CC BY
24
УДК 616.61-008-092:616.379-008.64 DOi: 10.22141/2224-0721.13.6.2017.112894
Бойчук Т.М.1, Оленович О.А.1, Грицюк М.1.1, Гоженко А.1.2
1 Вищий державний навчальний заклад Укра/ни «Буковинський державний медичний унверситет», м. Черн1вц1, Укра/на
2 ДП «Укра/нський науково-дослдний ¡нститут медицини транспорту МОЗ Укра/ни», м. Одеса, Укра/на
Особливост порушень функцюнального
стану нирок у раншй перюд експериментального цукрового дiабету
For cite: Mezhdunarodnyi Endokrinologicheskii Zhurnal. 2017;13:463-7. doi: 10.22141/2224-0721.13.6.2017.112894
Резюме. Мета. Проведення пор':вняльного анал'зу специфчност та вираженост ниркових дисфункцй у раннй перод розвитку алоксанового та стрептозотоцинового цукрового д1абету. Матер'шли та методи. У статт наведенi дан щодо особливостей порушень функцонального стану нирок на 11-ту добу псля введення нелнйним статевозрлим самцям блих щур1в дабетогенно! дози стрептозотоцину (70 мг/кг) та алоксану (160 мг/кг). Результати. Встановлено спльн'! законом1рностi розвитку ренальних розладв у ран-нй пер'юд стрептозотоцин- та алоксанчндукованого д1абету, що мають переважно функцональне похо-дження за вщсутностi значущих структурних зм1н канальцевого апарату нирок. Висновки. У раннй перод розвитку експериментального цукрового дабету обох ти^в порушення канальцевого в^лу нефрона не вщповщальн за змни функци нирок.
Ключовi слова: експериментальний цукровий дiабет; алоксан; стрептозотоцин; дабетична нефропаш; функцональний стан нирок
Експериментальна ендокринолопя
/Experimental Endocrinology/
Вступ
Цукровий дiабет (ЦД) був i залишаеться глобальною проблемою сьогодення, що призводить до шваящизаци пащенпв, втрати працездатностГ та передчасно! смерть Дiабетична нефропатя — одне з найтяжчих ускладнень ЦД, наявнють якого рiзко знижуе яюсть та тривалють життя хворих [10, 13]. 1нтерес до вивчення ще! патологи не згасае i спону-кае науковщв до пошуюв нових шляхiв дiагностики й лiкування ЦД та його ускладнень.
На сьогодт в арсеналi дослiдникiв е багато ге-нетичних i негенетичних моделей експерименталь-ного ЦД як першого, так i другого типу [4, 8], що дають змогу дослщникам викликати в експериментг той чи iнший тип захворювання, який вiдповiдае ЦД у людей. Найпростшими у вiдтвореннi е неге-нетичнi моделi, в яких використовують пдрофГль-нi р-клггинт глюкозт аналоги, такi як алоксан, стрептозотоцин, хлорозотоцин, ципрогептадин тощо [5, 9]. Мехашзм дГ! цих речовин полягае перш за все у деструкщ! р-клГгин панкреатичного ост-рГвця шляхом генеращ! вГльних радикалiв кисню,
що порушують цшснють клГтини; алкГлування де-зоксирибонуклешово'1 кислоти (ДНК) i подальшо! активацГ! полГ-АТФ-рибозосинтетази — знижен-ня вмюту NAD у р-клггиш; пригшчення активного транспорту кальцГю i кальмодулш-активовано'1 про-тешкшази [6, 11, 15].
