3. 1ванова I. Б. Сощально-психолопчш проблеми дiтей-iнвалiдiв. — К.: Логос, 2000. — 82 с.
4. Левченко И.Ю., Приходько О.П. Технология обучения и воспитания детей с нарушением опорно-
двигательного апарата. — Москва, 2001. — 167 с.
5. Сощальна робота з батьками, що мають дитину-швалвда. Методичш рекомендацп За заг. ред.
А. О. Бучака. — Рiвне, 2001. — 40 с.
6. Сощально-педагопчна робота з диъми та молоддю з функцiональними обмеженнями. Навчально-
методичний посiбник для соцiальних працiвникiв i соцiальних педагогiв / За ред. проф.
А. Й. Капсько!. — К.: ДЦССМ, 2003. — 168 с.
7. Стинська В. Змют роботи сощального педагога iз ам'ями дiтей-iнвалiдiв. Збiрник наукових праць.
Педагопчш науки. Випуск 41. — Херсон: Видавництво ХДУ, 2006. — 400 с.
Юля КАНЕВСЬКА
ОСОБЛИВОСТ1 СОЩАЛ1ЗАЦП ДИТИНИ У С1М'1 В1ЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ
У статтi обтрунтовано актуальтсть проблеми соцiалiзацii дитини у ам 'г втськовослужбовця та особливостi цього процесу. Проанал1зовано сnецифiку сШейного виховання, показам шляхи покращення сШейног взаемодп. На основi психолого-педагогiчного аналiзу функцiонування вказаног категори сшей визначеш новi тдходи до процеав соцiального виховання та соцiалiзацii дитини.
У сучасних умовах, коли в Укра!ш здшснюеться буд1вництво украшсько! правово! держави, одним ¡з стратепчних загальнонащональних прюритепв державно! пол1тики е сощальний захист вшськовослужбовщв та !х имей. За сво!ми характеристиками им'я вшськовослужбовця е динам1чною диференцшованою сощальною структурою, що видозмшюеться внаслщок збшьшення або зменшення кшькосп И члешв, проходить р1зн1 етапи становлення i розвитку, вдосконалюеться виконанням сво!х функцш, збагачуе змют життед1яльност1 i досвщ виховання, робить свш внесок у матер1альн1 i духовш щнносп народу. II особливютю е матер1альна i моральна вщповщальнють члешв имЧ один перед одним i перед сустльством загалом [6, 56].
Роль с1м'! в суспшьсга незр1внянна за своею силою з жодними шшими сощальними шститутами, оскшьки саме в с1м'! формуеться i розвиваеться особистють людини, вщбуваеться оволодшня сощальними ролями, необхщними для безбол1сно! адаптаци дитини в сусшльствь Ом'я е першим виховним шститутом, зв'язок з яким людина вщчувае протягом усього свого життя. В с1м'! закладаються основи моральност людини, формуються норми поведшки, розкриваються внутршнш св1т i шдивщуальш якост особистость Ом'я сприяе не тшьки формуванню особистосп, а й самоствердженню людини, стимулюе II сощальну, творчу активнють, розкривае шдивщуальнють.
Дослщженням шм'! як сощального шституту та явищ, пов'язаних з II функщонуванням, займалося багато втизняних i заруб1жних вчених (Ю. Азаров, М. Буянов, А. Волкова, В. Гуров, З. Зайцева, В. Постовий, В. Сухомлинський, А. Харчев та ш). Особливост имей вшськовослужбовщв вивчали М. Бабенко, М. Ротань, I. Зверева, Г. Лактюнова. Однак дониш не висвггленими залишаються проблеми функщонування сiм'I' вшськовослужбовця, змют та основш напрямки соцiально-педагогiчноI роботи з нею, особливосп соцiалiзацiI дитини у такш сiм'I.
