CC BY
29
УДК 334
ЩДСТАВИ СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ МАЛИХ ПЩПРИеМСТВ З ТЕХНОЛОГ1ЧНИМИ 1ННОВАЦ1ЯМИ
М.М. Меркулов, д.е.н., доцент
Л.Д. Глущенко
Одеський нацюнальний утверситет шет 1.1. Мечникова, Одеса, Украта
Економжа iндустрiального суспiльства подiлялася на матерiальне виробництво i невиробничу сферу (сферу послуг), виходячи з вiдмiнностi в ïx вщтворю-вальних процесах i протиставленш виробництва i споживання. Вся сфера послуг виступала лише шструментом доведения готового матерiального блага до його споживача або передумовою ство-рення цього блага.
Наука - це система знань людства про об'ек-тивнi закони розвитку i функцюнування суспшь-ства, природи i виробничо-теxнiчниx систем i одночасно дiяльнiсть людей по накопиченню та систематизацiï цих знань. Це визначення характе-ризуе науку як щеальну силу, форму суспiльноï свщомосп, явище духовного життя суспiльства. Наука як звщ людських знань, як тзнавальна дiяльнiсть людей може розвиватися за своïми власними законами, на основi внутрiшньоï логiки наукових щей, коли теорiя сама поставляе собi матерiал для подальшого розвитку, рушшною силою якого е наукова дискуая i експеримент; зiставлення рiзниx гшотез, що пояснюють тi чи iншi явища та протирiччя 1'х розвитку.
Однак, виникнувши в сферi сввдомосп, наука потiм перетворюеться, як передбачав ще К. Маркс, в самостшну потенцiю виробництва, отримуе покликання бути засобом виробництва багатства. Вже в iндустрiальнiй економiцi деяк1 галузi науки на основi дослiдження закономiрнос-тей розвитку природи i функцюнування виробни-чо-техшчних систем розробляли на 1'х основi новi знаряддя i предмети працi, теxнологiчнi процеси, методи оргашзацп виробництва i т.д. Це друге визначення науки характеризуе ïï як <андустрш вщкритпв».
Виробничi функцiï науки iндустрiального суспiльства були розглянутi в роботах Ю.С. Меле-щенко (Техшка i закономiрностi ïï розвитку. Лен-издат, 1967), Л.М. Гатовський (Економiчнi проб-леми науково-теxнiчного прогресу. Наука, 1971), С.В. Пирогова та М.П. Рингу (Економiчнi пробле-ми науково-техшчного прогресу. Економiка, 1970), К.Ф. Пузини та в рядi iншиx публжацш 1970-90-х рр.
У них показано як наука з вiдособленоï шфор-мацiйноï системи перетворюеться на самостшну тдсистему науково-теxнiчного прогресу, в
Меркулов М.М., Глущенко Л.Д. Шдстави сучасного науково-технологтного розвитку.
Представлена наука як ланка шновацшно! системи та науково-технолопчного процесу, яш охоплюють двi економiчнi областi: фундаменталь-m дослiдження i прикладну дiяльнiсть. Видiлено основнi ознаки штелектуально! власностi, яш пов'язанi з розвитком усустльнення виробництва в постiндустрiальному iнформацiйному сустль-ствi.
Ключовi слова: малий 6i3№^ шновацп, науково-технiчна револющя
Меркулов Н.Н., Глущенко Л.Д. Основания современного научно-технологического развития.
Представлена наука как звено инновационной системы и научно-технологического процесса, которые охватывают две экономические области: фундаментальные исследования и прикладную деятельность. Выделены основные признаки интеллектуальной собственности, которые связаны с развитием обобществления производства в постиндустриальном
информационном обществе.
Ключевые слова: малый бизнес, инновации, научно-техническая революция
Merkulov N.N., Glushchenko L.D. Founding of modern science and technology development. of employment policy based on the method of programming.
Founding science is presented as a link in the innovation system and the scientific process, which cover two economic areas: basic research and applied activities. The basic features of the intellectual property that are associated with the development of the socialization of production in the post-industrial information society.
Keywords: small business, innovations, industrial revolution
обов'язкову попередню умову суспшьного вироб-ництва i людсько! дiяльностi.
При цьому однаково невиправдано як ототож-нення науки з техшкою i безпосереднiм вироб-ництвом, заперечення Н iстотних особливостей, так i протиставлення науки як форми суспшьно! свiдомостi матерiальному виробництву.
