CC BY
169
дають засадам справедливого оподаткування: володiння землею, нерухомютю, транспортними засобами е озна-кою певного рiвня доходiв, i оподаткування об'ектiв не суперечить вимозi врахування платоспроможностi плат-никiв. Саме на мюцевому рiвнi легше облковувати, оць нювати i стежити за змшами бази оподаткування. Пода-ток на майно громадян е виправданим за значноТ дифе-ренцiацií доходiв населення.
1ншим податком, перспективним з точки зору напов-нення мюцевих бюджетiв, е плата за землю та збiр за iншi природы ресурси. Його пропонуеться перевести до роз-ряду мюцевих. Доказом такоТ позици е той факт, що розмiр платежiв за ресурси мае сприяти рацюнальному викорис-танню, зацкавленню органiв мiсцевого самоврядування у вщновленш ресурсiв, контролю за Тх використанням.
1. Данченко Л.Г., Тяпкова А.В. Мюцеве оподаткування в 3apy6irnMX кранах. - http://www.rusnauka.com. 2. Державш фшанси: Теорiя i практика перехщного перiодy в Центральнiй SBponi / За ред. Ю. Немеця, Г. Райта. - К.: Основи, 1998. - 542 с. 3. Децентрализация: эксперименты и реформы / Под. ред. Т.М. Хорвата. - Будапешт, 2006. - Т. 1. - 272 с. 4. Журавель В.В. Заpyбiжний досвщ фЫансового регулювання розвитку регюна. - 2008 р. - http://www.nbuv.gov.ua. 5. Комунальш piвнi в Баварм: комунальний устрш та вибори. Персонал в комунальному управлЫш. Сеpiя: мюцеве (теритс^альне) самоврядування. - К.: 1н-т держ. управ-лшня i самоврядування при Кабiнетi Мiнiстpiв УкраТни, 1999. - 42 с. 6. Кульчицький М.1. Мiсцевi бюджети i механiзм Тх формування // ФЫан-си УкраТни. - 2007. - № 9. - С. 102-105. 7. Малярчук А. Заpyбiжний досвщ формування мюцевих бюджет // Вюник ТАНГ. - №1. - 2005.
- С. 23-27. 8. Старостенко Н.В. Розподт бюджетних ресурЫв мiж piвнями влади // ФЫанси УкраТни. - 2008. - № 6. - С. 38-40. 9. Сунцова О. Заpyбiжний досвщ формування мюцевих бюджет. - 2008.
- LawSchool.lviv.ua. 10. Fiscal Federalism: Quantitative Studies / Ed. by Harvey S. Rosen. - Chicago: University of Chicago Press, 1988. Pp. ix, 262.
Над1йшла до редкоелгп 09.06.2009
О. Драган, здобувач
ОСВ1ТН1 КРЕДИТИ ЯК ФОРМА Ф1НАНСУВАННЯ ВИЩО1 ОСВ1ТИ
Розглядаеться зарyбiжнuй doceid фнансування вищоУ освти у формi надання освтшх креди/nie. Аналiзyютьcя переваги i обмеження розвитку iHcmumymie ocei/пнього кредитування.
Foreign experience of financing of higher education in form grant of educational credits is examined. Advantages and limitations of development of institutes of the educational crediting are analysed.
Проблема фшансування осв^и в цтому i вищоТ освiти зокрема е значною i постшною. В УкраТш фшан-сування вищоТ школи здiйснюеться переважно з державного бюджету. Бтьшють вищих навчальних закг^в були створенi урядом, а зпдно законодавства УкраТни засновник навчального закладу зобов'язаний фшансу-вати його дiяльнiсть. Проте, як вщомо, державного фь нансування не вистачае для виршення навiть поточних проблем вищоТ школи, не говорячи вже про необхщну модершзацю системи вищоТ осв^и. В УкраТнi на сього-днi на одного учня витрачаеться кош^в у сiм разiв ме-нше, нiж у краТнах з високим рiвнем розвитку. Питома частка витрат на осв^у у скл^ ВВП приблизно в два рази менша, нiж у розвинених краТнах. Матерiальна база вiтчизняних вузiв е зношеною, ТТ необхiдно онов-лювати i розвивати, вiдповiдно на ц цiлi потрiбнi вели-чезнi фiнансовi ресурси. Саме тому нагальною проблемою е пошук додаткових джерел фшансування, зокрема за рахунок осв^шх кредитiв.
