CC BY
91
10. Грядущий Б.А. Энергоаудит на угольных предприятиях / Б.А. Грядущий, В.В. Лобода, Н.А. Чехлатый // Уголь Украины. - 2013. - № 4. - С. 14-19.
11. Platzek und Semrau. 50 Jahre Statistik der Kohlenwirtshaft e.V // Gluekauf. - 2004. - № 3. - Р. 123.
12. Кузьмич И.А. Зарубежные фирмы-изготовители горного оборудования / И.А. Кузьмич, Г.И. Кузнецов, А.З. Ча-повский, В.Ф. Черкасов. - М.: Недра, 1997. - 197 с.
13. Амоша А.И. Уникальный опыт использования шахтного фонда на конкретных примерах работы предприятий угольной промышленности Украины / А.И. Амоша, Д.Ю. Че-реватский, В.Ф. Черкасов // Глюкауф: на рус. языке. - 2011. -№ 3. - С. 47-50.
Представлена в редакцию 17.09.2013 г.
М.Ю. Maicypad3e, к.е.н.
НАПРЯМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 1НТЕРЕС1В ПРАЦ1ВНИК1В ПРИ РЕОРГАШЗАЦП ШДПРИСМСТВ
Протягом останшх двадцяти роюв у нащональнш еконо-мщ вщбулися докоршш змши як в оргашзацп господарсько! дiяльностi, так i в управлшш пiдприeмствами. Перехiд вiд ад-мiнiстративно-командноi економiки до ринково! супроводжу-вався численними трансформацiйними процесами, бшьшють пiдприeмств було приватизовано, у результат чого сформува-вся потужний приватний сектор. Щодо пiдприeмств, якi зали-шилися в державнiй власностi, радикальних змiн у способi !х господарювання не вiдбулося.
Сучасний етап розвитку економжи характеризуеться по-дальшим послабленням ролi державного сектору на фош необхiдностi вжиття заходiв щодо його фшансового оздоров-лення та тдтримки. Але не тiльки пiдприемства державного сектору економжи потребують перетворень, усе бшьше
© М.Ю. Маюурадзе, 2013
пщприемств приватного сектору вдаються до реоргашзацп, зокрема у формах злиття та приеднання, що вiдповiдаe загаль-носв^овим тенденцiям. При цьому одним iз негативних наслiдкiв даного процесу е виникнення порушень у сферi за-хисту iнтересiв та прав пращвниюв. Цим питанням присвячено роботи таких науковщв, як О. Арсентьева, Л. Золотухша, С. Кожушко, О. Костюченко, О. Сонiн та iншi. I хоча законо-давством урегульовано окремi аспекти захисту прав працiвникiв, щодо захисту 1х iнтересiв залишаеться багато вщкритих питань.
Метою статтi е визначення напрямiв та розробка пропозицш щодо реалiзацп iнтересiв працiвникiв в умовах реоргашзацп пщприемств.
У приватизацшний перюд 90-х рокiв спостерiгалася перша хвиля перетворень, яка докоршним чином змшила структуру державного сектору економжи та характеризувалася передiлом власностi та спробами створення бшьш ефективно-го приватного сектору. Переважна бшьшють пщприемств державного сектору економжи опинилась у приватнш власностi, що мало забезпечити умови для розвитку економжи, але, з iншого боку, приватш власники отримали у спадок щлу низку соцiальних проблем, пов'язаних iз вивiльненням робiтникiв i забезпеченням 1х соцiальних прав та гарантiй. На даний час можна говорити про другу хвилю перетворень, спричинених пошуками нових бшьш ефективних форм функщонування, що забезпечуеться за допомогою реоргашзацп пiдприемств. При цьому вона спроможна пiдвищити рiвень конкуренто-спроможностi пiдприемств та забезпечити фшансову стiйкiсть, але поряд iз цим можуть виникати проблеми сощального характеру, однiею з яких е забезпечення штереЫв працiвникiв.
Реалiзацiя iнтересiв працiвникiв пiд час реоргашзацп пщприемств може виступати певним iндикатором забезпечення 1х соцiальних прав. Але в межах нащонального законодав-ства вiдсутня чiтка iнтерпретацiя поняття «штересу» працiвника, що викликае деяю неузгодженостi, у тому числi, при реоргашзацп пщприемств.
