CC BY
10
the ergonomics of the vertical posture. The combination of positional attitude and post-traumatic contractures of the joints of the lower extremities can influence the stability of the human body during static and kinematic loads.
Objective: to study the biomechanical parameters of the position of the hip, knee and ankle joints in asymptomatic volunteers.
Methods. The material of the study is protocols of biomechanical examination of 30 asymptomatic volunteers aged from 20 to 30 years (average age (22.4 ± 2.6) years).
Biomechanical studies were conducted using a platform statograph. The statograph determined the position of the projection of the line of gravity (LG) on the area of the support in the sagittal (LGY) and the frontal (LGX) planes. The statograph is connected to a transparent screen, on which the volunteer in a standing position in a comfortable posture determined the location of the following anthropometric landmarks relative to the line of gravity: i) in the sagittal plane - trochanter major, external sections of the knee joint space and the external ankle; ii) in the frontal plane on the right and on the left - anterior superior spines of the iliac bone, the lower pole of the patellae, the anterior sections of the articular space of the ankle joints.
The position of the anthropometric points of the joints of the lower extremities in the sagittal and frontal planes was conventionally taken as the position of the joint. The symmetry of the location of anthropometric landmarks in the frontal plane was also evaluated using asymmetry coefficients (right and left values of parameters): anterior superior spines of the iliac bone - ASS_Kas, lower patellar poles - KJ_Kas, anterior sections of the space of the ankle joints - AJ_Kas.
When statistical analysing, the median was determined with a value of the standard deviation, t-test was evaluated by the method of Student. The level of significance was p <0.05.
Results. Asymptomatic volunteers have a rather pronounced asymmetry of all the studied anthropometric paired points relative to the LG projection - 86.7% of cases. The most pronounced were positional stances in the ankle (AJ_Kas = 1.98 ± 0.27) and knee (KJ_Kas = 1.71 ± 0.20) joints with ipsilateral pelvic incline (ASS_Kas = 1.44 ± 0.09). However, the average lateral displacement of the projection of the LG turned out to be insignificant (LGX = - 0.02 ± 0.08 cm). Much less often (13.3% of observations) volunteers registered a symmetric position of paired anthropometric points relative to the LG projection in the frontal plane with the LGX parameter position almost in the center of coordinates of the statograph platform (LGX = - 0.04 ± 0.02 cm).
In the sagittal plane, the biomechanically ideal arrangement of the joints of the lower limbs relative to the projection of LG was noted in 27 (90%) volunteers. The hip joint was located in front of the LG projection (-3.87 ± 2.89 cm), the knee and the ankle joints were behind the gravity line (3.53 ± 0.78 cm; 9.91 ± 2.40 cm respectively). The projection of LG in the sagittal plane was located almost in the center of coordinates of the statograph platform (LGY = 0.42 ± 0.38 cm).
Conclusion
1. When asymptomatic volunteers standing comfortably, in the frontal plane, the predominantly asymmetrical position of the hip, knee and ankle joints relative to the projection of LG with compensatory lateroflexia of the pelvis to the less loaded leg with positional knee and ankle joints was revealed - 86.7% of observations.
2. When asymptomatic volunteers standing comfortably, in the sagittal plane, the neutral position of the hip, knee and ankle joints relative to the projection of LG is noted - 90% of cases. In 10% of observations, positional over-bending of the hip and knee joints was recorded.
3. Positional stance of the hip, knee and ankle joints in asymptomatic volunteers do not cause a significant displacement of the projection of LG in the sagittal and frontal planes. This indicates a sufficient mobility of body segments to hold a biomechanically rational vertical posture.
Key words: postural balance, position of the hip, knee, ankle joints of the lower extremities, asymptomatic volunteers.
Рецензент - проф. ДубЫн С. I.
Стаття надшшла 26.03.2019 року
DOI 10.29254/2077-4214-2019-1-2-149-184-188 УДК 616.853-053:615.213-035 Сухоносова О. Ю.
