CC BY
26
7. Glimelius B. Rectal cancer: ESMO clinical practice guidelines for diagnosis, treatment and follow-up / B. Glimelius, L. Pahlman, A. Cervantes // Ann. Oncol. - 2010. - Vol. 21, suppl 5. - P. 82-86
8. Sahani D.V. Assessing tumor perfusionand treatment response in rectal cancer with multisection CT: initial observations / D.V. Sahani,
S.P. Kalva, L.M. Hamberg [et all.] // Radiolodgy. - 2005. - Vol. 234, № 3. - P. 785-792. 9. Eisenhauer E. New response evaluation criteria in solid tumours: Revised RECIST guideline (version 1.1) / E. Eisenhauer, P. Ther-asse, J. Bogaerts [et all.] // Eur. Jour, of Can. - 2009. - Vol. 45. - P. 228-247.
Реферат
СПИРАЛЬНАЯ КОМПЬЮТЕРНАЯ ТОМОГРАФИЯ В ОЦЕНКЕ ЭФФЕКТИВНОСТИ НЕОАДЪЮВАНТНОГО ХИМИОЛУЧЕВОГО ЛЕЧЕНИЯ МЕСТНОРАСПРОСТРАНЕННЫМ РАКОМ ПРЯМОЙ КИШКИ Васько Л.М.
Ключевые слова: рак прямой кишки, неоадъювантная химиолучевая терапия, спиральная компьютерная томография.
Изучены возможности использования спиральной компьютерной томографии для оценки эффективности неоадъювантной химиолучевой терапии у больных с местнораспространенным раком прямой кишки. Материалы и методы: С помощью компьютерной томографии обследовано 85 больных с местнораспространенным раком прямой кишки до и после проведения неоадъювантной химиолучевой терапии. Изменения, полученные при компьютерной томографии в динамике, изучены качественно и количественно. Результаты Установлено, что практически все исследуемые пациенты имеют достаточно выраженные положительные изменения (уменьшение размера опухоли, а также инфильтрации опухолевым процессом кишечной стенки и параректальной клетчатки с уменьшением ее плотности). В дальнейшем всем больным было выполнено операции в радикальном объеме. Вывод: Компьютерная томография - информативный метод исследования не только распространения опухолевого процесса в прямой кишке и состояния параректальной клетчатки и лимфатических узлов, но и достаточно объективный метод оценки результатов предоперационной химиолучевой терапии.
Summary
HELICAL COMPUTED TOMOGRAPHY IN EVALUATING THE EFFICACY OF NEOADJUVANT CHEMORADIOTHERAPY FOR LOCALLY ADVANCED RECTAL CANCER Vasko L.M.
Key words: colorectal cancer, neoadjuvant chemoradiotherapy, helical computed tomography.
This paper is devoted to the use of helical computed tomography for evaluating the effectiveness of neoadjuvant chemoradiotherapy in patients with locally advanced rectal cancer. Materials and Methods: 85 patients with locally advanced rectal cancer before and after neoadjuvant chemoradiotherapy were examined by computed tomography. The changes obtained by CT in the dynamics were studied qualitatively and quantitatively. Results. It was found out that almost all the patients in this study demonstrated quite marked positive changes (reduction in tumour size, extension of tumour infiltration into the intestinal wall and adrectal fibre with a decrease in its density). Subsequently, all the patients were performed on radical surgeries. Conclusion: Computed tomography is an accurate method for studying not only the spread of tumour in the rectum and the state of ad rectal tissue and lymph nodes, but rather an objective method of assessing the results obtained by preoperative chemoradiotherapy.
УДК 616.22-006.6 Жукова Т.О., Сулиз Т.О.
ОБГРУНТУВАННЯ ПЕРЕВАГ ОПРОМ1НЕННЯ В РЕЖИМ1 МУЛЬТИФРАКЦП НАД ТРАДИЦ1ЙНИМ ЗА ПОКАЗНИКАМИ ЯКОСТ1 ЖИТТЯ
ВДНЗУ «Украшська медична стоматолопчна акаде1^я», м. Полтава
Даючи в'дпов'дь на поставлен запитання стало очевидним, що 17 (68%) хворих на РГ та РГГ (Т2-3N0M0) можуть лкуватися консервативно, уникнувши iнвал'дизуючого оперативного втручання. Поеднання мультифрак^йно)' променево)' терапй та х'ш'ютерап'й може бути самостйним методом лкування РГ та РГГ при II та Ill стад'ях захворювання, що приводить до значно менших порушень основних показник'т гомеостазу нiж при застосуванн класичних методик лкування. Без рецидивний перод виживання у пацiентiв, що отримали розроблений нами метод х'ш'юпроменево)' терапй, був достов'рно тривалшим (36±6м'ю.) в пор!внянн!' з патентами, що лкувались за тради^йними методиками (24 ± 4 мю.)
