CC BY
51
Реферат
ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВЫЕ ПРОБЛЕМЫ ХОСПИСНОЙ И ПАЛЛИАТИВНОЙ ПОМОЩИ В УКРАИНЕ Биланов О.С., Зинченко Н.А.
Ключевые слова: паллиативная, хосписная помощь, инкурабельные больные, философия права, философско-правовые проблемы медицины
Развитие отечественной системы паллиативной и хосписной помощи имеет особенное значение в современных реалиях, когда количество неизлечимых больных постоянно увеличивается. За оценками експертов, в Украине каждый год почти полмиллиона инкурабельных больных нуждаются в хоспи-сно-паллиативной помощи. Философия паллиативной помощи - как можно лучшее качество жизни больного человека, а правовые аспекты - защита личностных и гражданских прав инкурабельных больных. К сожалению, сегодня, когда медицина достигла небывалых высот, такая важная отрасль медико-социальной работы, как паллиативная помощь, отошла на второй план. В Украине делаются только первые шаги в направлении создания государственной системы подготовки медицинских и социальных специалистов, способных оказать паллиативную помощь. Отечественное законодательство требует дальнейших реформ в такой важной отрасли, как охрана здоровья, в том числе и паллиатив-но-хосписной помощи.
Summary
PHILOSOPHICAL AND LEGAL ISSUES OF HOSPICE AND PALLIATIVE SUPPORT IN UKRAINE Bylanov O.S., Zinchenko N.A.
Key words: palyatyvnaya, hospysnaya assistance, unremediable Patients, philosophy of law, philosophical and legal issues, medicine
The development of the national system of palliative and hospice care is of particular importance in today's realities, when the number of incurable patients is constantly increasing. According to the expert estimates, every year in Ukraine nearly a half of a million incurable patients need hospice and palliative care. The philosophy of palliative care is to provide the best possible quality of life of the sick persons, and the legal aspects is aimed at protecting personal and civil rights of incurable patients. Medicine has reached unprecedented heights, but such an important branch of medical and social work as palliative care is on the background. Ukraine has just start stepping towards the development of state system of training for health and social professionals able to provide palliative care. Domestic legislation requires further reforms in such important sectors as health care, including palliative and hospice care.
УДК 614.2-057.17:378
Лехан В.М., Крячкова Л.В., Заярський М.1., Максименко О.П. ОБ^РУНТУВАННЯ НЕОБХ1ДНОСТ1 ФОРМУВАННЯ УПРАВЛ1НСЬКИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ У Л1КАР1В НА ДОДИПЛОМНОМУ ЕТАП1IX НАВЧАННЯ ТА П1ДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТ1 П1ДГОТОВКИ УПРАВЛ1НСЬКИХ КАДР1В СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я
Державний заклад «Днтропетровська медична акаде1^я МОЗ Укра'ни»
У статт/ проаналзовано стан пдготовки спецiалiстiв кер'тно)'ланки охорони здоров'я, починаючи з додипломного р'тня навчання. Обфунтован'1 вдповд на проблемнi запитання: на баз яких спеца-лiстiв готувати менеджер'¡в охорони здоров'я; яка система пдготовки керiвних медичних кадр'т е найбльш ефективною, як напрями удосконалення п'юлядипломно)' освти е прiоритетними та як управлiнськi компетентност/ необх'дн'! формувати у лiкаря на додипломному етап. Ключов1 слова: кер1вники заклад1в охорони здоров'я, додипломна I глслядипломна осв1та, управлЫсью компетенцп.
Специфка об'екта управлшня - системи охо- фшансових засобiв або шших ресурав, як за-
рони здоров'я (ОЗ) робить керiвництво ним над-звичайно складним завданням, особливо в умо-вах перебудови галузк Однак переважна части-на управлшських методiв, що використовуються у закладах охорони здоров'я (ЗОЗ), запозичен або з радянсько'' модели або з шших галузей. Вони неефективн та не вщповщають основним завданням, що стоять перед системою ОЗ на сучасному етап розвитку. Модифкаци управлшня ЗОЗ останшх рош не стали кардинальними змшами застартих пiдходiв до менеджменту. У дiяльностi головних лiкарiв переважае господар-ча робота [4] та фандрейзинг - процес залучення
клад невзмозi забезпечити самостшно [6].
УкраТнськ вчен розробляють заходи щодо виршення проблеми удосконалення сфери управлшня охороною здоров'я [4 - 6], однак за-лишаеться недостатньо розробленим питання оцшки готовност органiзаторiв охорони здоров'я до професшноТ дiяльностi в нових умовах та Тх вщповщноТ професшноТ подготовки з позицш компетентюного пщходу, що i обумовило актуа-льнють проведеного дослщження.
