Научная статья на тему 'От первой кафедры ветеринарии в восточой Европе'

От первой кафедры ветеринарии в восточой Европе Текст научной статьи по специальности «Ветеринарные науки»

CC BY
278
44
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
ЛЬВіВ / LVIV / ГАЛИЧИНА / GALICIA / СХіДНА ЄВРОПА / КАФЕДРА ВЕТЕРИНАРії / ХіРУРГіЯ / SURGERY / АКУШЕРСТВО / OBSTETRICS / ЮРіЙ ХМЕЛЬ / ГЕНЕАЛОГіЧНЕ ДЕРЕВО ПЕРШИХ ВЕТЕРИНАРНИХ ШКіЛ У ЄВРОПі / GENEALOGICAL TREE OF FIRST VETERINARY SCHOOLS IN EUROPE / ЛЬВОВ / ГАЛИЦИЯ / ВОСТОЧНАЯ ЕВРОПА / EASTERN EUROPE / КАФЕДРА ВЕТЕРИНАРИИ / CHAIR OF VETERINARY MEDICINE / ХИРУРГИЯ / ЮРИЙ ХМЕЛЬ / ГЕНЕАЛОГИЧЕСКОЕ ДЕРЕВО ПЕРВЫХ ВЕТЕРИНАРНЫХ ШКОЛ В ЕВРОПЕ / GEORGE CHMEL

Аннотация научной статьи по ветеринарным наукам, автор научной работы — Стыбель В. В., Падура М. Ф., Кырылив Я. И.

Среди 24 ветеринарных учебных заведений, существовавших во второй половине XVIII столетия в Европе, была также кафедра ветеринарии, или кафедра заразных болезней животных, основанная во Львовском университете в 1784 году и которая была первой такого рода на территории всей Восточной Европы. Проследим за её историей. От 1772 года Восточная Галиция вместе со столицей Львовом (как часть нынешней Украины) принадлежала к Австрийской империи. Согласно реформе просвещения в Австрии, на территории всей империи должно было существовать только три университета в Вене, Праге и во Львове. Так в 1784 году во Львове был открыт новый университет, в котором начали преподавать ветеринарную медицину, что содействовало развитию ветеринарной науки и ветеринарного дела в Галиции. К медицинскому факультету тогда принадлежала школа, или студии хирургов и акушеров, где изучали патологию, акушерство и ветеринарную медицину (ars veterinaria). Первым руководителем кафедры ветеринарной медицины был проф. Юрий Хмель (Georgius Chmel, 1747-1805), прибывший во Львов из Вены, уроженец Тешина в Силезии. Среди многих наследников Юрия Хмеля на должности заведующих кафедрой следует назвать профессоров Франца Даубраву, Антония Бухмюллера, Франца Эккеля и других. Наши исследования базируются на основе архивных материалов Исторического архива во Львове, Государственного архива Львовской области. архива университета и многих литературных источников.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

ВІД ПЕРШОЇ КАФЕДРИ ВЕТЕРИНАРІЇ У СХІДНІЙ ЄВРОПІ

Among 24 veterinary educational institutions which were established in the second half of 18 century you can also find the chair of veterinary medicine created at Lviv University in 1784. We will follow its history below. Since 1772 Eastern Galicia with its capital city of Lviv (as a part of present-day Ukraine) belonged to Austrian Empire. Due to the educational reform in Austria it was decided that on the territory of Empire should only be three universities established in Vienna, Prague and Lviv. In 1784 the Lviv University was renewed in which teaching of veterinary medicine commenced and that later contributed to the development of veterinary science and veterinary awareness in total Galicia. To the medical faculty the school of surgeons and obstetricians belonged where the pathology, obstetrics and veterinary medicine (ars veterinaria) were studied. The first professor on veterinary subjects was George Chmel (1747-1805) who arrived from Vienna to Lviv. Among George Chmel’s successors as heads of veterinary chair at the University we should mention professors Franz Daubrawa, Anthony Buchmueller, Franz Eckel and others. Our investigations are based on archives materials found in Historical archives of Lviv, in State archives of Lviv region, in archives of the University and in different literary sources.

Текст научной работы на тему «От первой кафедры ветеринарии в восточой Европе»

Д1АГНОСТИКА, Л1КУВАННЯ ТА ПРОФ1ЛАКТИКА

ХВОРОБ ТВАРИН

DIAGNOSTICS, TREATMENT AND PROPHYLACTICS

OF ANIMAL DISEASES

УДК 619(09)

Стибель В.В., д.вет.н., професор, Падура М.Ф., к.ф.н., професор ушверситету,

Кирил1в Я.1., д.с.-г.н., професор ©

Лъв\всъкий нацюналънийутеерситет ветеринарногмедицини та бютехнологт

iMeni С.З.Гжицъкого, Лъвгв, Украта

В1Д ПЕРШ01 КАФЕДРИ ВЕТЕРИНАРЫ У СХ1ДН1Й СВРОП1

Серед 24 ветеринарных навчалъних закладгв, Kompi виникли у другш половит XVIII столття, е також кафедра ветеринара, або кафедра заразних хвороб тварин, заснована у Лъвгвсъкому ymeepcumemi 1784 року i яка була першою такого роду на mepumopií eciei тогочасног Cxidnoí Свропи. Ми прослгдкуемо за ñ'icmopiew.

Bid 1772 року Cxidna Галичина разом зг столицею Львовом (як частина сучасног Украши) належала до Австртсъко! iMnepií. Bidnoeidno до освгтнъо! реформи в Австрп, на mepumopií eciei iMnepií мало icnyeamu тыъки три утверситети - у Bidni, npasi та Лъвoвi. У 1784 рощ у Лъвoвi було eidKpumo новии утверситет, у якому почали викладати ветеринарну медицину, що сприяло po3eumKoei ветеринарног науки i ветеринарног справи у Галичит. До медичного факультету modi належала школа xipypsie та aKyrnepie, або cmydii, де вивчали патологт, акушерство та ветеринарну медицину (ars veterinaria). Першим KepieHUKOM кафедри ветеринарног медицини буе проф. Юрт Хмель (Georgius Chmel, 1747-1805), який прибув до Львова з Bidm, уродженецъ Тешина в СыезИ'. Серед багатъох наступниюв Юpiя Хмеля на nocadi 3aeidyea4ie кафедри слid назвати npoфecopiв Франца Даубраву, Антотя Бухмюллера, Франца Еккеля та тших.

Haшi до^дження базуютъся на ocnoei apxienux мamepiaлiв 1сторичного apxiey у Лъвoвi, Державного apxiey Лъвiвcъкoi oблacmi, apxiey ynieepcumemy та багатъохлтературних джерел.

Ключов1 слова: Лъвiв, Галичина, Cxidna Свропа, кафедра ветеринара, xipypгiя, акушерство, Юрт Хмель, ¿enea^o¿Í4He дерево перших ветеринарних шюлу Ceponi.

УДК 619(09)

© Стибель В.В., Падура М.Ф., Кирил1в Я.1., 2014

3

Стыбель В.В., д.в.н., профессор, Падура М.Ф., к.ф.н., профессор университета, Кырылив Я.И., д.с.-х.н., профессор

Львовский националъныйуниверситет ветеринарной медицины и биотехнологий имени С.З.Гжицкого, Львов, Украина

ОТ ПЕРВОЙ КАФЕДРЫ ВЕТЕРИНАРИИ В ВОСТОЧОЙ ЕВРОПЕ

Среди 24 ветеринарных учебных заведений, существовавших во второй половине XVIII столетия в Европе, была также кафедра ветеринарии, или кафедра заразных болезней животных, основанная во Львовском университете в 1784 году и которая была первой такогорода на территории всей Восточной Европы. Проследим за её историей.

От 1772 года Восточная Галиция вместе со столицей Львовом (как часть нынешней Украины) принадлежала к Австрийской империи. Согласно реформе просвещения в Австрии, на территории всей империи должно было существовать только три университета - в Вене, Праге и во Львове. Так в 1784 году во Львове был открыт новый университет, в котором начали преподавать ветеринарную медицину, что содействовало развитию ветеринарной науки и ветеринарного дела в Галиции.

