CC BY
69
УДК 616.831-089.843-031:611.018.8.013
Особливост моделювання та переб1гу експериментального алерНчного енцефалом1ел1ту
Цимбалюк В.1., Касяненко Ю.А.
1нститут нейрох1рургп 1м. акад. А.П. Ромоданова АМН Украши, м. Ки1в, Украина, Ки1вська м1ська клш1чна лшарня швидко! медично! допомоги, м. Ки1в, Украша
Вивчеш особливостi моделювання та варiанти переб^у експериментального алергiчного енцефаломiGлiту (ЕАЕ) у щурiв. Поглибленi уявлення про можливоста впливу ембрюнально! нервово! тканини на переб^ експериментальних демiGлiнiзуючих захворювань, доведено попршення клiнiчного стану щурiв при проведенш нейрохiрургiчного лiкування на висот клiнiчних проявiв ЕАЕ.
Ключов1 слова: експериментальний алерг1чний енцефалом1ел1т, стимулятор Фрейнда, крюконсервоваш клтини ембрюнального мозку.
Експериментальний алерпчний енце-фалом1ел1т (ЕАЕ) — модельне ауто1мунне захворювання центрально! нервово! системи у лабораторних тварин. КлШчними ознаками ЕАЕ е р1зш невролопчш симптоми, невролопчний дефщит та змши лабораторних показнишв у тварин, под1бш до таких при розаяному склероз! (РС) у людини. ЕАЕ вважають найбшьш вда-лою моделлю РС. Ввдтворення ЕАЕ з великою сталютю у р1зних тварин дозволяе отримати важливу шформащю про морфолоичш та !му-нолоичш змши при дем!елш1зуючих захворю-ваннях нервово! системи [2-4, 10].
Наукова розробка патогенезу ЕАЕ пов'язана з застосуванням стимулятора Фрейнда [17]. Посилювальна д1я стимулятора Фрейнда зумовлена двома складовими: мшобактерп туберкульозу (МБТ) шдвищують !мунну реак-тивнють оргашзму до р!зномаштних антигешв; вазелшова ол1я, обволшаючи часточки антигену тонкою пл1вкою, утворюе депо антигену 1 сприяе його поширенню по л1мфатичнш 1 кровоноснш системах. МБТ 1 деяш в1руси утворюють висо-коактивш пром1жш аутоалергени, яш шсля реакцп з ввдповвдними антитшами за певних умов спричиняють деструкщю нервово! системи [7]. Доведено можливють вщтворення енцефа-лом1ел1ту у тварин шляхом використання окре-мих фракцш мозково! тканини [5, 13]. Можливе виникнення ЕАЕ при введенш меншгокошв [8]. В1дома також модель надгострого ЕАЕ, який може бути шдукований з використанням сильного ад'юванту — коклюшного токсину [11, 19].
Для ввдтворення ЕАЕ найбшьш поширений метод введення енцефалггогенно! емульсп внут-р1шньошшрно в подушечки пальщв, в дшянки грудини чи спинки тварин [2-4]. Частота 1 тяжшсть ЕАЕ в окремих сер1ях експерименту залежать ввд ряду причин: шлькоси введено! мозково! речовини, складу стимулятора, сшв-вщношення його шгред1ент1в, взаемин м1ж ком-
понентами енцефалггогенно! емульсп, шлях1в шокуляцп [11, 13].
ЕАЕ характеризуеться гострим переб1гом [3, 7], тяжкими симптомами захворювання, високою летальнютю — до 50% [2, 3]. При затяжних, хрошчних чи ремиуючих формах ЕАЕ спос-тер1гають випадшня волосся, троф1чш виразки [12, 14]. Для отримання повнощнно! модел1 хрошчного ЕАЕ використовують зменшену шльшсть мозку й убитих МБТ, замшяють МБТ на маслянокисл1 бактерп [18]. Хрошчний ЕАЕ в1др1зняеться в1д гострого тривалютю шкубацп, вираженютю клш1чних ознак захворювання, ремиуючим переб1гом, а також переважанням дем1елш1защ! нервових волокон над запальними змшами [12].
Чутливють до ЕАЕ, кл1шчш ознаки та характер морфолоичних змш у центральнш нервовш систем! зумовлеш видом ! лШею експериментальних тварин [6, 7, 19]. Засновники вив-чення ЕАЕ придшяли багато уваги дослщженню впливу модифшованого ад'юванту Фрейнда [2, 3]. При цьому ключову роль вдагравали змши сшвввдношення складових ад'юванту, а саме використання р1зно! шлькост МБТ.
