CC BY
67
Л1ТЕРАТУРА
1. Ангеловски К. Учителя и инновации: кн. для учителя / К. Ангеловски; пер. с македон. В. П. Диденко. - М.: Просвещение, 1991. - 159 с.
2. Астафьева Н. В. Инновационное развитие университетских комплексов: монография / Н. В. Астафьева. - Екатеринбург: УГТУ - УПИ, 2008. - 232 с.
3. Басов Н. В. Процессуальная модель становления и развития инновации в социальной системе / Н. В. Басов // Известия Российского государственного педагогического университета им. А. И. Герцена - 2008. - № 74-1. - С. 33-38
4. Енциклопедiя освгги / Акад. пед. наук Украши; голов. ред. Кремень В. Г. - К.: Юршком 1нтер, 2008. - 1040 с.
5. Кремень В. Феномен шновацш / В. Кремень // Вища освгта Украши: теоретичний та науково-методичний часопис. - К., 2009. - № 4. - С. 11-16.
6. Медведева Л. Д. Синергетический эффект в развивающей среде образовательного пространства подготовки экономистов / Л. Д. Медведева // Инновации в образовании. - 2012. - № 2. - С. 66-71.
7. Новые ценности образования: тезаурус для учителей и школьных психологов. Вып. 1 / ред.-сост. Н. Б. Крылова. - М.: ИПИ РАО, 1995. - 113 с.
8. Образование: стратегия развития и синергетика [Електронний ресурс] / В. А. Харитонова, О. В. Санникова, И. В. Меньшиков. - Режим доступу: http://spkurdyumov.narod.ru/Haritonova.htm.
9. Педагогические инновации в системе профессионального образования: цели и сущность: монография / Л. Е. Елизарова, В. Ф. Самохин, Л.А. Холодкова [и др.]; под общ. ред. В. Ф. Самохина. - СПб.: Лион, 2007. - 144 с.
10. Полонский В. М. Инновации в образовании (методологический анализ) / В. М. Полонский // Инновации в образовании. - 2007. - №2. - С. 4-14.
11. Сластенин В. А. Педагогика: инновационная деятельность / В. А. Сластенин, Л. С. Подымова. - М.: Магистр, 1997. - 224 с.
12. Слободчиков В.И. Проблемы становления и развития инновационного образования // Инновации в образовании. - 2003. - №2. - С.4-18.
13. Солодова Е. А. Новые модели в системе образования: Синергетический подход: учеб. пособие / Е. А. Солодова ; предисл. Г. Г. Малинецкого. - М. : Книжный дом «Либроком», 2012. - 344 с.
УДК 371.13: 37. 035. 6: 39
Е. Р. ЗАРЕД1НОВА, А. С. МУ6Д1НОВА
НАПРЯМИ ТА УМОВИ РЕАЛ1ЗАЦИ ПОЛ1КУЛЬТУРНО1 ОСВ1ТИ В ЗАГАЛЬНООСВГГНШ ШКОЛ1
Розглядаеться проблема полiкультурноi освти: суттсть, стан i перспективи. Аналiзуються погляди втчизняних i зарубiжних вчених педагогiв i психологiв на питання полiкультурноi освти. Виявлею та обгрунтован педагогiчнi умови, що забезпечують устшне виршення завдань полiкультурноi освти та ефективне функ^онування и систем у багатонащональному соцюкультурному просторi украiнськоi стльноти. Визначено основн напрямки реалiзацii полiкультурноi освти в сучаснш системi загальноосвттх шкш.
Ключовi слова: полiкультурна освта, цiнностi, нащональю цiнностi, мiжкультурне стлкування, укратське сустльство.