Актуальнiсть проблеми виховання дтей у сiм'ях вшськовослужбовщв на загальнодержавному та суспiльному рiвнях, недостатне висвiтлення змiсту сощально-педагогiчноI роботи з цiею категорiею дтей у теоретичному i практичному аспектах, невизначенють шляхiв вдосконалення II зумовила мету статт1 — виявити особливосп соцiалiзацiI дитини в сiмЧ' вшськовослужбовця та обгрунтувати основнi напрямки сощально-педагогiчноI роботи з цiею категорiею дiтей.
Порiвняно з iншими сощальними шститутами сiм'я вiйськовослужбовця мае певш особливостi, що iстотно впливають на становлення особистосп дитини. Це:
а) наявнють усix форм життедiяльностi людини, що реатзуються через функцiI им'1\ В результатi сiм'я вiйськовослужбовця формуе власний спосiб життя, мiкрокультуру, основою я^' е цiнностi й елементи культури сустльства чи окремих його сощальних прошаркiв;
б) включенiсть дитини в пм'ю з дня II народження, формування саме в пм^ перших уявлень про те, що добре i погано, що таке добро i зло, коли дитина найбшьшою мiрою
сприймае виховнi впливи. Фактично сiм'я е першою сполучною ланкою мiж людиною i суспiльством, яка передае вщ поколiння до поколшня генетичний код, певнi соцiальнi щнносп, що на суб'ективному piвнi е цшнюними opiентацiями членiв им'1;
в) безперервнють i тривалiсть контакту людей рiзноl статi, вiку, з рiзним обсягом життевого досвiду призводять до штерюризаци дiтьми зразкiв поведiнки насамперед батьюв i тiльки потiм — людей поза шм'ею;
г) переважно емоцiйний характер зв'язкiв мiж членами им'1, що базуються на любовi i симпати, створюе сприятливу основу для спрацювання таких неусвiдомлюваних дитиною соцiально-психологiчних механiзмiв впливу, як наслщування, навiювання, психiчне "зараження". При цьому забарвлешсть емоцiйних контактiв впливае на формування почуття задоволення (незадоволення) собою та оточенням [3, 126].
Який би бш сощалзаци дитини ми не взяли, завжди виявиться, що виршальну роль в 11 ефективносп (на тому або iншому вшовому етапi) вiдiграе сiм'я, оскiльки вона:
- забезпечуе фiзичний та емоцшний розвиток дитини. У дитинствi шм'я вiдiграе визначальну роль, що не може бути компенсована шшими шститутами соцiалiзацil. В дитячому, молодшому шкшьному i пiдлiтковому вiцi 11 вплив залишаеться провiдним, але перестае бути единим. Поим роль ще! функци зменшуеться;
- впливае на формування психолопчно! статi дитини. У першi три роки життя цей вплив визначальний, тому що в шм'! йде незворотний процес статево! титзацп, завдяки чому дитина засвоюе атрибути приписувано! !й статi: набiр особистюних характеристик, особливостi емоцiйних реакцiй, рiзнi установки, смаки, поведiнковi зразки, зв'язаш з маскулiннiстю або фемiннiстю. 1стотну роль у цьому процесi шм'я продовжуе вiдiгравати i на наступних вшових етапах, допомагаючи або заважаючи формуванню психолопчно! стат пiдлiтка, юнака;
- вщграе провiдну роль у розумовому розвитку дитини (американський дослщник Дж. Блум виявив, що розходження в коефщенп розумового розвитку дггей, якi виросли в благополучних i неблагополучних сiм'ях, становить майже двадцять балiв), а також впливае на ставлення дтей, пiдлiткiв i юнаюв до навчання i багато в чому визначае його усшшшсть. На вшх етапах соцiалiзацil освiтнiй рiвень шм'!, iнтереси 11 членiв позначаються на штелектуальному розвитку людини;
- мае важливе значення в оволодшш дитиною сощальними нормами, а коли мова йде про норми, що визначають виконання нею шмейних ролей, вплив шм'! стае кардинальним. Так, дослiдження показують, що вибiр людини i характер спiлкування в имЧ' детермiнованi атмосферою i взаеминами в батьювськш шм'!. Батьки, котрi в дитинсга пережили недолiк уваги або яким не вдалось усшшно виршити в имЧ' сво! дитячi конфлшти чи проблеми, зв'язанi зi статевим дозрiванням, як правило, не здатш встановити зi своею дитиною тюний емоцiйний зв'язок;
- формуе фундаментальш цiннiснi орiентацil людини, що виявляються в соцiальних i мiжетнiчних вщносинах, а також визначають 11 стиль життя, життевi прагнення, плани i способи !хнього досягнення;
- вщграе велику роль у процесi сощального розвитку дитини в зв'язку з тим, що 11 схвалення, тдтримка, байдужнiсть чи осуд позначаються на прагненнях людини, допомагають !й або заважають шукати виходи в складних ситуацiях, адаптуватися до обставин, що змшилися, вистояти в мiнливих сощальних умовах. Цiнностi й атмосфера шм'! визначають i те, наскiльки вона стае середовищем саморозвитку й ареною самореалiзацil 11 членiв, можливi аспекти i способи того й шшого [4, 38].