Можливiсть отримати якюну освiту в престижному вищому навчальному закладi часто залежить не ттьки вiд рiвня пiдготовки молодоТ людини, але й вщ ТТ мож-ливостi сплатити за навчання. Ще декiлька рокiв тому вiдсутнiсть грошових ресурсiв могла стати серйозною перешкодою в отриманн вищоТ або пюлядипломноТ освiти. Сьогоднi банкiвськi установи пропонують розв'я-зати цю проблему за допомогою кредитування тих, хто бажае вчитися. Щоправда, поки цей процес не набув ч^ких меж, а осв^нш кредит мало чим вiдрiзняеться вiд споживчого.
Теоретичним i практичним проблемам розвитку освь тнього кредитування присвятили своТ працi такi в^чизня-н i зарубiжнi ученi як Я. Болюбаш, Ж. Ле Гран, К. Левгав-ський, Т. Попова, Р. Робшсон, Н. Семенова та шшк
Метою статтi е розгляд проблем та перспектив розвитку освп>лх кредита та можливiсть Тх поширення в УкраТн як дiевого шструменту фiнансування вищоТ освiти.
Державне фшансування вищоТ освiти у бiльшостi краТн супроводжуеться останнiм часом введенням платного навчання.
1дея переходу на платну осв^у викликае серйозний опiр. Проте варто визнати, що единим виршенням про-блеми модернiзацiТ вищоТ освiти е розставання iз ста-
рими поглядами i поеднання принципiв державного i приватного фiнансування. Розглянемо можливi джере-ла недержавного фiнансування:
1. Засоби домогосподарств в УкраТш, безумовно, е досить обмеженими: швидке зростання питомоТ частки платноТ освiти в УкраТш (з 15 % в 1995 р. до 60 % у 2008 р.) стикаеться з невисоким рiвнем фшансових мо-жливостей в^чизняних домогосподарств. Нерiдкими е випадки, коли студент залишае вуз через неможливють продовжувати оплату навчання.
2. Заробпжи студента пiд час навчання складають iстотну частину фшансування здобуття вищоТ освiти у деяких краТнах, зокрема, в США. Але в УкраТш розвитку цього джерела фшансування перешкоджае недостатшй рiвень мобтьност ринку працi. Крiм того, працюючий студент не може придтити весь свш час навчанню.
3. Засоби працедав^в можуть слугувати одним з джерел фшансування, але для корпоративноТ пщтрим-ки вищоТ освiти в Росп поки що не створен досить по-тужнi стимул-реакцiТ.
4. Пщприемницька дiяльнiсть унiверситетiв може бути корисним джерелом доходу, але це джерело фшансування легко переоцшити, що може привести до зме-ншення уваги керiвникiв на виршення ключових за-вдань учбового закладу.
5. Добродшш пожертвування, звичайно е корисними, i побудова потужноТ мережi випускникiв може допомог-ти розвитку цього джерела доходу для вищих учбових закладiв, але не е мщним фундаментом для фшансування системи.