Ключов1 слова: опром1нення, режим мультифракцп, якють життя.
Стаття е фрагментом iнiцiативно'íакадемiчноíнауково-дослiдноíроботи ВДНЗУ «УкраГнська медична стоматологiчна ака-демiя»: «Вродженi та набутi морфофункцiональнi порушення зубо-щелепно)' системи, органiв i тканин голови та ши)' )х дiаг-ностика, хiрургiчне та консервативне лкування» (№ державно)'реестрацп 0111 U 006301).
Вступ Па^енти, як страждають на рак гортан (РГ) та
Згщно з сучасними лтературними даними по гортаноглотки (РГГ), складають до 60-70 % вЩ
3 . загального числа хворих з виявленими
вщношенню до вах злоякюних пухлин раки гор- ^
; с со/ злоякюними новоутвореннями верхых дихаль-
таш i гортаноглотки припадае на частку 5-6%. if г «
них шляхiв. За даними Нацюнального канцер-реестру, захворюванють глотки (гортаноглотки) становить 5,0 на 100 тис. населення у жшок, та 9,6 на 100 тис. населення у чоловтв. Висока частота шфтьтративного характеру пухлинного ураження, вщсутнють характерних скарг i патогномошчних клiнiчних симптомiв часто пе-решкоджають проведенню своечасноТ диферен^альноТ дiагностики запальних i пух-линних змш. З цiеТ причини в 60-70% злоякюного пухлинного ураження при раку горташ i гортаноглотки дiагностуеться тiльки на III i IV стадiях захворювання, а частота дiагностичних помилок сягае 45%. Радикальне видалення пухлини неминуче призводить до стшкоТ' втрати працездатностi хворих через по-рушення функцiТ ковтання, дихання, мовлення, втрати со^альноТ адаптацiТ. Все це е основною причиною вщмови хворих вщ хiрургiчного лку-вання, нав^ь коли воно може бути ефективним. Моментом вибору залишаеться можливiсть збе-реження органу та застосування хiмiопромене-вого лiкування. Але питання послщовносп про-ведення променевоТ та хiмiотерапiТ, питання фракцiювання, пошук шляхiв подолання радю-резистентностi пухлини та захист здорових тканин залишаеться нагальним. Останшм часом питання якост життя онкохворих пюля спе^аль-ного лкування приймае все бiльшу актуальнiсть, яка пов'язана з даними кореляци його рiвня з показниками виживаностi хворих (Ульрих Е.А. и соавт., 2007; Buckley J.G., 2000). Необхщно та-кож пiдкреслити, що якщо 20-30 рош назад ос-новним видом радикального лкування онкохворих було хiрургiчне, то в теперiшнiй час частше в цих цiлях використовують консервативнi мето-ди терапiТ (Брюзпн В.В., 2004; Горбунова В.А., 2007). Таким чином, дослщження направленi на розробку нових та удосконалення юнуючих ме-тодiв лiкування хворих на рак горташ та гортаноглотки, як вщмовились вiд операцiТ або мали до неТ протипоказання, залишаються важкими та не вирiшеними задачами онкологи.
Мета дослщження
Пошук покращення результат лiкування хворих на рак горташ та гортаноглотки за допо-могою вибору iндивiдуально обфунтованих лку-вальних заходiв.
