CC BY
92
Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economics, 2014, 158: 51-55 УДК: 332.01 JELQ000
О. niMeHOBa, канд. екон. наук, асист.
КНУ iмeнi Тараса Шевченка, КиТв
НАПРЯМИ ШСТИТУЦЮНАЛ1ЗАЦИ ФОРМ ГОСПОДАРЮВАННЯ В СИСТЕМ1 АГРАРНИХ В1ДНОСИН ПОСТСОЦ1АЛ1СТИЧНИХ КРА1Н
Проаналiзовано doceid iнcmumуцioналiзацii форм господарювання постсоц/'ал/'стичних кран в cucmeMi аграрних в/'дносин. Визначено основн напрями розвитку аграрного сектору Украни. Обфунтовано необх/'дн/'сть розвитку со-ц/'о-еколого-економ/'чних форм господарювання.
Ключoвi слова: аграрний сектор, шститу^йне забезпечення, iнcmumуцioналiзацiя, форми господарювання, соцо-eкoлoгo-eкoнoмiчнuй розвиток, фермерство, кооператив.
Вступ. Сучасн тенденцп розвитку аграрного сектору нацюнальноТ економки переконливо доводять необ-хщнють глибокого осмислення концептуальних проблем формування та розвитку соцю-еколого-еконо-мiчних форм господарювання як необхщного компоненту конкурентного середовища в аграршй сферi та Тх Ыституцмного забезпечення.
Дослщжена лтература. Теоретичн та практичнi ас-пекти господарювання в постсо^алютичних краТнах, зокрема вщносини власностi, форми господарювання та Тх шституцмне забезпечення висвiтленi у працях таких учених, як:
I. Н. Виноградова, Е. М. Малипна, Л. В. Молдаван, I. Б. Полюбша, Т. О. Семгана, П. Т. Саблук, В. П. Якоб-чук та шших.
Незважаючи на чисельнють та фунтовнють науко-вих розробок, недостатньо висв^леними залишаються прiоритетнi аспекти, пов'язанi з дослiдженням Ыститу-цшного забезпечення сучасних соцю-еколого-еконо-мiчних форм господарювання аграрного сектору в контекст соцiо-еколого-економiчного розвитку.
Обфунтування теми та мета дослщження. Для ре-формування вiтчизняноТ моделi органiзацiТ стьськогос-подарського виробництва важливе значення мае не ттьки досвiд розвинених краТн, а й особливостi розвитку форм господарювання в постсо^алютичних краТнах. Тому метою роботи е аналiз досвщу та виявлення осо-бливостей iнституцiоналiзацiТ форм господарювання в ^CT^i аграрних вiдносин постсоцiалiстичних краТн.
Основний змют.
Всi постсоцiалiстичнi краТни можна подiлити на двi групи:
• краТни, як орiентуються на розвиток фермерсь-коТ форми господарювання (бiльшiсть краТн СхщноТ Свропи, Прибалтика);
• краТни з рiзними формами господарювання (УкраТна, Росiя, Бiлорусiя, Казахстан та Ы.).
За роки реформ, якi почалися з початку 90-х рр. XX ст. в постсо^алютичних краТнах вщбулась структурна перебудова стьського господарства. Головы напрям-ки економiчноТ реформи у галузi сiльського господарства:
• проведення земельноТ реформи шляхом прива-тизаци землi в приватну та загальну пайову власнють;
• реоргаыза^я колгоспiв та радгоспiв, приватиза-^я державних сiльськогосподарських пiдприемств;
• приватиза^я пiдприемств сфери АПК (збер^ан-ня, переробки, обслуговування та матерiально-тех-ычного забезпечення сiльського господарства).
В результат економiчноТ реформи в Росп з'явились новi форми господарювання: фермерськi (селянсью) господарства; особистi пiдсобнi господарства (ОПГ) та колективи громадян з садiвництва та огородництва; держгосппiдприемства; недержавнi стьськогосподарсь-кi пiдприемства [1, с.101].
Фермерськ (селянськi) господарства в РосiT займа-ють невелику частку у виробниф^ стьськогосподарсь-коТ продукцiT через вщсутнють матерiальних та фЫан-сових ресурав. У фермерських (селянських) господарс-твах зосереджено бтя 7,4% землi та 10% вае'Т стьсь-когосподарськоТ техшки. Цi господарства виробляють 3,7% ваеТ сiльськогосподарськоT продукц^' [1, с.241].
