CC BY
292
УДК 347.23(477):340.15 Андр1й Михайлович 1ванов,
асистент кафедри цившьного права, Нацюнальний юридичний утверситет ¡мет Ярослава Мудрого, м. Харюв
П1ДСТАВИ ПРИПИНЕННЯ СПШЬНО1 ЧАСТКОВО1 ВЛАСНОСТ1
У статтi проведено системний аналiз правових норм, що призводять до припинення права спшьно! частково! власностi. Розглянуто окремi пiдстави припинення права стльно! частково! власностi в аспект припинення правового режиму спшьно! частково! власностi.
Ключов1 слова: тдстави припинення спшьно! частково! власностi, тдстави припинення правового режиму спшьно! частково! власностi, припинення права власностi як речового права.
Упродовж останнього десяташття наша кра!на поступово здiйснюe реформи практично у вах сферах життeдiяльностi держави - полiтичнiй, економiчнiй, сощальнш, а також правовiй з метою побудови сощально! держави з розвиненою ринковою економiкою. Вже зробленi першi кроки, з яких найбiльш значущим е прийняття Цивiльного кодексу Укра!ни (надалi ЦК).
Актуальнiсть дослiдження тдстави припинення стльно! власностi такого правового явища, як реквiзицiя, пояснюеться необхщнютю визначити конкретнi умови й порядок припинення права спшьно! власносп в Укра!ш, показати особливостi окремих тдстав припинення стльно! сумюно! та спшьно! частково! власносп.
Проблеми припинення спшьно! власносп в Укршш вивчали I. В. Жилшкова, Я. М. Шевченко, О. О. Алексеев, Н. Н. Мисник та шшь
Спшьна власшсть може виникати з рiзних тдстав: спадкування, шлюбнi вiдносини, спiльна кутвля речi, спiльне будiвництво тощо. Об'ектом права спшьно! власносп е шдивщуально визначена рiч (наприклад, житловий будинок) або сукупшсть таких речей (наприклад, сукупшсть речей, що входять до складу спадщини). Об'ектом права спшьно! власносп також може бути i тдприемство як цiлiсний майновий комплекс, що використовуеться для тдприемницько! дiяльностi.
Спiльна власнiсть характеризуеться, по-перше, вщносинами спiввласникiв до всiх третх осiб; та по-друге, вщносинами мiж самими спiввласниками. Вiдносини стввласниюв до всiх третiх осiб за своею природою е абсолютними, а вщносини мiж спiввласниками - вщносними.
Вiдповiдно до ч. 2 ст. 355 ЦК Укра!ни майно може належати особi на правi спшьно! частково! або на правi спшьно! сум^но! власностi. У ч. 4 ст. 355 ЦК Укра!ни зазначено, що спшьна власшсть на майно вважаеться частковою, ^м випадкiв, коли законом або договором передбачене виникнення права стльно! сум^но! власностi. Тобто, встановлена презумпщя, вiдповiдно до яко! спiльна власнiсть у разi !! виникнення вважаеться спiльною частковою власшстю. Законодавець закрiпив два види спшьно! власносп: спшьна часткова власшсть та спшьна сумюна власшсть. З огляду на вказане, потребуе з'ясування правова природа стльно! власносп як тако!. Конститущею Укра!ни та ЦК Укра!ни передбачено три форми власносп: 1) державна; 2) комунальна; 3) приватна. Таким чином, спшьна власшсть не е формою права власносп. У теорп' права i теорп цившьного права спшьна власшсть визначаеться як певний правовий режим здшснення й юнування права власносп. Багато науковщв пропонують рiзнi визначення поняття правового режиму. Зокрема, тд правовим режимом розумшть: а) сукупшсть засобiв, заходiв, норм для досягнення яко!-небудь мети [1, с. 75]; б) закршлений юридичними нормами та забезпечений сукупшстю
юридичних 3aco6iB режим певного об'екта [2, с. 54]; в) специфшу юридичного регулювання визначеного середовища суспiльних вщносин за допомогою рiзних юридичних засобiв та пiдстав [3, с. 78]. г) порядок регулювання, втшений у комплекс правових засобiв, що характеризують особливе з'еднання взаeмодiючих мiж собою дозволiв, заборон, позитивних обов'язмв та утворюючих особливу спрямованiсть регулювання [4, с. 34].