К медицинскому факультету тогда принадлежала школа, или студии хирургов и акушеров, где изучали патологию, акушерство и ветеринарную медицину (ars veterinaria). Первым руководителем кафедры ветеринарной медицины был проф. Юрий Хмель (Georgius Chmel, 1747-1805), прибывший во Львов из Вены, уроженец Тешина в Силезии. Среди многих наследников Юрия Хмеля на должности заведующих кафедрой следует назвать профессоров ФранцаДаубраву, Антония Бухмюллера, Франца Эккеля и других.

Наши исследования базируются на основе архивных материалов Исторического архива во Львове, Государственного архива Львовской области. архивауниверситета и многих литературных источников.

Ключевые слова: Львов, Галиция, Восточная Европа, кафедра ветеринарии, хирургия, акушерство, Юрий Хмель, генеалогическое дерево первых ветеринарных школ в Европе.

UDC 619(09)

Stybel V., Padura М., Kyryliv Ya.

Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnology named after S.Z.Gzytskyi, Lviv, Ukraine

SINCE THE FIRST VETERINARY CHAIR IN EASTERN EUROPE

Among 24 veterinary educational institutions which were established in the second half of 18 century you can also find the chair of veterinary medicine created at Lviv University in 1784. We will follow its history below.

Since 1772 Eastern Galicia with its capital city of Lviv (as a part of present-day Ukraine) belonged to Austrian Empire. Due to the educational reform in Austria it was decided that on the territory of Empire should only be three universities established - in Vienna, Prague and Lviv. In 1784 the Lviv University was renewed in which teaching of veterinary medicine commenced and that later contributed to the

4

development of veterinary science and veterinary awareness in total Galicia. To the medical faculty the school of surgeons and obstetricians belonged where the pathology, obstetrics and veterinary medicine (ars veterinaria) were studied. The first professor on veterinary subjects was George Chmel (1747-1805) who arrived from Vienna to Lviv. Among George Chmel's successors as heads of veterinary chair at the University we should mention professors Franz Daubrawa, Anthony Buchmueller, Franz Eckel and others.

Our investigations are based on archives materials found in Historical archives of Lviv, in State archives of Lviv region, in archives of the University and in different literary sources.

Key words: Lviv, Galicia, Eastern Europe, chair of veterinary medicine, surgery, obstetrics, George Chmel, genealogical tree of first veterinary schools in Europe.

Вступ. XVIII стол1ття поставило HOBi вимоги до л1кар1в з огляду на поширення ешзоотш. Зростали зусилля л1кар1в у cnpaei дослщження, лжвщаци i профшактики хвороб серед тварин. Спустошлив1 етзооти, що все частше й у все ширших масштабах з'являлися в Сврот, висували на переднш план нагальну потребу заснування самостшних шкш для пщготовки ветеринарних л1кар1в. Другою причиною, що сприяла виникненню наукових ветеринарних заклад1в, було значне пщнесення ршьництва i полшшення розведення тварин теля спустошливих бщ у Сврот тих час1в. Також вшськов1 штереси були могутн1м стимулом для пщготовки добре осв1чених ветеринарних cnenjanicriB. Арм1я потребувала величезно! маси верхових, тяглових i в'ючних коней. Для ix вирощування, дресирування й догляду потр1бш були професшт ветеринарш лкарг

У 60-х роках XVIII стол1ття у Францп знайшлася така людина, яка вщчула поклик часу i змогла ycnimHO зреал1зувати cboi нам1ри. Це був Клод Буржела (Claude Bourgelat), адвокат, оф1цер мушкетер1в, кер1вник Академи верхово! 1зди в Л1он1 i, зрештою, л1кар.

5 серпня 1761 року Буржела отримав дозв1л вщ французького уряду на заснування школи в Л1он1. li' метою було л1кування хвороб коней, мул1в, велико! рогато! худоби, собак та шших св1йських тварин. Одночасно уряд надав йому грошову допомогу (50 000 франюв) з виплатою на шють рок1в для винаймання буд1вель, обладнання аптеки, лаборатор1!, закладання ботан1чного саду, створення к1лькох кузень, закуп1вл1 р1зного знаряддя та ¿нструмент!в, а також створення кл1н1ки для хворих тварин, лекцшних та секц1йних зал1в.

2 с1чня 1762 року у передм1ст1 Л1она була в1дкрита перша у евт ветеринарна школа. Король Франци Людовик XV надав Клоду Буржела прибуткову посаду генерального KOMicapa конюшш, i наступного року в1н оргатзував другу ветеринарну школу у Шарентош, яку в 1764 роц1 перевели до замку в Альфорт1 (передмктя Парижа). Буржела став !! директором. Слава про обидв1 ветеринарн1 школи скоро вийшла за меж1 Францп. Сюди почали з'!жджатися слухач! з ycie! Свропи. Вже першого року тут, кр1м француз1в,

5

навчалися 3 голландщ, 3 шведи, 2 шмщ, 10 студенев Í3 Швейцари.

Буржела помер 3 Ычня 1779 року. На вшанування його заслуг у Лют та Альфорт! йому поставлен! пам'ятники.

За зразком Ветеринарно! школи у Люш дуже швидко почали виникати ветеринарш школи в шших крашах Свропи i насамперед у шмецькомовних чи у кра!нах, пщлеглих Австрп. До юнця XVIII стол1ття тут було ix вже 24, чотирнадцятою виникла кафедра ветеринар!! у Львова Свропейськ! ветеринарш школи з позначенням мюця i року ix виникнення, а також ¿мена перших кер1вник1в цих шкш подаш на генеалопчному дерев!, яке у 2012 рощ склав проф. Михайло Падура (див. нижче).

Австр1я ретельно взялася за заснування власно! ветеринарно! школи. Протягом 1764-1765 pokíb три тямущ! муж! вшжджали з Вщня на навчання до Люна: придворний ветеринарний лкар Людвж Ckottí, аптекар Едуард МенГманн i ветеринарний лкар Иосиф Геллер.

За розпорядженням ¿мператрищ Мари-Терезп !х послано в Люн, щоб „набути досконалих знань про коней i лжування, що потр1бне 1м, а теля повернення навчати ¿нших земляюв, що будуть у !х розпорядженш, з набутого мистецтва". У лист1 в1д 24 березня 1765 року ¿мператриця мала нам1р готувати у майбутнш школ1 не лише вшськових, а й цив1льних ветл1кар1в, яю будуть вивчати i будуть bmíth л1кувати не т1льки хвороби коней, а й ycix св1йських тварин, а особливо enÍ300TÍi; ¿мператриця об1цяла надати викладачам школи титул професора, вид1ляти засоби для спорудження школи i дбати про правовий захист ycix викладач1в, допом1жного персоналу i слухач1в. До pe4Í, на пщстав1 цього листа Mapii-Tepe3Íi Австр1я у 2015 рощ готуеться в1дзначати 250 роюв в1д часу заснування Вщенсько! ветеринарно! школи, хоч дос1 у наущ роком И заснування вважався 1767.

У 1766 pon;i Ckottí 3í сво!ми товаришами повернувся до Вщня. Сп1врегентов1 цариц1, Иосифу, bíh подав на затвердження перший навчальний план i правила навчання у щсарсько-корол1вськш школ1 для л1кування й оп1кування к!ньми за зразком i методами навчання в Люнськш корол1вськш ветеринарн1й школ1. Навчання у Вщенськш школ1 почалося 12 с1чня 1767 року. Курс з ars veterinaria тривав два роки.

На ochobí навчальних i наукових засад Вщенсько! ветеринарно! школи Австр!я поклала також початок ветеринарно! ocbíth, науки i ветеринарно! справи у Галичин!, котра на той час була пщ !! владою.