6. Майбутш зароб^ки студенев. Доступ до них за допомогою надання студентських позик е корисним i потенцшно iстотним джерелом фшансування. УкраТна -не перша i не остання краТна, що зштовхнулася з проблемами переходу вщ державного до змiшаного варiа-нту фiнансування вищоТ освiти. У 90ч роки ХХ столiття вищу школу бтьшосп захiдноевропейських краТн вра-зила фiнансова криза, багато в чому пов'язана з уповь льненням темтв зростання державноТ пiдтримки вищих навчальних закладiв, що супроводжувалося одночас-ним збiльшенням чисельностi студентiв. За останшх 40 рокiв чисельнiсть студенев майже у всiх захщноевро-пейських краТнах збтьшилася бiльш нiж у 10 разiв. Вщ-
© О. Драган, 2009
~ 56 ~
В I С Н И К Ки'|вського нацюнального унiверситету iменi Тараса Шевченка
бувся перехiд вiд елiтарноí до масовоТ системи вищоТ освiти, що охоплюе нинi в рiзних краТнах ЗахщноТ Свро-пи вiд 1/3 до 2/3 випускнигав середньоТ школи [1].
Рiзнi краТни по-рiзному вирiшували проблеми, що ви-никли у вищм освiтi, але реформи системи фшансування вищоТ освiти були нацiленi на посилення ринкових тенденций - через децентралiзацiю i жорсткiший облк витрат i значне збiльшення обсяпв приватного фiнансування. Йдеться про встановлення плати за навчання, змiну умов надання стипендй введення системи освл>лх кредитiв, активне залучення приватних фiрм у фiнансування вищоТ освiти, розвиток ринкових вщносин у цiй сферк
У зарубiжних краТнах спiввiдношення державного i приватного фiнансування вищоТ освiти неоднакове: у Нiмеччинi, Австрií i lталií питома вага державного фь нансування у витратах на вищу осв^у складае близько 90 %, у Великобритании Португалií i Фшлянди - прибли-зно 80 %, в Данií, Швецií i 1рланди - приблизно 2/3, в США i Канадi - 50 % i 73 %, вiдповiдно [2].
Проаналiзуемо ефективнiсть двох систем фшансу-вання вищоТ освiти - американськоТ та европейськоТ. У першому випадку за навчання сплачують у першу чергу студенти - самi або за допомогою кредитних оргаыза-цй а в другому - комерцмы спонсори, державнi i доб-родшы органiзацií. Американська система, таким чином, виходить з того, що вища осв^а - це товар, що продаеться i купуеться за грошi i дае можливiсть покуп-цевi знайти високооплачуване робоче мюце.
У европейськiй системi вища осв^а фiнансуеться в першу чергу державою, вона виходить з того, що вища осв^а - сусптьне благо, яке громадянин мае право зажадати вщ суспiльства в порядку боротьби за спра-ведливiсть. Рiзнi пщходи дають i рiзнi результати: американська система вищих навчальних закладiв е одним з головних джерел економiчноТ потужност США, евро-пейська система - одним з головних чиннигав загально-го економiчного застою ЗахщноТ Свропи.
Показово, що вища школа останшм часом е джере-лом потужних соцiальних потрясiнь i дестабiлiзацií сус-пiльства (досить пригадати про виступи студенев у Па-рижi). Якщо питання про необхщнють приватного фь нансування вищоТ освiти вважати вирiшеним i поверну-тися до джерел цього фшансування, то найбтьш перс-пективним з них, як показуе досвщ, е осв^ш кредити.
Освiтнi кредити е основною формою фшансування вищоТ освiти в КитаТ, Швеци, Япони. Багато краТн ввели систему освiтнiх кредитiв для того, щоб мiнiмiзувати бюджеты витрати на вищу освiту i поступово перейти до ситуаци, коли вузи фшансуються в основному за рахунок встановленоТ ними плати за навчання. Так сталося в Австрали, Великобритании Нiдерландах, Новiй Зеландií, США. Кредити студентам для оплати навчання надають-ся державою, самими учбовими закладами, приватними оргаыза^ями. У двох останшх випадках держава, як правило, виступае гарантом повернення кредт1в.
