CC BY
15УДК 347.77.028:631.526.32.(477)
ПРО В1ДПОВ1ДН1СТЬ НАЦЮНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА З ОХОРОНИ ПРАВ НА СОРТИ РОСЛИН М1ЖНАРОДН1Й КОНФЕРЕНЦ11Л ОХОРОНИ НОВИХ СОРТ1В
РОСЛИН
Л.Й. Гпухiвськuй, доктор технчних наук Укранський ¡нститут експертизи сорт'в рослин
Верховна Рада Украши 17 ачня 2002 р. Законом Украши "Про внесення змш до Закону Украши "Про охорону прав на сорти рослин" прийняла нову редакцш Закону Украши "Про охорону прав на сорти рослин" (Закон) (попередня редак^я була прийнята у 1993 р.) [1].
Украша е членом Мiжнародно''' конвенци з охорони нових сор^в рослин, i и членство передбачае зобов'язання щодо гармошзаци нацiонального законодавства у сферi охорони прав на сорти рослин стосовно мiжнародних угод, зокрема Мiжнародноl конвенци з охорони нових сор^в рослин [2].
Мета. Установлення ступеня гармошзаци ново' редакци Закону Укра'ни "Про охорону прав на сорти рослин" щодо Мiжнародноl конвенци з охорони нових сор^в рослин.
Першою статтею Конвенци [2] е визначення термЫв. Серед термiнiв у новш редакци Закону Украши "Про охорону прав на сорти рослин" [1] е лише три, ям корелюються з визначеннями статт першоУ Конвенци.
Так, за визначенням Закону "автор сорту (селекционер) - людина, яка безпосередньо створила (виявила /або вивела /або полпшила) сорт" в'дпов'дае за Конвенц/ею визначенню "селекционер". Це особа, яка вивела або виявила сорт; особа, яка е роботодавцем для вищевказаноУ особи або яка доручила Уй роботу, у тих випадках, коли це передбачаеться законодавством вiдповiдноУ Дого&рноУ сторони; правонаступник першоУ чи другоУз вищеназваних осб, залежно вд конкретного випадку".
За Законом [1] визначення селекцюнер, який тут однозначно розумiеться як автор сорту, визнаеться людина ^зична особа), яка вивела або виявила сорт (у цш частит сшвпадае з визначенням Конвенци), або ж ттьки полтшила вщомий рашше сорт (звичайно ж, за умови, що полтшений сорт набув ознак, ям дають змогу трактувати його як новий сорт). Роботодавця особи, яка вивела або виявила сорт, Закон селекцюнером не визнае, тому що селекцюнеру належить невщ'емне особисте немайнове право авторства, якого не може мати роботодавець. Останньому може належати ттьки майнове право на сорт.
"Держава-учасник за Законом - держава, що приедналась до МiжнародноУ конвенц'У з охорони нових сортiв рослин, прийнятоУ 2 грудня 1961 р. I переглянутоУ 10 листопада 1972 р., 23 жовтня 1978 р. i 19 березня 1991 р." &дпо&дають визначенню КонвенцУ:
- "Дого&рна сторона " - держава чи м'!журядова орган'зац'я, що е учасником цеУ КонвенцУ;
- "Член Союзу" - держава-учасник Акта 1961/1972рр. чи Акта 1978 р., чи Договрна сторона".
Визначення Конвенци "ця Конвенця" означае Акт 1991 р. МiжнародноУ конвенцУУз охорони нових сорт'в рослин" розбiжностi iз Законом немае.
