CC BY
114
УДК 342.8:352 Олександр Миколайович Новак,
здобувач
Нацюнальний юридичний утверситет iMeni Ярослава Мудрого, м. Харюв
МУНЩИПАЛЬНА ВЛАДА У КОНТЕКСТЕ РЕАЛ1ЗАЦ11 ВИБОРЧИХ ПРАВ
ГРОМАДЯН
У статп дослщжуються OKpeMi проблеми, пов'язаш переважно з розвитком людських уявлень про мунiципальну владу в юторико-правовому контекстi. Вивчаються основш форми народовладдя, що iснували протягом людського розвитку на мiсцевому рiвнi. Розглядаються рiзноманiтнi типи виборчих систем у рiзних европейських кранах. З'ясовусться питання про те, яка виборча система е найбшьш оптимальною на мюцевих виборах у сучаснiй Укра'ш.
Ключовi слова: виборча система, мiсцевi вибори, пропорцiйна система, мажоритарна система, змшана система, мунiципальнi органи влади.
Дослщження мунщипально'' влади у контекст реалiзащi виборчих прав громадян неможливе без з'ясування того, що являе собою феномен влади як тако''. У цьому зв'язку показово, що зазвичай поняття «влада» розглядаеться дослщниками у трьох взаемопов'язаних ракурсах: формально-юридичному, загальносощолопчному i психологiчному.
Зокрема, М. В. Цвш визначав владу як прояв оргашзовано'' сили, засновано'' на здатносп одних суб'ектiв нав'язувати свою волю шшим, тобто керувати ними. Отож в основi будь-яко'' влади лежать вщносини залежностi мiж людьми [18, с. 78]. Росшський дослщник М. Й. Байтiн, у свою чергу, визначав владу як вщповщний до характеру та рiвня суспшьного життя засiб функцiонування певно'' сощально' спiльноти, що полягае у вщносинах пiдкорення волi окремих осiб та 'х об'еднань керiвнiй у цш спiльнотi волi [2, с. 43]. А видатний юрист С. С. Алексеев пов'язував природу влади з можливютю чинити певний вплив на тдвладного об'екта з тею, щоправда, вiдмiннiстю, що цей вплив е не одностороншм, а взаемним, особливо у демократичних умовах, коли мае мюце явище «зворотнього зв'язку» мiж владою i пiдвладними, за якого суб'екти й об'екти влади фактично зб^аються [1, с. 112-114].
Певною мiрою солщаризуються з ученими-правниками й психологи. Так, вщомий полiтичний психолог Л. Я. Гозман вбачае у владi насамперед примус, точшше можливють примусити чи переконати iнших оаб дiяти певним чином або за певними правилами [6, с. 62]. Неважко простежити, що майже ва дослщники переконаш, що будь-якi владш вiдносини об'еднують такi риси, як публiчний характер, суб'ектно-об'ектний склад, можливють застосовування примусу.
На нашу думку, мунщипальна влада i влада per se спiввiдносяться мiж собою як родове i видове поняття. Саме тому мунщипальна влада, з одного боку, вбирае в себе уа риси, притаманш владi як такш, а з iншого - мае певну специфшу, з'ясування яко'', у свою чергу, залежить вщ того, тд яким кутом зору ми розглядаемо феномен мунщипально'' влади i мiсцевого самоврядування взагалi.
Традицiйно у лiтературi виокремлюються три основнi теорп походження мiсцевого самоврядування: державницька, громадiвська i мунiципального дуалiзму [17, с. 380-383]. Зупинимося на них докладшше.
Прихильники першо'' теорii вважають, що мунщипальна влада (влада мюцевого самоврядування) - це рiзновид державно'' влади. Так, Г. М. Чеботарьов зазначае, що влада оргашв мюцевого самоврядування за своею природою е владою державною [19, с. 85].
Проте сьогодш така позищя виглядае дещо застарiлою, адже вона безпосередньо наслщуе радянську правничу доктрину. Зокрема, свого часу вщомий радянський державознавець К. Ф. Шеремет писав, що мюцеве самоврядування - це децентралiзоване державне управлшня. Аналогiчну позицiю вiдстоював i В. В. Куликов, категорично стверджуючи, що органи мiсцевого самоврядування е складовою системи державного управлiння [11, с. 17].