Як зазначае О. Костюченко, соцiально-економiчнi змши в державi протягом усiх роюв незалежност позначилися на спiввiдношеннi особистих, колективних, суспiльних i держав-них iнтересiв у сферi використання пращ громадян, зокрема щодо !х за^плення у трудових правовiдносинах. При цьому проблеми забезпечення балансу iнтересiв саме у трудових правовщносинах обумовленi, з одного боку, низькою соцiальною ефектившстю працi, застарiлими методами та уяв-леннями про кадрову полiтику й управлшня кадрами, а з шшого - необхiднiстю опрацювання нових щей та можливо-стей з метою створення оптимальних моделей забезпечення балансу iнтересiв пращвниюв, роботодавцiв, трудового колек-тиву, держави та суспшьства у трудових правовщносинах [1]. Ус цi аспекти, як потребують урегулювання, мають повною мiрою забезпечити реалiзацiю прав та штереЫв усiх суб'ектiв трудових вiдносин.
Але слщ вiдзначити, що категори «права» та «штересу» не е тотожними, що й визначае необхщшсть внесення пояс-нень у нацiональне законодавство. Оскшьки, не маючи зако-нодавчого за^плення, працiвники не можуть аш вiдстоювати, анi реалiзовувати сво! штереси на рiвнi з наданими 1м правами.
За тлумаченням Юридично! Енциклопеди право не е вузько визначеною категорiю, воно подiляеться на об'ективне та суб'ективне: об'ективне право е системою загально-обов'язкових, формально визначених норм, встановлених та забезпечуваних силою держави та яю спрямовуються на регу-лювання поведiнки людей та !х колективiв згiдно з прийняти-ми в даному суспiльствi пiдвалинами соцiально-економiчного, полiтичного та духовного життя; суб'ективне право е передба-ченою (або не забороненою) законом або будь-яким шшим правовим актом можливiстю особи волод^и майновим або немайновим благом, дiяти у певнiй ситуаци способом, вста-новленим правовою нормою, або утриматися вщ учинення вщповщно! дп [2, с. 342]. Однак, якщо iнтерес працiвника роз-глядати з позицп того, що вiн полягае в забезпеченш собi та сво!й ам'1 гiдного рiвня життя [3], то вш не спiввiдноситься iз
законодавчо закршленим правом пращвника, зокрема правом на працю, передбаченим ст. 2 Кодексу Закошв про працю Украши (КЗпП) [4]. Отже, вiдсутнiсть визначеност у правовiй науцi змiсту категорп «штерес» створюе багато суперечно-стей, що в першу чергу пов'язане саме з незадовшьним станом законодавства про працю, яке переважно оперуе цим понят-тям, але, при цьому, не надаючи конкретност щодо його змюту.
Необхщно зазначити, що одним iз перших до проблеми забезпечення та реалiзацil штереав працiвникiв звернувся В. Лазор, який запропонував увести до законодавства про працю конструкщю трудових конфлшив, що мають сво!м предметом захист трудового штересу пращвниюв [5]. Для обгрунтування цього положення вш посилаеться, зокрема, на частину четверту ст. 79 КЗпП, яка передбачае при складанш графiкiв вщпусток урахування iнтересiв виробництва та «осо-бистих iнтересiв пращвниюв». Разом iз тим iнтереси працiвника у випадку 1х неврахування при складаннi вщповщного графiку не пiдлягають захисту як порушене право та, надаючи перевагу шшим факторам, якi враховуються при складаннi графiку вiдпусток, роботодавець не скоюе пра-вопорушення, а лише реалiзуе наданi йому права. Отже, можна погодитися з автором, який пропонуе встановити правовi фор-ми, у яких штереси пращвника можуть бути реалiзованi, обгрунтовуючи для цього необхщшсть встановлення процедур i форм вирiшення трудових конфлшив [5]. Але, на жаль, автор не видшяе особливостей категорп «штересу» або категорп «трудового iнтересу». Щодо трудових конфлшив, то, згiдно з КЗпП вони ототожнюються iз трудовими спорами (ст. 2 гл. XV) [4], але у проект нового Трудового кодексу Украши поняття трудового спору та трудового конфлшту вже роздшяються (гл. 3, ст. 359-360) [6].
До проблеми встановлення сутност категорп «штерес» зверталася також Л. Золотухша, яка визначае його як «результат вщображення в дiяльностi суб'екив трудового права об'ективних умов 1х iснування та розвитку з метою найбшьш
повного задоволення потреб цих суб'екпв» [7, с. 5]. При цьому «штереси е спонукальною силою для встановлення, змши та припинення правових вщносин», а «право вiдображае суспiльно значущi iнтереси шляхом встановлення умов i засобiв ïx реалiзацiï» [7, с. 6]. Та це не дае вщповвд на питан-ня, чим е штерес i як вш стввщноситься з правом, йдеться про суб'ективне право, як вщ нього вiдрiзняеться та яким чином може захищатись [5].
