CC BY
357
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушеерситету
УДК 349.6
ОБ'СКТИ ЕКОЛОГ1ЧНИХ ПРАВОВ1ДНОСИН: СУЧАСН1 П1ДХОДИ
Г. В. АШСШОВА,
канд. юрид. наук, доц., доцент кафедри екологiчного права Нащональний юридичний утверситет iменi Ярослава Мудрого, м. Харшв
Проанал1зовано проблеми, пов'язаш з формування тдвалинрозширення кола об'ект1в еколог1чних правов1дносин, що суттево впливае на еколог1чне право як науку й галузь права. Особливу увагу придшено науково-теоретичним тдходам до розум1ння об'ект1в еколог1чного права. Розглянуто питання, що стосуеться об'ект1в еколого-правовог охорони. Здтснено спробу сформулювати теоретичт висновки й науково обхрунтувати пропозици з удосконалення чинного законодавства.
Ключов1 слова: еколопчне право, об'екти еколопчного права, об'екти еколого-правово! охорони, еколопчш правовщносини.
З метою стабшзацн й полшшення стану навколишнього природного середовища Украши шляхом штеграцн еколопчно! полггики до сощально-економ1чного розвитку краши Верховною Радою Украши 21 грудня 2010 р. за № 2818-VI було прийнято Закон «Про основш засади (стратегш) державно! еколопчно! пол1тики на перюд до 2020 року» (дал1 - Стратепя) [20; 2011. - № 3. - Ст. 158]. У ньому дещо розширено коло об'екпв еколого-правового регулювання. Поряд 1з цим з метою послщовного зниження ризику виникнення надзвичайних ситуацш техногенного 1 природного характеру (дал1 -надзвичайш ситуацн), шдвищення р1вня безпеки населення й захищеност1 територш вщ наслщюв таких ситуацш розроблено Загальнодержавну цшьову програму захисту населення 1 територш вщ надзвичайних ситуацш техногенного та природного характеру на 2013-2017 рр. [20; 2012. - № 50. - Ст. 1955], яка сприяе охорош об'екпв еколого-правових вщносин. Несприятлив1 еколопчш умови в промислово розвинених регюнах держави суттево впливають на загальну сощальну ситуацш. Тому питання, що стосуються
\
I
1
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушеерситету
об'еклв еколого-правово! охорони довкшля, стають все актуальнiшими, а вибiр для цього найбiльш сприятливого правового режиму й забезпечення вимог еколопчно! безпеки потребують якнайшвидшого виршення.
Науково-теоретичне тдгрунтя ще! роботи склали напрацювання представникiв екологiчного права минулих роюв i сьогодення Укра!ни та зарубiжних кра!н, зокрема таких як В. I. Андрейцев, С. О. Балашенко, М. М. Бринчук, Ю. О. Вовк, А. П. Гетьман, I. I. Каракаш, Н. Р. Кобецька, О. С. Колбасов, М. В. Краснова, П. Д. Пилипенко, В. К. Попов, Ю. С. Шемшученко та ш. [Див.: 3; 5-7; 9-14; 17-19; 22; 28].
У статл зроблено спробу комплексно проанаизувати науковi пращ i3 зазначено! тематики, виявити сучасш пiдходи до визначення об'еклв екологiчного права. I! метою е (а) формування теоретико-правового тдходу до понять «об'екти еколопчного права» й «об'екти еколого-правово! охорони» та
Г 111 /1\ II \j\ \
(б) розроблення науково обгрунтованих рекомендацш з удосконалення чинного
^МШт W 1 С/ llWWl
еколопчного законодавства.
Питання визначення об'еклв еколого-правового регулювання е актуальним i дискусшним. За сучасних умов йому найбшьш придiляеться увага в навчально-методичнiй лггератур^ а в еколого-правовiй доктринi та наущ щодо нього й до^ тривае полемiка. Здебiльшого вивчаеться правовий режим окремих природних об'еклв, що грунтуеться на природних особливостях i властивостях кожного. I донинi не досягнуто одномаштност у визначеннi, використанш i тлумаченнi еколого-правово! термiнологi!, що вживаеться в
Я Я g i 7 1 I g ■ М И Ш 1
наукових публiкацiях, навчально-методичнiй лiтературi, у законодавствi й на практицi. Сучаснiсть вимагае комплексного, збалансованого пiдходу до дослщження об'ектiв еколого-правового регулювання та охорони. Пщкреслимо, що суттевий вплив на порушене питання здiйснюе мiсце еколопчного права в системi права.
Еколопчне право, як самостiйна й вщносно молода галузь права, продовжуе формуватися i розвиватися. Перелiк об'ектiв еколого-правового регулювання залишаеться вiдкритим. Iмовiрно, вш буде розширюватися
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушеерситету
залежно вщ суспшьно! необхщносл i доцiльностi на piBHi як нацiонального, так i мiжнародного законодавства завдяки розробкам сучасно! науки еколопчного права.
Свого часу Ю. О. Вовк визначав предмет природоресурсового права як своерщш суспiльнi вщносини, iснуючi з приводу рацiонального використання й охорони природних ресурЫв, об'екпв природи нашо1 кра!ни. Цей предмет единий через еднють i нерозривний зв'язок у^х об'екпв природи, а також загальш принципи природокористування. У той же час вш доволi багатогранний, що виражаеться в тдвидовш рiзноманiтностi зазначених вiдносин, що зумовлено рiзними видами природних об'ектiв, з приводу яких юнують суспiльнi вщносини [9, с. 10]. Сучасна харювська школа екологiчного права пiдтримуе цей постулат i зараз, який впливае на еколого-правову
доктрину. Учений тдкреслював, що взаемозв'язок природних об'екпв, а
/ /ty /ill /\ 11 \ \Х »
... ... значить i iснуючi з 1х приводу суспшьш вiдносини наочно демонструються
С/ кУ Шшк .