Формою такого протиставлення е прийняте в рядi публiкацiй тих рок1в видшення науки як особливо!, ново!, порiвняно з робочою силою i засобами виробництва, продуктивно! сили. Наука впливае на виробництво саме через прогрес еле-менпв виробництва i !х взаемозв'язк1в. Показни-ком того, до яко! мiри наука перетворилася на безпосередню продуктивну силу, тобто стала час-тиною шновацшно! системи, е ступiнь розвитку основного катталу, знань i культури виробнишв, а також ступiнь планомiрностi виробництва, тобто його тдпорядкування контролю загального ште-лекту.
Постановка проблеми
В iндустрiальнiй економiцi фундаментальна i прикладна наука розвивалися вщносно само-стiйно, причому прикладна наука - в самш сферi матерiального виробництва. В адшшстративно-команднiй економiцi цi двi гшки науки були роз-дiленi оргашзацшно: Академiя наук функцiону вала i досi функцiонуе як самостiйна мегаструктура, а прикладна наука вiдносилася до галузевих мiнiстерств i пiсля !х лiквiдацi!' практично позбулася фiнансування.
Мiж тим, всi установи науки об'еднуються спiльнiстю к1нцево! мети дiяльностi, характеру трудового процесу, засобiв i предмепв працi, складу кадрiв, хоча, для прикладно! науки харак-тернi особливо псш зв'язки з виробничими тд-приемствами, де реалiзуеться ефект нововведень. Результати дiяльностi прикладно! науки матерiалi-зуються в нових технологiчних процесах, нових формах органiзацi! виробництва та управлшня, тобто !х персонал матерiалiзуе ефект науки в цшо-му. Ще в 1970-80-х рр. висловлювалися пропози-цi! про видiлення прикладно! науки в самостшну галузь зi сво!ми ресурсами та заохочувальними фондами, своею системою планування, звiтностi i т.д. Iншi економiсти вiдносили всю науку до невиробничо! сфери або вважали працю дослщни-к1в продуктивною лише з моменту впровадження !! результатiв у виробництво.
За неокласично! теорi! технологiчний прогрес е зовшшшм (екзогенним) чинником економiчного зростання. Лише 1980-х рр. запанувала концепцiя розвитку економiчно! системи на базi ендогенних факторiв, тобто внутрiшньо властивих !й техноло-гiчних змiн, нових знань i навичок, що дозволяють використовувати щ знания при виробництвi това-рiв i послуг.
Освiта, наука i виробництво при цьому з'едну-ються в единий довгостроковий шновацшний цикл, причому перевороти в освт доповнюють i поглиблюють перевороти в наущ i технiцi, при-
водячи людський фактор у вiдповiднiсть з новим рiвнем пiзнания i технолопчним укладом.
Метою цiе! статтi е спроба визначення науки як одше! iз ланцюгiв iнновацiйно! системи та науково-технолопчного процесу. При цьому обгрунтовано, що в полi зору науки лежать двi економiчно рiзнорiднi обласп: фундаментальнi дослiджения, пов'язанi з накопиченням наукових знань в данiй галузi науки, i дiяльнiсть по прикладному дослщженню, розробцi та освоенню конкретних нововведень.
Аналiз публiкацiй. Тенденцi! розвитку науки, техшки та iнтегровано! системи «наука - техшка -виробництво» дослщжеш в роботах ряду видатних фiлософiв та економiстiв. Однак цей розвиток не обмежуеться матерiальними елементами продук-тивних сил, удосконаленням засобiв i предметiв працi.
З позицi! системного аналiзу мова йде про так властивостi продуктивних сил, як1 визначаються !х структурою, спiввiдношениям i взаемозв'язком !х складових, тобто якостями, властивими системi в цiлому, а не !! окремим елементам. До таких якостей, властивим продуктивним силам як системi (виробничiй системi) вiдносяться громадська комбiнацiя (усуспiльнения) виробництва в глобальних масштабах, новий мiжнародний подш працi i спосiб з'еднання речових i особистих факторiв у виробничому процесi, новою роллю працiвника у процеа виробництва.
Основнi риси постiндустрiального шформацш-ного суспiльства дослiдженi в роботах Д. Белла [10], Ф. Махлуп [12], М. Кастелса [11] та ряду шших економюпв.
Особливосп нового технологiчного укладу дослiджували С. Глазьев [1], Ю. Яковець [8], А.Г. Фонотов [6], Л. Федулова [5], М. Меркулов [4].
Виклад основного матерiалу дослiдження
Ортодоксальна економiчна теорiя веде свiй початок ввд А. Смiта i Д. Ржардо, аналiзуе техно-логiчний прогрес за допомогою виробничих функ-цiй, але не пояснюе його роль у розвитку еконо-мiки i не сприяе його здiйсненню. Як зазначив В. Маевський, найбiльш яскравим сввдченням цього е рекомендацi! МВФ для перехщних економiк, прийняття яких призвело до глибокого спаду виробництва в рядi кра!н i, в першу чергу, в Укра!ш [3].