Якщо взяти до уваги Цивiльний кодекс, Цившьний про-цесуальний кодекс, Господарський i Господарський процесу-альний кодекси, то вони широко використовують поняття штересу, зокрема, законного штересу та охоронюваного законом штересу [5]. О. Сонш пщкреслюе, що й цi поняття не ма-ють чiткого визначення, оскшьки роль iнтересу в правi е до-сить складною та багатоплановою, хоча сам по œ6i iнтерес виконуе спонукальну та структуроутворюючу функцiï. Разом iз тим автор додае, що бшьше ускладнення у проблему визначення категорп «штересу» як правовоï додав Конституцшний Суд Украши, який визначае, що штерес е самостшним об'ектом правовщносин, реалiзацiя якого задовольняеться чи блокуеться нормативними засобами. Однак безпосередньо штерес перебувае у зв'язку iз суб'ективним правом, але прямо ним не опосередковуеться i виходить за його меж^ хоча зумовлюеться його загальним змштом i е його складовою [5]. Слщ зазначити, що види i змют охоронюваних законом iнтересiв, як правило, не знаходять визначення у статтях закону, але, фактично, е правоохоронюваними. Таким чином, Конституцшним Судом зроблено висновок, що штерес у правi е певним прагненням особи, яке закону не суперечить, iз чим не можна повшстю погодитися, оскшьки насправдi штерес може бути i протиправним. У цшому iнтерес доцшьно розгля-дати як легiтимний дозвш, не заборонений законом, який е самостшним об'ектом судового захисту й шших способiв правовоï охорони [8].
У Кодека закошв про працю Украши та проект Трудового кодексу Украши слово «штерес» вживаеться вщносно
положень з особливостей колективного та трудового договорiв, зокрема, ст. 130 КЗпП гарантуе права i законнi iнтереси пращвниюв при покладаннi на них матерiальноl вiдповiдальностi, ст. 224, 243, 246, 247, 252 встановлюють можлившть забезпечення iнтересiв працiвникiв через створен-ня !х об'еднань. При цьому найбшьш суттевим надбанням чинного законодавства е за^плення у ст. 10 положення, що «колективний договiр укладаеться на основi чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулю-вання виробничих, трудових i соцiально-економiчних вiдносин i узгодження iнтересiв трудящих, власниюв та уповноважених ними оргашв» [4]. Це дозволяе врегулювати iндивiдуальнi трудовi вiдносини, але не надае пращвникам права вимагати задоволення !х вимог у межах колективних договорiв, оскiльки за ними визнаеться лише право домовлятися про задоволення !х iнтересiв, i поки штереси працiвникiв не узгодженi у договiрному порядку, вони юридичного значення не мають i не можуть захищатись [5]. Отже, iнтерес пращвника може бути представлений його прагненням досягти певного сощально-економiчного результату, але яке не пщтримано на рiвнi законодавства.
У робот О. Костюченко штерес е цшеспрямованим вiдношенням людини до будь-якого об'екта його потреби, за-лежить вщ умов буття людини та вщображае необхiднiсть для його життя предметв оточуючого свiту [1]. Автор виходить iз того, що штерес роботодавця е використанням всiх позитив-них якостей працiвника для отримання корист щодо свого iнтересу, при цьому, щоб максимально розкрити вс сво! можливостi та здiбностi у процес працi, працiвник повинен мати штерес до виконання те1 чи шшо1 роботи. При цьому законний штерес е прагненням учасниюв правовщносин до задоволення сво1х найбiльш важливих i необхiдних потреб, якi грунтуються на визначених у законi правах та обов'язках [1].
З шшого боку, М. Самбор пропонуюе таю ознаки законного штересу, засноваш на самш категорil iнтересу: за^плене в нормах закону посилання на наявшсть певно1 незаборонено1
юридично1 можливост 3i спрямованостi особистостi на кори-стування соцiальним благом або вщмови у його використаннi; сощальне схвалення таких ÎHTepecÎB суб'екта; вщсутшсть юридично1 заборони або забороняючих норм у реалiзацiï цieï можливостi; законний штерес можна сприймати як потенцшну можливiсть, яка, набуваючи вiдповiдного поширення та важливостi, може реформуватися з усвiдомленоï спрямованостi в можливiсть суб'екта, що буде визнана i закршлена у виглядi суб'ективного права [9, с. 11].