Алоксан (тридин-2,4,5,6,(1Н,ЗН)-тетра) е по-хщним сечовини, блГдо-рожевого кольору, розчин-ний у водГ або алкоголГ, легко пщлягае автоокис-ненню з утворенням активних радикалГв, викликае селективний некроз р-клГгин панкреатичних ост-рГвцГв. Паралельно з самоокисненням молекул подГбних ксенобютиюв здГйснюеться продукцГя реактивних форм кисню. НайчастГше алоксановий дГабет викликаеться дворазовим шдшюрним уве-денням водного розчину алоксанпдрату тваринам (кролики, щури, мишГ та собаки), якГ попередньо голодували упродовж доби, та за клшГчним пере-бГгом вГдповГдае ЦД 1-го типу [4]. Змшюючи дозу алоксану, можна викликати рГзний ступГнь ушко-дження клГтин тдшлунково! залози. ЗдебГльшо-го при моделюваннГ ЦД у щурГв одноразова доза
© <^жнародний ендокринологiчний журнал», 2017 © «International Journal of Endocrinology», 2017
© Видавець Заславський О.Ю., 2017 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2017
Для кореспонденцп: Оленович Ольга Анатоливна, Вищий державний навчальний заклад Украпни «Буковинський державний медичний унн верситет», пл. Театральна, 2, м. Чершвць 58002, Укра'на; е-mail: [email protected]
For correspondence: Olenovych Olha, Higher State Education Institution of Ukraine "Bukovinian State Medical University", Theatralna sq., 2, Cher-nivtsi, 58002, Ukraine; е-mail: [email protected]
алоксану становить 55—65 мг/кг [3, 14]. У pa3i його уведення внутрiшньоочеревинно ефективну дозу слщ збiльшити. Алоксан за наявностГ внутршньо-клiтинних тiолiв, особливо глутатюну, здатний ге-нерувати активш форми кисню в циклiчнiй реак-цГ1 з утворенням продукту вщновлення дГалурово! кислоти. Автоокиснення дГалурово! кислоти гене-руе супероксиднi радикали (О2) i пероксид вод-ню (Н2О2), а в кiнцевiй реакцГ!, що каталiзуeться залiзом, — гiдроксильнi радикали (ОН). Щ пдро-ксильнi радикали i вважають вiдповiдальними за загибель р-клГган, якi мають особливо низьку ан-тиоксидантну властивiсть, i подальший розвиток iнсулiнозалежного алоксанового дiабету [6]. Вплив реактивних форм кисню з одночасним масивним зростанням рiвня цитозольного кальщю викликае швидку деструкцiю p-клгган тдшлунково! залози, оскiльки саме ДНК панкреатичних острiвцiв е од-нiею з мшеней 1х дГ1.
1ншою поширеною моделлю ЦД е стрептозото-циновий дiабет. Дiабетогенна дiя стрептозотоцину (СТЦ), описана у 1963 рощ, виявилася побiчним ефектом при перевiрцi у кшшщ антибактерГально! та протипухлинно! активносп цього антибiотика [9, 12]. СТЦ (2-дюкси^-глюкоза, похiдне N-метил-N-нiтрозосечовини) являе собою заморожений порошок жовтувато-бГлого кольору, який зберГгаеться у стерильному посудь СТЦ запобiгае синтезу ДНК у бактерiальних клiтинах i клггинах ссавцiв. У бакте-рiальних клггинах вiн викликае спецiальну реакцiю з цитозиновими групами, наслщком яко! е дегенера-ц1я та деструкц1я ДНК. Результатом цього бюх1мГч-ного мехашзму е клiтинна смерть. Основним метаболизм СТЦ, з яким найбГльшою мГрою пов'язаний його токсичний ефект, е оксид азоту (NO). Завдя-ки наявностГ нирозного залишку СТЦ здатний не-ферментативно вивГльняти вГльний NO, який може перетворюватися в пероксиштрит i призводити до процеав вiльнорадикального окиснення. Специ-фiчна д1я NO на p-клггани полягае також в активацп гуанiлатциклази, що призводить до пщвищення рГв-ня cGMP, iнгiбування мГгохондрГально! аконiтази та порушень аеробного окиснення глюкози i, як на-слщок, пригшчення глюкозостимульовано! секреци та синтезу шсулшу [4].