Зазначений державницький «нахил» в штерпретацп природи мунщипально! влади, властивий росшським ученим, здебiльшого пояснюеться авторитарними тенденцiями, що мають мюце у сучаснiй Росп. За великим рахунком, майже уся естетика путшсько! Росп (полiтична риторика, публiцистика, кшематограф i т. iн.), не кажучи вже про правову щеолопю, закономiрно випливае з радянсько! пол^ико-правово! парадигми, якш був притаманний насамперед етатизм. У такш системi координат «держава сприймаеться масовою свiдомiстю як патерналютська сила, - пише росiйський учений Е. Я. Баталов, - а етатистська орiентацiя виховуе в громадянах необхщний для Системи громадянсько-пол^ичний iнфантилiзм» [4, с. 56].
Як слушно зазначае О. В. Батанов, виникнення концептуального орiентиру на державний характер природи мюцевого самоврядування е методолопчною рефлексiею на патерналiстськi ще! про державу як найбiльш сильний i центральний iнститут пол^ично! системи, а також про те, що т чи iншi самовряднi якосп мюцево! влади можуть рельефно проявлятися виключно в ходi 1'х зютавлення, зiткнення iз державною владою. За щею логiкою, самоврядування, самоуправлiння, самодiяльнiсть та iншi прояви самостiйностi можуть виникнути виключно у разi наявносп шшо! сторони владовiдносин - держави, яка й може дозволити, встановити або спродукувати таку самостшшсть. По суп, це вщносини за схемою «людина - держава - влада - свобода», в основi яко! принцип оптимального поеднання автономп особи та управлшсько-колективютських начал у взаемовщносинах громадян iз суспiльством, державою та владою стае можливим тшьки як забезпечення негативно! свободи - «свободи вiд ...» будь-кого чи будь-чого, зокрема держави [5, с. 208209].
З теоретично! точки зору юнування мунщипально! влади як рiзновиду публiчноi влади, джерелом яко'1 е народ, заперечуеться тим, що останнш (як, зрештою, й будь-яка шша спiльнота людей) може бути джерелом лише одше! влади, а не двох. Тому влада оргашв мюцевого самоврядування е похiдною вiд державно! влади, а не вщ вигадано! мунщипально! влади. I хоча протагошсти даного пiдходу не виключають юнування влади, джерелом яко'1 е територiальна громада (адже влада притаманна кожному колективу людей, у тому чист територiальнiй громадi), однак у даному разi вони вважають, що влада остан-ньо! на вiдмiну вщ влади об'еднань громадян трансформуеться, по сут^ у державну.
Показово, що тезу про похщний вiд державно!' влади характер влади мунщипально!' обстоюють i деякi захiднi дослiдники. Зокрема, шведський вчений С. Монтiн тдкреслюе, що з погляду конституцii та загально! iерархii полiтичних iнститутiв мунщипал^ети виступають частиною державно'! адмiнiстрацii, а мюцеве самоврядування надiляеться компетенцiею парламентом i в силу цього здшснюе в остаточному пiдсумку «делеговану державну владу» [Цит. за: 5, с. 206].
Представники конкуруючо!' з викладеною концепцп, навпаки, категорично заперечують державну природу влади територiальних громад. Так, В. Ф. Погоршко переконаний, що мюцеве самоврядування опосередковуе собою вщносно самостiйний вид влади в системi народовладдя - мiсцеву (мунiципальну) владу як владу територiальних спiльнот [14, с. 7]. А росшський учений В. С. Чиркш пише, що мюцеве самоврядування -це недержавна влада. Обраш громадянами ради, ком^ети, а також мери мiст та громад - це органи населення певних адмiнiстративно-територiальних одиниць, а не держави в цшому [20, с. 375]. У шшш сво!й пращ вш ще категоричнiший: державна влада та мюцеве самоврядування - це рiзнi рiвнi здiйснення публiчноi влади народу. Мюцеве самоврядування - це публiчна влада територiального колективу, об'еднання громадян (а iнодi й негромадян, якi постiйно проживають та сплачують податки на певнш територй),
влада народу дано'1 територп в ïï межах та з питань, визначених правовими актами держави [21, с. 453].
