CC BY
18
УДК 616.97-06:616.98:578.828.6] -036.2
Особливост ведення иацкипв з груп населення, уразливих щодо зараження В1Л
Мавров Г. I., Бондаренко Г. М., Щербакова Ю. В.
ДУ «1нститут дерматологИ та венерологи АМН Украши», Харшв
ОСОБЕННОСТИ ВЕДЕНИЯ ПАЦИЕНТОВ ИЗ ГРУПП НАСЕЛЕНИЯ, УЯЗВИМЫХ К ЗАРАЖЕНИЮ ВИЧ
Мавров Г. И., Бондаренко Г. М., Щербакова Ю. В.
По темпам распространения ВИЧ Украина вышла на первое место в Европе. ИППП, сопровождающиеся нарушением целостности слизистых оболочек, увеличивают риск заражения ВИЧ в несколько раз. В последние годы в Украине ведущим путем передачи ВИЧ стал половой. Наибольшая распространенность ИППП и ВИЧ наблюдается в группах риска, уязвимых относительно заражения ВИЧ. Для ведения пациентов, относящихся к группам риска, эффективно применение принципов ведения случая (кейс-менеджмент), синдромная диагностика ИППП, использование методов экспресс-диагностики, разовых или ускоренных схем лечения. Использование таких разработок поддерживается ВОЗ и Глобальным фондом.
THE FEATURES OF THE MANAGEMENT OF PATIENTS FROM THE POPULATION GROUPS, VULNERABLE TO HIV INFECTION Mavrov G. I., Bondarenko G. M., Shcherba-kova Yu. V.
Ukraine has come out on the top in Europe in rates of HIV's spreading. Sexually transmitted infections, being accompanied by violation of the mucous membranes' integrity, increase the risk of HIV infection several times more. Last years in Ukraine the leading way of HIV pathophoresis is sexual one. The highest prevalence of STI's and HIV are observed in high-risk groups vulnerable relative to HIV infection. For the management of patients from the vulnerable groups, the using of case-management principles, syndromic diagnostics of STI, express diagnostics methods, the single or accelerated schemes of treatment is effective. Use of such workings out is supported by the WHO and Global fund.
1нфекцп, що передаються статевим шляхом (1ПСШ), - це нацюнальна проблема Украши. За даними МОЗ, в Укра!ш щорiчно рееструють близько 400 тис. нових випадюв 1ПСШ. Проблему 1ПСШ не можна вщокремлювати вщ еш-деми В1Л/СН1Ду в Укра!ш, оскшьки статевий шлях шфшування вщграе ютотну роль у поши-ренш В1Л-шфекци [2, 5, 9].
Вщповщно до шформацп Украшського центру профшактики та боротьби зi СН1Дом, з 2008 р. частка випадюв зараження В1Л унаслщок вве-дення наркотичних речовин ш'екцшним шляхом (37 %) уперше за останш 12 роюв поступи-лася частщ випадюв шф^вання В1Л статевим шляхом, котра зросла до 41,7 %. У 2009 р. щ даш склали 43,5 %, а в 2010 р. вщсоток шф^вання В1Л статевим шляхом сягнув 45 % [3, 4].
Ешдемюлопчш дослщження свщчать, що поширешсть 1ПСШ серед населення Украши нерiвномiрна. Основну роль у посиленш ди-намши епiдемiчного процесу грають так зваш групи ризику [1, 5, 6, 8, 10, 17]:
- роб^ники комерцшного сексу (РКС);
- чоловши, що мають статевi стосунки з чо-ловшами (ЧСЧ);
- споживачi iн'екцiйних наркотикiв (С1Н)
С1Н (споживач1 ш'екцшних наркотик1в) -
люди, як вживають наркотики iн'екцiйним шляхом. Належшсть до ще! групи визначае лшар на пiдставi збору анамнезу й даних об'ективного дослiдження (слщи вiд iн'екцiй, якi можливо виявити при проведенш огляду пацiента, не ак-центуючи його увагу) та/чи на пiдставi даних про суб'екта, наданих НУО. Широке визначення включае як осiб, що iн'екцiйно вводили наркотики експериментально або продовжують вво-дити !х iнодi, так i осiб з важкою залежшстю, якi можуть вводити наркотики кшька разiв на день.
