CC BY
10Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 24 (63). № 2. 2011 г. С. 115-122.
ТРУДОВОЕ ПРАВО
УДК 349.2
НОРМИ ТРУДОВОГО ПРАВА, ЩО ВИЯВЛЯЮТЬСЯ ПРИ ЛОГ1ЧНОМУ ОПРАЦЮВАНН1 ПОЛОЖЕНЬ ЗАКОНОДАВСТВА
Срьоменко В. В.
Национальный утверситет «Юридична академiя шет Ярослава Мудрого», м Харыв, Украта
Лопчне опрацювання положень акпв законодавства Украгни про працю здшснюеться за допомо-гою висновюв вiд протилежного, вiд умов до настдку i навпаки, ступеню. За допомогою таких висно-вк1в виявляеться щонайменше половина нормативного змiсту акпв законодавства про працю. Викори-стання цих висновкiв при тлумаченнi акпв слщ враховувати i значення цих висновк1в для виршення колiзiй мiж положеннями законодавства про працю, мiж нормами трудового права.
Ключовi слова: положення законодавства про працю; лопчне опрацювання; колiзи; висновок вiд протилежного; висновок вщ умов до наслщку, висновок ступеню.
Правов1 норми, що виявляються при логичному опрацюванш нормативных текс-т1в, пом1чен1 уже давно. Таю правов1 норми е загальнопоширеним явищем, у тому числ1 в актах законодавства про працю. Вони е ютотною i повнощнною складовою в систем1 норм трудового права. Як таю вони потребують дослщження в наущ, ви-вчення i належного застосування. Але у наущ трудового права вони не дослщжува-лись, у вищих навчальних закладах вони не вивчаються, а тому застосовуються, в тому числ1 судами, суто штуГтивно. Усе це актуатзуе дослщження проблеми норм трудового права, що виявляються при лопчному опрацюванш положень законодав-ства.
Хоч у наущ трудового права норми, що виявляються при лопчному опрацюванш нормативних текстов, не дослщжувались, ця проблема дослщжувалась у зага-льнотеоретичному або цившьно-правовому аспектах Васьковським С. В., Вшьнян-ським С. Й., Черданцевим О. Ф., а також колективом автор1в-розробник1в методологи тлумачення нормативно-правових актов [1].
Метою ще1 статто е дослщження норм трудового права, що виявляються при лопчному опрацюванш положень законодавства, пошук способ1в виршення кол1з1й м1ж такими нормами та шшими нормами трудового права.
Виходячи ¡з лопки людського мислення, стд визнати, що ¡з кожного положення законодавства про працю можна робити висновок вщ протилежного. Отже принайми половина змюту нормативних текстов складають твердження, що виявляються за допомогою висновюв вщ протилежного. Вщтак треба усвщомлювати, коли твердженням, отриманим за допомогою висновку вщ протилежного, слщ надавати значення правовоГ норми i як слщ виршувати кол1зп м1ж такими та шшими право-вими нормами. Спробуемо дати вщповщь на цi запитання.
Значення правово! норми не можна надавати твердженню, отриманому за до-помогою висновку вщ протилежного, тодi, коли це твердження виходить за межi предмета регулювання вiдповiдного нормативно-правового акта. Так, iз ст. 265 КЗпП, вiдповiдно до яко! «особи, виннi в порушенш законодавства про працю, несуть вщповщальнють згiдно з чинним законодавством», можна зробити висновок про те, що в iнших випадках згщно з чинним законодавством особи вщповщальнос-тi не несуть. Але отримане у такий спошб твердження не може бути визнане правовою нормою, бо воно виходить за межi ди Кодексу законiв про працю: щлком очевидно, що, встановлюючи правило ст. 265 КЗпП законодавець не мав на увазi вре-гулювати вiдносини, що виходять за меж предмета регулювання цього Кодексу.