Вщповщно до Закону "сорт рослин - окрема група рослин (клон, лЫя, гiбрид першого поколння, популяц/я) в рамках нижчого з
в1домих ботан1чних таксоне, яка незалежно в1д того задовольняе вона повнстю або н умови надання правовоУ охорони може:
- бути визначена ступенем прояву ознак, що е результатом д'яльност'! даного генотипу або комб/'нац/У генотипв;
- бути в1др1знена вд будь-якоУ ¡ншо'У групи рослин ступенем прояву принаймн однеУз цих ознак;
- розглядатися як едине цле з точки зору УУ придатност1 для в1дтворення в незмнному вигляд/ цлих рослин сорту" майже щентично вщповщае визначенню "сорт" за Конвен^ею. Це - група рослин у рамках нижчого з вдомих ботанчних таксонв, яка незалежно в1д того чи задовольняе повнстю умови для надання права селекц/онера може:
- бути визначена ступенем прояву ознак, що е результатом реал1зацУУ даного генотипу або комб/'нацУУ генотипв;
- бути в1др1знена вд будь-якоУ ¡ншо'У групи рослин ступенем прояву принаймн одн'ю'Уз цих ознак;
- може розглядатися як едине цле з точки зору УУ придатност1 для в1дтворення в незмнному вигляд/ цлих рослин сорту".
Наявне у нацюнальному законодавс^ [1] е виконання статт 2 Конвенцп, яка регламентуе, що "Кожна догов/'рна сторона надае права селекц/онерам / охороняе Ух".
Стаття 3 Конвенцп визначае зобов'язання краш-учасниш щодо обсягу охорони вщносно рiзних родiв i видiв сор^в. Згщно з ^ею статтею кожна Договiрна сторона, зв'язана положеннями Акта 1961/1972 рр. чи Акта 1978 р., зобов'язуеться виконувати положення Конвенцп, до вах тих родiв i видiв рослин, до яких на вказану дату вона застосовуе положення Аклв 1961, 1972 i 1978 рр., а щодо вах без виключення родiв i видiв рослин - щонайшзшше шсля п'яти рош вщ указано' дати. Що стосуеться нових члешв Союзу, ям до приеднання до нього не були зв'язан положеннями Акта 1961/1972 рр. чи Акта 1978 р., то вони зобов'язуються виконувати положення Конвенцп вщ дати приеднання вщносно 15 родiв або видiв рослин i найшзнше по завершенню 10 ромв вщ указано' дати - стосовно вах родiв i видiв рослин.
Укра'нське нацюнальне законодавство повнiстю вiдповiдае цим положенням, адже у статп 3 Закону сказано: "Цей Закон застосовуеться щодо сорт'т ус'к род 'в / вид 'в рослин ".
Стаття 4 Конвенцп визначае зобов'язання держав-учасниш з приводу режимiв, якi встановлюються нацюнальними законо-давствами вiдносно до громадян шших держав-учасникiв. Зокрема, ця стаття визначае, що громадяни будь-яко'' Договiрноl сторони чи будь-якi фiзичнi особи, якi на и територп мають постiйне мiсце проживання, чи юридичш особи, якi мають на и територп постiйне мiсцезнаходження,
111
користуються на територи' будь-яко!' iншоï Договiрноï сторони таким самим правовим режимом, який надае нацiональне законодавство для сво'Гх громадян чи юридичних оаб. Цiй статтi повнiстю вiдповiдае 5 стаття Закону: 1ноземн особи та особи без громадянства, eidnoeidHO до мiжнародних договор'в чи на основ принципу взаемностi, мають однаков з особами УкраУни права, передбачен цим Законом ".
Статт 5-9 Конвенци визначають умови надання прав на сорти рослин. Цьому у Закон присвячена стаття 11 - "Критери' охороноздатност сорту". Нею встановлюються чотири критери: новизна, вирiзняльнiсть, однорщнють i стабтьнють. Таю ж критери' встановлеш статтею 5 Конвенцiï. Окреслення цих критери'в у статтях 6-9 Конвенци i статп 11 Закону е практично щентичними.
Порядок подання заявок до компетентних оргашв Договiрних сторш регламентуе стаття 10 Конвенци. У нш, зокрема, встановлено, що заявник може втьно вибирати Договiрну сторону, до компетентного органу яко' вiн хотiв би подати першу заявку на сорт, i що вш може подавати заявки до компетентних оргашв шших Договiрних сторш, ще не отримавши прав вщ ^е!' сторони, куди подана перша заявка. Жодна Договiрна сторона не може вщмовляти у наданнi прав на основi того, що до шшо'' Договiрноï сторони заявка не подавалася чи строк ди права на територи шшоГ Договiрноï сторони закшчився. Положення статтi 10 Конвенци повнютю врахованi у Законi, стаття 15 якого (частина друга) гласить: "Набування прав на сорт в iноземних державах здйснюеться незалежно вд набування таких прав в УкраУнi". Тобто, такий порядок встановлюеться щодо вах шоземних держав, зокрема, i до держав-учасниш.
