CC BY
11
Л^ература
1. Бекларян Л.А, Петров А.А, Тер-Крикоров А.М. Об одной линейной динамической модели производства// Экономика и математические методы. - 1978, XIV, № 2. - С. 312-325.
2. Бергстром А. Построение и применение экономических моделей. - М.: Прогресс, 1970. - 176 с.
3. Верлань А.Ф., Сизиков В.С. Интегральные уравнения: методы, алгоритмы, программы. Справочное пособие. - К.: Наук. думка, 1986. - 543 с.
4. Герасимчук О.Б. Дробово-ращональний метод вщшукання нормального розв'язку вироджених систем звичайних лшшних диференщальних рiвнянь та 1'х континуального аналогу// Вюник Львiв. ун-ту: Сер. прик. математика та шформатика. - Львiв: ЛНУ iм. 1в. Франка. - 2004, вип. 8. - С. 3-13.
5. Глушков В.М. Об одном классе динамических макроэкономических моделей// Управляющие системы и машины. - 1977, № 2. - С. 3-6.
6. Глушков В.М., Иванов В.В. Моделирование оптимизации распределения рабочих мест между отраслями производства А и Б// Кибернетика. - 1977, № 6. - С. 117-131.
7. Глушков В.М., Иванов В.В., Яненко В.М. Моделирование развивающихся систем. -М.: Наука, 1983. - 350 с.
8. Забрейко П.П. и др. Интегральные уравнения. - М: Наука, 1968. - 448 с.
9. Кантарович Л.В., Жиянов В.И. Однопродуктовая динамическая модель экономики, учитывающая изменение структуры фондов при наличии технического прогресса// ДАН СССР. - 1973, 211, № 6. - С. 1280-1283.
10. Красс И.А. Математические модели экономической динамики/ Под. ред. И. А. Полетаева. - М.: Сов. радио, 1976. - 280 с.
11. Леонтьев В.И. др. Исследование структуры американской экономики. - М.: Госста-тиздат, 1958. - 132 с.
12. Марчук Г.И. Математическое моделирование в проблеме окружающей среды. - М.: Наука. - 2003. - 320 с.
13. Математические методы анализа экономики. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983. - 152 с
14. Никайдо Х. Выпуклые структуры и математическая экономика. - М.: Мир, 1972. - 519 с.
15. Петров А.А., Поспелов И.Г. Системный анализ развивающейся экономики. - Изв. АН СССР. Техн. кибернетика. I. - 1979, № 5. - С. 13-25; II. - 1979, № 6. - С. 12-24; III. - 1980, № 1. - С. 12-21; IV. - 1980, № 2. - С. 10-25; V. - 1980, № 3. - С. 10-20.
16. Реутов А.П., Савченко Р.Г, Суслов Р.М. Системная модель как отношение системных качеств - упорядоченности, надежности и эффективности/ В кн.: Вопросы кибернетики (управление развитием систем)/ Под. ред. А.П. Реутова, Р.М. Суслова. - М., 1979. - С. 5-34.
17. Смирнов А.Д. Динамическая модель межотраслевого баланса. - М.: МИНХ им., т. В. Плеханова, 1994. - 98 с.
18. Справочник проектировщика систем автоматизации управления производством/ Под. ред. Г.Л. Силянского. - М.: Машиностроение, 1976. - 600 с.
19. Сявавко М., Рибицька О. Математичне програмування за умов невизначеносп. -Львiв: Украшсью технологи, 2000. - 320 с.
20. Тихонов А.Н, Васильева А.Б., Свешников А.Г. Дифференциальные уравнения. -М.: Наука, 1980. - 232 с.
21. Федоренко Н.П. Оптимизация экономики. - М.: Наука, 1977. - 287 с.