На переб1г ЕАЕ впливають багато фактор1в, зокрема, продукти ембрюфетоплацентарного комплексу [1], алогенна нервова тканина [9], компоненти ембрюнально! нервово! тканини (ЕНТ) [16], стовбуров1 клгтини шсткового мозку [20], лшопротешов! комплекси [22] тощо. Вплив на ЕАЕ будь-яких фактор1в вивчають на висот клш1чних прояв1в захворювання [1, 9, 13, 16, 20, 21]. Вивчати вплив фактор1в на переб1г гострого ЕАЕ важко через високу леталь-нють тварин ще на етапах моделювання [2, 3]. Автори отримали модель легкого та хрошчного рецидивуючого переб1гу ЕАЕ у щур1в, на яких вперше впливали шляхом субокциштального введення суспензп крюконсервованих клгтин ембрюнального мозку.
Мета досл1дження. Вивчити особливост моделювання та nepe6iry ЕАЕ при використаннi компоненив енцефалiтогенноi сумiшi у рiзних сшвввдношеннях. Розробити шкалу тяжкостi трофiчних розладiв при ЕАЕ. Дослiдити вплив крюконсервованих клiтин ембрiонального мозку на переб^ ЕАЕ. Вивчити доцiльнiсть введення крюконсервованих клггин ембрiонального мозку в ранш строки пiсля iндукування ЕАЕ на висот клiнiчних ознак захворювання.
Матер1али та методи досл1дження. Нами вивчеш особливостi моделювання ЕАЕ та його ключного перебiгу у щурiв з застосуванням двох видiв енцефалiтогенноi сумшь Для моделювання ЕАЕ використаш рекомендацii Г.С. Давидовоi [2, 3], проте, були змшеш сшвввдно-шення складових енцефалiтогенноi сумiшi, що дозволило отримати модель легкого та хрошч-ного рецидивуючого перебiгу ЕАЕ. Дослщження виконане у 29 самок не чистолшшних бiлих щурiв масою тша 200 г розводки вiварiю. Тва-рини розподiленi на чотири групи, по двi для кожно'1 дози енцефалггогенно'1 сумiшi, з них двi групи контролю та двi основш групи тварин, яким на висот клiнiчних симптомiв ЕАЕ вводили ЕНТ.
Енцефалггогенну сумiш одержували шляхом змiшуванням емульсп мозку дорослих щурiв та повного ад'юванту Фрейнда. Для цього шд наркозом тiопентал-натрieм (2% розчин з розра-хунку 0,15 мг/г маси тша тварини з поступовим титруванням [15]) видаляли спинний мозок (самок i самщв), який шддавали дезагрегацп (фрагменти мозку не бiльше 1 мм3) та вмщу-вали в CMF-буфер (не мiстить iонiв кальщю та магнiю). Мозкову емульсiю отримували з 5 г мозку дорослих щурiв i 5 мл води шляхом розтирання у фарфоровш ступщ. Пiсля розти-рання сумарна кшьшсть емульсп 7,5 мл. В умови експерименту входило одержання двох видiв енцефалггогенно'1 сумiшi, отже, до 7,5 мл мозко-во'1 емульсii додавали 7,5 мл ад'юванту Фрейнда (виробництва Difco laboratories, Detroit, USA, кшьшсть МБТ 4 мг на 1 мл ад'юванту [22]). Шсля розтирання отримували 13 мл енцефалггогенно'1 сумшг 6,5 мл ще'1 сумiшi (в подальшому «сумш 1») використано для шдукцп ЕАЕ у 13 щурiв, розподiлених на двi умовнi групи вщповвдно по 8 i 5 тварин. До решти 6,5 мл додавали 2,5 мл ад'юванту, отримували шсля розтирання 8 мл енцефалггогенно'1 сумiшi (в подальшому «сумш 2»), якою iмунiзували 16 тварин, також розподшених на двi умовнi групи по 8 тварин у кожнш (табл. 1).