З огляду на наведене, доцшьно розглядати тдстави припинення права власносл в аспект припинення вiдповiдного правового режиму стльно! власностi. Адже в деяких випадках припинення правового режиму стльно! власносл призводить до припинення права власносл як речового права. В шших припинення певного правового режиму не призводить до припинення права власносл як речового права або мае мюце його трансформащя (наприклад, iз стльно! сумюно! до стльно! частково! власностi). Такий пiдхiд дозволить встановити, в яких випадках вщносини права власносл припиняються взагалi, а в яких мае м^це лише змша правового режиму, що не спричиняе припинення права власносл на майно.
Стльна часткова власнiсть — це власшсть двох чи бiльше оЫб iз визначенням часток кожного з них у правi власностi (ч. 1 ст. 356 ЦК Укра!ни). Аналiзуючи вказану норму права, можна дшти висновку, що право стльно! власностi характеризуеться двома ознаками: едшстю об'екта та множиннiстю суб'ектiв.
У науковш лiтературi немае одностайностi у питанш поняття частки у правi стльно! власностi. Деякi автори тд часткою в спiльнiй власностi розумшть те, що кожному iз стввласнимв належить частка в правi власносл на майно [5, с. 230; 6, с. 170]. Iншi стверджують, що кожному iз спiввласникiв належить щеальна частка у самому майт [7, с. 17]. Третi, - що кожному зi спiввласникiв належить частка вартосл майна [8, с. 9], тобто тд часткою у правi стльно! власностi розумiеться кшьмсний показник (виражений у виглядi частки, як Н, або у вщсотках) обсягу повноважень кожного власника щодо спiльного об'екта.
Так, наприклад, Н. Н. Мисник вважае, що шхто з прихильниюв ще! теорп не дае уявлення про те, як повинно дшитися право власносл. Вiн стверджуе, що спiввласникам належить частка у реч^ причому ця частка як матерiальна, так i iдеальна. Частка матерiальна, оскiльки матерiальна сама рiч, в якiй вона втшена. Але частка в той же час щеальна, оскiльки видшяеться шляхом iдеального, уявного, абстрактного розчленовування речь Частка е щеальною уявною частиною матерiальноi речi. Автором була зроблена спроба об'еднати конструкцп реально'1 i iдеальноi частини (частки). Тому проти мiркувань Н. Н. Мюника можуть бути висунутi все ri ж заперечення, якi неодноразово формулювалися стосовно вказаних конструкцш.
Кожна iз наведених думок мае як переваги, так i недолiки. Утiм, бшьш прийнятною теорiею е та, що кожному учаснику частково'1 власностi належить частка в правi власностi на стльну рiч. Саме вона знайшла вiдображення у ЦК Укра'1'ни (ч. 1 ст. 356). Вщповщно до не'1 кожному з учасникiв спiльноi частково'1 власностi не може належати частка самого майна. 1накше, як слушно зазначае I. В. Жилшкова, кожен iз спiввласникiв, по су^ був би власником свого особистого «шматочка» майна (речi) i його право не поширювалося б на iншi «шматочки», оскiльки вони належать шшим спiввласникам. Навпаки, iдея спшьно! частковох власностi в тому й полягае, що майно належить уам стввласникам одночасно [5, с. 236]. Тому кожному зi спiввласникiв належить частка у правi власностi на рiч, а не частка самого майна.