УДК338.24:330.342+334.722.8.(477) Асист. Т.1. Городиський -
Дрогобицький державний nedazozi4n^ утверситет
ОПТИМ1ЗАЦ1Я СТРУКТУРНО! БУДОВИ 1ННОВАЦ1ЙНОГО
ПОТЕНЦ1АЛУ РЕГ1ОНУ
Окреслено прюритетш завдання оптимiзацii структурно'1 будови шновацшного потенщалу регионально!' агломерацп "Дрогобиччина" та обгрунтовано основш засади 1'х реалiзацii. Акцентуеться увага на нормативно-правових, фiнансово-економiчних й оргашзацшних складових шноващйно'1 шфраструктури регюну та проблемi форму-вання високого рiвня шновацшно! культури.
Assist. T.I. Gorodys'kyj - Ivan Franko Drohobytskyi state pedagogical university The optimization of structural construction of the innovational potential region
It is outlines the priority tasks optimization of the structural construction of innovati-onal potential regional agglomeration "Drohobytchyna" and proves the general principles of it realization. It is accents attention into the normative-legal, financial-economical and organizational components of the innovational infrastructure region and into the problem of forming the high equal innovational culture.
В умовах перехщного перюду формування по-справжньому eKOHOMi4-но i пол^ично незалежно1 держави, Украша прагне до пол^ики MimMi3a^ï дезштеграци, розвитку сучасноï регiональноï пол^ики на принципах мюце-вого самоврядування при верховенсга загальнодержавного законодавства, що забезпечуе органiчне поеднання державних, регюнальних i мiсцевих ште-ресiв, сприяе максимально повному використанню внутрiшнiх потенцiалiв кожного регiону i кожноï мюцевость Модерна перспективна модель регь ональноï економiки мае визначити новi ефективш структури i регулювальнi механiзми як у межах кожного економiчного району, так i мiж ними, форму-ючи единий, активно функцiонуючий мехашзм.
Складовою ефективно1' регiональноï полiтики виступае шновацшна полiтика економного i ращонального використання мiсцевих ресурсiв, широкого застосування маловщходних i безвiдходних, енерго- i ресурсозбер^а-ючих технологiй, а також форм оргашзацп виробництва з високою кiнцевою результативнiстю, екологiчною чистотою, збереженням i своечасним вщтво-ренням природи для забезпечення пдного рiвня життя не тiльки сьогод-шшнього, а й майбутнiх поколiнь.
Останшм часом поняття iнновацiйний потенцiал знаходить все бшьше поширення, з'являються самостшш дослiдження, де аналiзуються рiзнi аспекти ще1" категорiï. Заслуговують на увагу дослщження у цiй сферi таких украшсь-ких економiстiв, як: Л. Антонюк, О. Бондаренко, О. Василенко, С. Галушко, В. Геець, В. Громека, I. Джаш, В. Дорофiенко, В.А. Спiфанов, С. 1лляшенко, М. 1лын, А. Костенко, С. Латн, Л. Мельник, М. Одрехiвський, А. Поручник, В. Савчук, I. Сало та iншi [1-11]. Цi дослщження присвяченi проблемам теоре-тичних засад шноваци, категорiï "шновацшний потенщал", управлшня шнова-цiйним розвитком пiдприемств у перехщнш економiцi, стратегiï iнновацiйного розвитку тощо.
У цьому контекстi особливо1' актуальностi набувае проблема науково-го дослщження регiонального iнновацiйного потенцiалу, зокрема, оптимiзацiï його структурно:' будови.
Метою даноï статтi е науково обгрунтувати прiоритетнi завдання оп-тимiзацiï структурноï будови iнновацiйного потенцiалу регiональноï агломе-раци "Дрогобиччина" та окреслити основш засади та шляхи ïx реалiзацiï.