Для ощнки тяжкост стану щурiв з ЕАЕ використовували п'ятибальну шкалу: 0 балiв — практично здорова тварина; незначш змши неврологiчного статусу тварини оцiнювали в 0,5
Таблиця 1. Розпод1л тварин i умови експерименту
Трупа тварин Kiлькiсть тварин Сшввщ-ношення ад'юванту та ЕНТ Шльшсть МБТ на 1 тва-рину, мг Шльшсть ЕНТ на 1 тва-рину, мг
1-ша 8 1:1 1,2 190
2-га 5 1:1 1,2 190
3-тя 8 1,6:1 1,33 160
4-та 8 1,6:1 1,33 160
бала; 1 бал — знижений тонус хвоста; 2 бали
— слабють чи парапарез задшх шнщвок; 3 бали
— тяжкий парапарез до плегп задшх шнщвок чи тетрапарез; 4 бали —термшальний стан; 5 балiв — смерть. У щурiв, тяжшсть стану яких оцiнювали в 1-2 бали, вщзначали легкий переб^ захворювання, 2-3 бали — середньо' тяжкостi, понад 3 бали — тяжкий переб^ ЕАЕ.
Для систематизацп даних критерii тяжкостi трофiчних розладiв визначенi вiдповiдно до сучасних патоморфолопчних поглядiв на дист-рофiчнi змши в органiзмi i призначенi для фщ-сацii змiн в оргаш ad oculus. Цi критерii пред-ставленi бальною шкалою. 1 бал — набряк дис-тальних вщдШв однiei кiнцiвки без порушення п функцп; 2 бали — набряк однiei чи кiлькох кiнцiвок з частковим порушенням функцii; 3 бали —ураження суглобiв з ознаками артриту i вираженим порушенням функцп кiнцiвки; 4 бали —дегенеращя м'язiв; 5 балiв — вогнища коагуляцiйного некрозу кiнцiвки в дистальних п вiддiлах з частковим збереженням функцп кiнцiвки; 6 балiв — суха гангрена шнщвки.
На 18-ту добу експерименту вводили сус-пензда крiоконсервованих клiтин ембрiонального мозку. Для '¡х отримання пiд наркозом тюпентал-натрieм (використанi рекомендацii В.1. Сачкова i спiвавт. [15]) у 5 ваптних самок щурiв вилучали ембрюшв вiком 18 дiб, на цей час мозок емб-рiонiв складаеться переважно з полiпотентних нервових стовбурових клггин. Тканину мозку вилучали, переносили в розчин CMF-буфера, ретельно очищували вщ оболонок, промивали, замiнювали буфер живильним середовищем, здiйснювали дисоцiацiю мозково' тканини. Отри-маний гомогенат ЕНТ заморожували в рщкому азотi. Для субокциштального введення щурiв вводили у наркоз, титруючи тiопентал-натрiй для отримання легкого наркозу (початкова доза 2% розчину 0,5 мл, з поступовим титруванням по 0,1 мл), шерсть на заднш поверхш ши' та потилищ вистригали ножицями, шкiру тричi
обpобляли cпиpтовим pозчином йоду. З вико-pиcтанням iнcyлiнових шпpицiв кожнiй тваpинi у вeликy потиличну цист^ну вводили (пicля pозмоpожyвання) 0,1 мл cyene^n ЕНТ, що ста-новило 2 млн. кpiоконcepвованих клггин [16].
Для cтатиcтичноï обpобки peзyльтатiв eкcпepимeнтy викоpиcтовyвали пepcональний комп'ютep з вcтановлeним пакeтом пpогpам «Медична статистика», дpyгоï вepciï, пiд yпpав-лшням опepацiйноï cиcтeми Windows XP.
