CC BY
22
УДК: 291.2
Крупник Я.Г. ©
Лъв\всъкий нацюналънийутеерситет еетеринарногмедицини та бютехнологш /меш С.З.Тжицъкого
ПАТР1АРХ I СВЯТИЙ
На Святш Лггургп в Рим1 (1973 р.) в собор1 св. Петра о.Гриньох, колишнш капелан ОУН-УПА грецькою мовою вперше поминае Иосифа Слшого як Патр1арха. 3 того часу вс1 церкви виголошують такий титул [2].
Шдкреслено факты - обставини / поди, - ят символ1чно характеризуютъ поЫбтстъ постат1 та життевого шляхуПатр1архаЙосифа гз старозавтшм Патр1архом Яковим.
Ключое1 слова: Бог, Патр1арх Яюв, Патр1арх Йосиф, благословения.
Лежить Патр1арх на Святоюрськш гор1 й спочивае вщ труд1в сво!х... Адже, I для украшського Божого люду збережено вщпочинок, I той, хто вв1йде в Його вщпочинок, вщпочине також вщ сво!х дш, як I Бог вщ Сво!х власних [пор.: Свр. 4, 9-10].
Дшшов вш на те мюце, й заночував, бо зайшло сонце ... I тут, на Святш гор1, знайшовся «камшь з-пом1ж камшня», яке було на мющ, щоб покласти йому пщ голову. Яке святе це м1сце! Це нщо шше, як д1м Божий, I це ворота небесш! А над ним - Господь, який благословляе Свш нарщ I його патр1арх1в [пор.: Бут. 28, 11.17].
«Я - Господь, Бог Авраама, твого батька, 1 Бог 1саака. Землю, що на нш ти лежиш, я дам тоб1 й твоему потомству (...)» [Бут. 28, 13-15]. Саме так Господь Бог поблагословив Патр1арха Якова. I тод1 Яюв пообщявся, кажучи: «Як Господь буде з1 мною 1 збереже мене в цш дороз1, що И верстаю (...), то Господь буде меш Богом (...)» [Бут. 28, 20-22].
Так же само, по кшькох «днях учорашшх» [пор.: Пс. 90, 4], Господь поблагословив I Патр1арха Йосифа.
I спочивае на лош Авраама Як1в, I на цьому ж лош - Иосиф, - Патр1архи благословенного народу Божого. Бо уЫ народи земл1 будуть благословенш [пор.: Бут. 28, 14; Мт. 8, 11], як Благословен Бог 1 Отець Господа нашого 1суса Христа [Еф. 1, 3], - Бог - не мертвих, але живих! [Мт. 22, 32].
Тож згадаймо, як Господь поблагословив Патр1а^ха Якова, а ласка Божа
вщкрие нам «оч1 серця» й на Слугу Божого - Патр1арха Иосифа.
***
Досить скоро, теля того як Як1в виконав наказ свое! матер1 Ревеки, прикликав 1саак свого сина до себе, поблагословив його I наказав йому, кажучи: «Встань, щи в Паддан-Арам (...) I в1зьми жшку звщтщя (...). А всемогутнш Бог нехай поблагословить тебе (...), щоб з тебе вийшла громада народ1в (...), щоб
© Крупник Я.Г., 2013
392
ти волод1в землею, наякш перебуваеш, що И Бог дав Авраамов!» [Бут. 28, 1-4]. I послухав Яюв батька-матер! й тшов у Паддан-Арам...
Таке ж родинне благословения прозвучало I в сел! Заздркть Теребовлянського пов1ту на Тернопшьщит, де 17 лютого 1892 р. народився I був вихований в селянськш глибоков!руючш Ым'! 1вана Коберницького-Слшого й Анастас!! Дичковсько! майбутнш патр1арх Иосиф Слший. Свого улюбленого сина поблагословили батьки, I тшов вш «у св1т широкий», спочатку в Тернопшь, а поим у Льв1в, де його очжувало Боже благословения, яке сходить лише на вибраних.
***
Тод1 вийшов Яюв ¿з Версави I тшов у Харан. Дшшов вш на м1сце й заночував там, бо зайшло сонце. В1н узяв кам1нь з-пом1ж кам1ння, яке було на мющ, иоклав соб1 и1д голову та й л1г (сиати) на цьому м1сц1 [Бут. 28, 10-11].
I для Слуги Божого Иосифа «нар1жний кам1нь» став «каменем живим, вибраним, дорогоц1нним» [пор.: 1Пт. 2, 4-8].
