CC BY
13
Посилання на статтю_
Рибнкова Н.О. Один i3 можливих пiдходiв до розмежування класичних i проблемно-opieHTOBaHHX моделей управлiння запасами / Н.О. Рибнкова // Управлiння проектами та розвиток виробництва: Зб.наук.пр. - Луганськ: вид-во СНУ iм. В.Даля, 2006. - № 3(19). - С.124-129.___
УДК 519.8(075)
Н.О. Рибшкова
ОДИН 13 МОЖЛИВИХ П1ДХОД1В ДО РОЗМЕЖУВАННЯ КЛАСИЧНИХ I ПРОБЛЕМНО-ОР1СНТОВАНИХ МОДЕЛЕЙ УПРАВЛ1ННЯ ЗАПАСАМИ
Висунуто тезу про необхiднiсть вивчення тенденцм створення проблемно-орieнтованих моделей як запоруку розкриття внутршых закономiрностей розвитку Ывенторики в цiлому; розглянуто пщходи до визначення термiну "проблемно-орieнтованi моделi управлiння запасами"; запропоновано розмежовувати класичн та проблемно-орieнтованi моделi управлiння запасами на основi використання Тх класоутворюючоТ спроможностi в межах конкретно! класифкацмноТ схеми. Табл. 2, дж. 9.
Ключовi слова: класичнi та проблемно-орieнтованi моделi управлiння запасами, класифiкацiя моделей управлЫня запасами.
Н.А. Рыбникова
ОДИН ИЗ ВОЗМОЖНЫХ ПОДХОДОВ К РАЗГРАНИЧЕНИЮ КЛАССИЧЕСКИХ И ПРОБЛЕМНО-ОРИЕНТИРОВАННЫХ МОДЕЛЕЙ УПРАВЛЕНИЯ ЗАПАСАМИ
Выдвинута и проверена гипотеза необходимости изучения тенденций разработки проблемно-ориентированных моделей как источника выявления внутренних закономерностей развития всей теории управления запасами, рассмотрено подходы к определению термина «проблемно-ориентированные модели управления запасами», предложено разграничить классические и проблемно-ориентированные модели управления запасами на основе использования их интерпретации как классификационного признака или конкретного класса классификации. Табл. 2, ист. 9.
N.O. Rybnikova
AN APPROACH TO DIVIDE CLASSICAL AND PROBLEM-ORIENTED INVENTORY MODELS
The idea of necessity to study trends in problem-oriented inventory models creation for a better understanding the internal principles of inventory science is stated. The approaches to identifying the "problem-oriented inventory models" term are shown. An approach to divide models into classical and problem-oriented ones using their class-forming ability analysis of is proposed.
Постановка проблеми. Першi прац в ^y3i управлшня запасами носили здебтьшого теоретичний характер. Задля практичного впровадження розроблених у них методiв останш були викладен у виглядi зрозумтих користувачу евристичних правил. Подальший розвиток теори систем управлшня "Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2006, № 3(19) 1
запасами вщбувався в двох напрямках. Перший з них був пов'язаний з абстрактним моделюванням процесу формування запаав, який розглядався з суто економiчноТ точки зору - як процес мiнiмiзацiТ витрат при обмеженш на рiвень запасiв, достатнього для задоволення попиту. Другий напрямок носив прагматичний характер i передбачав не лише введення функцюнально'Т залежност f(x), а розробку способу визначення оптимального рiвня запаав [1, с. 121].
