Научная статья на тему 'Особенности развития ВИЧ-инфицированных детей первого года жизни с быстрым и медленным прогрессированием заболевания'

Особенности развития ВИЧ-инфицированных детей первого года жизни с быстрым и медленным прогрессированием заболевания Текст научной статьи по специальности «Клиническая медицина»

CC BY
121
26
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
ВІЛ-іНФЕКЦіЯ / ДіТИ / ШВИДКі ПРОГРЕСОРИ / ЗАТРИМКА ПСИХОМОТОРНОГО РОЗВИТКУ / ОРОФАРИНГЕАЛЬНИЙ КАНДИДОЗ / ПЕРСИСТУЮЧА ГЕНЕРАЛіЗОВАНА ЛіМФАДЕНОПАТіЯ / ГЕПАТОМЕГАЛіЯ / СПЛЕНОМЕГАЛіЯ / ДЕРМАТИТ / ВИЧ-ИНФЕКЦИЯ / ДЕТИ / БЫСТРЫЕ ПРОГРЕССОРЫ / ЗАДЕРЖКА ПСИХОМОТОРНОГО РАЗВИТИЯ / ОРОФАРИНГЕАЛЬНЫЙ КАНДИДОЗ / ПЕРСИСТИРУЮЩАЯ ГЕНЕРАЛИЗИРОВАННАЯ ЛИМФАДЕНОПАТИЯ / ГЕПАТОМЕГАЛИЯ / СПЛЕНОМЕГАЛИЯ / HIV-INFECTION / CHILDREN / RAPID PROGRESSORS / PSYCHOMOTOR RETARDATION / OROPHARYNGEAL CANDIDIASIS / PERSISTENT GENERALIZED LYMPHADENOPATHY / HEPATOMEGALY / SPLENOMEGALY / DERMATITIS

Аннотация научной статьи по клинической медицине, автор научной работы — Чернышова Л. И., Степановский Ю. С., Раус И. В., Юрченко О. В.

В работе проанализировано развитие на первом году жизни 83 перинатально инфицированных ВИЧ детей с быстрым и медленным прогрессированием заболевания. Группу сравнения составили 52 неинфицированных ребенка, рожденных ВИЧ-инфицированными матерями. Оценены психомоторное развитие, состояние кожи и слизистых оболочек, а также лимфатических узлов, печени и селезенки. Оказалось, что задержка психомоторного развития и орофарингеальный кандидоз являются маркерами быстрого прогрессирования заболевания у ВИЧ-положительных детей первого года жизни.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Features of Development of HIV-infected Infants with Rapid and Slow Progression of the Disease

The paper analyzes the development on the first year of life of 83 perinatally HIV-infected children with rapid and slow progression of the disease. The comparison group consisted of 52 uninfected children born to HIV-infected mothers. Psychomotor development, state of skin and mucous membranes, as well as of lymph nodes, liver and spleen were eassessed. It turned out that psychomotor retardation and oropharyngeal candidiasis are markers of rapid disease progression in HIV-positive children in the first year of life.

Текст научной работы на тему «Особенности развития ВИЧ-инфицированных детей первого года жизни с быстрым и медленным прогрессированием заболевания»

Орипнальы досл1дження

Original Researches

УДК 616.988:578.828.6]-053.36-097-06-036.17-039.36

ЧЕРНИШОВА Л.1., СТЕПАНОВСЬКИЙЮ.С., РАУС 1.В., ЮРЧЕНКО О.В. Нацюнальна медична академ'я п1слядипломно! освпи ¡мен1 П.Л. Шупика, м. Ки!в КиВський м1ський центр профлактики та боротьби 3i СН1Дом

ОСОБЛИВОСТ РОЗВИТКУ ВЫНФкОВАНИХ ДП*ЕЙ ПЕРШОГО РОКУ ЖИТТЯ Зi ШВИДКИМ ТА ПОВiЛЬНИМ ПРОГРЕСУВАННЯМ ЗАХВОРЮВАННЯ

Резюме. У робот проaнaлiзовaно розвиток на першому роц життя 83 перинатально iнфiкованих В1Л д-тей з/ швидким та повльним прогресуванням захворювання. Групу порiвняння становили 52 неiнфiко-ван дитини, як народженi ВIЛ-iнфiкованими матерями. О^нено психомоторний розвиток, стан шюри та слизових оболонок, а такожлiмфатичних вузл^в, печiнки та селезенки. Виявилось, що затримка психомоторного розвитку та орофарингеальний кандидоз е маркерами швидкого прогресування захворювання у В1Л-позитивних дтей першого року життя.

Ключовi слова: В1Л-нфек^я, дти, швидк прогресори, затримка психомоторного розвитку, орофарингеальний кандидоз, персистуюча генералiзована лiмфаденопатiя, гепатомегал'т, спленомегалiя, дерматит.