На думку I. Б. ПолюбЫоТ, фермерське середовище в Росп неоднорiдне, осгальки частина фермерiв - великi за розмiрами господарства, якi мають сучасну стьсько-господарську технiку та фiнансовi ресурси. Бiльшiсть таких господарств створювалась бувшими керiвниками та спецiалiстами колгоств. Такi господарства не потре-бують розвитку сiльськогосподарськоT кооперацiT, осга-льки спроможн самостiйно вирiшувати переважну галь-кiсть господарських питань. Iншi фермерськ господарства не досягли такого рiвня розвитку через вiдсутнiсть фшансових ресурсiв та матерiально-технiчного осна-щення i розвиваються дуже повiльно. Тому, на думку провщних росiйських вчених, I. Н. Виноградовой I. Б. ПолюбЫо1, Т. О. СемкiноT та Ыших, в сучасних умо-вах тага фермерсьга господарства будуть ефективно роз-виватись тiльки в умовах стьськогосподарсько! коопе-рацiT. Але розвиток стьськогосподарських кооперативiв в РосiT вщбуваеться дуже повiльно через такi причини:
• вщсутнють навичок господарського самоуправ-лшня у селян;
• не вистачае лiдерiв, якi здатнi керувати кооперативами;
• недосконалють законодавчоT бази. В Росп як i в УкраТы виробничий кооператив - це комерцiйна структура вiдповiдно до закону "Про стьськогосподарську кооперацiю";
• вщсутнють ч^ко1 системи державноT в т.ч. фЫан-совоT пiдтримки кооперативiв;
• брак знань у селян про переваги стьськогоспо-дарськоT кооперацп.
Малi форми господарювання в аграрному секторi Росп представленi ОПГ - це дрiбнi власники земельних дтянок, якi господарюють та вирощують продукцю пе-реважно для власного споживання.
Представники Ыших аграрних форм Росп - це агро-бiзнес у виглядi товариств з обмеженою вщповщальню-тю, виробничих кооперативiв, товариств на довiрi, а також великих агрохолдинпв, якi володiють сотнями тисяч га стьськогосподарських угщь та вирощують пе-реважно сировинну високорентабельну та експортоорь ентовану продукцiю. Таких агрохолдингiв в Росп бтьше 100. Найменшi з них обробляють вiд 50 до 100 тис. га земл^ серед яких "Гелюпакс", "Русагроiнвест", "Проiм-пекс", АПК "Михайлiвський", а найбiльшi - вщ 300 до 500 тис. га земл^ серед яких "Газпром", "Орловський" агрокомбiнат, "Орловська" нива тощо [1, с.241].
Досвщ Росп та Ыших постсоцiалiстичних краж вима-гае поглибленого аналiзу з метою вибору рацюнально1
© Пiменова О., 2014
форми господарювання для УкраТни з як вимога мен-шими витратами та соцiальною напругою для втизня-ного аграрного сектору.
В Ыших постсоцiалiстичних краТнах таких, як Чехiя, Словаччина, Румунiя, Болгарiя, Литва, Латвiя, Естонiя в результатi аграрноТ реформи початку 90 р. XX ст. з'яв-илась велика гальгасть землевласникiв як бувших членiв колгоств i кооперативiв, так i нащадгав колишнiх до радянськоТ влади помщигав. Бiльша частина земель перейшла з державного в приватний сектор. Так, на-приклад, в Угорщинi частка приватного сектору в пло-щах стьськогосподарських земель виросла бiльше шж в 6 разiв, в Чехи - в 49 разiв, в Словаччиш та РумунiТ -бтьше нiж в 2 рази, в Болгари - майже в 2 рази, в Литвi - в 7 разiв, в ЛатвiТ - в 20 разiв, в Естонп - в 17 разiв. I ттьки в БiлорусiТ в державшй власностi знаходиться 84% сiльськогосподарських земель.
