CC BY
13
УДК 363:611.018
Горальський Л.П., д. вет. н., професор, ® Горальська 1.Ю., здобувач, Дунаевська О.Ф., к. бюл. н., Назарчук Г.О., Сокульський 1.М., Дубич 1.М., Хоменко З.В., аспiранти
Житомирський нацюнальний агроеколог1чний утеерситет
МОРФОФУНКЦЮНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАН1В ТА ТКАНИН СТАТЕВОЗР1ЛИХ СОБАК
З'ясоеано законом1ршсть концентрацп та локал1зацп нуклетоеих кислот та бткге е органах статееозрыих собак на тканинному та клтинному ргенях, що егдображае р1еень функщональног актиеност1 оргашзму теарин е цыому та, егдпоегдно, окремого органу зокрема.
Ключовi слова: морфофункщональний стан, нуклетое1 кислоти, загальт бтки, собака.
Вступ
Одшею iз актуальних проблем сучасно! морфологи е комплексне вивчення будови та загальних закономiрностей морфофункщонального стану живих органiзмiв.
Показники морфофункщонально! характеристики органiв тварин мають не лише пiзнавальне значення, але е основою для клшчно! ветеринарно! медицини, а також для вивчення конституцп тварин у зоотехнп.
Пстолопчш методи дослiдження органiв у клшчно здорових тварин дають можливiсть встановити !х нормальну структуру та арх^ектошку.
Останнiми роками велика увага прид^еться морфометричним дослiдженням. Доведена висока ефектившсть морфометрично! оцiнки структурно-функцiонального стану оргашзму тварин на органному, тканинному та клтинному рiвнях [2, 3, 7].
Вагоме мшце серед морфологiчних методiв дослiдження займають гiстохiмiчнi методи, як можуть значно швидше, нiж пстолопчш, зафжсувати в тканинах i клпинах вiковi та функцiональнi змiни, що надзвичайно важливо для об'ективно! штерпретаци морфологiчних змiн, а також аналiзу вiдмiнностей нормальних мiкроструктур вiд патолопчно змiнених [4, 5, 8].
Тому, завданням наших дослщжень було з'ясувати пстоарх^ектошку та перебiг бшково-нуклешового обмiну в органах клiнiчно здорових тварин на клтинному та тканинному рiвнях.
Матер1али та методи
Дослiдження виконувалися на кафедрi анатомп i пстологи
Житомирського нацiонального агроекологiчного унiверситету. Об'ектом
дослщження були органи та тканини (тимус, лiмфатичнi вузли, селезiнка,
® Горальський Л.П., Горальська 1.Ю., Дунаевська О.Ф., Назарчук Г.О., Сокульський 1.М., Дубич 1.М., Хоменко З.В., 2008
40
печшка, легеш, серце, нирки, пщшлункова та щитоподiбна залози, спинний мозок та спинномозковi вузли) клмчно здорових безпородних статевозрших собак з живою масою вщ 18 до 32 кг. Матерiал фiксували в 12% розчинi нейтрального формал^ на розчинi Карнуа з подальшою заливкою в парафiн за схемою, запропонованою Г.1. Роскiним та Л.Б. Левшсоном [6]. Для вивчення морфологи кл^ин i тканини та проведення морфометричних дослщжень серiйнi зрiзи товщиною 10-12 мкм фарбували гематоксилшом та еозином та за Ван-Гiзоном. Нервову тканину дослiджували за допомогою нейрогiстологiчних методик [1]. Виявлення нуклешових кислот проводили за методом Ейнарсона, окреме виявлення ДНК та РНК - за методом Браше, "сумарних" бшюв - по Шустом, основних i кислих бшкових речовин - за Мжель-Кальво [4].
Статистичну обробку цифрових показникiв виконували з використанням стандартних програмних пакетiв "Microsoft Excel".
Результати дослщжень
Зовш селезтка вкрита капсулою, яка складаеться iз щiльноï волокнисто1 сполучно1 тканини, що вмiщуе чисельнi колагеновi й еластичш волокна. Мiж волокнами мiститься певна кшьюсть гладких м'язових клiтин. Найбшьше розвинута капсула у воротах органа.