Вступ

За даними Украшського центру профилактики та боротьби 3i СН1Дом, щороку в Укрш'ш близько 4 тис. дггей народжуеться вщ В1Л-шфтэваних матерiв. У кожно! 4-5-1 дитини над^ шдтверджуеться дiагноз ВШ-шфекци [1]. 1з лггературних джерел вщомо, що у 20-50 % В1Л-шфшэваних дiтей вщбуваеться швид-ке прогресування захворювання — розвиток III—IV кшшчних стадiй ще на першому роцi життя [2—7]. У м. Киевi у 2009—2010 роках у 22 % дггей, народжених В1Л-позитивними матерями, вiдмiчалось швидке прогресування захворювання. За нашими даними, на пере-6ir захворювання впливае ряд факторiв: фiзичний стан матерi пiд час вагiтностi, и перебiг, вiрусне наванта-ження на момент народження дитини, соцiальнi умо-ви проживання, коiнфiкованiсть вiрусами гепатипв В, С, а також мiкобактерiями туберкульозу, зловживання iн'екцiйними наркотиками, куршня, алкоголiзм тощо [8]. Проте жоден цей фактор, а також !х поеднання не е достатньо чутливими для прогнозування перебиу ВШ-шфекци. У дггей першого року життя найбтьш вь рогiдним предиктором швидкого прогресування захворювання е вщсоткова кшьысть CD4+ Т-лiмфоцитiв, але навiть при !х нормальних значеннях можливий розвиток кшшчних ознак СН1Ду. З огляду на неперед-бачуванiсть ВIЛ-iнфекцií в дггей дано! втэво! групи питання призначення високоактивно! антиретровiрус-но! терапи (ВААРТ), що е на сьогодш единим методом лiкування В1Л, е надзвичайно актуальним. Вчасний И початок дозволяе контролювати реплiкацiю В1Л про-тягом багатьох рокiв iз переходом шфекци в латентну стадiю. Оскшьки ВААРТ призначаеться довiчно, ранне И призначення е небажаним з огляду на розвиток по-

бiчноí да антиретровiрусних препаратiв, резистентнос-тi вiрусу до них, а також на зростання вартост лкуван-ня. Тому початок ВААРТ повинен бути обГрунтованим та зваженим. У зв'язку з тим, що час початку антире-тровiрусноí терапи й надалi залишаеться дискутабель-ним, у свiтi тривае пошук додаткових маркерiв швидкого прогресування В1Л-шфекци в дiтей першого року життя. Рекомендаци щодо нього постшно змiнюються з урахуванням нових даних дослiджень. Так, у захщно-европейських крашах, а також у США ВААРТ розпо-чинаеться з моменту тдтвердження ВIЛ-iнфекцií. Та-кий шдхщ зумовлений вiдсутнiстю надiйних маркерiв швидкого прогресування захворювання. В Украш ж на сьогоднi лiкування призначають згiдно з Протоколом лшування ВIЛ-iнфiкованих дiтей, спираючись на результати динамiчного спостереження за кшшч-ним розвитком хвороби, а також за кшьюстю CD4+ Т-лiмфоцитiв.

Метою роботи було вивчити розвиток В1Л-шфтэ-ваних дггей першого року життя та виявити кшшчш ознаки, що вказували б на швидке прогресування хво-роби.

Матерiали та методи дослiдження

У дослiдження включено 135 дiтей, народжених В1Л-шфтэваними матерями. Серед них 83 ВШ-ш-фiкованi дитини, iншi — з В1Л-негативним статусом. У свою чергу в 21 дитини мало мюце швидке прогре-

© Чернишова Л.1., Степановський Ю.С., Раус 1.В., Юрченко О.В., 2013 © «Актуальна шфектолопя», 2013 © Заславський О.Ю., 2013

сування захворювання, в iнших (62 В1Л-шфшэваш дитини) — повiльне. Уш дти перебували на облiку в Ки!вському мiському центрi профiлактики та боротьби зi СН1Дом. Данi про фiзичний розвиток дiтей першого року життя заносили в спецiально розробленi таблищ. Узагальнення даних проводили у вщ 2, 6 та 12 мюящв.

Були проаналiзованi психомоторний розвиток, стан шири та слизових оболонок, розмiри печшки та селезiнки, збiльшення лiмфатичних вузлiв, ураження травного тракту та нервово! системи.

Для оцiнки психомоторного розвитку користува-лись «КлМчним протоколом медичного догляду за здоровою дитиною втэм до 3 роив» [9].

Для характеристики лiмфатичних вузлiв, печшки, селезшки, ураження слизових оболонок, травного тракту та центрально! системи використовували по-яснення з клшчного протоколу дiагностики та лшу-вання ВШ-шфекци в дiтей, а також iз протоколу з лщу-вання опортунютичних iнфекцiй у ВIЛ-iнфiкованих дггей [10].

