rik: Bibliogr pokazhchik [My Dniper Region. Calendar of memorable dates of the region in 2004: Bibliography]. Lazebnik V, author. Katerinoslavs'ka sanitarna komisija [Katerinoslav sanitary committee]. Dnipropetrovsk: DOUNB; 2003. 63-65. (in Ukrainian).
8. Yekaterinoslavskiye gubernskiye vedomosti [Yekaterinoslav regional journal]. 14 December 1888;98. (in Russian).
9. Ryzhenko SA, Huzhva ZG. Klyatva bogyni Hiygieyi. Litopys pro stanovlenya sanepidemslyzhby Dnipropterovskoyi oblasti do 100-rich-chya (Istorychni narysy). [The oath to goddess Hygieia Chronicle on sanitary epidemic service formation in Dnipropetrovsk region devoted to 100th anniversary (Historical essays). Dnipropetrovsk: UKO IMA-press; 2001. 360p. (in Ukrainian).
10. Kravchenko O.V. Charity and care for children in the ekateri-noslav region in the 19th — the beginning of the 20th century. Naukovi pratsi istorychnogo fakultety Zaporizkogo natsionalnogo universytetu; 2014:XXXVIII: 66. (in Ukrainian).
11. Protokol zasedaniya syezda zemskih vrachey Yekaterinoslavs-koy gubernii [Protocol of meeting of zemostvo doctors in Yekaterinoslav region]. Yekaterinoslav; 15 March 1889:17-50. (in Russian).
12. Sadivnychyy V. Spetsializovana gazeta "Sezonuy lystok Slavy-anskyh mineralnyh vod" y vitchyznyanomy informatsiynomy prostori [Specialized newspaper "Seasonal list of Slovyansk mineral waters"in the domestic informational space]. Zhurnalistika. 2011;10(35):30-39. (in Ukrainian).
13. Sezonuy lystok Slovyanskyh mineralnyh vod. 1900;1:2-4. (in Russian)
14. Ryhlyakov VN. Rod Bulatseley. Pokolennaya rospis. [The Family of Bulatsel. Ahnentafel]. Saint-Petersburg; 2005. 57. (in Russian).
15. Vrach. 1898;43:1272-1273.
16. Tatarinova L. Family monument to residents of farmstead Skrylnyky. Ukrinform. 23 August, 2002. (in Ukrainian)
OTpuMaHO 19.01.2017 ■
Чабан Н.П.1, ШевцоваЗ.И.2, Гапонов В.В.3
1 Редакция областной газеты «Зоря», г. Днепр, Украина
2 ГУ «Институт гастроэнтерологии НАМН Украины», г. Днепр, Украина
3 ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины», г. Днепр, Украина
Первый участковый санитарный врач Екатеринослава
Резюме. Представлены жизненный путь и профессиональная деятельность Василия Тимофеевича Скрыльникова — известного врача-гигиениста, ученого, общественного деятеля. В.Т. Скрыльников способствовал развитию санитарно-профи-лактического направления земской медицины Екатеринослав-ской губернии во второй половине XIX столетия, был первым участковым санитарным врачом в Екатеринославе. Ученый
активно занимался изучением лечебных свойств природных факторов, в частности тимофеевской глины. Успешно работал на Славянском курорте, был редактором местной газеты. Автор научных работ по бальнеолечению. Ключевые слова: Скрыльников; врач-гигиенист; тимофеев-ская глина; Екатеринославщина-Днепропетровщина; Славянский курорт
M.P. Chaban1,Z.I. Shevtsova2, V.V. Gaponov3
1Editorial Staff of the Regional Newspaper "Zorya", Dnipro, Ukraine
2SI "Institute of Gastroenterology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine", Dnipro, Ukraine 3SI "Dnipropetrovsk Medical Academy of Ministry of Health of Ukraine", Dnipro, Ukraine
First district sanitary doctor of Katerynoslav
Abstract. The life and professional activity of Vasyl Tymofiiovych Skrylnikov — a famous doctor-hygienist, scientist, and public figure have been represented. V.T. Skrylnikov contributed to the development of sanitary-prophylaxis direction in zemstvo medicine in Katerynoslav province in the second half of the 19th century; he was the first district sanitary doctor in Katerynoslav. The scientist actively
studied medical features of natural agents, namely Tymofiivska clay. He successfully worked at Sloviansk resort, was the editor of a local newspaper. V.T. Skrylnikov is an author of many works on balneo-therapy.
Keywords: Skrylnikov; doctor-hygienist; Tymofiivska clay; Ka-terynoslav-Dniropetrovsk regions; Sloviansk resort