стосовно землi, 11 надр, вод, л^в, iншо1 природно! рослинност i дикого
тваринного свггу. Тут у наявносп нерозривний ф1зичний та еколопчний зв'язок, причому нерщко настшьки тюний, що суспшьш вщносини з приводу використання окремих об'екпв природи неможливо розмежувати без спещальних правових припис1в [Там само].
Але зарано ставити знак р1вност1 м1ж об'ектами, що використовуються й охороняються. Адже не вс природш об'екти в силу р1зноманггних чинниюв шдлягають експлуатаци, а суспшьш вщносини, що шдлягають правовому
Лгтр & ш ж I |¿71 11 и к 11
регулюванню, не завжди виникають з приводу !х використання. Однак охорона здшснюеться практично вЫх, у тому числ1 й правова (наприклад, атмосферного повггря, кшмату, озонового шару тощо).
Доречно вщзначити, що у ст. 66 Конституци Украши закршлено еколопчш обов'язки громадян, як-то : не заподтвати шкоду природ1 (курсив наш. - Г. А.), культурнш спадщиш, вщшкодовувати завдаш !м збитки. Схож1 приписи мютяться й у п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону Украши «Про охорону навколишнього природного середовища», а саме: берегти природу, охороняти,
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
ращонально використовувати !! багатства вщповщно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Суперечливою i проблематичною, з нашого погляду, е конструкщя конституцiйного обов'язку «не заподшвати шкоду природ i» й законодавчого «берегти природу». Дискусшними е приписи щодо природи як об'екта правового регулювання, бракуе !! офщшного закрiплення, як i шших правових категорiй, як-то : «довкшля», «навколишне природне середовище», «навколишне середовище», «середовище життедiяльностi» тощо. У наущ екологiчного права iснуе багато
ГГ //,
точко зору щодо !х тлумачення, але, на жаль, едностi в них не мае.
Найбшьшого поширення набула теорiя множинностi об'еклв правовiдносин, за якою такими можуть бути рiзнi явища: речi, ди людей, результати духовно! i творчо! працi, особистi майновi та iншi блага. Вона
суттево впливае на розвиток еколопчних правовiдносин. Загальновiдомо, що • б' ■ ■ ■ б ■ б
шд об ектом правовiдносин розумiють матерiальне або нематерiальне благо, задля одержання, передавання або використання якого суб'екти вступають у правовщносини. Як зазначають фахiвцi, таю об'екти повинш бути конкретними й iндивiдуалiзованими. Саме потреба в об'екп спричиняе виникнення правового зв'язку мiж суб'ектами, викликае появу й реалiзацiю !х прав та обов'язюв.
Залежно вiд специфiки блага видшяють такi види об'ектiв правовщносин:
1) природнi об'екти - земля, !! надра, атмосферне повггря, воднi, лiсовi та iншi природш ресурси; вони мають природний характер, не створюються
Jtlf if я И Ш1 /1 11 1 к 11 I ^к/ /
людьми, але використовуються ними для задоволення сво!х потреб;
2) речi, у тому чи^ грошi та цiннi папери, шше рухоме i нерухоме майно;
3) немайновi блага (особистi та сощальш) - життя, здоров'я, честь i гiднiсть, свобода, недоторканнiсть житла, права людини, конституцшний лад, громадський порядок i безпека, довкiлля, належне управлшня та •н.;
4) результати дш, у тому числi послуги й результати робгг; (5) об'екти права штелектуально! власностi [24, с. 237-238].
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушеерситету
Безумовно, не Bci з окреслених вище об'екпв правовщносин можуть бути об'ектами еколого-правового регулювання. Виходячи з aHani3y наукових публжацш в еколого-прaвовiй цaринi, можна констатувати, що фaхiвцi намагаються розширити коло об'екпв, але не зо вЫма твердженнями доцiльно погодитися. За сучасних умов, наприклад, стае можливим вести мову i про землю як об'ект нерухомого майна, про формування земельно! дшянки як об'екта цившьних прав (ст. 791 ЗК); життя та здоров'я людини, !! еколопчш права й права на природш ресурси (наприклад, права на земельш дiлянки); екологiчну безпеку як стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечуеться попередження попршення екологiчно! обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей; еколопчне управлшня та пов'язаш з ним екологiчнi послуги й роботи та iншi як об'екти еколого-правового регулювання. Усе це потребуе Грунтовного aнaлiзу й перевiрки практикою i
A I
часом.
Згiдно iз Законом Укра!ни «Про охорону навколишнього природного
I
середовища» (ст. 5) до об'екпв державно! охорони й регулювання використання на територи держави належать: навколишне природне середовище як сукупнють природних i природно-соцiальних умов та проце^в, природнi ресурси, як залученi в господарський общ так i невикористовуваш в економiцi в даний перюд (земля, надра, води, атмосферне повггря, лiс та iнша рослиннiсть, тваринний свгг), ландшафти та iншi природш комплекси. Особливш державнiй охорош пiдлягають територi! та об'екти природно-
| | * Я В | 7 1 I || 1 I | ж /
заповiдного фонду Укра!ни й iншi територi! та об'екти, визначеш вiдповiдно до законодавства. Здоров'я та життя людей теж шдлягають охорош вщ негативного впливу несприятливо! екологiчно! обстановки [8; 1991. - № 41. -Ст. 546].