Нинi вiдносини дтей i батькiв у имЧ' вшськовослужбовця стали складнiшими i проблемнiшими. Д^и отримують можливiсть проводити велику частину вшьного часу поза шм'ею або лише тд наглядом матерi. Цей час вони заповнюють заняттями, прийнятними серед однол^юв, i далеко не завжди тклуються про схвалення !х батьками. Авторитет батьювсько! влади сьогодш часто не спрацьовуе, на змiну йому повинен приходити авторитет особистост батькiв [2, 56].
Що стосуеться сiмейного виховання, то i тут у вшськових е своя специфша. За своею природою сiмейне виховання грунтуеться на почуттях. Спочатку шм'я, як правило, створюеться
на почутп любовi, що визначае етичну атмосферу цieï сощально1 групи, стиль i тон взаемостосунюв ïï членiв: прояв нiжностi, ласки, турботи, терпимост^ великодушностi, вмшня прощати, почуття обов'язку. Любов з ушм розмаïттям почуттiв, що супроводжуе дитину, починаючи з внутрiшньоутробного iснування до дорослосп. Це позитивно впливае на розвиток i виховання дитини: дае ш не минаюче вiдчуття щастя, надiйностi iснування, вiдчуття захищеностi вщ зовнiшнiх незгод, а в особi батькiв — авторитетних порадникiв, помiчникiв, захисникiв, старших друзiв.
Ще одшею особливiстю сiмейного виховання е те, що воно оргашчно зливаеться зi всiею життедiяльнiстю людини, котра росте: в ^m'ï вiйськовослужбовця дитина рано залучаеться у життево важливi види дiяльностi — iнтелектуально-пiзнавальну, трудову, суспшьну, цшшсно-орiентовану, художньо-мистецьку, iгрову, вшьного спiлкування. При чому проходить вс етапи — вiд елементарних спроб до найскладшших соцiально й особливо значимих форм поведшки.
Сiмейне виховання мае також широкий часовий дiапазон ди: воно продовжуеться все життя людини, вщбуваеться в будь-яку годину доби, будь-яку пору року. Його позитивний (або ш) вплив людина вщчувае навiть тодi, коли вона за межами дому: в школ^ на робот^ на вiдпочинку в шшому мiстi, в службовому вщрядженш. Сидячи за шкiльною партою, учень невидимими нитками пов'язаний з домом, шм'ею, багатьма проблемами, що його хвилюють.
