CC BY
37
УДК 343.97
О. М. Гумш
Навчально-науковий шститут права та психологii Нащонального унiверситету "Львiвська полггехшка",
д-р юрид. наук, проф., зав. кафедри кримшального права та процесу
Г. С. Римарчук
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка"
канд. юрид. наук, асист. кафедри кримшального права та процесу
ОСОБЛИВОСТ1 ПРАВОВО1 РЕГЛАМЕНТАЦ11 НАСИЛЬНИЦЬКО1 ПОВЕД1НКИ В1ДПОВ1ДНО ДО ЗАКОНОДАВСТВА ДЕРЖАВ М1ЖНАРОДНО1 СП1ЛЬНОТИ
© ГумтА. М., Римарчук Г. С., 2016
Розглядаються зарубiжнi та ммжнародш норматнвно-иравов! акти, якi регулюють питання насильницьких дiй та насильства загалом та в омТ. Окрiм того, автори проана-лiзували санкц1йн1 положения зарубiжного законодавства, а також визначили заходи проти-ди иасильиицькiй поведшщ особи вгдповгдно до законодавства краш св1тово'| спшьноти.
Ключов1 слова: насильство, насильницькч ди, насильницька поведiика, насильство в ам''!.
А. М. Гумин, Г. С. Рымарчук
ОСОБЕННОСТИ ПРАВОВОЙ РЕГЛАМЕНТАЦИИ НАСИЛЬСТВЕННОГО ПОВЕДЕНИЯ В СООТВЕТСТВИИ С ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВОМ ГОСУДАРСТВ МЕЖДУНАРОДНОГО
СООБЩЕСТВА
Рассмотрены зарубежные и международные нормативно-правовые акты, регулирующие вопросы насильственных действий и насилия в целом и в семье. Кроме того, проанализированы санкционные положения зарубежного законодательства, а также определены меры противодействия насильственному поведению лица в соответствии с законодательством стран мирового сообщества.
Ключевые слова: насилие, насильственные действия, насильственное поведение, насилие в семье.
O. M. Gumin, H. S. Rymarchuk
THE PARTICULARITIES OF A LEGAL REGULATION OF VIOLENT BEHAVIOR IN COMPLIANCE WITH THE LAWS OF THE INTERNATIONAL COMMUNITY
The article provides an overview of foreign and international regulatory acts governing violence and violent acts in general and violence in family. In addition, the author analyzes
sanctional provisions of foreign law and determines measures against violent behavior under
the laws of the international community.
Key words: violence, violent action, violent behavior, violence in the family.
Постановка проблеми. Мiжнародне ствтовариство складаеться i3 pi3Hrn держав, як мають свою iсторiю, правовi традицй та культурнi цiнностi. А тому не можна не визнати того факту, що ставлення до прав людини значною мiрою залежить ввд суспшьних цiнностей та поглядiв на низку основних фшософських питань, включаючи, зокрема, сутнiсть людсько!' особистостi та стосунки мiж iндивiдом та суспшьством. Погляди та офiцiйнi доктрини рiзних людських спшьнот на цi проблеми ктотно вiдрiзняються. I хоча усi члени сучасного мiжнародного спiвтовариства прийняли загальновизнаш мiжнароднi норми щодо прав i свобод людини, все ж культурш та полiтичнi вiдмiнностi неминуче впливають на розумiння та застосування цих норм.
Аналiз досл1дження проблеми. Дослвдження тематики насильницьких д1й здшснювали свого часу такi науковцi, як Л. А. Колпакова, В. Хаак, А. А. Никитина, А. А. Гусейнов, П. О. Власов, А. В. Запорожцев, В. О. Брижик та ш.
Мета роботи - дослвдити зарубiжнi та мiжнароднi нормативно-правовi акти, як регулюють питання насильницьких дш та насильства загалом та в сiм'i.
Виклад основного матерiалу. Проблема прав людини е одтею з найактуальнiших проблем сучасностi. Ст. 3 Конституцй Украiни проголошуе, що людина, ii життя та здоров'я, недоторканшсть та безпека визнаються в Украт найвищою соцiальною цiннiстю, а права та свободи визначають змют та напрямок дмльносп держави [1].