Ортодоксi! протисто!ть еволюцiйна економiчна теорiя, яка розглядае економiчний розвиток як незворотний процес наростання складностi, рiзно-манiття та продуктивносп виробництва за рахунок перюдично повторювано! змiни технологiй, видiв продукцп, органiзацiй та iнститутiв (правил поведшки).
Видiляються наступнi принциповi вiдмiнностi сучасно! еволюцiйно! теорi!. По-перше, !! вихщ-ний пункт - визнання неоднорщносп економiчних суб'ектiв; вони подiляються на новаторiв, як1 проектують, розробляють i освоюють новi техно-логi! i продукти, i консерваторiв, як1 експлуатують
уже створеш технологи та прагнуть зберегти колишнi соцiальнi iнститути.
По-друге, еволюцiйна теорiя не трактуе ринок як модель досконало! конкуренци, осшльки нова-тори на деякий час створюють технолопчну монополiю (це вщзначав ще Й. Шумпетер [7]), максимiзують прибуток (К. Маркс писав про над-лишкову додану вартiсть) i витiсняють консерва-торiв з риншв збуту та ресурсiв.
По-трете, неокласики вважають головним принципом ринково! економiки рiвновагу мiж попитом i пропозицiею, до яко! ринок рухаеться завдяки реакци виробник1в i споживачiв на шфор-мацiю про зм^ цiн. Еволюцiонiсти вважають нерiвновагу i навiть кризу не небажаним явищем, а одним з основних умов розвитку. При цьому ринку, як показали Дж. Акерлоф i Дж. Стiглiц, притаманна нерiвновага шформаци: виробник володiе бiльш повною шформащею про свiй продукт, а вищий менеджер - про свою фiрму, нiж покупець або зовшшнш iнвестор. Тут дiе фактор невизначеносп, що породжуе iнновацiйнi ризики та узгоджуеться з нерiвноважною природою шно-вацiйно! прибутку (технологiчно! ренти).
Нововведения можна визначити як новий споаб задоволення суспiльних потреб, заснований на наукових дослщженнях, дае корисний ефект, вщповщний за умовами соцiально-економiчного середовища свого використання.
Розгляд нововведення в залежностi вiд його джерела визначае особливостi фiнансування та управлшня цим процесом. При цьому поширення нововведень визнаеться !х оргашчною складовою частиною - друго1, слщом за створенням. Поняття неперервностi (continuity) цього процесу було введене в 1970-х рр. В останш роки прийнято розмежовувати радикальнi нововведення ввд полiпшень i удосконалень.
Нововведення (шноващя) являе собою не нау-ковi вiдкриття, а !х перетворення в реальний, що вплюеться в нових продуктах i технологiях результат. Й. Шумпетер визначав шновацш як нову науково-оргашзовану комбiнацiю виробничих факторiв, мотивовану пiдприемницьким духом [7].
Ф. Ясен вщзначае, що iнновацiя - це з'еднання свiту технiки i свiту бiзнесу, комерцiоналiзацi! наукового потенщалу у виглядi ново1 технологи, нових товарiв, послуг i процесiв, нових риншв i ринкових сегментiв, нових оргашзацшних форм i пiдходiв до менеджменту, тобто нова комбшащя технологи, продукту i ринку [9, 11-13].
1нноващя - це одночасно продукт i процес роз-робки, освоення, експлуатаци та замiни виробни-чо-економiчного та соцiально-органiзацiйного потенцiалу економiчно! системи, ефективне вико-ристання нових науково-техшчних iдей у виглядi нових технологш, видiв продукци, послуг, оргаш-зацшно-техшчних i соцiально-економiчних змiн, управлiнських ршень виробничого, економiчного, адмiнiстративного та шшого характеру.
Iнновацiю характеризуе використання резуль-татiв iнтелектуальноl, в т.ч. науково-технолопчно1 дiяльностi, спрямованих на вдосконалення проце-
су дiяльносri або його результапв у сферах виробництва, економiчних, правових, соцiальних вщно-син, наущ, культурi, освiтi i т.д.
На думку деяких авторiв доцiльно розмежува-ти шноваци та нововведення - оформлений результат фундаментальних i прикладних дослщ-жень, розробок або експериментальних робгт 1нвестици в розробку нововведення створюють потенщал для головного - нововведення, перетво-рюючого виробництво товарiв i послуг i, в концевому рахунку, - соцiальнi шститути суспiльства.