У сучасних сiм'ях вшськовослужбовщв, передусiм у зв'язку з специфшою роботи батькiв — частими пере1'здами, дiти ранiше дорослiшають, швидше навчаються тому, як переборювати труднощi, долати стреси, характерш для нашого часу (зокрема, розлучення батьюв та ix наслiдки, конфлiктнi сiмейнi ситуацiï, проблеми достойного виживання тощо). Однак, як i рашше, орiентуватися в життевих цiнностяx допомагае дитинi ïï найближче оточення - шм'я, батьки. Вщ останнix вона повинна засвоювати i першi приклади поведiнки у рiзниx життевих ситуацiяx. Своï корективи у виховання тдростаючого поколiння вносить також вулиця, знайомi та незнайомi люди, ровесники, засоби масово].' iнформацiï, рiзнi соцiальнi iнститути. Чий вплив буде сильшшим — залежить вiд ciM'ï вiйськовослужбовця, мiцностi тих норм i переконань, яю вона закладае в дитини [8, 116].
Щоб досягти устху у виxованнi дитини, коли CTpiMra змiнюються умови процесу виховання, батькам-вшськовослужбовцям, як i шшим, уже замало засвоювати кращi надбання родинноï педагогiки й оволодiвати новими методами i прийомами. В сучасних умовах необхщш новi пiдxоди до процесу виховання, побудоваш на основi любовi та опiки. ïx сутшсть базуеться на тому, що ефективнють процесу соцiалiзацiï досягаеться завдяки любов^ яка не означае вседозволенiсть, але водночас е настiльки сильною, що дозволяе дгам робити помилки i навчатися на них. Лопка ж зосереджуеться на наслщках, якi е результатом цих помилок. Ц наслщки, у поеднаннi з батькiвським розумшням i спiвпереживанням разом iз дитиною проблем, несуть у собi великий виховний потенцiал, завдяки чому формуються правильна самоощнка дитини, ïï вмшня вирiшувати проблеми, гiдно поводити себе i виявляти емоци, грамотно робити життевий вибiр, ретельно обдумувати своï вчинки, а, отже, нести за них вщповщальнють. Вiд умiння батьюв — вiйськовослужбовцiв будувати стосунки з дитиною на основi любовi та лопки залежать ycпixи соцiалiзацiï, щастя в родиш.
У процесi соцiалiзацiï дитини iз сiм'ï вiйськовослужбовця як персонального середовища розвитку, необxiдно враховувати наступи принципи:
- дiти мають рости i виховуватися в атмосферi добра, любовi i щастя;
- батьки повинш зрозумiти i прийняти свою дитину такою якою вона е, i сприяти розвитку в нш кращого;
- виxовнi ди треба будувати з урахуванням вшових, статевих, iндивiдуальниx вiдмiнностей;
- дiалектична еднiсть щироï, глибокоï пошани до особистосп i високоï вимогливостi до неï повиннi лежати в основi сiмейного виховання;
- особистiсть батьюв — iдеальна модель для наслщування дiтей;
- виховання мае будуватися з опорою на позитивне в людиш, котра росте;
- вш види дiяльностi, що органiзовуються в сiм'ï з метою розвитку дитини, повинш бути побудоваш на грц оптимiзм i мажор — це основа стилю i тону спшкування з дтми в сiм'ï .
Головний закон сiм'I вшськовослужбовця, враховуючи iз специфiку II функцюнування: всi пiклуються про кожного члена пм% а кожний член сiм'I, вiдповiдно до своIх можливостей, шклуеться про всю сiм'ю. Дитина повинна твердо засвогги цей закон. Виховання дитини в сiм'I вiйськовослужбовця е пдним, безперервним надбанням нею в процес життя в сiм'I корисного, щнного життевого досвiду. Головнiй заиб виховання дитини — це приклад батьюв, 1х поведiнка та дiяльнiсть. Слова мають бути лише допомiжним засобом [7, 17].
Дуже важливо створити в имТ спокiйний, доброзичливий клiмат, коли нiхто нi на кого не кричить, а помилки i провини обговорюються без сварки та ютерики. Психiчний розвиток дитини, формування II особистосп великою мiрою залежить вiд стилю сiмейного виховання. Нормальний стиль — демократичний, коли дитиш надаеться певна самостiйнiсть, до неI вiдносяться з теплотою i повагою. Звичайно, необхiдний деякий контроль за поведшкою i навчанням дитини з метою надання ш допомоги у важких ситуацiях. Однак потрiбно сприяти розвитку самоконтролю, самоаналiзу та саморегуляци дiяльностi i поведiнки.