Беручи до уваги критери, назваш авторами шдручника «Право довкшля (екологiчне право)» [22] i покладеш в основу визначення поняття «право довкшля (еколопчне право)», можна зробити висновок про традицшне розумшня ними поняття права. Об'ект же, як правова категорiя, належить до
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
явища, що характеризуе правовi вщносини, як виникають завдяки правовим нормам i визначеним ними юридичним фактам. Об'ект - це те, на що спрямоваш вчинки учасниюв правовщносин, те, що е метою !х домагання. Серед об'еклв, що властивi правовiдносинам довкiлля, зазвичай видшяють природнi та природно-антропогеннi щнносл. Будучи здатними задовольняти безпосереднi потреби учасниюв цих правовщносин, вони перебувають тд послйним впливом об'ективних закошв розвитку природи i постали саме завдяки !й, яка i е !х творцем, за винятком об'еклв антропогенного характеру. Основна група об'еклв правових вiдносин - це насамперед довюлля загалом як сукупнiсть природних i природно-соцiальних умов та проце^в. Отже, головним штегрованим об'ектом правовщносин у сферi довкiлля е саме довюлля. !накше кажучи, крiм природних комплек^в, природних об'ектiв i природних ресур^в, довкiлля (в широкому своему значенш), як об'ект правово! охорони, мютить
/ г?^ fiCs IИ / \ ill
також елементи, пов'язанi •з соцiальними умовами та процесами. Передуем у
5 ШЩи О 1 С/. ¡¡Шм/
його структурi видiляють природнi об'екти, яю, власне, й постають об'ектами правових вщносин. Вони мають природне походження, безпосередньо взаемодшть з довюллям, забезпечують життево важливi потреби людини. До ще! групи об'ектiв належать: земля, надра, води, люи, тваринний та рослинний свгг, атмосферне повггря, екологiчна мережа Укра!ни, континентальний шельф i виключна (морська) економiчна зона [22, с. 50-52].
Автори багатьох навчальних пщручниюв та посiбникiв з еколопчного права оперуючи, як правило, конструкщею «об'ект екологiчного права»
\ Jt"T? if в ш /1 71 ■ g 1 I 11 I ...••'
наводять !! визначення. Численнi дефiнiцi! цiе! категори мiстять досить незначнi розбiжностi, яю загалом не впливають на сутшсний змiст дослiджуваного поняття. Наприклад, Ю. С. Шемшученко розглядае об'екти еколопчного права як суспшьно значущi (природш та природно-антропогеннi) цiнностi, з приводу яких складаються i регулюються вщповщш вiдносини. Поряд з зазначеним вш пiдкреслюе, що цей об'ект не е однорщним [13, с. 12].
В. I. Андрейцев пщ об'ектами еколопчного права розумiе сукупнiсть природних, природно-сощальних умов i процесiв, природних ресур^в,
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
ландшафпв, природних i природно-антропогенних комплекЫв, екосистем та життя i здоров'я громадян, що шдлягають охоронi за допомогою норм еколопчного законодавства [3, с. 18].
I. I. Каракаш, незважаючи на складност у вiдмежувaннi об'ектiв природного походження вщ неприродних i штучно створених, вважае, що наведеш !х ознаки все-таки дозволяють тлумачити природш об'екти як склaдовi частини або компоненти навколишнього природного середовища, що мають ознаки природного походження, знаходяться в екологiчному взаемозв'язку з природними системами, здатш виконувати еколопчну функцiю й забезпечувати якiсть середовища iснувaння людини й суспiльствa, охоронюваш нормами екологiчного законодавства. Наведене визначення охоплюе основш ознаки, влaстивi об'ектам природного походження та пов'язаш з навколишшм
природним середовищем [14, с. 92].
/ /хУ 111 / 1\ II \j\ V» \
Н. Р. Кобецька визнае об'ектом екологiчного права певнi природнi блага,
/ КШт \\ ШЙ1 Ш
умови, елементи, що пiдлягaють регулюванню за допомогою норм еколопчного права, називаючи основним загальним об'ектом еколопчного права «навколишне природне середовище». Учена зазначае, що в науковш лiтерaтурi та в зaконодaвствi зустрiчaеться низка сумiжних, але не тотожних понять: природа, навколишне середовище, навколишне природне середовище, довкшля [17, с. 25-29]. На жаль, !х офщшного тлумачення не юнуе, а в деяких випадках (як на законодавчому рiвнi, так i в наущ екологiчного права та в мiжнaродних документах) цi поняття використовуються як синошми, що вкрай
я я g i 7 1 I g ■ м и Ш 1
неприпустимо.
Об'ектами еколопчного права виступають природш блага, що юнують без учасп людини або за певною !! участь Безпосередньо право не впливае на природш об'екти, а його вплив виявляеться у правовому регулюванш поведшки суб'екпв еколопчних вiдносин. Еколопчне право служить певним регулятором останшх, тому що !х суб'ектами е окремi люди, !х колективи, органи управлшня, держава. Право встановлюе мiру можливо! й належно! поведiнки зазначених суб'екпв, що забезпечуе оптимальне використання природних
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
ресурЫв, !х вщтворення й охорону навколишнього природного середовища (еколопчно! системи), забезпечення еколопчно! безпеки.
Не вс природш явища в умовах сьогодення можуть бути об'ектами еколого-правового регулювання. Об'екти еколопчного права становлять собою сукупнють природних, природно-сощальних умов i процесiв, природних ресурЫв, ландшафтiв, природних i природно-антропогенних комплекЫв, екосистем, у тому числi життя i здоров'я громадян, що шдлягають охоронi за
допомогою норм еколопчного законодавства [11, с. 5-6].