Матер1али й обговорення. У 1772 роц! Австр!я зайняла Сх!дну Галичину. 1з пануванням тут Австри почався розвиток ветеринарно! ocbíth в Галичин!, який в!дбувався одночасно з медичною. 16 листопада 1784 року вщбулося урочисте в!дкриття вщновленого ун!верситету у Львов!. На час вщкриття в ун!верситет! були так! чотири факультети: теолог!чний, ф!лософський, юридичний i медичний. 3 останн!м пов'язаш початки ветеринарно! ocbíth i науки в Галичин!. Цкар Австр!! Иосиф II мав нам!р за зразком французько! ветеринарно! школи в Люш, одночасно з В!денською

6

ветеринарною школою, вщкрити ветеринарнии навчальнии заклад також у Львову однак обмежився вщкриттям тут ветеринарно! кафедри.

7

Кафедра ветеринар!!' при медичному факультет! (1784-1805).

Першими викладачами медичного факультету Льв1вського ушверситету стали професори Яюв Костжевсякий, 1оанн Вальц, Бурхгард Шиверек, Алойзш Капуано, Антонш Маргерр, Августин КрпЛь та Юрш Хмель. Професор Юрш Хмель завщував кафедрою ветеринар!!' (заразних хвороб тварин).

Юрш Хмель - перший льв1вський професор ветеринарно!' медицини. 3 його прибуттям до Львова починаеться, власне, розвиток ветеринарно!' осв1ти й ветеринарно!' науки в Захщнш Укра'шь Юрш Хмель народився 31 березня 1747 року у Тешиш (Сшез1я, тепер Чех1я); вчився три роки у початковш школ1, пот1м у латинськш школ1 при монастир1 езутв, а вщ 1764 року протягом двадцяти роюв навчався у Вщш, в основному в ушверситет1, де вивчав фшософдо, теологш [ фшологдо. Вщ 1770 року коло його зацкавлень р1зко змшюеться: вш присвячуе себе медицин!, яку вивчав протягом 8 роюв. Як талановитий студент, Хмель привернув на себе увагу Йоганна Вольштайна (1738-1820), свого земляка ¿з Стези I першо!' особи в ¿мперп з питань тогочасно!' ветеринарно!' науки. За рекомендащею Вольштайна Юрш Хмель врештьрешт зайнявся ветеринар1ею, яку в 1781-1784 роках старанно вивчав у Вщенськш ветеринарнш школь

жл^ ... 1

Вщенський ветеринарний шститут, де навчався Юрш Хмель

Мав великий хист до мов [ волод1в шмецькою, чеською, польською, латинською, французькою [ трохи англшською. Любив подорож1 з метою боташчних дослщжень. 23 червня 1784 року був призначений публ1чним викладачем ветеринар Г! у Львов1 й очолив кафедру ветеринар Г!, якою керував понад 20 роюв аж до само!' смерт1, яка сталася 23 грудня 1805 року. Похований у Львовь

8

Професор Юрш Хмель - видатний вчений льв1всько!' ветеринарноТ школи. Був спещалютом у дшянщ фармакологи, ешзоотологп, ф1зюлогп та х1рургп. £ першим льв1вським автором, з-шд пера якого вийшли перш1 ветеринары пращ. В 1786 [ 1787 роках у Львов1 з'явився спочатку шмецькою, а пот1м польською мовою його вщомий трактат „Про фасцюльоз серед великоТ рогатоТ худоби та овець у Галичиш". Ця праця була дуже актуальною, бо саме тод1 у Галичиш масово лютував фасцюльоз. Через два роки вийшла у свгг друга праця Юрш Хмеля пщ назвою „Про споживання м'яса здорових [ хворих тварин, а також про загальш симптоми хвороб, що найчастше зустр1чаються серед рогатоТ худоби, овець та свиней як на живому, так [ на мертвому тш".

Авторитет Юр'т Хмеля у науковому свт Львова постшно зростав: 20 серпня 1785 року йому надано звання доктора ветеринар!!", у цьому ж рощ вш став надзвичайним професором 1з ветеринарноТ медицини.

За двадцять один рж свое!' науково-педагопчноТ пращ у Льв1вському ушверсшшг Юрш Хмель виховав багатьох ветеринарних лжар1в [ вчених. Так, тшьки за 1791-1796 роки магютрами ветеринарноТ медицини стали 13 випускниюв ушверситету [ ветеринарними лжарями - понад 40 ос1б.

На жаль, до наших дшв не зберпхя портрет проф. Юры Хмеля, то тут ми подаемо тшьки його власноручний пщпис.

Кафедра ветеринарп належала до школи, чи студи для х1рурпв та акушер1в при медичному факультет!. Мовою викладання тут була латинь, рщше шмецька. Навчання тривало 4 роки. 1788 рж виявився фатальним для медичного факультету: на пенсто пшли три професори; на вс1х курсах медицину вивчало не бшьше семи студенлв, тому у Вщш було виршено тимчасово лжвщувати ту частину медичного факультету, де навчали медиюв, а залишилася та частина факультету, де навчали х1рурпв, ветеринар1в та акушер1в, тобто залишилися професори х1рургп, ветеринарп' та акушерства.

Кафедра ветеринарно!* медицини у Льв1вському лще! (1806-1817). У

кшщ 1805 року Льв1вський ушверситет як вищий навчальний заклад перестав юнувати. Замють ушверситету створювався Льв1вський лщей з трьома вщдшами: теолопчним, юридичним та фшософським. Через рж вщкрили ще х1рурпчш студи з двор1чним термшом навчання. Х1рурпчш студи складалися з п'яти кафедр, для яких призначалися чотири звичайних та один надзвичайний (позаштатний) професор, а саме: професор анатомп; теоретичноТ та практично!' фармакологи для х1рурпв; теоретичноТ [ практично!' х1рургн, х1рурпчно!' клшжи; професор ветеринарноТ медицини; професор акушерства. Лщей мав право надавати стушнь магютра ветеринарноТ медицини.

Навчальна програма на х1рурпчних студ1ях складалася з таких предме™:

9

перший р1к навчання - вступ до хгрургп, загальна \ спещальна х1рурпя, бинти та шструменти, ф!зюлопя, загальна патология, внутршш хвороби, медичш матер1али, д1ететика \ рецептологгя;

другий рж навчання - спещальна тератя, вступ до операцш, внутргшш хвороби, судова медицина \ ветеринария.

Ветеринарну медицину вщ 12 квггня 1807 року викладав доктор медицини Франц Даубрава, який був ¿менований звичайним професором ветеринарно! медицини. Франц Даубрава читав лекци шмецькою мовою за власними конспектами. Помер 15 листопада 1811 року. Шсля його смерт1 в ушверситет! два роки не було професора ветеринар!! \ заняття проводили викладач! шших предмета. Щойно у 1813 рощ кафедру ветеринарп очолив Бенедикт Вагнер, який прибув з Вщня, де теля медицини вш ще п'ять роюв вивчав ветеринарш. У Львов! викладав !! ттьки до 1816 року. 3 ветеринарп опублшував одну працю шд назвою „Д1я хлорного вапна на м1азми чуми велико! рогато! худоби".

Печатка медичного факультету Льв1вського ушверситету, при якому в 1784 рощ була ввдкрита кафедра ветеринарп

Протягом 1816-1817 роюв кафедрою ветеринар!! керував проф. Йоганн Пунчерт, лшар за профеЫею, який вщ 1811 року спещаизувався на ветеринарп у Вщш.

Кафедра ветеринарп на медико-х1рурНчних студ1ях (1817-1848). У

1817 рощ у Львов! знову вщкрито ун!верситет. Зам!сть в!дд!л!в колишнього

10

лщею створювалися три факультета: теолопчний, фшософський i юридичний. На piBHi лщею залишалися тшьки xipyprinm студи. 20 кв1тня 1833 року xipyprinHi студи були перейменоваш на медико-х1рурпчш студи i час навчання збшьшено з двох до трьох роюв. На медико-х!рурпчних студ1ях було 7 кафедр: загально! анатоми (1), загально! патологи (2), загально! ф1зюлогп (3), акушерства (4), ветеринарно! медицини (5), xipyprii та Tepanii' (6), ф1зики, xiMii' та природознавства (7).