На тепершнш час доречно припустити, що сучасна теорiя управлшня запасами наближуеться до рiвноважного стану, адже за сучасних уявлень про об'ект моделювання перший напрямок ТТ розвитку не спроможний забезпечити ютотне збiльшення кшькосп моделей [2]. Появу нових уявлень про об'ект моделювання лопчно пов'язувати з реальними потребами менеджерiв-логiстiв у сферi управлiння запасами та з найчаспше створюваними пiд цi ситуаци моделями. Саме завдяки дослiдженню тенденцш розвитку таких моделей (через нацтенють на конкретнi проблеми називатимемо Тх проблемно-орiентованими) можна, на наш погляд, спрогнозувати напрямок подальшого розвитку теори управлiння запасами в цiлому. Цкавим, на наш погляд, може виявитись аналiз поняття "проблемно-орiентованi моделГ, що й визначило мету ще)'cmammi.
Основна частина. Аналiз наявних штерпретацш TepMiHy "проблемно-opieHTOBaHi моделГ'. Головним призначенням математичного моделювання е попередження можливих негативних наслiдкiв вiд прийняття неправильних ршень у будь-якiй сферi дiяльностi пiдприемства: експериментування з моделлю дае можливiсть перевiрити ефективнiсть ршень, що приймаються, не вдаючись до ТхньоТ реалiзацiТ.
Аналiзуючи проблему адекватностi моделей, Рейльян пропонуе розглядати останню принаймнi з трьох точок зору: а) за вщповщнютю структурi та властивостям об'екта; б) за вщповщнютю властивостям i можливостям методiв створення моделей i експериментування з ними; i в) за вiдповiднiстю вимогам розв'язуваноТ задачi [3, с. 48].
Згадан аспекти адекватностi виходять з притаманного кожнш моделi внутрiшнього протирiччя мiж об'ективнiстю та ефективнiстю. З економiчноТ точку зору в моделi треба врахувати найбiльшу кiлькiсть факторiв, якi впливають на результати, осктьки зайве укрупнення моделi може мати наслiдком втрату суттевоТ економiчноТ шформаци та iнодi неадекватне вiдображення реальних умов. З шшого боку, зайва деталiзацiя ускладнюе побудову моделi, часто не даючи якихось переваг в аналiзi економiчних взаемозв'язкiв i не збагачуючи висновкiв (як влучно зауважуе Рейльян, можна побудувати "надточну" модель, яка виявиться непридатною для використання в жоднш ситуаци [3, с. 48].). Вщтак, з мiркувань статистичноТ доцiльностi до моделi слiд включати м^мальну кiлькiсть факторiв, оскiльки Тх збтьшення ускладнюе модель i породжуе багато труднощiв з кiлькiсною оцшкою ТТ параметрiв [4, с. 161]. Як зазначае Баканов [5, с. 68], кращою моделлю е не найскладшша та не найбтьш подiбнiша до реального явища або процесу (а такий пщхщ також юнуе - дивiться, наприклад, [4, с. 151]), а та, що дозволяе отримати найбтьш рацюнальне ршення та найточнш економiчнi оцiнки. Знаходження балансу мiж рiвнем деталiзацiТ моделi та потенцшними корисними результатами, що Тх можна отримати за використання моделi - складне завдання, яке потребуе не лише детального аналiзу ситуаци, але й певного досвщу та штуТци дослщника.
Слiд зазначати, що подтяти моделi серед iншого за способом Тх побудови пропонуе чимало авторiв, проте поширенню такоТ класифкацп заважае не унiфiкована термiнологiя. Зокрема, введений вище термш "проблемно-орiентованi моделi" не е широко вживаним у сучаснiй лiтературi: вiн введений
2
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2006, № 3(19)
шмецьким економютом Б1тцом у 1981 роц1 й потрапив у радянську термшолопю через згадку в [3]. 1нш1 автори вживають для позначення под1бних за зм1стом категор1й альтернативы! термши: за способом в1дображення досл1джуваного об'екту вид1ляються модел1 теоретичн1 та приклады [6], змютов1 та описов1 [4], проблемно-ор1ентован1 та модел1 р1шень [3]. Детальшше розглянемо кожну пару.