Частка, що належить стввласнику у правi спiльноi власностi, називаеться щеальною часткою. 1деальна частка — це частка у правi на рiч. Разом з тим у правi спiльноi власностi iснуе поняття реальноi частки. Ця частка розглядаеться як частка не в прав^ а безпосередньо у майш. Реальна частка визначаеться при припиненш права сильно! власносл та подiлу речей. У такому разi йдеться саме про право на
частину речь Чинне законодавство передбачае, що сшввласники за згодою Bcix стввласниюв можуть визначити порядок користування спшьною рiччю без визначення реальних часток. У цьому разi право стльно'1 власностi не припиняеться, бо кожен збершае свою частку в правi на рiч.
Розглянемо пiдстави припинення стльно'1 частково'1 власностi. Залежно вщ юридичних наслiдкiв припинення правового режиму спшьно!' частково! власносп пiдстави припинення можна подшити на двi групи:
1. Пщстави припинення правового режиму спшьно! частково! власносп, що мають сво!м наслiдком припинення права власносп як речового права. До яких належать:
а) компенсащя вартосп частки стввласника, коли видiл не е можливим (ч. 2 ст. 364 ЦК Украши);
б) припинення права на частку у спшьному майш за вимогою iнших спiввласникiв;
в) звернення стягнення на частку у майш, що е у спшьнш частковш власносп.
2. Пщстави припинення правового режиму стльно! частково! власносп, що не мають сво!м насшдком припинення права власносп як речового права. До яких належать:
а) видш частки iз майна, що е у спшьнш частковш власносп у натура
б) подш майна, що е у спшьнш частковш власносп.
Як було зазначено, до першо! групи тдстав припинення права спшьно! частково! власносп належить компенсащя вартосп частки стввласника, коли видш неможливий.
Вщповщно до ч. 2 ст. 364 ЦК Украши, якщо видш у натурi частки iз спшьного майна не допускаеться зпдно iз законом або е неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), стввласник, який бажае видшу, мае право на одержання вщ шших стввласниюв грошово! або iншоï матерiальноï компенсацп вартосп його частки. Компенсащя спiввласниковi може бути надана лише за його згодою. Право на частку у правi спiльноï частковоï власностi у стввласника, який отримав таку компенсащю, припиняеться з дня ïï отримання.
Виходячи зi змiсту вказаноï статп, у разi компенсацп вартостi частки стввласника, коли видш неможливий, мае м^це як припинення правового режиму спiльноï частковоï власностi, так i припинення права власностi як речового права.
До другоï пiдстави першоï групи припинення права спiльноï частковоï власностi належить припинення права на частку у спшьному майш за вимогою шших сшввласниюв.
Вщповщно до ст. 365 ЦК Украши право особи на частку у спшьному майш може бути припинене за ршенням суду на пiдставi позову шших сшввласнимв, якщо:
1) частка е незначною i не може бути видшена в натура
2) рiч е неподшьною;
3) спшьне володiння та користування майном е неможливим;
4) таке припинення не завдасть iстотноï шкоди iнтересам
стввласника та членам його ам% також можлива примусова компенсащя
вартосп частки.
Необхщно зазначити, що суд ухвалюе ршення про припинення права особи на частку у спшьному майш за умови попереднього внесення позивачем вартосп цiеï частки на депозитний рахунок суду.
Проте ЦК Украши не дае вщповвд на питання, яким способом можливо позбавити особу незначно! частки в спшьному майш. У даному разi може враховуватись судова практика щодо виршення спорiв про видшення в натурi часток житлового будинку, що належать громадянам на правi спiльноï частковоï власносп. Як зазначаеться у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду Украши вщ 4 жовтня
1991 р., № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулюе право приватно! власносл громадян на житловий будинок», в окремих випадках суд може, враховуючи конкретш обставини справи та за вщсутносл згоди власника, частка якого видшяеться, зобов'язати решту учасниюв стльно'' власностi сплатити йому грошову компенсацiю за належну частину з обов'язковим наведенням вщповщних мотивiв. Зокрема, це можливо, якщо частка у спiльнiй власностi на будинок е незначною i не може бути видшена в натурi чи за особливих обставин сум^не користування ним неможливе, а власник у будинку не проживае i забезпечений шшою житловою площею.
