Паузы в дыхании обеспечивают своеобразный отдых, покой и расслабление, восстанавливая внутриклеточный обмен. Выдох должен быть (за исключением специальных дыхательных методик) длиннее вдоха, т. к. во время выдоха альвеолы спадаются и сжимаются в 2 -3 раза медленнее, чем расширяются во время вдоха.
Сложившаяся ситуация требует новых нестандартных подходов. Нельзя не согласиться, что общепринятые программные уроки физического воспитания в средней школе, не способствуют восстановлению здоровья ослабленных детей. Монотонные, однообразные занятия, низкие финансовые возможности общеобразовательных школ, скудное, устаревшее оборудование не способствуют стремлению и желанию учащихся к занятиям физической культурой. Требуется расширение спектра средств и форм физической и психологической реабилитации на занятиях по физической культуре внутри основной, подготовительной и, тем более специальной групп. В системе здравоохранения и современной образовательной практики по физическому воспитанию наработано достаточное количество разнообразных методик, способствующих этому. Это и йоговские оздоровительные программы, дыхательные гимнастики, флаттер-терапия, Пилатес, Изотон, лечебное плавание, различные виды гидрокинезотерапии, аэробики, релаксационная гимнастика, эрготерапия, танцтерапия, элементы хореографии и ритмики, боевых единоборств, спортивных игр, механоаппараты и дыхательные тренажеры, различные методики пения, декламации, др.). Необходима интеграция традиционных и нетрадиционных направлений внутри одного занятия или курса с широким использованием музыкальных направлений, хромотерапии, аэроионотерапии, ингаляционной терапии, аромотерапии, психотерапевтических методик. Их сочетание и ком -бинация должны быть взаимодополняющими, усиливающими, но не дублирующими друг друга. Необходимо расширение и контроль рекреационных видов деятельности (туризм, экскурсии, праздники и пр.) как альтернативы пассивному отдыху (компьютерные игры, просмотр телевизора), что позволит разнообразить двигательную активность детей и поможет формированию навыков здорового образа жизни.
Все эти аспекты необходимо учитывать при подготовке специалистов по физической культуре и спорту, специалистов по физической реабилитации.
Выводы:
1. Особое место в восстановительном и оздоровительном процессе должно отводиться не только медицинским, но и общеобразовательным учреждениям.
2. Необходимо продуктивное сотрудничество, согласованность усилий и совместных действий по здоровьезбережению подрастающего поколения между административными, социальными, медицинскими, педагогическими организа-
циями, родителями и др.
3. Повышать эффективность восстановительного и оздоровительного процессов необходимо за счет комплексного, оптимального использования всего арсенала традиционных и совершенно новых средств и методов физической культуры (в том числе ЛФК, оздоровительной физкультуры, системы рекреации и др.), педагогики, психологии и т. д. в практической деятельности специалистов данного профиля.
Дальнейшие исследования предполагается провести в направлении изучения других проблем физического воспитания школьников специальных медицинских групп, страдающих бронхолегочной патологией.
Литература
1. Пульмонология детского возраста и ее насущные проблемы. С. Ю. Каганов, Н. Н. Розинова. / Российский вестник перинатологии и педиатрии, 2000. № 6. - С 6-11.
2. Эпидемиологические особенности бронхолегочной заболеваемости у детей. М. А. Скакова. Гигиена и санитария, 2002. - № 5 - С. 61-64.
3. Роль и місце фізичної реабілітації у загальній системі охорони здоров’я населення. І. Башкін, Е. Макарова. /Т і МФ і С, 2006. - № 3.- С.25-29.
4. Справочник по детской лечебной физкультуре / Под ред. М. И. Фонарева. - Л.: Медицина, 1983. - 360 с.
5. Обучение правильному дыханию в системе профилактики бронхолегочных болезней. С. В. Хрущев, С. Д. Поляков. / Медицинская сестра, 2001. - № 5. - С.19-22.
6. Милюкова И. В., Евдокимова Т. А. Полная энциклопедия лечебной гимнастики / Под общей ред. проф. Т. А. Евдокимовой. - СПб.: Сова; М.: Изд-во Эксмо, 2003. - 512 с.
Поступила в редакцию 10.03.2007г.