Поняття «iнформацiйне» i «постiндустрiальне» суспiльство найчастiше вживаеться в науковш лiтературi як тотожнi. Перше з них вказуе на змют, сутнють цього етапу розвитку, а друге - на його хронолопчну послщовнють (пiсля стадil велико! машинно! iндустрil, що датуеться вiд початку 19 до шнця 20 столiття).
Поспндуст^альне iнформацiйне суспiльство мае особливий тип економiки, в якому iнформацiя е визначальним виробничим ресурсом, виробниц-тво послуг - головною сферою зайнятосп, а наукове знання i методи його рацюнального використання - головною формою суспшьного багат-ства. При цьому послуги можуть бути реалiзованi як ринковим, так i неринковим способом. У пер-шому випадку формуеться ринок науково-технiч-но! продукцil та iнформацil - особливий, найбiльш великий i значимий ринок шформацшно! еконо-мiки, в другому - розподш суспiльних послуг, безпосередньо регульоване державою та шститу-тами громадянського суспiльства.
1нтернет як глобальна шформацшна мережа стала громадською продуктивною силою, яка не може перебувати у приватнш власностi та утво-рюе основу шновацшно! iнфраструктури.
До числа основних рис шформацшно! пост-iндустрiально! економiки вiдносяться:
— перетворення нових знань, шформаци, методiв !х рацюнального та ефективного використання в основну форму суспшьного багатства, науко-ва револющя;
— технологiчна революцiя, пов'язана з переходом до п'ятого технолопчного укладу, комплексно - автоматизованого i комп'ютеризованого виробництва;
— зростання ролi людського капiталу, всебiчного розвитку здiбностей i iнiцiативи працiвникiв, !х ставлення до пращ в якосп головного вироб-ничого ресурсу;
— безперервне оновлення асортименту продукци, технологi!, органiзацi! виробництва, працi та управлшня;
— структурш зрушення, пов'язаш з перетворен-ням сфери послуг i наукомiстких галузей виробництва в головну сферу зайнятостi та виробництва ВВП;
— глобалiзацiя та iнтернацiоналiзацiя виробництва, створення свiтового ринку товарiв, послуг, капiталiв, iнформацi! та технологш, робочо! сили, а також викидiв у навколишне середови-ще.
Наукова револющя означае переворот у взаемозалежних областях, диференцiацiю та синтез рiзних наук; перехiд до створення мегатеорп, що пояснюють закономiрностi розвитку матери в цшому на рiзних !! рiвиях; перехiд вiд експери-ментiв при вивченнi процесiв i явищ до дослщ-ження !хшх комп'ютерних моделей.
Технiчна революцiя - перехщ до використання принципово нових засобiв виробництва у всiх галузях i сферах людсько! дiяльностi: не тшьки в промисловостi, транспортi i зв'язку, але i в сшьсь-кому господарствi, торгiвлi, сферi послуг, охоронi здоров'я, освiтi i т.д., причому не тiльки у сферi безпосереднього виробництва, але i в управлшш Сучасна технiчна революцiя перетворить не тшьки кошти, але й предмети працi (нанотехно-логiя створюе невiдомi природi матерiали з наперед заданими властивостями), а також спосо-би !х з'еднання - технологiю виробництва (без-перервнi фiзико-хiмiчнi та бюлопчш процеси, що протiкають найчастiше в екстремальних умовах). Вихiдний пункт почався в 1980-х рр. перевороту в техшщ: перехш вiд машин (засобiв працi, що з'еднують двигун, передавальний мехашзм i робо-че знаряддя) до нового, чотириланкового типу засобiв пращ, що сполучае машину i шбернетич-ний, програмуючий пристрiй. Найбiльше число робопв до початку 21-го столитя дiяло в кра!нах з найбшьш високою цiною працi - Японп, №меч-чини та США.
Науково-техшчна революцiя являе собою одночасний, взаемопов'язаний i веде свiй початок вш фундаментальних наукових вiдкриттiв перехiд до нового технолопчного укладу [4]. Якщо перевороти в науцi i технiцi як перерви в поступовосп !х розвитку мали мiсце протягом вае! гстори розвитку суспiльства, то науково-техшчна револющя, заснована на змш якосп зв'язк1в науки i виробництва, вiдбуваеться вперше. I! змют не зводиться до суми переворопв в науцi i технiцi, не вичерпуеться воно i к1льк1сними характеристиками прискорення темпiв розвитку ВВП. Нова яшсть, властива науково-технiчнiй революцп, пов'язана з iнтеграцiею науки i технiки в единий комплекс, зi змiною характеру взаемозв'язк1в мiж ними, з появою шновацшно! системи, що знаме-нуе перетворення науки, яка рашше розглядалася лише як форма суспшьно! свiдомостi, в сферу виробничо! дiяльностi. Всi цi рiзноманiтнi змши в сферi виробництва i галузi науки зробили мож-ливим i необхiдним перехiд до як1сно нових форм !х з'еднання в рамках единого циклу.