Peзyльтaти Ta ïx oбгoвopeння. У тваpин гpyп 1 та 2 вiдзначeний лeгкий пepeбiг ЕЛЕ. Оcобливоcтями клшчного пepeбiгy ЕЛЕ було cпонтаннe одужання тваpин [3, 10, 11], що cпоcтepiгали i в цьому eкcпepимeнтi. У тваpин з лeгким пepeбiгом ЕЛЕ в контpольнiй гpyпi 2 тpивалicть захвоpювання cтановила 3 В дiб, ввд-значeнe ïx повнe клшчне одужання. У тваpин гpyпи 1 за лeгкого пepeбiгy ЕЛЕ, яким на 18-ту добу cyбокципiтально вводили ЕНТ, клМчне одужання cпоcтepiгали на 30-ту добу. У дeякиx тваpин гpyпи 2 виявлeнi тpофiчнi змши пiд чаc заxвоpювання та у вiддалeнi cтpоки; у тваpин ^упи 1, яким вводили ЕНТДх не cпоcтepiгали. Тваpини гpyпи 3 з xpонiчним peцидивyючим пepeбiгом ЕЛЕ тeж cпонтанно одужували, пpотe ïx стан був бшьш тяжким, нiж у тваpини гpyп 1 та 2. У тваpини гpyпи 4, яким на витот клiнiчниx пpоявiв заxвоpювання cyбокципi-
тально вводили ЕНТ, вiдзначeно бiльш виpа-жeнy позитивну динамшу, нiж у тваpин гpyпи 3. Тpивалicть iнкyбацiйного пepiодy cтановила у cepeдньомy 10 дiб, далi поступово виникали ознаки ЕЛЕ. На початку ЕЛЕ у тваpин гpyп 1 i
2 ^мптоми були бшьш виpажeнi, нiж у тваpин ^уп 3 та 4 (табл. 2).
Пpи цьому у тваpин, яким вводили у cкладi eнцeфалiтогeнноï cyмiшi бiльшe мозково'1 тка-нини (190 мг) та мeншe ад'юванту (1,2 мг МБТ), тобто ^уп 1 та 2, cepeднiй бал за лeгкого пepeбiгy ЕЛЕ cтановив 1,5; у тваpин гpyп 3 та 4 — 1 бал.
Далi cпоcтepiгали поcтyповe погipшeння стану тваpин гpyп 3 та 4, що пiдтвepджyють данi iншиx доолвднишв [2, 3]. На 2-й тиждeнь пicля iндyкцiï ЕЛЕ збepiгавcя лeгкий пepeбiг заxвоpювання (табл. 3). Значне погipшeння cтанy щypiв cпоcтepiгали на 17-ту добу екоте-pимeнтy, в Tpym щypiв, яким вводили бiльшe ад'юванту (160 мг ЕНТ та 1,33 мг МБТ), тваpин бeз клiнiчниx ознак заxвоpювання нe було, у дeякиx— вiдзначeний тяжкий пepeбiг, з плeгieю xвоcта та шнщвок (табл. 4). В цей пepiод захво-pювання виникали pозлади повeдiнки, щypи
3 ЕЛЕ cepeдньоï тяжкоcтi в'ялi, апатичнi, за тяжкого пepeбiгy — бpyднi.
Отжe, на 17-ту добу eкcпepимeнтy c^CT-epi-гали пepeважання лeгкого пepeбiгy ЕЛЕ у щypiв
Taблuця 2. Kлiнiчнi щ^шви na 10-ТУ дoбy eкcпepимeнтy
Пepeбiг Бaли Шльк^ть твapин ^упи 1 тa 2 ^tabaCT : EHT 1:1) ^упи 3 тa 4 (aд'ювaнт : EHT 1,6:1)
aác. % aác. % aác. %
Без ознак 0 21 72,4 9 69,2 12 75
Легкий 1-2 В 27,6 4 30,8 4 25
Taблuця 3. Kлiнiчнi п^яви na 14-ту дoбy eкcпepимeнтy
Пepeбiг Бaли Шльк^ть твapин ^упи 1 тa 2 ^tabaCT : EHT 1:1) ^упи 3 тa 4 (aд'ювaнт : EHT 1,6:1)
aác. % aác. % aác. %
Без ознак 0 7 24,1 3 23,1 4 25
Легкий 1-2 22 75,9 10 76,9 12 75
Taблuця 4. Kлiнiчнi пpoяви na 17-ТУ дoбy eкcпepимeнтy
Пepeбiг Бaли Шльк^ть тт^ши ^упи 1 тa 2 (aA^a^ : EHT 1:1) ^упи 3 тa 4 (aд'ювaнт : EHT 1,6:1)
aác. % aác. % aác. %
Без ознак 0 4 13,8 4 30,8 — —
Легкий 1-2 13 44,8 7 53,8 6 37,5
Cepeднiй 2-3 9 31 2 15,4 7 43,8
Тяжкий Понад 3 3 10,4 — — 3 18,7
груп 1 та 2, яким вводили менше ад'юванту, та середньо! тяжкост — у щурiв груп 3 i 4, у яких ЕАЕ шдукований бiльшою дозою ад'юванту.