Перехщ землi з державного у приватний сектор вщ-бувався шляхом приватизаци та реприватизацiТ (реституций з метою ефективного господарювання на власнш землi. В результатi реформи в бтьшост постсо^алю-тичних краТн з одного боку з'являеться дуже велика ктьюсть дрiбних власникiв, серед яких, окрiм селян, переважна частина мюьких мешканцiв, рiзноманiтних робiтникiв, пенсiонерiв, якi не обробляють землю i не використовують ТТ за призначенням, а з шшого - стьсь-когосподарськi землi в бiльшостi краТн надзвичайно подрiбненi як для ведення ефективного стьськогоспо-дарського виробництва. Серед таких краТн особливо видтяються Болгарiя, Румунiя, Латвiя. В РумунiТ в 1993 ж роц нараховувалось 3, 4 млн. Ыдивщуальних госпо-дарств з середшм розмiром не менше 3 га, серед яких 43,1% - мюьга мешканцi, 22,6% роб^ники, 17,2% - пен-сiонери i тiльки 17,1% - селяни. Бтя 57% стьськогос-подарських угiдь належать населенню, яке старше 60 рогав i лише 8,3% - до 39 рогав [2, с.101].
По-шшому проходила аграрна реформа в колишшй ЮгославiТ. Так, згiдно ст.50 Конституци всi громадяни (не тiльки зайнят в сiльському господарствi) можуть втьно купувати, володiти та отримувати у спадщину землю. В 1990 р. був прийнятий закон про кооперативи (задруги), згщно якого земля кооперативiв, реоргашзо-ваних у 1953 р. в радгоспи, знов-таки повертаеться до кооперативiв, в результат чого в останш роки з'являеться дегалька тисяч нових кооперативiв.
Принципово вщ зазначених краТн вiдрiзняеться про-ведення аграрноТ реформи в Польщк Як зазначае, Е. М. Малипна, ще в рамках радянськоТ системи господарювання в Польщi збер^алась приватна власнють на сiльськогосподарськi землi та Тх легальна кутвля-продаж, а польський уряд починаючи з 70 рош проводив цтеспрямовану полiтику по збiльшенню приватних селянських господарств та пщтримку високих цiн на Тх продукцю. Тому прийнятий в 1990 роки закон про оборот земель не викликав в краТш протесав та соцiальноТ напружености З цього моменту будь-який громадянин м^ вiльно купувати та продавати землi без зобов'язан-ня Тх використовувати за стьськогосподарським призначенням. Обмеження вводились ттьки для шозем^в, яга могли купити землю (бтьше шж 1 га) при наявност погодження вiд Мiнiстерства сiльського господарства, Мастерства внутрiшнiх справ та адмЫютраци. В ре-зультатi реформи в Польщi з'являеться велика кiлькiсть дрiбних землевласникiв i середнiй розмiр селянського господарства склав 7,5 га, що в 6 разiв менше шж се-редня площа ферми у Франци чи в ДанiТ. 55% польсь-ких селянських господарств продавали продуга^ю менше нiж на 50 дол. в мюяць, а бтя 60 тис. господарств взагалi шчого не виробляли навiть для власних потреб.
В цей же перюд 9% земель вивелися iз стьськогоспо-дарського обороту. Тому з 1999 року в Польщi гостро стало питання про рацюнальне використання стьськогосподарських угщь i в 2004 роц приймаеться закон про оборот стьськогосподарських земель.
Головна мета цього закону - концентра^я земель в руках "ефективних" власнигав. Закон передбачае мЫма-льний розмiр селянського господарства. Господарство мУмального розмiру не може бути подтено в результат купiвлi-продажу або спадщини. Закон надае прюритетне право купiвлi землi ТТ орендаторам, а по™ сусiдам, яга межують iз дiлянкою, що продаеться. Окрiм того, поку-пець землi повинен мати спецiальну стьськогосподарсь-ку освпу або документально пiдтвердити не менш нiж 5-рiчний досвiд роботи в стьському господарствi.
Сьогоднi середшй розмiр фермерського господарства в Польщi складае 9,5 га. Законодавство Польщi й досi передбачае обмеження на кутвлю земель шозем-цям. Для фермерiв передбачена купiвля стьськогосподарських земель за умов ТТ попередньоТ оренди (вщ трьох до семи рогав в залежностi вщ воеводства) за умови, що фермер бере особисту трудову участь в об-робiтку землi, яку орендуе.
Особливого розвитку кооперативний рух набув пюля проведення аграрноТ реформи початку 90 р. XX ст. в Чесьгай Республiцi. В радянсьш перiод сiльське господарство Чехословаччини було найбтьш успiшним серед Ыших галузей економiки i забезпечувало краТну основними видами продовольства, а зароб^на плата в кооперативах та в радгоспах перевищувала на 4-14% середню по краТш. Велига кооперативи з середньою площею землi 2360 га та колгоспи з середньою площею землi 5900 га займали майже 2/3 та 1/3 стьськогосподарських земель. Частка приватного сектору була не-значною. Земл^ яга були передаш в кооперативи школи не нацiоналiзовувались та юридично залишались у вла-сностi Тх господарiв, а переважна частина суспiльства, навпъ на селi, зберiгала лiберально-ринковi традицп.
