CC BY
57
УДК 616.43/.45-008-056.7-053.2 РИЗНИЧУКМ.О., П1ШАКВ.П.
Буковинський державний медичний ун'терситет, м. 4epHiBц
ОРФАНН CnAAKOBÏ СИНДРОМИ У ПРАКТИЦ ПЕДiAТРA-ЕНДОКРИНОЛОГA
Резюме. У лекцй' подано коротку фенотипово-генетичну характеристику орфанних ендокринних син-дром'1в, що супроводжуються пгантизмом.
Ключовi слова: орфанн спадковi синдроми, пгантизм, дти, гени.
—i ® Детская эндокринология
u
1—1 /Pediatric Endocrinology/
International journal of endocrinology
Ендокринна патолопя спадкового генезу набувае значного поширення. Серед хвороб, що трапляють-ся досить часто, видтяють цукровий дiабет 1-го типу, ураження щитоподiбноï та надниркових залоз. Успiхи молекулярно'1 бiологiï сприяли розкриттю патогенезу рiдкiсних ендокринних хвороб iз суттевим генетичним компонентом.
Рiдкiснi (орфаннi) захворювання — це такi, що тра-пляються з певною частотою, набувають хронiчного прогресуючого прогредiентного перебiгу, а без лшу-вання загрожують життю чи спричиняють пожиттеву швалщизацш пацiентiв.
До орфанних належать захворювання (синдроми), поширенють яких становить 10 випадкiв на 100 000 населення. Серед численно!' групи таких хвороб, а ix понад 7000, присыпливо!' уваги потребують хвороби ендокринного генезу iз суттевими генетичними вщ-хиленнями. Фенотиповi ознаки таких захворювань або виявляють з народження, або вони виникають у дитя-чому вiцi.
Розглянемо спадковi синдроми, у клiнiчному пере-б^у яких переважають явища гiгантизму в поеднанш з ендокринною патологiею.
Перлмана синдром (MIM 267000)
Синонiми: гамартома нирки, нефробластома та ri-гантизм плода; фетальний асцит, макросомiя плода та пухлина Вiльмса.
Вперше описаний Liban i Kozenitzky (1970) [13]. Perlman et al. (1975) описали 5 випадыв еврейсько-еменсько'1 шм'1, якi були двоюрiдними сибсами, з вадами, що проявлялися макросомiею при на-родженнi, двобiчними нирковими гамартомами з нефробластоматозом або без нього, гшертрофь ею острiвцiв Лангерганса i незвичайним облич-чям [17].
До фенотипових ознак належать асцит без набряку плода i багатоводдя [18].
Kaminm прояви. XBopi дти велико! маси при наро-дженнi, гшотошя M'H3iB, органомегалiя, характерний лицевий дизморфiзм (перевернута V-подiбна верхня губа, вщкритий рот, опуклий лоб, глибоко посаджеш 04i, широка i плоска спинка носа, низько посаджеш вуха), нирковi аномали (нефромегалiя i гiдронефроз), агенезiя мозолистого тiла, затримка психомоторного розвитку, гiперiнсулiнiзм i висока смертнiсть новона-роджених (рис. 1).
Синдром Перлмана зумовлюе високий ризик ви-никнення пухлини Вiльмса. З 64 % випадыв у ново-народжених, як вижили в неонатальному перiодi, пух-лину дiагностували в бiльш ранньому вщ порiвняно зi спорадичними випадками (менше 2 роыв i 3—4 роки вщповщно). Доведена висока частота двобiчних пух-лин (55 %). Пстолопчне дослiдження нирок у дггей iз синдромом Перлмана виявляе частий нефробластома-тоз, що передуе пухлиш Вiльмса.
Синдром Перлмана зумовлений гомозиготною або гетерозиготною мутацiею в геш DIS3L2 (М1М 614184) на хромосомi 2q37 [11].
Тип успадкування — автосомно-рецесивний.