ОСОБЛИВОСТ1 ПЕРЕБ1ГУ ЕПШЕПСП У Д1ТЕЙ Р1ЗНИХ В1КОВИХ ГРУП
В ЗАЛЕЖНОСТ1 В1Д ОТРИМУВАНО1 ТЕРАПП Хармвська медична академт шслядипломноТ освгги (м. Хармв)
Зв'язок публшацм з плановими науково-дослщ-ними роботами. Робота е фрагментом науково-до-слщноТ роботи кафедри неврологи та дитячоТ неврологи ХаршвськоТ медичноТ академи шслядипломноТ освп"и «Патогенетичш та саногенетичш мехашзми в дiагностицi, лтуванш та реабшп"аци хворих з больо-вими та шшими пароксизмальними порушеннями при ураженнях периферичноТ та центральноТ нерво-воТ системи», № державноТ реестраци 0114U000519.
Вступ. Епшепая е одним з найрозповсюджешших й обтяжливих невролопчних захворювань з огляду на тривал^ь життя та швалщшсть, на яке страждае понад 70 млн оаб [1]. За одшею з останшх оцшок, епшепая становить 0,75 % вщ глобального тягаря хвороб [2]. Дослщження показали, що епшепая вра-жае вщ 0,5 % до 1 % дтей та е найчаспшим хрошч-ним невролопчним станом дитячого вту [3].
В УкраТш серед дитячого населення 0-17 рошв зареестровано 23583 дитини 23583 дитини з епшеп-
аею, що становить 3,1 випадкiв на 1000 дитячого населення, в Хармвськш област - 1458 дiтей (3,42 %о). В Укра!ш епiлепсiя займае 3-е мкце в структур! захворювань нервово! системи у дiтей [3]. Протя-гом року вперше дiагностовано ептепаю в Укра!ш у 3014 д^ей (0,4 %), в Харкiвськiй обласл - 196 осiб (0,46 9%) [4].
Епiлепсiя займае одне з основних мкць у струк-турi iнвалiдностi дiтей вiком до 18 ромв в Укран Показник швалщносп дiтей, хворих на епiлепсiю в Хармвськш областi становить 10,1 на 10 000 д^ей [4].
Дiти з дiагнозом «ептепая» стикаються з серйоз-ними проблемами. Самi напади, особливо при поганому контроле можуть призводити до швалщносп та порушувати здатнiсть дитини до навчання, водночас як вторинш чинники (стигма, вщсутшсть вiдомостей про стан) можуть негативно впливати на ix соцiальну та псиxологiчну функцiю [5,6].
Ептепая вiдзнaчaеться xронiчним перебiгом, тому важливим питанням е прогноз кiнцевого результату тТ лiкувaння: ремiсiя, розршення, розвиток фaрмaкорезистентностi або довiчне приймання про-тиепiлептичниx препaрaтiв (ПЕП) [7].
Пщ ремiсiею у теперiшнiй час мають на уваз1 повну вщсутшсть нaпaдiв упродовж 12 мiсяцiв. За да-ними ВООЗ, 70% хворих на ептепаю можуть досягти ремiсil [8]. Помiж хворих на ептепаю дитячого вту стiйкa ремiсiя спостеркаеться вiд 33% до 80%.
Поняття «розршення» ептепси, що вважаеться такою для оаб, якi або мали залежний вщ вiку синдром ептепси, але в даний час пройшли вiдповiдний вiк, або ям не мають нaпaдiв остaннi 10 ромв, iз яких не приймають протиепiлептичнi препарати принай-мнi останш 5 рокiв. «Розрiшення» - не обов'язково щентичне загальноприйнятому уявленню про «реми сiю» або «вилiкувaння». Для рiзниx конкретних цiлей можуть бути розроблеш i використaнi рiзнi практичн1 визначення [8].
Фармакорезистентна епiлепсiя - це невдача адекватного лтування двома переносимими, вщповщно обраними i використаними лiкaрськими засобами в монотерапи, або в комбшаци, для досягнення стшкоТ вiдсутностi нaпaдiв [9].