С1Н можуть вживати легальш та нелегаль-ш наркотики, стимулянти (наприклад, кокаш або амфетамши), депресанти (наприклад геро-!н або бензодiазепiни) або iншi речовини, таю, як стерощи. Вони можуть вводити наркотики внутршньом'язево або внутршньовенно.
1-4 2012
РКС (роб^ники комерцшного сексу) - особи, що мають багато статевих партнерiв (бшьш нiж п'ять за останнiй мюяць) i обмiнюють секс на грошi або товари, з метою заробити на життя цiлком або частково. Належнють до дано! групи визначае лiкар на пiдставi збору анамнезу та/чи даних про суб'екта, наданих НУО.
На регiональному семiнарi ООН з боротьби з В1Л/СН1Д - ШЛЮЗ, що вщбувся в м. Абщжан (Кот-Дивуар) 21-24 березня 2000 р., було при-йнято таке визначення. Комерцiйний секс - це будь-яка угода мiж двома й бшьше особами, в якiй единою й кшцевою метою е статевий акт в обмш на матерiальну винагороду, для яко! обов'язковими е попередш переговори щодо цiни. Комерцшний секс слiд вiдрiзняти вiд шлюбного контракту, сексуального патронажу, угоди мiж коханцями, яка може передбачати по-дарунки або грошi, але не пов'язана з умовою цши статевого акту, як такого, i не залежить тiльки вiд надання сексуальних послуг.
ЧСЧ (чоловiки, як мають статевi стосун-ки з чоловжами) - чоловiки, що мають статевi контакти з чоловiками. Належнють до ще! групи визначае лшар на пiдставi збору анамнезу та даних об'ективного дослiдження та/чи даних про суб'екта, надаш НУО. Термш охоплюе не лише ди тих чоловiкiв, якi iдентифiкують себе як ге!в, або гомосексуалiстiв, i мають секс лише з шши-ми чоловiками, а також бiсексуалiв, транссексу-алiв та гетеросексуальних чоловтв, якi можуть iнодi мати секс з шшими чоловiками.
Секс мiж чоловiками виникае - у рiзних об-ставинах - мiж чоловшами, чий досвiд, стиль життя, поведшка та поеднанi фактори щодо ш-фiкування В1Л можуть мати ютотш вiдмiнностi. Вiн включае спектр тишв сексуально! та ген-дерно! належносп людей у рiзних соцiально-культурних контекстах.
ЧСЧ часто одружеш, особливо в разi юну-вання дискримiнацiйних законiв або сощально! стигми щодо сексуальних стосунюв мiж чо-ловiками. Секс мiж пiдлiтками чоловiчо! статi можна розглядати як частину сексуальних екс-перимешгв. У мiсцях, де чоловiки тривалий час перебувають у суто чоловiчому оточенш, на-приклад, у тюрмах або школах-штернатах, секс мiж чоловшами може бути звичайним явищем, незалежно вiд сексуально! належностi, й може бути насильницьким.
Слщ зауважити, що група ЧСЧ не е окремою чи специфiчною спiльнотою. Термiн «ЧСЧ» застосовуеться в контекстi охорони здоров'я, 1-4 2012 Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
зокрема профшактики захворювання на В1Л-iнфекцiю/СНIД як такий, що описуе сексуальну поведiнку чоловiкiв, а не !х сексуальну орiента-цiю чи самощентифшащю.
Ланкою, що зв'язуе групи ризику населення з загальним населенням, е промiжнi групи, що мають статевi контакти з представниками уразливих груп (наприклад клiенти РКС або ста^ партнери С1Н) [1, 5, 10].
У кожнш групi ризику епiдемiчний процес мае сво! особливосп. Але пiд час аналiзу еш-демiчно!' ситуацi!' в цiлому, особливост^ прита-маннi тiльки данiй окремш групi, можуть бути «загублеш». Служби охорони здоров'я зможуть охопити лише невелику частину тих, що шфшу-валися 1ПСШ, якщо не будуть проведет актив-ний скринiнг, л^вання та профiлактика серед уразливих груп населення.