\\
До основних ознак об'ектiв екологiчного права належать: а) природний, природно-антропогенний або антропогенний характер походження;
б) вщсутшсть вартостi у природних i природно-антропогенних об'ектiв;
в) неможливiсть (або обмежена можливють) вiдновлення в натурi природних i природно-антропогенних об'ектiв; г) еколопчний взаемозв'язок з навколишнiм природним серед овищем; д) особливий правовий режим !х використання, що
/ ^ ШШ£А\\ . ТШм/А S.
мютить значну кiлькiсть •мперативних приписiв та ш.
Що стосуеться визнання людини та !! прав об'ектами еколого-правового регулювання, то це питання постшно спричиняе полемшу. Безпосередньо у ст. 5 Закону Укра!ни «Про охорону навколишнього природного середовища» говориться, що об'ектом охорони вiд негативного впливу е здоров'я й життя людей. У самому ж еколопчному правi ставлення до ще! проблеми мае (або повинно мати) свою специфшу. Особливе положення людини у природi грунтуеться на визнаннi !! сполучною ланкою мiж природою й суспшьством.
я я g i 7 1 I g ■ м и Ш 1
Вона е оргашчною, невiд'емною частиною як природи, так i суспiльства. Саме сутшсть людини е бiосоцiальною. З урахуванням важливо! бiосоцiально! сутностi та природи людини в теоретичному i практичному плаш в екологiчному правi, в наущ й галузi права актуальним поступае питання щодо людини як об'екта охорони й об'екта еколопчних вщносин [7, с. 2]. Деяю науковцi (примiром, М. М. Бринчук) пропонують вважати життя i здоров'я людини додатковим об'ектом еколопчного права, що перебувае в тюному зв'язку з навколишшм природним середовищем як ютотною умовою
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
забезпечення !! життедiяльностi i зазнае його безпосереднього впливу. Будучи •стотою бюсощальною, людина та !! штереси в екологiчному прaвi виступають одночасно як об'екти опосередковано! охорони [5].
Фaхiвцями в гaлузi еколого-правово! науки неодноразово зверталась увага на те, що поряд з так званими класичними об'ектами еколопчного права до сфери правового регулювання включаються й новi - кшмат, озоновий шар, повiтряний простiр тощо, увага до яких приверталася неодноразово в рiзнi часи. Безумовно, ця теза залишаеться дискусiйною. Мабуть, дуже важко дати однозначну вщповщь щодо !! беззaперечностi. Наука екологiчного права повинна презентувати: а) його оновлення; б) сучасну наукову концепщю й доктрину розвитку гaлузi екологiчного права в умовах економiчного й сощального сьогодення; в) спiввiдношення з шшими галузями права; г) прiоритетнi напрямки законотворчо! дiяльностi в цiй цариш суспiльних вщносин на найближчу й вiддaлену перспективу; д) послщовшсть прийняття
Э Ш1 Si\
екологiчних зaконiв з урахуванням економiчних, соцiaльних i полпичних викликiв [23, с. 12-13]. Адже, як справедливо пiдкреслювaв О. С. Колбасов у своему заповт екологам, еколопчному праву належить вiдiгрaти колосальну •сторичну роль - стати противагою для решти правових галузей, що перебувають на сторожi майнового достатку й поеднано! з ним влади [18, с. 90].
Не слщ ототожнювати поняття «об'ект права» («об'ект еколого-правового регулювання») й «об'ект еколого-правово! охорони». Тшьки з отриманням чггко! вiдповiдi на спiввiдношення цих правових категорш можна визначитися з
\ Jt"T? if в ш g1 71 ■ g 1 I 11 I ■■
предметом еколого-правового регулювання.
Мае сенс мiркувaння М. М. Бринчука щодо законодавчого визнання природи публiчним благом [6, с. 29-38]. Як наголошуе I. I. Каракаш, у зв'язку з особливостями права власносп на природш об'екти та !х ресурси у правовш нaуковiй лiтерaтурi склався широкий спектр думок стосовно обгрунтованосл й допустимосп законодавчого зaкрiплення цього права у традицшно цивiлiстичному розумiннi. Полярнiсть висловлених точок зору сягае вщ твердження про необхщшсть зaкрiплення права власносп на природнi об'екти у
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
«виключнш» формi до визначення останшх нащональним надбанням [14, с. 112]. Сам же вчений пропонуе розглядати природш об'екти та !х ресурси невщ'емним народним надбанням [15, с. 84-85].
Викликало полемшу серед правниюв твердження М. В. Красново! про доцiльнiсть урахування при «тдготовщ проекту ново! редaкцi! Конституцп Укра!ни враховувати саме тaкi екоцентричш пiдходи до сутi i значимост природи та, особливо, !! еколопчних i духовних (соцiaльних) aтрибутiв, що вщповщае сутностi засад сталого розвитку, а тому на рiвнi Основного Закону
Ж ■
слiд визначити природу, в тому числi перетворену внаслщок антропогенного впливу (навколишне природне середовище, середовище життедiяльностi) найвищою сощалъною цшн1стю» [19, с. 9]. Сощальна щншсть - це знaчимiсть явищ i предметiв реально! дiйсностi з позици !х вiдповiдностi або невщповщност потребам суспiльствa, соцiaльних груп чи окремо! особистостi.
f /\_у П1 /1\ I \ \ II чУ\ w
Найвищою щннютю згiдно зi ст. 3 Конституци визнaнi людина, !! життя та
/ ^ £Ш\ О7, KJ 11МйЖ
здоров'я, честь i гiднiсть, недоторкaннiсть i безпека. Виникають запитання: чи буде доцшьним поряд з таким визнанням закршити «природу» i що саме розумгги пiд !! правовим тлумаченням та термша «цiннiсть»?