У [6, с. 23, с. 37-39] математичн модел1 за використовуваним математичним апаратом класифкуються як теоретичн1 та приклады, як1 е насл1дком певного "перекосу" м1ж р1внем адекватност1 математичноТ модел1 т1й реальн1й систем!, яку вона мае описувати, та можливостями одержати за використання модел1 практично цшш розв'язки.
У [4, с. 151] наводиться розподт моделей на змютов1 (алгебраТчна форма зв'язку яких вибрана на основ! анал1зу причинно-наслщкових залежностей) та описов1 (як1 вщображають наявн1 статистичн1 взаемозалежност1 параметр1в без прямого врахування причинно-наслщкових зв'язш). Споаб розбудови модел1 обираеться виходячи з того, чи е м1ркування вщносно форми зв'язку: якщо так, складаеться змютова модель, якщо н1 - модель описова, або "апроксимацшна". Про якють апроксимац1йно! модел1 роблять висновки виходячи з суто статистичних показнимв - сукупному коеф1ц1енту кореляц1Т та остаточно! дисперс1Т [4, с. 154]. Такий формальний пщхщ зустр1чаеться часпше в математико-статистичному анал1з1, н1ж у шших економ1ко-математичних методах
- здебтьшого через те, що вони, маючи дуже широку область застосування, вкрай рщко е розроблен для вир1шення якоТсь конкретно! задач! [4, с. 161]. Математико-статистичне моделювання пор1внюеться з вим1рюванням ф1зичних предмет1в: якщо об'ект I сам процес вим1рювання склады, то самостшний 1нтерес представляе розробка метод1в вим1рювання; але в повсякденнш д1яльност1 об'ект не вим1рятиметься, якщо його точн к1льк1сн1 характеристики не потр1бн1; математико-статистичн1 методи е засобами точного вим1рювання к1льк1сних сп1вв1дношень економ1чних явищ, як1 через велик! трудов1, часов! та матер1альн1 витрати можна використовувати лише тод1, коли додатков1 витрати точност1 вим1рювання компенсуються за рахунок пщвищення ефективност1 результат1в вим1рювання [4, с. 161].
У [3, с. 51] з-пом1ж 1нших видтяються модел1 р1шення та проблемно-ор1ентован1 модел1. Ця класиф1кац1я вказуе, на застосування яких метод1в -розбудови чи експериментування - ор1ентуеться дослщник у своТй робот1 [3, с. 54]. На основ! впровадження нових метод1в моделювання будуються нов1 модел1 управл1нськоТ проблеми, тобто проблемно-ор1ентован1 модел1; модел1 р1шень складаються для застосування наявних метод1в експериментування, анал1з алгоритм1в яких запроваджуе певн1 вимоги до моделей, як1 складаються.
Класична модель управлшня запасами Гарр1са, з якоТ розпочалося становлення ц1еТ науковоТ галуз1 знань, е типовим прикладом "теоретичних" моделей Ульянченка, "описових" моделей Бутник-С1верського та моделей "р1шення" Рейльяна. Через це з м1ркувань терм1нолог1чного редукцюшзму вбачаеться доц1льним застосовувати терм1н "класичн1" для позначення ц1еТ групи моделей.
Поеднуючи три згадан п1дходи, узагальнено охарактеризуемо класичш та проблемно-ор1ентован1 модел1. Перш1 складаються виходячи з наявних метод1в експериментування, абстрактно описують загальн1 законом1рност1 об'екту та предмету моделювання, як правило, вони виявляються моделями узагальненими
- на протилежнють моделям детал1зованим, тобто бтьш точним. Ц1 останш, як правило, описують сутн1сть (наб1р елемент1в I взаемозв'язк1в, що Тх позначено важливими в межах дослщжуваноТ задач!) реальноТ конкретноТ ситуаци, причому, як часто виявляеться, методами, що пщлягають додатковому дослщженню.
