спорту з національними традиціями філософії та виховання. Крім того це не просто продовжує, але й знаходе шляхи впровадження духовності засобами спорту, а також фізичного виховання та фізичної культури. Оскільки в процесі розвитку й удосконалювання педагогічних і соціальних систем фізичного виховання й накопичування духовних і матеріальних цінностей формується фізична культура - сукупність спеціальних, духовних і матеріальних цінностей та способів їхнього використання для фізичного виховання.
Похідною гіпотезою у такому пошуку стає необхідність формування світогляду на рухову активність як на частину гармонійного буття людини. Ідея гармонії фізичної та духовної культури присутня у різних проявах та трактуваннях в усі часи, у всіх народів, в більшості ідеологій. Вона увійшла і до принципів олімпізму.
Розуміння спорту або фізичної культури, потребує розгляд рухової активності не тільки як самоцілі вищого досягнення у спорті, а як поєднання руху із внутрішньою та зовнішньою гармонією буття людини. Тоді цільові настановлювання занять спортом повинні включати не тільки педагогічні та психологічні компоненти, але ще й компоненти безперервного особистого самовдосконалення у аспектах духовної, моральної, етичної, естетичної, історичної, екологічної культури.
Значна галузь людської культури, пов’язана з Китаєм, Індією, Японією, створила (в ряді випадків навіть раніше античного олімпізму) філософію здоров’я, що походила з найбільшої вагомості гармонії руху, дихання, свідомості (психіки). Тому цільові настанови рекомендували ціле коло засобів, ефективність яких сполучаться одночасно з фізичною підготовкою, моральною виправданістю, особистими характеристиками стилю життя. Звідси - особлива увага до взаємозв’язку роботи всіх систем організму з зовнішнім середовищем, а також результату діяльності - з системою особистих цінностей.
Заняття спортом виступають формою самовираження й самоствердження студента, визначаючи його спосіб життя, загальнокультурні й соціально значимі пріоритети. На передній план у спорті висувається прагнення до успіху, заохочується прагнення особистості до реалізації своїх можливостей. Результатом спільної навчальної й спортивної діяльності повинні стати правильно сформовані соціально значимі якості: соціальна активність, самостійність, упевненість у своїх силах, а також честолюбство. У сфері активного дозвілля реалізуються біологічні, соціальні й духовні потреби студентів у руховій активності, здоровому способі життя, одержання задоволення від занять різними формами фізичної культури.
Висновки.
1. Особистісні духовні потреби студента можуть знайти задоволення в сфері фізичної культури й виступати, як усвідомлене спонукання до занять фізичними вправами, іграми, спортом.
2. Знайти шляхи впровадження духовності засобами спорту, а також фізичного виховання та фізич-
ної культури можна реалізуючи культурно-історичний підхід, пов’язуючи культуру спорту з національними традиціями філософії та виховання, Олімпійською ідеєю, яка передбачає перш за все поєднання, гармонія красоти та сили народних обрядів з чіткими правилами змагань, з лицарством та повагою до всіх
3. Одним із шляхів формування духовності може бути формування світогляду на рухову активність, як на частину гармонійного буття людини. Розуміння спорту або фізичної культури, розглядаючи рухову активність не тільки як самоцілі вищого досягнення у спорті, а як поєднання руху із внутрішньою та зовнішньою гармонією людини. Цільові настановлювання занять спортом повинні включати не тільки педагогічні та психологічні компоненти, але ще й компоненти безперервного особистого самовдосконалення у аспектах духовної, моральної, етичної, естетичної, історичної, екологічної культури.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем безперервного особистого самовдосконалення у аспектах духовної, моральної, етичної, естетичної, історичної, екологічної культури.
Література
1. Величко В.Н. Духовная личность под воздействием интернациональных идей //Педагогіка, психологія та меди-ко-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту // зб.наук.праць за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - №10. - - С. 17-20.
2. Сидоров А.А., Прохорова М.В., Синюхин Б.Д. Педагогика: Учеб. для студ., асп., преп. и тренеров по дисц. «Физ. культура» - М.: «Терра-Спорт», 2000. - 272с., ил.
3. Теорія та методика фізичного виховання: навч. вид. за ред.. ТЮ. Круцевич - К.: «Олімпійська література», 2003.- 391 с.