Iншоï думки дотримуеться Т. Шкуля: законний iнтерес е юридичним дозволом, який мае характер правового прагнення, у якому вщсутня вимога дiяти строго зафiксованим у закош чином i вимагати вiдповiдноï поведiнки вiд iнших осiб i яка не забезпечена конкретним юридичним обов'язком, а тому не зб> гаеться за своею сутшстю, змштом та структурою iз суб'ективним правом [10]. При цьому автор зазначае, що у за-конних штересах опосередковуються тiльки тi запити, яю не можна ще забезпечити у тому ж обсязi як i суб'ективш права, а також прагнення, яю право не встигло перевести у суб'ективш права у зв'язку зi швидкоплиншстю суспiльних вiдносин i яю не можна типiзувати у зв'язку з ix iндивiдуальнiстю. Разом iз тим у законних штересах можуть втшюватися менш значущi потреби, отже, вони переважно формально у законодавствi не закршлюються i е менш конкретними та менш гарантованими.
Ураховуючи зазначеш пiдxоди, законний штерес доцшьно представити, як прагнення, причини, ще].', спонукання учасника трудових вщносин задовольнити своï потреби, грунтуючись на правах та обов'язках, визначених законодав-ством та вiдповiдними трудовими договорами.
За твердженням Л. Золотуxiноï охоронюваний законом iнтерес виступае певним правовим засобом задоволення потреб суб'ектв трудових правовiдносин та досягнення сощально корисних цiлей [7, с. 7].
Отже, законний штерес та охоронюваний законом штерес вiдрiзняються одне вщ одного тим, що законний штерес е певним чином прагненням, визначеним у
законодавствi або локальних нормативних актах, а охороню-ваний законом iнтерес за певних умов може набути такого статусу.
Вщносно законних iнтересiв учасниюв трудових правовiдносин слiд зазначити, що вони мають таку особливiсть: права та обов'язки учасниюв цих правовщносин визначаються не лише в законах та пщзаконних актах, але й у локальних нормативних актах та iндивiдуальних трудових договорах. При цьому роботодавець мае право полшшити право-ве становище пращвника порiвняно iз законодавством за раху-нок надання йому за власний рахунок додаткових прав чи пшьг, що базуеться на ст. 9-1 КЗпП. Вкрай важливо для пращвника, що законодавством не визначено обмеження цих прав та пшьг, що надае свободи учасникам трудових вщносин у наданш тих чи шших додаткових пшьг [5].
Необхщно зазначити, що представники штереав пращвниюв ввдграють важливу роль у захистi з реатзацп прав працiвникiв, що здшснюеться за допомогою профспiлок або об'еднань пращвниюв. Вщповщно до ст. 2 Закону Украши «Про професшш спшки, !х права та гаранта дiяльностi» [11] «Професiйнi спiлки створюються з метою здшснення пред-ставництва та захисту трудових, соцiально-економiчних прав та штереав членiв профспiлки». Та незважаючи на те, що категорiя «штересу» у даному Закош вживаеться бшьше 30 разiв, вона також не набувае конкретних форм i тим самим ускладнюе можливiсть захисту штереЫв працiвникiв. Тут необхiдно погодитися з О. Арсентьевою, яка пщкреслюе, що профспшки являють собою вщповщним чином оргашзовану, з належними повноваженнями, оргашзащю, мета яко! полягае в ефективному представленш та захистi iнтересiв пращвниюв, а також здшсненш контролю за дотриманням законодавства про працю [12], але на практищ у профспшок недостатньо впливу для вирiшення належним чином проблем, що виникають у процеа господарсько1 дiяльностi, зокрема, при здшсненш таких змш на пщприемств^ як реорганiзацiя (у формах злиття, приеднання, подiлу, видiлу, перетворення). Таким чином,
найбшьш ефективно профспшки можуть захищати и з iнтересiв працiвникiв, якi мають законодавчо або договiрно закрiплену форму права, при цьому окремо слщ видшити тi права, що мають форму гарантш.
На думку В. Щербини, оптимальне поеднання iнтересiв пращвниюв та роботодавщв можливе за допомогою реашзацп у чинному трудовому законодавствi таких принципiв трудового права, як соцiально-економiчне партнерство, соцiальна ствпраця, соцiальний мир, якi е лопчним продовженням принципiв, закладених у Конституци Укра1ни [13; 14]. При цьому автор схиляеться до того, що соцiально-економiчне партнерство передбачае розгляд кожного з його учасниюв як повнощнного та самодостатнього суб'екта сощальних зв'язюв, а соцiальне партнерство - як нормативно формалiзовану та юридично гарантовану процедуру розмежування, узгодження й забезпечення законних iнтересiв на основi методiв переговорiв, взаемних поступок (компромiсiв), укладення i ви-конання колективних договорiв та угод [13]. По сут^ це на-ближено до положень проекту Трудового кодексу Украши [8], поданих у гл. 1 книги шосто1, яка присвячена питанням сощального дiалогу, а зараз регулюються Законом Украши «Про сощальний дiалог в Укра1ш» [15]. Спiвпраця може роз-глядатися як форма взаемодп мiж суб'ектами сощально-економiчного партнерства, що передбачае врахування iнтересiв iнших учасниюв вщносин, виршення розбiжностей через дiалог, конструктивне спiвробiтництво, досягнення компромiсу тощо [14].