Статистичний анал1з. Проводились розрахунки середнiх величин та !х стандартних похибок. Для пе-ревiрки вщмшностей показникiв мiж групами з ура-хуванням розподiлу вибiркових даних розраховувався 95% довiрчий iнтервал — меж1, у яких з iмовiрнiстю 95 % знаходились параметри показника. Вщмшнють вважали вiрогiдною при значеннях р < 0,05.

Результати дослiдження та Тх обговорення

Дaнi фiзикального обстеження дггей двомюячного вiку подaнi в табл. 1.

Затримка психомоторного розвитку, збтьшен-ня лiмфaтичних вузлiв, орофарингеальний канди-доз — ознаки, що вiрогiдно чaстiше зустрiчaлись серед ВIЛ-iнфiковaних дггей. Спленомегaлiя зустрiчaлaсь у кожно! десято! дитини лише серед ВIЛ-iнфiковaних. Частота дерматиту суттево не вiдрiзнялaсь мiж групами iнфiковaних та неiнфiковaних дггей, хоча була вищою серед перших.

При зютавленш вказаних ознак мiж групами швид-ких та повтьних прогресорiв виявлено, що збiльшення розмiрiв печiнки понад 2 см, затримка психомоторного розвитку зус^чались практично в кожно! друго! дитини зi швидким прогресуванням захворювання, спле-номегaлiя, орофарингеальний кандидоз — у кожно! третьо! дитини вiдповiдно. Вкaзaнi змши серед дiтей iз повiльним прогресуванням захворювання зусщчались значно рiдше.

Частота збтьшення розмiрiв лiмфaтичних вузлiв в обох групах практично не вiдрiзнялaсь.

Отже, у вiцi 2 мюящв затримка психомоторного розвитку, збтьшення лiмфaтичних вузлiв, спленомегaлiя, гепaтомегaлiя, орофарингеальний кандидоз — ознаки, що характерш не ттьки для ВIЛ-iнфiковaних дггей, але

Таблиця 1. Зм1ни у стан здоров'я В1Л-позитивних та В1Л-негативних дтей 2 м1сяц1в життя, народжених В1Л-нфкованими матерями

Кшшчна ознака Д^и, народжеш ВШ-шфкованими матерями р

ВШ-шфковаш В1Л-нешфшо-ваш

Швидк прогресори Повшьш прогресори Усього

Абс. % Абс. % Абс. % Абс. %

1 2 3 4

Затримка ПМР 10/21 47,6 9/60 15 19/81 23,5 3/52 5,7 1-2 < 0,05 1-3 < 0,01 2-3 п/б 3-4 < 0,001

ПГЛ 0,5-1 см 8/21 38 14/60 23,3 22/81 27,2 2/52 3,8 1-2 п/б 1-3 < 0,001 2-3 < 0,001 3-4 < 0,001

Розмiр печЫки 2-4 см 11/21 52,3 14/60 23,3 25/81 30,4 9/52 17,3 1-2 < 0,05 1-3 < 0,01 2-3 п/б 3-4 п/б

Розмiр селезшки 2-3 см 7/21 33,3 3/60 5 10/81 12,3 - - 1-2 < 0,05

ОФК 8/21 38 8/60 13,3 16/81 19,6 1/51 1,9 1-2 < 0,05 1-3 < 0,001 2-3 < 0,05 3-4 < 0,001

Дерматит 5/21 23,8 10/60 16,6 15/81 18,3 5/52 9,6 1-2 п/б 1-3 п/б 2-3 п/б 3-4 п/б

Примтки: тут i в табл. 2, 3: ПМР — психомоторний розвиток; ПГЛ — персистуюча генерал1зована л1м-фаденопатя; ОФК — орофарингеальний кандидоз; п/э — несуттево.

Таблиця 2. Зм1ни у стан здоров'я В1Л-позитивних та В1Л-негативних дтей 6 мс. життя, народжених В1Л-нфкованими матерями

Д^и, народжеш ВIЛ-iнфiкованими матерями

ВIЛ-iнфiкованi В1Л-нешфшо-ваш

Кл^чна ознака Швидкi про-гресори Повшьш про-гресори Усього р

1 2 3 4

Абс. % Абс. % Абс. % Абс. %

Затримка ПМР 7/21 33,3 5/60 8,3 12/81 14,3 - - 1-2 < 0,05

ПГЛ 0,5-1 см 19/21 90,4 28/60 46,6 47/81 58 1/52 1,9 1-2 < 0,0001 1-3 < 0,0001 2-3 < 0,0001 3-4 < 0,0001