"Управл1ння проектами та розвиток виробництва", 2006, № 3(19)
3
Класичш моделi зазвичай легко пiддаються експериментуванню, можуть бути використанi шляхом часто незначноТ модифкаци для розбудови бтьш деталiзованих (бiльш проблемно-орieнтованих) моделей i застосування в конкретнiй ситуацiТ. Проблемно-орieнтованi моделi давали б кращий результат при застосуванш в конкретнiй реальнш ситуацiТ, проте експериментування з ними зазвичай ускладнено.
Новi класичнi моделi утворюються внаслщок чергового абстрактного декомпонування об'екту моделювання, тодi як створенню новоТ проблемно-орieнтованоТ моделi передуе виникнення реальноТ конкретноТ проблеми. Саме тенденцiТ в створенш проблемно-орiентованих моделей наштовхують на вщкриття нового способу декомпонування дослщжуваного об'екту, й цим спричиняють нову хвилю в створеннi моделей класичних, ям, знов-таки, пристосовуючись до реальних ситуацш, "голосують" за подальший напрямок розвитку дослщжуваного об'екту. Таке явище притаманне й теори управлшня запасами. Дослщження цього ци^чного процесу, а саме тенденцш в створенш проблемно-орiентованих моделей на тепершньому етап розвитку теори управлшня запасами вбачаеться вкрай перспективним. Проте, е багато факторiв, ям ускладнюють таке дослiдження. По-перше, це великий обсяг матерiалу, що потребуе аналiзу (можна лише уявляти ту мльмсть проблемно-орiентованих моделей управлшня запасами, ям щомитi створюються в свт); по-друге -вiдсутнiсть единоТ бази даних створюваних моделей; по-трете, юнуе принципова складнють у щентифкуванш кожноТ конкретноТ моделi як проблемно-орiентованоТ чи класичноТ. В данiй робот ми спробуемо позначити процедуру, за якою модель управлшня запасами доцтьно було б вщносити до складу тих чи шших моделей.
Розмежування класичних i проблемно-орieнтованих класiв моделей управлшня запасами. Складнощi в щентифкуванш будь-якоТ моделi управлiння запасами як класичноТ чи проблемно-орiентованоТ полягають у тому, що зазвичай друг розумшться лише як бiльш конкретизованi, шж першi. Тобто вважаеться, що вони створюються за якимось взiрцем (класичною моделлю), адаптуючись до конкретноТ ситуаци. Виникае питання щодо тих в цьому розумшш класичних моделей, ям використовуються в управлшш запасами без устяких адаптацш. По-друге, iснуе багато у буденному розумшш класичних моделей, ям е набагато бтьш деталiзованi, шж деякi проблемно-орiентованi [7]. I, по-трете, з-помiж класичних моделей управлшня запасами е багато таких, для яких не запропоновано авторами хоч якихось алгоритмiв пошуку ршення, тобто експериментування з ними значно ускладнено [8, с. 32]. Вщтак, лишаеться вщкритим питання щодо вщнесення певноТ моделi управлiння запасами до складу класичних або проблемно-орiентованих.
З огляду на недостатню визначенють поняття - як термшолопчно, так i змiстово, - а також на умовнють межi мiж згаданими класами моделей, пошук процедури iдентифiкування вбачаеться доцтьним вести, спираючись на розроблеш класифiкацiТ моделей управлiння запасами - з огляду на Тх апрюрну спрямованють на впорядкування та зумовлений нею високий рiвень формалiзацiТ.