В шших випадках за допомогою висновку вiд протилежного виявляються пра-вовi норми, що пщлягають застосуванню внаслiдок вiдсутностi правових норм, яю були б встановленi актами законодавства того ж ieрархiчного рiвня та якi б супере-чили нормам, виявленим за допомогою висновку вщ протилежного. Так, зпдно з частиною третьою ст. 42 КЗпП «перевага в залишенш на робот може надаватись iншим категорiям пращвниюв, якщо це передбачено законодавством Укра!ни». Звiдси можна зробити висновок вщ протилежного i в такий спошб виявити правову норму, згiдно з якою актами, яю не належать до законодавства Укра!ни, зазначена перевага надаватись не може. Це - повнощнна правова норма, яка забороняе вста-новлювати зазначену перевагу колективними чи трудовими договорами.
Але найчастiше за допомогою висновку вщ протилежного виявляються правовi норми, якi не пiдлягають застосуванню унаслщок !х суперечностi iншим правовим нормам, якi встановленi нормативно-правовими актами того ж iерархiчного рiвня i е текстуально закрiпленими. Значення висновку вщ протилежного у таких випадках не може недоощнюватись хоч виявлеш за його допомогою правовi норми i не пщля-гають застосуванню, цей висновок е незамшним шструментом вирiшення колiзiй мiж правовими нормами. Для прикладу проаналiзуемо положення частини п'ято! ст. 153 КЗпП.
У першому реченнi частини п'ято! ст. 153 КЗпП встановлюеться положення, яким власнику або уповноваженому ним органу забороняеться (вш «не вправi вима-гати») вимагати вiд працiвника виконання роботи, поеднано! з явною небезпекою для життя. Проте в подальшому сферу ди зазначено! заборони законодавець поши-рюе на всi випадки, коли умови працi не вщповщають законодавству про охорону працi. Уже в межах законодавчого положення, яке формулюеться у першому речен-ш частини п'ято!, закладена колiзiя, бо спочатку наголошуеться на явнiй небезпещ, а потiм забороняеться вимагати виконання роботи в умовах, що в будь-який спошб не вщповщають законодавству про охорону пращ. Виникае питання про те, якш же правовш нормi надати перевагу: тiй, що встановлюе заборону вимагати виконання роботи, поеднано! з «явною небезпекою для життя», чи тш, що забороняе вимагати виконання роботи в умовах, що не вщповщають законодавству про охорону пращ.
Оскшьки фахiвцi, у тому чи^ i науковцi, не володдать таким iнструментом ло-пчного опрацювання нормативного тексту як висновок вщ протилежного, то висло-влюеться така думка, що перевага при правозастосуванш мае надаватись спещаль-нш нормi, що забороняе вимагати виконання роботи, поеднано! з явною небезпекою
для життя. Це твердження мае певний резон. Дшсно е двi npaBOBi норми з однако-вою диспозицiею, що забороняе власниковi або уповноваженому ним органу вима-гати вiд працiвника виконання роботи. Гшотези у цих правових норм е рiзними, а спiввiдносяться вони як рщ (зазначена диспозицiя дiе, якщо умови працi не вщпов> дають законодавству про працю) i вид (зазначена диспозицiя дiе, якщо умови пращ настшьки iстотно не вщповщають законодавству про працю, що виникла небезпека для життя, до того ж - небезпека явна). Оскшьки е гшотези двох правових норм, що сшввщносяться як рщ i вид, одна iз цих правових норм е загальною (та, що забороняе вимагати виконання роботи в умовах, що не вщповщають законодавству про охорону пращ), а шша (та, що забороняе виконання роботи, поеднано! з явною небе-зпекою для життя) - спещальною. Спещальна ж правова норма пщлягае переважному застосуванню в силу правила «lex spesiali derogat lex generali», що е загально-визнаним з чашв стародавнього Риму.
Але застосування зазначеного правила в даному випадку е недоречним. У наущ справедливо зверталась увага на те, що правовi норми можуть бути сумюними i не-сумюними [1, с. 409-413], а правило «lex spesiali derogat lex generali» застосовуеться тшьки у разi несумюносп правових норм. Двi правовi норми, сформульоваш в пер-шому реченш частини п'ято! ст. 153 КЗпП е сумiсними: заборона вимагати вщ пра-цiвника виконання роботи, поеднано! з явною небезпекою для життя шяк не переш-коджае ди заборони вимагати вiд працiвника виконання роботи в умовах, що не вщповщають законодавству про охорону пращ. I навпаки: заборона вимагати вщ пращвника виконання роботи в умовах, що не вщповщають законодавству про охорону пращ не перешкоджае ди заборони вимагати виконання роботи, поеднано! з небезпекою для життя, хоч i робить цю останню заборону зайвою.