Аналiз та оцiнка стану шновацшного потенцiалу регiональноï агломе-раци "Дрогобиччина" засв^или низку проблем, якi необхщно вирiшувати для пiдвищення ефективностi здшснення iнновацiйноï дiяльностi в регiонi. До таких недолтв, насамперед, треба вщнести незбалансованiсть структур-ноï будови та фактичну вщсутшсть органiзацiйно-управлiнського меxанiзму
розвитку i використання iнновацiйного потенцiалу регiону. Незбалансованiсть структурно! будови проявляеться у надмiрнiй кiлькостi одного структурного елементу та значною нестачею iншого. О^м цього, спостерiгаються внутрш-нi диспропорци у складi окремих структурних елеменпв. Зокрема, до основних диспропорцiй, яю намiтились у формуваннi структурно! будови шновацшного потенщалу регiону та негативних наслщюв, якi вони спричиняють, належать:
• наявтсть значно! юлькосп висококвал1ф1ковано! кадрово! складово!, проте вщсуттсть фшансових ресуршв, необхвдних для !! иовнощнного використання, призводить до непоправно! втрати талановитих конструктор1в, 1нженер1в та винахвдниюв;
• нестача фшансових ресуршв призводить до морального та ф1зичного старш-ня матер1ально-техтчно! складово!, що гальмуе в час1, а 1нколи унеможлив-люе ефективне здшснення НДДКР, що зумовлюе втрату шноващйно! ще!;
• недостатнш р1вень розвитку шновацшно! шфраструктури ускладнюе процес формування та розвитку в регют джерел фшансування шновацшно! д1яль-ност1, гальмуе розвиток шформащйно-методично! складово! шноващйного потенщалу та процес комерщал1заци шновацш;
• низький р1вень 1нновацшно! культури в регют значно ускладнюе весь процес здшснення шноващйно! д1яльност1.
Без сумшву, велика роль у вирiшеннi цих проблем покладаеться на ш-новацшно активнi пiдприемства та органiзацi!, однак без втручання та спри-яння з боку оргашв мiсцевого самоврядування покращити iстотно ситуацiю в регют не вдасться. Це передбачае розробку та реалiзацiю довготривало! про-грами формування, розвитку та використання шновацшного потенщалу реп-ону в рамках шновацшно! стратеги розвитку регюну.
На нашу думку, до першочергових завдань, яю необхiдно вирiшити, належать:
• створення необхвдно! шновацшно! шфраструктури в регют;
• досягнення високого р1вня 1нноващйно! культури.
Iнновацiйна iнфраструктура в регюш повинна являти собою мережу взаемопов'язаних структурних одиниць, якi надають необхщт послуги ш-шим суб'ектам шновацшно! дiяльностi. Це повиннi бути структури, основним видом дiяльностi яких е сприяння ефективнш iнновацiйнiй дiяльностi в регь онi та за його межами.
Важливим е принцип формування шновацшно! шфраструктури, вихо-дячи з !! функцiонального призначення. Оскiльки, як показав аналiз стану ш-новацшного потенцiалу регiону, найбiльш болючою проблемою е забезпе-чення iнновацiйно! дiяльностi фiнансовими ресурсами, особливу увагу необ-хiдно придiлити формуванню кредитно-фiнансово! сфери шновацшно! ш-фраструктури.
При створенш структурних елементiв кредитно-фiнансово! сфери шновацшно! шфраструктури в регюш необхщно дотримуватись таких принципiв:
1) щлюносп - це повинт бути не окрем1, розр1знет елементи, а мережа кредитно-фшансових установ та оргатзацш, яю у сво!й сукупност бу-дуть формувати мехатзм забезпечення шновацшно! д1яльност в регют фшансовими ресурсами;
2) постшносп - дiяльнiсть цих установ повинна базуватись не на разовому фшансувант окремих iнновацiйних проектiв, а на систематичному за-безпеченнi фiнансовими ресурсами шновацшно1 дiяльностi;
3) забезпеченостi - новостворена кредитно-фшансова установа повинна ма-ти доступ до фiнансових джерел, як забезпечать 11 достатньою кшьюстю фiнансових ресурсiв.
Основними елементами кредитно-фшансово! сфери шновацшно1 ш-фраструктури повинш бути: комерцшш банки; венчурш фонди; кредитш спшки; м1жнародш фшансов1 оргашзаци.