Висока вiдтворюванiсть зазначених експеримен-тальних моделей ЦД i можливють приведення експе-риментальних умов у вщповщшсть Гз поставленими завданнями дослщження розширюють можливост вивчення особливостей розвитку та прогресування дГабет-асоцшованих ренальних розладГв.
З огляду на це метою дослщження стало прове-дення порГвняльного аналГзу специфГчностГ та ви-раженосп ниркових дисфункцш у раннш перюд розвитку алоксанового та стрептозотоцинового ЦД.
Матерiали та методи
Експеримент проведено на 23 статевозрГлих не-лшшних самцях бГлих щурГв масою 0,18—0,20 кг. Упродовж мюяця до початку та пГд час експерименту тварин утримували у вГварГ! за умов стало! темпера-
тури (20—21 °С) i вологостГ повГтря (52—55 %) в окре-мих клГтках Гз вгльним доступом до води та 1жг, з до-триманням положень Директиви 6ЕС № 609(1986) та наказу МОЗ Украши № 690 вщ 23.09.2009 р. «Про заходи щодо подальшого удосконалення оргашза-цшних норм роботи з використанням експеримен-тальних тварин».
Тварин розподГляли на три групи. Перша (1-ша) група — контрольна (n = 7), яка перебувала на стандартному режимi годування, освiтлення та утри-мання. ДослГднГй другГй (2-й) груш тварин (n = 8) одноразово внутршньоочеревинно вводили СТЦ (Sigma, США) у дозГ 70 мг/кг [2, 3]. У третш (3-й) груш дослщних тварин (n = 8) здшснювали одно-разове внутрiшньоочеревинне введення алоксану (Alloxan monohydrate, Acros Organics, БельгГя) в доз1 160 мг/кг [6]. Через 11 дГ6 тсля введення дiабето-генних речовин тварин виводили з експерименту. З метою вивчення функцГ! судинно-клубочкового апарату нирки тваринам проводили навантаження водогГнною водою в об'емГ 5 % маси тГла, сечу зби-рали впродовж двох годин, здшснювали евтаназш шляхом декаштацп пГд легким ефiрним знеболю-ванням. Рiвень глюкози в кровГ експерименталь-них тварин визначали за допомогою портативного глюкометра One Touch Ultra (LifeScan, США).
Статистична обробка отриманих даних здшсню-валась Гз визначенням середньо! величини, стан-дартних вiдхилень. ВГропдшсть рГзницГ показникiв визначали з використанням t-критерГю Стьюдента. У таблицях значення вГрогГдностГ (р) наведенi лише для вГропдних (р < 0,05) рГзниць показникiв, що ви-вчалися.
Результати
Концентрaцiя глюкози в кровГ тварин з експери-ментальним ЦД обох титв вГрогГдно перевищувала контрольну величину — у 2,4 раза (p < 0,001) на тл1 дГ! СТЦ та у 2,3 раза (p < 0,001) за алоксан-шдуко-ваного ЦД, що пщтверджуе адекватнГсть використа-них експериментальних моделей (рис. 1).
При вивченш впливу експериментально! шсу-лшозалежно! гшерглжеми на функцГ! нирок нами встановлено, що, попри окремГ вщмшносп, змГни показникГв функцГонального стану нирок у щурГв з
14 -12 -10 -8 -6 -4 -2 -0
Контрольна група (n = 7)
2-га група (n = 8)
3-тя група (n = 8)
Глюкоза кров^ ммоль/л
Рисунок 1. Р'вень гл'кемп у тварин 3i стрептозотоциновим (2-га група) та алоксановим
(3-тя група) цукровим дiабетом; * — ступнь вiрогiдностi рiзниць показникв щодо контролю
експериментальним ЦД мають сп1льн1 законом1р-ност1 розвитку у ранн1й перюд стрептозотоцин- та алоксан-1ндукованого д1абету (табл. 1).