У зарубiжних державах термiн "насильство" мае широке тлумачення. Зокрема, у Декларацй про викорiнення насильства щодо жшок та в матерiалах Четвертоi Всесвiтньоi конференцii зi становища жшок (Пекш, 1995 р.) вiн визначаеться "...як будь-який здшснений на основi статево!' ознаки акт насильства, який завдае або може завдати шкоди фiзичному, статевому чи психолопч-ному здоров'ю жшки або страждання, а також погрози здшснення таких акпв, примушування або свавшьне позбавлення свободи чи то в суспшьному, чи то в особистому житп" [2, с. 66].
Аналiз мiжнародних документа з прав людини свщчить, що вже у Загальнш декларацii прав людини (1948 р.) мютяться положення, як гарантують рiвнiсть прав чоловшам та жiнкам (ст. 2) [3]. У Мiжнародному пактi про сощальш, економiчнi та культурнi права проголошуеться рiвнiсть громадян у будь-якiй сферi життя, незалежно вiд вiку, стат^ кольору шкiри [4].
Зарубiжнi краши прийняли спецiальнi законодавчi акти щодо забезпечення рiвностi мiж чоловiками та жшками, зокрема Закон Норвеги (1978 р.) "Про рiвнiсть мiж статями", Закон 1сландй "Про рiвний статус i рiвноправнiсть жiнок та чоловтв" (1991 р.), Закон Швецii "Про рiвнi можливостi чоловiкiв та жшок у сферi працi" (1991 р.), Консолвдований акт Данii "Про рiвне ставлення до чоловiкiв i жшок стосовно працевлаштування, надання вiдпустки по вагггносп i пологах та шших соцiальних гарантiй" (1998 р.), Закон Литовсько!' Республiки "Про рiвнi можливосл" (1998 р.) тощо. У Великш Британii дiе Комiсiя щодо забезпечення рiвних можливостей, у Швецii - Управлшня, а у США - Комю1я з рiвних можливостей у сферi зайнятостi. Постановою Сейму Литовсько!' Республiки (1999 р.) запроваджено спещальний орган - Управлiння омбудсмена з проблем рiвноправностi, який е незалежною державною установою [5].
1сторично насильницьким актам щодо члетв сiм'i та близьких давалась рiзноманiтна правова оцшка - вiд повного виправдання винуватих за окремi види насильства до визнання вказаних злочишв найтяжчими з ушх iснуючих. Ще в Бiблii наголошуеться, що впертi та неслухняш дiти, а також тi, яю проклинали сво'х батькiв, могли бути вивезет ними i закиданi камшням. Жiнки i дiти тривалий час вважались властстю глави сiм'i, якому було дозволено застосовувати щодо них заходи фiзичного характеру навiть без 6удь-яко!' провини. У правових джерелах Кшвсько' Русi, Стародавнього Риму та в англшському правi батьки мали майже безпрецедентш права над власними дпъми: дозволялось фiзичне покарання i навiть убивство за неслухнянiсть та нахабтсть.
Побиття дружини було визнано протизаконним у США лише в першш чверт ХХ ст., у Францй -всередин 1920-х рокв, а в Ггалй та Шотландii - лише у 1970-т роки [6, с. 68-69].
З огляду на порiвняно незначний час юнування Украiни у статус незалежно^ правовой демократичноi держави, ш бракуе досвiду у виршент багатьох важливих питань iз рiзних галузей дiяльностi, i, зокрема, у задоб^н^ насильницькiй поведiнцi особи. Тому доцшьним сьогоднi е використання позитивного досввду iнших краiн, що дасть змогу украшським науковцям i практикам перейняти все позитивне iз того, що вже розроблено, впроваджено та апробовано у цих крашах, а також утриматись ввд використання методiв та пiдходiв, як себе не виправдали.
Варто наголосити, що 2001 року Верховна Рада Украши прийняла перший на територи СНД Закон "Про попередження насильства в сш'Г', а 15 травня 2003 р. - Закон Украши "Про внесення змш до Кодексу Украши про адмiнiстративнi правопорушення щодо встановлення ввдповвдальносл за вчинення насильства в сшЧ або невиконання захисного припису".