Протея синдром (MiM 176920)
Синошми: гiгантизм, частковий, руки i ноги, NEVI, гемiгiпертрофiя, I макроцефалгя, людина-слон.
Вперше описаний M. Cohen i P. Hayden у 1979 р., як i дали назву на честь древньогрецького бога Протея (грец. Proteus — «пол1морфний»), який мав здатнiсть змiнювати форму свого тта з метою бiльш усшшного захоплення здобичi [6].
Адреса для листування з авторами:
Ризничук М.О.
E-mail: [email protected]
© Ризничук М.О., Шшак В.П., 2015 © «Мгжнародний ендокринолопчний журнал», 2015 © Заславський О.Ю., 2015
Рисунок 1. Кл1н1чн1 ознаки та фенотиповI прояви синдрому Перлмана (за D. Studi е^ а!2012): низький зрст, опуклий лоб, косооксть, еп1кант, низько розмщен1 вуха, сщлопод1бна спинка носа, короткий фЛьтр, У-под\бний рот, брах1дактил1я, шюрна синдактил1я другого \ третього пальц1в. На ногах дуже довп велик! пальцрентгеноло1чно тяжкий сколюз, вигнут1 нижн юнц1вки
Причиною синдрому е спонтанна варiацiя гена пщ час ембрюнального розвитку. Тяжккть захворювання залежить вщ перюду ембрюгенезу, коли власне вини-кла генетична мутацiя, що призводить щонайменше до утворення трьох пiдвидiв клгтин — нормальних, атро-фiчних i гiпертрофiчних [7, 12].
У хворих на синдром Протея п1двищена активнють б1лка АКТ, у здорових людей цей бшок неактивний. Мутац1я проявляе себе як прискорювач росту клггин, але не у вс1х тканинах тла [14, 21].
Всього у свт налiчуеться близько 120 ошб iз цим невилiковним захворюванням [22].
КлШчт прояви. Синдром Протея супроводжуеться розростанням шк1ри, кiсток, м,язiв, жирово! тканини, кровоносних i лiмфатичних судин. При народженш дiти, як правило, не мають очевидних ознак захворювання. Фенотиповi прояви синдрому Протея виявля-ють у першi 2 роки життя дитини [23, 24].
Дiагностуеться косоокiсть, екзофтальм, мiопiя, прогешя, варикозне розширення вен, розростання шк1ри на пiдошвах (рис. 2).
Приблизно у 55 % випадыв виявляеться розумова вiдсталiсть, у 13 % — судомний синдром. Траплялися також хворi з iзольованою макродактилiею, спленоме-
галieю, вибiрковою патологieю очей i черепа у виглядi множинних менгнгюм, полiмiкрогiрieю, ретинальною пiгментною дегенерацieю та атрофieю зорового нерва. Тривалiсть життя пробандiв, як правило, перебувае в межах вгд 3 до 40 рок1в [10, 25].
З вгком спостерiгаеться надмiрно швидкий рiст пух-лин. Середня тривалiсть життя у хворих часто скорочу-еться вщ п1двищення тромбозу глибоких вен та емболг! легенево! артерг! як ускладнення хвороби судинною мальформацiею.
Розростання тканин може призвести до вторинно-го пошкодження нервово! системи, що, у свою чергу, спричиняе когнгтивнг порушення.
Хворим загрожуе пгдвищений ризик розвитку пев-них видгв раку, менгнггоми й аденоми слинних залоз.
Синдром пов'язаний гз мутацгею в генг AKT1 (М1М 164730) на хромосомг 14q32.3.
Мутацг! AKT1 модифгкують активнгсть клгтинного бглка AKT, що стимулюе ргст.
Тип успадкування — автосомно-домгнантний.
Сотоса 1 синдром (MÍM 117550)
Синонгм: SOTOS 1 синдром, мозковий гггантизм, делецг! хромосоми 5q35 синдром.
cébJ ш
Щ00 #1
Рисунок 2. Фенотиповi прояви при синдромi Протея (за http://larece.ru)
Синдром Сотоса, або синдром церебрального ri-гантизму, вперше описаний американським педiатром J. Sotos у 1964 р. [5].
