CC BY
114ПЕДАГОГІЧНА КУЛЬТУРАБАТЬКІВ: ЗМІСТ І СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ
Грицкова Ю.В.
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди
Анотація. На зламі тисячоліть у світовому освітньому процесі намітилися тенденції, що свідчать про розвиток його в контексті загальної та педагогічної культури Виникає та широко обговорюється нова система цінностей та цілей освіти, відроджується концепція особистості, заснована на ідеях природовідповідності, культуровідповідностіта індивідуально-особистісного розвитку. Маються уявлення про дитинство, що сьогодні розглядається як період людського життя. З’являються нові парадигми освіти, де педагогічна дійсність відображується за допомогою нової мови науки Це свідчить про те, що основним методом проектування та розвитку освіти стає культурологічний! який орієнтує систему освіти на діалог з культурою людини як її творця та суб’єкта, здатного до культурного саморозвитку. Вектор нашого науковогопошуку звернено до розгляду педагогічної культурияк важливого компонентузагальної культури людини, а саме до розгляду педагогічної культурибатьків.
Ключові слова: батьки, культура педагогічна культура знання, уміння, потреби.
Аннотация. Грицкова Ю.В. Педагогическая культура родителей: содержание и структурные компоненты. На стыке тысячелетий в мировом образовательном процессе обозначились тенденции, свидетельствующие о развитии его в контексте общей и педагогической культуры. Возникает и широко обсуждается новая система ценностей и целей образования, возрождается концепция личности. Имеются представления о детстве, которое сегодня рассматривается как период жизни человека. Появляются новые парадигмы образования, где педагогическая действительность отображается с помощью нового языка науки Все это говорит о том, что основным методом проектирования и развития образования становится культурологическийметод который ориентирует систему образования на диалог с культуройчеловека как ее создателя и субъекту способного культурносаморазвиваться. Вектор нашего научного поиска обращен к изучению педагогической культуры родителей, а именно к изучению ее содержания и структурных компонентов.
Ключевые слова: родители, культура, педагогическая культурародителей, знания, умения, потребности. Annotation. Gritskova Y.V. Pedagogical culture of parents: the contents and structural components.On a
joint of millennial in world educational process tendencies were designated, which testify to its development in a context of general and pedagogical culture. The new system of values and the purposes of education arises and widely discussed, the concept of the person revives. There are representations about the childhood which today is considered as the period of human life. There are new paradigms of education where the pedagogical validity is displayed by means of a modern language of a science. All this speaks that a cultural method becomes the basic method of designing and development of education. It focuses an education system on dialogue with culture of the person. The vector of our scientific research is turned to studying of parents' pedagogical culture , namely to studying its contents and structural components.
Keywords: parents, culture, pedagogical culture of parents, knowledge, skill, need.
Вступ.
У ході науковогопошуку встановлено, що поняття «культура) має багато дефініцій. Так, латинське слово «культура), яке спочатку позначало лише «обробка)), сьогодні набуває більш широкого значення. Наприклад, на думку Є.М. Жукова С.М. Ковальова, А.М. Прохорова культура- це знання, що характеризує різні історичні епохи, етноси, сфери життєдіяльності та інформує про рівень розвитку суспільства, про творчі сили та можливості людини, що виражаються у типах та формах організації життя та діяльності людей, їх взаєминах у соціумі. А.М. Леонтьєв, В.С. Давидович розглядають культуруяк специфічний засіб діяльності, що включає процес творчого саморегулювання особистості - суб’єкта індивідуальності та неповторності [4, 5]. Є.М. Бабосов, В.С. Біблер вважають, що культура - це умова та процес розвитку людини від людини «розумної)) до людини «етнопланетарної», враховуючи як етнічні, так і загальні елементи образу світу [2]. А. Швейцер віддає пріоритети духовній складовій: «Культура - сукупність прогресу людини та людства в усіх галузях та напрямках за умови, що цей прогрес служить духовному вдосконаленню індивіда... ) [10, с. 10].