Гепато-мегалiя 2-4 см 20/21 95,2 29/60 48,3 49/81 60,5 8/52 15,3 1-2 < 0,0001 1-3 < 0,0001 2-3 < 0,01 3-4 < 0,0001

Сплено-мегалiя 2-3 см 11/21 52,4 13/60 21,6 24/81 29,6 1/52 1,9 1-2 < 0,05 1-3 < 0,001 2-3 < 0,01 3-4 < 0,0001

ОФК 9/21 42,9 5/60 8,3 14/81 17,4 1/52 1,9 1-2 < 0,01 1-3 < 0,001 2-3 п/б 3-4 < 0,001

Дерматит 7/21 33,3 25/60 41,6 32/81 39,3 3/52 5,7 1-2 п/б 1-3 < 0,05 2-3 < 0,001 3-4 < 0,0001

у ВШ-шфтэваних вони, за винятком збтьшення лiм-фатичних вузлiв, дозволяють зашдозрити швидке про-гресування захворювання.

У вiцi 6 мiс. затримка психомоторного розвитку, персистуюча генералiзована лiмфаденопатiя, гепато-та спленомегалiя та орофарингеальний кандидоз, а також прояви дерматиту зусщчались вiрогiдно часть ше серед В1Л-шфшэваних дiтей порiвняно з дтьми з В1Л-негативним статусом (табл. 2). За винятком про-явiв дерматиту, так! ж клшчш ознаки були характерш для ВIЛ-iнфiкованих дiтей двомюячного вiку. У цьому вiцi затримка психомоторного розвитку зус^чалась у кожно! третьо! дитини — швидкого прогресора, рт-ко — серед повтьних прогресорiв (8,3 %) та взагат не зустрiчалась серед В1Л-негативних дггей.

Гепатомегалiя понад 2 см спостер^алась практично в кожно! дитини зi швидким прогресуванням захворювання, у половиш випадюв серед дiтей iз повiльним прогресуванням та рiдко серед нешфшованих дiтей, яким виповнилося 6 мюящв.

Спленомегалiю найчастiше зустрiчали в дггей — швидких прогресорiв, и виявляли практично в кожно! друго! дитини, а частота виявлення цього симптому в нешфшованих дiтей та в груш з повтьним прогресуванням захворювання практично не вiдрiзнялася.

Орофарингеальний кандидоз також спостертався майже в кожно! друго! дитини — швидкого прогресора, ртко зусщчався в повтьних прогресорiв та практично не виявлявся в нешфшованих дiтей.

Частота дерматиту в групах швидких та повтьних прогресорiв практично не вiдрiзнялась (зафiксовано у кожно! третьо! дитини). Вiрогiдна ж рiзниця спостерь галась лише при порiвняннi iнфiкованих та нешфтэ-ваних дiтей.

У вщ 6 мiс. затримка психомоторного розвитку, орофарингеальний кандидоз та спленомегалiя були найбтьш характерними для швидкого прогресуван-ня ВIЛ-iнфекцi!, оскiльки частота !х виявлення була значно вищою порiвняно з дiтьми з повiльним прогресуванням хвороби. До того ж щ симптоми майже не зус^чались серед В1Л-нешфшэваних дiтей.

Персистуюча генералiзована лiмфаденопатiя та ге-патомегалiя служать надшними маркерами шфтэва-ностi В1Л, проте вони не можуть використовуватись як предиктори швидкого прогресування захворювання, осктьки данi симптоми часто зус^чались серед обох груп В1Л-шфтэваних дiтей, хоч i з бтьшою частотою серед швидких прогресорiв вшом 6 мiсяцiв.

У 12 мю. усi фiзикальнi змiни, що зустрiчались у да-тей шестимiсячного вшу, збертаються (табл. 3). Проте частота таких симптомiв, як затримка психомоторного розвитку, персистуюча генералiзована лiмфадено-патiя, орофарингеальний кандидоз та прояви дерматиту, зменшуеться. При цьому статистична вщмшшсть мiж групами В1Л-шфшэваних дiтей зберiгаеться лише щодо гепатомегали. За усiма iншими ознаками вщмш-ностi мiж групами швидких та повтьних прогресорiв несугтевi.