На пiдставi низки дослiджень встановлено, що наявнють 1ПСШ iстотно пiдвищуе ризик В1Л-шф^вання статевим шляхом. Зокрема, iнфiкуванню В1Л сприяють сифiлiс, генiтальний герпес, гонорея, хламщюз, трихоманоз, кандидоз, мiкоплазмоз та iншi iнфекцi!, що передаються статевим шляхом [4, 11, 12, 14].
Ерози та виразки, запалення, ушкодження тканин, зумовленi 1ПСШ, знижують фактори захисту оргашзму вiд iнфiкування В1Л. Крiм того, вони викликають масову м^ащю в слизовi оболонки макрофапв та лiмфоцитiв, що е джерелом В1Л, з одного боку, а з шшого - е кттинами-мшенями для цього вiрусу. Таким чином, наявшсть 1ПСШ пiдвищуе уразливiсть до В1Л i сприяе iнфiкуванню В1Л-негативних осiб. Крiм того, 1ПСШ сприяють В1Л-шф^ванню вiд В1Л-позитивно! особи [2, 6, 7, 12, 18].
Представники груп ризику здебшьшого негативно ставляться до дiагностики та л^вання в офщшних установах. У зв'язку з об'ективними чинниками, ефектившсть диспансерно! роботи серед таких контингента украй низька. У разi використання «класичних» метсдов дiагностики, пацiент одержуе результат дослщження через декiлька днiв. У разi ж дiа-гностування представникiв уразливих груп не-мае впевненостi, що тсля проведення дiагнос-тики пащенти звернуться за результатом; при цьому вони залишатимуться джерелом iнфiку-вання 1ПСШ i В1Л [1, 6, 10].
Св^овий досвiд доказуе ефектившсть застосування в такiй ситуацi! швидких методiв дiагностики й одноразових схем л^вання в
умовах амбулаторп, синдромно! дiагностики, проведеннi превентивного лшування та впровадженнi сучасних принципiв ведення випадку (кейс-менеджмент). Впровадження таких розробок шдтримують ВООЗ та Глобальний фонд у програмах, пов'язаних з ВШСНЩом [1, 4, 11, 18].
Ведення випадку 1ПСШ - це догляд за люди-ною, яка мае симптоми наявност 1ПСШ або по-зитивний тест на одну чи бшьше 1ПСШ. Скла-довi кейс-менеджменту таю:
- збiр анамнезу;
- клшчний огляд;
- правильний дiагноз;
- ранне та ефективне л^вання;
- поради стосовно сексуально! поведшки;
- пропагування та/або надання презервативiв;
- iнформування партнера та лшування;
- звiтування про випадок та ктшчне спосте-реження, як це вимагаеться.
Таким чином, ефективне ведення випадку складаеться не тшьки з надання л^вання та зменшення неефективносп; це також комп-лексний шдхщ та увага до репродуктивного здоров'я пащента.
Етiологiчне дiагностування 1ПСШ е проблематичным для багатьох надавачiв послуг у сферi охорони громадського здоров'я. Воно накладае обмеження на час та ресурси, збшьшуе вартють та зменшуе доступнiсть лiкування. Крiм того, чутливiсть та специфiчнiсть теста, доступних у продажу, значно вiдрiзняються, i це негативно впливае на достовiрнiсть лабораторного тес-тування з метою встановлення дiагнозу 1ПСШ. Якщо е лабораторнi заклади, у них мае бути не-обхщна кiлькiсть квалiфiкованих працiвникiв, якi отримали належне навчання для виконання вимог техшчних процедур; також обов'язково потрiбно впровадити зовнiшнiй контроль якостi [12, 14].
Стратепя наближення дерматовенерологiч-ноï допомоги до пащента уразливих груп стикаеться з тим, що для проведення серед них дiагностики 1ПСШ бракуе обладнаних лабораторiй. Це потребуе застосування простiших у виконаннi, але достатньо чутливих i специфiчних методiв лабораторноï дiагностики 1ПСШ. Таким вимогам вщповщають швидкi тести - простi у використанш дiагностичнi набори, якi дають змогу отримати результат дослiдження протягом кiлькох хвилин. Вони е альтернативою класичних дiагностичних тест-систем, бо не потребують застосування дорогого устаткування й висококвалiфiкованого персоналу [11, 13, 18].