Э. Р. ЗАРЕДИНОВА, А. С. МУЕДИНОВА
НАПРАВЛЕНИЯ И УСЛОВИЯ РЕАЛИЗАЦИИ ПОЛИКУЛЬТУНОГО ОБРАЗОВАНИЯ В ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ ШКОЛЕ
Рассмотрена проблема поликультурного образования: суть, состояние и перспективы. Анализируются взгляды отечественных и зарубежных ученых педагогов и психологов к вопросу поликультурного образования. Выявлены и обоснованы педагогические условия, обеспечивающие успешное решение задач поликультурного образования и эффективное функционирование его систем в многонациональном социокультурном пространстве украинского сообщества. Ввыделены основные направления реализации поликультурного образования в современной системе общеобразовательных школ.
Ключевые слова: поликультурное образование, ценности, национальные ценности, межкультурное общение, украинское общество.
E. R. ZAREDINOVA, A. S. MUEDINOVA
DIRECTIONS AND CONDITIONS FOR THE IMPLEMENTATION OF MULTICULTURAL EDUCATION AT SECONDARY SCHOOLS
The article reveals the problem of multicultural education, its nature, status and prospects. The opinions of the Ukrainian and foreign educators and psychologists on the issue of multicultural education have been analyzed. The pedagogical conditions, which ensure a successful solution of the tasks of multicultural education and effective functioning of its systems in multinational social and cultural space of the Ukrainian community have been clarified and substantiated. Main directions for the implementation of multicultural education in the modern system of secondary schools have been defined in the paper.
Keywords: multicultural education, values, national values, intercultural communication, the Ukrainian society.
Найважлившою передумовою пол^льтурно! освии е становлення i розвиток демократичного сустльства. Цей феномен привертае увагу не тшьки вузьких фахiвцiв, а й широких верств громадськосп, що реагують на питания, котрi стосуються розвитку процеив глобалiзацil в сучасному свт, мiжособистiсних, мiжгрупових i мiжетнiчних конфлшлв, класових, полиичних i релшйних розбiжиостей. Заначенi проблеми спонукали до прагнення створити суспiльство, для якого характерне доброзичливе ставлення до шших народiв, культур i держав, вдосконалення виховання на основi миру та взаеморозумшня, забезпечення захисту прав i свобод кожно! особистостi.
Накопичений за останнi десятилiття досвiд ткввдаци мiжнародноl напруженостi i протистояння, стабшзаци мiжиацiональних вiдносин призвiв до розумшня того, що глобальне вирiшения вказано! проблеми перебувае не у вшськово-полиичнш, а насамперед культурно-освiтнiй сфер^ У вiдповiдь на соцiокультурнi виклики часу мiжнародною спiльнотою вироблена нова осв^ня стратегiя - полiкультурна освта, суть яко! полягае у тдготовщ нового поколiння до життя й ефективно! дiяльностi в умовах полiетнiчного та полiкультурного суспiльства.
Пiдготовка молодi до життя в полiкультурному соцiумi оголошена прiоритетним завданням у документах ООН, ЮНЕСКО, Ради Свропи, багатьох представницьких мiжиародних форумiв, присвячених актуальним проблемам освiти. У доповiдi мiжнародноl комюи ЮНЕСКО про глобальнi стратеги розвитку освии в XXI ст. йдеться про те, щоб навчити людей жити разом, допомогти !м перетворити iснуючу взаемозалежнiсть держав i етноив у свiдому солiдарнiсть. Освиа повинна сприяти усвiдомленню людиною сво!х коренiв i цим -визначенню li мiсця у свiтi та формуванню поваги до iнших культур [10, с. 3].
У педагопчнш теори i практицi, охоплюючи ва етапи становлення багатонацiонального демократичного сустльства, проблеми пол^льтурно! освiти були висвмеш в роботах видатних вiтчизияних i зарубiжних вчених.
1де1 полiкультурностi та пол^льтурно! освiти не е продуктом тшьки сучасного життя. Витоки розвитку питань юнування народiв та !х мирного спiвiснувания, виховання в дуй рiвностi i свободи розглядалися в працях Я. А. Коменського, Ж.-Ж. Руссо, Й. Г. Песталоцщ.