Тодi вперше за усю iсторiю украшського законодавства з'явилися правовi документи, що розглядають проблему домашнього насильства. Так, у Закон Украiни "Про попередження насильства в шм'Г поряд iз окресленням поняття "домашне насильство" подано i класифiкацiю його багатогранних форм ^зичне, сексуальне, психiчне та економiчне), а також висвiтлено правовий механзм запобiгання цьому явищу.
Метою цього Закону е створення правових основ викоршення насильства в шм% його сощальна профилактика, допомога жертвам насильства та гарант !'х безпеки тощо.
Конституцм Украши як основне джерело закону встановлюе визначальнi принципи, за додержання яких можна покласти вадповадальнсть на державу, закладае важливу основу для додаткових законодавчих стратегш, спрямованих на боротьбу з усiма формами насильства.
Однею з перших латиноамериканських краш, що закрiпила у свош конституцii статтю про насильство в шм% була Бразилм. Зокрема, стверджуеться, що сiм'я е основою суспшьства i перебувае пiд особливим захистом держави. Держава створюе механiзми для боротьби з насильством у родин.
Хоча у загальних положеннях бшьшосп конституц1й не згадуеться насильство в шм'!', проте його можна тлумачити у спосiб, який гарантуе право на свободу ввд домашнього насильства. Крш того, конституцй можуть гарантувати: рiвнiсть обох статей [7], право на тшесну недоторканiсть [8] тощо.
1з наведеного очевиднi масштаби та важливють цiеi проблеми, однак статистика ще не повнiстю вiдображае реальн межi порушення прав людини. Те, що у деяких крашах зiбрано чимало шформаци з цiеi проблеми, а в шших така шформацм вiдсутня, зовсiм не означае, що ця проблема характерна лише для окремих краш. Навпаки, це лише сввдчить про необх^^^ть проведення подальших дослвджень, якi б дали змогу зрозушти, як ефективно боротися з проблемою кримiнальноi насильницькоi поведiнки особи.
Отож, робимо висновок, що одного визнання цiеi проблеми недостатньо. Важливо було б законодавчо закршити кара^сть таких суспшьно небезпечних дмнь. Як сввдчить свгтова практика, сьогоднi близько 40 краш свгту, серед яких е i Украша, мають спецальне законодавство щодо протидii та запобтання насильницькiй поведiнцi особи. А в багатьох шших державах, як свого часу ратифшували Конвенцiю ООН "Про лшввдацто усiх форм дискримiнацii щодо жшок", вже тривае процес включення такоi форми насильства до сфери законодавчого регулювання [9].
Уряди деяких краш СНД вже розпочали комплексну програму щодо створення ввдповвдно!' структури в управлюн внутрiшнiх справ, завдання яко!' - реагувати на факти вчинення подiбного насильства, а також надавати допомогу службi дшьничних iнспекторiв мiлiцii з питань профiлактичноi, оперативноi та реабiлiтацiйноi дiяльностi, спрямованоi на допомогу жертвам цього насильства. Це, своею чергою, сприятиме вдосконаленню ствробгтниками мшщи навичок у робот з потерпшими ввд насильницькоi поведiнки.
Окрш зм1н у структурi органв правопорядку, деяк краши для вирiшення проблеми насильницькоi повед1нки особи приймають також рiзноманiтнi законодавчi акти. Зокрема, заслуговуе на увагу Закон Грузи "Про боротьбу з насильством у сш'1, його попередження та надання допомоги постраждалим" вiд 9 червня 2006 р., який надае право полщи та судам пфшо!' шстанци видавати
постанови про заходи тимчасового захисту. Якщо винна особа порушить умови, визначет у постанов^ вона буде притягнена до кримшально!' вiдповiдальностi [10]. Осюльки у цьому випадку особа порушуе не лише норми суспшьного спшжиття та норми права, а й виявляе неповагу до органу державно!' влади, який видав цю постанову, то, на нашу думку, притягнення до кримшально!' вiдповiдальностi за порушення постанови про заходи захисту е виправданим i доцшьним.