На територп регюнально1 агломераци "Дрогобиччина" функцюнуе ць лий ряд фшй комерцшних банюв, зокрема АТ "Укршбанк", який створював-ся з метою фшансування шновацшно1 д1яльност1. Однак, вш не виправдовуе покладеш на нього спод1вання, 1 функцюнуе, як звичайний комерцшний банк, фшансуючи менш ризиков1 швестицшт проекти. Для покращення си-туаци необхщно вжити таких заход1в:
1) забезпечити спiвпрацю органiв мюцево1" влади з керiвництвом банку та шновацшно активними шдприемствами;
2) розпочати реатзащю перших iнновацiйних проектiв на етат промисло-вого виробництва;
3) сформувати мехатзм зменшення ризику фшансування шновацшно1' дь яльностi шляхом надання державних гарантiй, забезпечених землею та комунальною власнiстю;
4) висвiтлювати участь банку в реатзацп iнновацiйних проекив, з метою залучення додаткових кредитних ресурсiв.
При всш важливост банювського кашталу, розвиток шновацшно1 сфери значною м1рою залежить вщ масштабност венчурного б1знесу. Однак, як показуе анал1з, в Укра1ш в цшому, { на р1вш регюну зокрема, ще не сфор-моваш умови та юнують ютотт перешкоди для ефективного здшснення венчурного фшансування.
Для подолання цих недолтв необхщно здшснити заходи як на загаль-нодержавному, так { на регюнальному р1внях: розробити мехатзм здшснення пол1тики стимулювання шновацшно1 активност венчурного шдприемництва. Такий мехатзм повинен включати створення при Кабшел М1шстр1в коорди-нуючо1 структури, яка б займалась проблемами розвитку венчурного шдприемництва в Укра1ш та формування 11 фшй при органах мюцевого самов-рядування; формування ефективно1 податково1 пол1тики, яка б включала ди-ференцшоваш за видами спещал1зацп науково1 { виробничо1 продукци, термь нами функцюнування та метою 1х д1яльност1, за регюнальним принципом по-датков1 пшьги для венчурних ф1рм. 1нвестицшш компани венчурного кашта-лу, як швестують кошти в економ1чно вщстал1 регюни або прюритетш нап-рями науково-техшчного розвитку, мають отримувати значш знижки в опо-даткуванш. Але, надаючи податков1 пшьги, необхщно вести 1'х статистичний облж { постшно оцшювати ефектившсть використання венчурною ф1рмою, а в раз1 необхщност призупиняти 1х надання [1, с. 237].
До податкових стимул1в можна вщнести податкове кредитування, по-датков1 знижки, зменшення прибуткового податку венчурним швесторам, пшь-
гового оподаткуванню прибутку вiд приросту катталу; розробку ефективного мехатзму страхування швестицш у венчурний капiтал, зокрема через систему державного страхування довготермшових швестицшних кредитiв i надання державних гарантш щодо повернення 60-70 % вщсотюв позики в разi невдачi.
До законодавчих акпв, якi регулюють здшснення венчурного бiзнесу в УкраНш, на сьогодш належать: Закон Украши "Про шститути спiльного швес-тування", який визначае порядок створення та дiяльностi венчурних фондiв та Постанова Державно! комiсii з цiнних паперiв та фондового ринку визначае порядок реестраци випуску акцш з метою здшснення спшьного iнвестування та iнвестицiйних сертифжалв венчурного фонду. Однак цього недостатньо для ефективного законодавчого врегулювання венчурного шдприемництва. Необхiдно прийняти базовий Закон "Про порядок здшснення венчурного шдприемництва в Укра1ш", який буде визначати права та обов'язки суб'екпв венчурного бiзнесу, вирiшуватиме питання про стимулювання розвитку венчурного катталу та заохочення потенцшних iнвесторiв до участi у ньому.
Без сумшву, виршення цих проблем вимагае певного часу, значних ресуршв та втручання центральних органiв влади. Тому, на нашу думку, ви-ходом з ще! ситуацii на регюнальному рiвнi е встановлення прямих контакпв з зарубiжними венчурними фондами та вщкриття !х представництв на тери-торii Агломерацii. Це дасть змогу отримати доступ шдприемствам до джерел венчурного катталу та набути необхщного досвщу органiзацii дiяльностi венчурного фонду. О^м цього, необхiдно здiйснити таю заходи.