Матерiал та методи
Матерiалом нашого дослiдження були ре-зультати хiмiопроменевого лiкування хворих на РГ та РГГ. Мошторинг проведено iз 108 хвори-ми, яким на пiдставi всебiчного комплексного обстеження було констатовано наявнють РГ та РГГ II - Ill стадш i вони були розподiленi на двi групи, якi в свою чергу розподтеш на двi пщгру-пи. Хворi включалися в дослщження пюля одер-жання iнформацiйноТ згоди на проведення дiаг-ностичних i лiкувальних манiпуляцiй, якi перед-бачеш протоколом дослiдження. Критерiями
включення були XBopi на РГ та РГГ 11-111 ст., Т2-3N0-1M0. Bei цi пацieнти вщмовилися вiд оперативного лiкування або у них були протипоказання до операцп. BiK пацieнтiв вщ 32 до 75 рокiв включно. Критерiями виключення е смерть патента, що не пов'язана з кл^чним перебiгом РГ та РГГ або вщмова пацiента та його родичiв вiд участi у дослiдженнi. При аналiзi дослiджуваних груп за статтю виявлено, що в обох дослщжуваних групах чоловiкiв було бiльше - 49 (87,5 %) та 46 (88,5 %) вiдповiдно. Загалом, первинний рак локалiзувався в грушоподiбних синусах (66,6%). За формою росту ракова пухлина мала рiзновиди екзоф^ну у 18 хворих (16,7%), ендоф^ну 31 (28,7%) i змiшану у 59 па^етчв (54,6%). Морфологiчна верифка^я пухлинноТ тканини показала, що високодиференцшована форма
плоскоклiтинного раку малася у 76 (70,4%) хворих, помiрно диференцшована у 14 пацiентiв (13%), а низькодиференцшований варiант плоскоклiтинного раку дiагностований в 18 (16,7%). Тривалють захворювання до початку спецiалiзованого лкування е важливим фактором, що впливае на його результати. ДостовiрноТ рiзницi за даним критерiем в дослщжуваних групах - не було. Цей термш у 26 хворих (24,1%) дорiвнював 3 мюяцям, у 32 (29,6%) па^етчв до початку лкування пройшло вiд 3 до 6 мюя^в, у решти 60 (55,5%) оаб лiкування розпочато пiсля 6 мюя^в. Згiдно з от-риманими даними, в 75,9% випадках спецiалiзоване лкування розпочато пiзнiше 3 мiсяцiв пюля появи кл^чних симптомiв рака ГГ та РГ.
Результати та обговорення
Дистанцшну гамма терапш (ДГТ), як само-стшний метод лiкування отримало 56 хворих I групи, що склало 64,3% вщ загального числа спостережень, як мали рак гортаноглотки Т2-3N0-1М0.
Так: 1 пiдгрупа - 31 хворий на РГ та РГГ II-III ст. (порiвняння) - отримували опромшення за класичною методикою в статичному режиму а саме, 65 - 70Гр на пухлину за 35 - 37 фракцш (по 2,2Гр). На першому етап лiкування СВД становить 40Гр, далi роблять перерву на 3 тижш для вщухання променевих реакцш. Якщо пiсля першого етапу регреая пухлини перевищуе 40 -50%, то ДГТ продовжують до СОД 65 - 70Гр.
2 пщгрупа - 25 хворих на РГГ II-III ст. (дослщ) - променева тератя в режимi мультифракцш-вання денноТ дози: по 1, 1 Гр 2 рази на день з перервою в 4 години до СОД 70 - 74Гр в режимi розщепленого курсу з виршенням питання про ефективнють або подальше хiрургiчне лкування.
Дистанцiйна гамма терапiя (ДГТ) проводилась за допомогою дистанцiйного гамма-апарату TERAGAM з двох зустрiчних полiв. До початку лн кування всi хворi пiддавалися ретельнiй фiзико-дозиметричнiй пщготовщ складалася iндивiдуа-
льна топометрична карта. Вивчалися Mi^eBi (шкiра, слизов^ npoMeHeBi реакци', безпосереднiй ефект, вщдалеш результати променевоТ терапи'.
ДГТ отримали 56 хворих, з яких - чоловшв 86,6% i 13,4%. Хворих молодого вку до 29 рокв не було, вiд 30 до 39 рокв був 1 хворий (1,8%), вщ 40 до 49 рокв було 9 пацieнтiв (16%), у вiцi 50-59 рокiв дане лкування отримали 19 осiб (33,9%). Найбтьша кiлькiсть - 27 патента (48,2%) припадае на осiб похилого вку (60-75 та бiльше). Таким чином, серед па^енпв, якi отри-мували променеве лiкування, як самостшну те-рапiю, 82,1% склали люди похилого та старечого вку, у яких, як правило, мають мюце супутнi захворювання, через як проведення операцiï про-типоказано.