В ептептологи все бiльше уваги придтяеться проблемi неконтрольованих нaпaдiв, при наявност яких не завжди можна стверджувати про справжню фармакорезистентну ептепаю.
Неконтрольоваш напади призводять до когштив-них порушень, дезштеграци, сощально! дезадаптаци, а в важких випадках i до швалщизаци, тому особливо актуальним е вибiр ефективних методiв лiкувaння, ям дозволять покращити перебiг захворювання [8,9].
Мета дослщження: проaнaлiзувaти ефективнiсть протиептептичноУ терапи у дiтей рiзниx втових груп при тривалому спостереженнi в залежност вiд при-значених протиептептичних препaрaтiв i виявити фактори, що впливають на перебк ептепси.
Об'ект i методи дослiдження. Пiд нашим спо-стереженням знаходилася 1301 дитина у вiцi вiд 1 року до 17 ромв, якi страждають на ептепаю та як1 отримували протиептептичш препарати. Вони були розподтеш на нaступнi вiковi групи: 1 мк-1 рiк - 69 д^ей (5%), 1-6 рокiв 262 дитини (20%), 6-14 ромв -401 дитина (31%), 14-17 ромв - 569 д^ей (44%) (рис. 1). Уам хворим в динaмiцi було проведено ретельне
5%
■ 1 Mic-1 pi« ■ 1-6 poKie ■ 7-14 poKiB ■ 15-17 рок1в
Рис. 1. Розподш хворих за ВШоМ. сомaто-неврологiчне обстеження, електроенцефа-логрaфiя (ЕЕГ), ЕЕГ з вщеомошторингом, ЯМРТ головного мозку, лабораторш методи дослщження is контролем метaболiчниx покaзникiв, генетичне тес-тування та вiрусологiчне дослщження, консультаци iншиx спецiaлiстiв.
Результати дослщження та Тх обговорення. За формою ептепси пащенти розподiлилися наступним чином: симптоматична ептепая - 793 дитини (61%), щюпатична - 352 патента (27%), криптогена - 156 хворих (12%).
Ефектившсть терапи оцiнювaли таким чином:
- позитивним результатом вважалося повне куш-рування нaпaдiв або висока ефектившсть (зниження частоти нaпaдiв на 50% i бiльше) та утримання на терапи бiльше 6 мкящв;
- негативним результатом вважалися помiрнa ефективнiсть (зниження частоти нaпaдiв в межах 5025% та вщсутшсть ефективност (зниження частоти нaпaдiв 25% i менше, стан пaцiентa без змш).
Пaцiенти, якi були включен в наше дослiдження, отримували там препарати: карбамазепш, окскарба-зепiн, вальпроати, ламотриджин, тотрамат, левети рацетам (рис. 2).
■ карбамазетн ■ вальпроати ■ ламотриджин
■ топирамат ■ леветерацетам
Рис. 2. Розподт пащенлв за ПЕП.
На момент дослiдження 807 хворих перебували на монотерапи (62%), 468 - на дуотерапи (36%), 26 отримували (2%) 3 та бтьше антиконвульсанлв (рис. 3).
Всього лтування кaрбaмaзепiном i окскарбазе-пiном було призначено 342 патентам, при цьому у 151 хворих (44,15%) отримано виражений позитив-ний ефект, у 191 хворих (55,85%) ефект вщ терапи був вщсутнш. Нaйбiльш ефективним було його застосу-вання у вiковiй грут 1-6 рокiв (табл.). Найменш ефективним було у грут 6-14 ромв, що можна пояснити
Рис. 3. Розподт пащенлв за кiлькiстю отримуваних ПЕП.
збiльшенням кiлькостi хворих на щюпатичш форми епiлепсií з такими типами нападт, як наприклад, аб-санси та мiоклонií, при яких карбамазатн може ви-зивати аграващю.
ефект, в 14,3% ефективнiсть вщ терапй' ламотриджи-ном була низькою (табл.).