Закшчивши в 1911 р. з в1дзнакою Терноп1льську г1мназ1ю та маючи можлив1сть студ1ювати будь-який св1тський фах, юнак в1дчув у соб1 покликання до духовного життя I дальшу осв1ту став продовжувати у греко-католицькш Духовн1й Сем1нар11 у Львов1. Звщси Митрополит Андрей в1дправляе його як зд1бного до науки, працьовитого та побожного студента теолог11 I питомця Духовно1 Сем1нар1! до австр1йського ушверситету в м. 1нсбруку, деу 1912-1918 рр. в1н студ1юе теолог1ю, фшософш, ф1лолог1ю, мистецтво, осягуе докторат богослов'я. А 30 вересня 1917 р., в недшю по Воздвиженн1, теля свого повернення ¿з заслання в Росп, Митрополит УГКЦ Андрей Шептицький висвятив в Унев1 Иосифа Слшого в сан священика [1].
У 1920-1922 рр. о.Иосиф продовжував студи в Римг I, як показала подальша життева дорога Патр1арха Иосифа, йому також, як колись Якову, мовив Господь: «Оце я з тобою, I берегтиму тебе скр1зь, куди п1деш, I поверну тебе назад у цю землю, бо не покину тебе, поки не виконаю того, що я тоб1 об1цяв» [Бут. 28, 15].
Очевидно, щ ж Господи! слова промовляли до Слуги Божого о. д-ра Иосифа й у Львов1, куди повернувся п1сля зак1нчення студ1й молодий вчений-богослов у 1922 р. Працюючи професором догматичного богослов'я й одночасно пост1йним редактором науково-богословського квартальника «Богослов1я» та кер1вником Богословського наукового товариства, ректором Льв1всько! Духовно1 Семшарп (з 1925 р.) та Богословсько! Академ!! (з 1929 р.) [2], вся його душпастирська ! наукова д!яльн!сть була проникнута ¿деею едност! Укра!нсько! Церкви з Вселенською, закр!пленням ц!е! едност! в укра!нськ!й духовност! та поширенням !! на схщт укра!нськ! земл!, на весь слов'янський Сх!д. Ця д!яльн!сть йшла в единому русл! релЫйно-церковно! концепц!!, що !! вибрала Укра!на п!сля розриву з Царгородом. Однак, ця концепщя не
сп!впадала з нам!рами московського православ'я [1].
***
По тому пустився Як!в у дальшу путь ! прибув у землю сишв сходу, у Харан, до Лавана, сина Нахора, що був братом Ревеки, його матер!. Тут вш тяжко трудився на свого тестя: вдень з'!дала його спека, а вноч! холод, ! сон
393
втжав з його очей. В1вщ й кози Лавана котилися справно, I барашв з його отари вш не 1в, а за роздерте зв1рюкою шс втрату. Двадцять роюв служив Яюв у господ! Лавана: чотирнадцять - за дв1 його дочки, шкть - за овець, а той десять раз1в мшяв його платню, й хтозна, якби не родич, то залишився б з порожшми руками. Та милосердний Господь бачив його бщування I працю його рук й вел1в повернутися Якову на батьювщину, до свого роду [пор.: Бут. 30, 29-30; 31, 3. 38-42].
Так Боже Провидшня откувалося Яковим та допомогло йому
звшьнитися спочатку вщ Лавана-арам1я, а пот1м I з руки брата 1сава.
***
Початок дальшо! пут1 о. митрата д-ра Иосифа Слшого ткно пов'язаний з листами Митрополита Андрея Шептицького до Папи Шя XII. Митрополит Кир Андрей у жовтш 1939 року вислав потаемно до Риму о. д-ра Иосифа Кладочного з двома листами. Один лист повщомляв Апостольську Столицю, що Митрополит ¿менуе чотирьох екзарх1в на цший Советський Союз, з яких на Схщну Украшу пропонувалось о. митрата д-ра Иосифа Слшого. У другому лист1 було прохання до Святшого Отця Папи Шя XII, щоб той затвердив його номшацш о. ректора Слшого на свого коад'ютора з правами наслщства. Папа потвердив цю номшацш [3].
Така велика вщповщальшсть за Церкву в щ страшш часи лягла на плеч1 о. ректора Иосифа Слшого - улюбленого учня Митрополита Андрея. Це був початок змагання - «з Богом I з людьми». Це змагання - «сам-на-сам», - коли в1д тебе залежать в1дпов1дальн1 р1шення, а шкому прийти на допомогу, коли лише твоя воля у тво!х руках, та, зрештою, намагаються I И забрати, й над1я т1льки на Бога.