Закон Шмеччини "Про захист вiд насильства в шм'Г надае полiцiï право усунути кривдника iз квартири та заборонити йому з'являтись там упродовж десяти дшв. За цей час жертва насильства повинна ввдввдати лiкаря, щоб засвiдчити тiлеснi ушкодження, та звернутись iз заявою до найближчого суду, який виршуе питання, пов'язанi iз сiмейним правом. Як правило, суди розглядають такi заяви оперативно [11, с. 5].
Як бачимо, уш розглянул закони забороняють фiзичне насильство стосовно особи.
Для характеристики насильства загалом використовуються рiзнi термiни. Зокрема, законодавство Еквадору вирiзняеться саме широтою трактування. Вiдповiдно до його положень, внутршньошмейне насильство включае будь-якi ди чи бездiяльнiсть, що проявляються у негативному фiзичному, психологiчному та сексуальному поводженш члена сiм'ï з жшкою чи iншими членами [12]. Але насильство в сшЧ не можна ототожнювати з гендерним насильством або насильством у ставленш до жшок. Потерпшим вiд насильства в сшЧ може бути будь-який член сшЧ (зокрема, чоловiк), так само, як i кривдником. Саме тому вважаемо, що порушення прав людини в ситуаци домашнього насильства не можна зводити лише до порушення прав жшок.
Бшьшють iз розглянутих закотв забороняють також насильство психiчного характеру. В деяких законах про це зазначаеться прямо, iншi - мютять певш застереження.
Наприклад, закон Пуерто-Ршо включае у визначення психiчного насильства "серйозну емоц1йну шкоду" та "залякування". А деякi iз закошв до психiчного насильства зараховують i словест образи.
Закон Еквадору визначае психiчне насильство, як будь-якi дiï, бездiяльнiсть чи поведiнку, що завдають шкоди, болю чи призводять до емоцшного розладу, приниження гвдносп жiнки в ïï власних очах або в очах сшЧ. Це включае залякування, погрози чи емоцшний шантаж члена сшЧ та навiювання вiдчуття страху за власне здоров'я та здоров'я рвдних чи близьких або ушкодження чийогось майна. Крiм того, психiчним насильством вважаеться i обмеження особистга свободи.
Багато кримшальних законiв шших краш часто не враховують характеру стосунюв, що iснують мiж сторонами. Через це у ^^wi кримшального права майже немае механiзмiв, як б задовольнили потребу потерпших у захист та гарантували б ï^ цей захист вiд повторення випадюв насильства стосовно них.
Як не дивно, але часто система кримшального судочинства не передбачае тчого, о^м звшьнення порушника, що може сприяти продовженню вчинення ним насильства, яке нервдко вже набувае характеру помсти i е набагато жорстоюшим. Кримшальш покарання за випадки насильниць-raï поведiнки в сiм'ï, попри зловживання довiрою членiв родини чи штимних партнерiв, е набагато м'якiшими порiвняно з покараннями за аналогiчнi порушення, вчинет проти стороннiх осiб.
У законодавстш iноземних держав злочини в шмейно-побутовш сферi часто видшяються в окремi склади, встановлюються новi межi покарання. Наприклад, у КК 1спани диференцiацiя здiйснюеться заходами, передбаченими у Загальнш та Особливш частинi. Близью, родинш та схожi до них стосунки мiж злочинцем та потерпшим розглядаються як обставини, як обтяжують вину (ст. 24), а ввдповвдно до ст. ст. 153, 180-182, 189 та ш., такi ввдносини виступають як квалiфiкуючi обставини, ввдтак до них встановлюються пiдвищенi санкци [13].
КК Японiï передбачае пвдвищет санкцiï за вбивство (ст. 205), залишення напризволяще особою, зобов'язаною турбуватись про залишеного (ст. 218), незаконне затримання i позбавлення свободи (ст. 220), якщо щ злочини вчинет щодо особи, яка е родичем злочинцевi чи його дружиною по прямш висхвднш лши [14].
КК Дани передбачае вщповщальтсть за принизливе ставлення до одного з подружжя, дитини, будь-якоï iншоï особи, яка перебувае з винуватим у шлк^ чи родинних стосунках по прямш лши. При цьому залежно вщ прохання потерп1лого можливе припинення кримшального переслщування (§ 213) [15].