Як вщомо, одним 1з класичних прояв1в ЦД е пол1ур1я, причиною яко! у хворих на ЦД вбачають механ1зм осмотичного д1урезу [7, 12]. Разом з тим зростання д1урезу, оч1куваного на тл1 експеримен-тального ЦД, не спостер1гаеться. Б1льше того, на 11-ту добу тсля введення д1абетогенних речовин р1вень д1урезу виявив тенденц1ю до зниження (ста-тистично в1рог1дного за умов експериментального стрептозотоцин-шдукованого ЦД — р < 0,01), яка, ймов1рно, пов'язана з тим, що досл1дження проводились за умов водного д1урезу. Останнш за штен-сивн1стю перевищуе добовий б1льше н1ж у 10 раз1в, а його величина залежить вщ блокування секрецп вазопресину, що спричинене г1поосм1ею внасл1док всмоктування води — вщзначаеться ефект розве-дення у позакл1тинному простор1. За умов експе-риментально! гшерглжеми надходження води до оргашзму п1сля водного навантаження не повн1стю нормал1зуе концентрац1ю осмотично активних речовин у позаклггинному простор^ а тому секрец1я вазопресину не блокуеться.
1нтенсиф1кац1я процес1в клубочково! фшьтрацп у дослщних тварин загалом в1дображае гшердина-
м1чний характер функц1онування нирок, прита-манний ЦД: на 11-ту добу експерименту показники швидкосп клубочково! фшьтращ! в1ропдно пере-вищують контрольн1 як за стрептозотоцин-шдуко-ваного д1абету, так 1 на тл1 дп алоксану (у 2,3 раза (р < 0,001) та 1,4 раза (р < 0,05) вщповщно). Вна-слщок гшерфшьтрацп спостер1гаеться зростання екскрецп креатишну: його концентрац1я в сеч1 тварин з1 стрептозотоциновим та алоксановим ЦД в1рогщно перевищуе вщповщний показник штак-тних тварин — вщповщно у 2,3 раза (р < 0,001) та 2,2 раза (р < 0,001). Це супроводжуеться розвитком гшокреатиншемп у тварин з1 стрептозотоцин-шду-кованим ЦД — концентрац1я креатин1ну в сеч1 екс-периментальних тварин 2-! групи на 17,2 % нижча в1д контрольного р1вня (р < 0,05). Разом з тим у груш алоксан-шдукованого ЦД спостер1гаються проти-лежн1 зм1ни — плазмовий р1вень креатин1ну в сеч1 експериментальних тварин 3-! групи в1рог1дно зрос-тае (у 1,6 раза щодо контролю, р < 0,001), що, ймо-в1рно, пов'язано з впливом алоксану на метабол1зм креатин1ну в оргашзмь Тим не менш розрахунки концентрацшного 1ндексу ендогенного креатин1ну п1дтверджують стльне походження його надм1рно! екскрецп з сечею в раннш пер1од розвитку експериментального ЦД обох титв (кл1ренс креатин1ну в1-
Таблиця 1. Характеристика функц'юнального стану нирок у раннй перюд експериментального ЦД (х ± Sx)
Показник Групи, к1льк1сть тварин
Контрольна, n = 7 11-денний експериментальний д1абет
стрептозотоцин-1ндукований, n = 8 алоксан-шдукований,n = 8
Дiурез, мл/2 год 3,60 ± 0,19 2,92 ± 0,09 р < 0,01 3,43 ± 0,16 р > 0,05 р1 < 0,05
Концентра^я креатишну в сеч^ ммоль/л 0,72 ± 0,04 1,68 ± 0,04 р < 0,001 1,59 ± 0,10 р < 0,001 Р1 > 0,4
Концентра^я креатишну в плазмi KpoBi, ммоль/л 57,23 ± 3,27 47,38 ± 1,28 р < 0,05 89,38 ± 3,64 р < 0,001 р1 < 0,001