За навчальною програмою студш перший piK вважався пщготовчим, де вивчали анатомш i ф1зику у першому семестр!, а ботан1ку та xiMiro - у другому. На другому Kypci вивчали так1 предмети: ф1зюлогш, патолог1ю, медичн1 матер1али, д1ететику, акушерство, ветеринарну медицину. На третьому -спещальну патолог1ю, Tepaniro, медичну клЫку, науку про операц11, судову медицину, xipypriro. Факультативно вивчали окул1стику та дантистику. Дальшими професорами ветеринарно! медицини у Льв1вському ун1верситет1 були Антонш Бухмюллер, Франц Еккель, Иосиф Шультес, Франц Фр1ш i Франц Лаутнер.

Антон1й-Леопольд Бухмюллер викладав ветеринарну медицину вщ 1817 до 1823 року, заняття в1в н1мецькою мовою, був штатним (звичайним) професором ветеринарно! медицини, доктором медицини. BiH читав лекци з таких предмет1в: фармаколог!!, загально! ветеринар!!, акушерства, офтальмолог!! та природничих наук. У його особов!й справ! особливо пщкреслено, що т!льки ветеринарш в!н читав на основ! пщручника проф. И.Фейта „Основи ветеринар!!", a rnmi предмети читав на основ! сво!х власних праць.

Антон!й Бухмюллер був першим ¿з льв!вських професор!в ветеринарно! медицини, хто порушив справу про вщкриття у Львов! самостшного навчального ветеринарного закладу ¿з клшжою для хворих тварин (1818).

У 1823-24 роках кафедра ветеринара не мала професора, у 1825 рощ завщувача кафедри заступав Бенедикт Вагнер. Вщ 1826 до 1834 року кафедру обшмав професор Франц Еккель, доктор медицини. До його навчально! програми належали насамперед фармаколог!я й сум!жн! дисципл!ни -рецептолог!я й способи виготовлення л!к!в, а також еп!зоотолог!я й терап!я. Написав кшька праць з ветеринар!!, зокрема „Про користь i роль ветеринарно! науки" (1823), „Ветеринарне рецептурне мистецтво" (1826), публшував статт! про чуму велико! рогато! худоби. В!д 1834 до 1852 року вш був директором Вщенського ветеринарного ¿нституту.

Протягом 1834 року обов'язки зав!дувача кафедри тимчасово виконував Иосиф Шультес, який здобув лише початкову ветеринарну осв!ту в австршськш арм!!, де був старшим ковалем. Шсля Иосифа Шультеса протягом чотирьох рок!в (1835-1839) ветеринар!ю в ушверситет! викладав Франц Фр!ш, вихованець В!дня, там вивчав медицину i здобув ступ!нь доктора. В 1826 рощ закшчив спец!ал!зац!ю з ветеринар!! у BiflHi. У Львов! викладав шфекцшш хвороби i ветеринарну полщш.

11

Наступним завщувачем кафедри ветеринара на медико-х!рурпчних студ1ях Льв1вського ушверситету був професор Франц Лаутнер. Професор Франц Лаутнер читав лекци шмецькою мовою з фармакологи, внутршшх хвороб, але переважно з етзоотш та лекци про ветеринарну полщш. Так продовжувалося до революци 1848 року. А вщомо, що у 1848/49 навчальному рощ занять у Льв1вському ушверситет! не було, оскшьки восени 1848 року пщ час революци поляюв проти панування Австри у Галичиш будинок ушверситету згор1в вщ бомбардування Львова австршською артилер1ею. Тод1 особливо потерпша велика б1блютека ушверситету, назавжди втрачено у вогш багато щнних рукопишв. 3 б1блютеки, яка нал1чувала 51 000 книг, удалося врятувати тод1 13 000. До чест1 студенлв ветеринарно! медицини, якраз вони найбшьше спричинилися до врятування книг в1д знищення. Та сталася ще одна под1я, яка докор1нно зм1нила стан викладання ветеринарно! медицини \ п1дготовки ветеринарних л1кар1в у Льв1вському ун1верситет1: у с1чш 1849 року австр1йський уряд пров1в реформу ветеринарного навчання в ¿мпери, яка знаменувала собою припинення п1дготовки ветеринарних спец!ал1ст1в у Льв1вському ун1верситет1. Професор Франц Лаутнер ще довго викладав серед ¿нших два предмета, яю для х1рург1в були н1би загальноосв1тн1ми: вчення про етзооти та науку про ветеринарну полщш. До 1861 року його основними предметами стали: загальна \ медична ф1зика, медична х1м1я та медична ботан1ка.

3 ветеринарно! медицини як поб1чний предмет на медико-х1рурпчних студ1ях аж до 1872/73 навчального року викладали науку про ветеринарну полщш. 1! останшм викладачем був протомедик Львова, доктор медицини \ х1рург1! Йосиф Вернер.

Тут треба також зауважити, що не вс1, хто займаеться ¿стор1ею ветеринар!!, згщш, н!би Льв!вський ун!верситет готував фах!вщв з дипломом ветеринарного л!каря. Вони радше дотримуються думки, що тут мова йде про дв! спещал!зацп, як-от: х!рург!я ! ветеринар!я, бо це було нагальною потребою часу, коли у кра! так бракувало ветеринарних спец!ал!ст!в.

В!д часу реформи 1849 року Льв!в чекав самостшного ветеринарного навчального закладу ще довп 32 роки.

Ц1сарсько-корол1вська ветеринарна школа та школа пщковування коней разом ¡з кл1н1кою-стац1онаром для тварин у Львовь За австр!йського панування Галичина була базою для розвитку тваринництва вс!е! Австро-Угорщини, межуючи на сход! з Рос!йською ¿мпер!ею, де пост!йно спалахували ¿нфекц!йн! хвороби тварин - як чума велико! рогато! худоби, сап, сиб!рка, сказ, а також людсью хвороби - тиф, холера тощо, тому небезпека занесения ешзоотш та еп!дем!й з ще! територ!! була дуже великою. 3 огляду на це край потребував квал!ф!кованих ветеринарних л!кар!в, проте !х було обмаль, вся Сх!дна й Зах!дна Галичина не мала жодного навчального закладу ветеринарного профилю, а до Ветеринарно! школи у Вщш могли по!хати вчитися лише одинищ. Тому з професорських кафедр та парламентских трибун Галичини й Австрп лунали заклики заснувати навчальний ветеринарний заклад у Львов!.

12

Нарешт! майже с!мдесятир!чш старания увшчалися усшхом. Згщно з декретом щсаря Франца-Иосифа I вщ 27 грудня 1880 року у Львов! на початку 1881/82 навчального року мала бути вщкрита ветеринарна школа. I! офщшна назва звучала так: Цюарсько-корол!вська ветеринарна школа та школа тдковування коней разом ¿з клшжою-стацюнаром для тварин у Львов!. Директором закладу вщ першого жовтня 1881 року був призначений проф. П. Зайфман (1825-1903), колишн!й директор Варшавсько! ветеринарно! школи, засновник ! директор Казанського ветеринарного шституту. Тут почали також викладати професори Г. Кадий (1815-1912) та А.Баранський (1850-1915), що прибули з Крак!вського ун!верситету, а також трое професор!в Льв!вського ун!верситету. Школа розм!стилася на територи сучасного факультету ветеринарно! медицини ! складалася з головного корпусу (сьогодн! ветеринарний корпус), клшш-стаень, прозектор!ю та кузн!.

Головний корпус ВетеринарноУ школи у Львов!. Фото 1926 року

Навчання у Ветеринарнш школ!, куди записалося 92 звичайш слухач!, урочисто розпочалося 26 листопада 1881 року. Перш! п'ять диплом!в ветеринарного л!каря школа видала 19 лютого 1885 року. 1х одержали П. Ольбрихт, В. Федорович, М.Дулемба, Н.С!корський ! В.Махальський.