Специфша кримiнального покарання полягае також у тому, що участь у судовому процесi беруть полщм та iншi державнi служби. А вiдразу тсля випадку насильства такi особи потрапляють тд контроль працiвникiв правоохоронних оргашв, прокуратури та суду.
Кримшальне законодавство зарубiжних краш часто не враховуе того факту, що випадки насильницько!' поведiнки вiдбувaються також мiж особами, котрi часто залежать одна ввд одно!.'. Зокрема, у ст. 153 Кримшального кодексу 1спани зазначаеться: "Хто зазвичай застосовуе фiзичне i психiчне насильство проти будь-кого, хто е чи був його дружиною, чи проти особи, яка з нею тривало пов'язана чи була пов'язана, проти власних дггей чи дггей дружини (чоловша), чи ствмешканця (ствмешканки), чи недiездaтних, якi з ним живуть чи пiдпорядковaнi його влад^ опiцi, опiкунству чи фактичному нагляду, чи прийнят ним в помешкання, пiдлягaе покаранню -позбавленню волi вiд шести мiсяцiв до 3-х роюв".
У Крим1нальному кодекш РФ взaгaлi немае спецiaльних норм, як б передбачали вiдповiдaльнiсть за злочини, вчинен в сшЧ особами, що перебувають у сшейних стосунках [16, с. 149]. Бшьше того в суспшьнш свiдомостi насильство, вчинене у громадському мiсцi щодо незнайомо'' людини, становить набагато бшьшу небезпеку, шж тi дiï, якi вчиняються в сшЧ до родич]в. На наш погляд, насильницька повед1нка з боку близько'' людини, в якш потерпший завжди намагаеться знайти опору та шдтримку, завдае значно'' психiчноï та фiзичноï шкоди, нж насильство з боку незнайомця.
У свгговш кримiнологiï обговорюеться питання подальшо'' кримiнaлiзaцiï дмнь, пов'язаних iз психiчним насильством, яке трактуеться ширше, нiж погроза вчинення тих чи шших шквдливих для iншоï сторони д1й.
Можливий вaрiaнт, коли вiдповiдaльнiсть за психiчне насильство все ж може передбачатись кримшальним законом, але за дотримання двох умов: по-перше, у закон повинно бути сформульовано твердження, що кримшальна вiдповiдaльнiсть тягне за собою заподмння шкоди особi, передбaченоï в роздш про злочини проти життя та здоров'я (вбивство, завдання шкоди здоров'ю та iн.), шляхом психiчного впливу на неï, а також у передбачених законом випадках створення, шляхом психiчного впливу на особу, реaльноï небезпеки настання та^ шкоди (наприклад, небезпека вчинення потерпшим самогубства чи суттевого вiдхилення у психiчному розвитку неповнолiтнього); по-друге, необхiдно конкретизувати, якi саме дмння законодавець зараховуе до психiчного впливу, який спричиняе кримiнaльно-прaвовi нaслiдки.
Наприклад, у зaрубiжнiй юридичнiй лiтерaтурi пiд час розробки законопроекта, пов'язаних iз насильницькими злочинами, висловлюються пропозицiï посилити за щ злочини покарання. Зокрема, цього можна було б досягти через доповнення обтяжуючих обставин, квaлiфiкуючих ознак у Загальнш чaстинi кримiнaльного законодавства Украши, а також квaлiфiкуючих обставин у конкретних статтях Особливоï частини.
Тому, на нашу думку, доцшьно було б посилити кримшальну вiдповiдaльнiсть у сферi сiмейних ввдносин хоча б за допомогою конкретизаци однiеï з обставин, що обтяжують покарання, закршлених у ст. 67 Крим1нального кодексу Украши, такою формою, як "вчинення злочину щодо члена сш'Г. А саме: доповнити п. 8 ст. 67 Кримшального кодексу Украши "Вчинення злочину щодо особи, яка перебувае в мaтерiaльнiй, службовш чи шшш залежносп ввд винного" словами "е членом шм'Г.