Процес створення класифкацш моделей управлiння запасами, розпочавшись всерединi минулого столiття, йшов майже так само бурхливо, як i розбудова самих моделей [9]. На сьогодш iснуе два принципово рiзнi пiдходи до створення класифкаци моделей управлiння запасами: перший фунтуеться на видiленнi "найважливiших" або "найпоширешших" класiв задач, другий - на техшчному декомпонуваннi системи управлiння запасами за рiзними критерiями. У першому випадку багато моделей лишаеться поза межами класифкаци, результат другого пщходу - велика мльмсть "порожнiх комiрок" для неiснуючих
4
"Управл1ння проектами та розвиток виробництва", 2006, № 3(19)
моделей управлшня запасами. Поеднуючи цi два пщходи, автори отримують компромiсний варiант класифкаци, мiрилом ефективностi якоТ зазвичай е, з одного боку, повнота охоплення класифка^ею наявних моделей управлшня запасами, а з шшого - вщсутнють у класифiкацiйнiй сiтцi "баластних комiрок", не представлених моделями. Користуючись цим критерiем, аналiзуватимемо на предмет вщокремлення класичних i проблемно-орiентованих моделей класифкацш Баранчi-Чiкана [9, с. 115].
У зазначенш класифкаци фiгуруе десять критерив декомпонування системи управлiння запасами, як-от: 1) ктькють номенклатур, 2) ктькють складiв, де запаси збер^аються, 3) характер постачання, 4) характер витрачання запаав, 5) урахування часовоТ компоненти, 6) цiльова функцiя, 7) правило замовлення, 8) наявнють поточного контролю за ктькютю запасiв, 9) урахування дефщиту i 10) урахування затримання постачань; за якими множина моделей управлшня запасами розбиваеться вщповщно на 2, 2, 2, 2, 2, 3, 8, 3, 3 i 5 груп. Отже, за умови лшшно'Т незалежност емнють даноТ класифкаци становить 34560 моделей. Упм, автори даноТ класифкаци подiлили моделi управлiння запасами лише на 12 груп (табл. 1).
Як можна пом^ити, деяк критерiТ не задiянi в класоутвореннi, в той час як iншi фiгурують досить часто. Теоретична емнють зазначених клаав, а також фактична Тх наповненiсть наведет в табл. 2.
Рiзнi рiвнi фактичноТ наповненостi класiв моделей управлшня запасами можуть свiдчити як про об'ективну взаемозалежнють мiж класифiкацiйними критерiями, що Тх враховано при класоутворенш, так i про певний суб'ективiзм авторiв класифiкацГТ щодо видiлення значущих, на Тхню думку, сполучень класифкацшних ознак. Не вiдкидаючи повнiстю другоТ причини, ми, втiм, схильнi вважати кореляцшш зв'язки мiж класифiкацiйними критерiями визначальним чинником обмеження реальноТ наповненост класифiкацiйноТ сiтки. Через це нам вбачаеться доцтьним використати класоутворюючу значущють рiзних критерив в якостi теТ' умовноТ межi, що нею можна вщокремити проблемно-орiентованi моделi вiд класичних. Слщ особливо наголосити, що окреслеш в такий спосiб категори проблемно-орiентованих i класичних моделей управлiння запасами е такими виключно в межах окремоТ класифiкацiйноТ схеми; тобто дан поняття е вiдносними не лише стосовно одне одного, а й стосовно обраноТ класифкацшноТ' схеми, яка виступае свого роду "системою координат". Звюно, нема пщстав вважати беззаперечними вищенаведен мiркування.