На 18-ту добу щурам груп 1 та 4 субок-ципiтально введет крюконсервоваш клiтини ембрiонального мозку. На наступну добу в уах тварин спостер^али погiршення клiнiчного стану (рис. 1), що може бути зумовлене з пере-несеним наркозом шд час моделювання ЕАЕ, введенням велико! кшькосл слабо антигенних клiтин, поглинанням макрофагами рецитента нежиттездатних клiтин донора. У щурiв груп контролю клшчний стан не змiнився, в опе-рованих щурiв виявляли значне попршення, у середньому майже на 1 бал у тварин групи 4, яким вводили бiльше ад'юванту Фрейнда.
Подальше спостереження за тваринами показало вiрогiдне попршення !х стану пюля операцii (критерiй Ст'юдента бшьше 4, що сввд-чило про вiрогiднiсть понад 95,5%). Отже, опе-ративне втручання на висотi клшчних проявiв ЕАЕ зумовило погiршення стану тварин. В цей перюд, як i при iнших демiелiнiзуючих захво-рюваннях, лiкування повинне бути консерватив-ним, спрямованим на зменшення проникност гематоенцефалiчного бар'еру та боротьбу з набряком мозку.
Спостереження за тваринами проводили протягом 3 мю, з 10-! доби експерименту — кожно! доби, через 1 мю —двiчi на тиждень, далi — 1 раз на тиждень.
Перший мюяць спостереження найбшьш наглядний, за цей час вщбуваеться поступовий регрес клшчних проявiв ЕАЕ у щурiв. Проте, вщзначене бiльш швидке покращання клШчного стану щурiв, яким проводили лшування, нiж групи контролю (рис. 2). Також звертае увагу хрошчний рецидивуючий перебiг у тварин групи контролю, тяжшсть стану яких ощню-вали в 0,5-1 бал. Майже в уих тварин через
40 дiб шсля шдукцп ЕАЕ спостерiгали покращання стану, ввдновлення рухiв задшх кiнцiвок i хвоста, зникнення розладiв поведiнки. Проте, починаючи з 22-! доби експерименту, у тварин спостертали першi ознаки трофiчних розладiв переважно в дшянках заднiх кiнцiвок i хвоста, щури виснаженi, худi. Трофiчнi розлади спос-терiгали протягом 3 мю експерименту, найбiльш вираженi — вщ 40-! до 60-! доби.
Трофiчнi порушення виявляли у тварин як контрольно!, так i основно! групи, найбiльш вираженi — за тяжкого переб^у ЕАЕ. В табл. 5 наведет дат про клшчний стан тварин з обох груп контролю та групи 4; стан щурiв групи 1, ЕАЕ у яких моделювали з використанням енце-фалггогенно! сумiшi 1, не наводиться, оскшьки у цих тварин переб^ ЕАЕ був легким, трофiчних розладiв у них не було.
У щура з групи 4, у якого ЕАЕ шдукований сумшшю з сшвввдношенням ад'юванту до ЕНТ 1,6:1, тобто 1,33 мг МБТ до 160 мг ЕНТ, на 39-ту добу виникла суха гангрена право! задньо! кшщвки з поступовим формуванням кукси, у щурiв групи контролю, за ремггу-ючого переб^у захворювання, залишався набряк задшх шнщвок з порушенням !х фун-кцiй до 55-! доби.
Висновки.
1. Введення енцефалiтогенноi сумiшi, в якш мiститься 190 мг ЕНТ та 1,2 мг МБТ з розра-хунку на 1 тварину (тобто, сшвввдношення ад'юванту Фрейнда та ЕНТ 1:1), спричиняло швидке виникнення ЕАЕ з помiрно вираженими клМчними проявами.
2. Введення енцефалиюгенно! сумш^ в якш мютиться 160 мг ЕНТ та 1,33 мг МБТ з розрахунку на 1 тварину (тобто сшввщношення ад'юванту Фрейнда та ЕНТ 1,6:1), зумовило бшьш тяжш клшчш симптоми ЕАЕ, який мае хрошчний перебш
с га ю
х
га
1 1 1 В 5 4 у Д^Д «-щияф^э ] Д — иат* < 1 \ ; / \ ; 1 ^ДДДАДД^
-!