Метою дослщження
Метою дослщження був аналiз стану пщгото-
вки спе^алюлв керiвно''' ланки охорони здоров'я для визначення перспективних шляхiв його удо-сконалення з позицш кометентюного пiдходу та обфунтування формування управлшських ком-петенцiй у лiкарiв на додипломному етапi Тх на-вчання.
Об'ект i методи дослщження
Для виконання поставлених завдань викори-стовувався комплекс методiв дослiдження: юто-ричний, бiблiосемантичний, соцiологiчний та со-цiально-психологiчний. Соцiологiчне опитування проводилося серед органiзаторiв охорони здоров'я (керiвникiв закладiв ОЗ, Тх заступникiв та ш.) за самостiйно розробленою анкетою. Со^а-льно-психологiчне дослiдження виконане за методикою М. Вудкока i Д. Френсiса «Аналiз управлшських обмежень» [2]. Дослiдженням охоплено 123 керiвника.
Статистичну обробку результатiв проводили за допомогою програмного продукту STATISTICA 6.1 (StatSoftInc., серiйний № AGAR909E415822FA) з використанням описових та аналггичних медико-статистичних методiв.
Результати дослщжень та 1х обговорення
На тепершнш час квалiфiкацiйнi вимоги до керiвникiв (ЗОЗ) передбачають наявнiсть повноТ вищоТ освiти за напрямом пiдготовки «Медицина», проходження штернатури за одшею зi спе-цiальностей медичного профтю з подальшою спецiалiзацieю через певний час практично!' дiя-льностi з «Оргашзаци i управлiння охороною здоров'я». 1нтернатури за даною спецiальнiстю в УкраТш не iснуe. Однак дискусшним питанням до теперiшнього часу, як у нашш краТнi [5, 6], так i за кордоном [9 - 15] залишаеться базова подготовка управлiнських медичних кадрiв.
единого стандарту щодо вирiшення цього пи-тання у краТнах европейського союзу не iснуе. У низц краТн (Болгарiя, Фiнляндiя, lталiя, Румушя та iн.) медична освiта для керiвникiв медичних закладiв е обов'язковою. В бiльшостi краТн Зах^ дноТ европи (Австрiя, Бельгiя, Данiя, Ымеччина та iн.) навпаки - медична спецiалiзацiя не е формальною вимогою, втiм, кандидати на посаду керiвника (здебiльшого спецiалiсти з вищою осв^ою в економiцi, управлiннi, со^альних науках тощо) добровiльно, та часто за власний кошт, отримують додаткове навчання за спе^а-льнютю «Управлшня охороною здоров'я» [5]. Провщним чинниками такоТ градаци е бтьш ви-сокий рiвень оплати прац практикуючих лiкарiв порiвняно з менеджерами, що зменшуе приваб-ливiсть для лiкарiв управлiнськоТ дiяльностi, та часте використання медицини у якост бiзнесу.
Деякi фахiвцi вважають, що подготовка управлiнцiв медичноТ галузi на базi вищоТ медичноТ освiти е необов'язковою. В якост аргументiв називають зростаючу важпивють для керiвника медичного закладу саме «загальних» управлш-ських знань, вмшь та навичок (управлшня ф^
нансами, маркетинг, закупiвлi, лопстика тощо). Прихильники даного пiдходу зазначають, що у випадку надання бтьшоТ автономи ЗОЗ в УкраТ-ж, клiнiчнi компетенци керiвникiв стануть менш важливими, а для управлiння закладом потрiбнi будуть адмiнiстратори, обiзнанi у фшансових, бухгалтерських та правових питаннях [5, 6].
Однак у англомовнш лiтературi зростае потiк публiкацiй про антагожзм, iснуючий мiж лiкарями i адмiнiстраторами-немедиками. Медичний персонал ЗОЗ витрачае багато свого робочого i не-робочого часу на критику керiвникiв без медичноТ осв^и, висловлюючи сумнiви щодо мотивiв ршень, якi вони приймають [9]. Цей конфлкт почав затихати, коли наприкшц 90-х рокiв минуло-го стол^тя з'явилася нова спецiальнiсть - лкар-адмiнiстратор (медичний менеджер). Серед Тх переваг називають те, що вони користуються б^ льшою довiрою у лiкарiв, а наявнiсть базовоТ медичноТ професи дозволяе Тм часлше (у порiв-няннi з Тх колегами немедиками) виступати про-ти управлшських ршень, наслiдки яких вони вважають непридатними для роботи [14]. Лшарь адмшютратори можуть реалiзувати дектька стратегiй щодо полiпшення управлiння, зокрема застосовувати бтьш прозорi комунiкацiТ мiж менеджерами i лiкарями та бтьшою мiрою залуча-ти лiкарiв до процесу прийняття управлiнських ршень [12].