В. I. Водовозов, П. Ф. Каптерев, В. О. Сухомлинський, К. Д. Ушинський, П. П. Шацький та iншi вiтчизиянi педагоги звертали увагу на необхвдшсть розвитку нацюнально1 школи, головними цiлями яко! е виховання духовно-морально1 вшьно! особистостi, досягнення високого рiвня пiдготовки майбутнiх вчителiв, що дозволяе забезпечити яшсну освiту.
Основи пол^льтурно! освiти розроблялися в працях зарубiжних психологiв i педагогiв З. Фрейда, Е. Берна, Е. Ершсона, Р. Бернса, К. Юнга, У. Глассера. При цьому вчеш розглядали актуальш питання наукового обгрунтування теори та практики пол^льтурно! освiти.
В основу реформування нацiональних освiтнiх систем покладеш: концепцiя пол^льтурно! освiти (В. П. Борисенков, О. В. Гукаленко, I. А. Зязюн, Г. Д. Дми^ев, М. Н. Кузiмiн, З. А. Малькова й ш.); етнопедагопчш основи полшультурно! освiти (А. М. Богуш, З. Т. Гасанова, О. Г. Губко, В. Г. Кузь, Ю. Д. Руденко, М. I. Стельмахович та ш.);
культурологiчна теорiя освiти (А. П. Валицька, В. В. Краевський, В. Г. Кремень,); дiалог культур як споиб проектування змiсту та оргашзацп пол^льтурно! освiти (В. Бiблер, О. Шпенглер та iн.). Шзшше проблема «дiалогу культур» пiднiмалася в працях Л. Баткiна, М. Кагана, на рубежi 1980 - 1990-х - у роботах П. Гайденко, В. Бiблера.
Мета статп полягае у визначеннi факторiв, напрямiв i умов, що характеризують особливостi пол^льтурно! освiти у сучасному укра!нському суспшьствг
Для визначення концептуальних засад i найважливiших напрямк1в пол^льтурно! освiти необхвдно виявити специфiку полiкультурного середовища, тд яким ми розумiемо конкретний сощальний простiр, що характеризуеться спiвiснуванням i взаемодiею рiзноманiтних i рiвноцiнних культур та включае в себе як формальш (дитячi садки, школи, техшкуми, коледжi, вузи, бiблiотеки, музе! тощо), так i неформальнi (родина, друз^ сусiди, спiльностi та iн.) структури.
Особливоси полiкультурного середовища Укра!ни визначаються складними iсторичними, геополiтичними, соцiальними процесами. Благодатний клiмат, природнi умови, випдт торгiвельнi шляхи здавна робили 11 бажаним мiсцем проживания для рiзних народiв. В ютори Укра!ни немае тако! епохи, коли 11 населення було однорвдним за нацiональним складом. На територп держави утворювалися, досягали свого розквиу i руйнувалися рiзнi державнi об'еднання, але незмiнним залишався полiетнiчний i полiкультурний характер 1хнього суспiльства. Наявнiсть багатьох культур, нащональних мов, рiзнi звича!, уклади, традици, релш! - все це визначае особливоси соцiального, психологичного, та культурного середовища Украши.
Пол^льтурна освiта як ввдповвдь свиово! спiльноти викликам глобалiзацil свiту, як педагогiчна стратегiя стала оформлятися у другш половинi ХХ ст.: саме з цього перюду почався процес утворення сучасних пол^льтурних спiльнот, як1 сьогоднi е одшею з основних особливостей соцiокультурного розвитку переважно! бiльшостi кра!н свiту. За цей перюд педагогiчною наукою накопичено певний досвiд вирiшения освiтиiх проблем, пов'язаних iз полiетнiчнiстю i пол^льтуршстю сучасного суспiльства, розроблено освiтнi концепцп, що вiдображають сутнiсть полшультурно! освии.
У «Короткому словнику педагогiчних понять» пол^льтурна освiта визначаеться як: «1) утворення, що включае органiзацiю та утримання педагогiчного процесу, в якому представленi двi i бiльше культур, що вiдрiзняються мовою, етнiчними, нацюнальними, расовими ознаками; 2) прилучення молодого поколшня до етшчно!, нацюнально! та свиово! культури, розвиток на цш основi планетарно! свiдомостi, формування готовност! та вмiння жити в багатонацюнальному середовищi» [2, с. 77].