Оскшьки двi правовi норми, про колiзiю мiж якими йдеться, е сумюними, кол> зiя мiж ними виршуеться шляхом використання висновку вiд протилежного, який слiд зробити iз правово! норми з бiльш вузькою гшотезою. Отже, iз правово! норми, яка формулюеться у першому реченнi частини п'ято! ст. 153 КЗпП i яка забороняе вимагати вщ пращвника виконання роботи, поеднано! з явною небезпекою для життя, випливае i за допомогою висновку вщ протилежного виявляеться правова норма, вщповщно до яко! власник або уповноважений ним орган вправi вимагати вщ пра-цiвника виконання будь-яко! роботи, не поеднано! з явною небезпекою для життя (хоч би i в умовах, що не вщповщають законодавству про охорону пращ). Ця правова норма е несумюною з правовою нормою, що текстуально закршлена в положены першого речення частини п'ято! ст. 153 КЗпП i забороняе вимагати вщ пращвника виконання роботи в умовах, що не вщповщають законодавству про охорону пращ. Колiзi! мiж такими правовими нормами, як стверджуеться в мiжгалузевому досл> дженнi, вирiшуються на користь текстуально закршлених правових норм [1, с. 255]. Отже, колiзiя, про яку тут йдеться, виршуеться на користь правово! норми, яка текстуально закршлена в положены першого речення ст. 153 КЗпП i яка забороняе вимагати вщ пращвника виконання роботи в умовах, що не вщповщають законодавству про охорону пращ.
Але ш тут, ш в цитованому вище мiжгалузевому виданш не даеться вщповщь на запитання про те, у який спошб iз логiки законодавства випливае правило про
перевагу при правозастосуванш текстуально закршлених правових норм перед пра-вовими нормами, яю текстуально не закршлеш в актах законодавства, але виплива-ють i3 них i виявляються при логiчному опрацюванш положень актiв законодавства за допомогою висновку вiд протилежного. У зв'язку з цим необхщно звернути увагу на наступне. Правова норма, яка текстуально закршлена в положены першого ре-чення частини п'ято! ст. 153 КЗпП i яка забороняе вимагати вiд працiвника вико-нання роботи, поеднано! з явною небезпекою для життя, вiдповiдно до змюту нормативного тексту поширюеться тшьки на випадки, позначенi у гiпотезi ще! правово! норми. Висновком вщ протилежного ми виводимо дiю цього законодавчого поло-ження за меж нормативного тексту, залишаючись, однак, у межах лопки цього тексту. Цшком розумно було б стверджувати, що правова норма, текстуально не закрь плена, але виявлена при лопчному опрацюваннi нормативного тексту, шдлягае за-стосуванню. Але за наявносп колiзi! мiж цiею правовою нормою та текстуально за-крiпленою правовою нормою перевагу слщ надати останнш, бо li законодавець текстуально безпосередньо опрацьовував, а правову норму, що лише лопчно закршле-на в нормативному положены, - ш.
Однак розглянутою вище колiзiею не вичерпуються всi суперечностi, що мю-тяться в частинi п'ятiй ст. 153 КЗпП. Сформулювавши у першому реченнi частини п'ято! ст. 153 КЗпП заборону вимагати вщ пращвника виконання роботи за певних умов, законодавець у другому реченш ще! ж частини сформулював правову норму, що надае працiвниковi за певних умов право вщмовитися вiд доручено! роботи. Зда-валося б тод^ коли власниковi або уповноваженому ним органу забороняеться вимагати вщ працiвника виконання певно! роботи, тодi ж i працiвниковi мало б бути надане право вiдмовитися вщ доручено! роботи. Але законодавець виршив iнакше i надав працiвниковi право вщмовитися вiд доручено! роботи за шшо! умови. Такою умовою вщповщно до положення частини п'ято! ст. 153 КЗпП е виникнення вироб-ничо! ситуац^', яка е небезпечною для життя чи здоров'я пращвника або людей, яю оточують пращвника, i навколишнього середовища.
