CC BY
10Науковий доробок член-кореспондента НАН Украни О.М. Маринича в геоморфолог 'чну школу академка АН УРСР В.Г. Бондарчука_
Уманський державний педагопчний уыверситет iM. Павла Тичини, м. Умань
Анотаця. У статт/' висв/'тлено основн науков1 напрацювання доктора географ1чних наук, член-кореспондента НАН УкраТни, професора Олександра Мефодйовича Маринича в одному з напрям/'в географ1чноТ науки - геоморфолог/Т. Акцентусться увага читача на наукових напрацюваннях у в/'дтворення мобшстичних погляд/'в на землебудову науковою спльнотою.
Ключовi слова: О. М. Маринич, геоморфолог1я, мобш1зм, В. Г. Бондарчук.
Вступ
Вчен 3i свгговим 1м'ям В. I. Вернадський, М. I. Вавилов та ¡н. неодноразово наголошували на вивченн ¡стори науки. Для того, щоб зробити щось нове в науц^ нам дав слушну пораду акад. В. I. Вернадський, який започаткував «¡сторш науки», як окремий науковий напрям. Ниш цьому питанню придтяють значну увагу в науково-дослщному Ыститут Вщдтення ¡нформатики НАН УкраТни Центрi дослщжень науково-техычного потен^алу та ¡стори науки ¡мен Г. М. Доброва НАН УкраТни i окремi вiдомi в УкраТн вчеы, такi як В. I. Онопрieнко, В. С. Крисаченко та ^i дослiдники.
Постановка проблеми. Олександр Мефодшович Маринич - постать добре вщома в УкраТнi та за 'ТТ' межами, дослiдник якому заслужену славу принесли його науковi здобутки в географи. На нашу думку, одна грань дiяльностi О. М. Маринича лишилася поза увагою дослiдження ¡сториками науки - науковi напрацювання, як вплинули на вiдродження мобiлiстичного сприйняття землебудови науковою сшльнотою.
Аналiз останшх дослiджень i nублiкацiй
Наукова та науково-педагогiчна дiяльнiсть вченого в рiзних напрямах географiчноТ' науки доктора географiчних наук, член-кореспондента НАН УкраТни, професора О. М. Маринича неодноразово висв^лювалась у ЗМ! та наукових виданнях [1 - 3; 5 та ¡н.].
Постановка завдання. Ми не ставимо собi за мету дати детальну довщку про життя i науково-педагопчну творчiсть та громадську роботу член-кореспондента НАН УкраТни Олександра Мефодшовича Маринича, бо це надто важлива справа, це мусить бути окреме наукове дослщження. Тому, ми в науковi прац ставимо завдання - на ¡сторичному зрiзi основних бiобiблiографiчних вiх Олександра Мефодiйовича прослiдкувати його внесок у вщновлення мобiлiстичного сприйняття землебудови в свт та УРСР (УкраТы). Ми сконцентруемо увагу читача на ключових моментах творчостi i наукових напрацюваннях, якi принесли заслужену славу вченому в цьому напрямi його науково-дослщницько'Т роботи.
Викладення основного матерiалу
Розвиток украТнськоТ геоморфологiчноТ' школи в АН УРСР (НАН УкраТни) пов'язаний з ¡м'ям академiка АН УРСР Володимира Гавриловича Бондарчука та його учнями, серед яких член-кореспондент НАН УкраТни О. М. Маринич займае одне з яскравих мюць.
Олександр Мефодшович Маринич - вщомий в Укра'Тш та близькому i далекому зарубiжжi вчений географ-геоморфолог, дослщник природи УкраТни. Доктор географiчних наук (1961), професор (1962), член-кореспондент АН УРСР (1969) (НАН УкраТни, 1992), завщувач кафедри фiзичноТ' географи (1956 - 1971), декан географiчного факультету (1956
УДК 551.4(092) Половка О.А.
- 1968), проректором з навчальноТ роботи КиТвського державного уыверситету iM. Т. Г. Шевченка (1968 - 1971), Мшютр освiти УРСР (1971 - 1979), лауреат ДержавноТ премм УкраТни в галуз1 науки i техники (1993) [2 - 3; 5].
О. М. Маринич один ¡з засновниюв i продовжувачiв, якi розвивали наукову геоморфолопчну школу акад. АН УРСР В. Г. Бондарчука.