Реформування сiльського господарства в Чехосло-ваччинi на початку 90-х рр. XX ст. вщбувалось, зберiга-ючи три головш принципи:
• приватиза^я землi вiдбувалась одночасно з розподтом майна держгоспiв з метою забезпечення власнигав сiльгосптехнiкою, насiнням, тваринами тощо для ефективного виробництва;
• переведення кооперативiв та держгоств в новi органiзацiйнi форми;
• створення нових форм оргашзацп сiльгоспвиро-бництва, яга вщповщають вимогам ринковоТ економiки, а також забезпечення джерел фшансування та держав-ноТ пiдтримки нових господарських форм.
В кооперативах розподт майна вщбувався вiдповi-дно до схеми, яку сптьно розробляли бiля 650 тис. члешв кооперативiв. Створенi iз цих представникiв трансформацiйнi ради виршували, яку нову органiза-цiйну форму найкраще обрати (АТ, ТОВ тощо). В су-часних умовах державш пщприемства Чехословаччини використовують менш шж 1% сiльськогосподарських земель, кооперативи нового типу - бтя 39%, корпора-тивш приватнi пiдприемства - бтя 35%, шдивщуальш приватнi ферми - приблизно 25%. При цьому середшй розмiр державного пщприемства складае 864 га, прива-тноТ компанiТ - 666 га, кооперативу - 1349 га, Ыдивщуа-льноТ ферми - 36 га. Середнш розмiр стьськогоспо-дарського пiдприемства в Чехословаччини складае 127 га, тобто майже в 6 разiв шж середня ферма Свро-союзу та майже в 1,8 рази бтьше, шж середшй розмiр великих британських ферм. Сьогодш продуктивнiсть
працi Чехословаччини в стьському господарствi скла-дае приблизно 60% вщ середнього рiвня Свросоюзу [2].
Отже, досвiд постсоцiалiстичних краТн свщчить про те, що сiльське господарство ефективно розвиваеться за умов об'еднання селянських господарств та фермерiв у кооперативы виробничi некомерцмш структури. А для цього необхщне таке Ыституцмне забезпечення аграрного сектору економки, в якому б державна пщтримка здй снювалась у напрямку проведення практичноТ роботи для об'еднання стьськогосподарських виробникiв в коо-перативи та некомерцмш виробничi структури.
В УкраТш найбiльш актуальним питанням для аграрного сектору економки е вибiр рацiональних форм гос-подарювання, яга спроможш забезпечити сталий розви-ток галузк Оскiльки основним засобом виробництва в стьському господарств е земля, то для ефективного i дбайливого ТТ використання серед iнших важливих чин-никiв (фiнансовi ресурси, стьськогосподарське облад-нання, будiвлi, технологiТ) необхщно з одного боку мо-тивувати селян, яга будуть обробляти землю та сприяти розвитга^ сiльських територй а з iншого - забезпечити рацюнальне використання природних ресурав. В цьому контекстi особливого значення набувае шститу-цiйне забезпечення прюритетних напрямiв розвитку форм селянського господарства в УкраТш. 1нституцмне забезпечення розглядаеться нами як утворення нових або реоргашза^я юнуючих iнституцiй з метою оргашза-цiйного забезпечення дiяльностi цих Ыституцй
На нашу думку, шституцмне забезпечення передба-чае створення в стьському господарств умов для розвитку рацюнальних форм господарювання. До таких Ыституцм, враховуючи досвiд розвинених краТн, можна вщнести: законодавство, зокрема земельне законодав-ство; iнститути влади, зокрема органи мюцевого само-врядування; державну пщтримку; iнститути стьськогос-подарськоТ та економiчноТ освiти; фiнансовi Ыститути; сiльськогосподарськi кооперативи: обслуговуючi коопе-ративи, зокрема кредиты та переробы, виробничi кооперативи. Дiяльнiсть цих Ыститупв спрямована на:
• створення господарств життездатного розмiру;
• приватну власнють на сiльськогосподарськi угiддя;
• земля мае знаходитись в руках ефективного власника;
• стьськогосподарську освiченiсть та досвщ роботи фермера в стьському господарств^
• соцiальна спрямованiсть - жити та працювати в своему господарств^
• доступнють фiнансових та матерiальних ресурсiв (кредити, лiзинг тощо);
• забезпечення ствпрац фермерiв та науков^в;
• створення умов для використання сучасноТ сть-ськогосподарськоТ техшки та використання нових технолога в сiльському господарствi;
• забезпечення охорони навколишнього середо-вища, рацюнального використання природних ресурсiв;
• забезпечення еколопчноТ безпеки життедiяльно-стi людини - невщ'емноТ умови сталого економiчного та соцiального розвитку;
• контроль за збереженням якост ^рун^в та бюрь зноманiття;
• контроль за збереженням цтюност екологiчних систем;
• забезпечення розселення в стьсьгай мюцевост1, тобто недопущення надмiрноТ мiграцiТ стьського насе-лення в мiста тощо.