Стверджуючи, що органи державно'1' влади та органи мюцевого самоврядування е рiзними формами реалiзацiï влади народу, О. О. Кутафш переконаний, що мюцеве самоврядування - це споаб не тшьки децентралiзацiï управлшня, а й оргашзаци та здшснення влади на мiсцях, який забезпечуе самостшне вирiшення громадянами питань мюцевого життя, органiзацiйне уособлення управлiння мюцевими справами в системi управлiння суспшьством i державою [12, с. 358]. Визнаючи мiсцеве самоврядування як форму народовладдя i специфiчну пiдсистему публiчноï влади, украшський дослiдник П. М. Любченко зауважуе, що мiсцеве самоврядування структурно й оргашзацшно вiдокремлене вщ державно'1 влади i дiе в межах Конституцп i законiв Украши автономно. На думку цього автора, держава i мюцеве самоврядування - це рiвноправнi суб'екти публiчноï влади [13, с. 39-40].
Украшський професор i колишнш суддя Конституцiйного суду В. М. Шаповал наголошуе, що змют положень Конституцп Украши щодо мiсцевого самоврядування, зокрема ст. 140, грунтуеться на iдеï самоврядування саме населення, тобто на громадiвськiй теорп. Прийняття в Укршш основ ще! теорп пояснюеться насамперед прагненням вщшти вiд так званого радянського будiвництва, котре лише умовно спiввiдносилося з реальним мюцевим самоврядуванням [22, с. 53]. У цьому зв'язку обгрунтованою виглядае оцiнка автором паралелi «радянське будiвництво - ради як органи державнох влади» i «державне будiвництво - ради як органи мюцевого самоврядування» як абсурдноï з огляду на конституцшне визначення мiсцевого самоврядування [22, с. 56].
Нарешт, третя група вчених займае компромiсну позищю, доводячи подвiйну природу влади мюцевого самоврядування. У результатi аналiзу мунiципальноï влади вони роблять висновок, що в нш одночасно поеднуються двi теорп: громадiвська та державна. Так, О. О. Кузнецов у ходi вивчення конституцiйноï моделi мiсцевого самоврядування фшсуе тiсний взаемозв'язок держави та самоврядування, проникнення в мюцеве самоврядування державницьких засад i разом з тим наявшсть у самш державносп самоврядних елементiв. За допомогою едност цих двох засад вирiшуються важливi суспiльно-державнi завдання. Данi положення, на думку цього автора, е концептуальним орiентиром для подальшоï розробки теорп мюцевого самоврядування, в основi якоï лежить комплексний державно-громадський пiдхiд [10, с. 14-15].
Отже, цшком очевидно, що синтез державного та громадського у самоврядуванш е, мабуть, найбшьш перспективним. За допомогою едносп цих двох засад виршуються найважливiшi полiтико-правовi завдання, зокрема: а) унеможливлюеться роздвоення влади, яке призводить до полiтичноï нестабшьносп i послаблення держави та ïï шститупв; б) з'являються можливосп для бiльшо'ï частини людей щодо учасп в управлiннi справами суспшьства та держави, що пiдвищуе культурно-правовий рiвень громадян i виховуе у них повагу до закошв; в) лшвщуеться розрив мiж суспiльством i державою; г) досягаеться едина мета - збереження й змщнення суспшьства i держави за наявносп демократичних шститупв; д) держава бшьшою мiрою орiентуеться у мiсцевих справах i приймае вщповщш рiшення, змiст яких узгоджуеться з штересами людей; е) породжуеться спшьний iнтерес для громадян та державних оргашв, - створення життя, пдного кожноï людини та суспшьства загалом; е) управлшня суспшьством на основi узгоджених дш перетворюеться на единий процес творення. Однак реалiзацiя цих програмних положень, як тдкреслюе О. В. Батанов, можлива лише в сощально орiентованiй держав^ яка дае мотивацiю i стимули для розвитку шщативи людей [5, с. 213].
Виходячи з наведеного, можна визначити мунщипальну владу як лептимне, визнане та гарантоване державою публiчно-самоврядне волевиявлення територiальноï громади щодо здшснення ïï функцш i повноважень, спрямованих на реалiзацiю прав i свобод людини i громадянина, а також розв'язання питань мюцевого значення шляхом прийняття i
реалiзащï правових акпв у порядку, передбаченому Конститущею й законами Украши, а також нормативними актами мюцевого самоврядування.
Розглядаючи мунiципальну владу з точки зору виборчих прав громадян, корисно звернутися до юторичних витоюв формування мюцевого самоврядування шляхом рiзноманiтних виборчих процедур.
