CC BY
25
УДК 330.15 Доц. Л.М. Черчик, канд. екон. наук - Луцький державный
техмчний умверситет
НОВ1 ПР1ОРИТЕТИ РОЗВИТКУ ТЕОРП ТА ПРАКТИКИ РЕКРЕАЦ1ЙНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
На ochobí вивчення науково! л^ератури, урядових постанов та нормативно-правових актiв, результатiв дiяльностi рекреацiйних закладiв виявлено етапи розвит-ку теорп i практики рекреацiйного природокористування i запропоновано концепщю соцiо-екологоорieнтованого ринку природних рекреацiйних ресурсiв.
Ключов1 слова: рекреацшне природокористування, природнi рекреацiйнi ре-сурси, етапи розвитку теорп i практики рекреацшного природокористування, кон-цепцiя соцiо-екологоорieнтованого ринку природних рекреацiйних ресурсiв.
Doc. L.M. Cherchyk - Lutsk state technical university
New priorities of development of the theory and practice recreational
environmental management
On the basis of study of the scientific literature, decisions of government, normative and legislative acts, results of recreational establishments activity the stages of development of the theory and practice of recreational environmental management are determined and the concept of soc^-ecologically focused market of natural recreational resources is offered.
Keywords: recreational environmental management, natural recreational resources, stages of development of the theory and practice recreational environmental management, concept socially ecologically focused of market of natural recreational resources.
Рекреацшна шдустр1я - одна з найбшьш ресурсовитратних, тому за-безпечення рекреацшних потреб досить давно розглядаеться як проблема ос-воення та рацюнального використання природних рекреацшних ресурЫв (ПРР). Ситуащя, яка склалася ниш, вимагае перегляду юнуючих та форму-вання нових законодавчо-нормативних, економ1чно-оргашзацшних шдойм розвитку рекреацшного природокористування з метою 1х адаптаци до ринко-вих умов господарювання на засадах сталого розвитку.
Метою дослщження е вивчення теори i практики рекреацшного природокористування для обгрунтування ново! концепци його розвитку в Укра1ш.
Використавши методи ретроспективного, юторичного та пор1вняльного анашзу, едност юторичного та лопчного шзнання дшсност при опрацюванш науково! л1тератури, арх1вних даних, урядових постанов та нормативно-право-вих акпв, результат д1яльност1 рекреацшних заклад1в та управлшських орга-тв у туристично-рекреацшнш i курортно-санаторнш сфер1, ми виявили етапи розвитку теори i практики рекреацшного природокористування в колишньому СРСР, на пострадянському простор! загалом i в Укра1ш зокрема.
Перший етап - це прийняття директивних докуменлв, постанов пар-ти, уряду, професшних спшок, як слугували основою для розроблення схем i проеклв районного планування, територiально-господарського облаштуван-ня поселень у кра!ш. У них наголос робиться на сощальному прiоритетi сфе-ри рекреацiйного обслуговування, обгрунтовувалась необхщшсть широкого освоення санаторно-курортних рекреацiйних ресурЫв, 1х охорони. У кшщ 20-х роюв Головне курортне управлшня прийняло рiшення про необхiднiсть розроблення районних планувань територш, придатних для лжування та вщ-
починку з метою визначення меж курортних райошв, вщведення земель для розвитку курор^в, 1х паркових систем, санiтарно-технiчного благоустрою. На цей перюд припадае створення системи адмшютративно-командного уп-равлiння рекреацшним господарством.
У 30-тi роки створеш першi районнi планування реконструкци та розвитку основних курор^в краши, значна увага придiлялась розвитку примюь-ких зон вiдпочинку iндустрiальних центрiв для оргашзацп короткотривалого та лггнього вiдпочинку (будинки вiдпочинку, дитячi табори, туристичш бази, дачнi поселення), висунута концепщя "зелених мiстм, лiсових курор^в, якi проектувались у примiських зонах великих мют.