Ефектившсть реалiзацiI функцiй сiм'I у процес соцiалiзацiI дитини та II вихованш залежить багато в чому вщ того, чи вдалося батькам реатзувати 1х на основi дотримання принцитв соцiалiзацiI, та основних II завдань [9, 48].
Таким чином, им'я — це найважливший iнститут соцiалiзацiI дитини. Вона е персональним середовищем життя i розвитку iндивiда. Ом'я вщграе велику роль у процес соцiального розвитку дитини, забезпечуе II фiзичний та емоцiйний розвиток, впливае на формування психологи стаи [5, 81]. Усшхи сощатзаци дитини у имТ вiйськовослужбовця залежать вiд умшня батькiв будувати стосунки з дитиною на основi любовi та лопки, вiд дотримання основних принципiв виховання, вщ прагнення зрозумiти одне одного. Головним засобом виховання дитини е приклад батьюв, Их поведiнка i дiяльнiсть. Найважливiшою умовою ефективностi процесу соцiалiзацiI особистостi е iнтеграцiя сил уих соцiальних iнститутiв. У зв'язку iз цим зростае значення роботи сощального педагога як посередника мiж сiм'ею та iншими iнститутами сощатзацп дитини [1, 161].
Наше дослщження, безперечно, не вичерпуе усiх питань розглянутоI проблеми. В подальшому, на нашу думку, доцшьним е вивчення проблеми соцiальноI взаемодiI рiзних поколшь у сiм'I вiйськовослужбовцiв, визначення особливостей функцюнування имей, членами яких е жшки-вшськовослужбовщ.
Л1ТЕРАТУРА
1. Архипова С. П., Майборода Г. Я., Сощальна педагопка: Навчально-методичний поабник. — Черкаси-Ужгород: "Мистецька лш1я"; 2002. — 268 с.
2. Бочарова В. Г., Гуров В. II., Селюкова Л. Я. Социализация личности: социальный педагог, семья и школа. — Ставрополь, 1993. — 209 с.
3. Витек К. Л. Проблемы супружеского благополучия / Пер. с чеш. / Под ред. М. С. Мацковского-М.: Прогресс. 1988. — 144 с.
4. Джайнотт Х. Дж. Родители и дети — М.: Знание, 1986. — 348 с.
5. Ейдемиллер Е. Г., Юстицкий В. В. Семейная психотерапия. — Л.: Мед. книга, 1990. — 304 с.
6. Мудрик А. В. Сощальна педагопка: Навч. Поабник, для студенпв пед. вуз1в/ Ред. А. В. Сластьонша. — К.: Видавничий центр "Академ1я", 2000. — 192 с.
7. Заостровцев А. П. Социология семьи // Социально-политический журнал. — 1993. — № 9-10. — 36 с.
8. !гнатенко П. Р., Поплужний В. Л. Виховання громадянина. — К.: Видавничий центр "Академ1я", 1997. — 195 с.
9. Куликова Т.А. Семейная педагогика и домашнее воспитание. — М.: Наука, 1999. — 254 с.
1рина ЛЕВАНДОВСЬКА
СУСП1ЛЬНО КОРИСНА I БЛАГОДШНИЦЬКА ДШЛЬШСТЬ МОЛОД1ЖНИХ ОБ'бДНАНЬ В УКРА1Н1
У статтi проаналгзовано проблему впливу суспшьно корисно'1' i благодтницько'г' дiяльностi, яку здтснювали члени молодiжних об'еднань перiоду 20-30-х роюв ХХ столття, на процес ¡'хньо'г' соцiалiзацii. На основi архiвних матерiалiв, перiодичноi преси, тших джерел розкрито вплив молодiжних