Отже, вщповщно до положення першого речення частини п'ято! ст. 153 КЗпП власник або уповноважений ним орган не вправi вимагати вщ пращвника виконання роботи за умов, що не вщповщають законодавству про працю, але за таких умов пращвник не завжди вправi вщмовитись вiд доручено! роботи, а тшьки за умов, ви-значених у положенш другого речення частини п'ято! ст. 153 КЗпП. Як же виршити цю колiзiю? Ппотези цих двох правових норм сшввщносяться як рiд i вид: гiпотеза правово! норми, що формулюеться у другому реченш частини п'ято! ст. 153 КЗпП, охоплюе собою не вш випадки невщповщносп умов виконання роботи законодавству про охорону пращ (як ппотеза правово! норми, що формулюеться в першому реченш частини п'ято! ст. 153 КЗпП), а тшьки певну частину таких випадюв. Проте використовувати для виршення ще! законодавчо! колiзii правило «lex spesiali derogat lex generali» було б неправильно, оскшьки щ двi правовi норми не е несумю-ними.
Тому колiзiя мiж цими двома правовими нормами виршуеться з використанням висновку вщ протилежного, який слiд зробити iз правово! норми, що мае бшьш ву-зьку гiпотезу. Отже, при лопчному опрацюванш положення другого речення части-
ни п'ято! ст. 153 КЗпП за допомогою висновку вщ протилежного виявляеться пра-вова норма, згщно з якою за вщсутносп умов, на якi зазначаеться у цьому положен-нi, працiвник не вправi вiдмовитись вiд доручено! роботи. Ця правова норма е несу-мiсною iз правовою нормою, що виявляеться при юридичному опрацюванш поло-ження першого речення частини п'ято! ст. 153 КЗпП. Юридичний обов'язок (забо-рона) i суб'ективне право взаемно пов'язаш: iз формулювання, що встановлюе обов'язок одше! сторони (заборону) правовiдносин, юридично випливае суб'ективне право шшо! сторони тих же правовщносин. Таким е змiст категорi! пра-вовiдносин. Правотворчi органи враховують цей змют, а тому, нормативно закрш-люючи обов' язок, вони в нормативно-правових актах зазвичай не вказують на право, що кореспондуе цьому обов'язку. За таких умов слщ визнати, що правова норма, яка текстуально закршлюе право одше! сторони (заборона для ще! сторони) правовщносин, за юридичною силою е такою ж, як i обов'язок шшо! сторони тих же правовщносин, що кореспондуе названому праву. Отже, заборош власнику або уповно-важеному ним органу вимагати вiд пращвника виконання роботи в умовах, що не вщповщають законодавству про охорону пращ, кореспондуе право пращвника не виконувати таку роботу. Правова норма, що встановлюе таке право пращвника, мае таку ж юридичну силу, як i правова норма, що встановлюе згадану заборону для власника або уповноваженого ним органу. Правова норма, що надае працiвниковi зазначене право, тдлягае переважному застосуванню перед правовою нормою, яка непрямо випливае iз положення другого речення частини п'ято! ст. 153 КЗпП, виявляеться при лопчному опрацюванш цього законодавчого положення та вщповщно до яко! за умов, не передбачених цим положенням, пращвник не вправi вiдмовитись вiд доручено! роботи.
Без використання висновку вщ протилежного задовшьне рацiональне виршен-ня колiзiй мiж правовими нормами, що встановленi частиною п'ятою ст. 153 КЗпП, е неможливим. Без використання такого висновку при правозастосуванш i в наущ тлумачення подiбного роду законодавчих положень здшснюеться суто iнту!тивно. За таких умов науковщ рекомендують суддям мислити метафiзично i iррацiонально [2, с. 189]. Раз наука не може дати рекомендацп щодо ращональних засобiв вирь шення колiзiй, залишаеться мислити метафiзично i iррацiонально.