За формою росту переважала пухлина змн шаного росту - 28 хворих (50%), ендоф^ний рiст мали 9 па^етчв (16,1%), у решти дiагностовано екзоф^ну форму росту - 19 оаб (33,9%).
Пюля проведеного aнaлiзу стало очевидним, що пюля ДГТ за традицшними пщходами та в режимi мультифрaкцiювaння iстотнi вiдмiнностi мiж раншми променевими реaкцiями з боку шк-ри ши достовiрно менше виражеш у пaцiентiв 2 пiдгрупи (р<00,5). Так 3-4 ступiнь шкiрних реак-цiй у 1 пiдгрупi - 55,6%, а серед па^ен^в 2 пщ-групи - 17,2%. Ступшь реaкцiï слизовоТ оболонки горташ i гортаноглотки у па^етчв 1 та 2 пщгруп достовiрно рiзнилися. Так, ступiнь реaкцiï 4 ст. у па^етчв 1 пiдгрупи склав 40,7%, а у пaцiентiв 2 пщгрупи ступiнь реaкцiï 4 ст. не виявлено, що свщчить про бтьш виражений пошкоджуючий ефект при застосуванш трaдицiйноï ДГТ.
Основним ефектом дГт у даного контингенту па^етчв можна визнати стaбiлiзaцiю ракового процесу, яка вщзначена у 44,6%. У той же час в 26,8% випадках наступила часткова регреая пухлини, що значно впливае на якють життя хворих, покращуючи його, а також при можливост провести операцш або хiмiотерaпiю. При порiв-няльнiй оцiнцi безпосереднього ефекту ДГТ, як самостшного лiкувaння в залежност вiд показ-ника символу Т стало вщомо, повна регреая РГГ пюля звичайноТ ДГТ достовiрно чaстiше спостерiгaлося при Т2: 38,1% проти 17,1% T3. При оцшц частковоТ регресiï при раку гортаноглотки достовiрноï рiзницi не виявлено, а стабтн зaцiя пухлинного процесу при Т2 в 2рази частн ше вiдзнaченi, нiж при символi Т3. I в тому, i в шшому випадках провiдним безпосередшм ефектом пiсля ДГТ можна визнати часткову регреаю та стаб^зацш ракового процесу - 23,8% i 48,6% вщповщно. У той же час при Т2 часткова регреая раку гортаноглотки бтьш помина, шж при Т3. В цiлому при РГГ Т2 у 15 хворих (71,4%) реестрували повна або часткова регреая пухлини, a при Т3 -у 15 хворих (31,2%) па^ен-^в(р<00,5).
Повна регреая первинного раку гортаноглотки в^^чена у 13 хворих (23,2%) з 56 па^етчв,
яким ДГТ проводили як самостшну терашю. З них за час спостереження в 3 випадках (23%) виявлено рецидиви. Термши появи рецидиву первинноТ пухлини пюля ДГТ наступш - до 6 мн ся^в - 1 випадок, до 12 мюя^в - 1 випадок, бн льше 12 мюя^в - 1 випадок. Отже, в 66,6% випадках рецидиви раку гортаноглотки зареестро-ваш протягом 1 року пюля дистанцшноТ гамма терапи. Згщно отриманим даним пiсля ДГТ хворi на рак гортаноглотки - T2-3N0-1M0 до 5 рокiв доживають всього в 22,1% та 23,7% випадках в 1 та 2 пщгрупах вщповщно ^зниця не достовiр-на). При цьому протягом 1 року спостереження помирае майже кожен 2-й патент. Показники безрецидивноТ виживаносп, природно, ще нижч^ що потребуе пошуку нових методик лiкувaння даноТ категори пaцiентiв.