322 хворих отримували тератю топiраматом. По-зитивний ефект в^^чався у 61,18% хворих, а 38,82% пащен^в залишалися резистентними до терапй' тот-раматом (табл.).
226 дiтей отримували лтування левелрацета-мом. У 70,80% пащен^в була досягнута клiнiчна ре-мiсiя, у 29,20% хворих спостерiгався резистентний переб^ (табл.).
У 45% пащен^в, якi отримали два (39%) або бть-ше протиепiлептичних препаратiв (6%), ефектившсть лiкування була нижчою, шж в групi монотерапй'. Кли шчна ремiсiя (з хорошою лiкарською переносимютю та утриманням на терапй') була досягнута у 27,5% пащен^в, зменшення кiлькостi нападiв> 50% у 28,9% пащетчв, вiдсутнiсть ефекту лiкування спосте-Таблиця. рiгалося у 43,6% пащен^в.
Розпод1л пац1ент1в р1зних в1кових груп за ефективн1стю л1кування
Протиешлептич-ний препарат BiK 1 мкяць- 1 р^, % 1-6 ромв, % 6-14 ромв, % 15-17 роюв, % Всього, %
карбамазепш, окскарбазепш позитивний ефект 0,00 19,88 18,13 6,14 44,15
негативний ефект 0,00 11,99 31,87 11,99 55,85
вальпроати позитивний ефект 0,00 22,86 35,87 12,70 71,43
негативний ефект 0,00 9,84 14,29 4,44 28,57
ламотриджин позитивний ефект 0,00 7,29 20,83 22,92 51,04
негативний ефект 0,00 7,29 21,88 19,79 48,96
тотрамат позитивний ефект 0,00 14,29 34,16 12,73 61,18
негативний ефект 0,00 11,18 14,91 12,73 38,82
левелраце-там позитивний ефект 8,85 23,01 23,45 15,49 70,80
негативний ефект 3,10 9,73 10,18 6,19 29,20
Рис. 4. Розподт пащенлв рiзних вiкових груп за ефективнiстю ПЕП.
При лшуванш вальпроатами (всього 315 пащен-^в) в 71,43% випадкiв була досягнута клЫчна реми сiя, у 28,57% випадюв ефективнiсть виявилася недо-статньою (табл.).
Серед 96 пащен^в, як приймали ламотриджин, в 85,7% випадюв вiдзначався значний позитивний
При дуотерапп найбiльш ефективними комбiнацiями були леве^рацетам + вальпро-ати, топiрамат + вальпроати. При пол^ерапп найбiльш ефективними комбшащями були окскарбазепiн + леве^рацетам + вальпроат I леветiрацетам + вальпроат + тотрамат.
На рисунку 4 представлен данi ефектив-ност протиепiлептичних препаратiв у дiтей рiзних вiкових груп. Найбiльш ефективними в вшовм групi 1-3 роки були левелрацетам I вальпроати, у вшовм групi 4-6 рокiв - окскар-базепiн i вальпроати, у вшовм групi 7-10 рокiв - тотрамат i вальпроати, у вiковiй грут 11-14 рокiв - топiрамат, вальпроат i ламотриджин, у вiковiй грут 15-17 роюв - вальпроат, тотрамат i леветiрацетам.
Ефективнiсть ПЕП у вiковiй групi 1-6 ромв становить 64%, у групi 6-14 ромв - 59%, у грут 15-17 ромв - 55%. Загальна ефектившсть становить 60% пащен^в. Як показало проведене дослщження значний вплив на досягнення ре-мiсN вiдiграе етiологiчний фактор. Так, у паци ентiв з симптоматичними етлепаями перебiг захворювання менш сприятливий, що посилю-еться невролопчним дефщитом. Вщсо-ток ремiсií нападiв зменшуеться в мiру збiльшення вiку, в якому виявили захворювання. Необхщно враховувати i такий важливий фактор, як втова залежнiсть деяких форм етлепсп. Так несприятли-вий перебiг мають етлептичш енцефа-лопатií (синдроми Веста, Отахара, Ле-нокса-Гасто, Драве та ш.). Погiршувати перебiг та знижувати ефектившсть лту-вання можуть таю екзогенш чинники, як хронiчнi персистуючi iнфекцií, черепно-мозкова травма, соматичш та шфекцш-нi захворювання.