Вiдтaк проблема насильства в сiм'ï як складова кримiнaльноï нaсильницькоï поведiнки не е локальною, характерно винятково для Украши. Вона не обмежуеться межами певноï полiтичноï чи економiчноï системи. Цiй проблемi прiоритетну увагу придшяе уся свггова спшьнота та влaднi структури держав.
Масштаби цiеï проблеми прикро вражають. Всесвггня оргaнiзaцiя охорони здоров'я провела опитування 24 тисяч жiнок у 10 крашах свпу. Дослiдження тривало шм рокiв. У результaтi з'ясувалось, що, незважаючи на те, що насильство в сiм'ï iснуе у будь-якш крaïнi i не залежить ввд мaтерiaльного статку, раси i культури, ця проблема гострiше постае у бвднших крaïнaх.
Водночас жшки у таких крашах з бшьшою вiрогiднiстю вважатимуть таке насильство над ними виправданим. Ввдсоток ж1нок, яю поввдомили про те, що вони хоча б раз у житп зазнали насильства з боку членв своеï сiм'ï, вaрiюеться вiд 15 (в Япони) до 71 % (в Ефюпи). За минулий рш вiд 4 % ж1нок (в Япони i Серби) до 30-54 % (у Бангладеш^ Ефiопiï, Перу та Танзани) стали жертвами насильства у сiм'ï. Крш того, ввдповвдно до результатв дослвдження, насильство з боку член]в сiм'ï трапляеться часпше, нж напад на ж1ику чи ïï згвалтування незнайомцями або приятелями [17].
За даними американських дослвдниюв смейного насильства у сiм'ï, полщм, яка зiштовхуеться з такими фактами, доволi часто долучае до роботи з цею сiм'ею вiдповiднi органзаци: сiмейнi суди, подружнi ради, сте^альн клiнiки, центри лiкувaння вiд наркомани,
психолопчш агентства, агентства анонiмноï допомоги, притулки для осiб, якi зазнавали вдома шмейного насильства, жiночi центри, службу допомоги малозабезпеченим сiм'ям, церкву, агентства першоï соцiальноï допомоги, житловi служби та ш. [18, с. 17].
Ще одним кроком у подоланнi проблеми насильства буде введення особливих видiв звшьнення ввд кримiнальноï вiдповiдальностi та умовного засудження у разi проходження оплачуваного за рахунок засудженоï особи курсу психотерапи.
Така робота з конкретними родинами, члени яких мають злочинш нахили до насильниць^' поведшки, i сiм'ями, якi характеризуються наявшстю конфлiктноï ситуацiï, що погрожуе можливим злочином, передбачае повний ï^ облш, реестрацiю у правоохоронних органах та органах сощального захисту, а також надання психологiчноï допомоги.
Не треба водночас забувати й про те, що ввдповвдно до юрисдикцiï загального права у бшьшосл зарубiжних краш напад та завдання побоïв е не лише кримшальними проступками, а й такими, яю трактуються за цившьними законами.
Цившьне право передбачае для потерпших рiзноманiтнi засоби судового захисту: сплату компенсаций ввдшкодування збитюв, забороннi накази, окреме проживання та розлучення стор1н. Зокрема, у Швденно-Африканськш Республiцi ж1нки можуть отримати судовий наказ про матерiальне забезпечення, який гарантуе кошти на утримання дiтей та покриття витрат на медичнi послуги.
Крiм того, потерпш часто не здатнi покрити витрати цивильного переслiдування. Вiдтак витрати на переслвдування кримiнальних злочинiв бере на себе держава, тодi як витрати на переслвдування за цившьним судочинством можуть покривати i потерпш.
Однак зауважимо, що, незважаючи на деяю переваги використання цивильного та кримшального кодекшв, взятi окремо, вони не спроможш забезпечити засобами судового захисту, як так необхвдш для ефективного реагування на випадки вчинення насильства.
А щодо випадюв вчинення насильства в сш% де часто зароджуеться кримшальна насиль-ницька поведшка особи, то тут необхвдно було б створити вичерпний закон про насильство в сш% що кримiналiзуватиме акти такого насильства i забезпечуватиме потерпших ширшим колом засобiв судового захисту, якi виходитимуть за межi простого покарання правопорушникiв.