Розглянемо переваги осв^шх креди^в у порiвняннi з iншими формами фiнансування:
^ у всiх випадках (коли держава забезпечуе без-коштовну вищу осв^у) здобуття вищоТ освiти одними людьми оплачуеться за рахунок вах платниш податкiв, велику частину яких складають люди, що такоТ освiти не мають. Надання освп"шх кредитiв забезпечуе певний рiвень справедливостi, оскiльки в цьому випадку за навчання розплачуеться той, що в майбутньому здобуде вищу осв^у, а не той, хто подiбноТ осв^и не здобув;
^ ця форма фшансування не дискримшуе осiб з амей з низькими доходами, надае Тм реальну можли-вiсть здобути осв^у, а повертати отриманий кредит вони будуть згодом зi своТх вищих доходiв;
^ широке використання осв^ых кредитiв скорочуе витрати держави на осв^у, знижуе навантаження на державний бюджет;
^ необхiднiсть отримання кредиту для здобуття освiти стимулюе вiдповiдальнiше вiдношення самих студенев до свого навчання - адже Тм потрiбно буде повертати кредит з власних доходiв, рiвень яких зале-жатиме вiд якост освоення освiтнiх програм.
В той же час слщ усвiдомлювати, що у системи освь тнiх креди^в е своТ проблеми, i недолги, у тому числi:
^ освггы кредити можуть стимулювати студентiв вищих навчальних закладiв починати працювати ще пщ час навчання у ВНЗ, що ютотно знизить вщдачу вiд вкладень у вищу освггу i збiльшить вiдсоток вiдрахованих з ВНЗ студенев. Як приклад можна привести США i скандшавсьга краТни. Проте зв'язок мiж продуктивною навчання студе-нтiв вузiв i введенням освiтнiх кредитiв не е очевидним. Тим б^ьше що зростання питомоТ частки працюючих студенев е на сьогоднi загальносвiтовою тенден^ею.
^ система освiтнiх кредитiв може виявитися дис-кримiнацiйною вiдносно оаб з невисокими доходами i жшок, що здобули вищу освiту, але мають д^ей, що потiм не працюють у зв'язку з Тх народженням;
^ до основних труднощiв в органiзацií надання студентських позик вщноситься також безробiття;
^ ще одшею проблемою е високi оргашзацшш витрати, особливо державних агентств, що надають освь тнi кредити. Так, якщо в розвинених краТнах адмшютра-тивн витрати складають близько 1 %, то в краТнах Ла-тинськоТ Америки - вщ 15 до 20 %. Багато фахiвцiв приходять навiть до висновку, що загальний ефект в окремих випадках такий низький, що надання стипендш було б ефективншим мехашзмом, ыж надання позик;
^ перешкодою е неготовнють кредитних оргаыза-цш надавати кредити пiд майбутнi доходи студента -позичальника, осюльки не розглядають ц доходи як достатню гарантю забезпечення повернення кредиту. У свою чергу, багато амей, як володють майном, до-статнiм для заставного забезпечення освлшього кредиту, бояться обтяжувати себе довгостроковим кредитом на велику суму, тому що у них вщсутшй досвщ подiбних запозичень. Малозабезпечен ам'Т з високою вiрогiднiс-тю не братимуть осв^ы кредити, навiть якщо вони ви-даються пiд нульову реальну процентну ставку;
^ найсерйознiшою проблемою е забезпечення повернення освiтнiх кредтчв. Часто кредити перетворю-ються на дорогу форму гранту, i в результату скорочен-ня витрат держави на вищу осв^у не вщбуваеться. На-впаки, у держави з'являються додатю^ зобов'язання.
Вiдсоток невиплати студентських позик ютотно вщрь зняеться в рiзних краТнах. Вважаеться, що в краТнах, що розвиваються, рiвень повернення 50 % позик, наданих на здобуття вищоТ освiти, е високим показником. 1нколи вщсоток неоплачених позик досягае i навiть перевищуе 90 %. Яскравим прикладом е Нова Зеландiя, де 90 % студентських позик не повертаються позичальниками. Слщ зауважити, що розширення сфери використання студентських позик збтьшуе вщсоток неповернень.