Як вщомо, елементи мюцевого самоврядування мали мiсце ще в Стародавнш Грецп та стародавньому Римь Уперше свое правове оформлення вони отримали в закон Юлiя Цезаря 45 р. до н. е. «Lex municipalis». Цим актом запроваджувалась оргашзащя мiсцевоï влади на засадах загального принципу самоврядування, фактично встановлювався мунщипальний устрiй, i започатковувався нормативне застосування термшв «мунiципалiтет», «мунiципальний». Оргашзащя мунщипального устрою за законом Юлiя Цезаря певною мiрою копiювала державний лад Стародавнього Риму. Так, основою самоврядування виступали громади, а вищим органом мюького самоврядування - народш збори всiх жителiв громади, оргашзоваш за курiальною системою. До компетенцп народних зборiв було вiднесено виршення загальних питань мiського життя та обрання мунщипальних магiстратiв, якi утворювали мунiципальну магiстратуру, що здiйснювала адмшютративну i судову владу. Кожне мюто мало мунiципальний сенат (представницький орган), що нараховував 100 члешв [16, с. 48-49].
У оформленш мунщипально'1' влади як самостiйного правового шституту важливу роль вiдiграли комунальнi революцп в Захiднiй Gвропi Х1-ХШ ст. ïх результатом стало комунальне самоврядування, яке передбачало звшьнення мiста вщ влади феодального власника i створення мюьких органiв самоврядування - виборно'1' ради i магiстрату як виконавчого органу, що були незалежними вщ центральной «коронно'1» влади. Як зазначае А. I. Ковлер, з моменту оргашзацп перших середньовiчних мiст та комун (приблизно X ст.) формування ïx управлiнських органiв було виключно виборним. Разом з тим не варто iдеалiзувати роль виборiв при формуванш тогочасних структур мiсцевого самоврядування. По-перше, сам виборчий корпус включав далеко не уах мешканцiв, адже його склад обмежувався рiзними цензами: обов'язковою наявнiстю неруxомостi, як, наприклад, у бшьшосп французьких комун, нешляхетшстю (тобто вiдсутнiстю дворянського титулу) в пополанських комунах Гталп тощо. А по-друге, феодалiзацiя мiст виокремлювала навт у виборчому корпусi привiлейованi групи, що мали бiльшi квоти представництва (так звана боротьба «ситого» та «виснаженого» народу у Флоренцп) [8, с. 68].
Комунальна (мунщипальна) оргашзащя середньовiчниx мiст характеризувалася тим, що на чолi бiльшостi комун стояла мюька рада, яка обирала одного-двох мерiв (Францiя) чи синдакiв (Iталiя), у пiдпорядкуваннi яких перебувала мюька адмiнiстрацiя. У сучасних французьких джерелах видшяють кiлька типових моделей середньовiчного комунального управлiння: а) комунальну систему твшчно-французьких мiст i мiст Фландрп; б) консулат пiвденно-французькиx комун; в) подестат середземноморських комун Францп та Ггалп [8, с. 70].
Шзшше французьким законом вщ 14 грудня 1789 р. унiфiковано мунiципальний устрш - всi без винятку громади (як невелик сiльськi, так i велик мiськi) отримали однакову мунщипальну органiзацiю пiд назвою «municipalité» i, як наслщок, однаковi повноваження. Але такий порядок проюнував у Францп недовго. Так, уже законом вщ 17 лютого 1800 р. Наполеон запровадив префектуальну комунальну систему, що передбачала повну залежшсть громади вщ центрально'!' влади. Зокрема, було значно розширено повноваження мера (вш набував статусу державного службовця) та виконавчо-розпорядчого органу, яю пщпорядковувалися префектов^ - представниковi центральноï влади. У свою чергу, громадське майно передавалося в державну власшсть, скасовувався подш повноважень на самоврядш та делеговаш тощо.
У свою чергу, в Имеччиш, де була живою пам'ять про середньовiчнi нiмецькi корпорацй мют, з iнiцiативи прусського мiнiстра барона фон Штейна 19 листопада 1808 р. було прийнято «Прусське укладення про статути мют». Намiром законодавця було не
стшьки створити з мют публiчно-правовi корпорацп, скiльки залучити мiських громадян до учасп в публiчнiй адмшютрацп.
Вщповщно до названого акта система мюцевого самоврядування охоплювала мiську раду, що обиралась на прямих виборах таемним голосуванням, та мапстрат - колепальний виконавчий орган, що обирався мюькою радою у складi бургомiстра, скарбника та члешв магiстрату. При цьому частина членiв магiстрату працювала на громадських засадах (почесш члени), тодi як iншi були професiйними службовцями. Крiм того, члени магiстрату не могли одночасно бути депутатами мiськоï ради. При цьому право обирати депутатв мiськоï ради надавалося лише тим жителям мюта, якi мали нерухомють на його територп [9, с. 458].