Необхщно вiдзначити, що проведення переговорiв, зна-ходження компромiсiв, виршення трудових спорiв та конфлiктiв, укладення колективних угод тощо, усе це нале-жить до компетенци професшних спiлок, роботодавцiв, представникiв органiв управлшня, що з урахуванням загальносвiтових тенденцш набувае форми соцiального партнерства. Як пщкреслюе I. Шумлюева, «...сощальне партнерство та його шструменти в усьому свiтi визнано найбшьш
цившзованим способом узгодження iнтересiв найманих пращвниюв, роботодавцiв та держави...» [16].
Вщповщно до Конституци Украши [17] серед основних економiчниx прав людини i громадянина, як суб'ектв права, видшяеться право на працю, що включае можливiсть заробля-ти особi на життя працею, яку вона вшьно обирае або на яку вшьно погоджуеться. Отже, кожен мае право на належш, безпечнi та здоровi умови працi, на заробiтну плату, не нижчу вщ визначеноï законом. Разом iз цим громадянам гарантуеться захист вiд незаконного звiльнення, а право на своечасне одер-жання винагороди за працю захищаеться законом. Цей захист реалiзуеться через юридичш гаранта, що встановлюються державою у Конституци та iншиx нормах чинного законодав-ства. Слiд пiдкреслити, що щ гаранти певною часткою втшюють iнтереси працiвникiв на законодавчому рiвнi, але вони е загальними та базуються на принципах мiжнародного права. По сут, Конституцiя визначае т гаранти, якi характери-зують законш iнтереси працiвникiв.
Унаслiдок реорганiзацiï пщприемств у формах злиття, приеднання, видшу, подiлу, перетворення, у нових власниюв з'являеться можливiсть щодо скорочення пращвниюв, яке, за-лежно вiд розмiрiв пiдприемства та специфiки його дiяльностi, може призвести до зростання рiвня безробiття при звiльненнi працiвникiв без подальшого працевлаштування, неврегульо-ваностi питань передачi об'ектiв житлово-комунальноï та соцiально-культурноï сфери, а також до зростання ризику руй-нування людського потенщалу мiст, у яких пiдприемства, що зазнають реоргашзаци, е мiстоутворюючими [18]. За таких умов мае зростати роль представниюв пращвниюв (ïx об'еднань або професiйниx спiлок) i державних органiв управлiння, що можливе саме на засадах сощального партнерства та сощального дiалогу.
На сьогодш до сфери соцiального партнерства у трудових правовщносинах належать проблеми взаемовщносин працiвникiв, роботодавцiв та влади, вирiшення яких поки що не входить до сфери державного регулювання, оскшьки вони
не мають ч^кого законодавчого окреслення. Звичайно, кожен з учасниюв сощальних вщносин мае розумш штереси, що тюно перепл^аються, та зобов'язаний робити свш внесок у розвиток соцiального партнерства. I пращвники, i роботодавцi, i держава е защкавленими одне в одному: найманий пращв-ник - у роботодавцев^ який створюе робочi мiсця, гарантуе зайнятiсть, а також певний рiвень доходу; роботодавець - у пращвников^ що виступае як фактор виробництва; влада - у збереженш соцiальноï стабiльностi в держав^ що вимагае вiд не1' бути гарантом та координатором забезпечення сощального захисту працiвникiв [19]. Усе це потребуе того, щоб iнтереси кожного з учасниюв мали конкретне визначення та мали дiевi засоби ix захисту, без чого неможливо 1'х реалiзувати. У такому випадку законодавство у сферi трудових правовiдносин мае забезпечити необхщш правовi умови з метою найбшьш ефек-тивного узгодження штереав усix суб'ектiв сощально-трудових вщносин.
Якщо визначити основний трудовий штерес пращвника як можлившть працювати й отримувати гiдну заробiтну плату з метою задоволення своïx потреб i потреб своеï сiм'ï, видаеться очевидним, що при реорганiзацiï пщприемства працiвник буде заiнтересований у збереженш свого робочого мшця. Але тут законодавством надано роботодавцю достатньо причин для розiрвання трудових вiдносин, те саме можна ска-зати i про проект Трудового кодексу.