Так, високий вщсоток невиплати студентських позик у США виявився результатом надання можливост отримати гарантоване фшансування студентам профе-сшних, комерцшних i короткострокових курав. 1снують три основы причини невиплати позик: не можу платити, не платитиму i заплачу тзшше. Реальний вщсоток невиплати позик, який вщображае невиплату з боку тих, хто дшсно не мае абсолютно жодноТ можливост платити, а також тих, хто просто не хоче повертати борг, е низьким. Студенти, як правило, затримують виплати, якщо мають низький рiвень доходiв [4].
Проте в pa3i використання тако''' схеми кредитуван-ня, при ягай можна вiдкласти виплату боргу, поки дохщ е дуже низьким, як, наприклад, у випадку i3 студентсь-кими позиками, повернення яких засноване на розмiрi доходу, вщсоток невиплати позик буде радикально ще нижчим. Ця схема не впливатиме негативно на позича-льнигав, яга хочуть виплачувати своТ борги i вiдновлять щомiсячнi виплати, як ттьки вирiшать своТ проблеми.
I все-таки переваги фшансування вищоТ осв^и за рахунок освiтнiх кредитiв розцшюються в багатьох краТнах вище за витрати, пов'язан з введенням цього шсти-туту. До того ж багато перешкод i недолив осв^ых кредитiв можуть бути мiнiмiзованi у випадку, якщо сама система кредитування стане досконалшою. Добре роз-робленi системи позик повиннi володiти такими основ-ними параметрами:
s позики за обсягом мають бути оптимальними;
s вiдсоткова ставка кредитування мае бути рацю-нальною;
s механiзм повернення позичених коштiв мае бути ефективним, справедливим i реальним.
Добре продумана система позик, на нашу думку, повинна вщповщати трьом характеристикам:
1) вс студенти повинн мати право на отримання позик, як зараз це реалiзуеться в скандшавських краТнах, для того, щоб розвивати приватну вщповщальнють. Обсяг позики мае бути достатым для покриття вах витрат на навчання i мешкання, iнакше студенти з малозабезпече-них сiмей постраждають у зв'язку з необхщнютю працюва-ти. Бтьш того, необхiдно ввести гнучку систему оплати, оскiльки и вщсутнють дорого обходиться уряду i йде на користь студентам iз забезпечених амей. Звтьнення вiд плати слщ застосовувати лише до студенев з малозабез-печених сiмей, наприклад, у формi грантiв, а останнi пови-ннi вiдшкодовувати частину вартостi навчання;
2) виплати необхщно спiввiдносити з доходом, як у Швеци або Великобритании осгальки вони автоматично ствставляються з можливiстю сплачувати за навчання: боржники з низьким або нульовим доходом можуть не здшснювати виплати, i, за певною вщмпжою, виплати збтьшуються або скорочуються по вщношенню до доходу за вщповщною гнучкою процентною ставкою. Таким чином, жоден боржник не матиме значних проблем з дуже великими виплатами, i держава не буде виму-шена субсидувати протягом певного перюду сплату вщсотгав замють боржника, в той час, коли позичальник вже може почати повертати позику. Бтьш того, стввщ-несен з доходом виплати скорочують вщсоток знець нення, осктьки збираються разом з податками;
3) студенти повинн виплачувати вщсоток, осктьки субсидування процентноТ ставки дорого обходиться державi i дае студентам привщ як можна довше виплачувати позику або завершувати навчання. Проте високi ставки можуть перешкодити студентам брати позики, що приведе до скорочення галькост бажаючих отрима-ти вищу освiту, проценты ставки мають бути обмежен вщсотком iнфляцiï пiд час навчання, а пюля закiнчення навчання зрости на один або два вщсотки.
В УкраТш вже е деякий досвщ осв^нього кредитування. Студентськi позики сьогодш надають такi втиз-нян i iноземнi банки, як ПУМБ, Дiамантбанк, UniCreditBank, Укрсоцбанк, Фiнанси та кредит та шшк Ми вже зазначали, що у захщних вищих навчальних закладах передбачен рiзноманiтнi пщходи до кредитування навчання, яга враховують саму специфку одер-жувано' освiти. В Украïнi поки нав^ь тi нечисленнi вп"-чизнянi банки, яга надають кредити на навчання, не диференцюють умови кредитування при отриманн першо' вищо' освiти або освiти МВА.