На нашу думку, доцтьнють пiдготовки керiв-никiв ЗОЗ з числа практикуючих лiкарiв обумов-лена, перш за все, зб^ом технологи прийняття ршень в управлiнськiй та медичнш сферах, що передбачае всебiчний аналiз ситуацiТ, виявлен-ня юнуючих альтернатив вирiшення проблеми, визначення найбтьш ефективного шляху ТТ розв'язання та пошук нових альтернатив у разi неможпивостi втiлення рiшення у життя. Наша думка пщтверджуеться результатами досл^ джень закордонних фахiвцiв, якi доводять, що щеальними кандидатами на зайняття управлшських посад е хiрурги, як вiдзначаються швидю-стю реагування на проблемы ситуаци та анесте-зiологи, здатнi працювати за ч^ким алгоритмом [13].
Збiг клiнiчних та управлшських пiдходiв до прийняття ршень пiдтверджуеться результатами власних дослщжень, згщно яких, медiанне значення - Ме (25 %; 75 %) спiввiдношення управлшськоТ та професiйноТ дiяльностi для усiх опитаних керiвникiв ОЗ складае 1,5 (1; 3) та зме-ншуеться з досвщом до значення 1 (0,3; 0,9) (рис. 1).
Дослщження американських вчених довело, що в ефективност адмшютративноТ та управлш-ськоТ дiяльностi керiвникiв без медичноТ осв^и та лiкарiв-адмiнiстраторiв вщсутж суттевi розб^ жностi [15]. Це пщтверджуеться досвщом вщо-мого американського медичного закладу - клш^ ки «Мейо», яка з часiв заснування завжди керу-валася лише медиками. На тепершнш час на керiвнi посади призначаються лiкарi у вiцi 40-50
рокiв, що зарекомендували себе, за результатами надання медичноТ допомоги, як досвщчеш професiонали медичноТ сфери. У клшМ також
обов'язкова ротацiя управлiнськоТ ланки, яка в^ дбуваеться кожнi 8-10 рокiв [1].
в1д 3 до 10
о ю о
о
.о
о
О I-
га
(О
'х £
О
*
га
вщ 10 рок1в
-1
0
1
2
3
4
5
стввщношвння у правлшськоТ та професмноТ д1яльност1 — М^ап; □ 25%-75%; X Non-Outlier Range
Рис. 1. Оц/нка спввдношення управпнськоТ та
(середш значення
Доцтьнють правильного шдбору кадрiв та Тх своечасноТ ротаци пiдтверджуeться результатами власних дослщжень, згiдно яких частка керiв-никiв зi стажем управлiнськоТ роботи вщ 3-х до 10-ти рош не зовсiм упевнених у своТх профе-сiйних управлiнських якостях складае 14,29%, тодi як у керiвникiв зi стажем понад 10 рош -7,14% (р<0,05). Враховуючи те, що нав^ь через 10 рош певна частка керiвникiв не вважае себе професюналами керiвноТ роботи, ця категорiя людей не повинна була загалi потрапляти у
Розподл р1зних вид!в д1яльност1 у кер1вниюв закпад1в охорони
професйноТ медичноТ д1япьност1 кер/вниками ОЗ - Ме (25 %; 75 %)).
сферу управлшськоТ' дiяльностi, що свщчить про недосконалють системи шдбору кадрiв та про-сування на керiвнi посади у нашш краТнi. Зага-лом, за даними опитування, 26,3% керiвникiв ЗОЗ не вважають себе професiональними ме-дичними менеджерами, а розподт частки управлшськоТ та професшноТ' дiяльностi у робот опитаних складае: 44,4% на професшну медичну дiяльнiсть та 55,6% на управлшську роботу, пи-тома вага останньоТ зростае зi стажем роботи (табл. 1).
Табпиця 1.
здоров'я в запежност/ в1д стажу роботи (у % на 100 опитаних)
Стаж роботи Професйна медична д1япьнють Управп1нська д1япьнють
До 3 99,0 1,0
Вщ 3 до 10 35,7 64,3
Вщ 10 рокiв 49,2 50,8
Усi опитанi 44,4 55,6
В умовах украТнських реалш, бтьшють управлiнцiв прагнуть пiдтримувати своТ клiнiчнi знання не через гарантоване продовження медичноТ практики, а через ризик у будь-який час, при зм^ вищого керiвництва, державного або галузевого курсу, стати незатребуваним у сферi
управлшня та у системi охорони здоров'я.
Ще з бтьшими ризиками щодо подальшого працевлаштування стикаються фахiвцi без дос-вщу роботи за медичною спецiальнiстю (напри-клад, економiсти та аналiтики), що отримали подготовку за програмами з оргашзаци та управлш-
6
ня охороною поза межами вищого медичного навчального закладу, у школах громадського здоров'я чи в шших структурах. Така освОта не визнаеться достатньою для кар'ери управлшця у секторi охорони здоров'я. Однiею з найбтьш важливих проблем, з якою стикаються профеа-онали при створенн подiбних освiтнiх програм, е пошук нiшi для випускникiв у сферi охорони здоров'я, забезпечення можливостей для Тх пода-льшого працевлаштування [5].