На наступному етaпi нашого дослiдження проaнaлiзовaно ефективнiсть хiмiопроменевого лкування в зaлежностi вiд особливостей проведено!' терапи'. Неоад'ювантна (передпроменева) хiмiотерaпiя проведена у II групi (n = 52) па^ен-там (48,1% вщ загальноТ кiлькостi дослiджених) на рак ГГ T2N0M0 мали 23 (44.2%), T3N0M0 - 29 (55.6%) хворих. В 24 (46,2% випадках хiмiопро-меневе лкування отримали хворi старше 60 ро-кв. У вiцi 50-59 рокiв даний вид лкування про-водилося в 20 (31,7%) спостереженнях; 40-49 рокв-26,8%, а до 30 рокв 1 патент (2,4%). За формою росту пухлини переважала змшаний тип. Вiн вщзначений в 21 випадку (51,2%), на другому мюц - ендофiтнa форма - у 13 хворих (31,7%). Вс 52 особи отримували одночасне хн мюпроменеве лiкувaння.
1 пщгрупа - 27 хворих на РГГ II-III ст. (порiв-няння): полiхiмiотерaпiя (ПХТ): цисплатин, 5-ФУ (двома повторними курсами з штервалом в 3 тижш). Пюля перерви в три тижня проводять опромшення за класично!' методикою в статичному режиму а саме СВД 65 - 70 Гр. на пухлину за 35 - 37 фракцш РВД по 2,2Гр. На першому етап лкування СВД становить 40Гр, дaлi роб-лять перерву на 3 тижш для вщухання промене-вих реакцш. Якщо пiсля першого етапу регреая пухлини перевищуе 40 - 50% опромшення про-довжують.
2 пщгрупа - 25 хворих на РГГ II-III ст. (дослщ): полiхiмiотерaпiя (ПХТ): цисплатин, 5-ФУ (двома повторними курсами з штервалом в 3 тижш). Пн сля перерви в три тижня проводять шдукцшну полiхiмiотерaпiю 5-ФУ та цисплатш та парале-льно розпочинають перший етап опромшення з мультифракцшванням денноТ дози 2,4Гр (1,2Гр + 1,2Гр) з перервою мiж фрaкцiями в 4 години до СВД 40Гр. 5 р/тижд. в режимi розщепленого курсу.
При оцшц ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту у па^етчв на РГГ II групи ос-новноТ (дослщно'0 пiдгрупи нудота i блювота вiдмiченi у 10 хворих (40%), дiaрея, яка не потребуе переривання лкування, мала мюце в 1
випадку (4%), а у 5 па^енпв (20%) зареестрова-Hi змши з боку слизово'' оболонки порожнини рота i глотки у виглядi пперемп. У хворих на РГГ контрольно!' пщгрупи аналогiчнi ускладнення ви-явлено у таких сшввщношеннях: минуща нудота, блювота - у 17 оаб (63%), дiарея, яка не потре-буе переривання лкування у 7 хворих (25,9%) змши слизово'' оболонки порожнини рота i глотки у виглядi пперемп - у 20 па^етчв (74,1%), з них у 12 - з дтянками накладення фiбрину.
Таким чином, нудота i блювота були досить частим проявом ускладнень з боку ШКТ у дано!' категорп хворих пюля обох схем полiхiмiотерапiï, проте достовiрноï рiзницi за цим критерiем в обох дослiджуваних пiдгрупах не спостер^алося. Натомiсть такi критерiï як дiарея та змiни з боку слизово'' оболонки порожнини рота i глотки показали ч^ку кореляцш у хворих на рак ГГ контрольно' групи.
З метою визначення впливу на оргашзм ХПТ у па^етчв II групи з РГ та РГГ було проаналiзо-вано 26 рiзних лабораторних параметрiв, що вн дображають особливостi функцюнального стану основних систем життезабезпечення.
Проаналiзувавши отриманi результати, було встановлено, що у па^ен^в 1 пiдгрупи (контроль) та з 2 пщгрупи (дослщ) в динамiцi кл^чно-го переб^у хвороби основнi показники загально-го аналiзу кровi рiзнилися.
Рiвень лейкоцитiв в 1 пiдгрупi був достовiрно вищий за рiвень лейкоцилв 2 пiдгрупи (19±0,26х10э/л та 19+0,31 х109вщповщно). Також корелювали показники ШОЕ. Рiвень ШО6 у хворих на рак ГГ та РГ 1 пщгрупи на 15 добу пюля ХПТ був достовiрно вищим (46+1,2 та 22+0,09 вщповщно). З вищевикладеного випливае, що порушення гомеостазу у па^ен^в 1 (контрольно') пщгрупи достовiрно бiльш вираженi, нiж у па^етчв 2 (дослщжувано') пiдгрупи. Аналiзуючи основнi показники гемостазу у па^ен^в з рГг та РГ I i II пщгрупи дшшли висновку, що лише показники тромбоци^в та фiбриногену мають вiрогi-дн вiдмiнностi, причому у пацiентiв 1 (порiвня-льно') пiдгрупи, якi отримували ХТ та ДГТ за традицшними пщходами, змiни гомеостазу за цими показниками достовiрно бiльш вираженi, шж у пацiентiв 2 дослщно''' пщгрупи, як отримували ХТ в поеднанн з ДГТ в режимi мультифра-кцiювання.