ОПТИМАЛЬНІ ВИХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРИ ВИКОНАННІ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ ДЛЯ ОСІБ З КИЛАМИ МІЖХРЕБЦЕВИХ ДИСКІВ ПОПЕРЕКОВОГО ВІДДІЛУ ХРЕБТА
Тиравська О.
Львівський державний університет фізичної культури
Анотація. Стаття присвячена аналізу вихідних положень, які є оптимальними для виконання фізичних вправ особами з міжхребцевими килами поперекового відділу хребта. Коротко розглядаються анатомо-фізіологічні та біомеханічні особливості хребта та висвітлюються фактори, що обумовлюють вибір правильних вихідних положень.
Ключові слова: фізичні вправи, кили міжхребцевих дисків, вихідне положення.
Аннотация. Тиравская О. Оптимальные исходные положения при выполнении физических упражнений для пациентов с грыжами межпозвоночных дисков поясничного отдела позвоночника. Статья посвящена анализу исходных положений, являющихся оптимальными для пациентов с межпозвоночными грыжами поясничного отдела позвоночника. Кратко рассматриваются анато-мо-физиологические и биомеханические особенности позвоночника и анализируются факторы, которые обуславливают выбор оптимальных исходных положений. Ключевые слова: физические упражнения, грыжи межпозвоночных дисков, исходное положение.
Annotation. ТугаУБ’ка О. Optimum starts positions when fulfilling physical training for persons with intervertebral disc hernia of lumbar vertebra. The article is dedicated to
the analysis of starts positions which are optimum for patients with intervertebral dise hernia of lumbar vertebra. The anatomy-physiological and biomechanical peculiarities of vertebra are considered briefly end the factors that condition the choice of the right starts positions are elucidated.
Key words: physical exercises , intervertebral disc hernia starts positions.
Вступ.
За останні роки вертеброгенна патологія посіла одне з перших місць за показниками непрацездатності [6].
Дегенеративними захворюваннями хребта страждає 75 - 85 % дорослого населення України. За даними різних авторів від 50 до 80 % населення соціально активного віку (30 - 60 років) періодично лікуються від больових відчуттів у попереку, які у 80 % спостережень пов’язані з патологією міжхреб-цевих дисків [3,7].
Кила диску означає паталогічний стан, при якому фрагменти пульпозного ядра виділяються через тріщину у фіброзному кільці, викликаючи його розрив або випинання за фізіологічні межі, випадають у хребтовий канал, або протинаючи замикаючу гіалінову пластинку, проникають у тіло хребця. Причини її виникнення: різноманітні вроджені дефекти хребта; зниження рухової активності хребта; хронічні або одноразові, але надмірні перевантаження хребта; травми внаслідок перевантажень, ударів, падінь; переохолодження; інфекції, а також стреси, що послабляють захисні сили організму; гормональні порушення і генетичні дефекти [3,6].
На даний час розробка проблеми реабілітації цієї групи хворих належить до пріоритетних напрямків наукових досліджень.
Робота виконана за планом НДР Львівського державного університету фізичної культури.
Метою нашого дослідження є визначення оптимальних вихідних положення при виконанні фізичних вправ для осіб з килами міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта.
Методи дослідження: аналіз і узагальнення даних літературних джерел.
Результати дослідження.
Підбираючи лікувальні фізичні вправи для пацієнтів з килами міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта, реабілітолог повинен враховувати етіологію і патогенез даної патології. Це сприятиме усуненню самої причини захворювання, умов її виникнення та допоможе виключити негативні наслідки даної патології.
Патологічний процес при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях хребта розвивається внаслідок порушення рівноваги між процесами біосинтезу та розпаду важливих функціональних компонентів хрящової тканини. Під впливом різноманітних несприятливих факторів (мікротравми, переохолодження, вроджені аномалії та ін.) може виникати декомпенсація, катаболізм починає переважати над синтезом і поступово розвиваються дегенеративні зміни в між хребцевому диску [3,7].
Хребет є добре збалансованою системою зі значним запасом міцності і гнучкості. Міжхребцеві диски, що в сумі становлять близько і довжини хребта, відіграють провідну роль в його біомеханіці, виконуючи роль зв’язок і своєрідних суглобів і є головними амортизаторами [1,5].