Стаття 11 Конвенци вимагае визнання конвенцшного прюритету у разi подання заявки до компетентного органу одше!' з Договiрних сторш. Це право у повнш вщповщносп до статп 11 визнаеться й у нацюнальному законодавс^ статтею 22.
Стаття 12 Конвенци визначае загальш вимоги до проведення експертизи заявки, Порядок проведення експертизи, визначений статтями 25-31 Закону, не порушуе IT вимог. Визначена Законом експертиза заявки дае пщстави вважати систему патентування сор^в рослин в УкраМ як перевiрочну вщкладену зi спрощенням процедури квалiфiкацiйноï експертизи для деяких родiв i видiв рослин. Експертиза заявки на сорт рослин в УкраМ складаеться з двох частин: експертизи за формальними ознаками i квалiфiкацiйноï експертизи. Формальна експертиза проводиться з метою визначення вщповщносп формальних ознак заявки вимогам, встановленим Законом, i розробленим Правилам складання та подання заявки на сорт. Квалiфiкацiйна експертиза здшснюеться з метою обфунтування експертного висновку для прийняття ршення
112
про державну реестрацш сорту i видачу патенту. Квалiфiкацiйна експертиза проводиться за клопотанням заявника, який може подати його не шзнше трьох ромв вщ дати подання заявки. У ходi квалiфiкацiйноï експертизи перевiряeться запропонована назва сорту, розглядаються можливi заперечення трелх осiб проти надання прав на сорт, проводиться державне випробування сорту з метою визначення його новизни i вщповщносл критерiям вирiзняльностi, однорщносл, стабiльностi та придатностi для поширення в Украïнi.
Стаття 13 Конвенци' вимагае вiд кожной' Договiрноï сторони запровадження нацiональними законодавствами тимчасово!' правовоï охорони сортiв рослин на термш вiд подання заявки до одержання правовой' охорони. Це право встановлюеться статтею 32 Закону. Зокрема у цш статтi Закону сказано:
"1. Внесен до Реестру заявок в'1домост'1 про сорт, заявлений з метою набуття майнового права власника сорту, надають заявнику право на тимчасову правову охорону в межах наданого iз заявкою опису сорту вд дати подання заявки.
2. Тимчасова правова охорона полягае в тому, що заявник мае право на одержання компенсац/'У за завдан йому псля публкацУУ в'домостей про заявку збитки вд особи, яка дйсно знала чи одержала письмове пов'домлення укра'Унською мовою iз зазначенням номера заявки про те, що вiдoмoсmi про не'У внесено до Реестру заявок. Зазначена компенса^я може бути одержана заявником тльки п'юля одержання ним патенту:
3. Д/я тимчасово'У правовоУ охорони не поширюеться на сорти тих род'в i вид'в рослин, що не пдлягають державному випробуванню в УкраУнi.
4. Чиннсть тимчасово'У правовоУ охорони припиняеться з наступного дня п'юля дати державно)' реестрацУУ права власника сорту або з дати внесення до Реестру заявок в'домостей про в'дкликання заявки чи прийняття ршення про в 'дмову в державнй реестрацУУ права власника сорту".
Текст статп 13 Конвенци' е таким:
"Упродовж пер'юду вiд моменту подання чи публ'кацУУ заявки на надання селекцioнерoвi права i до надання такого права кожна Дoгoвiрна сторона приймае заходи з метою захисту '¡нтерес'в селекцонера. За цими заходами власник права, селекцонер, мае право принаймн на отримання розумно'У компенсацУУ в'д будь-яко'У особи за завдан йому протягом указаного пром/жку часу збитки, внашдок здйснення без його дозволу будь-яких дй, що вказан у статт'! 14 ("Об'ем права селекцioнера") так, як би право селекционера на сорт було надано. Дого&рна сторона може установити, що вказан заходи застосовуються ттьки з приводу осб, яких селекцонер
113
повiдомив про подання заявки ".