Ще однiею крашою, яка утворила унiкальну систему локальноï адмшютрацп, була Велика Британiя. Основою ща системи була суперечнiсть двох елементв, а саме: центральноï влади норманських королiв i набутих ними земель територiальних об'еднань англосаксiв, зокрема графств (counties), сотен (hundreds), парохш (parishes) та шкорпорованих мiст (corporations). Вщ часiв Вiльгельма Завойовника англшсью королi намагалися не допустити виникнення поличного феодалiзму, натомiсть прагнули до сильноï концентрацп влади в своïх руках.
Антагонiзм, що iснував впродовж кшькох столiть мiж центральною державною владою i децентралютичними спрямуваннями територiальних громад, призвiв до появи такого поняття, як «King in Parliament», тобто до концентрацп законодавчоï влади в парламент та передачi виконання закошв мiсцевим територiальним об'еднанням. У цен^ цих об'еднань перебував шститут мирових суддiв, що виник з чаав реформи Едуарда III (1360 р.) та мав функцп полщшного нагляду, а також частину юрисдикцп у кримiнальних справах.
Мировий суддя призначався королем i виконував своï обов'язки на безоплатнш основi при власнш матерiальнiй незалежностi, пов'язанiй з володшням великими земельними надiлами. Для кожного графства король номшував декiлькох мирових суддiв з-помiж найбiльш впливових шляхетських кiл даного графства. Цiкаво, що частину функцш суддi виконували самостшно, а частину - на колепальних зборах (petty sessions, special sessions), а найбшьш важливi питання виршувалися на квартальних зборах усiх мирових суддiв (general quarter sessions) [Див.: 15].
Посада мирового суддi в Англп користувалась великою популярнiстю аж до кшця XIX ст., коли реформою 1888 р. були утвореш також виборш ради графств, яю перебрали вiд мирових суддiв бшьшу частину ïх адмiнiстративних функцiй. О^м цього, законом 1894 р. було реформовано адмшютращю сiльських та немунщипальних мiських округiв i сiльських парафш. Цi два закони запровадили в оргашзацп всiеï мiсцевоï адмiнiстрацiï систему комунальних представництв, що базувалася на рiвному i безпосередньому виборчому правi для осiб, якi платили мiсцевi податки.
На противагу французькому i прусському самоврядуванню, англшське законодавство не розрiзняло представницькi i виконавчi функцп в мюцевих адмiнiстрацiях: вся комунальна влада належала виборним радам мют, графств, мюьких i сiльських окрупв або парафiй. У деяких з останшх iснували також громадськi збори. Безпосередне управлшня належало ком^етам, тобто своерщним вiддiлам рад, якi були передбачеш законом або створювалися вщповщно до нагальних потреб. Крiм голови (mayor або chairman), до комунальних рад належали члени цих рад, обраш жителями даного комунального об'еднання, а в мютах i мютах-графствах - ще олдермени, вибраш членами зi складу рад. Як правило, ними були фахiвцi з певних питань, досвщчеш люди, якi не брали учасп в поличному житп i тому були не в змозi увiйти до складу комунальних рад шляхом виборiв [9, с. 461].
Звичайно, феномен мунiципальноï влади у контексп реалiзацiï виборчих прав громадян слщ розглянути i з позицш дня сьогоднiшнього. У конституцшно-правовому сенсi, на наш погляд, особливоï уваги заслуговують наступнi моменти.
У зарубiжниx кранах у бiльшостi випадюв виборцями можуть бути тiльки громадяни ще1 крайни, але, як свщчить практика правового регулювання виборчих вщносин у европейських крашах, все часпше право голосу, а iнодi й пасивне виборче право на виборах до оргашв мюцевого самоврядування, надаеться також шоземцям та особам без громадянства, якi постiйно проживають у вщповщнш мiсцевостi. Наприклад, у Швецп у виборах до мiсцевиx оргашв мають право брати участь шоземщ, яю прожили у вiдповiднiй комуш не менше трьох рокiв. Аналопчш норми мiстяться уч. 4 ст. 15 Конституцп Португалп та ч. 2 § 14 Конституцп Фшляндп. Це пов'язано з тим, що головним шдивщуальним суб'ектом самоврядування е не громадянин, а житель. Саме через жшешв, яю мають статус виборщв, учасникiв мiсцевиx референдумiв, мiсцевиx iнiцiатив i зборiв територiальнi громади виявляють самоврядну волю.