Пiдкреслимо : коли наголошуеться на безпещ, йдеться також i про один з !! рiзновидiв - безпеку екологiчну, об'ектами яко! виступають життево вaжливi штереси суб'ектiв безпеки: права, мaтерiaльнi та духовш потреби особи; природнi ресурси та навколишне природне середовище як мaтерiaльнa основа державного i суспшьного розвитку. Екобезпека - кaтегорiя сощальна,
\ Jt"T? if в ш /1 71 ■ g 1 I 11 I
притаманна людському суспiльству, формуеться в межах суспшьних вiдносин. Це поняття належить до складних, неправового характеру, хоча вщносини, що виникають у сферi екологiчно! безпеки, регулюються саме правом i мають певнi прaвовi форми.
Визначення еколопчно! безпеки як правово! кaтегорi! мае рiзномaнiтне трактування в еколого-правовш нaуцi та доктринi. Вона розглядаеться як: а) захист людини й довкшля вщ шкiдливого впливу; б) стан навколишнього природного середовища; в) умова збереження здоров'я людей i забезпечення
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушеерситету
сталого соцiально-економiчного розвитку; г) баланс розвитку екосистем; д) дiяльнiсть по захисту життево важливих еколопчних штерешв; е) складова частина мiжнародноl еколопчно! безпеки тощо.
Проблеми цшностей дослiджуе теорiя цiнностей, або аксюлопя, яка е одним з наймолодших роздiлiв фшософи. Певно! самостшност й визначеностi аксiологiя набула наприкшщ Х1Х - на початку ХХ ст. Це фшософське вчення про природу цшностей, !х мiсце в реальносп i про структуру щншсного свiту, тобто про зв'язки рiзних цiнностей мiж собою, iз сощальними й культурними чинниками i структурою особистостi [26, с. 325-337]. Метою ще! науки е свiтоглядне осягнення предмета, об'ектом наукового аналiзу виступають реальнi явища i процеси правово! сфери, в яких виявляються цiннiснi феномени.
У загальнотеоретичнiй лiтературi останшх рокiв право все частiше стало
f 111 /1\ II
розглядатися в цiннiсному, тобто аксюлопчному аспектi. Аксiологiя права, на
г ^ЖШт \\ С/ //мЖ 5»\
думку С. Алексеева, - нова «...духовно-iнтелектуальна форма висвплення права» [2, с. 461]. Як специфiчна сфера соцiально-фiлософського знання, аксюлопя права покликана пояснювати сутнiсть права, його щннюний змiст i призначення для суспшьства загалом i окремо! особистостi зокрема, iнтерпретувати право з позицш вищих цiнностей i змюту людського життя, дослiджувати певнi щеальш сутностi (цiнностi) з позицiй оптимальних вимог сощально! реальностi, якi е першоосновою права та його метою.
Виникнення юридично-аксюлопчного пiдходу до вивчення правових
Ny ¡Г°Ш Я mW is 1 1 I ■ ш Ä » »^^
проблем безпосередньо пов'язано з розвитком ще! природного права, що передбачае iснування права природного та позитивного (офщшно встановленого державою) [26, с. 336]. Специфшою природно-правового чи юридичного праворозумiння е звернення його до щншсного вимiру, до вищих гуманютичних цiнностей. Цiнностi природного права ушверсальш, мають абсолютний характер, що е одними з найважливших !х особливостей. Унiверсальнiсть !х полягае в тому, що вони поширюються на всiх незалежно вiд будь-яких ознак сощального, нацiонального, професiйного плану тощо. Вимоги
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
й щнноси природного права забезпечують суб'ектовi вищу правоту, якщо вш дiятиме вщповщно до них, i, навпаки, заперечення цих вимог, правил, щнностей у природно-правовш свщомоси aсоцiюеться зi зламом i руйнaцiею. Природно-прaвовi цiнностi й вимоги однаково, так би мовити «працюють» в у^х сферах людського буття, поширюються на всi види жи"тдояльносл особистостi, присутнi в будь-якому час та просторi [21, с. 60], що знаходить яскравий прояв як у наущ еколопчного права, так i в зaконодaвствi.
Доречно зазначае М. В. Краснова, що природоохоронний ряд об'екпв • • (
еколопчного права при цьому розширюеться, зокрема, вщнесенням (у тому чи^ й актами мiжнaродного екологiчного права) до !х числа таких, як кшмат, озоновий шар атмосфери, бюлопчне рiзномaнiття, екологiчнa мережа, навколоземний космiчний простiр, генофонд живо! та неживо! природи та ш. В одних випадках таю об'екти вщображають певш характеристики само! природи
I
(або ж навколишнього природного середовища), наприклад, кшмату, в iнших -вщбивають сучаснi пiдходи до iнтеграцii сукупност компонентiв природи як комплексiв i ландшафтiв [19, с. 8].
До об'екпв права юристи-науковцi також вщносять роботи й послуги, iнформацiю, поведшку й дii юридичних та фiзичних осiб [24, С. 237-238; 27, с. 213]. Такими об'ектами еколопчного права, з точки зору М. В. Красновой можуть бути: а) природоохоронш заходи (роботи й послуги), як можуть здшснюватися як державними, так i не держав ними (господарськими, громадськими) органами й оргашзащями, як у межах державних замовлень, так
| | * Я ® | 7 1 I ^ || 11 | ж /
i на рiвнi договiрного регулювання екологiчних правовщносин; б) заходи з реалiзацii державноi екологiчноi полiтики (контроль, монiторинг, еколопчне iнформування тощо) [19, с. 11]. Визначення зазначених об'екпв самостiйними об'ектами еколого-правового регулювання мае дискусшний характер. Безумовно, юнують мiжгалузевi й мiждисциплiнарнi правовi iнститути, що регулюють схожi правовiдносини та мають единий об'ект регулювання, але правовiдносинам притаманнi особливост^ зумовленi екологiчними чинниками.