Концентрацмний Ыдекс ендогенного креатишну, од. 12,58 ± 0,63 35,62 ± 1,14 р < 0,001 18,19 ± 1,87 р < 0,05 р1 < 0,001
Швидкють клубочково! фтьтраци, мкл/хв 378,64 ± 27,24 864,12 ± 32,00 р < 0,001 515,60 ± 49,36 р < 0,05 р1 < 0,01
Концентрафя бтка в сечi, г/л 0,034 ± 0,004 0,090 ± 0,008 р < 0,001 0,098 ± 0,004 р < 0,001 р1 > 0,2
Екскрефя бiлка, мг/2 год 0,121 ± 0,016 0,263 ± 0,024 р < 0,001 0,335 ± 0,023 р < 0,001 р, < 0,05
Екскрефя бiлка, мг/100 мкл Ccr 0,032 ± 0,003 0,031 ± 0,003 р > 0,8 0,067 ± 0,005 р < 0,001 р1 < 0,001
рН сечi, од. 7,05 ± 0,11 6,25 ± 0,10 р < 0,001 6,39 ± 0,15 р < 0,01 р1 > 0,4
Примтки: р — ступнь вiрогiдностi рiзниць показник'в щодо контролю; р1 — ступнь вiрогiдностi рiзниць показниюв у тварин зi стрептозотоцинчндукованим та алоксанчндукованим ЦД.
рогГдно зростае у тварин 2-1 та 3-1 груп — у 2,8 раза (p < 0,001) та 1,4 раза (p < 0,05) вщповщно).
Обговорення
Класичним порушенням, яке зазвичай свщчить про початок розвитку дГабетично! нефропатГ!, е про-те1нурГя [1, 7]. Поява мжроальбумшурп, що переходить у виражену протешурго, е ознакою порушення транспорту бГлка i типовою ознакою дГабетично! нефропатГ!. Оскшьки екскрец1я бГлка з сечею гс-тотно зростае як за стрептозотоцин-шдукованого, так i за алоксанового дГабету — вщповщно у 2,2 раза (p < 0,001) та 2,8 раза (p < 0,001), це обумовлюе пщ-вищення його концентраций в сечГ тварин з експе-риментальним ЦД обох типГв (у 2,6 раза (p < 0,001) у тварин 2-1 групи та у 2,9 раза (p < 0,001) у тварин 3-1 групи). Однак при розрахунку екскрецГ! бГлка на 100 мкл клубочкового фГльтрату (приведеннГ до одиницГ дГючого нефрона) ми не отримали пщви-щення цього показника у тварин 2-1 групи (p > 0,8), зате виявили його дворазове зростання у тварин 3-1 групи (p < 0,001).
Це дае нам змогу припустити, що загальш втра-ти бГлка, яю спостерГгалися у раннш перГод екс-периментального ЦД, е здебГльшого наслГдком збГльшення швидкостГ клубочково1 фГльтрацГ1 з1 зростанням фГльтрацГйного завантаження нефро-на. Виникае феномен перевантаження транспортних систем реабсорбцп у проксимальних каналь-цях. ОстаннГ е практично штактними у щурГв, яким уводили СТЦ, та виявляють початковГ озна-ки зменшення проксимально1 реабсорбцп бГлка за алоксаново1 моделГ ЦД.
Таким чином, у раннш перГод розвитку експе-риментального ЦД обох типГв порушення каналь-цевого вщдшу нефрона не вщповщальш за змши функцГ1 нирок. Це пщтверджуеться отриманими даними, оскГльки в цей перГод нирки не втрачають здатностГ виводити кислоти, про що свщчить вГро-гГдне зменшення кислотностГ сечГ у тварин 2-1 та 3-1 груп (на 11,3 % (p < 0,001) i 9,4 % (p < 0,01) вщповщ-но). Це можливо лише у вщносно не ушкодженому нефронГ, адже екскрецГя кислот тюно пов'язана з активним енергозалежним транспортом натрГю, що завжди пригшчуеться при ушкодженнГ ниркових канальцГв.