Зважаючи на те, що будь-яю обмеження права на участь у мюцевому самоврядуваннi залежно вiд раси, кольору шюри, полiтичниx, релiгiйниx та будь-яких шших переконань, майнового стану, термшу проживання на вiдповiднiй територп, за мовними чи шшими ознаками забороняються, з часом можна було б i в Укршш надати право учасп у мюцевих референдумах та виборах особам, яю не мають громадянства Украши, але тривалий час постшно проживають на вiдповiднiй територи, володiють майном та сплачують мiсцевi податки i збори. Хоча для цього i слщ внести змши до третього роздiлу Конституцп Украши, що, як вщомо, затверджуються на всеукрашському референдумг У цьому аспект важливо звернутися до практики залучення громадян Свропейського Союзу мiгрантiв-резидентiв до учасп в управлiннi мiсцевими справами. Наприклад, у Имеччиш на виборах в округах i зборах особи, яю мають громадянство держави-учаснищ СС, рiвною мiрою можуть обирати i бути обраними вiдповiдно до права СС (абз. 1 ст. 28 Основного Закону ФРН) [3, с. 47].
Формування мушципально"1 влади шляхом виборiв е своерщною прелюдiею до виборiв загальнонацiональниx. З одного боку, саме на мсцевому рiвнi проходять обкатку виборчi технологи, якi згодом будуть застосовуватися на виборах загальнонацюнальних. Але водночас мiсцевi вибори традицшно розглядаються як барометр популярностi уряду мiж загальнонацiональними виборами. Наприклад, у Великш Британп характерна ознака таких виборiв - протестне голосування, коли не тшьки супротивники, а й частина прихильниюв уряду виражае йому свое незадоволення. Електорат опозицшних партш на мiсцевиx виборах, як правило, бшьш активний, нiж виборцi правлячо"1 парти. «Якщо дiяльнiсть уряду оцiнюеться в цiлому негативно, - резюмуе Ол. А. Громико, - то проти нього працюе протестне голосування. Якщо позитивно - на вщсоток поданих за правлячу партш голоав негативно впливае електоральна пасившсть ïï прихильниюв» [7, с. 223].
Разом з тим европейський досвщ свщчить, що на локальному рiвнi ослаблення домшування двопартiйноï системи вiдкривае шлях для розвитку багатопартiйноï системи i плюрально1 моделi демократ^. Усе часпше виникае ситуащя, коли жодна пар^я не мае бiльшостi, що, у свою чергу, призводить до коалщшного характеру локально"1 партiйно-полiтичноï системи. Так, у тiй же Великобританп в одних мiсцевиx легiслатураx домшуе одна партiя, в iншиx - двi партй регулярно змiнюють одна одну. Останшми можуть бути лейбористи i консерватори, лейбористи i лiберал-демократи, консерватори i лiберал-демократи та ш. [23, p. 85].
Таким чином, наявнiсть спiльниx ознак та щентичних проблем на мiсцевому рiвнi, привабливiсть застосування унiфiкованиx норм породили щею стосовно перенесення ключових засад самоврядування, що грунтуються на верховенсга права та демократй, на бшьш високий, державний рiвень.
Список лггератури: 1. Алексеев С. С. Общая теория права: учеб. / С. С. Алексеев.
- М.: Проспект, 2009. - 576 с. 2. Байтин М. И. Сущность и типы государства // Теория государства и права : курс лекций / М. И. Байтин; под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько.
- М.: Юристъ, 2001. - С. 42-59. 3. Бакумов О. С. Конституцшне право громадян Украши на
участь у виборах i референдумах та проблеми його реалiзацii : дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.02. / О. C. Бакумов; НЮАУ. - Х., 2012. - 214 с. 4. Баталов Э. Я. Политическое -«слишком человеческое» / Э. Я. Баталов. - М.: Эдиториал УРСС, 2000. - 136 с. 5. Батанов О. В. Мунщипальна влада в Укршш : проблеми теорп та практики / О. В. Батанов. - К.: Юрид. думка, 2010. - 656 с. 6. Гозман Л. Я. Политическая психология / Л. Я. Гозман, Е. Б. Шестопал. - Р/н/Д.: Феникс, 1996. - 448 с. 7. Громыко Ал. А. Модернизация партийной системы Великобритании / Ал. А. Громыко. - М.: Весь Мир, 2007. - 344 с. 8. Ковлер А. И. Институты самоуправления в средние века / А. И. Ковлер // Институты самоуправления: историко-правовое исследование / отв. ред. Л. С. Мамут. - М.: Наука, 1995. - С. 62-81.