На нашу думку, функцюнування вищезазначених н ститутiв забезпечить iснування таких форм господарювання, яга зможуть реалiзувати екологiчну, соцiальну та економiчну функцп господарювання в аграрному сектора що сприятиме сталому розвитку стьського господарства.
В стьському господарств спостер^аеться надмiрне споживання природних ресурсiв особливо в умовах продовольчоТ кризи. Тому питання рацюнального використання природних ресурав та дбайливого ставлення до навколишнього середовища зумовлюють вибiр форм господарювання, яга спроможш забезпечити рiвноваж-ний стан в системi "природа - економка - сусптьство".
На нашу думку, стьськогосподарський кооператив -це така форма господарювання, яка спроможна забезпечити сталий розвиток галуз^ але першочергово необхщно забезпечити розвиток фермерських та особистих селянських господарств, як базовоТ форми господарювання, яга в подальшому зможуть об'еднуватись у сть-ськогосподарсьга кооперативи.
Ведення особистого селянського господарства регу-люеться законом УкраТни "Про особисте селянське госпо-дарство" [3, ст.1]. До особистих селянських господарств вщноситься господарська дiяльнiсть громадян без створення юридичноТ особи на земельшй дтянц до 2 га. Головною метою Тх господарськоТ дiяльностi е задоволення власних потреб шляхом виробництва, переробки та реаль зацп стьськогосподарськоТ продукцп, можливостi реалiза-цп ТТ надлишгав та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому чи^ й у сферi сiльського зеленого туризму [3, с. 143].
Фермерське господарство е формою пщприемниць-коТ дiяльностi [4, с. 63] громадян iз створенням юридичноТ особи, яга виявили бажання виробляти товарну стьськогосподарську продукцю, займатися ТТ переробкою та реалiзацiею з метою отримання прибутку на зе-мельних дiлянках, наданих Тм для ведення фермерсь-кого господарства, вщповщно закону "Про фермерське господарство" [5, с. 218].
I фермерське, i особисте селянське господарство в^грають важливу роль у розвитку стьського господарства, осгальки переважну частину виробленоТ продукцп в аграрному секторi УкраТни створюють саме ц господарства. За даними ДержавноТ служби статистики УкраТни у перюд 2000 - 2010 р. найбтьша кiлькiсть виробленоТ продукцп тваринництва - м'яса, молока та деяких видiв культур рослинництва (картопля, кукуру-дза тощо) припадае саме на особист селянськi господарства (ОСГ) (табл.1, 2).
Форма господарювання 1990 1995 2000 2005 2006 2007 2008 2009 2010
Господарства населения (переважно ОСГ) 44575,8 46169,3 51411,4 58783,2 57886,4 5328,7 56112,5 56312,2 55387,0
С1льськогосподарськ1 глдприемства (вс1 види в т.ч. фермерськ1 господарства) 101299,1 48625,5 26478,0 33802,4 37008,2 35439,8 47865,4 45780,4 45149,2
Таблиця 1. Виробництво валовоТ стьськогосподарськоТ продукцп 1990-2010 рр., млн. грн.
Джерело: Складено автором за даними: [6].
До господарств населення, KpiM особистих селянсь-ких господарств, вщносять виробникiв стьськогоспо-дарськоТ продукцiï на присадибних дтянках, на дтян-ках колективного й iндивiдуального садiвництва i го-родництва та на дачних дтянках. До групи стьськогос-
Джерело: Складено автором за даними: [6].