Таблиця 3. Зм1ни у стан здоров'я В1Л-позитивних та В1Л-негативних дтей 12 мс. життя, народжених В1Л-нфкованими матерями

Кл^чна ознака Д^и, народжеш ВIЛ-iнфiкованими матерями р

ВIЛ-iнфiкованi В1Л-нешфшо-ваш

Швидкi прогресори Повшьш прогресори Усього

1 2 3 4

Абс. % Абс. % Абс. % Абс. %

Затримка ПМР 4/20 20 4/62 6,4 8/82 9,6 - - 1-2 П/Б

ПГЛ 0,5-1 см 15/20 75 37/62 59,7 52/82 63,4 1/52 1,9 1-2 П/Б 1-3 < 0,001 2-3 < 0,0001 3-4 < 0,0001

Гепато-мегалiя 2-4 см 16/20 80 35/62 56,4 51/82 62,4 2/52 3,8 1-2 < 0,05 1-3 < 0,0001 2-3 < 0,001 3-4 < 0,0001

Сплено-мегалiя 1-2 см 15/20 75 41/62 66,1 56/82 69,1 10/52 19,2 1-2 П/Б 1-3 < 0,001 2-3 < 0,001 3-4 < 0,0001

> 2 см 5/20 25 21/62 33,8 26/82 31,7 1/52 1,9 1-2 П/Б 1-3 < 0,05 2-3 < 0,001 3-4 < 0,0001

ОФК 3/20 15 1/62 1,6 4/82 4,4 - - 1-2 П\Б

Дерматит 5/20 25 23/62 37,1 28/82 34,1 4/52 7,7 1-2 П/Б 3-4 < 0,01

даються статевим шляхом, а не ттьки безпосередшм впливом ВЫ-шфекци на оргашзм дитини.

Так, серед швидких прогресорiв кожна друга дитина народились iз масою тла < 2500 г, практично в половит випадюв 1хш матерi вживали ш'екцшш наркотики пщ час вагiтностi, а в третини матерiв спостерiгались захворювання, що передаються статевим шляхом. Серед дггей iз повтьним прогресуванням захворювання цi показники були значно нижчими. До того ж майже вш матерi дiтей — швидких прогресорiв не перебували на облшу в жiночiй консультаци пiд час ваптноста, внасль док чого профилактика перинатально! трансмiсií (ПВТ) проводилась несвоечасно або була вщсутня. Данi наведет в табл. 4. Пд впливом цих вищеописаних факторiв нормальний розвиток дитини уповiльнюеться [8].

У вщ 6 мiс. затримки психомоторного розвитку серед нешфшованих дггей не спостер^алось узагалi. Серед дггей iз повiльним прогресуванням цей показник знизився майже удвiчi, а серед швидких прогресорiв спостерiгалось зниження частоти затримки психомоторного розвитку лише на 14,3 %. Варто зазначити, що рiзниця мiж швидкими та повтьними прогресорами у вщ 6 мiс. статистично вiрогiдна. Зменшення затримки психомоторного розвитку у даному вщ серед швидких прогресорiв зумовлене, очевидно, початком ВААРТ (70 % дггей — швидких прогресорiв розпочали ВААРТ у вщ 4—6 мю.).

Частота затримки психомоторного розвитку ще бiльше зменшувалася до 12 мю. життя як у швидких,

%

60 50 40 30 20 10 0

47,6

' —--

15 —-------

■I5__ 8.3

57 — —■--- ---"Го'4

2 6 Вк, мю. 12

Швидю прогресори Повтьнл прогресори Не1нф1кован1 д1ти

Рисунок 1. ЗмНа частоти затримки психомоторного розвитку залежно вд в1ку та швидкост прогресування В1Л-1нфекцИ пор1вняно з нешфко-ваними дтьми

Динамша змши симптомiв за вшом подана на рис. 1—6.

З рис. 1 видно, що частота затримки психомоторного розвитку знижувалась у дггей ушх вшових груп протягом першого року життя. Затримка психомоторного розвитку зусщчалась найчастше серед да-тей — швидких прогресорiв, найрiдше — серед не-iнфiкованих дiтей. Найвищий вiдсоток затримки психомоторного розвитку у вщ 2 мiс. серед ушх дiтей може бути пов'язаний з ускладненим перинатальним анамнезом, несприятливим переб^ом вагiтностi, на-приклад народженням дггей iз малою масою тiла, вжи-ванням iн'екцiйних наркотиков 1х матерями тд час вагiтностi, наявнiстю в матерi захворювань, що пере-

Таблиця 4. Несприятлив1 материнськ перинатальн1 фактори у В1Л-1нф1кованих дтей ¡з р1зним темпом прогресування захворювання

Перинатальн фактори В1Л-шфшоваш д^и, n = 83 Нешфшоваш д^и, n = 52 р

Швидкi прогресори Повшьш прогресори

1 2 3

Абс. % Абс. % Абс. %

Маса при народженн > 2800 7/21 33,3 36/54 66,7 40/52 77 1-2 < 0,05

2500-2800 4/21 19 12/54 22,2 5/52 9,6 1-2 = 0,05

< 2500 10/21 47,7 6/54 11 7/52 13,4 1-2 < 0,01

Зрют дитини при народжены, < 47 см 10/21 47,7 7/54 13 4/52 7,7 1-2 < 0,05

Вживання Ы'екцмних наркотиюв 9/20 45 28/49 57,1 9/47 19,1

ЗПСШ 8 38 6 11 5 9,6 1-2 < 0,05

Вiдсутнiсть спостереження MaTepi в жiночiй консультацií або тзня постановка на облiк 19/21 90,5 25/54 46,3 12/52 23 1-2 < 0,001