У 40-50-тi роки вщбулася вiдбудова рекреацiйного господарства i про-довжився процес формування нових рекреацшних мереж. Новою формою рекреацшного природокористування стали садiвничi товариства. Велик змь ни в оргашзацп вщпочинку вимагали перегляду ставлення до ПРР, що знайшло вiдображення у Методичних вказiвках щодо складання схем районного планування промислових райошв. У них наголошувалось на важливост чггкого видiлення рекреацiйних територiй з урахуванням сощальних, еколо-гiчних та економiчних чинникiв. Тривали пошуки шляхiв удосконалення уп-равлiння рекреацiйними мережами [1].
У 60-т роки гостро постала проблема рацiонального використання ПРР у зв'язку з високими темпами розвитку народного господарства, швид-ким ростом промислових цен^в i необхiднiстю залучення нових територiй, з одного боку, та зростання рекреацшних потреб, з шшого. Учет, як пе-рейнялися цiею проблематикою, започаткували i розвинули новий науковий напрям - рекреацшне природокористування (другий етап).
Вагомий внесок у розвиток теоретичних засад рекреацшного природокористування зробили науковщ 1нституту географи Академи наук СРСР (Л. Багрова, М. Багров, Ю. Веденш, I. Зорiн, Л. Мухiна, Н. Казанська, В. Пре-ображенський, Л. Фшпович, I. Чала та шш1), якi вперше у вiтчизнянiй та за-рубiжнiй лiтературi розробили загальну концепцiю аналiзу територiальноl оргашзацп вщпочинку як системного явища, виявили чинники, яю його фор-мують, розглянули яюст та кiлькiснi характеристики рекреацшних ресурЫв СРСР, оцiнили !х стан, визначили проблеми та напрямки удосконалення рекреацшного природокористування.
Проблеми оптимiзацil рекреацшно! дiяльностi, регiонального природокористування вивчали М. Лемешев, М. Чепурних, О. Щербина. Вони вико-ристали економiко-математичне моделювання розвитку рекреацiйних систем ^мггацшш моделi !х функцiонування), вивчення рекреацшного попиту, зап-ропонували методичш пiдходи до оцiнки соцiально-економiчноl ефективнос-тi рекреацшно! дiяльностi.
Науковцi Львiвського вiддiлення iнституту економiки Академи наук Украши розробили такi теоретично-прикладнi аспекти рекреацшного природокористування: використання програмно-цшьового планування, методiв економiчноl оцiнки ПРР, економжо-математичних моделей оптимiзацil !х ос-воення. Нинi - це 1нститут регiональних дослiджень НАНУ, працiвники якого
обгрунтували концептуальнi засади перспективного розвитку рекреацшно1 iндустрiï у Захiднiй Украïнi, принципи формування та шляхи реалiзацiï рек-реацiйноï полiтики в Карпатському регюш, здiйснили оцiнку рекреацiйних ресурсiв Карпат.
1стотними i актуальними е напрацювання науковцiв 1нституту еконо-мiки промисловост Академiï наук Украïни (О. Амоша, В. Мамутов, Т. Дементьева та ш.), якi визначили мюце рекреацiйноï економiки у структурi галу-зей народного господарства, вивчали економiчнi, управлiнськi та правовi ас-пекти оргашзацп вщпочинку населення, роблячи акцент на формуванш рекре-ацiйних потреб, розвитку вщносин власностi, правовому регулюванш рекре-ацiйного природокористування, економiчнiй оцшщ рекреацiйних ресурсiв.
Здавалося б, щ заходи повиннi були вирiшити проблеми ефективного використання ПРР. Проте практика господарювання була зовЫм iншою. Прь оритет розвитку промисловостi та сшьського господарства призвели до пов-но1' втрати багатьох ПРР, деградацiï значно1' ïx частини. Якщо органiзований вщпочинок пiддавався плануванню, то прийнятi заходи не виршили проблеми неоргашзованого вiдпочинку, перерозподiлу рекреацiйниx потокiв. 1сну-вала проблема вiдомчого розподiлу ПРР, що знижувало можливостi ïx використання для задоволення потреб переЫчних громадян. Все це разом було причиною постшного дефiциту, конфлiктiв шд час вирiшення сощально-по-бутових, еколопчних i санiтарно-гiгiенiчниx проблем органiзацiï вщпочинку. Мiнiстерства, як державнi органи управлшня, недбало ставилися до питань охорони та ращонального використання ПРР, що призвело до еколопчно1" кризи. Тобто, сподiвання на мрятiвний для природи" соцiалiстичний лад не виправдались.