Розглядаючи вказану пiдставу, необхiдно звернути увагу на те, що законодавець не визначае порядку застосування умов, передбачених ч. 1 ст. 365 ЦК Украши. Зокрема незрозумшо, чи потрiбна наявшсть уах чотирьох перерахованих умов, чи достатньо наявносл декiлькох з них. У теорп цивiльного права усталеною е думка про можлив^ть припинення права стльно'' частково'1 власносл у спшьному майнi за вимогою iнших спiввласникiв тiльки за наявносл уЫх чотирьох умов [5, с. 237].
Виходячи з зазначеного, можна зробити висновок, що у разi припинення права на частку у спшьному майш за вимогою шших сшввласнимв мае м^це припинення права власносл як речового права.
Третьою тдставою з першо'1 групи е звернення стягнення на частку у майш, що е у спшьнш частковш власносл.
Вщповщно до ч. 1 ст. 366 ЦК Украши кредитор учасника стльно'' частково'1 власносл, у разi недостатносл в нього шшого майна, мае право пред'явити позов про видшення частки його боржника для звернення на не'1 стягнення (за будь-якими боргами учасника стльно'' власносл).
Таку вимогу кредитор пред'являе, якщо для погашення заборгованост у боржника не вистачае грошових коштв або шшого майна, що не е об'ектом стльно'' власносл (ст. 366 ЦК Украши). Якщо стввласники заперечують проти видшу майна, хоча такий видш вбачаеться можливим, а також при неподшьносл об'екта, кредитор мае право звернутися до них iз пропозищею продати або купити частку для того щоб отримаш кошти направити на погашення боргу. При цьому закон вимагае, щоб частка продавалась за ринковою цшою. У результат виконання вимог передбачених законом, кредитор мае можливють у позасудовому порядку отримати вщ боржника суму боргу. Таким чином, вимога кредитора про звернення стягнення на частку у майш веде до припинення права стльно'' частково'' власносл вщповщного стввласника. При вiдмовi стввласниюв придбати частку боржника, кредитор може звернутися з позовом до суду про звернення стягнення на частку майна, що е у правi стльно'' частково'' власносл, шляхом продажу ще" частки з публiчних торпв. Якщо частка боржника продаеться з публiчних торпв, стввласники не мають переважного права кутвль
Таким чином, продаж частки боржника з публiчних торпв веде до припинення права власносл стввласника-боржника. Пщсумком продажу е вступ до правових вщносин стльно' власносл третьо'' особи (кредитора), заметь стввласника -боржника. Кредитор в свою чергу отримуе грошову суму боргу вщ виручено'' на торгах частки майна стввласника.
Потрiбно зазначити, що сам кредитор не мае права зажадати передачi йому частки в правi стльно' власносл в погашення боргу одного iз стввласниюв. Така вимога кредитора порушила б переважне право купiвлi-продажу шших сшввласнимв. Проте при вiдмовi сшввласниюв скористатись правом переважно'' покупки кредитор мае право перевести на себе права та обов'язки стввласника-боржника, тобто викупити частку боржника в правi стльно' частково'' власносл.
Такий договiр, з одного боку, не веде до порушення штереав сшввласнимв, якщо вони були належним чином повщомлеш про можливий продаж частки з
публiчних торпв та могли б придбати частку, скориставшись переважним правом покупки, а з шшого — захищае кредитора у разi звернення стввласниюв до суду з позовом про порушення права переважно1 купiвлi частки майна.
Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що у разi припинення правового режиму спшьно1 частково1 власносп на пiдставi звернення стягнення на частку у майш, що е у спшьнш частковш власносп, мае мюце припинення права власносп як речового права.