Пол^льтурну освiту можна розглядати як частину педагогiчних зусиль, що забезпечують культурно-сощальну позицiю особистостi, вiдкриту iншим культурам, нацюнальностям, етносам [6]. II основна мета полягае у формуванш особистосп, вiльноl вiд негативних етнокультурних стереотитв, котра володiе розвиненим почуттям розумшня i поваги до iнших культур, вмшням жити в мирi та злагодi з людьми рiзних нацюнальностей i вiросповiдань i тим самим готово! до творчо1 дiяльностi в пол^льтурному соцiумi.
На думку Н. С. Воробйова та I. С. Бессарабова, пол^льтурна освиа зводиться до таких
ознак:
• дефтщя: пол^льтурна освга - це особливий вид мислення, заснований на iдеях свободи, справедливостi, рiвностi;
• iдеологiя: освиня реформа, спрямована на перетворення традицшних виховних систем таким чином, щоб вони ввдповвдали iнтересам, освiтнiм потребам, можливостям учн1в незалежно вiд расово1, етнiчноI, мовно1, соцiальноI, гендерно1, релтйно1, культурно! приналежност1;
• реалiзацiя: мiждисциплiнарний процес, який пронизуе змют усiх дисциплiн навчально! програми, а не окремi курси, методи i стратегiI навчання, взаемовiдносини мiж уйма учасниками навчально-виховного середовища;
• змкт: процес прилучення учшв до багатства свiтовоI культури через послвдовне засвоення знань про рвдну i загальнонацiональну спiльноту, озброення школяр1в умiниям критично аналiзувати будь-яку шформацш, щоб уникнути помилкових висновк1в, а також
формування толерантного ставлення до культурних вiдмiнностей - якостей, необхвдних для життя в полiкультурному свт [3, с. 42].
Вказанi ознаки свiдчать, на нашу думку, що полiкультурна освiта розглядаеться з позици вдосконалення певних цiлей i завдань у процес виховання i навчання особистостi дитини мiжнацiональним культурам.
0. Джуринський у сферi пол^льтурно! освии виокремлюе три групи цiлей. Вони полягають, по-перше, в повазi i збереженнi культурного розма!ття, по-друге, у тдтримщ ршних прав на освггу i виховання, по-трете, у формуванш в дусi загальнонацiональних полiтичних, економiчних i духовних цiнностей. При цьому толерантшсть, терпимiсть повиннi спiвiснувати з розумшням, повагою та активною солвдаршстю. Потiм видiляються взаемодiя, взаемозалежнiсть, взаемообмш, заснованi на розумiннi особливостей рiзних культур [7, с. 91].
На сучасному етапi усвiдомлення пол^льтурно! картини свггу, виховання принцитв толерантност закладаються системою глобально! освiти, засновано! на постулатах ввдкритого суспiльства. Найголовнiшими щнностями глобально! освiти е виховання молодого поколшня в дусi толерантноси, формування культури свiтосприйняття, усвiдомлення того, що прагнення до етнiчно! iдентичностi повинно розглядатися як джерело загального духовного багатства, а не загрози нащональним щнностям та iснуванню окремих народiв. I освiта тут е необхвдною умовою для надання суспiльству можливосп просуватися вперед до iдеалiв миру, свободи i соцiально! справедливост [5, с. 12].
У нашому розумшш, полiкультурна освiта формуе людину, здатну до активно! та ефективно! життедiяльностi в багатонацiональному i полiкультурному середовищг Така особислсть володiе почуттям розумшня i поваги до iнших культур, вмшнями жити в споко! i мирi з людьми рiзних нащональностей, рас, вiрувань.