4. ЬИр://и8ег8 іці.
5. Гончаренко М.С., Куйдина Т.М., Новикова В.Е. Воспитание духовных ценностей в образовательном процессе //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту //зб.наук.праць за редакцією проф. Єрмако-ва С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2007. - №9. - - С. 33-36.
6. Елизаров В.П. Духовное развитие человека - основа формирования здоровья // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту //зб.наук.праць за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2007. - №9. - С.52-58.
Надійшла до редакції 01.11.2007р.
НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ З ФОРМУВАННЯ У СТУДЕНТІВ МОРАЛЬНО-ЕСТЕТИЧНИХ, ДУХОВНО-МОРАЛЬНИХ ТА ДУХОВНО-ЕСТЕТИЧНИХЯКОСТЕЙ
Ніколайчук І. Ю.
Східноукраїнський національний університет імені В.Даля
Анотація. У статті розкриті напрямки вдосконалення навчально-виховного процесу з формування у студентів духовно-фізичних якостей. Впроваджено заняття з аеробіки з акцентом на духовно-фізичний розвиток. Впровадження в навчально-виховний процес занять з аеробіки дозволили розвинути морально-естетичні, духовно-моральні та духовно-естетичні якості. Також зробити позитивний вплив на освітню, моральну, духовну, виховну сфери розвитку, на формування особистості студента.
Ключові слова: аеробіка, духовний, фізичний, якості. Аннотация. Николайчук И.Ю. Направления усовершенствования учебно-воспитательного процесса по формированию у студентов нравственно-эстетических, духовно-моральных и духовно-эстетических качеств. В статье раскрыты направления совершенствования учебно-воспитательного процесса по формированию у студентов духовно-физических качеств. Введены занятия по аэробике с акцентом на духовно-физическое развитие. Внедрение в учебно-воспитательный процесс занятий по аэробике позволило развить нравственноэстетические, духовно-моральные и духовно-эстетические качества. Также оказать положительное влияние на образовательную, моральную, духовную, воспитательную сферы развития, на формирование личности студента.
Ключевые слова: аэробика, духовный, физический, качества. Annotation. Nikolaychuk I. Directions of perfection of educational process of students have forming moral-aesthetic, spiritual-moral and spiritual-aesthetic qualities. Directions of perfection of educational process of students have forming spiritual-physical qualities are opened up in the article. Holdings on aerobics with accent on spiritual - physical development are injected. Introduction in teaching and educational process of holdings on aerobics has allowed to develop moral - aesthetic, spiritual - moral and spiritual
- aesthetic qualities. Also to render positive effect on educational, moral, spiritual, educational spheres of development, on formation of the person of the student.
Key words: aerobics, spiritual, physical, merit.
Вступ.
У нових сучасних соціально-економічних умовах перед суспільством постає мета виховання «нової людини», що гармонічно поєднує у собі духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість [З;5]. І однією зі сторін всебічного і гармонійного розвитку особистості є фізична досконалість, що виражає високий рівень сформованості морально-естетичних, духовно-моральних та духовно-естетичних якостей. Гармонійний розвиток цих якостей особистості не може відбуватися стихійно, самопливом. На думку Г.П. Шевченко, саме комплексний підхід до виховання особистості дає можливість перебороти однобічність у навчально-виховній роботі і забезпечити цілісність духовного, фізичного та морального розвитку особистості [6]. В теперішній час є актуальним пошук нових напрямків вдосконалення навчально-виховного процесу, тому що, у свою чергу, саме виховний процес з фізичного виховання безпосередньо може вплинути на зміну та на формування у студентів духовних і фізичних якостей. Сучасна система фізичної освіти відкидає педагогічний процес, що не займає душу студента, не будить емоцій, естетичних почуттів, не дає простір для розвитку особистості, а вимагає лише механічного виконання фізичних вправ і недооцінюються можливості фізичної культури у формуванні духовно-ціннісної сторони людини (розвиток його моральних, інтелектуальних, естетичних та духовних компонентів) [2;4]. У такий спосіб сучасна орієнтація навчально-виховного процесу повинна бути спрямована не тільки на зміцнення здоров’я, але і на розвиток морально-естетичних, духовно-моральних та духовно-естетичних якостей.