Висновки. Найбтьш ефективними в вiковiй грут 1-3 роки були леве^ра-цетам i вальпроати, у вiковiй грут 4-6 роюв - окскарбазепiн i вальпроати, у вiковiй груп1 7-10 роюв - топiрамат i вальпроати, у втовш груп1 11-14 ромв - топiрамат, вальпроат i ламотриджин, у втовш групi 15-17 роюв - вальпроат, топiрамат i ле-ветiрацетам. Для прогнозу перебiгу та ефективност1 терапií найважливiше значення мають етюлопя ет-
лепсп та BiK дебюту. Погiршувати nepe6ir та знижу- Перспективи подальших дослiджень полягають
вати ефективнiсть лiкування можуть там екзогенш у вивченнi ефективностi протиептептичноТ терапи
чинники, як хронГчнГ персистуючГ ¡нфекци, черепно- та розробка алгоритмiв лiкування дГтей, хворих на
мозкова травма, соматичш та iнфекцiйнi захворю- епiлепсiю з урахуванням особливостей у рГзш вГков1
вання. перiоди.
Лггература
1. Singh A, Trevick S. The Epidemiology of Global Epilepsy. Neurol Clin. 2016;34(4):837-47.
2. World Health Organization. Epilepsy. Fact sheet No. 999. 2016. Available from: http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs999/en/
3. Panayiotopoulos CP. The epilepsies: seizures, syndromes and management. Bladon Medical Publishing; 2005. 541 р.
4. Litovchenko TA, Dubenko AE, Sukhonosova OY, Voitiuk AA. Dynamics of epidemiological indications of epilepsy prevalence, morbidity and disability among children in Kharkiv region, Ukraine. Wiad Lek. 2018;71(4):883-7.
5. Wu KN, Lieber E, Siddarth P, Smith K, Sankar R, Caplan R. Dealing with epilepsy: parents speak up. Epilepsy Behav. 2008;13(1):131-8.
6. Raspall-Chaure M, Neville BG, Scott RC. The medical management of the epilepsies in children: conceptual and practical considerations. Lancet Neurol. 2008;7(1):57-69.
7. MacDonald B. The prognosis of epilepsy. Seizure. 2001;10(5):347-58.
8. Robert S. Fisher, Carlos Acevedo, Alexis Arzimanoglou, Alicia Bogacz, J. Helen Cross, Christian E. Elger, et al. A practical clinical definition of epilepsy. Epilepsia. 2014;55(4):475-82.
9. Sukhonosova OYu. Analiz prichin formuvannya farmakorezistentnosti epilepsii u ditej ta shlyahi ii podolannya. Mizhnarodnij medichnij zhurnal. 2018;24(2):57-60. [in Ukrainian].
ОСОБЛИВОСТ1 ПЕРЕБ1ГУ ЕП1ЛЕПСИ У Д1ТЕЙ Р1ЗНИХ В1КОВИХ ГРУП В ЗАЛЕЖНОСТ1 В1Д ОТРИМУВАНО1 ТЕРАПИ
Сухоносова О. Ю.
Резюме. У статт приведет дат аналГзу ефективност протиептептичноТ терапи у дГтей рГзних вГкових груп при тривалому спостереженш в залежност вГд призначених протиептептичних препаратГв i виявлен-ня факторiв, що впливають на перебк ептепсп. Показано, що найбiльш ефективними в втовш групГ 1-3 роки були леветГрацетам i вальпроати, у вшовш групГ 4-6 рокГв — окскарбазепш i вальпроати, у вшовш груп1 7-10 рокГв — тотрамат i вальпроати, у вГковГй групГ 11-14 ромв — топГрамат, вальпроат i ламотриджин, у вГковГй групГ 15-17 ромв — вальпроат, топГрамат i леветГрацетам. Для прогнозу перебГгу та ефективност1 терапи найважливГше значення мають етГологГя епмепсп та вГк дебюту. ПогГршувати перебГг та знижувати ефектившсть лГкування можуть такГ екзогенш чинники, як хрошчш персистуючГ ¡нфекци, черепно-мозкова травма, соматичнГ та ¡нфекцшш захворювання.