Ще одним засобом лопчному опрацювання нормативного тексту, е висновок, який Васьковський С. В. - творець ращоналютично! методологи тлумачення нор-мативно-правових актiв - назвав висновком вщ умов до наслщку або навпаки [3, с. 302]. Використання цього методолопчного шструменту е необхiдним для логiчного опрацювання положень законодавства про працю. Проте i цей методологiчний ш-струмент жодного разу не згадуеться ш в пiдручниках з трудового права ш в комен-тарях до законодавства про працю. За таких умов i в судових ршеннях, iнших юри-дичних документах не зус^чаються посилання на висновок вщ умов до наслiдку або навпаки. Розглянемо один iз випадкiв, коли використання висновку вщ наслiдку до умови е необхщним, а без цього висновку ращональне тлумачення положень ак-тiв законодавства про працю е неможливим, i це тягне за собою шту!тивне, iррацiо-нальне тлумачення вiдповiдних нормативних положень.
Трудовi спори розглядаються в судах вщповщно до Цившьного процесуального кодексу, ст. 4 якого передбачае, що суд захищае права, свободи та штереси «у спо-сiб, визначений законами Укра!ни». Виникае питання про те, чи «визначений» законом такий спошб захисту прав пращвниюв як поновлення на робот та стягнення середньо! заробггно! плати за час вимушеного прогулу, обумовленого незаконним звшьненням. Текстуально такий спошб захисту прав працiвникiв в жодному законi не передбачений. Але при лопчному опрацюваннi частини першо! ст. 235 КЗпП такий спошб виявляеться за допомогою висновку вщ наслiдку до умови. Вщповщно до цього законодавчого положення у разi звiльнення без законно! шдстави або незаконного переведення на шшу роботу працiвник повинен бути поновлений на попе-реднiй робот органом, що розглядае трудовий стр, тобто судом. Отже, за зазначе-них умов суд зобов'язаний поновити пращвника на роботi. Але суд розглядае цив> льнi справи не шакше як за зверненням фiзичних чи юридичних осiб. Тож для того, щоб суд прийняв ршення про поновлення працiвника на робот, працiвник повинен звернутися до суду з такою позовною вимогою. Текстуально таке право пращвника в законах не передбачено, але при лопчному опрацюванш частини першо! ст. 235 КЗпП i ст. 4 ЦПК таке право виявляеться за допомогою висновку вщ наслщку до умови.
Вщповщно до частини шосто! ст. 96 КЗпП «за результатами атестащ! власник або уповноважений ним орган мае право змшювати посадовi оклади службовцям у межах затверджених у встановленому порядку мшмальних i максимальних розмiрiв окладiв на вiдповiднiй посадi». Конститущйний Суд зробив звiдси висновок про те, що власник або уповноважений ним орган вправi проводити атестащю працiвникiв [4]. Ця правова позищя могла бути сформульована рацiонально тшьки за допомогою висновку вщ наслiдку до умови. Застосуванню цього правила могли б перешко-джати тшьки спещальш норми. Але таких правил не юнуе. Тому правова норма, яка виявляеться при лопчному опрацюванш положення частини шосто! ст. 96 КЗпП, пщлягае застосуванню. Сдине зауваження, яке слщ зробити на адресу ршення Кон-ституцiйного Суду, пов'язане з тим, що в ньому йдеться про атестащю пращвниюв, у той час як iз частини шосто! ст. 96 КЗпП йдеться про одну iз категорш пращвниюв - про службовцiв.
Ще одним засобом логiчного опрацювання нормативного тексту е висновок ступеню. Умови його застосування покажемо на прикладi частини третьо! ст. 42 КЗпП. Згщно з цим законодавчим положенням перевага в залишенш на робоп при вивiльненнi працiвникiв у зв'язку iз змiнами в органiзацi! виробництва та працi мо-же надаватись категорi! працiвникiв, передбачених законодавством Укра!ни. Це означае, що не тшьки вищий орган виконавчо! влади, а й центральш органи вико-навчо! влади за наявностi повноваження регулювати у вщповщнш частинi трудовi вщносини можуть видавати вiдповiднi нормативно-правовi акти та встановлювати ними зазначену перевагу. Тим бшьше вони мають право встановлювати таку перевагу разом iз шшою стороною сощального дiалогу при укладеннi генерально! чи галузево! угоди.