Одним із суттєвих компонентів культурі, як відомо, є педагогічна культура яка інтегрує історико-культурний досвід та регулює сферу педагогічної взаємодії. Зазначимо, що з поняттям «педагогічна культура) у спеціальній педагогічній літературі ми вперше зустрічаємося у роботах В. А. Сухомлинського особливо у книзі «Сердце отдаю детям). Він визначає прихильність до дітей як найважливішу рису вчителя, а виховання його почуттів вважає основою педагогічної культури В іншому випадку він протиставляє педагогічну культурубатьків, що здобувають педагогічні знання, «педагогічному безкультур’ю) [9].
Одним із перших означений термін вжив і Г.М. Волков: «... це те середовище матеріальної та духовної культуринароду, яке безпосередньо пов’язане з вихованням дітей. Це колиска та колискові пісні, іграшки, дитячий одяг та рухливі ігри, дитяча їжа, правила годування дитячий фольклор, свята, поради молодій матері та заповіти предків нащадкам, спортивні чи інші змагання підлітків та молоді.) [З, с. 3].
Сьогодні ж не існує чіткого тлумачення поняття «педагогічна культура), хоча це словосполучення є достатньо поширеним у сучасній науковій літературі Проте частіше воно використовується як певна характеристика педагогічної свідомості та педагогічної практики, зміст якої змінюється залежно від контексту.
Робота виконана за планом НДР Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди
Формулювання цілей роботи.
Мета статті - розкрити зміст та розглянути основні структурні компоненти педагогічної культури батьків.
Результати дослідження.
У науковій періодиці останніх років, в енциклопедичних та навчально-методичних виданнях педагогічна культурарозглядається науковцями як:
- зміна культурнихепох та відповідних до них культурнихцивілізацій, історія педагогічної науки та
освіти, зміна освітніх парадигм (М.В. Богуславський, А.П. Валицька, Г.А. Виленський, Г.Ф. Карпова, З.І.
Равкін, Є.М. Шиянов та ін.);
- соціальне явище, характеристика особливостей зв’язку поколінь та педагогічної взаємодії, засіб педагогізації навколишнього середовища, носіями якого є педагоги, батьки, громадські вихователі та діячі (В.М. Данильченко І.Ф. Ісаєв);
- сутнісна характеристика середовища, способу життя, особливостей педагогічної системи, процес її руху до нового якісного стану (Є.Ю. Захарченко, Г.В. Звєздунова);
- прояв суттєвих якостей особистості, професійної діяльності та спілкування вчителя (Г.Ф. Бєлоусова В.М. Г риньова, Т.В. Іванова, К.О. Соболєва) тощо.
Зазначимо, що як синонім культуривчителя педагогічна культурарозглядається досить часто. Разом із тим, експериментально доведено, що дитина, яка відірвана від сім’ї, особливо у дитинстві, навіть при доброму догляді з боку професіоналів, що працюють з нею, розвивається принципово інакше, ніж її однолітки, які живуть у сім’ях. Така дитина відстає як у фізичному, так і в психічному, інтелектуальномута соціальному розвитку [6]. Указані дані вимагають визнати, що сім’я чинить домінуючий вплив на розвиток та формування особистості дитини, оскільки саме у сім’ї дитина проводить більшість часу; сім’ю складають найбільш значущі для неї люди, і їх вплив до підліткового віку залишається пріоритетним. Пізніше, у підлітковому віці, коли дитина шукає авторитети та зразки поза сім’єю, моделі поведінки, набуті у сім’ї з народження, продовжують впливати на неї підсвідомо. Сім’я продовжує залишатися для дитини внутрішнім еталоном порівняння, так би мовити, нульовою крапкою відліку, від якої вона може піти у той чи іншій бік, але ж яка залишається внутрішнім мірилом будь-яких життєвих ситуацій.