1нновацшний цикл починаеться зi стадi! шно-вацiйного маркетингу i цiлеспрямованих пошуко-вих дослщжень - вiдбору наукових iдей, яш можуть бути використанi для тдвищення ефек-тивностi виробництва. Ця стащя в бiльшостi випадк1в закрiплена за шститутами НАНУ та унiверситетами. Галузевi НД1 проводять приклад-нi дослщження: визначають способи (методи) використання вщбраних iдей у виробництвi. Результатом !х дiяльностi е науково-технiчна iнформацiя у виглядi технiчних (технологiчних)
завдань i вимог (регламентiв) до конструкцп нових виробiв, новим технологiчним процесам, дослвдт зразки або макети машин i приладiв. Потiм проектно-конструкторсьш, конструкторсьш i технологiчнi органiзацi! розробляють на цш основi бiзнес-плани та технiчну документацш, а пiдприемства освоюють нововведення. Така структура, успадкована Укра!ною, потребуе прин-ципово! змiни на основi, по-перше, штеграцп академiчних iнститутiв з ушверситетами, по-дру-ге, видiления державних науково-техшчних цент-рiв, вiдповiдальних за розвиток обмеженого числа критично важливих технологш, по-трете, штегра-цi! НД1 та ПКТО в комплекснi органiзацi!, здатш реалiзувати не документацiю, а весь шновацшний цикл «шд ключ» ^ по-четверте, розвиток гнучких державно-приватних та корпоративно-ушверси-тетських альянсiв щодо здшснення конкретних iнновацiйних проектiв.
Нацiональний науковий фонд США вщповщае чотирисекторнiй класифжацп при обстеженнi фондiв на НДДКР, витрат на НДДКР i аналiзi зайиятостi.
1) Державнi науковi установи, тдпорядкова-нi агентствам федерального уряду i фiнансуються з федерального бюджету.
2) Промисловють. Цей сектор класифжуеть-ся у вiдповiдностi з основними групами галузей обробно! промисловостi i економiки, причому показники наукових цеш^в, що частково фiнан-суються державою, але кероваш промисловими фiрмами, включеш в загальнi пiдсумки по промис-ловостi. Фiнансувания в цьому секторi НДДКР включае всi фонди, як приватних, так i мiсцевих i штатних органiв управлiния (за винятком фондiв, отриманих з державних джерел).
3) Унiверситети i коледж1. Витрати наукових центрiв, що фiнансуються державою i керованих унiверситетами та коледжами - державними i приватними, облжовуються окремо вiд загального пiдсумку. Фшансування унiверситетських НДДКР включае фонди штапв i мiсцевих органiв управ-лшня, що видiляються на НДДКР, i фонди, якими володiють вузи для проведения дослщжень. Фонди з державного джерела, промислових компанiй або безприбуткових органiзацiй, одержуванi у формi спецiально видiлених сум (грантiв) або на основi контрактiв на проведения НДДКР, вщно-сяться до вщповщних джерел фiнансувания. Наприклад, дослiдницькi контракта з промисловими компашями розглядаються як роботи, що виконуються ушверситетами, але фшансуються за рахунок корпоративних джерел. Фонди, видшеш навчальним закладам на освггш цiлi, але викорис-танi на дослiджения, розглядаються як власш фонди унiверситетiв.
4) Iншi безприбутковi органiзацi!. Цей сектор складаеться з органiзацiй, як1 утворюють фонди за рахунок пожертвувань, благодшних оргаш-зацiй або управляються безприбутковими органi-зацiями.
Дослiджения i розробки при цьому включають як фундаментальш, так i прикладнi дослщження (в
т.ч. медичш науки), а також розробку ново! продукци i технологи. Державний ушверситетсь-кий i безприбутковий сектори включають широкий спектр природничих наук, наук про навко-лишне середовище, математику та комп'ютернi науки, психолопю, технiчнi та соцiальнi науки. Промисловий сектор обмежений фiзичними, тех-шчними та бiологiчними науками, включаючи медицину, але виключаючи психологiю та суспшьш науки.