так i в повтьних nporpecopiB (20 i 6,4 % вщповщно, р n/s), а серед нешфшэваних дiтей вона не 3ycTpi4a-лась узагалi. Зниження упродовж першого року життя частоти затримки психомоторного розвитку, iмовiрно, зумовлене все бтьшою кiлькiстю дiтей 3i швидким прогресуванням захворювання, яи почали отримува-ти ВААРТ. Так, до 12 мю. життя 95 % дiтей — швидких прогресорiв отримували ВААРТ

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

На рис. 2 показана частота генералiзованоl лiмфаденопатil та змша ii з вiком.

У вщ 2 мiс. персистуюча генералiзована лiмфаде-нопатiя виражена найменше порiвняно зi старшим вiком, ii частота була найбтьшою серед швидких про-гресорiв, дещо нижчою серед повiльних, але рiзниця в значеннях мiж цими групами була статистично незна-чущою. Суттево нижча частота персистуючо'].' генераль зовано'1 лiмфаденопатii спостерiгалась серед нешфшо-ваних дiтей.

Персистуюча генералiзована лiмфаденопатiя в будь-якому вiцi е характерною ознакою ВЫ-шфекци. У шестимiсячному вщ частота ii виявлення у швидких та повтьних прогресорiв вiдрiзнялась майже удвь чi, але вона досить часто зустрiчалась у двох групах. Надалi спостерiгалось зростання частоти персистуючо'].' генералiзованоi лiмфаденопатii в груш повть-

них прогресор1в 1, навпаки, зниження и частоти серед швидких прогресор1в. У вщ1 12 мю. р1зниця м1ж швидкими та пов1льними прогресорами була несутте-вою. Зниження частоти персистуючо'1' генерал1зовано! л1мфаденопатп серед д1тей 1з швидким прогресуванням захворювання можна пояснити прийомом ними ВААРТ — 95 % 1з них у вщ1 одного року життя отримували ВААРТ

Рис. 3 вщображае динам1ку частоти гепатомегалИ в д1тей дослщжуваних груп.

За свош характером крив1 мало в1др1зняються в1д таких при змш1 частоти персистуючо'].' генерал1зовано! л1мфаденопати з в1ком. Протягом першого року життя гепатомегал1я найчаст1ше спостер1галась у д1тей 1з швидким прогресуванням захворювання. Р1зниця в частот1 Н виявлення суттево в1др1знялась м1ж нешфтэ-ваними та 1нф1кованими д1тьми (15,3 1 60,5 % вщповщ-но; р < 0,05), за винятком д1тей 2 м1с. життя — повтьних прогресор1в та нешф1кованих. Под1бна р1зниця в частот1 виявлення гепатомегалИ спостер1галась 1 м1ж швидкими та повтьними прогресорами в ус1х в1кових зр1зах. Ц1 дан1 показують, що гепатомегал1я е характерною ознакою ВЫ-шфекци. У пов1льних прогресо-

Рисунок 2. Зм1на частоти персистуючоi генералi-зованоi л1мфаденопатИ ПГЛ залежно вд в¡ку та швидкост прогресування В1Л-нфекцй' пор1вняно з не1нф1кованими дтьми

Швидю прогресори Повтьш прогресори Не1нф1кован1 д™

Рисунок 3. Залежнсть розм'ру печ1нки вд вку та швидкост прогресування ВШ-нфекцй пор1вняно з не1нф1кованими дтьми

Рисунок 4. Залежнсть розм'ру селезШки вд вку та швидкост прогресування ВШ-нфекцП' пор1вня-но з ненфкованими дтьми

рiв частота гепатомегали зростае з вшом, у швидких — шк частоти припадав на 6 мю. життя та спостерiгався в 95,2 % випадкiв, а потiм частота поступово знижувала-ся, що, очевидно, зумовлено прийомом дтьми ВААРТ.

Частота спленомегалп з вiком збiльшуеться в ушх ВIЛ-iнфiкованих дiтей (рис. 4).

У вшх вiкових зрiзах мiж значеннями iнфiкованих та неiнфiкованих дггей спостерпалась вiрогiдна рiзни-ця, за винятком рiзницi в значеннях мiж повiльними прогресорами та неiнфiкованими дпъми вiком 2 мiс. Мiж швидкими та повiльними прогресорами рiзниця в значеннях була вiрогiдною в дво- та шестимюячному вiцi та була несуттевою у 12 мiс. За нашими спостере-женнями, частота спленомегалп серед дггей зi швид-ким прогресуванням захворювання не залежка вщ прийому ВААРТ, як це спостерпалось при оцiнцi пер-систуючо! генерал1зовано! лiмфаденопатii та гепатомегали. Збтьшення частоти спленомегалп характерне для перебпу ВIЛ-iнфекцii та особливо виражене серед дией — швидких прогресорiв.