Швидю тести засноваш на тих же принципах iмунологiчних реакцiй, застосуванш таких же iмуH0бi0Л0гiчHИX ПрOДуKтiв, ЩО й добре B^OMi класичнi 1ФА тест-системи. У рiзних кра1нах св^, у тому числi й високорозвинутих, такi тести давно й усшшно застосовуються, якщо потрiбно швидко, достовiрно та, що важливо, без високих витрат одержати результат.
Багато закладiв охорони здоров'я у кра1нах, що розвиваються, не мають достатньо облад-нання та досвiдченого персоналу для етюлопч-ного дiагностування 1ПСШ. Щоб подолати цю проблему, було розроблено синдромний пщхщ (СП) до л^вання пацieнтiв з 1ПСШ. Основним завданням СП е оздоровлення хворого, перери-вання епiдемiчного ланцюжка вже при первин-нiм вiдвiдуваннi лiкаря й виключення можли-востi iнфiкування партнерiв хворого. СП базу-еться на визначенш постiйного перелiку симп-томiв та легко впiзнаваних ознак (синдромiв), а також на наданнi л^вання, яке впливатиме на бiльшiсть, або найбшьш серйознi органiзми, якi спричиняють цi синдроми [1, 12. 14].
За даними ВООЗ, синдромне л^вання видь лень з уретри у чоловЫв та генiтальних виразок у чоловЫв i жшок довело свою як ефектившсть, так i прийнятшсть. У результатi ще! штервенцп, належну терапiю отримала велика кiлькiсть ш-фiкованих осiб. Це лiкування недороге, просте та економiчно обгрунтоване [1, 15, 16].
Контингенти oci6, яким показаний синдромний пщхщ:
- хвор^ у вщношенш яких е тдстава вважа-ти, що вони не будуть виконувати лшувально-дiагностичнi призначення й утримуватися вiд статевих зв'язюв до закiнчення лiкування -представники уразливих груп: РКС, ЧСЧ, С1Н;
- особи, що виразили бажання пройти лшу-вання iз застосуванням синдромного пiдходу;
- особи без певного мюця проживання;
- контингенти приймачiв-розподiльникiв.
Пацiенти, що одержують лiкування iз застосуванням синдромного тдходу, мають право знати про наявшсть шших можливих методiв дiагностики й лiкування 1ПСШ; таким чином, за пащентом залишаеться право вибору лшування 1ПСШ без обстеження з метою виявлення етю-логiчного фактора або шсля нього. Хворi пови-ннi бути iнформованими про недолши синдромного пiдходу, знати про можливi наслiдки його застосування та про порядок свое! поведшки шсля л^вання зпдно з синдромним шдходом.
Переваги синдромного пщходу:
- прискорення надання хворому медично! до-помоги;
- лiкування при первинному звертаннi до лiкаря;
- економ1чн1сть за рахунок виключення дорогих лабораторних теспв;
- задоволешсть i зручнють для пащента;
- зниження частоти передачi шфекцп й ризику розвитку ускладнень через вщсутнють лiкування;
- скорочення частоти й тривалост вiдвiдувань;
- можливiсть стандартизацп дiагностики, ль кування, оповiщення партнерiв i звiтностi за рахунок використання блок-схем по веденню 1ПСШ, що дозволить удосконалити систему епщнагляду й виконання програм.
До недолiкiв синдромного пщходу вщно-сяться:
- необгрунтованють лiкування в тих випад-ках, коли пащентову у якого вщсутне захворю-вання або е одна шфекщя, призначаеться кiлька протимiкробних препарапв;
- ризик виникнення побiчних реакцш;
- можлива поява в популяци стiйких збудниюв.
Синдромне лiкування призначаеться за
такими симптомами:
- видшення з уретри;
- гештальш виразки;
- видшення з шхви;
- бшь унизу живота у жшок;
- припухлiсть калитки.
У разi лiкування, застосовуються схеми, роз-роблеш для кожного симптому.