Фундаментальнi дослiдження, що проводиться в рамках державних установ, ушверситепв i безприбуткового сектора, визначаються як дослщ-ження, спрямованi на збшьшения знань без спецiального !х застосування. У промисловому секторi фундаментальнi дослщжения представля-ють знания, як1 не володшть специфiчною комер-цiйною спрямованютю, хоча й охоплюють областi, що представляють iнтерес для дано! компани.
Прикладнi дослiджения, що проводяться в рамках державних оргашзацш, ушверситепв i безприбуткового сектора, спрямоваш на отримания знань, необхiдних для створення засобiв задово-ления суспшьних потреб. У промисловому секторi прикладш дослiджения створюють науковi знан-ня, що мають комерцiйну спрямованiсть по вщно-шенню до продукцi! або технолопчних процесiв.
До числа особливостей шновацшного циклу як об'екта управлшия в iнформацiйнiй економiцi вiдносяться:
— посилення взаемозв'язк1в мiж сферами вико-ристания iнновацiй, визначальне особливу важливють обгрунтувания i ранжирувания перспективних цшей iнновацiй та !х окупностi;
— розвиток взаемозв'язшв фундаментальних i прикладних дослiджень та рiзноманiтних форм !х iнтеграцi!;
— посилення взаемозалежностей мiж фазами науково-виробничого циклу при зростанш ролi фази iнновацiйного маркетингу i комерцiйного освоення нововведень;
— ускладнення взаемозв'язк1в мiж рiзними напря-мами науково-технологiчного процесу, а також мiж науково-технологiчним процесом i розвит-ком форм оргашзаци та управлiния виробниц-твом, м1ж галузями, що роблять i використову-ють нову технiку;
— штегращя цiлей науково-технологiчного процесу i капитального будiвництва.
У соцiально-орiентованiй ринковiй економщ ефективнiсть науково-технологiчного процесу повинна ощнюватися не тiльки за економiчними, але i за соцiальними параметрами.
До числа сощальних видiв ефекту вщноситься полiпшения соцiальних умов працi, вдосконален-ия форм !! органiзацi!, тдвищения квалiфiкацi! учасник1в виробництва i розвиток !х творчо! активностi; розвиток сощальних потреб громадян i пiдвищения ступеню !х задоволения, збiльшения бюджету вшьного часу, розвиток соцiально! iнфраструктури, що визначае ефектившсть вико-ристания цього часу, охорона здоров'я громадян i навколишнього середовища.
Ва види економiчного ефекту: збшьшення обсяпв реалiзацi! товарiв i послуг, пiдвищения конкурентоспроможиостi, продуктивностi працi i якостi продукцi!, нарештi, збiльшения чистого прибутку - аж нiяк не самоцшь в соцiально орiентованому сустльстш, а необхiднi перед-умови для зростання життевого рiвия народу i роз-витку як1сно нових рис способу життя в шфор-мацшному суспiльствi.
У цьому зв'язку обгрунтування цiлей довго-тривало! науково-технологiчно! политики припус-кае вивчения наслiдкiв розвитку науки i технiки не тшьки в економiцi, але i в умовах життя народу на основi передбачення нових потреб. Прогнозш сощальш стандарти в сучасних умовах визнача-ють цiлi регiональних iнновацiйних систем.
У постiндустрiальнiй економiцi виробничий процес стае заключним етапом iнновацiйного циклу, що бере свш початок у сферi iнтелектуально! дiяльностi. Знания та навички !х застосувания перетворюються в основну форму суспiльного багатства, виробництво - в технологiчне продов-жения науки. Як1сний зсув полягае в тому, що наука перетворюеться з вщносно вщокремлено! iнформацiйно! системи в першу фазу шновацшного циклу, в галузь виробничо-комерцшно! дiяльностi, що бере участь у створенш нових това-рiв i послуг, засобiв i предметiв працi, технолопчних методiв органiзацi! прац1, виробництва i управлiния.
Науково-технiчний прогрес являе собою досить складний i специфiчний об'ект управлiния. Для нього характерна наявшсть ряду взаемозалеж-них фаз (науково-техшчний маркетинг, фундамен-тальнi, пошуковi i прикладнi дослiджения, дослiд-но-селекцшш, дослiдно-конструкторськi, техноло-гiчнi i проектш розробки, технiчне та економiчне освоения), невизначешсть витрат i результатiв -промiжних i к1нцевих, багатоцiльовий характер результапв науково-технiчного прогресу i т.д.
Фундаментальною проблемою стае розробка методолопчних засад, принципiв формувания i методiв розробки соцiальних, економiчних, еколо-гiчних i науково-технiчних нормативiв, необхщ-них для перспективного прогнозування ефекту i соцiально-економiчних наслiдкiв науково-техно-лопчного процесу.