Першою тдставою друго1 групи е видш частки iз майна, що е у спшьнш частковш власносп у натура
Вщповщно до частин 1, 3 ст. 364 ЦК Украши стввласник мае право на видш у натурi частки iз майна, що е у спшьнш частковш власносп. У разi видшу стввласником у натурi частки iз спшьного майна для стввласника, який здшснив такий видш, право спшьно1 частково1 власносп на це майно припиняеться. Така особа набувае право власносп на видшене майно, i у випадку, встановленому законом, таке право тдлягае державнш реестрацп.
Виходячи зi зм^ту вказано1 статтi, у разi видшу у натурi частки iз майна мае мюце тiльки припинення правового режиму спшьно1 частково1 власностi, а право власносп, як речове право, не припиняеться.
Другою тдставою друго1 групи е подш майна, що е у спшьнш частковш власносп.
Вщповщно до ст. 367 ЦК Украши майно, що е у спшьш частковш власносп, може бути подшене в натурi мiж сшввласниками за домовлешстю мiж ними. У разi подiлу спiльного майна мiж спiввласниками право спшьно1 частково1 власносп припиняеться. Договiр про подiл нерухомого майна, що е у спшьнш частковш власносп, укладаеться у письмовш формi i тдлягае нотарiальному посвщченню.
Пiдсумовуючи, можна зробити висновок, що моментом припинення права спшьно1 частково1 власностi при подiлi спiльного майна за згодою вах спiввласникiв можна вважати нотарiальне посвiдчення договору, а щодо нерухомого майна - його нотарiальне посвщчення та державна реестращя. Якщо ж при подiлi спшьного майна сшввласники не дшшли згоди, то стр вирiшуеться судом.
Аналiз змiсту ст. 367 ЦК Украши дае тдстави стверджувати наступне: при подт майна, що е у спшьнш частковш власносп, припиняеться тшьки правовий режим без припинення права власносп як речового права.
Список лггератури: 1. Теория государства и права / под ред. Н. И. Матузова,
A. В. Малько. - М., 1997. - 645 с. 2. Проблемы теории государстава и права: учебник / под ред. С. С. Алексеева. - М., 1987. - 258 с. 3. Теория государства и права. / под ред.
B. М. Корельского, В. Д. Перевалова. - М., 1997. - 265 с. 4. Алексеев С. С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве / С. С. Алексеев. - М., 1989. - 185 с. 5. Цившьне право Украши: тдручник: У 2-х т. / В. I. Борисова (кер. авт. кол.), Л. М. Баранова, I. В. Жилшкова та ш.; за заг. ред. В. I. Борисово", I. В. Спасибо-Фатеево", В. Л. Яроцького. - К. : Юршком !нтер, 2004. - Т. 1. - 480 с. 6. Цившьне право Украши: Академiчний курс: тдруч. / за ред. Я. М. Шевченко. - К., 2003. - Т. 1. - 340 с. 7. Мисник Н. Н. Правовая природа общей собственности / Н. Н. Мисник // Правоведение. -1993. - № 1. - С. 24-34. 8. Мананкова Р. П. Правоотношение общей долевой собствености по советскому законодательству / Р. П. Мананкова. - Томск, 1997. - 214 с.
ОСНОВАНИЯ ПРЕКРАЩЕНИЯ ОБЩЕЙ ДОЛЕВОЙ СОБСТВЕННОСТИ
Иванов А. М.
В статье проведен системный анализ правовых норм, которые приводят к прекращению права собственности. Рассмотрены отдельные основания прекращения права собственности в аспекте прекращения правового режима общей долевой собственности.
Ключевые слова: основания прекращения общей долевой собственности, основания прекращения правового режима общей долевой собственности, прекращения права собственности, как вещного права.
GROUNDS FOR TERMINATION OF COMMON PROPERTY
Ivanov A. M.
The article analyzes the system of legal norms that lead to the termination of common ownership. The several grounds for termination of common property in terms of the termination of the legal regime of common property.
Key words: grounds for termination of common property, grounds for termination of the legal regime of common ownership, termination of property rights as property rights.
Надтшла доредакцИ 20.06.2014р.