Окрім того, саме сім’я може й повинна ставати свого роду буфером між дитиною та кризовим суспільством у якому відбувається хронічна культурно-ціннісна девальвація.
Таким чином, ми доходимо думки, що коли сім’я має такий значний вплив на дитину, то існує потреба розглядати питання педагогічної культури сім’ї, і переважно батьків як її основних вихователів, усвідомлюючи при цьому і той вплив, який чинять на дитину й інші члени її сім’ї, від якої безпосередньо залежить розвиток та виховання.
Педагогічну культуру батьків ми розглядаємо як комплекс знань, умінь та потреб психолого-педагогічного характеру, що визначають систематичну діяльність батьків, спрямовану на виховання та розвиток дитини.
Так, під знаннями ми розуміємо знання про вікові особливості, закономірності та етапи психічного та фізичного розвитку дитини, про потреби, інтереси та цінності дитини, про оптимальну організацію життя дитини у сім’ї та поза нею, про мету, засоби та методи виховання, про досягнення у галузі педагогіки, психології, фізіології, гігієни.
Під уміннями ми розуміємо уміння синтезувати та застосовувати набуті знання на практиці, організовувати внутрішню сімейну взаємодію, створювати психологічно комфортну атмосферу в сім’ї, а також уміння організовувати діяльність дитини - навчальну, соціальну, господарську тощо.
Зазначимо, що на знаннях та вміннях, якими повинні володіти батьки для успішного виконання своєї виховної функції, зосереджується сьогодні значна кількість науковців Більшість сучасних авторів (Г.А. Бугрим, Н.Є. Щуркова, Т.В. Лодкіна та інші) усвідомлюють значення розширення сфери знань та вмінь, необхідних батькам у процесі виховання дітей. Так, Т.В. Лодкіна підкреслює, що зміст педагогічної культурине є повноцінним без знань у галузі етики, естетики, права, психології та інших наук Сьогодні батькам уже недостатньо елементарних знань про виховання. Необхідною є просвіта у галузі педагогіки, психології, фізіології, генетики, корекційної педагогіки тощо. Знання, які забезпечать розуміння закономірностей розвитку дитини та допоможуть ураховувати її індивідуальність, особливо важливі тепер, коли, з одного боку, багато сімей по-справжньому занепокоєні якісним вихованням дітей, а з іншого боку -у світ приходять усе більше немовлят з тими чи іншими фізичними та психічними вадами. Т ому сучасні сім’ї все частіше потребують знань про мету, засоби та методи виховання дітей, а також про методи корекції та компенсації їх розвитку.
Разом із тим, необхідно пам’ятати про те, що виховна діяльність у сім’ї має глибоко прикладний характер, тому важливо допомогти батькам у набутті практичних умінь різноманітного характеру: від
уміння організовувати господарство, до вміння грамотно керувати розвитком дитини. Для цього принципово важливим є введення компоненту потреби, який відрізняє культурувід освіти. У цьому ми спираємося на дослідження К.М. Сорокіної [8]. Так, рівень освіти сучасних батьків (тобто наявність у них загальних та професійних знань та вмінь) значно вищий, ніж у минулому. Високим є також і рівень конкретно-педагогічних знань, які сьогодні є загальнодоступними через ЗМІ, велику кількість педагогічної та психологічної літератури. Разом із тим, саме останні роки характеризувалися процесом зниження зацікавленості батьків у питаннях виховання дітей, перекладання ними відповідальності за виховання дитини на систему державної освіти, або, у ряді випадків, на гувернанток; репетиторів та приватні школи Зросла й кількість фактів насилля та жорстокого поводження з дітьми у сім’ях. Усе це, на нашу думку, свідчить про те, що високий рівень знань та вмінь ще не забезпечує успішного та повноцінного виконання батьками своєї виховної функції.
Так, під потребами К.М. Сорокіна розуміє потребу в гуманістичному вихованні дитини, в побудовіта реалізації єдиної системи цінностей, потребу в саморозвитку, в самовихованні, самовдосконаленні шляхом засвоєння набутого людством досвіду.