На думку Матвєєва, тільки завдяки цілісно налагодженій системі виховання зміст фізичного виховання органічно зв’язується з моральним і естетичним вихованням, і саме в такому поєднанні фізич-
не виховання здобуває значення одного з головних факторів становлення і всебічного розвитку особистості. І дає напрямок розвиткові, допомагає підняти рівень формування позитивних якостей людини від початкового рівня до бажаного, сприяючи гармонійному вдосконаленню всіх сторін особистості. Він рекомендує застосовувати засоби і методи естетичної спрямованості, де до основних засобів естетичного виховання він відносить музику, хореографію [3]. Подібні розуміння, що поряд з моральним і фізичним вихованням повинне бути і естетичне виховання (формування художнього смаку, різнобічних творчих якостей), висловлював Шарль Фур’є. Він включав виховання не тільки розумове, але і тілесне, у процесі якого повинне бути всебічний розвиток тіла і душі, можливості почуттів і духу, і приділяв увагу розвиткові спритності і ритмічності рухів, стрункості ходи, красі тіла [1]. А.Д.Новіков указував, що задачі естетичного і морального виховання повинні стояти в ряді задач фізичного виховання, тому що наші рухи є вираженням нашого відношення до світу. Через рухи ми впливаємо на духовний світ. Адже саме в процесі фізичного виховання формуються такі якості: витривалість, сила, швидкість, гнучкість, і вони відіграють позитивну роль у підвищенні стійкості й опірності організму, будучи передумовами до морально-естетичного виховання [5].
Розвиток морально-естетичних, духовно-моральних та духовно-естетичних цінностей повинне відбуватися в педагогічному процесі завдяки прилученню студентів до краси, спираючись на висловлення Н.Е.Щуркіной: «Виховуючи красу рухів, ми впливаємо на духовне виховання» [7]. Однак аналіз навчально-виховного процесу з фізичного виховання, вказує, що його ефективність далека від бажаного, тому що центром уваги в діяльності кафедр фізичного виховання вузу залишаються передбачені навчальними програмами нормативи і тести, а не сам студент, його ціннісні орієнтації і потреби [8].
Робота була виконана за планом НДР Луганського державного медичного університету.
Формулювання цілей роботи.
В зв’язку з цим метою нашої роботи було вдосконалення навчально-виховного процесу з формування у студентів морально-естетичних, духовно-моральних та духовно-естетичних якостей.
Результати досліджень.
У дослідженні ми прагнули до органічного об’єднання естетичних та моральних задач, задач формування краси рухів, естетичного сприйняття і вихованню витонченості і виразності, ритмічності, пропорційності, красі поведінки, вчинків, дій, тобто розвиткові духовно-моральних, морально-естетичних та духовно-естетичних якостей у студенток через фізичні рухи. Для цього в експериментальних групах були введені заняття з аеробіки з метою пробудження у студентів глибокого інтересу, радісного пожвавлення і формування духовно-фізичних якостей.
На основі цього ми вирішували задачі морально-естетичного, духовно-морального та духовно-ес-
Задачі духовно-фізичного розвитку
Задачі Виховне значення
Морально-естетичного характеру Сприяти позитивному відношенню до занять по фізичній культурі. Формувати фізичні якості, розвивати рухові вміння й навички. Зовнішній вигляд.
Духовно-морального характеру Формувати доброту, чуйність, готовність прийти на допомогу. Розвивати чесність, рішучість, впевненість у своїх силах, працьовитість, совість. Сформувати свідому дисципліну, усвідомлене відношення до вказівок педагога.
Духовно-естетичного характеру Прищепити вміння красивого, технічного, складеного виконання вправ відповідно до музики. Розвити прагнення до прекрасного. Сформувати творчу уяву і естетичне сприйняття.
Т аблиця 2
Розподіл студентів експериментальної і контрольної групи по рівнях сформованості духовно-фізичних якостей
Експериментальна група Контрольна група
До Після До Після
Рівень Кіл-ть студ. % студ. Кіл-ть студ. % студ. Кіл-ть студ. % студ. Кіл-ть студ. % студ.