Синдромне лжування спрямоване на ел^ мiнацiю основних збудниюв 1ПСШ:
- N. gonorrhoeae
- C. trachomatis
- T. vaginalis
- T. pallidum
- Herpes simplex
Протипоказання для застосування син-дромного пщходу:
- субктшчний або безсимптомний перебп 1ПСШ;
- ваптнють;
- дитячий вш та неповнолiтнi;
- особи декретованих професш;
- вiдмова пацiента;
- множинна лiкарська непереносимiсть в анамнезу
- необхiднiсть в екстренш госпiталiзацi! (будь-яка хiрургiчна, акушерсько-гiнекологiчна й соматична патолопя).
Антимшробна резистентнiсть декшькох збудникiв, що передаються статевим шляхом, збшьшувалась у багатьох частинах свггу, й це призвело до неефективносп певних низько-вартiсних схем. Рекомендацп призначати бiльш ефективнi лiки часто спричиняють появу пи-тань щодо вартостi та можливого зловживання.
Результатом дворiвнево! полiтики щодо л> юв, коли в заклади первинно! ланки надання медично! допомоги надаються менш ефективнi лiки, а бiльш ефективш та дорожчi лiки надаються тшьки в заклади, до яких здiйснюеться переадресацiя, може стати неприпустимо висо-кий рiвень невдалого л^вання, ускладнень та переадресацiй, а також це може зменшити впев-нешсть у послугах закладiв охорони здоров'я. Такий пщхщ не е рекомендованим.
Лши, що використовуються для лшування 1ПСШ, повиннi вiдповiдати таким критерiям:
- висока ефективнiсть (принаймнi 95 %);
- низька вартють;
- прийнятна токсичнiсть та переносимiсть;
- не сприяють розвитку резистентностi ор-ганiзму чи резистентнiсть розвинеться шзшше;
- одна доза;
- пероральне застосування;
- можуть застосовуватись ваптними жшками та тими, яш годують груддю.
Показаннями для проведення обстеження та скршшгу на 1ПСШ:
- симптоми або фiзичнi ознаки, що передба-чають можливу наявшсть 1ПСШ;
- встановлений дiагноз будь-якого 1ПСШ;
- ризикована в плаш iнфiкування 1ПСШ та В1Л поведiнка: користувачi iн'екцiйних нарко-тиюв, робiтники комерцiйного сексу, чоловiки, що мають статевi контакти з чоловшами.
Конфiденцiйнiсть дуже важлива для ошб, що консультуються з приводу тдозри на наяв-нiсть 1ПСШ. Лшарям слiд проводити чiтку по-л^ику конфiденцiйностi, яку повинен подiляти й шдтримувати весь персонал.
Пацiентiв слщ повiдомити про будь-якi до-пустимi межi конфiденцiйностi (згiдно законо-давства Украши, у тому чи^ Закону Украши «Про захист населення вщ шфекцшних хвороб», Закону Украши «Про запобпання захво-рюванню на синдром набутого iмунодефiциту (СН1Д) та сощальний захист населення» тощо).
Одшею з особливостей представникiв груп ризику е страх про розголос шформацп про статус або рщ !х занять. Лiкарю слiд пам'ятати
про вщповщальнють за розголошення лiкарськоï таемнищ та iнформацiï про статус пащента. Для збереження анонiмностi звернення можливе вико-ристання системи присвоювання пащентам кодiв.
Огляд, обстеження та л^вання таких осiб слiд проводити тшьки пiсля докладного пояс-нювання пащенту всiх аспектiв стосовно обстеження, лшування та подальшого спостереження та отримання на це згоди пащента. При цьому необхщно у вщповщнш формi надати пацiенту iнформацiю про можливу користь та ризик застосування лшувальних засобiв.
Огляд пащента повинен охопити:
- огляд аногенiтальноï област у чоловiкiв та жшок;
- обстеження жшок за допомогою дзеркал;
- бiмануальне дослiдження малого таза в жь нок на наявносп симптомiв в областi верхнього генiтального тракту;
- проктоскопiя у чоловтв та жшок на наяв-
носп показань за симптомами або сексуальному анамнезц
- огляд шших систем оргашзму, якщо це необхщно або показано за симптомами.