У цтому обидва тексти е достатньо близькими, але е мiж ними й деяк вiдмiнностi. Перша вщмшнють у встановленнi дати початку дм тимчасовоï охорони. Конвенцiею початок визначаеться дещо неоднозначно: "...вiд моменту подання чи публкацИ заявки../1. День подання заявки i день IT публ^аци це, як правило, не один i той самий день. У текст Закону дата початку дм тимчасовоГ охорони визначена ще неоднозначнее: частина перша статп 32 дае пщстави початком вважати дату подання заявки чи дату внесення вщомостей про заявку до Реестру заявок, а частина друга ще!' ж статп початком називае дату публ^аци вщомостей про заявку.
Друга вщмшнють: у текст Конвенци перед словом "компенсацГя" присутнш прикметник "розумна". Такого прикметника у текст Закону перед словом "компенсацГя" немае.
Третя вщмшнють: у текст Конвенци сказано: "...отримання розумноï компенсац/У... так, як би право селекционеру на сорт було надано". За текстом Закону право на одержання компенсаци може бути реалГзоване ттьки у випадку надання права i лише пюля одержання патенту на сорт.
Четверта вщмшнють. У текст Конвенци сказано: Договiрна сторона може установити, що вказан заходи застосовуються ттьки вщносно оаб, яких селекцюнер повщомив про подання заявки. За текстом Закону ц заходи застосовуються з приводу особи, "...яка дшсно знала чи одержала письмове повiдомлення укра'Унською мовою iз зазначенням номера заявки про те, що в'домостi про заявку внесено до Реестру заявок". Отже, не ттьки до особи, яка була повщомлена, але й особи, яка дшсно знала.
П'ята вщмшнють. Текст Конвенци не обмежуе поширення тимчасово1 охорони на певш роди i види сортГв. Законом же встановлено, що дГя тимчасово1 правовоï охорони не поширюеться на сорти тих родГв i видГв рослин, що не пщлягають державному випробуванню в УкраМ
Стаття 14 Конвенци встановлюе об'ем прав на сорт. Зокрема, частина перша цГе1 статп регламентуе ди щодо насшного матерГалу сорту, якГ потребують дозволу власника прав, е:
(I) виробництво чи вщтворення (розмноження);
(II) доведення до кондицш з метою розмноження;
(III) пропонування до продажу;
(IV) продаж або введення у шший комерцшний обГг;
(V) вивГз;
(VI) увГз;
^П)зберГгання для цГлей, перерахованих у пщпунктах вГд (I) до (VI).
Частиною другою статп 39 Закону встановлюються т ж самi права в щентичному формулюваннi. Вiдмiннiсть полягае лише у тому, що частиною першою статп 14 Конвенци ц права встановлюються стосовно насшного матерiалу сорту, а у Закон - без прикметника "насшного", а просто - до будь-якого матерiалу сорту.
У той же час Конвен^я частиною другою статп 14 поширюе права власника сорту i на рослинний матерiал сорту (ц^ рослини чи 1хш частини), але тiльки за умови, що у власника прав на сорт не було достатньо1 можпивосп скористатися своГм правом стосовно насшного матерiалу. Частиною третьою статп 14 Конвен^я поширюе також ц права i на продукти, виготовлеш безпосередньо з рослинного матерiалу сорту, але ттьки за умови, що у власника прав на сорт не було до^га^ьо^' можливост скористатися сво^'м правом щодо рослинного матерiалу сорту.
Отже, стаття 39 Закону надае власниковi щодо матерiалу сорту дещо бтьший об'ем прав, шж це передбачае Конвенцiя. У той же час у Закош не передбачеш права на продукти, що виготовляються безпосередньо iз рослинного матерiалу сорту. Щоправда, у Конвенцiï сказано, що Договiрна сторона передбачати таю права щодо продуклв тiльки може, а не мусить.