.:— к * ж: Т"г ■-----* . ' V ' 1 т л 1 —* V ; Г_________ V ' \\ ' \у 1V * 4* 1
IV й> 40
Рис.1. Стан тварин на 17-ту (61л1 стовпщ) та 19-ту (с1р1 стовпщ) добу експерименту. 1-4 — групи тварин
строки спостереження, дiб Рис. 2. Стан щур1в груп 4 1 3 у строки до 40 д1б
Особливостг моделювання та перебггу експериментального алерггчного енцефаломгелгту Таблиця 5. Корелящя тяжкост1 ЕАЕ та троф1чних розлад1в
Тривал1сть спостере-ження, д!б Щур з ЕАЕ, якому введено сум!ш 1, група контролю Щур з ЕАЕ, якому введено сум!ш 2, група контролю Щур з ЕАЕ, якому введено сум!ш 2, на 18-ту добу оперований
бали бали бали
ЕАЕ троф!чш розлади ЕАЕ троф!чш розлади ЕАЕ троф!чш розлади
20 1 — 2 1 3 —
25 1 1 1 — 3 —
28 1 2 1 — 3 1
29 0,5 1 0 — 2,5 1
32 0,5 — 2 1 2 —
37 1 3 1,5 3 0,5 4
39 1 5 1 4 0 6
55 0,5 2 0,5 2 0 —
3. Субокциттальне введення ЕНТ при моде-люванш ЕАЕ з використанням енцефалгтогенно! сум1ш1 з сшввщношенням ад'юванту Фрейнда та ЕНТ 1,6:1 прискорюе одужання тварин.
4. Введення клгтин ембрюнального мозку на висот клш1чних прояв1в ЕАЕ супровод-жуеться попршенням стану дослвдних тварин в перш1 дш шсля х1руричного втручання, дал1 спостер1гали бшьш швидкий 1 повний регрес симптом1в ЕАЕ у пор1внянш з такими у кон-трольнш груш.
5. Субокциштальне введення ЕНТ зумовлюе позитивну динамшу переб1гу ЕАЕ в щлому, проте, недоцшьне на висот клш1чних прояв1в захворювання.
6. В уих тварин, яких 1мушзують шляхом класичного введення енцефалпюгенно! сум1ш1 в нижш шнщвки, виникають троф1чн1 розлади; за тяжкого переб1гу ЕАЕ вони спричиняють шваль дизац1ю тварин, за хрошчного — збер1гаються п1д час всього захворювання.
Список лггератури
1. Гольцев А.М., Бабенко Н.М., Останкова Л.В. та ш. Застосування крюконсервованих продукпв ембр1офетоплацентарного комплексу як корек-тор1в ауто1мунних захворювань на модел1 експериментального алерг1чного енцефалом1ел1ту (ЕАЕ) // Трансплантолопя. — 2003. — Т.4, №1.
— С.207-209.
2. Давыдова Г.С. Вопросы направленного моделирования аллергического энцефаломиелита // Марков Д.А. Демиелинизирующие заболевания нервной системы в эксперименте и клинике.
— Минск: Наука и техника, 1975. — С.24-33.
3. Давыдова Г.С. Применение адъюванта с различным количеством БЦЖ для воспроизведения ЭАЭ у крыс // Острый энцефаломиелит в эксперименте и клинике. - Минск: Наука и техника, 1969. — С.58-63.
4. Давыдова Г.С. Хронический экспериментальный аллергический энцефаломиелит морских свинок // Марков Д.С. Демиелинизирующие заболевания нервной системы в эксперименте и клинике.
— Минск: Наука и техника, 1970. — С.193-206.
5. Житнухин Ю.Л., Хижняк М.Г. Иммуноморфо-логические особенности экспериментального аллергического энцефаломиелита, индуцированного энцефалитогенным полипептидом // Бюл. эксперим. биологии и медицины. — 1987. — Т.103, №3. — С.343-346.
6. Заргарова Ф.Б., Фаворова О.О. Исследование роли цитокинов при экспериментальном аутоиммунном энцефаломиелите и рассеянном склерозе // Иммунология. — 1999. — №5. — С.9-12.
7. Заргарова Т.А., Фаворова О.О. Экспериментальный аутоиммунный энцефаломиелит - модель рассеянного склероза // Иммунология. — 1998. — №5.
— С.9-13.
8. Канчурин А.Х, Ковязина Т.П. Экспериментальный аллергический энцефаломиелит, индуцированный менингококковым микробом у морских свинок // ЖМЭИ. — 1981. — №10. — С.48-52.