Стандартно для вшх пащенпв проводяться дослiдження на наявнiсть:
- Chlamydia trachomatis;
- Neisseriа gonorrhoeae;
- Treponema pallidum;
- В1Л.
При показаннях за симптомами, сексуальному анамнезi або даних огляду, проводять досл> дження на:
- Candida albicans;
- Trichomonas vaginalis;
- аногештальний герпес;
- гепатит В.
Алгоритми з ведення пащенпв, яю належать до груп ризику, уразливих щодо зараження на В1Л, наведенi на рис. 1, 2.
Рисунок 1. Клш1чш прояви шфекцш, що передаються статевим шляхом, шфекцш репродуктивного тракту та потреба в медичнш допомоз1 (за наявносп симптом1в).
Рисунок 2. Клш1чш прояви шфекцш, що передаються статевим шляхом, шфекцш репродуктивного тракту та потреба в медичнш допомоз1 (якщо симптоми вщсутш).
Лжування слiд розпочати шд час первинно! консультацп на основi клiнiчних проявiв та симптомiв та/або результатiв експрес-тестiв та/ або лабораторного обстеження, якщо:
- лшар може поставити дiагноз вже пiд час первинного вщвщування;
- встановлено дiагноз у статевого партнера.
У випадках груп ризику припустимо вико-
ристовувати одноразову тератю, яку проводять пiд контролем медичного персоналу, що най-бiльш оптимально забезпечуе виконання при-писаного режиму лшування.
Пацiентам слiд рекомендувати правильне використання презервативiв при будь-яких видах контакпв (генiтальнi, оральнi, анальш, зм> шанi).
Особливо! уваги потребують вагiтнi жшки та матерi, що годують грудьми, а також т пащ-1-4 2012 Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
ентки, у яких неможливо виключити наявшсть ваптносп.
Повщомлення партнер1в необхiдно здш-снювати в ушх випадках, коли встановлений дiагноз 1ПСШ. Авторами повiдомлення можуть бути самi пацiенти.
Рiшення лiкаря про те, з ким iз партнерiв пащента необхщно контактувати, залежить вщ того, що вiдомо про можливий iнкубацiйний перiод за-хворювання, а також вщ сексуального анамнезу.
Можливо призначення превентивного л1ку-вання на пiдставi анамнестичних даних.
Таким чином, несприятливi епiдемiчнi данi про поширення епiдемi! В1Л/СН1Ду в Укра!нi в сучасних умовах диктують новi пщходи до ведення пацiентiв з 1ПСШ. Поширенiсть шф> кування В1Л статевим шляхом зумовлюе необ-
хщшсть штенсифшаци заходiв з дiагностики та л^вання 1ПСШ в уразливих групах населення з метою запобiгання подальшого поширення В1Л в Украïнi. Для уразливих щодо зараження В1Л груп населення рекомендуеться:
- проведення дiагностики 1ПСШ за допомогою швидких теспв;
- у разi неможливостi проведення тако1' дiагностики, слiд призначати л^вання на пiдставi клiнiчноï симптоматики захворювання та анамнестичних даних;
- призначення одноразових схем лiкування
Л1ТЕРАТУРА
1. ВОЗ. Глобальная стратегия профилактики инфекций, передаваемых половым путем, и борьбы с ними, 2006-2015 гг. // Всемирная организация здравоохранения. - 2007 г. - 70 с.
2. Волкославская В.Н. О заболеваемости инфек-
циями, передающимися половым путем, в Украине / В. Н. Волкославская, А. Л. Гутнев // Клшчна iмунологiя. Алерголопя. 1нфекто-лопя. - 2011. - № 1. - С. 1-3.
3. 1нформацтний бюлетень «В1Л-шфекщя в Украш». - 2009 - 2011.
4. Глобальный доклад. Доклад ЮНЭИДС о гло-
бальной эпидемии СПИДа 2010. - UNAIDS, 2010. - 359 с.
5. Мавров Г. И. Инфекции, передающиеся половым
путем, и проблема сексуального и репродуктивного здоровья / Г. И. Мавров, А. Е. Нагорный, Г. П. Чинов // Клшчна iмунологiя. Алергологш. 1нфектологш. - 2010. - № 1. - С. 5-14.