Для того, щоб добре зрозум^и i усвщомити науково-дослiдницький шлях вченого, нам потрiбно здiйснити короткий iсторичний зрiз тих наукових поглядiв на землебудову, як панували в той час у науковш спiльнотi.
На зламi XIX - ХХ ст. «виходить на арену» вчення про геосинклiналi i платформи. Воно базуеться на контракцшних поглядах вчених, якi з позицш фiксизму тлумачить розвиток природи Землi до початку 60-х роюв XX ст. [4].
На противагу таким поглядам дослiдникiв на землебудову В. Г. Бондарчук створюе новий теоретичний напрям у геолопчнш науц -тектоорогенiю та вчення про тектоносферу. Основнi положення свое1 теорп про единий процес розвитку структури та рельефу Землi вiн об^рунтував i розвинув у наукових працях: «Тектоорогешя» (1946 р.), «Основи тектоорогенп» (1961 р.), «Структура земноТ кори» (1962 р.), «Рух i структура тектоносфери» (1970), «Нариси з репональноТ' тектоорогенiТ» (1972 р.). Володимир Гаврилович у цих фундаментальних працях висвптпив проблеми планетарноТ геоморфологiТ, описав розподт материкiв i океанiв, космогенний рельеф, структурно-геоморфологiчнi утворення материковоТ земноТ кори, тектогенез i гороутворення на вах материках. Цим вiн вносить свою «лепту» у вщродження мобтютичних поглядiв на землебудову [4].
В. Г. Бондарчук розпочинае перевiрку своТх теоретичних напрацювань через дослiдження рiзних регiонiв УРСР i пiдготовку кадрiв вищоТ квалiфiкацiТ.
Цей сценарiй розвитку подш, ще навчаючись в аспiрантурi КиТвського унiверситету пiд керiвництвом проф. В. Г. Бондарчука, О. М. Маринич реалiзуе цю iдей свого вчителя та захищае дисертацю на тему: «Геоморфолопя Подiльського Приднiстров'я» (1948) на здобуття наукового ступеня кандидата географiчних наук. В цiй науковш прац з позицiТ тектоорогенiчноТ концепцп Олександр Мефодiйович детально висвiтлив питання впливу активноТ тектонiки на рельеф одного з найскладыших регiонiв УкраТни.
Дал^ розглядаючи коротко хронологiю подш, наголосимо, що пюля публiкацiй В. Г. Бондарчука (1946 та ш.) та захисту кандидатськоТ дисертацiТ О. М. Маринича (1948), американськ вчен геолог Г. Хесс та геофiзик Р. Дiтц, висунули гiпотезу спредшгу (1962). Цю гiпотезу (розсування) подтвердили в своТх наукових працях англшсью геофiзики Ф. Вайн i Д. Метьюз, якi вивчали смугастi магнтн аномалiТ вздовж осей серединно-океашчних хребтiв. Згодом канадський геофiзик Д. Утсон (1965) видiляе трансформнi розломи, а по™ висловлюе думку, що лтосфера подiлена на низку жорстких плит i розвивае наукову щею В. Г. Бондарчука (единий процес розвитку структури та рельефу Земл^ стверджуючи, що всi геологiчно активы зони - рифти, океашчы жолоби, молодi гiрськi системи - взаемопов'язан [4].
Зазначимо, що Олександр Мефодшович Маринич не кабiнетний вчений, а затятий експедицюнер. Вiн багато роюв брав активну участь у польових експедицшних дослiдженнях Подiлля, Полiсся, Приднтров'я, ЛiсостеповоТ i СтеповоТ зон УкраТни, Криму i УкраТнських Карпат.
На основi результатiв детальних польових та шших наукових дослiджень Полiсся, О. М. Маринич накопичив об'емний фактичний матерiал. Це дало йому змогу пщготувати i у 1961 р. захистити в Московському державному уыверсите^ iм. М. В. Ломоносова докторську дисертацiю на тему: «Геоморфологiя Пвденного Полiсся», де вiн по-новому розкрив походження Полюся. Ця його дисертацшна робота була в 1963 р. була видана як монографiя [2 - 3; 5].