Мультикультурнiсть суспiльства, щнносп якого, на нашу думку, визначають особливють полiкультурно! освiти, дае можливють звернутися до досвiду укра!нських науковщв. Так, В. Кузьменко та Л. Гончаренко проаналiзували фактори, що обумовлюють розвиток полiкультурно! освiти:
• формування етшчно! та расово! свiдомостi людей;
• мирацшт процеси, що тдсилюють мiжкультурнi контакти;
• розширення мiжнародного спiвробiтництва, яке вимагае дiалогу мiж нацiями та !хнiми культурами;
• глобалiзацiя свiту, котра впливае на картину мiжкультурних зв'язк1в;
• вдосконалення шформацшно! сфери та комунiкацiйних систем, що дають можливють народам лсно спшкуватися, усунути територiальнi, мовнi, культурнi та релшйш бар'ери;
• прагнення окремих оаб i груп мати власну етнiчну iдентичнiсть [4, с. 56].
Описаш фактори пiдсилюють полiкультурну освггу i сприяють !! подальшому розвитку як в укра!нському сучасному суспшьств^ так i в свiтовому.
М. А. Хайруддшов, враховуючи складнiсть i багатоаспектнiсть полiкультурно! освiти, визначив основш напрямки в розвитку загальноосвiтньо! школи в полiкультурному середовищi.
1. Виховання нацюнально1 самосвiдомостi особистостi засобами пол^льтурного освти. Укра!на на шляху демократичних утворень стрiмко пробудила нацiональну самосввдомють сво!х жителiв. У сучасному свт посилюеться взаемозв'язок народiв i держав. Одна частина населення здатна ввдродити нацiональну свiдомiсть, iнша змушена йти на ввдмову вiд сво!х власних щнностей, до яких належать мова, культура, традици та релiгi! ^ отже, прийняти новi норми та звича!. З урахуванням цього у процеа глобалiзацi! та iнтеграцi! особиспсть на основi придбаного досвiду i наявностi знань про культуру свого народу прагне з повагою вивчати i пiзнавати особливостi морально-духовних щнностей шшого етносу.
2. Виховання культури мiжнацiонального стлкування. Мiжнацiональне спiлкування як проблема е найдавшшо! проблемою всього людства. I! актуальшсть виявлялася у висуванш нових вимог до виховання в контекст сучасних суспiльних подш, розвитку сощально-полiтично! культури сощуму, проявами мiжнацiональних конфлiктiв. Це спричинило активiзацiю полiтики, засновано! на толерантних, демократичних, ненасильницьких мiжнародних взаеминах i видаленню негативних факторш, особливо силового тиску.
3. Виховання ШтеркулътурноХ комуткаци oco6ucmocmi. Характерною е взаeмодiя культур, що ввдображае нащональну самосвiдомiсть, piBeHb розвитку суспiльноï демократiï, етнокультурну компетентшсть особистостi i прагнення людини до мiжкультурного порозумiння. Процес активноï взаемоди особистостi в полiкультурному суспiльствi передбачае розвиток ввдкритш культурноï системи i мiжнацiонального середовища спiлкування через взаемодш i тiснi контакти рiзних народних культур, безлiч рiзноманiтних культурних цшностей, знання про особливоси нацiональних та релшйних традицiй, ознайомлення молодого поколiння з розвитком особливостей i приицитв зах1дио-схвдних культур [1, с. 32-33].
Спираючись на вказанi напрямки, ми можемо стверджувати, що кожнiй особистосп для самореалiзацiï в украшському суспiльствi важливо володiти знаниями культури свого народу i водночас знайомитися з культурами шших в процес мiжиацiонального спiлкувания. Така взаемодiя сприяе активному розвитку пол^льтурно1' освiти в умовах навчально-виховного процесу украшського молодого поколшня.