Вш виникае з частотою 1 : 10 000—50 000 новонаро-джених. У св!говш лiтературi описано близько 120 ви-падюв. Серед хворих переважають хлопчики.
Осюльки бiльшiсть описаних випадкiв носить спо-радичний характер, ранiше багато з них розщнювалися як приклад автосомно-рецесивного успадкування синдрому Сотоса. Проте зараз щ данi переглядаються i ви-суваеться припущення, що це неповна пенетрантшсть патологiчного гена, гонадного моза!цизму або генетич-но! гетерогенност! хвороби [3].
Клшчш прояви. Синдром надлишкового росту дь тей, що характеризуется надмiрним зростом, певними кранюлицевими ознаками, затримкою псих1чного роз-витку та зб1льшенням кiсткового вшу.
За вщсутност! одного або б1льше з чотирьох крите-рпв (рiст бшьше 97-го процентиля, окружнiсть голови бшьше 97-го процентиля, кiстковий вiк бшьше 90-го процентиля, затримка розумового розвитку) дiагноз малоймовiрний.
Захворювання манiфестуе з народження. Привер-тають увагу велик! розмiри новонароджено! дитини. Середня довжина тша становить 55 см, маса — 3900 г, на 3—5-му роках життя спостершаеться штенсивне збшьшення росту. Типовi й черепно-лицьовi дизмор-фи: макродолiхоцефалiя, виступаючi лобнi бугри, грубi риси обличчя з гшертелоризмом, страбiзм, антимонго-лощний розрiз очей, виступаюча нижня щелепа (прогнатизм), макроглосш й готичне пiднебiння. Кiстковi змiни проявляються такими особливостями: велик! кист! i стопи, кiфосколiоз, синдактишя стоп. 3i сторо-ни внутршнгх органiв iнодi виявляеться вюцеромега-
лш. Можлив! вади розвитку серця, нирок, центрально! нервово! системи. В окремих випадках бувають судоми i порушення координацГ! [5]. Ступ!нь розумово! вщ-сталост! зазнае певних вщхилень, але зазвичай бувае пом!рним. К!нцевий рют знаходиться на верхньому перцентил!. Зрют дорослих зазвичай не виходить за меж! нормальних значень, у чоловМв в!н становить 184,3 ± 6,0 см, у жшок 172,9 ± 5,7 см.
Спостер!гаються аномальна дерматогшфша, нор-мальний р!вень гормона росту i високий р!вень вал!ну, !золейцину та лейцину в кров!.
Рентгенофункщональш методи дослщження ви-являють випередження юсткового в!ку, неспециф!чн! зм!ни на ЕКГ, розширення шлуночк!в мозку. На МРТ нерщко знаходять г!поплаз!ю мозолистого тша. У ди-тинств! випередження юсткового вшу становить 2—4 роки, статеве дозр!вання може настати вщносно рано, хоча залишаеться в межах нормального д!апазону.
Дана патолог1я шод! поеднуеться з розвитком зло-яюсних новоутворень (пухлина В1льмса, рак печшки, яечник!в) [2].
Викликаеться гетерозиготною мутащею в ген! NSD1 (М1М 606681) у дшянщ 5q35 [16].
Тип успадкування — автосомно-домшантний, бшь-шють випадк!в спорадичн!. Тривал!сть життя не змше-на. Прогноз хороший, лшування не проводять.
Сотоса 2 синдром (MÍM 614753)
Синон!ми: SOTOS 2 синдром, мозковий пгантизм, делецп хромосоми 5q35 синдром.
Викликаеться гетерозиготною мутащею в ген! NFIX (М1М 164005) на хромосом! 19p13.3 [8].