Ц1сарсько-корол!вська ветеринарна академ!я у Львов!. Буд!вл! колишньо! фабрики Шумана, перероблен! й добудован!, де розм!стилася

13

Ветеринарна школа, мало вщповщали умовам для навчання i науково! пращ. Часто слухач! школи не мали надежно! пщготовки, бо сюди приймали учшв з незакшченою середньою осв1тою, навчання трнвало лнше три роки, школа не мала права надання наукових ступешв. Тому професори П.Зайфман, Г.Кадий i Й.Шшльман виступили з ¿шщативою полшшити умови навчання й пращ слухач1в i викладач1в, а також прир1вняти Ветеринарну школу до ушверситету. Пропозицп льв1вських професор1в зумовили докоршне реформування Bcieï системи ветеринарно! ocbîth в abctpiï. Найвищою постановою щсаря вщ 31 грудня 1896 року Льв!вськш ветеринарнш школ! було надано статус вищо! школи (академи) з вщповщним збшьшенням штату викладач1в i фшансування. Цгсарсъко-королгвсъка ветеринарна академ1я у Львовi - такою була нова назва навчального закладу. Тепер вступники повинн1 були мати зак1нчену середню осв1ту, а час навчання тривав чотири роки. Новий навчальний план з ветеринарно! медицини, прийнятий М1н1стерством ocbîth 27 березня 1897 року, набув чинност1 першого жовтня 1897 року. У вересш 1908 академ1я отримала право надавати науковий ступ1нь доктора ветеринарно! медицини, а за особлив! заслуги - звання почесного доктора (doctor honoris causa). Вщ 1909 року ректора не призначали, як це було дос1 з вол1 щсаря, а обирали з-пом1ж професор1в академи термшом на два роки. Першим обраним ректором став учень Р.Коха проф. И.Шпшьман (1855-1920), засновник льв1всько1 бактер1олог1чно1 школи.

На перший перюд 1снування Ветеринарно! школи у Львов! (т. зв. австр!йський) припадають роки навчання i пращ трьох наших краян -С.Нестайка, В.Кульчицького i М.Стахурського. Вони були першими украшцями - викладачами академ!!. С.Нестайко працював асистентом кафедри анатом!! в 1884-1887 роках, його наступником став В.Кульчицький, майбутн!й професор i ректор академи. М.Стахурський зак!нчив академ!ю у жовтш 1901 року i першим здобув диплом ветеринарного л!каря за новою програмою. У ci4Hi 1902 року вш став асистентом кафедри описово! анатом!! i на ц!й посад! працював до листопада 1907 року.

У червш 1913 в академи заснували перше украшське товариство ветеринарних медик!в „Ватра". Його метою було згуртування укра!нських студент!в i випускниюв академ!! в нац!ональне об'еднання. Першим головою товариства 1913 року став £. Суховерський (1885-1974).

До Першо! св!тово! в!йни в академ!! працювали професори И.Шп!льман, С. Крул!ковський, В.Кульчицький, З.Марковський, П.Кретович. 1917 року академш очолив проф. В.Кульчицький (1862-1936), анатом й ор!ентал!ст 3i св!товим ¿м'ям.

14

Володимир Кульчицький

Науков1 пращ вчених того часу принесли академи европейську славу. Тут були створеш ушкальш колекци анатом1чних (Г.Кадий, В.Кульчицький), патанатом1чних

(В.Кульчицький, Я.Прус), зоолопчних (В.Кульчицький), х1рурпчних (С.Крулжовський) та бактерюлопчних (ИШпщьман) препарат1в, виготовлеш оригшальш ирурпчш шструменти власно! конструкци (С.Крулжовський). 3 ¿шщативи професор1в академи постало Галицьке ветеринарне товариство (1885), почав виходити вщ 1886 року професшний науковий журнал „Ветеринарний огляд" (Przegl4d weterynarski). Упродовж 1881-1918 роюв в академи 420 галичан здобули диплом ветеринарного лкаря (286 поляюв, 76 евре!в 1 58 украшщв). 17 випускниюв стали докторами ветеринарно! медицини. Почесш звання доктора здобули, зокрема, Г.Кадий, Й. Шпшьман, Г.Мархед, Л.Цвклшський, В.Залеський, К.Келле, И.Байер. Загалом до 1918 року випускниками академи стали 511 ветеринарних л1кар1в, як1 працювали

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

переважно на теренах Галичини. Наслщком 1хньо1 пращ була докоршна змша ветеринарно-саштарних умов, зменшення втрат худоби вщ пошестей, збшьшення погол1в'я худоби та И вивезення за кордон.

Перший, австршський перюд в юторп Льв1всько! ветеринарно! академи тривав до проголошення Захщно-Украшсько! Народно! Республши (01.11.1918). Вщ цього дня 1 до лп-а наступного року навчання в академи припинилося: украшсью студенти стали на боротьбу за волю Укра!ни, польських студенев мобшзували до польського вшська. Укра!нщ, випускники та студенти академи, утворили ядро ветеринарно! служби Украшсько! Галицько! Арми, що загалом нал1чувала близько 50 ветеринарних старшин I 70 пщстаршин. Висою вшськов1 посади займали ветеринари О. Бород1евич, С.Матренчук, С.Барчинський, О.Войтечко, М.Семюн, В.Майка,

К.Мойсейович, З.Черевко, М.Сшгалевич, В.Моравський, Ю.Соневицький, Т. Татарський, М.Дереш, Р.Кузьмич, М.Ловчий, О.Ганкевич,

Остап Бородквич -ветеринарний референт Начально? Команди УГА

15

С.Бачинський, С.Кузьма, 1.Колодрубець. Також понад десяток евре1в, випускниюв академи, вступили восеии 1918 року иа ветеринар ну службу в УГА, серед них - поручники Х.Вайставб, I. та М.1ссерлес, М.-Х.Прессер, Д.Вайцкорн, И.Шмуц, четар1 Б.Буксбавм, М.Остерзецер i Б.Фляйшман.

Пкля заюнчення визвольних змагань украшщв Галичини проти Польщ1 (1918-1919) багато молодих вояюв 3i зброею в руках перейшло до Чехо-Словаччини та Югослав!!, поповнюючи там студентсью лави, бо до 1925 року украшська молодь бойкотувала вищ! навчальш заклади Польщ! на знак протесту проти окупаци Зах!дно! Укра!ни. Тож майже 40 колишн!х во!н!в УГА закшчили ветеринарн! студ!! у Брно (Морав!я).

У жовтн! 1919 року навчання в академ!! в!дновили. Почався т.зв. польський перюд в ïï icTopiï. На жаль, здобуття незалежност1 Польщею зумовило розпалювання шовшктичних настро1в у суспщьств1, ноЫями яких в академи часто ставали викладач1 i студента - учасники недавшх военних дш. Польська молодь вщкрито вимагала усунення з числа студенлв тих, хто не воював на бощ Польщ1.

Льв1вська академ1я ветеринарно*1 медицини. В1дпов1дно до розпорядження М1н1стерства народно! ocbîth Польщ1 в1д 12 грудня 1922 року академ1я отримала нову назву - Льв1вська академ1я ветеринарно! медицини, ця назва про1снувала до жовтня 1939 року. На початку 1923-1924 навчального року завдяки зусиллям ректора 3. Марков ського в1дбулася реформа ветеринар них студш: академ1ю реорган1зували в навчальний заклад нового типу. Як факультатив запровадили вивчення 1ноземних мов. Навчання тривало чотири з половиною роки, або 14 триместр1в.

Особливе мкце в icTopiï академ11 належить В.Морачевському (1867-1950). Його наукова д1яльн1сть в академи почалася 1921 року, був ректором 1925-1927, в1д 1932 - куратором украшського товариства „Ватра", мав значний вплив на становления украшського вченого Степана Гжицького (1900-1976).

Наприкшщ 1920-х рок1в академ1я почала придшяти б1льше уваги спец1альному розведенню тварин i започаткувала вивчення зоотехн1чних дисциплш.

Рада професор1в академ11 третього червня 1932 року затвердила статут товариства „Ватра" i визнала його офщшною орган1зац1ею укра1нського студентства в академи. Велика заслуга в цьому належить голов1 „Ватри" Ю.Чайк1вському.

У червш 1932 року, з нагоди 50-лптя заснування Ветеринарно! школи у Львову вихованц1 академ11 подарували 1и новий портал над вх1дною брамою до головного будинку i пам'ятну таблицю.