Таким чином, досвщ колишнього СРСР показав неефектившсть строгого централiзованого планування й управлшня у сферi природокористування. Ниш визнають, як основш недолiки, значне субсидiювання галузей, яю експлуатують природнi ресурси, вiдсутнiсть або занижена плата за ix використання, ставлення до природних ресурЫв, як "дармового", невичерпного блага, недосконалi ресурсовитратнi технологи та система контролю за умова-ми та рiвнем ïx експлуатаци, iгнорування екологiчного чинника, що спричи-нило екологiчну кризу. 1стотно вплинули на ïï поглиблення вщсутшсть на-лежного правового забезпечення економiчниx та фiнансовиx важелiв регулю-вання сфери природокористування. Тому науковщ сформували концепцiю економiчного меxанiзму природокористування (третш етап).
Економiчний меxанiзм природокористування (ЕМПК), у широкому розумiннi - це система органiзацiйно-економiчниx заxодiв щодо природокористування та охорони навколишнього середовища, а у вузькому - це використання власне економiчниx засобiв управлiння та регулювання ^eï сфери. Цей меxанiзм е складовою системи управлiння економiкою загалом i спрямо-ваний на реалiзацiю ринкових реформ i утвердження економiчниx пiдxодiв в управлiннi.
Вагомий внесок у розвиток теорп, методологи та практики економiч-ного регулювання сфери природокористування зробили таю вггчизнят нау-
ковцi як О. Веклич, Б. Данилишин, Б. Дорогунцов, О. Кашенко, Л. Мельник, В. Мщенко, А. Серебряков, I. Синякевич, В. Степанов, Д. Стеченко, О. Тка-ченко, С. Харiчков та ш. Вони обгрунтували напрями формування економiч-ного механiзму еколопчного регулювання, механiзми екологiчного регулю-вання економжи Украши, розглянули iнструменти еколопчно! полiтики, здiйснили аналiз дiевостi сучасного економiчного механiзму природокорис-тування.
Найбiльш важливими напрацюваннями е розроблення Концепци та науково-методичних основ платного природокористування, де встановлено порядок загального та спецiального використання природних ресуршв загаль-нодержавного та мюцевого значення, визначено змiст i склад платежiв за ПР, порядок 1х стягнення, розподiл мiж бюджетами рiзних рiвнiв, напрями використання, обгрунтування шляхiв застосування фшансово1 складово! державного регулювання та досвщу й можливостей використання рiзних шструмен-тiв екополiтики [2-4].
Проте юнують проблеми ре^заци iнструментiв економiчного меха-нiзму: невизначенiсть меж !х ди, недотримання принципу комплексностi, превентивностi, ситуативнiсть використання тощо.
Аналiзуючи дiевiсть сучасного економiчного механiзму природокористування в УкраАт, О. Веклич зазначае, що вiн неефективний, не забезпе-чуе виконання необхiдних функцiй i потребуе значного удосконалення, ха-рактеризуеться негнучюстю iнструментарiю, неконструктивнiстю щодо подо-лання суперечностей взаемоди суспiльства з навколишшм природним сере-довищем, тому е самостшним чинником нагромадження юнуючих i появи та розгортання нових еколого-економiчних суперечностей, провокуючи !х анта-гонiзм [5].
Напрямки пошуку принципово нових пiдходiв до формування еконо-мiчного механiзму природокористування i охорони навколишнього середови-ща визначила Концепщя сталого розвитку, представлена та обговорена на Конференцп ООН з питань охорони навколишнього середовища i розвитку (Рю-де-Жанейро, 1992 р.).