Вщповщно до п. 4 ст. 134 КЗпП пращвники несуть повну матерiальну вщпов> дальнiсть за шкоду, завдану в нетверезому станi. Нетверезий стан не охоплюе собою
стан наркотичного оп'яншня (про це свщчить змют п. 7 частини першо! ст. 40 КЗпП). Суспшьство однозначно оцiнюe вживання наркотичних засобiв як бiльш не-безпечне явище, нiж вживання алкогольних напо!в. То якщо повна матерiальна вщ-повiдальнiсть настае при завданнi шкоди в нетверезому станi, то тим бшьше така вiдповiдальнiсть мае застосовуватись при завданш шкоди в сташ наркотичного оп'янiння.
У той же час висновок ступеню не може бути використаний у випадках, коли правовi вiдносини, на якi передбачаеться поширити дiю певно! правово! норми за допомогою висновку ступеню, мають певну ознаку, яко! немае у правовщносин, на якi дiя ще! правово! норми поширюеться прямо. Так, можна було б стверджувати, що у випадках, коли власнику або уповноваженому ним органу надаеться право на розiрвання трудового договору, то тим бшьше вш у таких випадках мае право перевести пращвника на шшу роботу. Але використання висновку вщ протилежного в подiбних випадках було б некоректним, оскшьки надання власнику або уповнова-женому ним органу права на переведення пращвниюв на шшу роботу мае ознаку
примусово! пращ, яко! немае у правовщносинах щодо розiрвання трудового договору.
Отже, використання висновюв вщ протилежного, вiд умов до наслщку i навпа-ки, ступеню е необхщним для логiчного опрацювання положень акпв законодавства про працю. Ц логiчнi операцiï потребують подальшого наукового дослщження, ви-вчення в курс трудового права та свiдомого використання при тлумаченш нормати-вно-правових акпв.
Список лiтератури
1. Науково практичний коментар до цившьного законодавства Украши: В 4-х т. - К. : Юридична книга. - . -
Т.4. Методологш тлумачення нормативно-правових акпв. - 2008. - 848 с.
2. Бернюков А. М. Здшснення правосуддя: герменевтичний тдхвд / Правосуддя: фшософське та теоретичне осмислення / [За ред. В. Бггуна] / А. М. Бернюков. - К., 2009. - 300 с.
3. Васьковський Е. В. Цивилистическая методология. Учение о толковании и применении гражданских законов / Е. В. Васьковський. - М. : ЦентрЮрИнфоР, 2008. - 508 с.
4. Ршення Конституцшного Суду Украши у справ1 про атестацта державних службовщв в1д 18.07.2003 // Офщшний вгсник Украïни. - 2003. - № 29. - Ст. 1487.
Еременко В. В. Нормы трудового права, выявляемые при логической переработке положений законодательства / В. В. Еременко // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. - 2011. - Т. 24 (63). № 2. 2011. - С. 115-122.
Лопчне опрацювання положень акпв законодавства Укра!ни про працю здшснюеться за допомогою висновкв вщ протилежного, вщ умов до наслвдку [ навпаки, ступеню. За допомогою таких висно-вкгв виявляеться щонайменше половина нормативного змгсту акпв законодавства про працю. Використання цих висновкв при тлумаченш акпв слщ враховувати [ значення цих висновк1в для виршення кол1зш м1ж положеннями законодавства про працю, м1ж нормами трудового права.
Ключовi слова: положення законодавства про працю; лопчне опрацювання; кол1зп; висновок вщ протилежного; висновок в1д умов до наслщку, висновок ступеню.
Yeryomenko V. Rules of labour law discovered when carrying out logical analysis of legislative provisions / V. Yeryomenko // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2011. - Vol. 24 (63). № 2. 2011. - P. 115-122.
Logical analysis of the provisions of Ukrainian labour legislation is carried out by means of negative inferences (inferences drawn from the contrary), inferences drawn from conditions to consequence and vice versa, inferences of degree. Using of such inferences is helpful to discover at least half of normative sense of the statutory acts of labour legislation. These inferences should be considered when legislative acts are interpreted and when conflicts of the provisions of labour legislation and conflicts of labour law rules are resolved.
Keywords: provisions of labour legislation; logical analysis; conflicts; negative inference (inference drawn from the contrary); inference drawn from conditions to consequence; inference of degree.
nocmynurn e pedaKU,uw 08.09.2011 e.