Вацлав Морачевський

16

У м1жвоенний перюд академ1я мала високий м1жнародний авторитет: вчеш видавали варткш книги, монографи, публжували статп в закордонних фахових журналах, студента навчалися за найкращими пщручниками Свропи. Викладач1 брали участь у м1жнародних конгресах з иитань ветеринарно! медицини (мкробюлоги, ririeHH, ф1зюлоги), публ1кували пращ шмецькою, французькою, ¿талшською та польською мовами. Професори З.Марковський, В.Морачевський, А.Травшський, Ю.Александрович ирищеилювали студентам европейсью щнност1, иринциии гуманное^ i демократа.

Ректорами академи за иольських чаав були: К.Панек (1919-1920), З.Марковський (1920-1923, 1927-1930), С. Немчицький (1923-1925), В.Морачевський (1925-1927), Б.Яновський (1930-1935), Ю.Александрович (1935-1936), К.Щудловський (1936-1939). Почесними докторами академи у м1жвоенний перюд стали П.Бочковський, З.Марковський, В.Кульчицький та В.Морачевський.

Льв1вський ветеринарний ¡нститут. Восени 1939 року, коли Червона арм1я зайняла Захщну Украшу, академ1я стала Льв1вським ветеринарним шститутом. Перш1 змши могли нав1ть видатися корисними для украшщв: директором шституту став укра!нець 1.Чинченко (1905-1993), окрем1 иредмети викладали ио-укра1нськи, до шституту вступали коршш мешканщ Галичини. Але дуже скоро з новою владою прийшли арешти, допити, тортури, заслання i смерть. Вже у 1939-1941 роках енкаведисти заарештували та пщдали репреаям студенев, серед яких В.Сов'як, Р.Мурш, Я.Крупка, С.Панчишин, Ю.Бшик, М.Жегаллович, Ю.Свищук, С.Цап. „Контрреволюцшною оргашзащею" визнали також Товариство украшських студенев ветеринарно! медицини у Львов! „Ватра". Пщ арешт потрапили викладач1 i ветл1кар1: М.Матвшчук (учасник

„Процесу 59-ти", розстршяний), завщувач кафедри укра!нсько! мови Ю.Стефаник (Клиновий), Л.Назар, М.Бардак, Д.Стратичук, О.Креденсер. В концтабор1 Катинь розстршяли ветеринарних л!кар1в-укра!нщв О.Маковея, G.-Я. Перепилинського, С.Дмитршка, мобшзованих на службу до польського вшська.

Тодшнш ректор 1.Чинченко з першого дня у Львов! робив усе, щоб ¿нститут став украшським, запрошував на викладацьку роботу украшщв. За иольських чаЫв до академи приймали не бшьше 6-7 украшщв на piK (д1яв т.зв. Numerus clausus), а вже восени 1939 року студенти-украшщ становили 72 вщсотки. Але за д1яльшстю I. Чинченка пильно наглядали органи НКВД: у грудш 1940 року його звшьнили з роботи. Наприкшщ Друго! cbItobo! вшни 1.Чинченко змушений був покинути Укра!ну.

17

Державш ветеринары! фахов1 курси у Львова Важкими були военш \ повоенш роки (1941-1950). Щоб дискредитувати спещалюив-слов'ян, шмецька адмшктращя звела статус вищих навчальних заклад1в Львова до фахових курЫв (БасИкигее), теля заюнчення яких видавали не дипломи, а поевщчення. Директором Державних ветеринарних фахових курс1в у Львов1 був сиочатку доц. О.ГаберзанГ (весна-л1то 1942 року), згодом проф. Ю.В1тте (1942-1944). Гестапо заарештувало як учасниюв похщних груп 1.Чинченка \ Ю.Стефаника, студенев 1.Вонса, Б.Климюва, Я.Дужого. Загинули вщ нацист1в проф. Е.Гамерський, доктори Р.Лехицький \ В.Зоф1евський, ветлжар В.Кща. Частина студенев поповнила 1944 року лави Украшсько! Повстансько! Арми, бшьшкть ¿з них загинула в боротьб1 за Украшську державу. Ось !хш славш ¿мена: 1.Вонс,

0.Дубае, Я.Косарчин, Я.Корецький, С.Лужецький, С.Левицький, Л.Футала, М.Якимчук, 1.Янчишин та ш.

В академи таемно д1яла тдпшьна група АК (Арм1я Крайова), очолювана проф. В.Германом, до яко! належали молод1 викладач1 А.Швабович, Т.Жулинський, Т.Морав, Я.Шиманський та польсью студенти.

Пщ прапорами чужих армш воювали пщ час Друго! св1тово! вшни десятки студенев \ випускниюв шетитуту. Одш зголосилися туди добровольно в нади, що зможуть у недалекому майбутньому прислужитися Украшськш держав^ яка могла виникнути на руйновищ1 двох ¿мперш, шших мобшзували до Червоно! арми. У I Украшськш дишзп „Галичина" опинилися таю студенти та ветеринарш лжарк Б.-С.Балько, М.Гладишевський, М.Качала, В.Кшко, С.Клименко, М.Макар, Т.Мамчур, Я.Мицко, Д.Нестюк, Я.Онуферко, М.Пенсак, Р.Романович, В.Саганський, О.Савчук, В.Ц1ханський, С.Ших.

У Червонш арми воювали вихованщ чи майбутш пращвники ушверситету: 1.Андр1евський, Т.Бакуменко, К.Балацький, С.Беркович,

1.Гончарук, Г.Западнюк, А.Макаренко, Й.Мельник, З.Назаркевич, А.Самойленко, О.Хомщький.

Навесш 1944 року кшькадесят студенлв старших курЫв вшхали на практику до Шмеччини. Военна обстановка на Схщному фронт1 завадила !хньому поверненню додому - \ вони закшчували навчання в ушверситетах Лейпцига, Гксена I Мюнхена. 3 шщативи проф. 1.Розгона (вихщця з Харкова) I гурту ветеринарних л1кар1в 1945 року заснували Об'еднання украшських ветеринарних л1кар1в (ОУВЛ) на ем1граци. Загалом 67 ос1б завершили тут свою фахову оевпу або захистили дисертаци. 1950 року ОУВЛ перенесло свою д1яльшсть до США 1 Канади, де продовжуе свою професшну 1 наукову д1яльшсть дониш.

18

Вщновлення Льв1веького

ветеринарного шетитуту. Вщ л1та 1944 року знову почалися бтьшовицьк1 репреси проти студенпв I викладач1в. Як виявилося шзшше, фальсифшувалися справи в „антирадянськш д1яльност1", виносилися смертт вироки тим, хто був зовс1м не винен. Переслщувалися викладач1 шетитуту, були звшьнет з посад I.Дубовик, П.Рудько,

М.Стахурський, А.Фомшов, О.Слша.

Пюля Друго! евггово! вшни почалося зросшщення шетитуту: вже до 1950 року майже ус1 кер1вш посади займали рошяни з походження. У 19441957 роках директорами шетитуту були Р.Чеботарьов (1944-1948), М.Сьомушкш (1948-1953), Б.Морошкш (1953-1955), А.Калшн (1955-1957).

Лише змша поколшь I поява людей з украшського еередовища давали надш, що шетитут зм1нить свое обличчя. Так I сталося, коли 1957 року директором став ктвський професор Д.Василенко: шетитут заговорив по-украшському. Иому на змшу прийшов С.Стояновський, перший представник Захщно! Украши на посад1 ректора (1965-1989) у повоенний час. Новий ректор багато уваги придтяв розбудов1 шетитуту: за його кер1вництва звели будинок для прац1вниюв, спортивний корпус, три- та 9-поверхов1 студентськ1 гуртожитки, панеюнат „Ксеня" у Карпатах, головний адмшютративний корпус, а також в шетитуи заснували факультет пщвищення квал1ф1каци, вщкрили тдготовче вщщлення.

Навчальний заклад в умовах незалежноУУкраши. Вщ лютого 1989 до липня 2009 року навчальний заклад очолював Р.Кравщв, академш УААН, заслужений д1яч науки I техтки Украши. За цей час з'явилися нов1 кафедри, три нових факультети - харчових технологш (1991), доушверситетсько1 оевгги I подготовки молодших спещал1ст1в (2001), економши та менеджменту (2002); значно зросла ктькють кандидатських I докторських дисертацш; вщновили видання журналу „Стьський господар". 2003 року академи надано статус национально!, а указом Президента Украши Вштора Ющенка вщ 28 липня 2007 року навчальний заклад реоргатзували в ушверситет.