Malan et al. (2010) повщомили про 3 незв'язаних випадки з под!бним фенотипом, а саме: !нтенсивний тсляпологовий л!н!йний р!ст, макроцефал1я, випередження юсткового вшу, довге вузьке обличчя, високе чоло, сколюз. Незвичайна поведшка характеризуеться розвитком тривожност! та розумово! вщсталост!.
Берардiнеллi синдром (MÍM 269700)
Синошми: синдром Берард!нелл! — Сейпа, синдром Брунзелла, л!поатроф!чний д!абет, уроджена ге-нерал!зована л!подистроф1я, BSCL.
Синдром Берардшелш — Сейпа описаний арген-тинським ендокринологом W. Berardinelli та норвезь-ким пед!атром M. Seipе [4].
Це автосомно-рецесивне захворювання, що тра-пляеться з частотою 1 : 10 000 000 остб та характеризуеться практично повною вщсутшстю пщшюрно! кл!г-ковини [15, 19].
Молекулярно-генетичним анал!зом доведено юну-вання чотирьох тип!в уроджено! генерал!зовано! лшо-дистрофп [9, 20].
Тип 1 зумовлений мутац1ями в ген! AGPAT2, що ко-дуе 1-ацил-глщерол-О-ацетилтрансферазу 2. Ген роз-ташований у локус! 9q34. Продукт гена бшок AGPAT2 складаеться з 278 амшокислот i забезпечуе б!осинтез триглщерцщв i глщерофосфолшщв. Зниження р!вня бшка AGPAT2 у жиров!й тканин! призводить до лшо-
дистрофи внаслщок порушення синтезу триглiцеридiв чи патолопчно! функци адипоцитiв (вiдсутнi фосфоль пiди) [2].
И.И. Дедов, М.В. Шестакова [1] пiдтерджують ль поатрофiчний цукровий дiабет як рiдкiсне захворюван-ня вродженого чи набутого характеру. Симптоматика генер^зовано! атрофи п^дширно! жирово! кшткови-ни на тлi виражено! iнсулiнорезистентностi й гшерш-сулiнемií в поеднанш з гiпертрофieю скелетних м'язiв, гiпертриглiцеридемieю й артерiальною гiпертензieю. Автори акцентують увагу, що захворювання виклика-не генетичними дефектами адипогенезу i/або приско-реним апоптозом адипоцитiв, порушеною секрецieю адипоцитокiнiв (лептину, адипонектину), що забезпе-чують метаболiзм жирово! тканини.
У лютому 2014 р. вперше зареестрований препарат для лiкування цього синдрому — рекомбшантний аналог лептину (метрелептин) [15].
Тип 2 синдрому розвиваеться внаслщок мутацш у геш BSCa2 в локусi 11q13. Продукт гена бiлок сейпiн BSCa2 мiстить 398 амiнокислот, причетний до дифе-ренцiювання та функцiонування адипоцилв.
Молекулярно-генетичну основу синдрому Берардь неллi — Сейпа типу 3 становлять мутаци в генi CAV1 (локус 7q31), за участi якого синтезуеться бiлок кавео-лiн 1 — невщ'емна складова мембранних везикул. За-значений бiлок локалiзуeться на мембранах адипоцилв i зв'язуе жирнi кислоти, забезпечуе транспорт лiпiдiв.
Уроджена генератзована лiподистрофiя типу 4 спричинена мутащями в генi PTRF, розташованому на хромосомi 17, i кодуе бток PTRF (polymerase and transcript release factor). Мутаци в зазначеному геш зу-мовлюють повну втрату функци вщповщного бiлка, порушуеться локалiзацiя кавеолшв у скелетних м'язах.