Перехiд на модель сталого розвитку вимагае розроблення, законодав-чого схвалення та ре^заци принципово ново1 стратеги розвитку Украши. Ця стратегiя повинна чiтко визначити нащональш прiоритети, механiзми, тактику сталого розвитку краши з урахуванням И сощальних, економiчних, при-родно-еколопчних умов i можливостей. У контекст проблем оптимального узгодження iнтересiв економжи та екологи необхiдно прийняти державну екологоспрямовану соцiально-економiчну полiтику.
Сталий розвиток нерозривно пов'язаний з формуванням ефективно1 та екологобезпечно1 ринково1 економiки, радикальною структурною й техшко-технологiчною перебудовою суспiльного виробництва, екологiзацiею всiх сфер людсько1 дiяльностi. Як найважливiшi принципи побудови еколопчно1 стратеги соцiально-економiчного розвитку розглядаються прiоритети екологи над економжою, рацiональне поеднання ринкових i державних економiч-них й адмшютративних iнструментiв та важелiв регулювання еколопчних
вщносин [6, с. 50-55]. Саме такий шдхщ ми хочемо розвинути, розглянувши можливостi використання ринкових меxанiзмiв у сферi рекреацiйного природокористування у поеднанш з державним та громадським регулюванням (четвертий етап).
Створення ринку природних ресурЫв доцiльне у зв'язку з ïx дефщит-нiстю i можливостями отримання значних засобiв вщ ïx продажу. Цившзова-ний ринок ресурЫв забезпечить приплив iноземного кашталу. Створення бiрж природних ресурсiв, проведення аукцюшв, на яких на конкурснш основi пiдприeмцi могли б купувати природш ресурси, право на ïx розроблення, оренду при суворому еколопчному контролi та комплекснiй екологiчнiй ек-спертизi дало б змогу ютотно збiльшити державнi та регiональнi доходи вщ природокористування. Ринки природних ресурЫв мають такi основнi переваги: вони стимулюють конкуренщю, яка сприяе шдвищенню ефективностi та прогресу у сферi використання природних ресурсiв; створюють умови для вшьного обмiну шформащею, забезпечують формування ефективних комуш-кацш; на них встановлюеться цiна, яка враховуе справжню цштсть ресурсу i в яюй закладено не тшьки витрати на освоення та експлуатащю, а й покриття екологiчниx збитюв; вони дають новi можливостi для розвитку шдприемниц-тва, забезпечуючи при цьому рiвнiсть.
Проте можливостi ринкового мехашзму саморегулювання не безмежнi i залишаеться принаймнi три сфери, нешдвладш ринковому меxанiзму, - це еко-логiя, соцiальна сфера i сфера колективного користування товарами та послу-гами. Суто ринкове ïx регулювання призводить до серйозного порушення еколопчного балансу суспшьства, крайнього загострення сощальних кон-флiктiв, обмеження доступу вЫх громадян до суспiльниx товарiв, дедалi бшь-шого втягнення природних ресурЫв у господарський обiг. Це негативно вплинуло на еколопчний стан як окремих краш, де особливо штенсивно роз-роблялися природнi ресурси, так i на планету загалом. У сощальнш сферi це призвело до глибокого майнового розшарування суспiльства, масового безро-бiття, зубожiння значноï частини населення.
На нашу думку, використання у сферi природокористування ринкових меxанiзмiв е доцшьним i неминучим, оскшьки неможливо будувати ринковi вiдносини в уЫх iншиx сферах, лишаючи поза ринком землю та природш ресурси. Це значною мiрою сповшьнюе просування економiчниx реформ, негативно впливае на швестицшний клiмат, не дае змоги регюнам ефективно ви-користовувати власний природно-ресурсний потенцiал. Втрачаються такi за-гальновизнанi переваги ринку як прюритет споживача, перерозподiл обмеже-них ресурсiв та ефективне ïx використання у тих сферах дiяльностi, продук-цiя яких користуеться найбшьшим попитом, природнi внутрiшньо вмотиво-ваш стимули до пiдвищення ефективностi виробництва на основi впровад-жень найновших досягнень НТП. Перевагою ринкових вщносин е й те, що ризик компенсуеться наявшстю нових можливостей, яю дае конкуренцiя, прагненням до ефективноï економiки та теxнiчного прогресу.