Статтею 15 Конвенци передбачеш деяк винятки iз права селекцюнера (тут - власника сорту). Сказано, що права власника сорту не поширюються на ди iз сортом, що здiйснюються в особистих некомерцшних цiлях, в експериментальних цтях i в цiлях створення нових сортiв (в останньому випадку - крiм дiй iз сортами, що е похщними в основному вщ сортiв чи нечiтко в^зняються вiд сортiв, якi охороняються, чи з сортами, виробництво яких потребуе багаторазового використання сорту, що охороняеться). Таю ж винятки встановлеш i частиною першою статп - у пункт "в" частини першо1 замють тексту "передбачених положеннями статп 39 цього Закону" повинно бути "передбачених положеннями частини третьо^' статп 39 цього Закону".
Передбачеш частинами другою i третьою статп 47 Закону обмеження прав власниюв сортв, ям дають можливють будь-яким особам розмножувати у своему господарс^ для власних потреб зiбраний матерiал, одержаний нею у своему господарствi вирощуванням сорту, що охороняеться, за умови належност сорту до одного з перерахованих у цш частиш статп боташчних родiв i видiв рослин, в основному узгоджуються з положеннями частини другоï статп 15 Конвенци, у якш сказано, що Договiрна сторона може у розумних межах обмежувати право власника вщповщно будь-якого сорту, щоб дозволити фермерам використовувати з метою розмноження на сво1х власних земельних дтянках рослинного
115
матерГалу, отриманого у результат посадки на сво1'х власних землях сорту, що охороняеться.
Стаття 16 Конвенци формулюе принцип вичерпання прав власника сорту. Його права щодо будь-якого матерГалу сорту вичерпуються у разГ його продажу чи будь-якого шшого введення в господарський обГг на територи ДоговГрно1 сторони власником сорту чи за його згодою. Вичерпання прав не поширюеться на ди, пов'язан з наступним розмноженням сорту чи з вивозом рослинного матерГалу сорту в крашу, у якш сорти даного роду чи виду не охороняються (за винятком вивозу з метою споживання). Принцип вичерпання прав власника сорту формулюеться абсолютно Гдентично до статп 16 Конвенци статтею 45 Закону.
Стаття 17 Конвенци регламентуе допустимють обмеження з боку держави прав власника сорту. Тут указуеться, що ДоговГрна сторона може обмежити втьне здшснення прав власника на сорт ттьки внаслщок причин, зумовлених сусптьними штересами. Якщо внаслщок такого обмеження третш особГ надаеться дозвт на ди, ям вимагають дозволу власника сорту, ДоговГрна сторона мае застосувати заходи для виплати власниковГ сорту справедливой' винагороди.
Таке можливе обмеження з боку держави встановлюе стаття 43 Закону "Примусова л'щенз'я на використання сорту":
1. Примусова лiцензiя на використання сорту дае право особ!', яка УУ отримуе, використовувати сорт без дозволу власника сорту Видавати примусовi лщензУУ на використання сорт'в можуть Кабнет Мiнiстрiв УкраУни i суд.
2. Примусова л!^нз!я може бути ттьки невиключною, з визначенням обсягу використання сорту строку дн дозволу, розм!ру та порядку виплати винагороди власниковi сорту
3. Кабнет МЫст^в УкраУни може видати на строк до чотирьох роюв примусову лцензю визначенй ним особ з мотивiв надзвичайно'У суспльноУ необхiдностi та за умови военного чи надзвичайного стану з виплатою в'дпо&дно'У компенсацИ власниковi сорту При цьому Кабнет Мiнiстрiв УкраУни може вимагати в'д власника сорту надати на прийнятних фнансових умовах у розпорядження лiцензiата мате^ал для розмноження сорту в обсягах, достатнх для належного здйснення прав, наданих примусовою лiцензiею.
Видача Ка&нетом Мiнiстрiв УкраУни примусово'У лщензУУ може бути оскаржена до суду.