Висновки
Незважаючи на рГзний механГзм дГабетогенного впливу СТЦ та алоксану, включаючи ступГнь вираже-ностГ гГперглГкемГ1, змши показниюв функцюнально-го стану нирок у щурГв з експериментальним ЦД ма-ють спГльнГ закономГрностГ розвитку у раннш перГод стрептозотоцин- та алоксан-шдукованого дГабету.
Характер i динамжа 1х розвитку засвГдчують переважно функцюнальне походження ренальних розладГв на 11-ту добу експериментального дГабету на тлГ гГпердинамГчного функцГонування нирок, спричиненого гшерглжемГею, за вщсутност значущих структурних змш канальцевого апарату нирок.
IEI
Конфлiкт штереав. Автори заявляють про вщ-сутнГсть конфлГкту ГнтересГв при пщготовщ дано1 статтГ.
References
1. Bondar' IA, Klimentov VV. A role of glomerular cell dysfunction in the development of diabetic nephropathy. Problemi en-dokrinologii. 2006;52(4):45-9. (in Russian).
2. Galenova TI, Konopel'njuk VV, Savchuk OM, Ostap-chenko LI. Reproduction of the streptozotocin-induced experimental model of type 2 diabetes mellitus in rats. Fizyka zhyvogo. 2010;18(3):50-4. (in Ukrainian).
3. Loboda OM, Dudar IO, Aljeksjejeva VV. Mechanisms of the development and progression of diabetic nephropathy. Klin-ichna imunologija. Alergologija. Infektologija. 2010;9-10(38-39):46-50. (in Ukrainian).
4. Majdannyk VG, Burlaka JeA. Molecular mechanisms of kidney damage in diabetes mellitus in children (literature review). Pediatrija, akusherstvo ta ginekologija. 2010;3:34-47. (in Ukrainian).
5. Merets'kyj VM. Peculiarities of free-radical lipid oxidation and antioxidant protection in renal and liver tissue in the experimental diabetes mellitus. Zdobutky klinichnoi' i eksperymental'noi' medycyny. 2012;1:96-8. (in Ukrainian).
6. Mozheyko LA. Experimental models for studying diabetes mellitus. Part 1. Alloxan diabetes. Journal of the Grodno State Medical University. 2013;3(43):26-9. (in Russian).
7. Rebrov BA. Kidney damage in diabetes mellitus. Mezh-dunarodnyi Endokrinologicheskii Zhurnal. 2011;2(34):51-5. (in Russian).
8. Senatorova AS, Muratova EG. Features of renal function in children with diabetes mellitus in the kharkiv region. Medycyna s'ogodni izavtra. 2012;2(55):76-80. (in Ukrainian).
9. Skrobons'ka NA, Cymbal TS. Diabetic nephropathy: some nontraditional factors of pathogenesis, basic directions of diagnosis and treatment (literature review and own data). Simejna medy-cyna. 2011;4:18-22. (in Ukrainian).
10. Khutorska LA. Prevalence, absolute and relative risk of diabetic nephropathy in patients with diabetes mellitus. Buk Med Herald. 2012;16(4):170-5. (in Ukrainian).
11. Shulyarenko LV. Chronic diabetic renal disease: the contemporary view on the problem. Endokrynologia. 2013;18(1):73-82. (in Ukrainian).
12. Dranovalli S, Duka I, Bakris GL. The pathogenesis of diabetic nephropathy. Nat Clin Pract Endocrinol Metab. 2008 Aug;4(8):444-52. doi: 10.1038/ncpendmet0894.
13. Evans TC, Capell P. Diabetic nephropathy. Clin Diabetes 2000;18(1). Available from: http://journal.diabetes.org/clinical-diabetes/v18n12000/Pg7.htm. Accessed: 22May 2011.