Частота орофарингеального кандидозу протягом першого року життя була найвищою серед дггей — швидких прогресорiв (рис. 5).

Орофарингеальний кандидоз е ознакою iмуно-дефiциту, особливо на тлi зниження числа CD4+ Т-лiмфоцитiв. Так, у шестимюячному вщ в трети-

% 50 40 30 20 10 0

38»----

1 9 1Г------.«1.6

0 2 6 12 Вк, мю.

Швидю прогресори Повтьн1 прогресори Нешфковаы д1ти

Рисунок 5. Залежнсть орофарингеального кандидозу в 'щ в¡ку та швидкост прогресування ВЛ-н-фекцп пор1вняно з не1нф1кованими дтьми

Рисунок 6. Залежн1сть прояв1в дерматиту в 'щ в1ку та швидкост прогресування ВlЛ-iнфекцií пор1вня-но з не1нф1кованими дтьми

ни дггей зi швидким прогресуванням захворювання мала мюце тяжка iмуносупресiя. Проте частота орофарингеального кандидозу в даному вщ була вищою та зус^чалась майже в кожноi' другоi' дити-ни — швидкого прогресора. До того ж протягом першого року життя орофарингеальний кандидоз також може досить часто зус^чатись навпь у дггей iз нор-мальними значеннями CD4+ Т-лiмфоцитiв. У дггей iз повiльним прогресуванням захворювання орофа-рингеальний кандидоз мав транзиторний характер, не впливав на загальний стан дитини та добре шдда-вався лшуванню мюцевими анимiкотиками. У швидких же прогресорiв орофарингеальний кандидоз був стшкою ознакою, потребував застосування систем-них антибактерiальних препаратiв та призначення ВААРТ Протягом другого пiврiччя життя частота орофарингеального кандидозу ютотно знизилась, що було пов'язано з початком прийому ВААРТ, а також iз вщновленням кшькосп CD4+ Т-лiмфоцитiв. Значнi вiдмiнностi в частот його виявлення спо-стерпались у вщ 2 та 6 мю. мiж групами швидких та повшьних прогресорiв, а також мiж шфшованими та неiнфiкованими дiтьми. Рiзниця ж у частот виявлення орофарингеального кандидозу мiж повшьни-ми прогресорами та нешфшованими дiтьми не була суттевою у всiх вiкових групах.

Орофарингеальний кандидоз вщображае стан iмунноl системи, його стiйка поява е свщченням iму-нодефiциту. Серед повшьних прогресорiв вiн зустрь чався ршко та був короткотривалою ознакою. Орофарингеальний кандидоз у ранньому вщ та стшкють ще1 ознаки вказують на глибокi порушення функци iмун-но! системи та швидке прогресування захворювання.

Прояви дерматиту е частим явищем, що спостерь гаеться при ВШ-шфекци. Його появу пов'язують з ав-тоiмунними порушеннями, що спостерпаються на тлi ВIЛ-iнфекцii. У вщ 2 мiс. частота дерматиту суттево не вiдрiзнялася мiж трьома групами дггей (рис. 6).

У шестимюячному вщ спостерпалась статистич-но значима вщмшнють щодо частоти дерматиту мiж iнфiкованими та неiнфiкованими дiтьми, вона була

несуттевою мiж швидкими та повiльними прогресо-рами. При досягненнi дитиною першого року життя дерматит спостериався в кожно1 4-ï дитини з повть-ним прогресуванням захворювання та кожно1 3-ï — 3i швидким прогресуванням. Мiж даними групами рiз-ниця була несуттевою (37,1 i 25 % вщповщно; р n/s), а мiж неiнфiкованими та iнфiкованими дпъми була вь рогiдною (7,7 i 34,1 % вщповщно; p < 0,01).

Висновки

Найбшьш чiткими клМчними критерiями швидкого прогресування захворювання в дией, народжених В1Л-позитивними матерями, е затримка психомоторного розвитку та орофарингеальний кандидоз.

Персистуюча генераизована лiмфаденопатiя, гепа-томегалiя, спленомегалiя, дерматит — ознаки, що ха-рактернi для ВШ-шфекцй', проте вони не можуть бути використаш як маркери швидкого прогресування за-хворювання.

Список лггератури

1. В1Л-тфекця в Укра1ш. 1нформацшний бюлетень № 38 МОЗ Украти. — К., 2012.

2. Barnhart H.X., CaldwellM.B., Thomas P., Mascola L., Ortiz I., Hsu H.W. et al. Natural history of human immunodeficiency virus disease in perinatally infected children: an analysis from the Pediatric Spectrum of Disease Project // Pediatrics. — 1996. — № 97.— P. 710-716.