Нерiдко поияття ефекту науково-технолопч-ного процесу в ринкових умовах зводять лише до економiчних показник1в. Звичайно, економiчний ефект е передумовою стабiлiзацi! суспiльства i змiни способу життя людей. Однак сощальний, екологiчний та iнформацiйний ефект мають само-стiйне значения i повиннi обчислюватися особливо, оскшьки позитивний економiчний ефект далеко не завжди автоматично викликае iншi види ефекту. Це вимагае уточнения ряду базових категорш макроекономiки.
Згiдно з дшчими статичними правилами вало-ве нацюнальне заощаджения визначаеться як час-тина валового нацюнального наявного доходу, яка не витрачена на кшцеве споживания товарiв i послуг, а валове нагромадження - як чисте
придбання резидентами товарiв i послуг, вироб-лених в поточному перюда, але не спожитих у ньому. Сюди включаеться валове нагромадження основного капiталу, змiну запаав матерiальних оборотних коштiв i чисте придбання цiнностей.
Така методологiя цшком прийнятна для iндустрiального суспiльства, але не враховуе основш фактори економiчного зростання в пост-iндустрiальнiй фаз^ пов'язанi з розвитком шнова-цшно! системи.
Доцiльно розвинути систему облжу нацюналь-ного багатства. У вшповшносп з концепцiею системи нацюнальних рахунк1в воно являе собою су-купнiсть накопичених кра!ною (або репоном) не-фiнансових i фiнансових активiв за вирахуванням фiнансових зобов'язань або суму накопичених не-фiнансових активiв плюс чистi вимоги до решти свиу. Нефiнансовi активи включають вироблеш активи (основний капiтал, матерiальнi обiговi кошти, споживчi товари тривалого користування у домогосподарствах) i невиробничi активи (земля, iншi природнi ресурси, нематерiальнi активи).
Однак на практицi в Укра!ш враховуються тiльки виробленi активи, оскшьки кадастрова оцiнка землi та природних ресурсiв ще не створена. Головне ж - вшсутнш облж нематерiальних активiв, що складають в постiндустрiальному суспiльствi головну частину нацiонального багатства. Неповний облiк патенпв i лiцензiй, не кажучи вже про ноу-хау, вшсутнш облiк людсь-кого капiталу.
Аналiз статистики тдтверджуе, що при форму-ваннi постiндустрiально! шформацшно! економiки частка сфери послуг у виробнищга ВВП i зайня-тостi населення зростае до 65-75%. В Укра!ш ця частка за даними державно! служби статистики становить 60%, проте в значнiй мiрi це поясню-еться трансферним цiноутворениям в вертикально штегрованих корпорацiях, при якому прибуток вiд виробництва та експорту виводиться на рахунки торговельних, в основному, офшорних фiрм.
Сфера послуг являе собою не вшокремлену галузь, а специфiчний сектор нацiонально! еконо-мiки. Все частiше виробництво товарiв i послуг iнтегруеться в тих же господарських одиницях.
Iнновацiйна економiка заснована на штелек-туальнiй власностi, яка являе собою новий тип власницьких вшносин i виражае вищий тип роз-витку суспiльно! системи ринкових зв'язшв.
Можна видiлити наступнi риси штелектуально! власностi, пов'язанi з розвитком усуспшьнення виробництва в постiндустрiальному шформацш-ному суспiльствi.
1) 1нтелектуальна власшсть не пов'язана з мiновою економжою, характерною для iндустрi-
ального ринку, осшльки витрати виробництва но-вих знань та !х поширення несуть ва ринковi суб'екти, за рахунок оподаткування яких фiнан-суеться виробництво неринкових благ.
2) Звернення об'ектiв iнтелектуально! влас-ностi не тдпорядковуеться ринковим законам, тому вони не вщчужуються вiд початкового влас-ника, не знищуються в процеа споживання, а витрати та результати !х використання не можуть надiйно вимiрюватися i нормуватися.
3) Ринок iнтелектуально! власносп грунту-еться на самоорганiзацi! та взаемнш довiрi, на багатостороннiй солшарно! вiдповiдальностi ринкових суб'ектiв, державних установ, некомерцш-них та громадських органiзацiй - спонсорiв, експертiв, таранив, страхувальник1в i т.д.
4) Примусове вiдчужения, нацiоналiзацiя i експропрiацiя штелектуально! власносп не мож-лива, тому що вона не вщдшьна вщ творчо! особистостi, як1сть працi яко! не можна об'ективно оцiнити i перевiрити.