Як свщчить хрон1ка Буття, у дуже важких й вщповщальним моментах життя людина залишаеться сама. Так зостався Як1в сам [пор.: Бут. 32, 25]. Так I Слуга Божий Иосиф не раз залишався сам-на-сам з1 сво1ми духовними переживаниями й, насамперед, острахом про те, як написано: «Ударю пастиря, I
розб1жаться в1вц1 стада» [Мт. 26, 31]. Така невидима боротьба...
***
I Як1в зостався сам.. Тод1 хтось боровся з ним, ще поки на св1т не займалося [Бут. 32, 25]. Цей «хтось» - I Як1в; тривала й р1вносильна боротьба душ11 духа; боротьба, яка заюнчуеться ¿з настанням св1тла.
Боротьба Митрополита Иосифа Слшого була ¿з тим, кого вш знав, та не знав «на ¿м'я» [4]. Той «хтось» був таким же сильним, як Пастир I його стадо. Дух р1вний духу. Дух, який ставить мету - перемога, й душа, повна над11: «О Боже (...). Я нег1дний тих ус1х ласк I вЫе! в1рност1 то!, що 1х ти виявив слуз1 твоему, бо з моею т1льки палицею я перебр1в цей Иордан, а тепер вир1с у два загони. Визволь мене, благаю, з руки мого брата (.)» [Бут. 32, 10-13].
Так було за патр1арх1в. Так вщбулось I з Патр1архом. Це було зовс1м недавно. Палиця та Иордан, - жезл та «хрищення» [пор.: Лк. 12, 50]. Два загони: один - «в невольничш волЬ», ¿нший - на чужиш. Патр1арх благае Бога отщв наших духових, що долучили свш нар1д святим хрищенням до вибраного народу Божого I передали нам святу в1ру, - про спасшня. Благае про визволення з руки брата.
394
- Ти напевно знаеш, брате у Христ^ як поступив 1сав... То чому сумшваешся в тому, що Господь вел1в Слуз1 Своему Иосифу, як колись Якову:
«Вернись у край твш, до рвдш твое!, а я буду помагати To6i» [Бут. 32, 10]?!.
***
Боротьба пщходить до завершения, бо ось-ось мае «займатися на свт>. Те знае дух, а душа - Патр1арх не здаеться. Тому цей «хтось» доторкнувся суглобу його стегна, уразивши його [пор.: Бут. 32, 26 ].
Щоб так «торкнутися», потр1бно «зматер1ал1зувати» силу, знайти слабке мкце, передбачити наслщки . А явний противник хоче зматер1ал1зувати майже весь св1т, нав1ть святу Церкву, нищить И «стовпи», направляе ix до «св1тлого майбутнього», зовЫм не роздумуючи над тим, що Бог е тим св1тлом, Який вщокремив Себе вщ темряви [пор.: Бут. 1, 4].
I каже той: «Пусти мене, бо вже на св1т благословиться» [Бут. 32, 27].
Так переможений стае переможцем... Адже, для Бога немае шчого неможливого. Тому слово «пусти» звучить як «пробач»: - пробач за випробування, пробач за тертння, пробач за рану. Хоча, зрештою, Бог не вибачаеться, - Hi за впавше волосся з голови, Hi за хвороби, Hi за трапчну
смерть. Бог переможщв благословляе.
***
«Не пущу тебе, xi6a що поблагословиш мене» [Бут. 32, 27]. Так, Царство Небесне досягаеться силою [Мт. 11, 12]. То сила на B3ip того, хто «поклав руку на плуг» [Лк. 9, 62]. BiH не озираеться назад, - скшьки там «партш», яю хочуть «приватизувати» Христа, Його святу Церкву. BiH з yciei сили чшляеться за Перст Божий, Який направляе його, провадить i освячуе. Нехай i боляче, як може бол1ти душа перед тим, як настае очищения. То рана опори, й самому шяк не встояти. Мусить бути опора. Та опора - Icyc на ¿м'я - «Бог спасае»!
«Як To6i на ¿м'я?» - цей питае [пор.: Бут. 32, 28]. BiH i каже: «Йосиф». «Не Йосиф буде бшыл твое ¿м'я, а Патр1арх Йосиф, бо ти у Bipi змагався за
Боже й за людей та й nepeMir». I тут поблагословив його [пор.: Бут. 32, 29-30].