Згщно зi ст. 104 Цивiльного кодексу Украши [20] та ст. 59 Господарського кодексу Украши [21] формами реоргашзацп пщприемства е злиття, приеднання, подш, перетворення. I хоча ст. 17 та 36 КЗпП [6] передбачають, що при реоргашзацп пщприемства трудовi правовщносини мають продовжуватися до юнця строку чинност вщповщного договору та вщповщно до ст. 40, трудовий договiр, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договiр до заюнчення строку його чинноси можуть бути розiрванi власником або уповноваже-ним ним органом у випадку змш в оргашзаци виробництва i працi, у тому чи^ лiквiдацiï, реорганiзацiï, незважаючи на те,
що ст. 49-4 КЗпП передбачено, що лквщащя, реоргашзащя пiдприемств, змiна форм власност або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельностi або штату працiвникiв, попршення умов працi, можуть здшснюва-тися тшьки пiсля завчасного надання професшним спiлкам ш-формацп з цього питання. Нав^ь те, що ст. 40 передбачено, що звшьнення у зв'язку з реоргашзащею допускаеться, якщо не-можливо перевести працiвника, за його згодою, на шшу роботу, це не може гарантувати працiвниковi збереження його ро-бочого мюця.
Доцiльно вiдзначити, що в судовому порядку пращвник може бути поновлений на робот (якщо вш був звшьнений за пунктом 1 ст. 40 КЗпП, у тому чи^ в разi реоргашзацп), якщо буде доведено, що роботодавець при вившьненш не запропо-нував йому переведення на iншу наявну роботу, яку пращвник мш би виконувати, виходячи з його квалiфiкацil та досвiду, або за вiдсутностi тако1 роботи не попередив про це пращвника у встановленому порядку [22].
Щодо положень проекту Трудового кодексу та можливо-ст реатзацп й захисту iнтересiв працiвника пiд час реоргашзацп пiдприемств, то вш у цьому питаннi майже не вiдрiзня-еться вiд чинного КЗпП.
Слщ видiлити, що чинним трудовим законодавством особливо видшяеться порядок розiрвання трудового договору за шщативою власника або уповноваженого ним органу, хоча вш е певною мiрою суперечливим. Якщо при реоргашзацп пi-дприемства трудовi вiдносини iз працiвником мають продов-жуватися, то це не зобов'язуе роботодавця до укладення нового договору, а ва умови, встановленi попереднiм договором, мають застосовуватись у повному обсязг При цьому письмо-во! згоди пращвника на продовження трудових вiдносин не мае вимагатись. Ще бшьше ситуащя працiвникiв у випадку реорганiзацil тдприемства ускладнюеться вiдсутнiстю норма-тивних актв, що встановлювали б обов'язки власниюв щодо нового пiдприемства (створеного в результат реоргашзацп) приймати на роботу пращвниюв, яю працювали у структурi
однiеï юридичноï особи, приеднаноï до другоï юридичноï особи або подiленоï внаслiдок реорганiзацiï на декiлька самостш-них органiзацiй [23].
У цшому саме функцiя захисту прав та штереав пращв-никiв спроможна допомогти у виршенш такого питання, як захист i ре^защя iнтересiв пращвниюв тд час реорганiзацiï пiдприемств. Встановлення правових умов для захисту пору-шеного права та стимулювання пращвниюв для того, щоб вони могли самостшно ре^зовувати своï права, мають стати одними з основних завдань соцiально-трудовоï полiтики дер-жави на засадах сощального партнерства.
На даний час захисна функщя трудового права бшьше асоцшеться iз захисною роллю профспшок, хоча вони посту-пово самоусуваються вiд участi в захист трудових прав та за-конних iнтересiв працiвникiв, а також не беруть активноï учас-т в соцiально-економiчниx процесах [24]. Але цю ситуащю можна виправити за допомогою поширення практики сощаль-ного партнерства. Крiм того, розширення сфери договiрного регулювання працi надае бшьше можливостей сторонам при визначення змшту трудового договору, ураховуючи не тшьки соцiально-трудовi, а також виробничi штереси [25].
Таким чином, можна зробити висновок, що чинне трудо-ве законодавство не надають працiвниковi певних надiйниx гарантiй захисту й реалiзацiï своïx iнтересiв тд час реоргашзацп. З одного боку, правонаступник мае продовжити трудовi вiдносини iз працiвником, а з шшого - йому надаються досить вагомi причини ïx припинити. Отже, проблема трудових правовщносин у процес реоргашзацп потребуе законодавчого врегулювання з метою забезпечення штереЫв уЫх суб'ектiв трудових вiдносин.