Ключовi слова: дГти, ептепая, ефективнГсть лГкування.
ОСОБЕННОСТИ ТЕЧЕНИЯ ЭПИЛЕПСИИ У ДЕТЕЙ РАЗНЫХ ВОЗРАСТНЫХ ГРУПП В ЗАВИСИМОСТИ ОТ ПОЛУЧАЕМОЙ ТЕРАПИИ Сухоносова О. Ю.
Резюме. В статье приведены данные анализа эффективности противоэпилептической терапии у детей разных возрастных групп при длительном наблюдении в зависимости от назначенных противоэпилептиче-ских препаратов и выявление факторов, влияющих на течение эпилепсии. Показано, что наиболее эффективными в возрастной группе 1-3 года были леветирацетам и вальпроаты, в возрастной группе 4-6 лет — окскарбазепин и вальпроаты, в возрастной группе 7-10 лет — топирамат и вальпроаты, в возрастной группе 11-14 лет — топирамат, вальпроат и ламотриджин, в возрастной группе 15-17 лет — вальпроат, топирамат и леветирацетам. Для прогноза течения и эффективности терапии важнейшее значение имеют этиология эпилепсии и возраст дебюта. Ухудшать течение и снижать эффективность лечения могут такие экзогенные факторы, как хронические персистирующие инфекции, черепно-мозговая травма, соматические и инфекционные заболевания.
Ключевые слова: дети, эпилепсия, эффективность лечения.
PECULIARITIES OF THE FLOW OF EPILEPSY IN CHILDREN OF DIFFERENT AGE DEPENDING ON THE RECEIVED THERAPY
Sukhonosova O. Yu.
Abstract. Purpose: to analyze the efficiency of antiepileptic therapy in children of different age groups in long-term observation, depending on the prescribed antiepileptic drugs (AED) and to identify the factors affecting the course of epilepsy.
Method. There were 1301 children under supervision aged from 1 year to 17 years with epilepsy divided into the following age groups: 1 month -1 year — 69 children (5%), 1-6 years — 262 children (20%), 6-14 years — 401 children (31%), 14-17 years — 569 children (44%).
According to the form of epilepsy the patients were distributed as follows: symptomatic epilepsy - 793 children (61%), idiopathic epilepsy - 352 children (27%), cryptogenic epilepsy - 156 children (12%).
A positive result is considered to be a remission and reduction of seizures more than 50% lasting more than 6 months, while a negative result is treatment failure (increase in number and severity of seizures, reduction of seizures to less than 50% and lack of therapeutic effect).
Results. Patients included in our study received the following drugs: carbamazepine and oxcarbazepine (342 persons), valproate (315 persons), lamotrigine (96 persons), topiramate (322 persons), levetiracetam (226 persons).
Prior to the study 807 patients were in monotherapy (62%), 468 patients were on 2 drugs (36%), 26 patients received 3 anticonvulsants (2%).
In the treatment with carbamazepine and oxcarbazepine complete clinical remission was achieved in 151 patients (44%), in 191patients (56%) treatment had no effect.
Upon receiving lamotrigine complete clinical remission was achieved in 51% of patients, in 49% patients there was no effect.
Upon receipt of topiramate complete clinical remission was achieved in 197 patients (61%), 125 (39%) patients remained resistant to topiramate therapy.
When treated with valproate 225 patients (71%) showed complete clinical remission, 90 patients (29%) were therapy resistant.
In levetiracetam treatment clinical remission was achieved in 160 patients (71%), in 66 patients (29%) pharmacological resistance was observed.