***
У Бога нема середини. BiH Сам е центром усього. Тому карае й благословляе, як знае Сам, кажучи: «Напевно буду To6i щастити i зроблю твое потомство, як nicoK морський, що його не зл1чити, така його сила» [Бут. 32, 13].
I сонце засяло Якову, як в1н пройшов Пен1ел, але кульгав на стегно [Бут. 32, 32]. Й заплакав Патр1арх Йосиф, коли почув, що закшчився його «Пен1ел», де змагався «з Богом i людьми», - у тюрмах, концтаборах, на засланш, - yci в1с1мнадцять рок1в. Та додому не час. I знову, далеко в1д р1дного краю, Патр1арх розбудовуе Церкву Христову, yci И ¿нститути, шукае «заблудших овечок», яю часто не розум1ють свого Пастиря, кажучи: - ще не час. Це був ще один «Пешел», що означае, «мовляв, бачив Бога в1ч-на-в1ч i я живий ще» [Бут. 32, 31].
Та час настав. Час «повноти часу» для Патр1арха Йосифа, що охоплював пор1вняно невелику Зах1дну Укра!ну, велик! й cyeopi простори Рос1йсько! Федерац11, не дуже близьку 1тал1ю й далек1 Америку й Австрал1ю, та ряд шших кра!н [2, 3] - цей час настав. Й Господь Бог покликав Свого достойного роб1тника - Патр1арха Йосифа - на В1чне благословения. 7 вересня 1984 р. Патр1арх Йосип покинув земне життя.
395
***
Тшо покрите ризами мов плащаницею, й проглядаються наскр1зь дв1 рани, - у протилежних кшцях стегна, як знаки Божого благословения - Патр1арх i святий...
***
Отче Святий! Ти поблагословив Слугу Свого - Якова. Прослав же й Слугу Свого - Иосифа, який змагався за Боже i людське та nepeMir. Зачисли його до наших небесних заступниюв, щоб, з ласки Твое!, вш Mir й надал1 застуиатися за благословенний Тобою народ Украши, як заступався за нас, коли ми були ще у лош Marepi, а про нас говорили, що ми - лише «грудка м'яса», коли Ти учив нас робити nepmi кроки, а нам заступали дорогу до Тебе, коли намовляли зржатись Тебе, а Ти продовжував благословляти наш духовний провщ, щоб були ми не мертв1, але живг..
Отче Святий! Бог - не людина! Та, все ж таки, Ти закликав: «Святими ви мусите бути, боя - святий, Господь, Бог ваш» [Лев. 19, 2]. То ж хто, як не Слуга Твш Иосиф, - руки i ноги Tboï, i голос Твш - на роздор1жж1 епох та континента?.. Ти ним творив дива. Якого ще чуда нам треба, - що вш, пройшовши кр1зь пекло, вернувся додому Отця. Це чудо - у To6i, Святий Боже!
Бо Ти еси Бог наш, Бог, що милуе i спасае, i To6i славу возсилаемо, Отцю, i Сину, i Святому Духов1, ниш, i повсякчас, i на bîkh вшв. Амшь. [5].
Лтература:
1. Патр1ярх Иосиф Слший /За ред. В.В.Гаюк та iH. - Льв1в: «Логос», 1991. -126 с.
2. Патр1арх Иосиф Слший. 1сповщник в1ри /Комюя у справах катехизацп УГКЦ. - Льв1в, 2002. -96 с.
3. Ленцик Василь. Визначн1 постат1 Укра1нсько1 Церкви: Митрополит Андрей Шептицький i Патр1арх Иосиф Сл1пий. -Льв1в: «Св1чадо», 2004. -608с.
4. Словник б1блшного богослов'я. За ред. Ксав'е Леон-Дюфура та iH. /Пер. з фр. Вл. Софрона Мудрого, ЧСВВ. - Жовква: MicioHep, 2010. - С. 330.
5. Прийд1те поклон1мся: молитовник /за благосл. блаж. naTpiapxa М.1.КардиналаЛюбач1всього. -Льв1в: Св1чадо, 2007. -С. 121.
Summary Krupnyk Ya.G.
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z.Gzhytskyj
PATRIARCH AND SAINT
It was underlined the facts - circumstances and events, which symbolically characterize the similarity of figures and living way of Patriarch Joseph with Old Testament Patriarch Jacob.
Key words: God, Patriarch Jacob, Patriarch Joseph, blessing.
396