Висновки. 1нтерес е прагненням, причиною дiй, тобто вш не мае законодавчого чи нормативного закршлення, а тому виникають ускладнення при його забезпеченнi. Оскшьки право е законодавчо закршленою можливктю реалiзацiï прав, то пiсля визначення штереав працiвникiв у колективному або шшому трудовому договорi, вони набувають формальноï
визначеност i статусу суб'ективного права, яке пщлягае за-хисту. Таким чином, штереси працiвникiв мають бути ч^ко визначенi у законодавчому чи нормативному акт або у трудовому договорi для того, щоб ïx ре^защя вiдбувалася безпе-решкодно й охоронялася законом.
Взаемнi права та обов'язки учасниюв правовiдносин та заходи, спрямоваш на задоволення законних iнтересiв учасникiв цих правовiдносин, ре^зуються лише на пiдставi юридичних фактв. Оскiльки реорганiзацiя пiдприемств е юридичним фактом здшснення змiн на пщприемств^ iнтереси працiвникiв у результат таких змш мають бути також юри-дично оформленi. Оскiльки чинне трудове законодавство не надае працiвниковi ясност щодо захисту сво1х прав та реал> заци iнтересiв пщ час реорганiзацiï, такi положення мають бути враховаш у проект Трудового кодексу Украши разом iз на-данням визначення поняттю «штереси пращвниюв» i мехашз-му ïx реалiзацiï.
Захисна функцiя прав та штереЫв працiвникiв спрямова-на на допомогу у виршенш проблеми захисту та реалiзацiï ïx iнтересiв пщ час реорганiзацiï пiдприемств. Установлення пра-вових умов для захисту порушеного права та стимулювання працiвникiв для того, щоб вони могли самостшно реалiзовувати своï права, мають бути закладеш в законодавчих актах. Йдеться також про те, що ця функцiя мае покладатися на представникiв працiвникiв - ïx об'еднання або профспiлки. У зв'язку з тим, що останшм часом роль профспшок зменшуеться в захист трудових прав та законних штереав пращвниюв, пщвищення ïx ролi та значущост можна досягти на основi реалiзацiï соцiального партнерства та законодавчого закршлення бiльшиx прав профспiлок пщ час захисту й реалiзацiï штереав працiвникiв при реорганiзацiï пiдприемств.
Отже, забезпечення та ефективна реалiзацiя штереав працiвникiв при реорганiзацiï пiдприемств полягае в усвщомленш своïx iнтересiв, визначенш процесу ïx реалiзацiï та в безпосереднш реалiзацiï в межах чинного законодавства. У цшому пiдвищення ефективност реалiзацiï iнтересiв
пращвниюв тд час реоргашзацп пщприемств мае бути забез-печене шляхом законодавчого врегулювання цього питання в нормах трудового законодавства.
Лггература
1. Костюченко О.£. Природне право та законш штереси у трудових правовщносинах / О.£. Костюченко // Форум права. - 2008. - № 2. - С. 261-265.
2. Тихомирова Л.В. Юридическая энциклопедия / Л.В. Тихомирова, М.Ю. Тихомиров. - М: ЮРИНФОРМ-ЦЕНТР, 1997. - 526 с.
3. Мельничук Н.О. Збалансування штереЫв сторш трудових вщносин як засада забезпечення договiрного регу-лювання таких вiдносин з боку держави / Н.О. Мельничук // Часопис Кшвського ушверситету права. - 2010. - № 4. -С. 158-162.
4. Кодекс закошв про працю Украши вщ 10.12.1971 р. № 322-VIII (322а-08) // Вщомост Верxовноï Ради Украïни. -1971. - № 50. - Ст. 375 (3i змш. та допов.).
5. Сонш О.£. 1нтерес як об'ект захисту за трудовим законодавством / О.£. Сонш // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского: Сер. «Юридические науки». - 2011. - Т. 24 (63). - № 1. 2011. -С. 98-104.
6. Проект Трудового кодексу Украши: Текст законопроекту до другого читання 02.04.2012 р. [Електронний ресурс]. - Сторшка «Законодавство Украши» сайту Верxовноï Ради. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/.
7. Золотухша Л.О. Договiрнi форми реалiзацiï сощаль-но-економiчниx прав та штереЫв пращвниюв в Украшк авто-реф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Л.О. Золотухша; Нац. юрид. акад. Украши iм. Я. Мудрого. - Х., 2007. - 20 с.