Клшчш прояви. Першi симптоми вроджено! генера-лiзовано! лiподистрофií виявляють вiд народження або на першому рощ життя. Основними лабораторними ознаками захворювання е тяжка гiпертриглiцеридемiя, низька концентращя лiпопротеí'нiв високо! щiльностi у кровi, iнсулiнорезистентнiсть, значне зниження рiвня лептину та адипонектину. У шдлггковому вiцi шсуль норезистентшсть призводить до розвитку цукрового дiабету. Вiдбуваeться аномальне накопичення жиру в рiзних органах (печiнка, м'язи, серце), що спричиняе розвиток тяжких клшчних ускладнень: ожирiння пе-чiнки, цирозу, нефропати, гiпертрофiчноí' кардюмюпа-тИ, серцево! недостатностi та миттево! смертi.
Хворим властивий швидкий рiст, пiдвищений апе-тит та особлива зовнiшнiсть. Вщсутшсть п^дширно! жирово! тканини в поеднанш зi збiльшенням м'язово! тканини формуе в таких хворих виражений м'язовий рельеф. Iншi ознаки: велике щдборщдя, велик! кистi рук та стоп, прсутизм, acantosis nigrigans. Хворим жш-кам властивий збiльшений клггор, а в чоловтв збть-шуються зовшшш статевi органи.
У бтьшосп випадюв ознаки цукрового дiабету розвиваються в другш декадi життя хворо! людини. Ускладненнями синдрому е гiпертрофiчна кардюмю-патiя, жирова дистроф!я печiнки, м'язова гiпертрофiя.
Рiзнi ознаки свiдчать про патологш ендокринно! сис-теми (швидкий рют, передчасне статеве дозрiвання та шш^, часто спостерiгаеться утворення ыст кусток, з якими пов'язують часта переломи.
Кшшчний дiагноз виставляють за наявносп трьох основних критерив або двох основних плюс два або бшьше малi критери.
Основнi критери:
— лiпоатрофiя тулуба, кшшвок Х обличчя. Загальна лшодистрофХя з'являеться при народженш У деяких ошб лшодистрофХя виникае впродовж перших мюящв життя. ЛшоатрофХя зумовлюе спортивну зовшшшсть, тому що скелетш м'язи гшертрофоваш;
— акромегало!дш ознаки — пгантизм, м'язова п-пертрофГя, випередження ысткового вшу, прогнатизм, збтьшеш руки Г ноги, клгторомегалХя Г збшьшенХ зо-вшшш статевХ органи в чоловшв;
— гепатомегалХя;
— шдвищен концентраций в сироватщ кровХ тригль церидХв до 80 г/л, шодХ асоцшються з гшерхолестери-немХею;
— ГнсулГнорезистентнГсть. Шдвищеш концентраций в сироватш кровХ шсулшу Г С-пептиду можуть спостерь гатися з перших роив життя. Виражеш ктшчш прояви цукрового дХабету зазвичай розвиваються у другому де-сятилгт. Рання кшшчна ознака — чорний акантоз ши! Г пахвових западин, що в окремих випадках набувають бородавчастого вигляду.
МалХ критери:
— гшертрофХчна кардюмюпатая може з'являтися в дитинствХ або розвиватися шзшше;
— психомоторш помХрн (IQ 50—70) або глибою (IQ 35—50) iнгелекгуальнi порушення. Близько 80 % ошб Хз мутащями в ген BSCL2 властивХ легы або помХрн ш-телектуальш порушення, у той час як тшьки 10 % ошб Хз мутащями в ген AGPAT2 мають тяжи штелектуальш порушення;
— прсутизм проявляеться низьким ростом волося на чолХ та ши!; гшертрихоз, мабуть, не залежить вхд гормонально! стимуляци;
— передчасне статеве дозрХвання у жшок (у 10 %);
— ысти исток трапляються у 8—20 % хворих ошб Х мають полтстозш прояви на рентгенограмм Розта-шоваш в етфХзарних Х метафХзарних дхлянках довгих трубчастих исток. Кгсти исток часто дХагностуються в другш декадХ життя Х в основному спостериаються в ошб Хз мутащями в геш AGPAT2;
— мегалХя м'язХв нижшх Х верхшх инщвок вхдносна Х спостериаеться, зокрема, через вхдсутшсть шдшыр-ного жиру.