14. Forst T, Kunt T, Wilhelm B, Weber MM, Pfut-zner A. Role of C-Peptide in the regulation of microvascular blood flow. Exp Diabetes Res. 2008; 2008: 176245. doi: 10.1155/2008/176245.
15. ZhangМ, FengL, Gu J, et al.The attenuation of moutan cortex on oxidative stress for renal injury in AGEs-induced mesan-gial cell dysfunction and streptozotocin-induced diabetic nephropathy rats. Oxidative medicine and cellular longevity. 2014;18:1-13. doi: 10.1155/2014/463815.
Отримано 18.08.2017 ■
Бойчук Т.Н.1, Оленович О.А.1, Грицюк М.И.1, Гоженко А.И.2
1 Высшее государственное учебное учреждение Украины «Буковинский государственный медицинский университет», г. Черновцы, Украина
2 ДП «Украинский научно-исследовательский институт медицины транспорта МЗ Украины», г. Одесса, Украина
Особенности нарушений функционального состояния почек в ранний период экспериментального сахарного диабета
Резюме. Цель. Провeдeниe cрaвнитeльного aнaлизa rae-цифичнсюти и вырaжeнноcти почeчныx джфункций в рaнний пeриод рaзвития aллокcaнового и cтрeптозотоци-нового caxaрного диaбeтa. Материалы и методы. Прeд-cтaвлeны дaнныe отноcитeльно оcобeнноcтeй нaрyшeний фyнкционaльного cоcтояния почeк нa 11-e cyтки ro^e ввeдeния нeлинeйным половозрeлым caмцaм бeлыx крые диaбeтогeнной дозы cтрeптозотоцинa (70 мг/кг) и aллок-caнa (160 мг/кг). Результаты. Уcтaновлeны общиe 3a^-номeрноcти рaзвития рeнaльныx нaрyшeний в рaнний
пeриод cтрeптозотоцин- и aллокcaн-индyцировaнного диaбeтa, имeющиx, прeимyщecтвeнно, фyнкционaльноe проиcxождeниe в отcyтcтвиe знaчитeльныx cтрyктyрныx измeнeний кaнaльцeвого aппaрaтa почeк. Выводы. В рaн-ний пeриод рaзвития экcпeримeнтaльного caxaрного дта-бeтa обоиx типов нaрyшeния кaнaльцeвого отдeлa жфро-га нe отвeтcтвeнныe 3a измeнeния функции почeк. Ключевые слова: экcпeримeнтaльный caxaрный диaбeт; aллокcaн; cтрeптозотоцин; диaбeтичecкaя жфроттия; фyнкционaльноe cоcтояниe почeк
T.M. Boychuk1, O.A. Olenovych1, M.I. Grytsiuk1, A.I. Gozhenko2
1 Higher State Education Institution of Ukraine "Bukovinian State Medical University", Chernivtsi, Ukraine
2 State Enterprise "Ukrainian Scientific Research Institute of Transport Medicine of Ministry of Health of Ukraine", Odesa, Ukraine
Peculiarities of disturbances of the functional renal state in the early period of experimental diabetes mellitus
Abstract. Background. The purpose of our research was a comparative analysis of specificity and severity of kidney dysfunction in the early period of alloxan- and streptozotocin-induced diabetes mellitus. Materials and methods. The article presents data concerning the peculiarities of disturbances of the functional renal state on 11th day after the administration of diabetogenic dose of streptozotocin (70 mg/kg) and alloxan (160 mg/kg) in white non-linear matured male rats. Results. There were found common patterns in the develop-
ment of renal disorders in the early period of streptozotocin-and alloxan-induced diabetes having, mainly, a functional origin in the absence of significant structural changes in the renal tubular apparatus. conclusions. Disorders of nephron tubular system are not responsible for the changes in renal functions in the early period of experimental diabetes mel-litus of both types.
Keywords: experimental diabetes mellitus; alloxan; strepto-zotocin; diabetic nephropathy; functional renal state