4. Якщо п'юля трьох роюв вiд дати державно)' реестрацУУ чи вiд дати, коли використання сорту було припинено, сорт в Укра'Унi не використовуеться або використовуеться у незначних обсягах i будь-яка особа звертаеться до власника сорту з пропози^ею укладання
116
лцензйного договору, а власник сорту без поважних причин вдмовляе, ця особа може звернутися до суду з позовною заявою про видачу й примусовоУлщензй' на використання сорту.
Якщо власник сорту не доведе, що факт невикористання сорту чи &дмова у видач ним лцензи зумовлен поважними причинами, а особа-позивач доведе, що вона у фнансовому i в усх нших вiднoшеннях у змозi компетентно та ефективно здйснювати права, надан л/'ценз/'ею, примусову лцензю може бути надано за ршенням суду на строк до чотирьох роюв.
5. Лiцензiат сплачуе за видачу йому примусово^' лщензп державне мито".
Стаття 18 Конвенци вимагае, щоб право власника сорту не залежало вщ будь-яких заходiв Договiрноï сторони з метою регулювання на IT територи виробництва, сертифкаци i маркетингу матерiалiв сорлв, або ввозу чи вивозу такого матерiалу. У Закош вщсутш норми, ям б обмежували право власника сорту описаними у статп 18 Конвенци заходами держави.
Стаття 19 Конвенци ставить вимоги до м^мального строку охорони прав на сорти. Тут встановлюеться, що такий строк мае бути для дерев i винограду не меншим 25 роюв вщдати надання права на сорт i не меншим вщ 20 роюв для вах шших сорлв рослин.
Строк ди прав на сорти встановлюе стаття 41 Закону. У нш сказано, що строк чинност патенту i засвщчуваного ним права власност на сорт починаються з наступного дня шсля дати державной' реестраци права та замнчуються в останнш день:
а) тридцять п'ятого календарного року, що вщраховуеться вщ року, наступного за роком державной' реестраци' сорту, для сорлв деревних та чагарникових культур та винограду;
б) тридцятого календарного року, що вщраховуеться вщ року, наступного за роком державной' реестраци сорту, для вах шших сорлв.
Пюля завершення строку чинносл патенту та засвщчуваного ним права власносл на сорт вш стае сусптьним надбанням, i його може втьно використовувати будь-яка особа.
Отже, встановлеш Законом права на сорт у частиш строку його охорони на територи Украши е об'емшшими вщ тих, ям вимагае Конвен^я.
Стаття 20 Конвенци ставить вимоги до назви сорту. У Закош ^ вимоги формулюють статп 13, 28 i 49. Вимоги статп 2о Конвенци у названих статтях Закону враховаш повнютю.
Стаття 21 Конвенци констатуе, що право власника сорту може бути визнане недшсним ттьки у раз^ якщо:
- право надано особ^ яка не мае на це права;
117
- умови новизни сорту i його вирiзняльностi не виконувалися на момент надання права;
- право надано на основi шформаци i докуменлв, поданих заявником, а умови однорщносл i стабiльностi сорту фактично не були виконан на момент надання права.
Умови визнання права на сорт недшсним установлюються статтею 52 Закону.
"Стаття 52. Визнання права на сорт недшсним
1. Майнове право власника сорту може бути визнане недшсним повнютю або частково у судовому порядку в раз!', коли:
а) сорт не був вирiзненим на дату, коли заявка вважаеться поданою;
б) сорт не був новим на дату, коли заявка вважаеться поданою;
в) за умови набуття права власника сорту головним чином на пiдставi нформацУ та документ/'в, наданих заявником, сорт не був однор 'дним чи стабльним на дату, на яку заявка вважаеться поданою;
г) право власника сорту надано особ!', яка не мае на це права, за умови, що воно не передаеться особ/', яка мае на це право.
2. Разом з визнанням майнового права власника сорту недшсним визнаються недшсними в тому ж обсяз державна реестра^я цього права та патент, що його зас&дчуе".
Порiвняння статей 21 Конвенци i 52 Закону вказуе на Тх щентичнють.