По-перше, розпочати шдготовку власних менеджерiв венчурного каш-талу. Осюльки ця професiя рiдкiсна та вимагае особливих здiбностей, необ-хiдно провести вiдбiр конкурсантiв, розробивши методику виявлення необ-хiдних iнновацiйних задаткiв та потенщалу; використовуючи механiзм цшьо-вого скерування, укласти договiр з вищим учбовим закладом, який здiйснюе шдготовку необхщних спецiалiстiв, кошти на навчання можна отримати у виглядi спонсорсько! допомоги та з фонду розвитку мюта.
По-друге, провести акцiонування шновацшно активних шдприемств.
По-трете, виступити з шщативою створення в Украiнi альтернативного ринку швестицш, на зразок юнуючого альтернативного ринку швестицш АР1 - фондовое' бiржi в Сврош, що сприятиме швидкому виходу венчурного катталу тсля завершення реалiзацii iнновацiйного проекту.
По-четверте, осюльки венчурний бiзнес в основному базуеться на "добрш волi" багатих людей, необхщно проводити консультаци та дiалог з багатими людьми регiону, Украши та зарубiжжя, зокрема представниками дь аспори, пропонуючи !м роль "бiзнес-ангелiв".
Важливим завданням е встановлення дшових контактiв, участь у фь нансових програмах, яю реалiзуються на територп Украiни, вiдкриття представництв на територи Агломераци, поглиблення спiвпрацi у сферi прикор-донного спiвробiтництва та використання статусу прикордонно! зони.
Наступним кроком у реалiзацii програми формування, використання та розвитку регюнального шновацшного потенщалу е забезпечення високого рiвня iнновацiйноi культури в регiонi.
Процес шдвищення рiвня iнновацiйноï культури в periom мае включа-ти так етапи:
1) встановлення фактор1в, яш впливають на формування iнновaцiйноï культури особистосп, оргaнiзaцiï та регюну в цшому;
2) розроблення та реатзацш зaхoдiв, як1 формуватимуть iннoвaцiйну культуру;
3) здшснення постшного мoнiтopингу piвня iннoвaцiйнoï культури та вне-сення нeoбхiдних коректив у програму проведення зaхoдiв.
Для виявлення фaктopiв, як впливають на формування iннoвaцiйнoï культури, доцшьно розглядати iннoвaцiйну культуру на макро, мезо- та мш-popiвнi: кpaïни, peгioну, пiдпpиемствa та людини. Адже кожен з даних суб'ек-лв мае свoï спeцифiчнi особливосп, якi нeoбхiднo враховувати при формуван-нi iннoвaцiйнoï культури, щоб уникнути досягнення розвитку одного суб'екта за рахунок шшого[12].
На нашу думку, сюди необхщно додати фактор, який виpiзняе особис-тiсть як суб'екта наци, це - менталггет пращвниюв та 1'х психoлoгiчнi особли-вoстi, зокрема, iнepтнiсть, вiдстaлiсть, себелюбство, вузький его!зм, небажан-ня перенавчатися та самовдосконалюватися. Чiткe poзумiння ознак, необхщ-них людям, здатних продукувати та сприймати iннoвaцiю, полегшить розроб-ку та запровадження пeдaгoгiчних та психолого-виховних мeтoдiв з метою формування шновацшно активно! особистосп.