9. Лисяный Н.И., Маркова О.В. Коррекция аутоиммунного демиелинизирующего процесса у крыс клетками аллогенного головного мозга новорожденных животных // Иммунология. — 2003.
— №1. — С.15-19.
10. Марков Д.А. Демиелинизирующие заболевания нервной системы в эксперименте и клинике.
— Минск: Наука и техника, 1973. — 389 с.
11. Марков Д.А. Демиелинизирующие заболевания нервной системы в эксперименте и клинике.
— Минск: Наука и техника, 1975. — 360 с.
12. Марков Д.А., Пашковская Н.И. Электронно-микроскопические исследования при демиелинизиру-ющих заболеваниях нервной системы. — Минск: Наука и техника, 1979. — 360 с.
13. Марков Д.А., Леонович А.Л., Уварова Г.С. Рассеянный склероз и другие демиелинизирующие заболевания нервной системы в эксперименте и клинике. — Минск: Наука и техника, 1972.
— С.66-76.
14. Пашковская М.И. Развитие демиелинизирую-щего процесса при остром и хроническом ЭАЭ
// Марков Д.А. Демиелинизирующие заболевания нервной системы в эксперименте и клинике.
— Минск: Наука и техника, 1975. — С.122-133.
15. Сачков В.И., Карпенко В.В. Обезболивание животных в эксперименте. — М.: Авангард, 1985.
— С.38-40.
16. Цимбалюк В.1., Маркова О.В., Шчкур Л.Д. Лшу-вання рухових порушень при експерименталь-ному демieлшiзуючому ураженш ЦНС субокци-штальним введенням компоненпв ембрюнально! нервово! тканини // Укр. в^н. психоневрологи.
— 2002. — Т.10, вип.1 (30). — С.141.
17. Freund J., McDermott I. Experimental allergic encephalomyelitis // Ргос. Soc. Exp. Biol. Med.
— 1942. — P. 2-49.
18. Freund J., Walter A. W. Experimental allergic encephalomyelitis // Ргос. Soc. Exp. Biol. Med.
— 1950. — P.58-68.
19. Hashim C.A. Multiple sclerosis and allergic encephalomyelitis // Handbook Neurochemistry.
— 2nd ed. — Toronto, 2000. — P. 207-223.
20. Karussis D., Vourka-Karussis U., Mizrachi-Koll R. et al. Acute / relapsing experimental autoimmune encephalomyelitis: induction of long lasting, antigen-specific tolerance by syngeneic bone marrow transplantation // Multiple Sclerosis. — 1999. — V.5, N1. — P.17-21.
21. Louis J. S., Uniyal S., Xu L. et al. Tolerance induction by acylated peptides: suppression of EAE in the
mouse with palmitoylated PLP peptides // J. Neuroimmunol. — 2001. — V.115, N1-2. — P.79-90. 22. Pender M.P., Nguyen K.B., McCombe P.A. et al. Apoptosis in the nervous system in experimental allergic encephalomyelitis // J. Neurol. Sci. — 1991. — V.104. — P.81-87.
Особенности моделирования и течения экспериментального аллергического энцефаломиелита Цымбалюк В.И., Касяненко Ю.А.
Изучены особенности моделирования и варианты течения экспериментального аллергического энцефаломиелита (ЭАЭ) у крыс. Углублены представления о возможностях влияния эмбриональной нервной ткани на течение экспериментальных демиелинизующих заболеваний, доказано ухудшение клинического состояния крыс при проведении нейрохирургического лечения на высоте клинических проявлений ЭАЭ.
Modeling and course peculiarities of experimental allergic encephalomyelitis
Tsymbalyuk V.I., Kasianenko Yu.A.
The peculiarities of modeling and variants of course of experimental allergic encephalomyelitis at rats are investigated. The representations of nervous embryonic tissue influence possibilities on course of experimental demyelinated processes are amplified, the deterioration of a clinical state at rats is proved at neurosurgical treatment performance in the acute period of experimental allergic encephalomyelitis.