Наведен офщшш дан дозволяють стверджувати, що господарства населення, зокрема особист селян-ськ господарства, е основними виробниками стьсько-господарськоï продукцiï. Стьськогосподарсью пщпри-емства, до яких переважно належать господарськ товариства, займаються вирощуванням в основному олiйних, зернових культур та цукрового буряку, а особист селянськ господарства вирощують основы про-довольчi трудомiсткi культури, так як овоч^ зокрема картопля, плоди та ягоди.
За даними проведених дослщжень 1нституту економь ки та прогнозування Нацюнально'1' академiï наук Украши продуктивнiсть виробленоï продукцiï на 1 га стьськогосподарських угщь у сектср господарств населення, порiв-няно з аграрними пщприемствами, валовоï продукцп в 2010 р. була в 1,7 рази бтьше через бтьш високий рь вень вкладання прац, дотримання вчасних строкiв вико-нання робп", використання органiчних добрив, а тварин-ництва - значно переважаючим ступенем забезпечення худобою i птицею в розрахунку на 1 га. Так, групування решив Украши за показниками продуктивност стьсько-господарських угщь у господарствах населення прове-дене 1нститутом економiки та прогнозування НАН Украь ни, показало, що з кожним роком продуктивнють стьсь-когосподарських угщь, що використовуеться в господарствах населення, як в середньому по Украшу так i в бь льшост областей зростае, що вказуе на рацональнше використання земель та застосування системи свозмш, що сприяе пщвищенню врожайност на 30-40% i забез-печуе рацiональне використання робочо1 сили [8, с. 279].
На нашу думку, в умовах сталого розвитку значний вщсоток участ оСг у загальному виробниф^ стьсько-господарськоï продукцiï е дуже позитивними моментом, оскiльки при такiй формi господарювання рацiонально використовуються природнi ресурси, зменшуеться вщсо-ток техногенного навантаження на землю, покращуеться родючють фунту, збтьшуеться рiзноманiття вирощува-них культур. Продукця, яка виробляеться в особистих селянських господарствах мае значно вищi показники якост нiж сiльськогосподарська продукця, вироблена за умов промислового виробництва, де застосовуеться ва-жка технка, яка значно погiршуе фунт, що негативно впливае на яксть само1 продукцп. До iнших негативних чинникв ведення промислового сiльського господарства, як призводять до бiологiчноï перевтоми фунтв, накопи-
Е. Пименова, канд. экон. наук, ассист. КНУ имени Тараса Шевченко, Киев
подарських пщприемств вщнесено також фермерськ господарства, а вироблена ними валова стьськогоспо-дарська продукця в загальному обсязi за даними Державно! служби статистики Украши становила 5%.
чення в них певних видiв шкщнигав i збудникв хвороб, значного погршення 1х родючост вiдносяться:
• використання синтетичних матерiалiв;
• недодержання правил сiвозмiн;
• застосування хiмiчних добрив, пестицидiв, гербь цидiв та iнших агрохiмiкатiв.
Висновки. В умовах переходу до сталого розвитку актуальним е питання вибору рацюнально1 форми господарювання. Найбтьш рацюнальною формою господарювання в умовах сталого розвитку, на нашу думку, е стьськогосподарський кооператив, оскльки саме вш може забезпечити продуктами харчування населення за умов збереження та вщновлення природного сере-довища. Тому, на наш погляд, державi необхщно пщ-тримувати становлення та розвиток фермерства та особистих селянських господарств та сприяти об'ед-нанню ix у сiльськогосподарськi кооперативи.
Список використаних джерел
1. Полюбина И. Теория крестьянского хозяйства в экономической науке России начала XX в. и ее значение в современных условиях: дис. ... доктора эконом. наук: 08.00.01 / Полюбина Ирина Борисовна; Финансовая академия при правительстве Российской Федерации. - М., 2002. - 361 с.
2. Малыгина Э. Н. Регулирование земельних отношений в сельском хозяйстве зарубежных стран и его совершенствование в России: дис. . канд. эк. наук: 08.00.14/ Малыгина Элла Николаевна; Российский государственный аграрный университет имени К. А. Тимирязева. - М., 2006. - 196 с. ил.
3. Закон Украши "Про особисте селянське господарство". Земельне законодавство Украши. / Верховна Рада Украши. - К.: 1стина, 2010. - 342 с.
4. Господарський кодекс Украши: чинне законодавство з1 зм1нами та допов. Станом на 25 серп. 2009 р. / Верховна Рада Украши. - К.: Паливода А. В., 2009. - 192 с.