До фaктopiв, як формують iннoвaцiйну культуру оргашзаци, належать:
1) формування системи поповнення наукового багажу та освгги - участь пращвниюв у piзнoмaнiтних семшарах та кoнфepeнцiях, курсах тдви-щення квaлiфiкaцiï, надання мoжливoстi пpaцiвникaм отримувати необ-хiдну тeхнiчну та наукову шформащю, використання послуг консультантов, як безпосередньо контактують зi споживачами продукци чи послуг, послуг експерпв з даного напряму дiяльнoстi;
2) формування середовища здopoвoï кoнкуpeнцiï та суперництва, яке спри-чиняе подразнюючу дiю i стимулюе розвиток шновацш;
3) формування гнучкoï системи стимулювання та заохочування пращвни-к1в - мaтepiaльнe стимулювання у виглядi премш, надбавок, збiльшeння зapoбiтнoï плати, шдвищення на посад^ надання путiвoк для вщпочинку. Будь-яка змiнa в оргашзаци вимагае адаптаци ïï пpaцiвникiв до нових
умов. Не рщко така адаптащя потребуе затрат часу та зусиль: перенавчання, шдвищення квaлiфiкaцiï, освоення нoвoï тeхнiки i т.д. Тому для усшшносл peaлiзaцiï проекту ус зусилля, пpиклaдeнi пpaцiвникaми opгaнiзaцiï, повинш стимулюватись та шдтримуватись у piзний спoсiб. Зокрема, в eкoнoмiчнiй ль тepaтуpi poзpiзняють тaкi чотири групи мeтoдiв стимулювання: opгaнiзaцiйнi, aдмiнiстpaтивнi, eкoнoмiчнi, мopaльнi [13].
Основними формами eкoнoмiчнoгo стимулювання тeхнiчнoï твopчoстi й iннoвaцiйнoï дiяльнoстi е:
• пpeмiï за шдвищення iндивiдуaльнoï продуктивност пращ, професшт якос-ii, тщативтсть виконавця;
• преми за шдвищення якост продукци i технологи виробництва; - преми за участь у розробщ впровадженш й освоент ново^ техтки, виконанш оргат-зацшно-техшчних заход1в, застосувант передових заход1в та метод1в пращ;
• виплата винагород авторам рацюнал1заторських пропозицш й винаход1в;
• спрямування у творч вщрядження, на навчання за рахунок щдириемства тощо.
Конкретна система матерiального стимулювання iнновацiйно! дiяль-ност передбачае економiчне обгрунтування премiальних виплат. Найважли-вiшим показником ефективностi ди системи матерiального заохочення е сшв-вiдношення реально отриманого ефекту вщ використання певного методу стимулювання й витрат на його проведення. Зпдно з цим показником ефек-тивною стае система матерiального стимулювання, що дае змогу одержати додатковий ефект, який перевищуе за розмiрами премiальнi виплати. Крите-рiй ефективностi можна подати у виглядi рiвняння:
Пе Вп,
де: Пе - розмiр економiчного ефекту, одержаний унаслщок дi! системи стимулювання; ^ Вп - сума виплат персоналу шдприемства згiдно з системою матерiального стимулювання.
Рiзниця мiж цими двома показниками являе собою додатковий абсо-лютний прибуток шдприемства, отриманий унаслщок ди системи матерiаль-ного стимулювання. Розрахувати його можна за допомогою рiвняння
Па = Пе Вп > 0,
де Па - додатковий абсолютний прибуток шдприемства, отриманий унасль док ди системи матерiального стимулювання.
У кожному конкретному випадку досягнення критерш ефективност системи матерiального стимулювання е результатом економiчно обгрунтова-ного вибору показниюв, умов i нормативiв премiювання [14].
Формування шновацшно! культури на рiвнi особистост та органiзацi!, без сумшву, сприяють формуванню шновацшно! культури регюну загалом, однак iснуе низка факторiв, якi безпосередньо впливають на рiвень шнова-цiйно! культури регiону.