Потрiбно пам'ятати попередження фахiвцiв, що екологiчнi вщносини за
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
сво!м змютом хоча i е рiзноманiтними, але пов'язаш мiж собою, що пояснюеться еднютю всiх природних об'ектiв, внаслiдок чого й юнуе едина екологiчна система. Поряд •з цим еднiсть еколопчних вiдносин не виключае юнування !х рiзновидiв, обумовлених екологiчними чинниками. Диференщащя екологiчних вiдносин можлива за рiзноманiтними пiдставами - за об'ектами, основними сферами дiяльностi людей у галузi навколишнього природного середовища тощо. Що стосуеться сфер дiяльностi, як вщзначав В. К. Попов, то можливе юнування похiдних вiд них вщносин, зокрема, еколого-процесуальних, еколого-iнформацiйних, вщносин у сферi розгляду спорiв тощо. 1х похiднiсть полягае в тому, що зазначеш вiдносини обслуговують основш екологiчнi вiдносини у процесi !х виникнення, розвитку i припинення. Тому вони i е пiдпорядкованими щодо основних еколопчних вщносин. Екологiчнi
вщносини, будучи частиною вiдносин суспiльних, схожi з майновими й
.... адмшютративними, водночас !м притаманнi риси й вщмшност [12, с. 6, 8-9].
; ШЖА\\ . О /1 2k\
На пiдставi наведених мiркувань можна зробити певнi висновки. Не з у^ма твердженнями науковцiв погоджуемося. Зазначимо, що в подальшому окресленш проблемi бажано придiляти бiльшо! уваги, слщ виробити едину концепцiю щодо об'екпв еколого-правового регулювання. По-перше, треба чггюше визначитися зi спiввiдношенням таких правових категорш, як «природнi об'екти» i «природнi ресурси», «об'ект еколого-правового регулювання» й «об'ект еколого-правово! охорони». Це можливо зробити шляхом законодавчого закршлення !х дефiнiцiй. Наприклад, природш об'екти -
я я g i 7 1 I g ■ м и Ш 1 /
це природна еколопчна система, природний ландшафт, а також елементи, що !х складають, якi зберегли сво! природш властивостц природнi ресурси - це компоненти природного середовища (земля, надра, водш об'екти, атмосферне повггря, люи, об'екти тваринного й рослинного свггу), якi використовуються або можуть бути використаш у процесi господарсько! чи шшо! дiяльностi. Окремо варто визначити природно-антропогенш об'екти. Необхiдно закрiпити зазначеш термши в Екологiчному кодексi при подальшш кодифiкацi! законодавства у спещальнш статтi «Визначення основних термiнiв». У теорп ж
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушеерситету
еколопчного права е сенс провадити подальшi грунтовн HayKOBi пошуки й робити нaлежнi висновки.
Визнано, що загальною ознакою об'екпв правово! охорони е: а) ïx цiнне природне, або соцiaльне, значення; б) установлення для них особливого правового режиму; в) не включення ïx до господарського об^у; г) фактична вщсутшсть використання (експлуатаци). Особливий правовий режим обмежуе або забороняе ri види дiяльностi, якi несумют з основним призначенням цих природних об'екив, ïx значенням для природи та людини.
По-друге, доцшьно зупинитися на ключовому визначенн об'ектiв
екологiчного права, а саме: довкшля, навколишне середовище, навколишне
природне середовище, компоненти навколишнього природного середовища,
природне середовище, природно-антропогенний об'ект, природний комплекс та
ш Сучасне екологiчне право значною мiрою формувалося пiд впливом
природничих наук та ïx представниюв, як перебiльшyвaли роль закону у
•»t H I ¡ГШ^Ы/Л \
реглaментaцiï сyспiльниx вiдносин, що виникають у сферi охорони довкiлля. Це
призвело до того, що для розглядyвaноï гaлyзi права особливо характерним е
змщення у бш декларативних «нaдмiрностей». Через новизну
природоохоронних проблем, рiзниx об'ективних, а частше суб'ективних
причин ця галузь права виявилась особливо розпливчастою, «неправовою» в
сенс розмитостi i слaбкостi припиЫв, зaбiгiв у низцi випaдкiв уперед,
оцшювання бажаного як сущого, дшсного [4, с. 3]. Дана специфша вiдбилaся на
якостi еколого-прaвовоï матери, що характеризуеться наявшстю знaчноï
|j( V l| 17 II g 1 111 1 ▼
кiлькостi правових невизначеностей, посилань i бланкетних норм, а також норм, що встановлюють необгрунтовано широкi межi розсуду й тлумачення для суб'екив прaвозaстосовноï дiяльностi [25, с. 26].
Безумовно, низка iз зазначених вище об'ектiв екологiчниx прaвовiдносин належить до оцшочних понять, якi е результатом узагальнень нaйбiльш важливих ознак вщображених у прaвi явищ. А будь-яка абстракщя, будь-яке узагальнення е результатом тзнання шляхом проникнення вглиб явища, в його суть, оскiльки шляхом aнaлiзy й синтезу отримуеться юридично значуща
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
шформащя про об'ект, що тзнаеться [16, с. 38]. Оцшочт поняття надають праву гнучкост й динамiчностi, за певних умов, усуваючи деяк протирiччя, сприяють його стабшьност^ формальнш визначеностi й чггкость G сенс звернути увагу на те, що само поняття набувае правових властивостей лише коли буде зафшсовано в законодавчому акт з вщповщним термшолопчним позначенням. Важливою рисою оцшочних понять е те, що !х змiст не визначаеться в нормах права й мютить тшьки загальнi вiдомостi про !х ознаки, однак самi вони не конкретизуються в закош [1, с. 206-207]. За сучасних умов все ж таки доцiльно визначитися з термiнами, закрiпити к на законодавчому рiвнi, що сприятиме подальшш кодифiкацi! й належнiй правозастосовнiй практищ.