Важливе місце у диску надається пульпоз-ному ядру. На певній стадії розвитку патологічного процесу може відбутися розрив фіброзного кільця міжхребцевого диску з виходом за його межі частини або всього пульпозного ядра, що визначається терміном „кила диску”. Кила є наслідком порушення певних обмінних процесів у міжхребцевих дисках [3,4].
Поперековий та шийний відділи хребта є найрухомішими, окрім цього, поперековий відділ підтримує вагу вище розміщених відділів і закономірною є найчастіша локалізація кил у цій ділянці хребта [1,5].
Відомо, що м’язове напруження є одним з основних факторів, що здатний протидіяти патологічним змінам у хребтово-руховому сегменті. М’язи спини мають три шари. Комплекс вправ для пацієнтів з міжхребцевими килами насамперед повинен бути спрямований на розвиток і зміцнення глибокого шару м’язів спини, а також черевного пресу [2,5].
Для відновлення хребта у осіб з міжхреб-цевими килами, необхідно створити умови для його розвантаження. Тому важливим моментом при виконанні фізичних вправ є вибір правильного вихідного положення.
Найменше навантаження на поперекові хребці і диски є в положенні людини лежачи на спині. У ньому тиск в середині диска відповідає навантаженню 25 кг. В положенні на боці внутрішнь-одисковий тиск зростає в 3 рази. При осьовому навантаженні на хребет він різко збільшується і в положенні стоячи сягає 100 кг., а сидячи з випрямленою спиною - близько 140 кг. Це зумовлено тим, що у цих положеннях додається напруга м’язів черевної порожнини для утримання тулуба, а також перенесення ваги верхньої половини тулуба безпосередньо на поперековий відділ хребта [1,2,3].
У вихідному положенні лежачи можливо досягнути ізольованого напруження м’язових груп із виключенням з роботи тих м’язів, які не потребують зміцнення. Важливим є те, що м’язи мають змогу краще розслаблятися після скорочення, а отже і краще скорочуватись при виконанні вправи [2,7].
Тому вправи для пацієнтів з міжхребцеви-ми килами поперекового відділу хребта повинні виконуватись у положенні лежачи на спині, на боці, лежачи на животі і в колінно-ліктьовому положенні, у яких:
• м’язи повністю звільнені від необхідності утримувати тіло у вертикальному положенні;
• хребет не відчуває гравітаційного навантаження;
• забезпечується розвантаження хребта і ліквіда-
ція тиску на нього ваги вище розміщених частин тіла [2,4].
Важливе місце для пацієнтів з міжхребце-вою килою поперекового відділу хребта посідають вправи на похилій площині. Осьове витягнення забезпечує розвантаження хребта шляхом збільшення відстані між тілами хребців, зменшує патологічне напруження м’язів, знижує тиск всередині диску, і, як результат, зменшується протрузія, збільшується діаметр міжхребцевого отвору, що веде до декомпресії нервового корінця і зменшення набряку. Вправи на похилій площині зменшують спазм поперекових м’язів і ведуть до сповільнення розвитку дистрофічних змін у хребті. Коли хребет знаходиться у витягненому стані, диск здатен краще приймати поживні речовини і швидше їх засвоювати. [2,3,4,6].
Варто зазначити, що пацієнтам з міжхреб-цевими килами слід уникати вправ, де присутній „ чистий” (вертикальний) пасивний вис, оскільки у такому положенні, на хребет впливає вага власного тіла, що за наявності недостатньої силової витривалості м’язів може призвести до перерозтягу зв’язкового апарату хребта [1,2]. Саме активна робота м’язів, які оточують хребет, сприятиме усуненню пошкоджень у хребтово-рухових сегментах, що приведе до відновлення порушених функцій хребта.
Висновок:
Вибір лікувальних фізичних вправ буде вірним, а методика лікувальної фізичної реабілітації вважатиметься ефективною лише тоді, коли вони будуть патогенетично обумовленими. Важливим для відновлення хребта у пацієнтів з килами міжхреб-цевих дисків поперекового відділу є виконання вправ із правильного вихідного положення, воно повинне бути диференційованим у залежності від клінічних проявів, а також забезпечувати розвантаження та його дистракції хребта.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем виконання фізичних вправ для осіб з килами міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта.