19

Вжентш Сковронськнй (л1воруч), Степан Гжицькнй, Вацлав Морачевеький

(сидитъ)

Зустр1ч трьох ректор!в: Степан Стояновськнй, Роман Кравщв, Даннло Василенко

22 жовтня 2009 року ректором ун1верситету трудовий колектив обрав проф. В.Гунчака, доктора ветеринарних наук, заслуженото пращвника освгги Украши, першото проректора ун1верситету. Вщдш мшнародних зв'язк1в очолив доц. Стефаник В.Ю., за активно! учаси якото у липш 2012 року на засщанш техшчного ком1тету Мгн1стерства економгкн { розвитку Польщ1 у Варшав1 було

прнйнято р1шення про внд1лення гранту з бюджетом 740 тис. 229 евро для оргашзування ветеринарно! школи розширених д1атностичних метод1в 1з створенням спец1альних лаборатор1й. На сьотодн1 зусиллями нашото навчальното закладу вже перераховано частку ун1верситету в сум1 60 тис. евро (за умовами гранту 10 % повинна сплатити украшська сторона). Вже отримано обладнання, автомобшь-карету швндко! ветеринарно! допомоги та унжальне обладнання на суму понад 500 тис. евро.

Вщ червня 2013 до с1чня 2014 року обов'язки ректора ун1верснтету внконував

Володнмнр Стибель

проф. Мнхайло Глад1й. 24 липня 2014 року

-:- ректором ун1верситету обраний доктор

ветеринарних наук, професор Стибель Володимир Володимирович.

20

Вщ 2006-2007 навчального року ушверситет поетапно запроваджуе за вама напрямками пщготовки фах1вщв засади кредитно-модульно! системи та рейтингове оцшювання знань студенев як важливий елемент Болонського процесу. Ушверситет мае IV р1вень акредитаци, тут функцюнують чотири факультети денно! форми навчання, факультет заочно! осв1ти, 1нститут тслядипломно! осв1ти та пер епщ готовки кадр1в АПК. Окремим пщроздшом ушверситету е Рожищенський зооветеринарний коледж (директор В.Свистак).

До факультету ветеринарно! медицини (в. о. декана - доц. Ю.Стронський) належать кафедри: акушерства, гшекологи та бютехнологи вщтворення тварин ¿меш Г.Зверево! (В.Стефаник), ешзоотологи (Б.Куртяк), внутршшх хвороб тварин та клмчно! д1агностики (Л. Сл1вшська), паразитолог!! та ¿хтюпатологи (В.Стибель), нормально! та патолопчно! морфолог!! ! судово! ветеринар!! (Г.Коцюмбас), нормально! та патолопчно! ф1зюлогп (В.Стояновський), фармаколог!! та токсикологи (В. Гунчак), х!рург!! (А.Мисак), ветсанекспертизи, г!г!ени та загально! ветеринарно! профшактики (О.Козенко), м!кроб!олог!!! в!русолог!! (1.Турко).

До б!олого-технолог!чного факультету (декан - проф. З.Щербатий) належать кафедри: водних б!оресурс!в (В.Божик), генетики ! розведення тварин (3. Щербатий), год!вл! тварин ! технолог!! корм!в (Я.П!вторак), технологи виробництва продукц!! др!бних тварин (Я.Кирил!в), безпеки виробництва та механ!зац!! технолопчних процес!в у тваринництв! (Б.Чайковський), технологи виробництва молока ! яловичини (С.Шаловило), ф!зичного виховання, спорту ! здоров'я (А.Пацевко).

До факультету харчових технологш та еколог!! (в.о.декана - доц. М.Паска) належать кафедри: б!олог!чно! та загально! х!ми (Л.Галяс), загально-техшчних дисципл!н та контролю якост! продукци (Б.Ц!ж), технолог!! молока ! молочних продукт!в (О.Ц1сарик), технолог!! м'яса, м'ясних та ол!е-жирових продукт!в (М. Паска), екологи та б!олог!! (Р.Параняк), ф!зики ! математики (Я. Федишин), бютехнологи тарадюлоги (В. Буцяк).

До факультету економжи та менеджменту (в.о.декана - проф. П.Музика) належать кафедри: економжи п!дприемства, ¿нновац!й та дорадництва в АПК ¿мен! 1.В.Поповича (П.Музика), економ!чно! теори та соц!ально-гуман!тарних дисципл!н (О.Гримак), маркетингу (С.Поперечний), менеджменту (М.Шульський), менеджменту зовшшньоеконом!чно! д!яльност! (Т. Пенцак), шформацшних систем менеджменту (О. Степанюк), правознавства (В. Любл!н), укра!нсько! та шоземних мов (М. Падура).

Факультет заочно! освпи (декан - доц. Р.Пеленьо) в!дкрито 1956 року. Нин! тут навчаються близько 3000 студент!в. За роки кнування факультет п!дготував понад 10 тисяч спец!ал!ст!в.

Сьогодн! навчальний процес в ун!верситет! забезпечують майже 400 викладач!в, зокрема 2 академии НААН, 6 член-кореспондент!в НААН, 46 професор!в, доктор ¿в наук, 218 доцешгв, кандидат!в наук. Серед викладач!в ушверситету - 5 заслужених д!яч!в науки ! техн!ки Укра!ни, 1 заслужений

21

пращвник освгги Украши, 2 заслужен! пращвники ветеринарно'1 медицини Украши, 2 заслужен! пращвники сшьського господарства Украши._

В ушверситет! працюють три спещал1зоваш вчеш ради для захисту докторських i кандидатських дисертацш Í3 S спещальностей. Науковщ ушверситету заснували 12 наукових шкш, тут дшть 6 науково-дослщних

шститулв.

Вагомнй внесок у розвнток ветеринарно'1 i зоотехшчно'1 науки та освгги у другш половиш XX столггтя зробили професори Г.Зверева, В.Сковронський, З.Скородинський, М.Горд1енко, И.Мельник, Ф.Палфш, С.Стояновський, 1.Андр1евський, О.Лемшко, С.Гончаренко,. В.Скорохщ, Р.Восканян, С.Романов, 1.Головацький, С.Малшевський, В.Головач, К.Прозора, О.Кулаковська, Р.Гайда, 1.Береза, 1.Мамчак, доценти С.Баранецький, В.Саевич, А.Брантюк, Б.Корж, Б.Кипибща, Р.Ступницький, М.Кириловський, М.Коляда та шшь

1'хню працю продовжили професори М.Демчук, П.Урбанович, В.3ав1рюха, П.Столярчук, К.Секретарюк, В.Терек, С.Хомин, Р.Кравщв, М.Брик, Й.Берко, Р.Маслянко, Г.Калачнюк, О.Канюка, Я. Кирил1в, Д.Гуфрш, З.Щербатий, Я.Швторак, Б.Щж, В.Гунчак, В.Стояновський, В. Стибель, П.Головач, В.Стефаник, Л.Сл1вшська, С.Шаловило, П.Музика, С.Колтун, Б.Пунько, 1.Юзьюв, О.Козенко, Р.Параняк, Б.Куртяк, А.Федорчук, М.Шульський, О.Цюарик, Г.Коцюмбас, В.Буцяк, Н.Хомин, Л.Дармограй, Ю.Бшонога, М.Козак, Я.Федишин, професори ушверситету М.Падура, В.Тищенко, Р.Кухар, В.Галяс, Ю.Остап'юк, А.Гамота, М.Чепига, В.Божик, Б.Козш, Ю.Ших, О.Калшша, М.Черевко, В.Костенко, Ю.Гачак, Д.Злонкевич, В.Романишин, А.Колотницький, доценти Б.Павл1в, С.Поперечний, Ю.Варивода,

lïi . I

22

В.Самсонюк, Б.Гайдук, А.Сеник, Х.Макогон, Д.Хмшяр, В.Федорович, М.Драч,

A.Мисак, P.Mhhíb, Б.Чайковський, В.Присяжнюк, А.Красневич, Д. Вигнан, О. Смолшська, А.Пацевко та rnmi.