Цим повхдомленням ми зробили спробу приверну-ти увагу лшарХв-практиив до нечгтко окреслено! гру-пи орфанних захворювань. Вочевидь, назрта необххд-нХсть единого пХдходу до !х визначення, класифХкацх!, критерХ'х'в дХагностики. Таы кроки доцХльнХ ще й тому, що найближчим часом очшуеться черговий перегляд МХжнародно! сгагисгично! класифшаци хвороб та проблем, пов'язаних зХ здоров'ям, 10-го перегляду (МКХ-10).
Список лператури
1. Дедов И.И. Персонализированная терапия сахарного диабета: путь от болезни к больному/И.И. Дедов, М.В. Шес-такова // Тер.архив. — 2014. — № 10. — С. 4-9.
2. AGPAT2 is mutated in congenital generalized lipodystrophy linked to chromosome 9q34 / A.K. Agarwal, E. Arioglu, S. de Almeida [et al.]//Nature Genet. — 2002. — V. 31. — P. 21-23.
3. Apparent Sotos syndrome (cerebralgigantism) in a child with Trisomy 20p11.2-p12.1 mosaicism / L. Faivre, G. Viot, M. Prieur [et al.]//Am. J. Med. Genet. — 2000. — V. 91. — P. 273-276.
4. Berardinelli W. An undiagnosed endocrino-metabolic syndrome: report of two cases / W. Berardinelli // The J. of Clin. Endocrinol. and Metabol. — 1954. — V. 14. — P. 193-204.
5. Cerebral gigantism in childhood. A syndrome of excessively rapid growth with acromegalic features and a nonprogressive neurologic disorder/ J.F. Sotos, P.R. Dodge, D. Muirhead[et al.]// New England J. ofMedicine, Boston. — 1964. — V. 271. — P. 109116.
6. Cohen M.M. Jr. A new recognized hamartomatous syndrome / M.M. Cohen Jr., P.W. Hayden // Birth. Defects Orig. Art. — 1979. — V. 15, № 5B. — P. 291-296.
7. Cohen M.M. Jr. Proteus syndrome: clinical evidence for somatic mosaicism and selective review / M.M. Cohen Jr. // Am. J. Med. Genet. — 1993. — V 47. — P. 645-652.
8. Deutliche Auswirkungen der allelischen NFIX Mutationen auf Nonsense-vermittelten mRNA-Zerfall erzeugen entweder ein Sotos-like oder ein Marshall-Smith-Syndrom / V. Malan, D. Rajan, S. Thomas [et al.]// Am. J. Hum. Genet. — 2010. — V. 87. — P. 189-198.
9. Gene and phenotype analysis of congenital generalized lipodystrophy in Japanese: a novel homozygous nonsense mutation in seipin gene / K. Ebihara, T. Kusakabe, H. Masuzaki [et al.] // J. Clin. Endocr. Metab. — 2004. — V. 89. — P. 2360-2364.
10. Germline andgermline mosaic PTENmutations associated with a Proteus-like syndrome of hemihypertrophy, lower limb asymmetry, arteriovenous malformations and lipomatosis / X.-P. Zhou, D.J. Marsh, H. Hampel[etal.] // Hum. Mol. Genet. — 2000. — V. 9. — P. 765-768.
11. Germline mutations in DIS3L2 cause the Perlman syndrome of overgrowth and Wilms tumor susceptibility / D. Stuti, M.R. Morris, W.N. Cooper [et al.] // Nature Genet. — 2012. — V. 44. — P. 277-284.
12. Kruger G. Transmission of Proteus syndrome from mother to son? (Letter) / G. Kruger, L. Pelz, H.-R. Wiedemann // Am. J. Med. Genet. — 1993. — V 45. — P. 117-118.
13. Liban E. Metanephric hamartomas and nephroblastomatosis in siblings / E. Liban, I.L. Kozenitzky // Cancer. — 1970. — V 25. — P. 885-888.