Щодо необхiдного професiйного стажу перед початком управлшськоТ' кар'ери, ми пОдтримуемо думку провiдних фахiвцiв з менеджменту щодо необхОдност пiдготовки керiвникiв, пiсля отри-мання лiкарями певного практичного досвОду, тривалiсть якого, на нашу думку, повинна скла-дають не менше нiж 3 та не бтьше 10-ти рокiв. Такий стан речей виправдано тим, що всюди у свт для вступу на керуючi посади у охоронооз-доровчiй галузi необхiдний певний професшний (не менше 2 - 3 рош) та життевий досвiд, який iнодi сягае 10 рокiв. Брак вОдповОдних посадi знань заповнюеться шляхом офщшного навчан-ня менеджменту, наприклад за мапстерською програмою з «Управлшня БОзнесом» (MBA) [1, 5].
За кордоном, зокрема у США та Великобритании набувае популярност концепцОя мОждисци-плiнарноТ освiти для лiкарiв на раннiх стадiях професшного навчання. Розробляються комбО-нованi програми з отримання, окрiм мапстерсь-кого i наукового ступеня з медицини (MD), сту-
пеню з бiзнесу (MBA) або управлiння охороною здоров'я [7, 10].
Ми пiдтримуемо думку вОтчизняних та закор-донних фахiвцiв [5, 11, 13] щодо необхщносп формування на додипломному рiвнi у якост ос-новноТ компетенцiТ знання системи охорони здоров'я, свого мюця та ролi в нш i доцiльностi включення цих компетенцш до стандарту освiти лiкаря (рис. 2).
Однак для виховання ефективних керiвникiв зобов'язана юнувати спецiальна система шсля-дипломноТ пiдготовки медичних кадрiв, в якiй ви-значне мюце повиннi займати питання лщерст-ва, доказовоТ медицини, якостi та безпеки пацОе-нтiв [8].
Пiслядипломна подготовка фахiвцiв за спецО-альнiстю «Оргашза^я i управлiння охороною здоров'я» у нашш краТнi найчастiше вОдбуваеть-ся на 2-х мiсячних курсах спецОалОзацОТ. За пОдт-римки бвропейського союзу розроблено та впроваджено багатопрофтьну програму навчання з управлшня охороною здоров'я, що ба-зуеться на компетентiсному та модульному подходах за програмою 1,6 рОчноТ спецiалiзацiТ [5]. Пiдготовка фахiвцiв на 18-ти мюячних курсах спецiалiзацiТ мае певн позитивнi результати (табл. 2), що проявляються у кращому розумшш випускниками особливостей управлшськоТ працО, бтьш досконалому формуваннi навичок вирОшу-вати проблеми та зменшеннi загальноТ ктькосп управлiнських обмежень (р<0,05).
•знания системи охорони здоров'я
•управлшня медичними провесами •управУ11ння яшстю медичноТдопимш и •збирання i анал1з даних •анал1тичне мислення
Менеджерсыы (фахов!) номпетенцм
•системне мислення •орга1мэооуи11ия, делегування •стратепчне планування
• контроль, прийняття pimeHb
•кадрова робота, лщерство, управлшня конфлютами
Рис. 2. Перелiк та змст управлнських компетенцш, Heo6xidHux KepieHUKaM системи охорони здоров'я [3].
Таблиця 2.
Кльюсть (М±т) та частота обмежень (Р±тр %) управлнськоТ дiяльносmi за якими виявлено розбiжностi (р<0,05)
Тривалють спецОалОзаци Недостатнють навичок вирОшувати проблеми Нерозумшня особливостей управлОнськоТ прац Кшькють обмежень
СпецОалОзацОя 2 мю. 51,8±0,24 68,3±0,23 4,97±0,14
СпецОалОзацОя 18 мю. 29,4±0,23 33,3±0,22 4,0±0,15
Оновлення програми 2-х мю. спецОалОзацОТ з «Оргашзаци i управлшня охороною здоров'я» в^ дбулося у 2014 р. Позитивним моментом е те, що використовувався компетентюний пОдхОд, який водбивае здатнють керОвниш ЗОЗ застосо-вувати знання, вмшня та особистюш якост для усшшноТ' дОяльност у сферО управлшня [5, 6].
Однак, як i строки навчання (переход з 2-х мю.
до 18-мю.), так i перелк та змют управлшських компетенцш у галузО ОЗ потребуе перегляду. ЗгОдно власних дослОджень [3], для ефективноТ управлшськоТ' дОяльност у сучасних умовах не-обхОдна наявнють у керОвниш ЗОЗ галузевих, менеджерських (фахових), пОдприемницьких (дО-лових) i особистюних/мОжособистюних компетенцш (рис. 2).