9. Кравченко В. В. Конституцшне право Украши / В. В. Кравченко. - К.: Атша, 2004. - 500 с.
10. Кузнецов А. А. Конституционно-правовые аспекты развития местного самоуправления в РФ в свете Европейской Хартии местного самоуправления: автореф. дисс. ... канд. юрид. наук / А. А. Кузнецов. - М., 2005. - 21 с. 11. Куликов В. В. Реформа местного самоуправления в России : теория и реальность / В. В. Куликов // Государство и право. -2000. - № 11. - С. 15-22. 12. Кутафин О. Е. Предмет конституционного права / О. Е. Кутафин. - М.: Юристъ, 2001. - 444 с. 13. Любченко П. М. Коментар до статп 7 / П. М. Любченко // Конститущя Украши : наук.-практ. комент. / редкол.: В. Я. Тацш та ш. -К.-Х.: Право, 1н Юре, 2003. - С. 38-43. 14. Мунщипальне право Украши / за ред.
B. Ф. Погоршка, О. Ф. Фрицького. - К.: 1н Юре, 2001. - 590 с. 15. Пашин С. Мировой судья возвращается / С. Пашин // Человек и закон. - 1999. - № 6. - С. 38-44. 16. Скрипилев Е. А. Основы римского права: конспект лекцш / Е. А. Скрипилев. - М.: Ось-89, 2005. - 208 с. 17. Тодика Ю. М. Мюцеве самоврядування / Ю. М. Тодика, Ю. В. Ткаченко // Конституцшне право Украши: тдручник / за ред. В. П. Колюника та Ю. Г. Барабаша. - Х.: Право, 2008. - С. 379-404. 18. Цвш М. В. Поняття держави / М. В. Цвш // Загальна теорiя держави i права: тдручник / за ред. М. В. Цвша, О. В. Петришина. - Х.: Право, 2009. - С. 7488. 19. Чеботарев Г. Н. Развитие конституционных основ местного самоуправления / Г. Н. Чеботарев. - Т.: ИМЭКС, 1995. - 240 с. 20. Чиркин В. Е. Государствоведение: ученик / В. Е. Чиркин. - М.: Юристъ, 1999. - 400 с. 21. Чиркин В. Е. Конституционное право в РФ: учебник / В. Е. Чиркин. - М.: Юристъ, 2001. - 600 с. 22. Шаповал В. Сутшсш характеристики мюцевого самоврядування / В. Шаповал // Право Украши. - 2002. - № 3. -
C. 51-57. 23. Railings C., Thrasher M. Local elections in Britain. - L.: Routledge, 1997. - 232 p.
МУНИЦИПАЛЬНАЯ ВЛАСТЬ В КОНТЕКСТЕ ИЗБИРАТЕЛЬНЫХ ПРАВ
ГРАЖДАН Новак А. Н.
В статье исследуются отдельные проблемы, связанные преимущественно с развитием человеческих представлений о муниципальной власти в историко-правовом контексте. Изучаются основные формы народовластия, которые существовали на протяжении человеческого развития на местном уровне. Рассматриваются различные типы избирательных систем в различных европейских странах. Выясняется вопрос о том, какая избирательная система является оптимальной на местных выборах для современной Украины.
Ключевые слова: избирательная система, местные выборы, пропорциональная система, мажоритарная система, смешанная система, муниципальные органы власти.
THE MUNICIPAL POWER IN THE ASPECT OF THE ELECTORAL RIGHTS
OF THE VOTERS Novak O. M.
This article examines some of the problems, connected mainly with the development of human ideas about the municipal authorities in the historical and legal context. Covers the basic form of democracy that have existed for human development at the local level. Discusses the
different types of electoral systems in different European countries. It turns out the question of what electoral system is optimal for the local elections for modern Ukraine.
Keywords: electoral system, local elections, the proportional system, a majoritarian system mixed system, the municipal authorities.
Hadiurnrn dopeda^ii 11.02.2014p.