При цьому банк контролюе цтьове використання позики. Кредиты кошти перераховуються на рахунокт на-вчального закладу безготiвковим шляхом iз зазначенням призначення платежу. Сам кредит може оформлюватися як на студента, так i на батьгав. Основною умовою е пла-ежна здатнють клiента та прописка за мюцем розташу-вання банку не менше одного року. Це означае, що студенти з регюыв, яга бажають навчатися в столицу пови-нн позичати кошти за мюцем проживання. А сам факт, що при успшному вступ студент вимушений буде змь нювати мюце прописки (як мiнiмум на гуртожиток), ро-бить отримання такого кредиту для абп^ента нереаль-ним. Цкавим е i мiнiмально припустимий вк, який для позичальника складае 21 рк, що вже виключае отримання позики для бтьшосп вступнигав, яким пiсля школи виповнилося не бтьше 18 рокiв. Банкiри визнають подь бнi невiдповiдностi, тим не менш, сподiваються на успiх i розвиток освтього кредитування в УкраТ'ы [3].
На сьогоднi можна видтити наступне рiзновиду про-грам осв^нього кредитування, що iснують в УкраМ
s комерцiйне кредитування банками - на загаль-них умовах;
s комерцiйне кредитування банками на партнерсь-ких засадах з визначеними ВНЗ - на бтьш птьгових, у порiвняннi iз загальними, умовах;
s кредитування навчання в окремих ВНЗ з викори-станням благодшних внескiв.
Проте загальна ктькють виданих кредитiв не пере-вищуе на кiнець 2008 р. 3 тис., що складае всього 0,05 % вщ загально'' галькост студентiв ВНЗ. Якщо вра-хувати, що частина креди^в видана на здобуття друго' вищо'' освiти i пщвищення квалiфiкацiï, то ця частка буде ще меншою. Сьогодн попит на освпн кредити практично не задоволений. При цьому потенцшний ри-нок освiтнiх кредитiв в Украшу за оцiнками експертiв, складае 1,5 млрд. доларiв. Таким чином, зарано на сьогодш говорити про те, що в УкраТш почала формувати-ся система осв^нього кредитування.
На нашу думку, основними перешкодами на шляху становлення системи освгтнього кредитування в УкраТы е:
1. Високi проценты ставки - до 26 % рiчних, в серед-ньому - 18-22 % рiчних. Нижчi ставки, оголошен банками, зазвичай супроводжуються додатковими га^сшними банку за вщкриття i обслуговування рахунку, перерахування i т. д., що зрештою доводить ставку до середнього ринково-го рiвня. При стандартному термн освпшього кредиту 10 рокiв сплата вщсотгав збтьшуе для позичальника запози-чену в банку суму в 2-2,3 рази. Щомюячний плалж при сумi кредиту 15 тис. доларiв (з вщстроченням погашення на час навчання) може максимально складати близько 500 доларiв, а при кредитi у 25 тис. - 650 доларiв. При такому рiвнi мiсячних платежiв по кредиту позичальниковi вiдразу пюля отримання диплому потрiбно отримати роботу iз заробiтком не менше 1000 доларiв на мiсяць або розраховувати на допомогу сво'х близьких.
2. Вщсутнють вщстрочення по сплат вiдсоткiв у пе-рiод навчання i неможливють узяти кредит для оплати супутшх витрат - харчування i мешкання студента, що обмежуе використання кредиту для студенев денно' форми навчання.
3. Складнощi iз забезпеченням креди^в. Неможли-вiсть застави самого предмету кредитування приводить до необхщност використання шших форм забезпечення зобов'язань по кредиту, переважно поручительств -родичiв i знайомих студенев i абiтурiентiв.
4. Висока iнфляцiйна складова, що приводить до зростання процентной' ставки.