Результати соцюлопчного опитування керiв-никiв ОЗ (рис. 3) також вказують на необхщнють перегляду управлiнських компетенцiй. Переваж-ними джерелами отримання необхщноТ ¡нфор-
маци та засобами оволодiння необхiдними на-вичками управлiнцi вважають лiтературнi публ^ каци та курси пiдвищення квалiфiкацiТ.
Менеджмент
Економ1ка
Право
Психолопя
>6,4 37,9
16,4
40
65,5*
60
80
90,!)*
100
Бажаний шлях отримання шформацм:
I На курсахпщвищення квал|фикацм
| У Л1тературних джерелах
Рис. 3. Частка кер1вниюв ОЗ, що мають потреби у Примiтка: * - р<0,05
Опитування показало, що одшею з головних управлшських реальностей е налагодження м^ жособистюних вщносин з рiзними групами спт-кування (начальством, колегами, патентами), тому знання з психологи застосовуються керiв-никами частiше i вважаються найбiльш корис-ними. Несприятливою тенден^ею можна вважа-ти те, що юнуе невелика потреба у знаннях з економки та менеджменту, що пов'язано з юну-ючими умови управлшня, коли бiльшою мiрою цшуються особистi комунiкацiТ, а не управлшсь-кий професiоналiзм.
Висновки
Складна специфка системи охорони здоров'я як об'екта управлшня дае пщстави стверджувати необхщнють пщготовки керiвноТ ланки галузi з числа практикуючих лiкарiв з вщповщним досв^ дом роботи (не менше 3-х рокiв та не бтьше 10 рокiв). Професiйний менеджер ОЗ повинен дос-конало знати галузь (мати фахову галузеву осв^ ту) та вм^и керувати (мати професшну управ-лiнську освiту). Брак знань про систему охорони здоров'я у керiвникiв галузi рiзних рiвнiв може стати серйозним бар'ером, як для працевлашту-вання фахiвця, так i для ефективного функцю-нування охорони здоров'я. Формувати вщповщ-ну компетенцiю потрiбно починаючи з додипло-много рiвня навчання у вищому медичному за-кладi.
Вкрай важливою е пщготовка лiкарiв на доди-пломному етап певним управлiнським компете-нцiям, як дозволять сформувати розумiння сво-еТ ролi i мiсця у системi охорони здоров'я, отри-мати базовi знання щодо органiзацiТ власноТ дiя-
манш додатково)¡нформаци (у % на 100 опитаних).
льност та технологи взаемоди з фахiвцями ш-ших спецiальностей i закладами охорони здоров'я.
Забезпечення охорони здоров'я компетент-ними керiвними кадрами вимагае отримання л^ карями вiдповiдноТ спецiалiзацiТ (на кшталт 18-мiсячних курав з органiзацiТ та управлiння охо-роною здоров'я) або другоТ медичноТ осв^и, прирiвняноТ до неТ. Навчання таких фахiвцiв найдоцiльнiше проводити на базi вищих учбових медичних закладiв з iнтеграцiю у освiтню про-граму пiслядипломного рiвня мiждисциплiнарно-го навчання з менеджменту, економки, права та психологи.
1снуюча пiдготовка за програмою 18 мюячноТ спецiалiзацiТ поки не призводить до суттевих зрушень в управлшш системою охорони здоров'я (26,3% опитаних керiвникiв не вважають себе фахiвцями у галузi управлiння), оскiльки ю-лькiсть таких фахiвцiв ще недостатня (перева-жаюча бтьшють керiвникiв навчаеться за програмою 2-х мюячноТ спецiалiзацiТ'), Тх кар'ерний рiст та подальше працевлаштування не доско-нале. Однак застосування саме тривалоТ спец^ алiзацiТ довело свою ефективнють, оскiльки пю-ля отримання такоТ освiти керiвники краще ро-зумiють особливостi управлiнськоТ прац та мають меншу ктькють управлiнських обмежень (р<0,05). Поряд з цим пщготовка менеджерiв ОЗ не мае обмежуватися формальним рiвнем осв^ ти, необхiдно постiйно проводити Тх фахове вдо-сконалення, пiдвищувати квалiфiкацiю шляхом безперервноТ професiйноТ та самостшноТ освiти.
Необхiдне суттеве удосконалення механiзмiв, якi регулюють процедуру вiдбору керiвного пер-
соналу для охорони здоров'я. Просування по кар'ерних сходах та доступ до обшмання KepiB-них посад повинн базуватися на фоpмалiзова-них кpитepiях з доведеною eфeктивнiстю на ос-новi сучасних наукових уявлень та компетентю-ного пiдходу. Також необхщне надання певних гаpантiй управлшцям щодо продовження Тх професшноТ' кар'ери у якост кepiвникiв при проведены перетворень у галуз^ змшах вищого ке-piвництва, полiтичного курсу тощо.