Комментарий
к статье Цимбалюка В.И., Касяненко Ю.А. «Особенности моделирования и течения аллергического энцефаломиелита»
Статья посвящена вопросам экспериментального аллергического энцефаломиелита (ЭАЭ), который является в определенной степени моделью воспалительно-аутоиммунных заболеваний ЦНС, в частности, моделью рассеянного склероза (РС). Необходимо отметить, что в 60-е годы прошлого столетия были тщательно разработаны методы индукции острого и хронического ЭАЭ, предполагавшие введение экспериментальным животным определенного количества гомологичной ткани спинного мозга и различных доз БЦЖ [2]. В этих исследованиях было показано, что с увеличением количества введенных микобактерий при индукции ЭАЭ укорачивается инкубационный период, возникает острый энцефаломиелит, который заканчивается летально у 15—50% животных, в зависимости от состава и соотношения компонентов энцефалитогенной смеси. Однако для разработки новых технологий в лечении аутоиммунных заболеваний ЦНС более удачной является модель хронического рецидивирующего варианта течения ЭАЭ. Авторам статьи удалось путем подбора различных соотношений компонентов энцефалитогенной смеси индуцировать однофазный вариант ЭАЭ с легким и хроническим рецидивирующим течением, что является удачной моделью для изучения новых клеточных технологий в лечении воспалительных, аутоиммунных и демиелинизирующих заболеваний ЦНС.
В настоящее время в экспериментальных исследованиях показана роль паттерна провоспалительных и противовоспалительных цитокинов, системных и присутствующих в ЦНС, в формировании неврологических нарушений при ЭАЭ. На основании данных этих исследований предполагают, что периферический пул цитокинов (TNF—а и/или IL—1ß) определяет предрасположенность к запуску патологического процесса, а центральный пул цитокинов, продуцируемый в ЦНС микроглиальными, астроцитарными и эндотелиальными клетками, участвует в развитии неврологических нарушений и предопределяет их длительность и тяжесть последствий [1]. В связи с этим актуальным является применение новых клеточных технологий , воздействующих на баланс продукции системных и «местных», продуцируемых в ЦНС, цитокинов, а следовательно, на интенсивность воспалительных и аутоиммунных реакций.
Под влиянием системного воздействия — внутрибрюшинного ведения аллогенных нейрональных клеток новорожденных крыс достигнут значительный регресс неврологических симптомов у крыс с индуцированным ЭАЭ, по сравнению с таковыми в контрольной группе животных [3]. В связи с этим представляется важным изучить эффективность местного применения эмбриональных нервных клеток, их влияние на интенсивность воспалительных реакций в ЦНС. Авторами изучена возможность местного воздействия криоконсервированных эмбриональных нервных клеток для уменьшения интенсивности воспалительных реакций в ЦНС путем их субокципитального введения на высоте клинических проявлений ЭАЭ. Отмечено ухудшение состояния животных на 2—3-и сутки после введения клеток, что, по-видимому, обусловлено механическим влиянием клеток на жизненно важные центры головного мозга. Возможно, на высоте клинических симптомов более патогенетически обусловленным было бы системное введение эмбриональных клеток. Представляет интерес полученный в исследованиях факт, что после субокципитального введения криоконсервированных эмбриональных клеток крысам с индуцированным однофазным ЭАЭ и легким течением у них не возникали трофические нарушения в конечностях. Можно ожидать, что применение модели хронического рецидивирующего ЭАЭ позволит более тщательно изучить возможность использования эмбриональных нервных клеток при местном введении в паренхиму мозга, субдурально, системно в различные периоды ЭАЭ. Можно также ожидать, что это позволит изучить возможность применения новых клеточных технологий при лечении аутоиммунных, воспалительных и дегенеративных заболеваний ЦНС.
Список литературы
1. Абдурасулова И.Н., Житнухин Ю.П., Тарасова Е.А., Клименко В.М. Экспрессия мРНК цитокинов в селезенке и спинном мозге крыс с различной тяжестью экспериментального аллергического энцефалита // Мед. иммунология. — 2004. — №1-2. — С.37-46.
2. Давыдова Г.С. Применение адъюванта с различным количеством БЦЖ для воспроизведения ЭАЭ у крыс // Острый энцефаломиелит в эксперименте и клинике. — Минск: Наука и техника, 1969. — С.32-37.
3. Лисяный Н.И., Маркова О.В. Коррекция аутоиммунного демиелинизирующего процесса у крыс клетками аллогенного головного мозга новорожденных животных // Иммунология. — 2003. — №1. — С.15—19.
И.А. Гнедкова, канд. мед. наук, старш. науч. сотр. отдела нейроиммунологии Института нейрохирургии им. акад. А.П. Ромоданова АМН Украины