3. Blanche S, Tardieu M, Duliege A., Rouzioux C., Le Deist F., Fukunaga K. et al. Longitudinal study of 94 symptomatic infants with perinatally acquired human immunodeficiency virus infection. Evi-

ЧернышоваЛ.И., Степановский Ю.С., Раус И.В., Юрченко О.В.

Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика, г. Киев Киевский городской центр профилактики и борьбы со СПИДом

ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ ВИЧ-ИНФИЦИРОВАННЫХ ДЕТЕЙ ПЕРВОГО ГОДА ЖИЗНИ С БЫСТРЫМ И МЕДЛЕННЫМ ПРОГРЕССИРОВАНИЕМ ЗАБОЛЕВАНИЯ

Резюме. В работе проанализировано развитие на первом году жизни 83 перинатально инфицированных ВИЧ детей с быстрым и медленным прогрессированием заболевания. Группу сравнения составили 52 неинфицированных ребенка, рожденных ВИЧ-инфицированными матерями. Оценены психомоторное развитие, состояние кожи и слизистых оболочек, а также лимфатических узлов, печени и селезенки. Оказалось, что задержка психомоторного развития и орофарингеальный кандидоз являются маркерами быстрого прогрессирования заболевания у ВИЧ-положительных детей первого года жизни.

Ключевые слова: ВИЧ-инфекция, дети, быстрые прогрессо-ры, задержка психомоторного развития, орофарингеальный кандидоз, персистирующая генерализированная лимфадено-патия, гепатомегалия, спленомегалия, дерматит.

dence for a bimodal expression of clinical and biological symptoms // Am. J. Dis. Child. - 1990. - № 144. - P. 1210-1215.

4. Newell M.L., Coovadia H, Cortina-Borja M., Rollins N., Gaillard P., Dabis F. Mortality of infected and uninfected infants born to HIV-infected mothers in Africa: a pooled analysis // Lancet. - 2004. - № 364. - P. 1236-1243.

5. Spira R., Lepage P., Msellati P., van de Perre P., Leroy V., Simonon A. et al. Natural history of human immunodeficiency virus type 1 infection in children: a five-year prospective study in Rwanda. Mother-to-Child HIV-1 Transmission Study Group // Pediatrics. - 1999. - P. 104: e56.

6. Taha T.E., Kumwenda N.I., BroadheadR.L., HooverD.R., Graham S.M., van der Hoven L. et al. Mortality after the first year of life among human immunodeficiency virus type 1-infected and uninfected children//Pediatr. Infect. Dis. J. - 1999. - № 18. -P. 689-694.

7. Poorana G., Shenbagavalli R., Ramesh K., Nataraja R.S., SWAMINATHAN S. Rapid Progression of HIV Infection in Infancy// Indian Pediatrics. - 2009. - № 46. - P. 53-56.

8. Чернишова Л.1., Степановський Ю.С., Раус 1.В., Юрченко О.В. Вплив перинатальних факторiв на швидккть прогресування ВШ-нфекци в дтей // Перинатология и педиатрия. - 2012. - № 4(52). - С. 8-13.

9. Клжчний протокол медичного догляду за здоровою дитиною вком до 3 рокiв. Наказ № 149 Мтстерства охорони здоров'я Украти вiд 20.03.2008р.

10. Клiнiчний протокол з лжування опортунктичних rn-фекцш та В1Л-асоцшованих захворювань у ВШ-шфжованих та хворих на СН1Ддтей. Наказ № 206 Мтстерства охорони здоров'я Украши вiд 07.04.2006р.

Отримано 02.09.13 П

Chernyshova L.I., Stepanovsky Yu.S.,

Raus I.V., Yurchenko O.V.

National Medical Academy of Postgraduate

Education named after P.L. Shupyk, Kyiv

Kyiv Municipal Center for Prevention and Control of AIDS,

Kyiv, Ukraine

FEATURES OF DEVELOPMENT OF HIV-INFECTED INFANTS WITH RAPID AND SLOW PROGRESSION OF THE DISEASE

Summary. The paper analyzes the development on the first year of life of 83 perinatally HIV-infected children with rapid and slow progression of the disease. The comparison group consisted of 52 uninfected children born to HIV-infected mothers. Psychomotor development, state of skin and mucous membranes, as well as of lymph nodes, liver and spleen were eassessed. It turned out that psychomotor retardation and oro-pharyngeal candidiasis are markers of rapid disease progression in HIV-positive children in the first year of life.

Key words: HIV-infection, children, rapid progressors, psy-chomotor retardation, oropharyngeal candidiasis, persistent generalized lymphadenopathy, hepatomegaly, splenomegaly, dermatitis.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.