Література
1. Епифанов В. А., Епифанов А.В. Остеохондроз позвоноч -ника ( диагностика, лечение, профилактика). - М.: МЕДп-ресс-информ, 2004. - испр. и доп. - 272 с.
2. Епифанов В.А., Медицинская реабилитация: Руководство для врачей. - М.: МЕДпресс-информ, 2005. - 328 с.
3. Остеохондроз поперекового відділу хребта, ускладнений грижами дисків: Підручник / Мачерет Є.Л., Довгий І, Л., Коркушко О.О. Т. 1. - К., 2006. - 256 с.
4. Остеохондроз поперекового відділу хребта, ускладнений грижами дисків: Підручник / Мачерет Є.Л., Довгий І, Л., Коркушко О.О. Т. 2. - К., 2006. -480 с.
5. Рибак О.Ю, Тиравська О.І., Яцинич М.В. // Молода спортивна наука України: зб. наук. Праць з галузі фізичної культури та спорту. - Львів: НВФ „Українські технології”, Вип. 10, Т.5. - 2006.
6. Тихонова О.Я. Шлях до здорового хребта: Науково-популярне видання. - К.: Здоров’я, 2005. - 288 с.
7. Хелимский Ф.М. Хронические дискогенные болевые синдромы шейного и поясничного остеохондроза. - Хабаровск: Изд-во Риотип, 2000. - 256 с.
Надійшла до редакції 09.04.2007р.
ПУТИ ПОВЫШЕНИЯ МАССОВОСТИ СПОРТИВНОЙ СОЦИАЛИЗАЦИИ ИНВАЛИДОВ РАЗЛИЧНОЙ КАТЕГОРИИ В АРМСПОРТЕ
Каха Харитонашвили, Автандил Цомая, Николоз Будзишвили Грузинская Государственная академия физического воспитания и спорта
Аннотация. В статье речь идёт о результатах исследования эффективности применения специальных технологий с целью повышения массовости спортивной социализации инвалидов различной категории занимающихся армспортом (рукоборством). Целесообразно использовать технические устройства обеспечивающие условия полноценного проявления присущих им морфо-функциональных качеств.
Ключевые слова: армспорт, технологии, техническое устройство, спортивная социализация, инвалиды. Анотація. Каха Харитонашвілі, Автандіїл Цомая, Ніко-ло Будзишвілі. Шляхи підвищення масовості спортивної соціалізації інвалідів різної категорії в армспорте. В статті йдеться про результати дослідження ефективності вживання спеціальних технологій з метою підвищення масовості спортивної соціалізації інвалідів різної категорії, що займаються армспортом. Доцільно використати технічні пристрої умови, що забезпечують, повноцінного прояву властивих їм морфо-функціональних якостей.
Ключові слова: армспорт, технології, технічний пристрій, спортивна соціалізація, інваліди. Annotation. Kaha Haritonashvili, Avtandil Tsomaya, Nikoloz Budzishvili. The ways of the increase of sport socialization massivity among invalids of different categories training in armwrestling. This article discusses the results of investigation of usage of special technologies used on purpose to increase the sport socialization massivity among invalids of different categories training in arm -wrestling. It is expedient to use technical devices providing conditions of high-grade display of morphological functional qualities inherent in them.
Key words: armwrestling, technologies, the technical device, sports socialization, invalids.
Введение.
Реализация условий массового вовлечения молодых инвалидов в различных видах общественной деятельности весьма важна не только с гуманистических соображений, но и с экономической точки зрения. Одним из эффективных средств решения данной задачи является обеспечение тотальных возможностей их активного участия в процессах спортивных занятий и соревнований совместно с лицами различного уровня морфо-функционально-го совершенства.
В контактных видах единоборства (борьба, бокс, карате, ремспорт и т.д.) возможность реализации задач социализации инвалидов весьма ограниченна из за наличия большого разнообразия вариантов инвалидов различной категории, с большим диапазоном различий их морфо-функциональных недостатков (слуховых, зрительных, опорно-двигательных и т.д.), требующих соответственно наличия разнообразных условий внешней среды.
Одним из характерных в данном плане видов единоборств является армспорт (рукоборство).