6. Мавров Г. I. Особливост дiагностики та л> кування шфекцш, що передаються статевим шляхом, в ошб iз груп ризику / Г. I. Мавров, Г. М. Бондаренко, Ю. В. Щербакова // Кт-шчна iмунологiя. Алерголопя. 1нфектолопя.
- 2011. - № 1. - С. 44-54.
7. Мавров Г. I. 1нфекци, що передаються статевим шляхом, в Украш (2003-2007): ет-демюлопя, оргашзащя контролю, тенденци та проблеми : 1нформацшний бюлетень / Г. I. Мавров. - К., 2009. - 40 с.
8. Методичн рекомендацл з проведення досль джень для мониторингу вщповщ краши на ет-демш В1Л-шфекцп / Балаюрева О. М.. Варбан М. Ю., Довбах Г. В. та in // МБФ <^жнар. Альянс з В1Л/СН1Д в Украш». - К., 2008. - 96 с.
9. Показники л^вально-профшактично1' допо-моги хворим шюрними i венеричними за-хворюваннями в Украïнi / Вщповщальний за випуск Голубчиков М. В. // Центр медично1' статистики МОЗ Украши. - К.:, 2009-2010.
10. Проценко О. А. Особенности консультирования по вопросам ИППП/ВИЧ/СПИДа кли-
1ПСШ;
- призначення превентивного лшування на пiдставi анамнестичних даних.
В ycix випадках статевi партнери пащента мають пройти тести на наявшсть 1ПСШ та швидко отримати лшування на тих же умовах, що i пацiент.
Усшшне лiкyвання 1ПСШ вимагае вiд персоналу поважливого ставлення до пащенпв. Kri-нiчне обстеження мае проводитись в умовах, коли можна забезпечити приватнють та конф> денцiйнiсть.
ентов различных категорий / О. А. Проценко // Дерматолопя та венеролопя. - 2006. - № 2 (32). - С. 65-71.
11. Alary M. Evaluation of a rapid point-of-care test for the detection of gonococcal infection among female sex workers in Benin / M. Alary, C. Gbenafa-Agossa, G. Ai'na, M. Ndour, A. C. Labbe, D. Fortin, M. Steele, R. W. Peeling // Sexually Transmitted Infections - 2006 - Vol. 82, No 5. - P. 29-32.
12. Barnabas R. V. Riddle of the Sphinx revisited: the role of STDs in HIV prevention / R. V. Barnabas, J. N. Wasserheit // Sex. Transm. Dis.
- 2009. - Vol. 36, No 6. - Р. 365-367.
13. Benzaken A. S. Field evaluation of the performance and testing costs of a rapid point-of-care test for syphilis in a red-light district of Manaus, Brazil / A. S. Benzaken, M. Sabido, E. G. Gal-ban, V. Pedroza, F. Vasquez, A. Araujo, R. W. Peeling, P. Mayaud // Sexually Transmitted Infections - 2008 - Vol. 84. - P. 297-302.
14. Crepaz N. Do prevention interventions reduce HIV risk behaviours among people living with HIV? A meta-analytic review of controlled trials / N. Crepaz, Lyles C. M., R. J. Wolitski et al // AIDS. - 2006. - No 20. - Р. 143-157.
15. Padian N.S. Weighing the gold in the gold standard: challenges in HIV prevention research / N. S. Padian, S. I. McCoy, J. E. Balkus, J. N. Wasserheit // AIDS. - 2010. - Vol. 24, No 5. - Р. 621-635.
16. Solomon J. Adapting Efficacious Interventions: Advancing Translational Research in HIV Prevention. / J. Solomon, J. J. Card, R. M. Malow // Eval. Health Prof. - 2006. - No 29. - Р. 162-194.
17. Vandepitte J. Estimates of the number of female sex workers in different regions of the world / J. Vandepitte, R. Lyerla, G. Dallabetta, F. Crabbe, M. Alary, A. Buve // Sex. Transm. Infect.- 2006 -Vol. 82.(suppl. 3). -P.25.
18 UNAIDS and WHO. UNAIDS/WHO Policy Statement on HIV Testing. - 2004.