Пiдводячи пiдсумок всьому вищесказаному, стае очевидним, що у па^ен^в 1 (контрольно') пщгрупи, як отримували ХТ та ДГТ за традицшними пщходами, порушення гомеостазу деякими основними лабораторними показниками, що ш-формують про основы процеси життезабезпечення, достовiрно бтьш виражеш, ыж у па^ен-тiв 2 (дослщно'') пiдгрупи, якi отримували ХТ в поеднанн з ДГТ в режимi фракцiювання, що дае пщстави рекомендувати пропонований нами принцип ХПТ для застосування в кл^чнш прак-тицi.
Висновки
Порiвняльний аналiз безпосереднього ефекту ПХТ i ПТ показав наступн результати, що повна регреая пухлини вiдмiчалася частiше при засто-суваннi пропоновано' нами схеми ХПТ та ДГТ (37% та 48% у па^енпв 1 та 2 пщгруп вщповщ-но), але ця рiзниця не достовiрна. Та враховую-чи факт, що при Хт та традицiйна ДГТ виявленi бтьш глибок порушення функцiювання органiв та систем, про що шформують дат лабораторних дослщжень, бiльш доцтьне застосування запропонованi нами ХТ та ДГТ в режимi муль-тифракцшвання. Ще бiльше на користь нашо' методики лiкування хворих на РГ та РГГ свщ-чить той факт, що прогресування пухлинного процесу па^енпв 2 (дослщно') пщгрупи не було, а серед хворих на РГГ 1 пщгрупи - прогресування процесу в^^чене в 7,4% випадш, причому ця рiзниця достовiрна (p<0,05).
Литература
1. Аниськина B.C. Нестандартная тактика лечения больной с продолжительным ростом рака гортаноглотки после радикального курса лучевой терапии / B.C. Аниськина, М.В. Неклюдова, А.П. Федотов [и др.] // Медицинская консультация. - 2000. - № 2. - С. 31-33.
2. Балеева Н.З. Химиотерапия в сочетании с функционально-щадящей хирургией рака гортаноглотки / Н.З. Балеева // Опухоли головы и шеи: диагностика, лечение : Матер. Всерос. конф. РАМН. СО, Томский научный центр. - Томск, 1994. - С. 15-19.
3. Бяхов М.Ю. Варианты комплексного лечения местнораспрост-раненного рака полости рта и глотки / М.Ю. Бяхов, В.П. Харчен-ко, Э.К. Возный // Вопросы онкологии. - 1999. - № 2. - Т. 45. -С. 172-176.
4. Василенко И.Л. Разработка радиохирургического способа лечения злокачественных опухолей гортани и гортаноглотки / И.Л. Василенко, А.Ф. Поликарпов, Д.А. Пастушко // Сибирский онкологический журнал. 2008. - № 1. - С. 27.
5. Виноградов В.М. Основные принципы химиолучевой терапии / В.М. Виноградов // Тр. III съезда онкол. и радиол, стран СНГ. -2004. - С. 329-330.
6. Гладилина И.А. Отдаленные результаты мультифракциониро-ванного облучения больных раком горта-ноглотки III- IV стадии заболевания / И.А. Гладилина, Б.М. Алиева, Г.В. Голдобенко // Вопросы онкологии. - 2000. - № 1. - Т 46. - С. 44-49.
7. Карасева В.В. Эффективность полихимиотерапии цисплатином, метотрексатом и 5. фторурацилом при неоперабельных формах плоскоклеточного рака области головы и шеи / В.В. Карасева, В.Г. Степанов, В.В. Королев // Вопросы онкологии. - 1992. - № 2. - С. 205-207.