Проте зауважимо, що економiчна складова рекреацшного природокористування - це тшьки одна з багатьох граней цieï складноï системи. I вирь
шення ^облем iнших складових - екoлoгiчнoï, сoцiальнoï - суто pинкoвим механiзмам не poзв,язати. Тому ми poзглядаeмo необхщшсть poзpoблення та pеадiзацiï кoнцепцiï сoцio-екoлoгoopieнтoванoгo pинкy пpиpoдних pекpе-ацiйних pесypсiв (СЕОPПPP). Ця кoнцепцiя пеpедбачаe еколопзащю та соць адiзацiю (гyманiзацiю) pинкy nPP, паpитет сoцiадьних, екoлoгiчних та еконо-мiчних iнтеpесiв сyспiльства.
Сoцio-екoлoгoopieнтoваний pинoк ми тлумачимо як сеpедoвище, де взаeмoпoв,язана сyкyпнiсть pинкoвих та pегyлятopних механiзмiв забезпечye пpийняття та виконання piшень щодо узгодження цшей i напpямiв poзвиткy вiднoсин y сфеpi pекpеацiйнoгo пpиpoдoкopистyвання з ypахyванням сощаль-них, екoлoгiчних та екoнoмiчних iнтеpесiв його сyб,eктiв на засадах сталость Такий pинoк забезпечye максимальне задоволення не тiльки iндивiдyадьних, а й суспшьних пoтpеб, збеpеження та вiдтвopення nPP, ïx pацioнадьне вико-pистання з метою oтpимання сощального, екoлoгiчнoгo та екoнoмiчнoгo ефекту на дoвгoтеpмiнoвy пеpспективy. В oснoвi фopмyвання СЕОPПPP ле-жить взаeмoдiя pинкoвoгo та pегyлятopнoгo меxанiзмiв. Побудова ^eï взаeмoдiï' зyмoвлюeться сукупною дieю екoнoмiчниx, нopмативнo-пpавoвиx, кyльтypoлoгiчниx, сoцiадьниx та еколопчних чинникiв впливу. Пpактичнo такий стан забезпечyeться дieю комплексного pегyлятopнoгo мехашзму, що e сyкyпнiстю метoдiв, заxoдiв та iнстpyментiв, пpизначениx для спpямyвання дiï' oкpемиx pинкoвиx елементiв та зв'язюв цiлiснoï' сощально-еколого-еконо-мiчнoï' системи i недопущення (в iдеадi) незадовшьного стану цieï системи.
Отже, pезyльтатoм дoслiдження e виoкpемлення таких етатв poзвиткy теopiï i пpактики pекpеацiйнoгo пpиpoдoкopистyвання:
1) адмiнiстpативнo-кoманднoгo yнpавлiння, яке здшснювалось на основ1 ди-pективниx докуменив;
2) pекpеацiйнoгo нpиpoдoкopистyвання, що дало поштовх активному вивчен-ню властивостей, особливостей теpитopiальнoгo poзмiщення nPP, об^ун-тованого планового ïx освосння, фopмyвання нових теpитopiальнo-pекpеа-цшних систем;
3) впpoвадження економ1чного мехатзму пpиpoдoкopистyвання, який неpед-бачав викopистання власне економ1чних засоб1в yнpавлiння та pегyлювання u^ieï сфеpи. npoте pеалiзацiя концепци не дала очшуваних нозитивних насладив чеpез так недолжи: тpивалiсть i неносладовтсть фopмyвання, вадсут-тсть комнлексност1 та узгодженост мехатзм1в, негнучкшть iнстpyмента-piю, дисбаланс важел1в впливу, вадсуттсть д1сво1 yпpавлiиськoï системи, ефективного мoиiтopиигy, вадновадальност1 за екoдестpyкцiï;
4) пеpеxiд на модель сталого poзвиткy з poзpoбкoю нpиицинoвo ново1 стpатегiï poзвиткy сфеpи pекpеацiйиoгo нpиpoдoкopистyваиия з ypаxyваииям ïï сощ-альних, економ1чних, еколопчних умов i можливостей на основ1 pиикoвиx мехатзм1в. Ми ^опо^смо конценщю сoцio-екoлoгoopieитoванoгo pиикy nPP, яка пеpедбачаe еколопзащю та гуматзащю pиикy nPP, наpитет сощ-альних, еколопчних та економ1чних iитеpесiв сустльства.