Стаття 22 Конвенци визначае пщстави для анулювання прав власника сорту. Ц ж пщстави визначаються статтею 50 Закону. Вони е щентичними статп 22 Конвенци.
Статп 23-42 Конвенци мютять процедуры норми, ям встановлюють порядок дiяльностi Союзу з охорони нових сорлв рослин, установленого Актами 1961, 1972, 1978 i 1991 рр. i вони не вщбиваються у нацюнальних законодавствах.
Висновки. Проведений аналiз вщповщносл норм Закону УкраТни "Про охорону прав на сорти рослин" нормам МiжнародноT конвенци з охорони нових сор^в рослин дае пщстави вважати, що украТнське законодавство у сферi охорони прав на сорти рослин на сьогодн вже е достатньо гармошзованим з мiжнародним. Особливо з таких питань:
- визначення таких термЫв як селекцюнер, особливо в частит виведення або виявлення сорту, держава, держава-учасник, "договiрна сторона", сорт;
- вщповщнють положенням Конвенци щодо сорлв уах родiв i видiв рослин;
- надання однакових прав шоземним особам та особам без громадянства з громадянами УкраТни;
118
- надання права на сорти рослин за умов вщповщносп ^'х критерiям охороноспроможност сорту, а саме: новизш, вирiзняльностi, однорiдностi i стабiльностi;
- окреслення порядку подання заявок до компетентних оргашв Договiрних сторiн та визнання конвенцшного прiоритету у разi подання заявки до компетентного органу одже1' з Договiрних сторiн;
- проведення експертиз заявки на сорт рослин з метою визначення вщповщност формальних ознак заявки встановленим вимогам та обфунтування експертного висновку, прийняття ршення про державну реестрацш сорту i видачу патенту iз запровадженням тимчасово^' правовой' охорони сортiв рослин на термш вiд подання заявки до одержання прав;
- вимоги до назви сорту;
- обмеження, вичерпання прав власниюв сорлв та допустимють обмеження прав з боку держави;
- установлення строку дм прав на сорти;
- мотивування визнання майнового права власника сорту недшсним та пщстави для анулювання прав власника сорту.
Використана л^ература:
1. Закон Украши "Про внесення змш до Закону Украши "Про охорону прав на сорти рослин" // Голос Украши, 2002. - 12 берез, № 46 (2797).
2. Международная конвенция по охране новых сортов растений от 2 декабря 1961 г., пересмотренная в Женеве 10 ноября 1972 г., 23 октября 1978 г. и 19 марта 1991 г. // UPOV Publication. - Женева, 1997. -№ 221 (R).-26 с.
УДК 347.77.028:631.526.32.(477)
Глухiвський Л. Й. Про вщповщнють нацюнального законодавства з охорони прав на сорти рослин Мiжнароднiй конвенци з охорони нових сорлв рослин // Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин. -2005, - № 1 .-С. 109-120
Проведено постатейний аналiз вщповщност норм Закону Украши "Про охорону прав на сорти рослин" нормам Мiжнародноï конвенци з охорони нових сорлв рослин.
Ключовi слова. Закон, конвенщя, право на сорт, майнове право, власник сорту, примусова лiцензiя.
УДК 347.77.028:631.526.32.(477)
Глухивский Л. И. О соответствии национального законодательства по охране прав на сорта растений Международной конвенции по охране новых сортов растений // Сортовивчення та
119
охорона прав на сорти рослин. - 2005, - № 1. - С. 109-120.
Сделано анализ соответствия норм Закона Украины "Об охране прав на сорта растений" нормам Международной конвенции по охране новых сортов растений.
УДК 347-77-028:631.526.32.(477)
Glukhivsky L. About the conformity of the national legislation concerning the right protection for plant varieties to the International Convention for the Protection of New Varieties of Plants// Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин. - 2005, - № 1. - С. 109-120.
The analysis of the correspondence of the Ukrainian law standards "On the protection of Plant varieties rights" with the standards of the International Convention for the Protection of New Varieties of Plants was conducted.