8. Карасева В.В. Предоперационная химиотерапия в комплексном лечении плоскоклеточного рака органов полости рта и ротоглотки / В.В. Карасева, З.Д. Кицманюк, Е.Б. Миронова // Российский онкологический журнал. - 1997. - № 4. - С. 40-43.
References
1. Aniskina B.C. Nestandartnaja taktika lechenija bolnoj s prodolzhitelnym rostom raka gortanoglotki posle radikalnogo kursa luchevoj terapii / B.C. Aniskina, M.V. Nekljudova, A.P. Fedotov [i dr.] // Medicinskaja konsultacija. - 2000. - № 2. - S. 31-33.
2. Baleeva N.Z. Khimioterapija v sochetanii s funkcionalno -shchadjashchej khirurgiej raka gortanoglotki / N.Z. Baleeva // Opukholi golovy i shei: diagnostika, lechenie : Mater. Vseros. konf. RAMN. SO, Tomskij nauchnyj centr. - Tomsk, 1994. - S. 15-19.
3. Bjakhov M.U. Varianty kompleksnogo lechenija mestnorasprostranennogo raka polosti rta i glotki / M.U. Bjakhov, V.P. Kharchenko, EH.K. Voznyj // Voprosy onkologii. 1999. - № 2. -T. 45. - S. 172-176.
4. Vasilenko I.L. Razrabotka radiokhirurgicheskogo sposoba lechenija zlokachestvennykh opukholej gortani i gortanoglotki / I.L. Vasilenko, A.F. Polikarpov, D.A. Pastushko // Sibirskij onkologicheskij zhurnal. - 2008. - № 1. - S. 27.
5. Vinogradov V.M. Osnovnye principy khimioluchevoj terapii / V.M. Vinogradov // Tr. III sezda onkol. i radiol, stran SNG. - 2004. - S. 329-330.
6. Gladilina I.A. Otdalennye rezultaty multifrakcionirovannogo obluchenija bolnykh rakom gortanoglotki III- IV stadii zabolevanija / I.A. Gladilina, B.M. Alieva, G.V. Goldobenko // Voprosy onkologii. -2000. - № 1. - T 46. - S. 44-49.
7. Karaseva V.V. Ehffektivnost polikhimioterapii cisplatinom, metotreksatom i 5-ftoruracilom pri neoperabel'nykh formakh ploskokletochnogo raka oblasti golovy i shei / V.V. Karaseva, V.G. Stepanov, V.V. Korolev // Voprosy onkologii. - 1992. - № 2. - S. 205-207.
8. Karaseva V.V. Predoperacionnaja khimioterapija v kompleksnom lechenii ploskokletochnogo raka organov polosti rta i rotoglotki / V.V. Karaseva, Z.D. Kicmanjuk, E.B. Mironova // Rossijskij onkologicheskij zhurnal. - 1997. - № 4. - S. 40-43.
Реферат
ОБОСНОВАНИЕ ПРЕИМУЩЕСТВ ОБЛУЧЕНИЯ В РЕЖИМЕ МУЛЬТИФРАКЦИИ НАД ТРАДИЦИОННЫМИ ПОКАЗАТЕЛЯМИ КАЧЕСТВА ЖИЗНИ Жукова Т.А., Сулиз Т.А.
Ключевые слова: облучение, режим мультифракции, качество жизни.
Давая ответ на поставленные вопросы, стало очевидным, что 17 (68%) больных на РГ и РГГ (T2-3N0-1M0) могут лечиться консервативно, избежав инвалидизующего оперативного вмешательства. Сочетание мультифракционной лучевой терапии и химиотерапии может быть самостоятельным методом лечения РГ и РГГ при II и Ill стадиях заболевания, которое приводит к значительно меньшим нарушениям основных показателей гомеостаза чем при применении классических методик лечения. Без рецидивный период выживания у пациентов, которые получили разработанный нами метод хи-миолучевой терапии был достоверно более длительным (36±6мю.) по сравнению с пациентами, которые лечились за традиционными методиками (24 ± 4 мес.).
Summary
SUBSTANTIATION OF ADVANTAGES OF MULTIFRACTIONAL IRRADIATION OVER TRADITIONAL LIFE QUALITY RATING Zhukova T.A., Suliz T.A.
Key words: multifractional radiotherapy, survival period, side effect.