8. Ршення Конституцшного Суду Украши у справi за конституцшним поданням 50 народних депутаив Украши щодо офщшного тлумачення окремих положень частини першоï статп 4 Цившьного процесуального кодексу Украши (справа
про охоронюваний законом штерес) вщ 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 // Офiцiйний вiсник Украши. - 2004. - № 50. -Ст. 3288.
9. Самбор М.А. 1нтерес в правк загальнотеоретичш ас-пекти розумшня та реалiзацiï: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / М. А. Самбор; Кшв. нац. ун-т внутр. справ. - К., 2010. - 20 с.
10. Шкуля Т.О. «Суб'ективне право» - «законний ш-терес»: поняття та дiалектика сшввщношення [Електронний ресурс] / Т.О. Шкуля // Кримський юридичний вшник. -2010. - Вип. 3 (10), ч. II. - Режим доступу: http: // www.nbuv.gov.ua/ portal/soc_gum/Kyuv/2010_3_2/ 15.pdf.
11. Про професшш спшки, ïx права та гаранти дiяль-ност: Закон Украïни вiд 15.09.1999 р. № 1045-XIV // Вiдомостi Верxовноï Ради Украïни. - 1999. - № 45. - Ст. 397 (3i змш. та допов.).
12. Арсентьева О.С. Реалiзацiя iнтересiв працiвникiв в рамках системи сощального партнерства на етат реформуван-ня трудового права Украши / О.С. Арсентьева // Форум права. - 2010. - № 2. - С. 15-19.
13. Щербина B.I. Принципи сучасного трудового права Украши / B.I. Щербина // Юридичний вкник Причорно-мор'я. - 2011. - № 1 (1). - С. 97-113.
14. Щербина B.I. Проблеми трудового права i шляхи ïx виршення у проект Трудового Кодексу Украши / B.I. Щербина // Митна справа. - 2011. - № 2 (74), ч. 2. - С. 476-482.
15. Про сощальний дiалог в Украшк Закон Украши вщ 23.12.2010 р. № 2862-VI // Вщомост Верxовноï Ради Украши. - 2011. - № 28. - Ст. 255.
16. Шумляева 1.Д. Удосконалення державного регулю-вання сощально-партнерських вщносин у сферi пращ [Електронний ресурс] / 1.Д. Шумляева // Публiчне адмшштрування: теорiя та практика. - 2011. - № 1 (5). - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Patp/2011_1/11sidvsp.pdf.
17. Конститущя Украши вщ 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Вщомост Верxовноï Ради Украши. - 1996. - № 30. - Ст. 141 (3i змш та допов.).
18. Сшгова О. Адаптащя европейського досвщу вир> шення соцiальниx проблем старопромислових регiонiв до умов Украïни [Електронний ресурс] / О. Сшгова; Нащональний ш-ститут стратегiчниx дослiджень. - Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/Monitor/Juni/2.htm.
19. Ьльнщький Я.В. Концептуальш основи формування системи соцiальноï вiдповiдальностi суб'ектiв ринку пращ [Електронний ресурс] / Я.В. Ьльнщький // Вшник Схщноукра-шського нацiонального унiверситету iменi Володимира Даля. - 2011. - № 14 (168), ч. I. - Режим доступу: http: //www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vsunu/2011_14_1/Ilnitskiy.pdf.
20. Цившьний кодекс Украши: Закон Украши вщ 16.01.2003 р. № 435-IV // Вщомост Верxовноï Ради Украши. -2003. - № 40-44. - Ст. 356 змш. та допов.).
21. Господарський кодекс Украши: Закон Украши вщ 16.01.2003 р. № 436-IV // Вщомост Верxовноï Ради Украïни. -2003. - № 18, 19-20, 21-22 - Ст. 144 змш. та допов.).
22. Чи мае власник пщприемства пропонувати шшу роботу працiвниковi в разi реоргашзацп виробництва [Електронний ресурс] // Податковий, банювський, митний консультант. - 2006. - № 24 (13 черв.). - Режим доступу: http:// www.konsultant.kiev.ua.
23. Кожушко С.1. Проблема збереження трудових правовщносин при реоргашзацп виробництва [Електронний ресурс] / С.1. Кожушко // Форум права. - 2010. - № 4. - С. 482486.
24. Глинська С. Реалiзацiя заxисноï функцп трудового законодавства в сучасних умовах / С. Глинська // Вшник Львiвського ушверситету: Сер. Юридична. - 2009. - Вип. 28. -С. 183-188.
25. Козачок Н.В. Способи та методи правового регу-лювання трудових вщносин: сшввщношення понять / Н.В. Козачок // Юридична наука i практика. - 2011. - № 2. - С. 85-89.
НадШшла до редакцП 12.10.2013 р.