Отже, аналiз крим1нального законодавства низки держав у межах проблеми сшейно-побутових ввдносин дав можливiсть виявити певнi тенденци щодо спроби комплексного вир1шення цiеï проблеми. Необхiдно вiдзначити диференц1йований пвдхвд до покарання та притягнення до ввдповвдальносп за насильство в сш'к а) встановлення обтяжувальних чи пом'якшувальних деяких обставин, якi випливають iз сшейних ввдносин; б) вид1лення у самостшт спецiальнi склади злочин]в, яю вчиняються проти член!в сiм'ï; в) встановлення нових меж покарання за щ дмння; розвиток вдей ввдновлювального правосуддя i розширення можливостей застосування альтернативних крим1нальному переслвдуванню заход!в впливу на осiб, якi вчинили нетяжк злочини проти член]в своеï сшЧ'.
Беззаперечним е те, що тд час вчинення злочинiв, якими безпосередньо спричиняеться шкода певнiй особi, остання мае до вчиненого таке саме ввдношення, як i суб'ект злочину. Тому вважаемо, що для посилення значення приватних механiзмiв у виршенш кримшально-правових завдань потрiбно звернути увагу на досвiд тих краïн свпу, якi успiшно використовують засоби т. зв. ввдновлювального правосуддя, зорiентованого i на потерпшого вiд злочину (наприклад, Бельгм, Нiмеччина, Чех]я), що в кримшальному законодавствi проявляеться через вимогу ввдшкодувати потерп!лому заподiянi злочином збитки, примиритися з ним i на цш rn^^^i претендувати на прившейоване застосування державою правових наслiдкiв вчинення злочину (наприклад, звшьнення ввд кримiнальноï ввдповвдальносп чи пом'якшення покарання).
1. Конституцгя Украти. - К.: Укратська Правнича Фундащя, 1996. - 64 с. 2. Пекинская платформа действий. Итоговый документ Четвертой всемирной конференции ООН по положению женщин. - ООН, 1995. -106 с. 3. Загальна декларация прав людини 1948 р. // Офщшний вгсник Украти. - 2008. - № 93. - Ст. 3103. 4. Мгжнародний пакт про економгчт, соцгальт та культурна права. - К., 1995. - 16 с. 5. Про ргвне ставлення до чоловтв i жток в план праце-влаштування, надання вiдпустки по вагiтностi i пологах та шших сощальних гарантт: Консолiдований акт Дани (1998 ргк). 6. Колпакова Л. А. Насилие в семье (виктимологический аспект, вопросы дифференциации ответственности и законодательной техники) / Л. А. Колпа-
кова - М.: Изд-во ООО "Юрлитинформ", 2009. - 196 с. 7. Тимчасова Констит^я Швденног Африки eid 1994 р._// [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www. spa. ukma. kiev. ua/ konst/article. php? 8. Конституця Нiдерландiв (1850) // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: (http://www. servat. unibe. ch/icl/nl00000_. html) 9. Про лiквiдацiю вЫх форм дискримтаци щодо жток: Конвенщя ООН (1979р.) //Бiблiотечка голови профстлкового комтету. - 2005. - № 5-6. -С. 26-36. 10. О борьбе с насилием в семье, его предупреждение и оказание помощи пострадавшим: Закон Грузии от 09.06.2006 г. // [Электронный ресурс]. - Режим доступа: www. amnesty. org. ru/node/289. 11. Хаак В. Что делать, если ссоры между супругами перерастают в рукоприкладство / В. Хаак // Европа-Экспресс. - 2006, 20 февр. - № 8(416). 12. Кодекс кримшального судочинства Еквадору. 13. Уголовный кодекс Испании / под ред. Н. Ф. Кузнецовой, Ф. М. Решетникова. - М.: Зерцало, 1998. - 218 с. 14. Уголовный кодекс Японии / науч. ред. А. И. Коробеева. - СПб.: Юридический центр-Пресс, 2002. - 226 с. 15. Уголовный кодекс Дании / науч. ред. С. С. Беляева. - СПб.: Юридический центр-Пресс, 2001. - 230 с. 16. Уголовный кодекс Российской Федерации. - 2-е изд., доп. - М.: Ось-89, 1997. - 176 с. 17. Свропейська база медико-статистичног тформаци "Здоров'я для вЫх" // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www. medstat. com. Ua. 18. Никитина А. А. Криминологическая характеристика и предупреждение бытового насилия в отношении несовершеннолетних: дисс. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.12 / А. А. Никитина. - Ростов-на-Дону, 2005. - 200 с.