5. Невеликий досвiд надання "довгих" кредитiв вт чизняними банками i головним чином короткостроковий
~ 58 ~
В I С Н И К Ки|'вського нацюнального университету ÏMeHÏ Тараса Шевченка
характер nacMBÎB комерцiйних 6aHKiB, збiльшення ризи-KiB банюв при довгостроковому кредитуванш призво-дить до пiдвищення вщрахувань на формування обо-в'язкових резервiв на можливi втрати по позиках, що у свою чергу, вщбиваеться на рiвнi вiдсотка.
6. Недовiр'я населення по вiдношенню до бангав, особливо при вступi з ними у тр.вал кредитнi вщносини.
7. Банки, зi свого боку, не завжди усвiдомлюють пе-рспективи qieï форми кредитування: освiтнe кредитування може закласти основу для залучення надшно'Т клieнтськоï бази на тривалий термш: студент, що отри-мав освiтнiй кредит, у майбутньому прийде в свш банк i за шотечним, i за споживчим кредитом, i за кредитом на невщкладш потреби.
8. Розмiр плати за осв^у не вiдповiдаe фактичним витратам ВНЗ на навчання студенев, вона зазвичай е завищеною.
П1дводячи пщсумок анал1зу розвитку осв1тнього кредитування в УкраТш, слщ зазначити, що, не дивлячись на наявнють певного роду проблем, як загальних для вс1х краТн, так i типових для сучасноТ в1тчизняноТ еконо-м1ки, ця форма фiнансyвання вищоТ освiти володie великим, не до кшця pеалiзованим на сьогоднi потен^а-лом. Для його yспiшноТ pеалiзацiТ потpiбною е державна пiдтpимка, перш за все - в частиш ретельного оргашза-цiйно-пpавового забезпечення i вибору найефективш-шоТ для УкраТни схеми надання осв^шх кpедитiв.
1. Аналитический доклад "Кредитование образования" / Институт Восточной Европы. По заказу Фонда "Новая Евразия". Рук. проекта В.В. Анашвили. - М., 2006. 2. Le Grand J., Propper G., Robinson R. The Economics of Social Problems. 3rd ed. L.: Macmillan, 2008; Мошенець О. Знання за чyжi гpошi // 1нвестгазета. - 2006. - № 35; Попова Т.Л. Образовательные кредиты: опыт, проблемы, перспективы // Экономика высшего образования. - 2006. - № 4.
Надшшла до редколегп 09.06.2009
К. Паливода, канд. екон. наук
Ф1НАНСОВ1 МЕХАН1ЗМИ ТА ПРАКТИКА ЗАЛУЧЕННЯ ЗАОЩАДЖЕНЬ НАСЕЛЕННЯ
ЯК ДЖЕРЕЛА КАП1ТАЛЬНИХ 1НВЕСТИЦ1Й
У cmammi розглядаються можливостi залучення заощаджень населення з точки зору ефективностi ïx майбутньо-го використання як джерела iнвестицiй.
Describes different possibilities of keeping household savings from the point of view of the effectiveness of their future use as an investment resource.
В УкраТш поступово складаеться становище, харак-терне для сучасного етапу розвитку демократично-ринкового сусптьства - громадяни виступають не лише джерелом влади як виборщ але й джерелом фшансових ресурав для економки. Уже зараз грошовi ресурси у власност фiзичних оаб перевищують суми втьних кош^в у корпоративному сеюгр й державного та мюцевих бюдже^в разом узятих, i в подальшому ця рiзни-ця буде лише збтьшуватись. Вщповщно, шституцшний механiзм фшансовоТ системи мае бути спрямований перш за все на залучення в якосл швестицшного ресурсу саме цих кош^в, тодi як до цього часу основна надiя покладалася на зовнiшнi запозичення, а на прак-тицi обсяг капiтального швестування обмежувалися можливостями нагромадження власних ресурав пщ-приемств. У той же час обсяг грошових ресурав населення перевищуе фактичний обсяг уах швестицш, що нaдiйшли з-за кордошв за всi роки незалежностi. При цьому зовшшш iнвестицiТ, не лише прям^ а й зaлученi на боргових засадах, у бтьшост вкладалися прямо у фiнaнсовий оборот, тобто були швести^ями просто заради отримання спекулятивного прибутку (що, зреш-тою, i втягнуло УкраТну у вир св^овоТ фiнaнсовоТ кризи).