5) Власники iнтелектуально! власносп керу-ються не тiльки економiчними iнтересами, але i у великш мiрi прагненням до самовираження i розвитку особистостi, моральними мотивами. Це визначае неефектившсть державного адмiнiстру-вання i повного засекречування науково! та дшо-во! iнформацi!.
Висновок
Системний вплив науки на виробництво в цiлому, а не тшьки на технiку е особливютю пост-iндустрiального iнформацiйного суспшьства. Iнновацiйний процес включае оновлення не тшьки засобiв виробництва, технологi! i продукцi!, але i методiв менеджменту, маркетингу та управлшня виробництвом, створення нових видiв послуг, нових методiв пiдготовки, добору, розстановки i розвитку його потеншалу i т.д. Об'ектом докла-дання науки у виробницга стають не тiльки ство-реш людиною засоби працi, але i процес виробництва в цшому, включаючи самого працiвника. Ще порiвняно недавно в склад виробничих сил включалися лише знаряддя працi i люди, що при-водять !х у рух завдяки своему виробничому досвiду i навичкам до працi. У сучасних умовах активну роль у виробницга вiдiграють не тiльки знаряддя, але i предмети працi, а функцп працiв-ник1в далеко не зводяться до приведення в рух знарядь виробництва, а включають, перш за все, пошук, аналiз i творче використання ново! шфор-мацi!, органiзацiю спiлкувания з колегами та ктентами. Ефективнiсть !хньо! працi пов'язана не тiльки з освпою, досвiдом i навичками, а й з особиспсними якостями, нормами поведiнки.
Список л^ератури:
1. Глазьев С.Ю. Теория долгосрочного технико-экономического развития [Текст] : монография / С. Ю.Глазьев; Международный фонд Н.Д.Кондратьева. - М. : ВлаДар, 1993. -310 с.
2. Захарченко В.И. Инновационное развитие в Украине: наука, технология, практика : монография / В.И. Захарченко, Н.Н. Меркулов, Л.В. Ширяева. - Одесса: Печатный дом Фаворит, 2011. - 598 с.
3. Маевский В. Эволюционная теория и технологический прогресс [Текст] / В. Маевский // Вопросы экономики. - 2001. - № 11. - С. 4-16.
4. Меркулов М.М. Научно-технологический прогресс и управление инновациями : [монография] / М.М. Меркулов. - Одесса: Феникс, 2008. - 344 с.
5. Технолопчний iмператив стратеги соцiально-економiчного розвитку Украши [Текст] : [монографiя / Федулова Л.1., Бажал Ю.М., Осецький В.Л. та in] ; за ред. : Л.1. Федулова ; Нац. акад. наук Украши, 1н-т економiки та прогнозування. - К. : 1н-т економiки та прогнозування, 2011. - 655 с. : ш.
6. Фонотов А.Г. Россия от мобилизационного общества к инновационному [Текст] / А.Г. Фонотов; Отв. ред. Е.З. Майминас ; РАН, Ин-т народохоз. прогнозирования. - Москва : Наука, 1993. - 272 с.
7. Шумпетер Й. Капитализм, социализм и демократия [Текст] / Й. Шумпетер ; предисл. и общ. ред. В.С. Автономова. - М. : Экономика, 1995. - 540 с.
8. Яковец Ю.В. Ускорение научно-технического прогресса [Текст] : теория и экономический механизм / Ю.В. Яковец, Л.М. Гатовский. - М. : Экономика, 1988. - 335 с.
9. Янсен Ф. Эпоха инноваций [Текст] : как заниматься бизнесом творчески постоянно, а не от случая к случаю: Пер. с англ. / Ф. Янсен. - М. : ИНФРА-М, 2002. - 308 с.
10. Bell D. The coming of post-industrial society : a venture in social forecasting / D. Bell. - New York : Basic Books, 1999. - 507 p.
11. Castells M. The information age : economy, society and culture. Vol. 1 - The rise of the network society. - Cambridge, Mass. [u.a.] Blackwell, 1996. - 556 p.
12. Machlup F. Knowledge: its creation, distribution and economic significance / F. Machlup. -Princeton, NJ [u.a.] : Princeton Univ. Press, 1984. - 644 p.
Надано до редакци 29.01.2013
Меркулов Микола Миколайович / Mykola M. Merkulov
Глущенко Лариса Дми^вна / Larisa D. Glushchenko
Посилання на статтю /Reference a Journal Article:
nidcmaeu сучасного науково-технологiчного розвитку [Електронний ресурс] /М.М. Меркулов, Л.Д. Глущенко // EKOHOMiKa: реали часу. Науковий журнал. — 2013. — № 1 (6). — С. 16-22. — Режим доступу до журн.: http://economics. opu. ua/files/archive/2013/n1. html