^rn геомоpфологiчнi школи активно pозвиваютьcя i плщно д1ють y наyкових центpах нашоï деpжави: Киев1, Львов1, Хаpковi, Днiпpопетpовcькy, Iвано-Фpанкiвcькy, Чеpнiвцях, луцьку. ^ cьогоднi геомоpфологiчна школа в Уфаш1 мае 9 pозгалyжень, до pозбyдови тpьох ïï наукових напpямiв пpиклав pyкy О. M. Mаpинич, а ^ме: 1) моpфоcкyльптypнi та неотектошчш доcлiдження; 2) доcлiдження яpycноcтi pельeфy та циклiчноcтi геомоpфогенезy; 3) pегiональна геомоpфологiя.
Чл.-коp. HAH Укpаïни Олекcандp Mефодiйович Mаpинич е автоpом i cпiвавтоpом понад 300 пpаць i cеpед них - моногpафiï, паучники i навчальн1 поciбники, cтаттi i т. п.
Cеpед оcновних публкацш, як1 cтоcyютьcя геомоpфологiчних доcлiджень вченого е: «Геолопя. Походження матеpикiв i океашв. Унiвеpcитет на дому» (1950), «У^аш^ке Полiccя» (1962), «Геомоpфология Южного Поле^я» (1963), «Физико-геогpафичеcкое pайониpование Уфаинокой ССР» (1968), «Укpаина. Общий обзоp. Районы». Два томи. (1969), «Уфаина и Mолдавия», «Ф1зична геогpафiя Уфат^^' РСР» (1982), «Ландшафты и физико-геофафичеакое pайониpование. Пpиpода Укpаинcкой ССР» (1985), «Конcтpyктивно-геогpафичеcкие оcновы pационального пpиpодопользования в Уфаинакой ССР», том «Киевcкое Пpиднепpовье» (1988), том «Теоpетичеcкие и методичеакие иccледования» (1990), «Cтацiонаpнi геогpафiчнi i геох1м1чн1 доcлiдження ландшафт1в Киïвcького Полiccя» (1994), «Укpаïна. Ландшафти» каpта ма^табу 1:1000000 (1997) та ¡н. [2 - 3; 5].
Чл.-^p. HAH Уфаши О. M. Mаpинич е одним 1з iнiцiатоpiв видання та вщповщальний pедактоp i cпiвавтоp тpитомноï «Геогpафiчноï енциклопедiï Укpаïни» (1989-1993).
Впpодовж майже тpидцяти pокiв О.M. Mаpинич очолював cпецiалiзованy pадy (нин1 пpи Iнcтитyтi геогpафiï HAH Укpаïни) з пpиcyдження наукових cтyпенiв доктоpiв та кандидат1в геогpафiчних наук за cпецiальнicтю «ф1зична геогpафiя, геоф1зика та геох1м1я ландшафт1в», у як1й за цей чаc одеpжали пут1вку в життя бтьше 130 тепеp добpе знаних вчених-геофаф|в, включаючи 34 доктоpи геофаф1чних наук. Безпоcеpедньо п1д кеpiвництвом та за науковим конcyльтyванням О. M. Mаpинича науковцями п1дготовлено 35 кандидатських та 8 доктоpcьких диcеpтацiй. Вш був опонентом на захиcтi диcеpтацiй багатьох тепеp шиpоко в1домими геофафами Укpаïни, Pоciï, Бiлоpyci, В'етнаму та шших деpжав, надавав конкpетнy допомогу кожному, хто звеpтавcя до нього.
Коло наукових iнтеpеciв доcлiдника шиpоке, кpiм геомоpфологiï в1н активно pозбyдовyвав напpями фiзичноï геогpафiï, ландшафтознавcтва та Icmpu геогpафiчноï науки, а також на баз1 його напpацювань cфоpмyвалаcя наукова школа в галуз1 ландшафтознавства i pегiонального пpиpодокоpиcтyвання.