Перспективи подальших дослiджeнь поляга-ють у поpiвняннi eфeктивностi роботи кepiвникiв закладiв охорони здоров'я, ям отримали пюля-дипломну освiту за piзними навчальними про-грамами.
Лiтература
1. Берри Л. Практика управления Mayo Clinic. Уроки лучшей в мире сервисной организации / Л. Берри, К. Селтман; пер. с англ. А. Козлова. - М. : Эксмо, 2013. - 384 с.
2. Вудкок М. Раскрепощенный менеджер. Для руководителя-практика: Пер. англ. / М. Вудкок, Д. Фрэнсис. - М. : «Дело», 1991. - 320 с.
3. Крячкова Л.В. Застосування компетентнюного пщходу для пю-лядипломного навчання кepiвникiв медичних закладiв шляхам забезпечення чутливост охорони здоров'я / Л.В. Крячкова // УкраТнський журнал медицини, бюлогп та спорту. - 2015. - № 2. - С. 113 - 117.
4. Панчишин Н. Я. Оцшка ефективност управлшня в систeмi охорони здоров'я / Н. Я. Панчишин, В. Л. Смipнова // Вюник со^альноТ ппени та оргашзаци охорони здоров'я УкраТни. -2012. - № 3 (53). - С. 57 - 59.
5. Програма пюлядипломноТ пщготовки ке|жшшв медичних за-кладiв за спе^альнютю «Управлшня охороною здоров'я» / [Проект 6С «Сприяння peфоpмi вторинноТ медичноТ допомоги в УкраТш»] // Представництво бвропейськоТ КомiсiТ в УкраТш. -К., 2009. - 44 с.
6. Степурко Т. Компетенцп адмiнiстpатоpiв в охорош здоров'я: реалп та перспективи : Аналiтична записка HC3/2013 // Т. Степурко, I. Грига. - К. : 1нститут eкономiчних дослщжень та полн тичних консультацш, 2013. - 12 с.
7. Atun R.A. Doctors and managers need to speak a common language / R.A. Atun // BMJ. - 2003. - № 326 (7390). - Р. 655.
8. Berwick D.M. Change from the inside out: health care leaders taking the helm / D.M. Berwick, D. Feeley, S. Loehrer // JAMA. -2015. - № 313 (17). - Р. 1707 - 1708.
9. Garelick А. The doctor - manager relationship / А. Garelick, L. Fagin // Advances in Psychiatric Treatment. - 2005. - № 11. - Р. 424 - 431.
Nash D.B. Doctors and managers: mind the gap / D.B Nash // BMJ. - 2003. - № 326 (7390). - Р. 652 - 653. Rubino L. G. New Leadership for Today's Health Care Professionals / L. G. Rubino, S. J. Eiparia, Y. S. R. Chassiakos. -Burlington : Jones & Bartlett Publishers, 2013. - 300 p.
10.
11.
12.
13.
14.
15.
10. 11.
12.
13.
14.
15.
Rundall T.G. Doctor-manager relationships in the United States and the United Kingdom / T.G. Rundall, H.T. Davies, C.L. Hodges // J. Healthc. Manag. - 2004. - № 49 (4). - P. 251 - 268. Schwartz R. Physician leadership: essential skills in a changing environment / R.W. Schwartz, C. Pogge // Am J Surg. - 2000. - № 180 (3). - P. 187 - 192.
Simpson J. Why healthcare systems need medical managers / J. Simpson, R. Smith // BMJ. - 1997. - № 314 (7095). - P. 16361637.
The physician executive: role in the adaptation of American medicine / E.S. Schneller, H.P. Greenwald, M.L. Richardson, J. Ott // Health Care Manage Rev. - 1997. - № 22 (2). - P. 90 - 96.
References
Berri L. Praktika upravlenija Mayo Clinic. Uroki luchshej v mire servisnoj organizacii / L. Berri, K. Seltman; per. s angl. A. Kozlova. - M. : Jeksmo, 2013. - 384 s.
Vudkok M. Raskreposhhennyj menedzher. Dlja rukovoditelja-praktika: Per. angl. / M. Vudkok, D. Frjensis. - M. : «Delo», 1991. -320 s.
Krjachkova L.V. Zastosuvannja kompetentnisnogo pidhodu dlja pisljadiplomnogo navchannja kerivnikiv medichnih zakladiv shljaham zabezpechennja chutlivosti ohoroni zdorov'ja / L.V. Krjachkova // Ukra'i'ns'kij zhurnal medicini, biologi'' ta sportu. -2015. - № 2. - S. 113 - 117.