Зазначимо, що педагогічна культура батьків реалізується в усіх видах діяльності та сприяє формуванню різнобічних стосунків і спілкуванню Отже, визначальними характеристиками педагогічної культурибатьків виступають мотиваційний, змістовий та конструктивний компоненти формування яких є змістом формування основ педагогічної культурибатьків [1, 7]. Так, формування мотиваційного компоненту передбачає стимулювання інтересів, бажань, потреб, спрямованості до розвитку і вдосконалення, педагогічних спонукань до діяльності, визначення виховного ідеалу, мети і стратегії виховання дитини у сім’ї, а також забезпечення стабільності мотиву вдосконалення позитивними емоціями та переживаннями Формування змістового компоненту передбачає забезпечення батьків надійними і усвідомленими знаннями про виховання дитини у сім’ї з урахуванням специфіки і завдань її віку, розвитку, стану здоров’я, спрямованими на пізнання закономірностей і особливостей, формування соціально-цінних форм поведінки і відносин з оточенням. Формування ж конструктивногокомпоненту передбачає засвоєння всіх видів, форм, умінь, прийомів і методів виховного впливу на дитину і їх творче застосування у власній практиці [1, 7].
Проведене дослідження свідчить, що формування окремих компонентів педагогічної культури не може відбуватися ізольовано і обов’язково приводить до вдосконалення одного іншим. Ефективність формування педагогічної культури забезпечується процесом, який зважає на її структурну модель, має програмно-цільовий, цілісний і безперервний характер, враховує суб’єктивну позицію батьків як носіїв національних і загальнолюдських цінностей, реалізується в їх виховній діяльності.
Висновки.
Таким чином, проведене дослідження дозволило встановити, що педагогічна культурабатьків являє собою комплекс знань, умінь та потреб психолого-педагогічного характеру, що визначають систематичну діяльність батьків, спрямовану на виховання та розвиток дитини. Вона має 3 структурні компоненти і залежить від загальної культурисім’ї, педагогічної освіченості та творчої самореалізації батьків в сімейному вихованні.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку більш детального вивчення педагогічної культурибатьків та шляхів її підвищення.
Література:
1. Алексєєнко Т.Ф. Формування педагогічної культури сучасної молодої сім’ї / Проблеми сімейного та статевого виховання дітей і учнівської молоді - К., 1995. - С.31-37.
2. Библер В.С. Диалог культурі опыт определения // Вопросы философии - 1989. - №6. - С.31-32.
3. Видт И.Е. Педагогическая культура становление, содержание и смыслы // Педагогика, 2002. - №3. -С.3-7.
4. Давыдович В.Е. Сущность культуры - Ростов-на-Дону: Изд-во РГУ, 1977. - 264 с.
5. Леонтьев А.Н. Человек и культура - М., 1961. - 115 с.
6. Острогорский А.Н. Семейные отношения и их воспитательное значение / Семейное воспитание: Хрестоматия. Учебное пособие для студентоввысших учебных заведений / Сост. Лебедев П.П. - М.: Издат. центр «Академия», 2001. - 408 с. - С.139-175.
7. Програма формування педагогічної культурибатьків / за редакцією В.Г. Постового. - К.: ДЦССМ, 2003.
- 108 с.
8. Сорокина Е.Н. Формирование педагогической культуры родителей в системе работы учреждения дополнительного образования детей: Автореферат дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Нижегор гос. архитектурно-строит. ун-т. - Нижн. Новг..2005. - 18 с.
9. Сухомлинский В.А. Избранные педагогические сочинения. В 3-х томах. - М.: Педагогика, 1971. - Т.1: Сердце отдаю детям. Рождение гражданина. - 558 с.
10. Швейцер А.Д. Культураи этика. М., 1973. - Ч.2. - 332 с.
Надійшла до редакції 12.04.2008 р.