Список л1тератури:
1. Актуальные проблемы теории государства и права: хрестоматия / авт.-сост. : М. В. Баранова, О. Б. Купцова. - М. : Юрлитинформ, 2012. - 368 с.
2. Алексеев С. С. Право: азбука, теория, философия. Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев - М. : Норма-Инфа-М, 1998. - 618 с.
3. Андрейцев В. I. Еколопчне право : Курс лекцш : навч. поаб. [для юрид. фак. вуз1в] / В. I. Андрейцев. - К. : Вентур1, 1996. - 208 с.
4. Боголюбов С. А. О возможностях экологического права / А. С. Боголюбов // Журн. рос. права. - 2000. - № 11. - С. 3-9.
5. Бринчук М. М. Экологическое право : учеб. [Електрон. ресурс] / М. М. Бринчук // СПС КонсультантПлюс. - 2008. - Режим доступу : http://base.consultant.ru/cons/cgi/online.cgi7req.
6. Бринчук М. М. Право как ресурс деградации природы, общества и государства / М. М. Бринчук // Гос-во и право. - 2012. - № 4. - С. 29-38.
7. Бринчук М. М. Человек как объект экологических отношений / М. М. Бринчук // Эколог. право. - 2005. - № 3. - С. 2-5.
8. Вщом. Верхов. Ради Укра!ни.
9. Вовк Ю. А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды: общая ч. : учеб. пособ. / Ю. А. Вовк. - Х. : Вища шк., 1986. - 160 с.
10. Гетьман А. П. http://library.nulau.edu.ua/cgi-bin/irbis64r_01/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=IBIS&P21DBN=IBIS&S21STN=1&S21REF= 3&S21FMT=fullwebr&C21C0M=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=M=&S21ST R=Методологiчнi засади становлення правових основ охорони довкшля / А. П. Гетьман // Право Укра!ни. - 2011. - № 2. - С. 11-19.
11. Еколопчне право : пщруч. [для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / за ред. А. П. Гетьмана. - Х. : Право, 2013. - 432 с.
12. Еколопчне право Укра!ни : пщруч. [для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / за ред. В. К. Попова, А. П. Гетьмана. - Х. : Право, 2001. - 479 с.
13. Еколопчне право Укра!ни. Акад. курс : пщруч. - [2-ге вид.] / за заг. ред. Ю. С. Шемшученка. - К. : ТОВ «Вид-во «Юрид. думка», 2008. - 720 с.
14. Еколопчне право Укра!ни : пщруч. [для студ. вищ. навч. закладiв] / за ред. I. I. Каракаша. - Одеса : Фенкс, 2012. - 788 с.
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) / 2014
До 210^ччя Утверситету
15. Каракаш И. И. Народное достояние или право собственности на природные ресурсы : материалы «круглого стола» / И. И. Каракаш // Юрид. вестн. - 1999. - № 1. - С. 8485.
16. Кашанина Т. В. Правовые понятия как средства выражния содержания права / Т. В. Кашанина // Сов. гос-во и право. - 1981. - № 1. - С. 38-43.
17. Кобецька Н. Р. ЕкологИчне право Украши : навч. посИб. / Н. Р. Кобецька. - К. : ЮрИнком 1нтер, 2007. - 352 с.
18. Колбасов О. С. Завещание экологам / О. С. Колбасов // Журн. рос. права. - 2000. -№ 5/6. - С. 89-90.
19. Краснова М. В. Стан та перспективи розвитку вчення про об'екти екологИчного права: науково-методологИчнИ аспекти / М. В. Краснова // ВИсн. Кшвськ. нац. ун-ту iM. Т. Г. Шевченка. - Серiя «Юрид. науки». - 2013. - № 2 (96). - С. 8-12.
20. Офщшний вИсник Украши.
21. Патей-Братасюк М. Проблема прав людини в украшськш юснатуралютичнш традицИ / М. Патей-Братасюк // КонституцИя - основа державного i суспИльного устрою Украши : матерИали III МИжвуз. наук. читань (до 300-рИччя Конституци' Пилипа Орлика). - К. : ЮВЕТА, 2010. - С. 60-63.
22. Право довкилля (еколопчне право) : навч. посИб. [для студ. вищ. навч. закл.] / П. Д. Пилипенко, М. Я. Ващишин та Ин. ; за ред. П. Д. Пилипенка. - К. : 1н Юре, 2010. - 401 с.
23. Правова доктрина Украши : моногр. : у 5 т. - Т. 4: ДоктринальнИ проблеми екологИчного, аграрного та господарського права / [Ю. С. Шемшученко, А. П. Гетьман, В. I. Андрейцев та Ин.] ; за заг. ред. Ю. С. Шемшученка. - Х. : Право, 2013. - 848 с.
24. ТеорИя держави И права : тдруч. [для студ. юрид. вищ. навч. закл.] / О. В. Петришин, С. П. Погребняк, В. С. Смородинський та Ин. ; за ред. О. В. Петришина. -Х. : Право, 2014. - 368 с.
25. Хлуденева Н. И. Дефекты правового регулирования охраны окружающей среды : моногр. / Н. И. Хлуденева. - М. : Ин-т законодательства и сравн. правоведения при Правительстве РФ ; ИНФРА-М, 2014. - 172 с.