Пpинципoвим e те, що вiднoсини y сфеpi пpиpoдoкopистyвання пoвиннi poзвиватись з позицш збеpеження та вiдтвopення ^^одних систем, пiдтpимки ïx життeздатнoстi та функцюнальносп, pацioнадьнoгo pекpеацiйнoгo пpиpoдo-
користування i доступност цiнниx рекреацiйниx ресурЫв нинi та в майбутньо-му, що забезпечить умови полшшення якост життя та здоров'я населення кра-"ни, зростання його благополуччя, екологiчноï та економiчноï безпеки.
Лiтература
1. Рекреационные ресурсы СССР: Проблемы рационального использования/ Козлов В.Н., Филиппович Л.С., Чалая И.П. и др. - М.: Наука, 1990. - 168 с.
2. Мщенко В.С. Концепщя платного природокористування// Економжа Украши. - 1993, № 7. - С. 68-73.
3. Кашенко О.Л. Фшанси природокористування. - Суми: Ушверситетська книга, 1999. - 421 с.
4. Синякевич 1.М. 1нструменти екополггики: теор1я i практика. - Льв1в: ЗУКЦ, 2003. - 188 с.
5. Мельник Л.Г. Еколопчна економша: Пщручник. - Суми: Ушверситетська книга, 2002. - 346 с.
6. Веклич О. Економ1чний мехашзм природокористування: анал1з д1евост1// Економша Украши. - 2003, № 10. - С. 62-70.
7. Гуцуляк Г.Д. Сощально-економ1чш та еколопчш проблеми в Укршш i напрями ïx виршення// Сощально-економ1чш дослщження в перехщний перюд. Природно-ресурсний по-тенщал у систем1 просторового розвитку. Зб. наук. праць, вип. 2 (XLVI). - Льв1в: 1РД НАНУ, 2004. - 396 с.
УДК 630*627.3(477.83) Acnip. Н.Г. Криницька -НЛТУ Украни
СТРАТЕГ1Я ПОКРАЩЕННЯ РЕКРЕАЦШНОГО ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНО-РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦ1АЛУ ЛЬВ1ВЩИНИ В КОНТЕКСТ1 СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Наведено результати дослщжень з питань рекреацшного використання природ-но-ресурсного потенцiалу Львiвщини, намiчено заходи щодо подальшого розвитку туристично'1 галузi та рекреацшно'1' бази.
Ключов1 слова: рекреацiйний потенцiал, туризм, сталий розвиток.
Doctorate N.G. Krynytska - NUFWT of Ukraine
The Improvement Strategy of Recreational Use of Natural Resources potential in L'viv Region in the Context of Sustainable Development
The research results in recreational use of natural resources potential of L'viv region are considered. Are online actions about future development of tourist sector and recreational base.
Keywords: recreational potential, tourism, sustainable development.
Розвиток рекреацiйно-туристичноï сфери та ïï базовоï складовоï - при-родно-ресурсного потенщалу - визначено прюритетним завданням реп-ональноï пол^ики ряду областей Украши.
Одними з найважливших чинниюв, що визначають можливють забез-печення використання i споживання природних рекреацшних ресурЫв е сощ-ально-економiчнi та демографiчнi чинники. Львiвщина характеризуеться великою щшьтстю населення i за цим показником поЫдае друге мюце в Укра-rni. Специфжа системи розселення регiону полягае у значнш субурбашзаци поселень. На територи Львiвщини проживае 40,3 % Ыльського населення об-ластi, а за кшьюстю сiльських населених пунктiв вона випереджае уЫ регiони