До таких факторiв належать:
1) формування та реал1защя ефективно! програми розвитку регюну на шно-вацшнш основ^ ¡нновацшна д1яльн1сть в регют повинна здшснюватись вщиовщно до науково обгрунтованих програм розвитку, носити система-тичний характер та становити основу всього сощально-економ1чного розвитку регюну. У регют повинен вщбутись иерерозиодш ресурив з традицшно! сфери виробництва в шновацшну;
2) оргатзащя та проведення на регюнальному р1вт заходов, яю популяризують шновадойну дояльнють, винахщництво та рацюнал1заторство серед молодо, дорослого иоколшня та людей похилого вшу. До таких заходов належать:
а) проведения районних, мюьких конкуров на крашд рацюнал1заторськ1 i винахщницью ироиозицi! в розр1з1 галузей иромисловосп, люового комплексу, сшьського госиодарства, транспорту i зв'язку, в областi екологi!;
б) сприяти участ в рiзноманiтних науково-технiчних та шновацшних вис-тавках-ярмарках, конференцiях та семшарах з iнновацiйно! тематики ор-ганiзацiй та иiдириемцiв, як активно беруть участь у винахщницькш та рацiоналiзаторськiй дiяльностi та активно впроваджують iнновацi!;
в) висвгглювати через засоби масово1 iнформацiï проблеми та иеобхщшсть здiйснення iнновацiйноï дiяльностi в регют. Для цього иеобхщио в peri-ональнiй npeci започаткувати рубрику, з перспективою видання peri-онального друкованого органу, мIнновацiï навколо нас", де будуть вис-в^люватись peгiональнi проблеми та перспективи здшснення шиова-цiйноï дiяльностi, ïx вплив на соцiально-eкономiчний розвиток peгiону та кожного пересчиого громадянина; аналiзуватись особливосп захисту ш-телектуально1' власностi в Украш та закордоном; наводитись приклади свiтового досвiду впровадження iнновацiй та ïx роль у забезпечент дов-готривалого eкономiчного зростання у високо розвинутих крашах. На peгiональному телебачення та pадiо оpганiзовувати зустpiчi, крупт столи з вченими, винаxiдниками, шдприемцями-шиоваторами, представниками влади, де обговорюватимуться актуальт проблеми здiйснeння ефектив-но1' шновацшно1" полiтики та шляхи ïx розв'язання; здiйснюватимeться правова пiдготовка громадян у сфepi iнновацiйноï дiяльностi та захисту прав iнтeлeктуальноï власностi; аналiзуватимeться практичний досвiд ре-алiзацiï iнновацiйниx проекив у peгiонi;
3) вiдновлeння дiяльностi на теренах Агломepацiï Всeукpаïнськоï оргашзаци вииахщииюв та pацiоналiзатоpiв Украши та активне ïï залучення до виршення iнновацiйниx проблем peгiону;
4) робота з диъми та молоддю. Формування iнновацiйноï культури серед д^ей та молодi повинно стати прюритетним завданням, адже саме цей напрям дiяльностi повинен дати найбiльш вагомi результати.
Успiшнiсть peалiзацiï iнновацiйноï полггики в peгiонi значною мipою залежить вiд здатностi упpавлiнцiв piзниx ранпв усвiдомлювати незворот-нiсть iнновацiйниx процеЫв, 1'х компeтeнтностi та обiзнаностi у сфepi шнова-цiйноï дiяльностi. Тому одним з критерив призначення посадовця повинен стати piвeнь його шновацшно! культури.
Лггература
1. Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С. 1нноваци: теор1я, мехашзм розробки та комерщашзаци: Монограф1я. - К.: КНЕУ, 2003. - 394 с.
2. Бондаренко О.О. Оптим1защя швестицшного забезпечення шновацыног складовох економ1чного зростання в Укра^-ш: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.02.02./ Украшська ака-дeмiя банювськог справи. - Суми, 2000. - 19 с.
3. Галушко С.С. Пщвищення ефективносп використання шновацшного потенщалу в умовах переходу до ринкових вщносин (на прнкдад1 промислових пщприемств Донбасу): Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.02/ 1н-т економши промисловост1. - Донецьк, 1999. - 23 с.
4. Геець В.М. 1нновативно-шновацшний шлях розвитку - модершзацшний проект розвитку украшськог економши i суспшьства початку XXI стол1ття// Банкiвська справа. - 2003, № 4 (52). - С. 16-21.
5. Джаин И.О. Оценка трудового потенциала: Монография. - Сумы: ИТД "Университетская книга", 2002. - 250 с.
6. Лапин Е.В. Экономический потенциал предприятия: Монография. - Сумы: ИТД "Университетская книга", 2002. - 310 с.