In 45% of patients who received two (39%) or more AED (6%), the efficiency of treatment was lower than in the monotherapy group. Clinical remission (with good drug tolerance and retention on therapy) was achieved in 27.5% of patients, reduction in the number of seizures to less than 50% was achieved in 28.9% of patients, lack of treatment effect was observed in 43.6% of patients.
In duotherapy the most effective combinations were levetiracetam + valproate, topiramate + valproate. In polytherapy, the most effective combinations were oxcarbazepine + levetiracetam + valproate and levetiracetam + valproate +topiramate.
Conclusion. The most effective medication in the age group 1-6 years were levetiracetam and valproate, in the age group 7-14 years - topiramate and valproate, in the age group 15-17 years — lamotrigine and levetiracetam. For the prognosis of the course and efficiency of therapy, the etiology of epilepsy and the age of debut are essential. Exogenous factors such as chronic persistent infections, traumatic brain injury, somatic and infectious diseases can worsen the course and reduce the efficiency of treatment. Key words: children, epilepsy, treatment efficacy.
Рецензент - проф. Дельва М. Ю. Стаття надшшла 04.02.2019 року
DOI 10.29254/2077-4214-2019-1-2-149-188-191 UDC 616.12-008.318: 616.379-008.64-053.2
*Fesenko M. Ye., *Fastovets M. M., *Pokhylko V. I., **Ovdiyenko O. D., **Cherevko I. G. THE HOLTER ELECTROCARDIOGRAM MONITORING METHOD FOR EVALUATING THE HEART RHYTHM VARIABILITY IN CHILDREN WITH DIABETES MELLITUS OF TYPE 1 "Ukrainian Medical Dentistry Academy (Poltava) ""Children's Municipal Clinical Hospital in Poltava (Poltava)
Publication relation to planned scientific research projects. To develop and to implement a system of medical and psychological support for newborn risk groups for the formation of chronic morbidity, disability, and delayed development (Governmental number 0117U004538).
Introduction. The study of close relationship between the state of the vegetative nervous system (VNS) and the cardiovascular system is still actual [1,2]. The heart, as you know, has its own automatism. The sine node is the main driver of the rhythm, which is controlled by two vegetative nerves, and the type of interaction between them is called functional synergism, that is, when the degree of activity of one of the departments changes, the effect of the other will be the opposite [3,4,5]. The imbalance of the VNS leads to a violation of the physiological regulation in the child's body, which may also have an effect on the function of the conduction system of the heart, but the effect of the VNS on the cardian rhythm is modulatory rather than controlling [6]. It was shown earlier that the greater the vagal effect of the heart is, the better adaptive capabilities are [7,8,9]. One of the informative methods that can reveal the predominant influence of this or that department on the heart rhythm is the heart rate variability (HRV) according to the Holter monitoring of the electrocardiogram (ECG) [10,11,12].
Aim. To study the state of vegetative regulation (VR) according to the results of HRV in children with type 1 diabetes mellitus (DM) during the Holter ECG monitoring on a daily basis.
Object and methods of research. Under supervision, there were 40 children aged 2.5 to 16 years old, of which 20 children with DM (the first one was the main group) and 20 children without DM (the second group) who underwent the Holter ECG monitoring while in the Department of Endocrinology of the Children's Municipal Clinical Hospital in Poltava. The number of both boys and girls in both groups was the same (11 and 9 respectively). The children of both groups, depending on their age, were divided into two subgroups of 10 children in each subgroup: the first subgroup of the main group consisted of the children under the age of 10, the second subgroup of the main group - children from 11 to 16 years old. A similar distribution of children was in the second group of children without DM.
The state of all the examined children of the main group was considered difficult; all children were hospitalized in a state of ketoacidosis.
The main method of research, in addition to the clinical and laboratory examination, was the Holter monitoring of the ECG on a daily basis, carried out on the device "CARDIOSENS K" (National Aerospace University "KhAI" and STC of electronic medical devices and technologies "KhAI-MEDICA", Kharkiv). Three ECG channels