У нашш реaльностi проявляеться принципова вщмш-нють мiж нашою державою й розвинутим свiтом - украТ-нцi збер^ають своТ заощадження таким чином, що ц кошти з утрудненнями можуть вкладатися в економiку як швестицшш. Як i в багатьох шших сферах жит^яльно-стi, у грошових справах украТнц надзвичайно консерва-тивш - часто зберiгaють заради самого збер^ання, "щоб було". До вродженого консерватизму додаеться пркий досвiд - розпад СРСР знищив заощадження радянських чаав; ппершфля^я кiлькa рокiв пщряд розчиняла поточ-нi зaробiтки, а фшано^ пiрaмiди витягали заощадження тих, хто примудрявся заробити й у непевш часи.
Протягом 2004-2008 роюв становище нiби стабозу-валося, громадяни все бтьше коштiв вкладували у фь нансову систему, однак чергова кризи перервала цю позитивну тенденцю. Попвка знову осiдaе в домашшх схованках: "На кiнець лютого 2009 року залишки за го-таковими коштами в обiгу поза депозитними корпораць
ями (М0) становили 147.5 млрд. грн. i зменшилися за мюяць на 2.7 млрд. грн., або на 1.8%. У лютому 2008 року цей показник складав 106.91 млрд. грн." [1].
В укра'Тнському суспiльствi й без кризи юнуе недовь р'я до фшансового сектору в цiлому. Хоч у краТш iснуе досить розвинена фшансова система, е висококвaлiфi-кованi фахiвцi й консультанти, абсолютна бiльшiсть украшав приймае рiшення про напрямки використання сво'Тх коштiв самостiйно, керуючись у кращому разi прикладом успшних родичiв i знайомих, а нерщко - чутка-ми чи рекламою. Це в розвинутих краТнах "через посе-редникiв оформляють 60-70% уах креди^в i до 95% страховок" [2], а в нас звертатися за консульта^ею до фшансових фахiвцiв поки не прийнято. Для нас зовам незвично, що "фшансовими справами бтьшосл найба-гатших родин у свт опiкуються спецiалiзованi сiмейнi швестицшш офiси (С1О). Основною метою створення таких структур е управлшня консолщованим сiмейним iнвестицiйним портфелем, оптимiзацiя програм здобут-тя освiти пiдростаючого поколшня, пiдбiр хатнього персоналу, оргашза^я перельотiв усiх членiв сiм'ï. Автори дослщження нарахували понад тисячу таких С1О, в управлiннi яких перебувае активiв на суму понад 100 мтьйошв доларiв. ... А ктькють аналогiчних структур, що управляють катталом одразу кiлькох сiмейств, оць нюеться на порядок вищим показником" [3].
Традицмною сферою зберiгання особистих заощаджень украшав е банкiвська система (окрiм тих, якi три-маються в гствковому виглядi в домашшх схованках). Депозиты вкладення фiзичних оаб остaннi роки (не буде-мо поки зважати на фшансову кризу) зростали вслщ за приростом особистих доходiв, до того ж - у повшй вщповь дностi з постулатом Д. Кейнса про випередження заощаджень перед споживанням у склaдi цього приросту.
Бангавська система УкраТни була готова до такого приросту й успшно поглинула наростаючий потк грошових кош^в. Мiж тим, зaрубiжнi радники не вiрили в таку Тх здaтнiсть i радили довiрити цю важливу справу зaрубiж-ним банкам. Так, старший менеджер американсько'Т кон-салтингово'Т компанп BearingPoint, радник НБУ Брайан Стайерволт на третьому щорiчному "Схщноевропейсь-
© К. Паливода, 2009