Panchishin N. Ja. Ocinka efektivnosti upravlinnja v sistemi ohoroni zdorov'ja / N. Ja. Panchishin, V. L. Smirnova // Visnik social'no' gigieni ta organizacii ohoroni zdorov'ja Ukra'ni. - 2012. - № 3 (53). - S. 57 - 59.
Programa pisljadiplomno'i pidgotovki kerivnikiv medichnih zakladiv za special'nistju «Upravlinnja ohoronoju zdorov'ja» / [Proekt SS «Sprijannja reformi vtorinno''' medichno''' dopomogi v Ukra'ni»] // Predstavnictvo Svropejs'ko''' KomisiT v Ukra'ni. - K., 2009. - 44 s. Stepurko T. Kompetenci'' administratoriv v ohoroni zdorov'ja: reali'' ta perspektivi : Analitichna zapiska HC3/2013 // T. Stepurko, I. Griga. - K. : Institut ekonomichnih doslidzhen' ta politichnih konsul'tacij, 2013. - 12 s.
Atun R.A. Doctors and managers need to speak a common language / R.A. Atun // BMJ. - 2003. - № 326 (7390). - P. 655. Berwick D.M. Change from the inside out: health care leaders taking the helm / D.M. Berwick, D. Feeley, S. Loehrer // JAMA. -2015. - № 313 (17). - P. 1707 - 1708.
Garelick A. The doctor - manager relationship / A. Garelick, L. Fagin // Advances in Psychiatric Treatment. - 2005. - № 11. - P. 424 - 431.
Nash D.B. Doctors and managers: mind the gap / D.B Nash // BMJ. - 2003. - № 326 (7390). - P. 652 - 653. Rubino L. G. New Leadership for Today's Health Care Professionals / L. G. Rubino, S. J. Eiparia, Y. S. R. Chassiakos. -Burlington : Jones & Bartlett Publishers, 2013. - 300 p. Rundall T.G. Doctor-manager relationships in the United States and the United Kingdom / T.G. Rundall, H.T. Davies, C.L. Hodges // J. Healthc. Manag. - 2004. - № 49 (4). - P. 251 - 268. Schwartz R. Physician leadership: essential skills in a changing environment / R.W. Schwartz, C. Pogge // Am J Surg. - 2000. - № 180 (3). - P. 187 - 192.
Simpson J. Why healthcare systems need medical managers / J. Simpson, R. Smith // BMJ. - 1997. - № 314 (7095). - P. 16361637.
The physician executive: role in the adaptation of American medicine / E.S. Schneller, H.P. Greenwald, M.L. Richardson, J. Ott // Health Care Manage Rev. - 1997. - № 22 (2). - P. 90 - 96.
Реферат
ОБОСНОВАНИЕ НЕОБХОДИМОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ УПРАВЛЕНЧЕСКИХ КОМПЕТЕНЦИИ У ВРАЧЕЙ НА ДОДИПЛОМНОМ ЭТАПЕ ИХ ОБУЧЕНИЯ И ПОВЫШЕНИЯ ЭФФЕКТИВНОСТИ ПОДГОТОВКИ УПРАВЛЕНЧЕСКИХ КАДРОВ СИСТЕМЫ ЗДРАВООХРАНЕНИЯ
Лехан В.Н., Крячкова Л.В., Заярский Н.И., Максименко О.П.
Ключевые слова: руководители учреждений здравоохранения, додипломное и последипломное образование, управленческие компетенции.
В статье проанализировано состояние подготовки специалистов руководящего звена здравоохранения, начиная с додипломного уровня обучения. Обоснованы ответы на проблемные вопросы: на базе каких специалистов готовить менеджеров здравоохранения; какая система подготовки руководящих медицинских кадров является наиболее эффективной, какие направления совершенствования последипломного образования являются приоритетными и какие управленческие компетенции необходимо прививать врачу на додипломном этапе.
2
3
4
5
6
9
Summary
SUBSTANTIATION OF THE NRCESSITY TO DEVELOP MANAGERIAL COMPETENCIES OF HEALTH CARE PROFESSIONALS
DURING UNDERGRADUATE TRAINING
Lekhan V.N., Kryachkova L.V., Zayarsky N.I., Maksymenko O.P.
Key words: administrator of health care institutions, undergraduate and graduate education, managerial competence.
The article is devoted to the analysis of approaches in management training of health care professionals, ranging from undergraduate level studies. We suggest answers to the problematic questions: what public health professionals are the most suitable to be trained as health care managers; what system of training of senior medical staff is necessary to instil managerial competences doctors may need at the undergraduate stage.
УДК 577.3:378.14 Макаренко О.В.