REFERENCES
1. Konstytutsiya Ukrayiny [Constitution of Ukraine] Kyiv. Ukrayins'ka Pravnycha Fundatsiya Publ. 1996. 64 p. 2. Pekin Platform for Action. Final report of the Forth world conference of UN on Women. UN. 1995. 106 p. 3. Zahal'na deklaratsiya prav lyudyny 1948 r. [Universal Declaration of Human Rights 1948 year] Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny Publ. 2008. Vol. 93. pp. 3103 4. International Covenant on economic, social and cultural rights. Kyiv. 1995. 16 p. 5. On equal treatment of men and women considering employment, maternity leave and other social guarantees. Consolidated Act of Denmark. 1998. 6. Kolpakova L. A. Nasilie v sem'e (viktimologicheskij aspekt, voprosy differenciacii otvetstvennosti i zakonodatel'noj tehniki) [Family violence (victimological aspect, questions of liability and legal technique differentiation]. Moscow, OOO "Jurlitinform" Publ. 2009. 196 p. 7. Tymchasova Konstytutsiya Pivdennoyi Afryky vid 1994 r. [Temporary Constitution of South Africa from 1994 year] Available at: www. spa. ukma. kiev. ua/konst/article. php? [accessed 12.01.2016] 8. Konstytutsiya Niderlandiv (1850) [Constitution of Netherlands] Available at: http://www. servat. unibe. ch/icl/nl00000_. html [accessed 12.01.2016] 9. Pro likvidatsiyu vsikh form dyskryminatsiyi shchodo zhinok: Konventsiya OON (1979 r.) [On the liquidation of all forms of discrimination against women: UN Convention (1979year)]. Bibliotechka holovy profspilkovoho komitetu. 2005. Vol. 5-6. pp. 26-36 10. O bor'be s nasiliem v sem 'e, egopreduprezhdenii i okazaniipomoshhipostradavshim: Zakon Gruzii ot 09.06.2006 g. [On fight against family violence, its prevention and provision of assistance to victims: Law of Georgia from 09.06.2006 year] Available at: www. amnesty. org. ru/node/289 11. [accessed 12.01.2016] 11. Haak V. Chto delat', esli ssory mezhdu suprugami pererastajut v rukoprikladstvo [What to do when family argues lead to fights] Evropa-Jekspress. 2006. Vol. № 8 (416). pp. 40-46. 12. Code of criminal justice of Ecuador. 13. N. F. Kuznecova, F. M. Reshetnikov Ugolovnyj kodeks Ispanii [Code of criminal law of Spain]. Moscow, Zercalo Publ. 1998. 218 p. 14. A. I. Korobeev Ugolovnyj kodeks Japonii [Code of Criminal Law of Japan]. Saint Petersburg: Juridicheskij centr Press Publ. 2002. 226p. 15. S. S. Beljaev Ugolovnyj kodeks Danii [Code of Criminal Law of Denmark]. Saint Petersburg: Juridicheskij centr Press Publ. 2001. 230 p. 16. Ugolovnyj kodeks Rossijskoj Federacii [Code of Criminal Law of Russian Federation]. 2-e izd., dop. Moscow, Os '-89 Publ. 1997. 176 p. 17. Yevropeys 'ka baza medyko-statystychnoyi informatsiyi "Zdorov "ya dlya vsikh " [European data base on medical statistics 'Health for everybody'] Available at: www. medstat. com. ua [accessed 12.01.2016] 18. Nikitina A. A. Kriminologicheskaja harakteristika i preduprezhdenie bytovogo nasilija v otnoshenii nesovershennoletnih: diss. na soiskanie uch. stepeni kand. jurid. nauk: spec. 12.00.12 [Criminological characteristics and prevention of homicides against minors/ Dr. law sci. diss]. Rostov, 2005. - 200 p.