5. Закон Украши "Про фермерське господарство". Земельне законодавство Украши. / Верховна Рада Украши. - К.: 1стина, 2010. - 342 с.
6. Валова продукця стьського господарства Украши (у постйних цшах 2010 р.) за 2011 р / Державна служба статистики Украши // Статистичний бюлетень. - К.: Державна служба статистики, 2012.
7. Сшьське господарство Украши (у постйних цшах 2010 р.); за 2011 р / Державна служба статистики Украши // Статистичний бюлетень. - К.: Державна служба статистики, 2010 - 384с.
8. О. В. Шубравська. 1новац1йн1 трансформацп аграрного сектора економки: монограф1я / [О. В. Шубравська, Л. В. Молдаван, Б. Й. Пасхавер та ш.]; за ред. д-ра екон. наук О. В. ШубравськоЖ НАН Украши, 1н-т екон. та прогнозув. - К., 2012. - 496 с.
Надшшла до редколегп 04.04.14
Таблиця 2. Виробництво валово'Г сшьськогосподарсько'Г продукцп за основними виробниками, 2011 р.
Господарство Валова продукц1я, млн. грн Частка, %
Державн та недержавн стьськогосподарсык глдприемства 104861,2 44,61
Фермерськ господарства 16192,5 6,92
Господарства населення 112642,6 48,2
НАПРАВЛЕНИЯ ИНСТИТУЦИОНАЛИЗАЦИИ ФОРМ ХОЗЯЙСТВОВАНИЯ В СИСТЕМЕ АГРАРНЫХ ОТНОШЕНИЙ ПОСТСОЦИАЛИСТИЧЕСКИХ СТРАН
Проанализирован опыт институционализации форм хозяйствования постсоциалистических стран в системе аграрных отношений. Определены основные направления развития аграрного сектора Украины. Обоснована необходимость развития социо-эколого-экономических форм хозяйствования.
Ключевые слова: аграрный сектор, институциональное обеспечение, институционализация, формы хозяйствования, социо-эколого-экономическое развитие, фермерство, кооператив.
O. Pimenova, PhD in Economics, Asistant of Professor Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv
THE WAYS OF INSTITUTIONALIZATION OF FORMS OF ECONOMY IN A SYSTEM OF AGRARIAN RELATIONS OF POST-SOCIALIST COUNTRIES
An experience of institutionalization of forms of economy of post-socialist countries in a system of agrarian relations is analyzed. Main directions of development of agrarian sector of Ukraine are determined. The necessity of development of socio-ecologo-economic forms of economy is proved.
Keywords: agricultural sector, institutional support, institutionalization, forms of economy, social, ecological and economic development, farming cooperative.
Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economics, 2014, 158: 55-59 УДК 334.758.6 JEL O 100; G34
О. Кравченко, канд. екон. наук, доц.
ДоННУЕТ iMeHi Михайла Туган-Барановського, Донецьк
ОБГРУНТУВАННЯ УПРАВЛ1НСЬКИХ Р1ШЕНЬ ЩОДО ТРАНСФОРМАЦИ Б1ЗНЕС-МОДЕЛ1 П1ДПРИСМСТВА ШЛЯХОМ УКЛАДЕННЯ УГОД ЗЛИТТЯ АБО ПОГЛИНАННЯ
Визначен основн критери оцнки ступеню проблемностi дючо/ бiзнес-моделi тдприемства. Запропонований ме-тодичний пiдхiд до визначення характеру прояву мотив/'в злиття або поглинання. Розроблено карту прiоритетiв прийняття управлiнських ршень щодо трансформаци бiзнес-моделi пiдприeмства.