This study has shown that 17 (68%) patients in the RG and WPG (T2-3N0-1M0) can be treated conservatively, avoiding incapacitating surgery. Combining multifractional radiotherapy and chemotherapy can be an independent method of treatment WP and at WGH II and III stages, which leads to much easier disturbances of the basic homeostasis indices compared conventional methods of treatment. No recurrent survival period in the patients who have received the method of chemo-radiotherapy we suggested is significantly longer (36 ± 6 months.) compared with the patients who have been treated by conventional methods (24 ± 4 months.).
УДК [616.127-005.8-036.11:616.379-008.64]-018.74-078:57.083.3:577.112.853 За/шна Т.С., Ц'венко В.М., Глебова О.В., Сапричова Л.В., Леондова В.1.
ДИНАМ1КА МАРКЕР1В ПОШКОДЖЕННЯ ЕНДОТЕЛ1Ю - SVE-КАДГЕРИНУ, SCD40-ЛIГАНДУ ТА ФАКТОРУ В1ЛЛЕБРАНДА У ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ 1НФАРКТ М1ОКАРДА З СУПУТН1М ЦУКРОВИМ Д1АБЕТОМ 2 ТИПУ
Харшсыкий нацюналыний медичний ушверситет, м. Харш
В робот! вивчали динамку маркерiв пошкодження ендотелю - sVE-кадгерину, sCD40L та фактору В'шлебранда при гострому iнфарктi мокарда з супутн'ш цукровим д'абетом 2 типу. Необх'дно в'дзначити наявнсть пдвищених рiвнiв sVE-кадгерину, sCD40L та фактору ВЛлебранда у хворих в 1-й день гострого нфаркту м'юкарда, бльш значних за наявност/ супутнього цукрового д'абету 2 типу (1,79±0,03 нг/мл, 3,84±0,03 нг/мл та 2,01±0,03 нг/мл вдповдно), ыж у хворих без нього (1,47±0,03 нг/мл, 3,28±0,06 нг/мл та 1,54±0,03 нг/мл вдповдно). До 10-го дня вдбуваеться зниження цих показник'т бльш значне у хворих без супутнього порушення вуглеводного обману (1,07±0,03 нг/мл, 2,43±0,06 нг/мл та 1,3±0,03 нг/мл в'дпов'дно), порiвняно з хворими на цукровий д'абет 2 типу (1,48±0,03 нг/мл, 3,06±0,05 нг/мл та 1,68±0,03 нг/мл в'дпов'дно), що вказуе на обтяжуючий вплив '¡нсулнорезистентност'! та гтерглкеми на процеси в'дновлення ендотелю на тлi терапи.
Ключов1 слова: гострий Ыфаркт мюкарда, цукровий д1абет 2 типу, sVE-кадгерин, sCD40L, фактор Втлебранда.
Дослiдження проведено в рамках науково-дослiдноi' роботи кафедри внутрiшньоi' медицини №2, клнЧноГ iмунологii' та алергологп Харювського нацонального медичного унiверситету: "Профiбротичнi, iмунозапальнi фактори i анемЧний синдром як маркери прогнозу у хворих на хронiчну серцеву недостатнсть при iшемiчнiй хворобi серця i цукровому дiабетi 2 типу в рамках кардiоренального континуума" (№ держреестрацп 0111и003389); 2014-2016 рр.
Вступ
Зпдно iз результатами наукових дослщжень ендотелш безпосередньо залучений до каскаду патолопчних змш в стшц вшцевоТ' артерп при атеротромбозi [3]. Запалення ендотелюци^в, посилене актива^ею тромбоци^в за участю ма-крофапв, призводить до розриву атеросклеро-тичноТ бляшки та тромбозу судини [5]. 1нсулшо-резистентнють та гiперглiкемiя, спричинен цук-
ровим дiабетом 2 типу (ЦД 2 типу), лише погли-блююты процеси дезштеграцп ендотелюципв [1]. Через це вивчення динамки маркерiв пошкодження ендотелш може слугувати предиктором несприятливих змш у судинах серця, що спосте-р^аютыся при гострому шфаркт мюкарда (Г1М).
sVE-кадгерин - це молекула кштинноТ' адгезп, яка за нормалыних умов забезпечуе щтынюты контакту ендотелюци^в мiж собою, зменшуе