7. Проблеми управлшня шновацшним розвитком пщприемств у транзитивнш економь щ: Монограф1я/ За заг. ред. д-р екон. наук, проф. С.М. 1лляшенка. - Суми: ВТД "Утверси-тетська книга", 2005. - 582 с.
8. Стфанов А.О., Сало 1.В. Региональна економша: Навч. пос. 2-ге видання. Ктв. На-укова думка, 2000 р. - 341 с.
9. ¡нновацшний менеджмент: Навч. пос. За ред. В.О. Василенка. - К.: ЦУЛ, Фенкс, 2003. -
440 с.
10. Мельник Л.Г. Экономика развития: Учеб. пособие. - Сумы: Университетская книга, 2000. - 450 с.
11. Одрех1вський М.В. 1нновацшна модель розвитку агломерацп "Дрогобич - Борис-лав - Стебник - Трускавець - Схщниця "// Региональна економша. - 2002, № 4. - С. 128-134.
12. http://www.cfin.ru/management/change_opposition.shtml
13. http://www.uran.donetsk.ua/~masters/2004/fem/artyushkova/diss/index.htm
14. Красноносова О.М. Проблеми матер1ального стимулювання персоналу промисло-вих пщприемств// Фшанси Украши. - 2002, № 10. - С. 48-52.
УДК 330.342:167 Acnip. 1.Г. Давидов - Кровоградський нацюнальний
техмчний ушверситет
1НСТИТУЩЙШ ПРОБЛЕМИ ПРИВАТИЗАЦП ТА ÏÏ ВПЛИВ НА НАЦЮНАЛЬНУ ЕКОНОМ1КУ
Здшснено анал1з проблеми шститущал1зацп процесу приватизацп в Укршш та окреслено оптимальш засади його ефективно1 модель
Doctorate I.G. Davydov - National technical university of Kirovograd
The institutional problems of privatizating and it influence into the national economics
The article realizes the analysis of problem institutializing of process privatizating in Ukraine and it outlines the optimal principles of it effective model.
Трансформащя вщносин власносп у сферi матерiального виробництва призводить до яюсних змш у широкому спек^ показниюв, яю характеризуют економжу, ïï стан та динамжу. Важливим ïï моментом е те, що формаль-но-правовий акт змши власника - держави на приватну особу ^зичну або юридичну) - зовЫм не означае завершення приватизацп. Навпаки, вiн знаме-нуе собою початок побудови цiлоï системи економiчниx, юридичних, соць альних вiдносин, вiд досконалостi якоï залежить досягнення мети приватизацп - формування ефективного власника. В ютори приватизацп вiдомi випад-ки, коли денацiоналiзацiя пiдприемств призводила до попршення \х роботи: з монополiй державних вони перетворювались в монополи приватш.
Внаслiдок приватизацп, з 1992 р. по перше пiврiччя 2005 р. включно, в Украïнi змiнили форму власност 100077 об'ектiв господарськоï дiяльностi (в тому числi - 26405 об'екпв державноï та 73672 об'екти комунальноï власнос-тi) [1, c. 2-3] За роки приватизацп було створено 11 298 акцюнерних това-риств, приватизовано 72 761 об'ект малоï приватизацп, 4 142 об'екти незавер-шеного будiвництва. Щодо великих та середшх пiдприемств, то станом на 01.12.2003 було здшснено приватизацш 12 255 об'екпв з рiзною глибиною продажу: повнiстю продано - 10 303 об'екти; 70-99 % - 1290 об'екти; 50-69 % -259 об'екти; менш як 50 % - 403 об'екти.
З них найбшьш привабливими для iнвесторiв були шдприемства ма-шинобудування та металообробки - приватизовано 84,3 % (1371 об'ект), бу-дiвництва - 90,7 (1168 об'екпв), xарчовоï промисловостi - 84 % (961 об'ект), транспорту - 80 % (817 об'екпв), паливноï промисловост - 40 % (15 об'екпв), електроенергетики - 39 % (14 об'екпв).