Hаyково-доcлiдницька pобота О. M. Mаpинича не пpойшла не пом1ченою з боку деpжави та HAH Укpаïни. За оcобиcтi науков1 доcягнення в науков1й д1яльност1 та бойов1 заcлyги Олекcандpа Mефодiйовича в1дзначено виcокими нагоpодами - за цикл pобiт «Геогpафiчнi оcнови пpиpодокоpиcтyвання в Укpаïнi» pазом 1з cпiвавтоpами в 1993 p. йому пpиcyджена Деpжавна пpемiя Укpаïни в галуз1 науки i техн1ки, оpден Князя Яpоcлава Myдpого (V cтyпеня), два оpдени Чеpвоного Пpапоpа, оpдени Вiтчизняноï в1йни (II cтyпеня), «За мужнють» (III cтyпеня), почеcне звання «За^ужений д1яч науки i техн1ки Уфаши», медалями «За бойов1 заcлyги», «За обоpонy Киева», «За Победу над Геpманией», «За тpyдовое отличие», шшими медалями (вcього 24), включаючи шоземнк В1н також нагоpоджений медаллю 1мен1 В. О. Cyхомлинcького.
Висновки
Викладене дае пщставу зpобити низку виcновкiв:
1. Геомоpфологiчна школа акад. AH УРСР В. Г. Бондаpчyка, до виток1в якоï пpичетний i О. M. Mаpинич п1дштовхувала наукову cпiльнотy вчених-пpиpодничникiв i cпpияла до мобiлicтичного cпpийняття землебудови.
2. Hаyковi напpацювання Олекcандpа Mефодiйовича Mаpинича дають пiдcтавy вважати, що вш займае г1дне мюце cеpед пpовiдних фах1вц1в у галуз1 геогpафiчноï науки в Укpаïнi та за ïï межами.
3. !м'я Олекcандpа Mефодiйовича Mаpинича впиcане «золотими» лiтеpами на cтоpiнки книги «Icтоpiя геогpафiï в Укpаïнi».
Лтература
1. Лкарчук I. Л. Мшютри освiти УкраТни: В 2-х т. — Т. 2. (1943 - 2007 рр.) / Лкарчук I. Л. -К.: ВидавецьЕшке О. М., 2010. - С. 295 - 342.
2. Маринич Олександр Мефодшович (довщка): Нацюнальна академiя наук УкраТни: (Член-кореспонденти - Персональний склад член-кореспондет1в з 1918 року) [Електронний ресурс] // Офщшний сайт НАН УкраТни - 2008. - Режим доступу до сайту: http://www.nas.gov.Ua/Person/M/Documents/MarynychOM.pdf
3. Маринич Олександр Мефодшович: Втьна енциклопедiя Вiкiпедiя [Електронний ресурс] // Офщшний сайт Вктедп - 2013. - Режим доступу до сайту:
4. http://uk.wikipedia.org/wiki/Маринич_Олександр_Мефодiйович
5. Половка С. Г. Сто морських геолопв УкраТни / Серий Григорович Половка. - КиТв -Умань: <^завЬ>, 2007. - С. 43 - 46.
6. Руденко Л. Г. До 90^ччя вщ дня народження О.М. Маринича / Руденко Л. Г., Шищенко П. Г., Бортник С. Ю., Олещенко В.1., Палieнко В.П. // УкраТнський географiчний журнал. - 2010. - № 3. - С. 3 - 5.
7. Хомизури Г. П. Развитие понятия «Геосинклиналь» / Хомизури Г. П. - М.: «Наука», 176. - 236 с. - (Очерки по истории геологических знаний).
Анотация. Е.А.. Половка Научный доработок член-кореспондента НАН Украины А. М. Маринича в геоморфологическую школу академика ан УССР В. Г. Бондарчука. В
статье освещены основные научные наработки доктора географических наук, член-корреспондента НАН Украины, профессора Александра Мифодиевича Маринича в одном из направлений географической науки - геоморфологии. Акцентируется внимание читателя на научных наработках на возрождении мобилистических взглядов на землеустройство научным обществом.
Ключевые слова: А. М. Маринич, геоморфология, мобилизм, В. Г. Бондарчук.
Abstract. E.A. Polovka Scientific improvements member eorrespondent NAS Ukraine A.M. Marynicha geomorphology by academician AN USSR V.G. Bondarchuk. The article highlights the major scientific achievements of Doctor of Geographical Sciences, corresponding member of National Academy of Sciences of Ukraine, Professor Alexander Mifodievicha Marinich in one of the areas of geography - geomorphology. Call attention to scientific developments on reviving mobilisticheskih views on land management research community. Keywords: A. M. Marinich, geomorphology, mobilizm, V. G. Bondarchuk.
Поступила в редакцию 01.12.2012.