Для забезпечения ефективного функцiонувания системи пол^льтурно1' освiти необхiднi органiзацiйно-педагогiчнi умови, що сприятимуть реалiзацiï ïï цшей, завдань i змiсту. Серед них можна визначити таш:
• дотримання мiжнародних i державних правових норм стосовно дией;
• впроваджения технологш освiтньоï, соцiальноï та культурно!' адаптаци;
• пiдвищения рiвня професiйно-особистiсного розвитку вчителя, його педагогiчноï та методологiчноï культури;
• використания особистiсно орiентованого та етнопедагогiчного пiдходiв у навчанш й вихованнi учнiв;
• широке залучення громадськосп та коордииацiï дшльносп освiтиьо-виховних установ [1, с. 34].
Застосування цих умов сприяе усшшнш робот вчителя з учиями, спрямованоï на
досягнения цiлей полiкультурноï освии.
Украша е унiкальною державою за своею нацюнальною палiтрою, що свдаить про результат мiграцiйних процесiв азiатських i европейських народiв протягом 5000 рошв [8]. Враховуючи це, можна стверджувати, що пол^льтурна освiта як особливють украшського сусп1льства iснуе i активно розвиваеться в рiзних сферах: полиичнш, соцiальнiй, культурно-просвiтницькiй, виховнш та iн.
За результатами останнього Всеукрашського перепису населения, разом з украшцями (77,8 % загальноï юлькосл громадян в Украïнi) постшно проживають 130 нацiональностей i народностей: роаяни, бiлоруси, молдавани, кримськ1 татари, болгари, угорщ, поляки, евре1, вiрмени, кара1ми, нiмцi, греки та iншi, яю е носiями давнiх унiкальних культур i традицш [9, с. 183].
Багатонацюнальнють украïнськоï держави обумовлюе багатомовшсть ïï населения. Поряд iз украшською мовою, населения нашоï держави користуеться у повсякденному життi безлiччю шших мов. Найбшьш поширенi росiйська, бшоруська, молдавська, кримськотатарська, болгарська, угорська, румунська.
Нацiональнi меншини в Украш е активними учасниками сощально-культурних i полiтичних процесiв. Дiють майже 1500 органiзацiй, що представляють i ввдстоюють ïхнi права та штереси; бiльше 40 з них мають всеукрашський статус.
Украïна, будучи свггською державою, одночасно залишаеться багатоконфесiйною. Сьогодшшня «релiгiйна мережа Украïни» представлена 55 вiросповiданнями, у межах яких дiе 33841 релiгiйна органiзацiя. В Украш переважно переважають православнi релiгiйнi оргашзацп (51,5 %). Бшьше тисячi зареестрованих в Украïнi релiгiйних органiзацiй представляють етноконфесшш утворения, в якi входять представники iсламу, iудаïзму, Закарпатськоï (угорськоï), реформаторськоï церкви, Нiмецькоï евангельсько-лютеранськоï' церкви тощо [8, с. 9].
Мета полiкультурноï освiти конкретизуеться завданиями, що випливають iз неï, як1 ввдповвдно варiюються залежно вiд полiтичноï, економiчноï, соцiокультурноï' специфiки краïн i репошв. На нашу думку, основними завданиями полiкультурноï освiти е:
• глибоке i всебiчне осмисления учиями культури рвдного народу як обов'язкова умова залучення до шших культур;
• формування у школярiв уявлення про pÎ3HOMaHÎTHÎCTb культур у свт та в нашш краш, розумiння i внутрiшнього прийняття р1вноправносп народiв i рiвноцiнностi Ïx культур, виховання позитивного ставлення до культурних вiдмiнностей людей;
• органiзацiя громадянського виховання на основi полiцентричноï моделi нацiональноï культури, яка забезпечуе об'еднання нацiональниx та етнокультурних iнтересiв особистостц
• виховання представник1в усix нащональностей в дуа взаeморозумiння, довiри та толерантности готовностi до позитивного мiжетнiчного i мiжкультурного дiалогу;
• формування та розвиток умшь i навичок взаeмодiï з носiями iншиx культур. Результат аналiзу визначення сутностi та розкриття особливостей полiкультурноï освiти
дае можливiсть нам сформулювати його узагальнююче розумiння. Полiкультурна освiта - це вид щлеспрямованоï соцiалiзацiï, що забезпечуе засвоення зразк1в i цiнностей свггово1 культури, культурно-iсторичного та соцiального досвiду рiзниx краïн i народiв; формування сощально1, цiннiсно-орiентованоï сxильностi до мiжкультурноï комунiкацiï, виховання мiжетнiчноï толерантностi та культури поведшки i спiлкування з представниками рiзниx народiв, культур i сощальних груп. Визначення найважливiшиx факторш, напрямiв i органiзацiйно-педагогiчниx умов забезпечують успiшний розвиток полiкультурноï освiти та ефективне функщонування його систем у сучасному сусшльствг
Л1ТЕРАТУРА
1. Хайруддинов М. А. Поликультурное образование: состояние и перспективы / М. А. Хайруддинов // Педагогическая жизнь Крыма. - 2006. - № 1-2. - С. 31-35.