26. Чефранов А. Б. Проблеми застосування теори цИнностей у правових дослИдженнях / А. Б. Чефранов // Проблеми фшософи права. - 2005. - Т. III. - № 1-2. - С. 325-337.
27. Шемшученко Ю. С. Об'ект права // Юридична енциклопедИя. - К. : Укр. енцикл., 1998. - Т. 4. - С. 213.
28. Экологическое право : учеб. пособ. / С. А. Балашенко и др. ; под ред. Т. И. Макаровой, В. Е. Лизгаро. - Минск : Изд. центр БГУ, 2008. - 495 с.
Анисимова А. В. Объекты экологических правоотношений: современные подходы.
Проанализированы проблемы, связанные с формированием оснований для расширения круга объектов экологических правоотношений, что существенно влияет на экологическое право как науку и отрасль права. Особое внимание уделено научно-теоретическим подходам к пониманию объектов экологического права. Рассмотрен вопрос, связанный с объектами эколого-правовой охраны Предпринята попытка сформулировать теоретические выводы и научно обосновать предложения по совершенствованию действующего законодательства.
Ключевые слова: экологическое право, объекты экологического права, объекты эколого-правовой охраны экологические правоотношения.
Anisimova A. V. Objects of Environmental Legal Relations: Modern Approaches.
Issues concerning establishing grounds to increase a list of objects of environmental legal relations, which significantly affect environmental law as a science and branch of law. Special attention is paid to scientific theoretical approaches to understanding objects of environmental law. Matters related to the objects of environmental legal protection are addressed. An attempt is made
Teopia i npaumuua npaeo3naecmea. — Bun. 1 (5) /2014 ßo 210-pinna Ynieepcumemy
to draw theoretic conclusions and give scientific background to proposal on improvement of the existing laws.
Key words: environmental law, objects of environmental law, objects of environmental legal protection, environmental legal relations.
Розширена анотащя
статп Атамово'! Ганни Валерпвни на тему: «Об'екти екологiчних
правоввдносин: cy4acHi пщходи»
Anisimova A. V., Candidate of Legal Sciences (PhD), Associate Professor of the Environmental Law Department of the Yaroslav the Wise National Law University, Kharkiv, Ukraine
An extended abstract of a paper on the subject of: «Objects of Environmental Legal Relations: Modern Approaches»
Problem setting. Issue of determining objects of environmental and legal regulation is still controversial. In the modern context, attention is being increasingly focused on it in the educational literature, science, environmental legal doctrine, as it is the most topical and disputable issue, still generating controversy. For the most part, specialists study legal regime of the individual natural sites, which is based on native traits and natural properties of each of them. Modern age requires a complex, balanced approach to the study of objects of environmental legal regulation and protection. In this context, place of environmental law in the body of laws essentially affect the mentioned issue.
In order to stabilize and improve environmental health of Ukraine by integrating environmental policy into the social and economic development of the country, on December 21, 2010 Verkhovna Rada of Ukraine passed the Law No. 2818-VI On Basic Principles (Strategy) of the Public Environmental Policy for Period to the Year 2020. In this statutory instrument, a number of objects of environmental legal regulation was increased. Along with that, in order to consistently mitigate the risk of man-made and natural emergencies, upgrade level of security and protection of territories against consequences of such emergencies, a Nationwide Target Program of Population Protection against Man-Made and Natural Emergencies for 2013-2017 was developed, which facilitates protection of objects of environmental legal relations. Unfavorable environmental situation in the industrially developed regions of the country materially affect general objects of environmental
legal protection become even more urgent, and the choice of the most favorable and meeting the environmental protectionrequire early solution.
Recent research and publications analysis. Theoretical scientific base for this publication consists of exploratory studies of the representatives of environmental law of previous and present years from Ukraine and foreign countries , such as V.I. Andreytsev, S.O. Balashenko, M.M. Brynchuk, O.O. Vovk, A.P. Hetman, I.I. Karakash, N.R. Kobetska, O.S. Kolbasov, M.V. Krasnova, P.D. Pylypenko, V.K. Popov, Yu.S. Shemshuchenko etc.
Paper objective. In this work, an attempt was made to comprehensively analyze scientific works on the said topic and develop modern approaches to determining objects of environmental law. Purpose of this article is: (a) to form theoretic and legal approaches to notions, such as "objects of environmental law" and "objects of environmental legal protection" and (b) to develop scientifically grounded recommendations on improvement of the existing environmental laws.
Methodological base of this researched is formed by dialectical cognitive approach and a system of general scientific and special legal techniques.
Paper main body. The article contains comprehensive analysis of doctrinal and strategic documents of the environmental laws of Ukraine, based on which suggestions are drawn out on their further improvement with consideration of empirical and theoretical research of statutory instruments. Based on the research of achievements in the sphere of general theory of law and environmental law, inexpediency was proved for equation of notions "objects of environmental law" and "objects of environmental legal protection", their system review is carried out. In Ukraine, as system of objects of environmental legal regulations was formed and continues to develop. Its being affected by natural law approaches facilitates correct interpretation of legal norms, overcoming obstacles and gaps in the environmental laws and their further codification.
Conclusions of the research. Environmental law, as a separate and relatively new branch of law, continues to be formed and developed. List of objects of environmental legal regulation is still open. Probably, it will grow depending on
social necessity and relevance at the level of both national and international laws thanks to scientific research results of environmental law science. An attempt was made to draw theoretic conclusions and give scientific background to proposal on improvement of the existing laws.
Key words: environmental law, objects of environmental law, objects of environmental legal protection, environmental legal relations.