Ключовi слова: бiзнес-модель, трансформа^я, проблеми, мотиви, злиття, поглинання, управлiнськi рiшення, карта прiоритетiв
Постановка проблеми. Зростання рiвня глобальноТ конкуренци в бтьшост сфер господарчоТ дiяльностi та активiзацiя свтових Ытеграцшних процеав, пред'явля-ють ягасно новi вимоги до формування бiзнес-моделей вп"чизняних пщприемств. Саме жорстгасть конкурентних умов ставить перед сучасними пщприемствами новi проблеми, яга здебтьшого пов'язаш iз пошуком ефек-тивних механiзмiв та стратегш трансформаци дючих бiзнес-моделей. З кожним днем все бтьше пщприемств прагнуть до збтьшення свого масштабу, нарощування капiталiзацiТ, економiТ витрат, отримання ефекту сине-ргiТ. Останнiм часом, саме злиття i поглинання стають тею стратегiею зростання, яка дозволяе пщприемству не лише зберегти своТ конкурентнi позицiТ на ринку, а й "вибитися" в лiдери. Ринок злиття та поглинань сього-денш динамiчно розвиваеться. Проте, спроби багатьох вп"чизняних пiдприемств розширити свiй ринковий про-стiр шляхом злиття або поглинань не завжди призво-дять до отримання бажаного економiчного та со^аль-ного ефектiв, створення конкурентних переваг i отримання нових можливостей для розвитку. Це в бтьшосл обумовлено недостатньою економiчною обфунтованю-тю прийнятих рiшень практично на вах етапах прове-дення злиття i поглинання (M&A-операцiй): починаючи вщ об^рунтованого вибору цiльового (для злиття або поглинання) пщприемства i, завершуючи оцЫкою ефек-тивностi оновленоТ бiзнес-моделi та розрахунком роз-мiру очкуваного синергетичного ефекту.
Аналiз останнiх дослщжень i публiкацiй. Теоре-тичнi та практичнi аспекти злиття та поглинань широко висвтеы в працях переважно закордонних вчених: Г. Бруккера, Д.Хелминка, Г. Патрика [2], Д. Депамфили-са [3], П. Маросини та шших. Для украТнськоТ науки дана проблематика е достатньо новим напрямком досль джень, а юнук^ розробки закордонних дослщнигав не завжди можуть бути застосованi в практична дiяльностi вiтчизняних пiдприемств, враховуючи перш за все на розбiжностi у формах статистичноТ та консолiдованоТ звтостк Серед науковцiв, якими висвiтленi методоло-гiчнi засади злиття та поглинання та питання економiч-ного об^рунтування ефективностi зазначених штегра-цiйних процеав з урахуванням специфiки вiтчизняних слщ вiдмiтити Л.В. Фролову та А.Ю. Голобородько [8].
Невирiшенi ранiше частини загальноТ проблеми.
Незважаючи на 3Ha4Hi досягнення у зарубiжнiй Teopiï та практик, ще не отримали достатнього висвтлення питання обфунтування управлЫських рiшень трансформаци' дiючоï бiзнес-моделi шляхом укпадення угод злиття або поглинання.
Метою статт е розробка алгоритму об^рунтування управлiнських рiшень щодо трансформаци бiзнес-моделi шляхом укладення угод злиття або поглинання.
Виклад основного матерiалу дослiдження. Вщ-мшною рисою сучасного зовнiшнього середовища, в якому функцюнують вiтчизнянi пiдприемства е високий рiвень мiнливостi та невизначеносп. В даних умовах на перший план виносяться питання забезпечення швид-ко' реакци та прилаштовування до сучасних умов ринку. Для збереження юнуючих або отримання нових конкурентних переваг керiвництво пщприемства розробляе вщповщш дiевi механiзми оновлення сво'х дiючих бiз-нес-моделей, розробляе та приймае рiзного роду управлiнськi ршення. Прагнення будь-якого пщприемс-тва до розвитку обумовлюе необхiднiсть пошуку додат-кових джерел розширення свое' дiяльностi i способи укрупнення капiталу i цтях бiльш ефективного його використання, серед яких найбтьш популярним остан-нiм часом е укладення угод злиття або поглинання. Зростання останым часом активност вiтчизняних пщ-приемств в сферi злиття та поглинань з новою силою ставить питання про об^рунтування доцтьност реаль заци даних процесiв для розвитку пщприемства.
Прийняття управлЫського рiшення щодо оновлення д^чо' бiзнес-моделi шляхом процесiв злиття або поглинання здмснюеться в тому випадку, коли пщприемс-тво майже повнютю вичерпало можливостi здшснення трансформаци на основi диверсифiкацiï (решжишрингу бiзнес-процесiв), тобто шляхом зовнiшньоï штеграци.
При цьому дане рiшення повинно бути певним чином об^рунтовано. Для обфунтування управлiнського рiшення вщносно трансформацiï дiючоï бiзнес-моделi на основi укладення угод злиття або поглинання, нами розроблен основнi критерiï (табл. 1), на основi оцiнки проблемност яких пiдприемство мае можливiсть об^ру-нтовано оцiнити ступiнь проблемностi його дючо1 бiз-нес-моделi та оцшити доцiльнiсть рiшення щодо його зовшшньо! iнтеграцiï.
© Кравченко О., 2014