1. Морально-естетичний критерій
високий 6 10,0 31 51,7 7 11,7 8 13,3
середній 22 36,7 20 33,3 21 35,0 22 36,7
низький 32 53,3 9 15,0 32 53,3 30 50,0
Усього 60 100 60 100 60 100 60 100
2. Духовно-моральний критерій
високий 9 15,0 46 76,7 9 15,0 14 23,3
середній 21 35,0 8 13,3 22 36,7 20 33,3
низький 30 50,0 6 10 29 48,3 26 43,3
Усього 60 100 60 100 60 100 60 100
3. Духовно-естетичний критерій
високий 4 6,7 20 33,3 5 8,3 6 10
середній 10 16,7 31 51,7 9 15,0 15 25
низький 46 76,7 9 15 46 76,7 39 65
Усього 60 100 60 100 60 100 60 100
тетичного характеру, тому що основна мета полягала в духовно-фізичному розвитку особистості засобами впливу комплексів вправ з аеробіки (табл. 1).
Морально-естетичне виховання полягало в тому, що емоційно піднятий настрій під час занять аеробікою підвищувало тонус життя студента, сприяло позитивному відношенню до занять з фізичної культури; формуванню рухових умінь і навичок, розвиткові фізичних якостей. Фактор емоційного тла аеробіки був могутнім «важелем» активності студентів.
Значення аеробіки в духовно-моральному вихованні виражалося в тому, що вимоги викладача ставали для студентів внутрішніми правилами, нормами поводження, основою формування свідомої дисципліни.
Виховне значення аеробіки в естетичному вихованні виражалося в активному сприянні формуванню таких якостей, як виховання здатності повноцінного сприйняття і правильного розуміння прекрасного в дійсності, розвитку прагнень, готовності й уміння
вносити елементи прекрасного у своє життя, формувати негативне відношення до виродливого, потворного і низинного. Саме комплекси з аеробіки дають можливість бачити й оцінювати красу рухів, виконуваних ритмічно, виразно, з енергією, сприяючи естетичному сприйняттю в студентів. У ході виконання комплексів вправ з аеробіки ми прагнули до естетичної виразності (красі ліній, правильній поставі, чіткості виконання). Завдяки введенню різних комплексів з аеробіки з акцентом на духовно-фізичний розвиток у всіх експериментальних групах, на відміну від контрольних, змінився рівень формування морально-естетичних, духовно-моральних та духовно-естетичних якостей. Достовірність отриманих результатів підтверджується методами математичної статистики (табл. 2).
Висновки.
Представлені дані свідчать про те, що завдяки впровадженню в навчально-виховний процес занять з аеробіки з акцентом на духовно-фізичний розвиток дозволили у експериментальних групах, на відміну
від контрольних груп, займаних по традиційній програмі, розвинути морально-естетичні, духовно-моральні та духовно-естетичні якості і зробити комплексний позитивний вплив на освітню, моральну, духовну, виховну сфери розвитку і, у цілому, на формування особистості студента.
Подальші дослідження передбачаються провести в напрямі більш детального вивчення методів духовно-фізичного розвитку.
Література
1. Василькова Ю.В. Педагогические взгляды Шарля Фурье. -М.: Педагогика, 1986. - С. 80.
2. Матвеев Л.П. Интегративная тенденция в современном физкультуроведении // Теория и практика физической культуры. - 2003. - №5. - С.5-8.
3. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры. Введение в предмет: Учебник для высших специальных физкультурных учебных заведений. 3-е изд. - СПб.: Лань, 2003. - 160 с.
4. Николаев Ю.М. Физическая культура и основные сферы жизнедеятельности человека и общества в контексте социокультурного анализа // Теория и практика физической культуры. - 2003. - № 8. - С. 2-10.
5. Новиков А.Д. Эстетические закономерности культуры физического воспитания // Теория и практика физической культуры. - 1946. - №7. - С.З04.
6. Шевченко Г.П. Эстетическое воспитание в школе. - К.: Рад. шк., 1985. - 144с.
7. Щуркова Н.С. Приобщение к красоте // Физическая культура в школе. - 1970. - № 6. - С. 2-3.
8. Якимович В.С. Цель физкультурного воспитания - человек культуры // Теория и практика физической культуры. - 2003. - №2. - С.6-9.
Надійшла до редакції 01.11.2007р.