Значних результата у виведенш нових порщ тварин досягли: М.Горд1енко (автор породи ВРХ - казахська бшоголова; Державна прем1я СРСР I ступеня, 1951), Т.Янко (автор волинсько! м'ясно! породи худоби), E.OxpiMeHKO (автор породно! групи - гуска cipa оброшинська), В.Терек (сшвавтор породи - нова украшська прськокарпатська в1вця).

У pÍ3HÍ часи в ушверситет1 працювали вщом1 д1яч1 украшсько! гумаштарно! науки: В.С1мович, Я.Ярема, Ю.Стефаник (Клиновий), 1.Карпинець, О.Хомщький, О.Бшевич.

Tíchí зв'язки налагоджено з науково-дослщними та навчальними установами 23 краш св!ту.

1998 року в ушверситет1 вщновлено надання звань почесних доктор1в. Вщтод1 звання doctor honoris causa одержали: Д.Василенко, Б.Ткачук (США), Е.Рокщький (Польща), О.Шаллер (Австрш), И.Ляйбетзедер (Австр1я), П.Вербицький, М.Гладш, Я.Гадзало, М.Зубець, С.Мельник, Д.Мельничук, Р.Шмщт, Р.Барановський (США), В.Ющенко,

B.Балога, Ю.Мельник, Я.Кендзьор, С.Давимука, В.Явор1вський, П.Сиса (Польща), В. Косшяк (Польща), Р.Пулка (Польща), Ю.Нщпонь (Польща),

C.Рудик, Л.Усаченко, М. Мазуркевич (Польща).

При ушверситет1 видаються фахов1 журнали „Сшьський господар" (головний редактор В. Стибель, редактор О.Лозова), „Науковий вкник" (головний редактор В.Стибель) та газета „Cbít Ушверситету" (редактор Мар1я Пендерецька).

Важливою ланкою в д1яльност1 ушверситету е виховна робота, в ochobí яко! лежать опрацьована за шщативою О.Хомщького концепцш украшського национального виховання i колективна навчальна програма „Основи украшсько! державност1, культури та духовное^". До u;ieï роботи причетш структурш пщроздши ушверситету - факультет культури та громадських професш (декан е.Хмхль), народний музей icTopiï ушверситету (засновник i довгол1тнш директор проф. П.Столярчук, hhhí директор - О.Слобода), наукова б1блютека (директор Л.Луцик), а також викладацьк1 та студентсью громадсью оргашзаци -Союз украшок (голова Я.Ваврисевич), „Просв1та" (голова М.Тимочко), „Молода Просв1та" (голова - 1.Сливка), профком студенев (голова - С.Башак), колепя студенев (голова - О. Чшак).

23

В ушверситет! д1ють народш мистецью колективи: чолов1чий хор „Дзвш" (засновник - диригент З.Кршь; ниш кер1вник М.Сало), народний ансамбль бандуристок „Кобза" (кер1вник Г.Лесьюв), студентський хор „Ватра" (кер1вник Р. Юзькевич), ансамбль народного танцю „Шдпр'я" (засновник

B.Пержило, кер1вник оркестру народноТ музики О.Копильчак; довголпшй кер1вник О.Голдрич), оркестр украТнських народних шструмешгв „Намисто" (кер1вник А.Явор1вський); кер1вником центру художньоТ творчост1 е Т.Купчак, культоргашзатором - О.Дудко.

Чималу роль у навчально-виховному процес1 вдаграють також кафедральш музеТ: анатом1чний, патологоанатом1чний, зоолопчний, музей тдюв, музей kopmíb i мемор1альний кабшет-музей

C.Гжицького. Значш здобутки ушверситет

мае також у спорть Велика заслуга в цьому належить колишньому багатолп^ньому завщувачев1 кафедри ф1зичного виховання проф. В.Соломонку i тепершньому завщувачу доц. А. Пацевковь Сьогодш в ушверситет1 навчаються i тренуються 15 майстр1в спорту та 31 кандидат в майстри спорту, з 46 кращих спортсмешв ушверситету 19 е членами нацюнальних зб1рних команд УкраТни, три е учасниками чемпюнат1в свггу. Тшьки за останш роки двое спортсмешв посши neprni мюця на чемпюнат1 свпу, п'ять зайняли друп мюця та двое - трет1 мюця.

Гордютю ушверситету е його випускники: В.Яблонський, М.Полянчич, С.Сас, М.31нчук, С.Кусень, П.Лагодюк, Я.Германюк, 1.Макар, В.Сштинський, 1.Ратич, Г.Седшо, 1.Коцюмбас, Г.Дроник, Р.Федорук, Р.Шмщт, С.Драп'ятий та mrni.

1менами п'ятьох викладач1в ушверситету назван! льв1всью вулищ. Ось щ ímeha: Генрих Кадий, Василь Címobhh, Яким Ярема, 1ван Карпинець, поет Петро Карманський.

Ушверситет мае 9 навчальних KopnyciB, спортивний корпус, два навчально-науково-виробнич1 центри - „Комаршвський" та „Давид1вський", чотири студентсью гуртожитки, пансюнат „Ксеня" у Карпатах.

24

Храм Св. Тршщ для студен-лв та юнацтва

ТехнолоНчний корпус — колишнш палац Туркул1в

Сьогодш освггнш заклад веде тдготовку фах1вщв з 8 напрям1в, 10 спещальностей, у т.ч. ¿з 10 за освггньо-квал1ф1кацшним р1внем „мапстр".

Ушверситет належить до когорти знаних в Укра!ш та за кордоном навчальних заклад1в. 2010 року ушверситет нагороджений Мшютерством осв1ти \ науки та Мшютерством аграрно! пол1тики Украши дипломом у номшацп „Лщер галузГ'.

Ушверситет сьогодш тюно сшвпрацюе з вищими навчальними \ науковими установами Свропи, Америки й Украши. Зокрема, завдяки такш сшвпращ ми отримали важливий грант, за рахунок якого ми маемо найсучасшш1 ультрасонограф1чш та ехокардюграф1чш сканери ф1рми „ЫУЬЛР".

Цього л1та розпочато роботу ¿з спорудження пам'ятника лшарю ветеринарно! медицини. Над1емося, що до початку роботи науково! конференцп (30-31 жовтня 2014 року) з нагоди 230-р1ччя вщ часу вщкриття кафедри ветеринар!!' у Льв1вському ушверситет! цей пам'ятник буде урочисто вщкрито. На територп ушверситету, у парку м1ж головним \ технолопчним корпусами, споруджуеться також каплиця Пресвято!' Богородищ-Покровительки Украши.

Вщ 2001 року ушверситет е членом Св1тового консорщуму вищих аграрних заклад1в осв1ти, а факультет ветеринарно! медицини 2003 року став членом Свропейсько! асощацп ветеринарних навчальних заклад1в.

25

Вигляд з боку озера на корпуси ушверситету

Висновки. У 1784 рощ у Льв1вському ушверситет!, при медичному факультет! була заснована кафедра ветеринарп, яку ще називали кафедрою заразних хвороб тварин. Кафедра проюнувала до л!та 1848 року. Вщ часу реформи 1849 року Льв1в чекав самостшного ветеринарного навчального закладу ще довп 32 роки, коли нарешт! у 1881 рощ була вщкрита Щсарсько-корол!вська ветеринарна школа та школа шдковування коней разом ¡з клшжою-стащонаром для тварин у Львов!, яка за свою юторто теля кшькох змш у назв! стала сьогодш Льв!вським нац!ональним ун!верситетом ветеринарно'! медицини та б!отехнолог!й ¡мен! С.З.Гжицького. Напередодн! у вестибюл! ун!верситету було вщкрито погруддя першому директоров! Льв!всько1 ветеринарно'! школи проф. Петров! Зайфману (скульптор Володимир Щсарик).

Колектив викладач!в ! студент!в ун!верситету живе ! працюе сьогодн! шд знаком свого славного ювшею.

26

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.