Таблиця 1
Задiянiсть критерив у класифiкацiйнiй схемi Баранчi-Чiкана
критерп
номер класу кiлькiсть номенклатур т Ч а алк с л т о 'т ь Е; 'т характер постачання характер витрачання урахування часу цшьова функщя правило замовлення поточний контроль за кiлькiстю запаав урахування дефщиту урахування затримання постачань
I д д (в.д)
II д д
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2006, № 3(19) 5
номер класу критерм
кшькють номенклатур т алк с л т и 'т ь характер постачання характер витрачання урахування часу к 'и к н у ■е- га в о ь ц 'и правило замовлення поточний контроль за кiлькiстю запасiв урахування дефiциту урахування затримання постачань
III д с (Ш
IV д с (t,S)
V д с (s,q)
VI д с
VII с с
VIII дин
IX зтз
X багато
XI багато
XII н
Умовн позначки: д - детермлнованл, с - стохастичы, дин - динамiчнi, н - надiйнiсть, зтз - змлнна точка замовлення)
Таблиця 2
Теоретична емнють i фактична наповненють класiв моделей уnравлiння запасами
(теоретична eмнiсть розраховуеться виходячи з припущення про незалежнють критерiíв класифiкацií)
номер класу теоретична емнють абсолютна фактична наповненють [9, с. 117] вщносна фактична наповненють
I 59 26 43,8%
II 119 16 13,5%
III 59 14 23,6%
IV 59 29 48,8%
V 59 24 40,4%
VI 59 28 47,1%
VII 475 38 8,0%
VIII 2880 39 1,4%
IX 1901 25 1,3%
X 5760 51 0,9%
XI 11520 21 0,2%
XII 7680 23 0,3%
Висновки та напрямки подальшого дослiдження. Якщо теза про наближувану насиченють сучасноТ теорп управл1ння запасами (тобто за тепер1шн1х уявлень про об'ект моделювання) е правильною, то прогнозування напрямку подальшого розвитку теори управл1ння запасами може опинитись плщним на основ! анал1зу тенденц1й розвитку проблемно-ор1ентованих моделей. Дослщження тенденц1й розвитку проблемно-ор1ентованих моделей управлшня запасами ускладнюеться багатьма факторами - насамперед, це принципова складнють у щентифкуванш кожноТ конкретно!' модел1 як класичноТ чи проблемно-ор1ентованоТ через змютову невизначен1сть терм1н1в.
В статп запропоновано методику щодо в1дмежування проблемно-ор1ентованих I класичних моделей управлшня запасами на основ! анал1зу р1вн1в
6
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2006, № 3(19)
фактичноТ "наповненосл" класифiкацiйних груп моделей управлшня запасами в однiй з найоптимальшших класифiкацiйних схем (мiрилом ефективностi якоТ е, з одного боку, повнота охоплення наявних моделей управлшня запасами, а з шшого - вщсутнють "баластних комiрок", не представлених моделями). Потенцшно цiкавими е, на наш погляд, результати, що Тх можна отримати, ствставивши класи моделей, ям "пiдпадають" пiд проблемно-орiентованi чи класичн в межах iнших класифiкацiй.
Л1ТЕРАТУРА
1. Исследование операций: В 2-х томах. Пер. с англ./Под ред. Дж. Моудера, С. Элмаграби. - М.: Мир, 1981. - Т.1. - 677с.
2. Рибнкова Н.О. Оц1нка емност1 теорп управл1ння запасами за темпами створення моделей i за показниками Тх таксоном1чного р1зноман1ття // Вюник Сх1дноукраТнського нац1онального ушверситету 1м. В. Даля. - 2006. - № 4(98). Ч. 2. - С. 144-150.
3. Рейльян Я.Р. Аналитическая основа принятия управленческих решений. - М.: Финансы и статистика, 1989. - 206 с.
4. Экономико-математические методы в анализе хозяйственной деятельности предприятий и объединений /Бутник-Сиверский А.Б. и др. - М.: Финансы и статистика, 1982. - 200 с.
5. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория хозяйственной деятельности. - М.: Финансы и статистика, 1987. - 287 с.
6. Ульянченко О.В. Дослщження операцм в економщк - Харгав: Гриф, 2002. - 580 с.
7. Татевосов К.Г. Нормативные расчеты равномерного производства в серийном машиностроении. - М.-Л.: Машиностроение, 1961. - 438 с.
8. Рыжиков Ю.И. Теория очередей и управление запасами. - С.-Пб: Питер, 2001. - 384 с.
9. Inventory models. / Ed. by A. Chican. - Budapest: Akademiai kiado, 1990. - 419 pp.
Стаття надмшла до редакцп 10.07.2006 р.
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2006, № 3(19)
7