14. Mohamedbhai A.G. Neonatal Proteus syndrome? (Letter) / A.G. Mohamedbhai, A.M.H. Miyan, D. Lacombe // Am. J. Med. Genet. — 2002. — V. 112. — P. 228-230.
15. Nainggolan L. Myalept (metreleptin) Approved for Generalized Lipodystrophy / L. Nainggolan // Medscape Medical News. February 25, 2014. Available at: http://www.medscape.com/ viewarticle/82105625, 2014.
16. NSD1 mutations are the major cause of Sotos syndrome and occur in some cases of Weaver syndrome but are rare in other overgrowth phenotypes / J. Douglas, S. Hanks, I.K. Temple [et al.]//Am. J. Hum. Genet. — 2003. — V. 72. — P. 132-143.
17. Perlman M. Syndrome of fetal gigantism, renal hamartomas and nephroblastomatosis with Wilms' tumour / M. Perlman, M. Levin, B. Wittels//Cancer. — 1975. — V. 35. — P. 1212-1217.
18. Perlman syndrome: report, prenatal findings and review / J.-L. Alessandri, F. Cuillier, D. Ramful [et al.] // Am. J. Med. Genet. — 2008. — V. 146A. — P. 2532-2537.
19. Seip M. Lipodystrophy and gigantism with associated endocrine manifestation: a new diencephalic syndrome?/ M. Seip // Acta paediatrica. — 1959. — V. 48. — P. 555-574.
20. Severe cardiac phenotype of Berardinelli-Seip congenital lipodystrophy in an infant with homozygous E189X BSCL2 mutation / B. Friguls, W. Coroleu, R. del Alcazar [et al.] // Europ. J. Med. Genet. — 2009. — V. 52. — P. 278-279.
21. Smeets E. Regional Proteus syndrome and somatic mosaicism/E. Smeets, J.-P. Fryns, M.M. Cohen Jr. //Am. J. Med. Genet. — 1994. — V. 51. — P. 29-31.
22. Sudden death caused by pulmonary thromboembolism in Proteus Labellsyndrome/A.M. Slavotinek, S.J. Vacha, K.F. Peters [et al.]// Clin. Genet. — 2000. — V. 58. — P. 386-389.
23. The Proteus syndrome: partial gigantism of the hands and/ or feet, nevi, hemihypertrophy, subcutaneous tumors, macrocephaly or other skull anomalies and possible accelerated growth and visceral affections/H.-R. Wiedemann, G.R. Burgio, P. Aldenhoff [et al.]// Eur. J. Pediat. — 1983. — V. 140. — P. 5-12.
24. Transmission of Proteus syndrome from father to son? / J. Goodship, A. Redfearn, D. Milligan [et al.]// J. Med. Genet. — 1991. — V. 28. — P. 781-785.
25. Waite K.A. Protean PTEN: Form and Function / K.A. Waite, C. Eng//Am. J. Hum. Genet. — 2002. — V. 70. — P. 829-844.
OmpuMaHO 18.02.15 M
РизничукМ.О., ПишакВ.П.
Буковинский государственный медицинский университет, г. Черновцы
ОРФАННЫЕ НАСЛЕДСТВЕННЫЕ СИНДРОМЫ В ПРАКТИКЕ ПЕДИАТРА-ЭНДОКРИНОЛОГА
Резюме. В лекции дана краткая фенотипически-генетиче-ская характеристика орфанных эндокринных синдромов, сопровождающихся гигантизмом.
Ключевые слова: орфанные наследственные синдромы, гигантизм, дети, гены.
RyznychukM.O., Pishak V.P.
Bukovinian State Medical University, Chernivtsi,
Ukraine
ORPHAN HEREDITARY SYNDROMES
IN THE PRACTICE OF PEDIATRIC ENDOCRINOLOGIST
Summary. The lecture presents short phenotypic and genetic characteristics of orphan endocrine syndromes associated with gigantism.
Key words: orphan hereditary syndromes, gigantism, children, genes.