М1СЦЕ ДОСЛ1ДНИЦЬКО1 КОМПЕТЕНТНОСТ1 В ЗАГАЛЬН1Й СИСТЕМ1 ПРОФЕС1ЙНО1 КОМПЕТЕНТНОСТ1 МАЙБУТНЬОГО Л1КАРЯ
ВДНЗУ«УкраТнська медична стоматолопчна академiя», м. Полтава
Актуальным для осв'тньо')' системи УкраТни е пдготовка профес/онапа-досп/дника, який би вдпов!-дав вимогам европейсько)' системи навчання / був конкурентоспроможним протягом всього життя. Нин! у системах ос&ти р1зних кра'Тн Свропи, у тому чисп1 й УкраТни, проспдковуються дв/ тенденцИ: перехд до профес1йних стандарт'в, що базуються на високих результатах, а також системний опис квап1ф1кац1й в терминах профес1йних компетенцй. Метою доспдження е встановпення мсця досшдницько'Т компетентност/ в загапьнш систем/ профес1йно)' компетентност/ майбутнього п1-каря. П'1д час доспдження використовувапись так методи: анап1з документацИ та теоретичних джереп з пробпеми розвитку навчапьного середовища в систем/ вищо'Т освти, узагапьнення та оцнювання отриманих резупьтат'в. Розумов операци сприяють розвитку доспЮницько)' компетентност!'. Вс вони сприяють такому компоненту д'япьност'!, як орган1зац1я п1знавапьно)' д1япьност1. Серед них в'дсутн'! мотивац1йний та управпнський компоненти. Необх'дно цпенаправпено, спеца-пьно орган1зовано та з використанням нов1'тн1'х осв1'тн1'х технопогш пдходити до формування дос-тдницько'Т компетентност/ на предметах природничо-наукового цикпу.
Кпючов1 слова: предмети природничо-наукового циклу, дослщницька компетентнють, д1ялы-лсний пщхщ, структура д1яльност1, компетенц1я, розумов1 операци.
Вступ
Актуальним для осв^ньоТ системи УкраТни е пщготовка професюнала-дослщника, який би bí-дповщав вимогам европейськоТ системи навчання i був конкурентоспроможним протягом всього життя на всеевропейському ринку працк Це пот-ребуе формування нацюнальноТ системи квал^ фкацм, узгодженоТ з европейською системою квалiфiкацiй (6СК). Вщомо, що GCK складае bí-сiм рiвнiв, кожен з яких визначае необхщний м^ нiмум знань, умiнь, особистiсних та професшних компетенцiй. Серед них до м^мального перел^ ку вимог включено умшня щодо дослщницькоТ дiяльностi. Так, на V рiвнi — «розробляти стра-тегiчнi i творчi пщходи при дослiдженнi чiтко ви-значених конкретних i абстрактних проблем», на VI рiвнi — «демонструвати володшня методами, демонструвати iнновацiТ у використанн мето-дiв», на VII рiвнi — «формувати дiагностичнi розв'язки проблем, що базуються на дослщжен-нях», на VIII рiвнi — «дослщжувати, розробляти i адаптувати проекти, що призводять до одер-жання нового знання i нових ршень» [2, 3, 4, 11].
Ниш у системах осв^и рiзних краТн Свропи, у тому числi й УкраТни, вщслщковуються двi тен-денцiТ: перехщ до професiйних стандарлв, що базуються на високих результатах, а також системний опис квалiфiкацiй в термшах професш-
них компетенцш [7, 13].
Отже, здатнють до дослщницькоТ дiяльностi е вимогою часу для нишшшх поколiнь студентiв. Проблеми формування дослщницькоТ компетентност студенлв вищоТ школи, Т'Т змiст, структура, засоби реалiзацiТ розглянутi у роботах ряду дос-лiдникiв: М. АрхiповоТ, В. Константинова, М. Го-лованя, В. Загвязинського, М. ЗолочевськоТ, В. Сотник та шшк [1, 3, 5, 8, 9, 10, 12, 13]. Однак, автори не зупиняються на визначенн мюця дос-лiдницькоТ компетентност природничо-науковш пiдготовцi майбутнiх лiкарiв.
Аналiз публiкацiй учених (Б. I. Коротяева, Т. В. Кудрявцева, М. I. Махмутова, В. I. Андреева, Ю. Н. Кулюткша, В. Г. Разумовського, А. М. Ма-тюшкiна), що розглядають рiзнi аспекти дослщницькоТ' роботи учнiв i студентiв, показав, що в теори немае однозначного визначення дослщницькоТ' дiяльностi. Вчеш, окрiм поняття «дослщницькоТ' дiяльностi» використовують такi близькi за змютом поняття, як наукове пiзнання або нау-кове дослiдження.
Пiд поняттям навчальноТ дослщницькоТ дiя-льностi ми розумiемо освiтню технологiю, що ви-користовуе в якостi головного засобу досягнення освп~шх задач навчальне дослщження [8]. Досл^ дницька дiяльнiсть передбачае виконання студентами навчальних дослщницьких задач iз за-