РОЛЬ ИДЕОЛОГИИ В ПРОЦЕССЕ ОБУЧЕНИЯ
Овчаренко Л. И., Бган С.И., Хотомченко В. Н. Донецкий государственный институт здоровья, физического воспитания и спорта
Аннотация. Производится рассмотрение христианской идеологии как альтернативы выхода из нравственного кризиса в современной педагогики. Выделена одна из возможных первопричин всех существующих и потенциальных проблем педагогики - отсутствие разумной, здоровой идеи, способной объединить школьников в единый организм. В качестве альтернативы следует признать путь проповеди идей христианских, воспитания христианского сознания.
Ключевые слова: организм, организация, Тело Христово, идеология.
Анотація. Овчаренко Л.І., Бган С.И., Хотомченко В.Н. Роль ідеології в процесі навчання. Проводиться розгляд християнської ідеології як альтернативи виходу з моральної кризи в сучасної педагогіки. Виділена одна з можливих першопричин всіх існуючих і потенційних проблем педагогіки - відсутність розумної, здорової ідеї, здатної об’єднати школярів у єдиний організм. Як альтернатива варто визнати шлях проповіді ідей християнських, виховання християнської свідомості.
Ключові слова: організм, організація, Тіло Христово, ідеологія. Annotation. Ovcharenko L.I., Bgan S.I., Hotomchenko V.N. The role of an ideology in education process. There is consideration of the Christian ideology as an alternative to avoid moral crisis in a present-day pedagogics. One of possible first causes of all existing and potential problems of pedagogics
- absence of reasonable, able-bodied idea is secured, capable to integrate schoolboys in a uniform organism. Alternatively it is necessary to recognize a path of the sermon of ideas Christian, education of Christian consciousness.
Keywords: organism, organization, Body Khristovo, ideology.
Введение.
Всматриваясь в социо-культурные процессы современности, нельзя не заметить поразительное противоречие. С одной стороны, практически каждый имеет доступ к любой информации, что делает открытым процесс познания, процесс образования, обучения. С другой стороны, это не повышает уровень образованности общества в целом. Казалось бы, с развитием инструментов культуры, с развитием техносферы можно было бы ожидать взлета и самой культуры, но, напротив, развитие техносферы приводит к тому, что сама культура обезличивается, становится массовой, теряет индивидуализм, уникальность, превращается в псевдокультуру, антикультуру, наконец. Развитие инструментов культуры не сделало самого человека более культурным.
Подобные закономерности можно проследить и в области воспитания детей и подростков, в области педагогики, обучения. Например, повсеместно становятся доступными персональные компьютеры, сегодня практически любой школьник имеет выход в 1Ш:ете1. Но при этом далеко не всегда имеющиеся ресурсы используются в благих целях. Гораздо чаще те же компьютеры, тот же Шегпе! не только не помогает школьнику или студенту, но и развращает его.
В каком разрезе следует рассматривать это противоречие? В каком разрезе это противоречие перестанет быть противоречием, но станет закономерностью? Нам кажется, ответы на поставленные вопросы следует искать в области не материально-прикладной, не организационно-педагогической, и даже не в области морально-этической, но в области духовной.
В ХХ веке наряду с демографическим бумом, с небывалым ростом численности населения нашей планеты наблюдалось и разрастание организаций, систем, состоящих из огромного числа людей. Подобных систем XIX век еще не знал. Сегодня же одна корпорация может насчитывать в своем штате сотни тысяч человек и даже более, управляется же зачастую лишь одним человеком. Может быть, именно поэтому один из мыслителей конца ХХ века характеризовал современное ему время как время тоталитаризма [1]. Наверное, именно эти процессы стали причиной обезличивания личности, обесценивания ее, причиной того, что человек, личность все чаще стал восприниматься лишь как элемент системы. Соответственно и ценность человека стала характеризоваться лишь теми функциями, которые он выполняет в рамках той или иной системы.
Н.А. Бердяев в [2] проводит различие между организмом и организацией. «Организм, - пишет он, -рождается из природной космической жизни, и он сам рождает. Признак рождения есть признак организма. Организация же совсем не рождается и рождает. Она создается активностью человека, она творится, хотя творчество это и не есть высшая форма творчества. Организм не есть агрегат, он не составляется из частей, он целостен и целостным рождается, в нем целое предшествует частям и присутствует в каждой части. Организм растет, развивается. Механизм, созданный