2. Пермяков А. А. Краткий словарь педагогических терминов / А. А. Пермяков, В. В. Морозов, Э. Р. Зарединова. - Кривой Рог; Симферополь: Вид. дш, 2010. - 144 с.
3. Воробьев Н. Е. К проблеме поликультурного образования в современном обществе / Н. Е. Воробьев, И. С. Бессарабова // Alma mater (Вестник школы). - 2008. - № 6. - С. 38-43.
4. Кузьменко В. В. Формування полiкультурноï компетентност вчителiв загальноосвiтньоï школи: навчальний поибник / В. В. Кузьменко, Л. А. Гончаренко. - Херсон: Р1ПО, 2006. - 92 с.
5. Полжультурна освгга в Украш: до сутност поняття // Дидактические материалы интеркультурного образования. - 2003. - № 4-5. - С. 10-16.
6. Васютенкова И. В. Современные проблемы поликультурного образовании / И. В. Васютенкова // Образование в эпоху перемен: сборник науч. трудов. Вып. 2 / отв. ред. А. А. Макареня, Н. Н. Суртаева, С. В. Кривых. - СПб.: ГНУИОВ РАО, 2006. - 143 с.
7. Джуринский А. Н. История зарубежной педагогики: учеб. пособие для вузов / А. Н. Джуринский. -М. : ФОРУМ-ИНФРА-М, 1998. - 272 с.
8. Моргун В. А. Суспшьно-полггачш проблеми розбудови громадянського суспшьства в незалежнш Украш: кторичний аспект / В. А. Моргун. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http ://masters.donntu.edu.ua
9. Прiешкiна О. В. До питання духовних та нащонально-культурних аспекпв основ конституцшного ладу Украши / О. В. Прiешкiна // Держава i право. - 2009. - № 29. - С. 182-188.
10. Макаев В. В. Поликультурное образование - актуальная проблема современной школы / В. В. Макаев, З. А. Малькова, Л. Л. Супрункова // Педагогика. - 1999. - № 3. - С. 3-10.
УДК 37.01:502.2+130.2
Г. П. ПУСТОВ1Т
Ф1ЛОСОФСЬКО-КУЛЬТУРОЛОГ1ЧНИЙ КОНТЕКСТ ПРОБЛЕМИ ВЗАеМОДИ ЛЮДИНИ I ПРИРОДИ У ЗМ1СТ1 Cy4ACHOÏ ЕКОЛОГIЧНОÏ
ОСВ1ТИ
Систематизовано й np0aHani30eaH0 сучасне розумтня cymHocmi проблем взаемодп людини i природи. Здшснено iсторико-генетичний aHmi3, виокремлення й характеристику npoeidHia фiлософсько-культурологiчниx та природничо-гуматтарних концепщй гармотзацИ взаемодп в системi «природа—людина—суспыьство», розкрито ïx суттст ознаки, тенденцп й зaкономiрностi екстраполяцп в сучасний цившзацшний поступ. Уретроспективi охарактеризовано тформащйне поле, у межах якого доцыьно проводити ефективний aнaлiз подш та явищ, що забезпечуе умови для быьш реалктичних ïx оцток.