Всередину органа вiд капсули вщходять трабекули. Кiлькiсть трабекул, якi безпосередньо вщходять вщ капсули, значно менша, нiж таких, якi мiстяться всередиш органа. Товщина ïx, зазвичай, не перевищуе товщину капсули. 1нколи трабекули, що вщходять з протилежних боюв капсули селезшки, з'еднуються мiж собою i утворюють сiтчастий каркас. У найбшьших за розмiром трабекулах виявляються трабекулярнi артерiï та вени.
Паренxiма селезiнки чiтко розмежована на бшу i червону пульпи. Бiла пульпа - це сукупшсть лiмфоïдноï тканини, яка розташована у селезiнцi дифузно або у виглядi лiмфатичниx вузлиюв. Дифузна лiмфоïдна тканина або периартериальш лiмфоïднi муфти представленi клiтинами лiмфоïдного ряду (лiмфоцити, лiмфобласти, ретикулярнi кл^ини, макрофаги). Вона, зазвичай, розташована навколо пульпарних артерiй.
Спiввiдношення червоно1' пульпи до биох' у собак дворiчного вiку склало
10,5:1.
У червонш пульпi, яка заповнюе простiр мiж лiмфатичними вузликами i трабекулами, виявляеться багато артерюл, капiлярiв, венозних синуЫв, зустрiчались майже всi клiтини кровк лiмфоцити, гранулоцити, моноцити, макрофаги та велика кшьюсть еритроциив.
При аналiзi гiстоxiмiчниx препаратiв селезiнки, зафарбованих за Ейнарсоном та Браше, встановлено, що бша пульпа селезшки забарвлюеться бшьш штенсивно, як свiдчення високого вмюту у нiй ДНК та РНК. Найменша концентрацiя нуклешових кислот спостер^алась в капсулi та трабекулах. Багато бшкових сполук виявляли в капсул^ трабекулах, стiнкаx кровоносних судин, дещо менше ïx в червонiй пульт селезшки та в лiмфатичниx вузликах.
При мжроскотчному дослiдженнi легень у собак встановлена ïx
41
нормальна структура та арх^ектошка. Строма побудована з пухко! сполучно! тканини. При фарбуванш пстопрепараив за Ван-Пзоном у нш виявляються колагеновi волокна, якi забарвлюються у червоний колiр. У полi зору мiкроскопа зустрiчаються альвеоли та бронхи рiзномаштно! форми i рiзно! величини (малi, середнi, великi).
При постановщ реакци на виявлення нукле!нових кислот за методом Ейнарсона штенсивно сприймають забарвлення у блакитнi кольори стшки бронхiв, менш iнтенсивно - стшки альвеол та помiрно - стшки кровоносних судин. Найбiльшим вмютом бiлкових речовин характеризуються епiтелiоцити бронхiв та пневмоцити альвеол, а також стшки внутршньоорганних судин.
Мiкроскопiчна будова нирок собак, головним чином, представлена нирковими тшьцями та звивистими i прямими нирковими канальцями. У юрковш речовинi розмiщенi звивистi канальцi i нирковi тшьця. У мозковiй речовиш мiстяться прямi канальцi, якi лежать паралельно. При фарбуваннi гiстопрепаратiв за Ван-Пзоном мiж звивистими канальцями та нирковими тшьцями виявляються колагеновi волокна.
При гiстохiмiчному дослiдженнi паренхiми нирок собак дослщних груп встановлено, що високий вмiст нукле!нових кислот спостер^аеться в ниркових тiльцях, середнiй - в ниркових канальцях. Мiсцями переважного розмщення бiлкових речовин у нирках е стшки внутршньоорганних судин, нирковi тшьця та нирковi канальцi. Методом Мжель-Кальво виявлено, що бiлки нирок мають кислий характер i забарвлюються у червоний, жовтий i зелений кольори. Найбшьшу концентрацiю бiлкових сполук спостерiгали в клiтинах епiтелiю звивистих ниркових канальцiв. В епiтелiоцитах прямих канальцiв бiлкiв менше.
Щитопод1бна залоза собак розмщена з обох боюв дорсально! поверхнi перших кiлець трахе!. Гiстологiчно вона мае фолiкулярну будову i побудована з паренхiми та сполучнотканинно! строми, яка утворена пухкою сполучною тканиною, де зустрiчаються судини мжроциркуляторного русла. Вiд сполучнотканинно! капсули, якою вкрита залоза, усередину органу вщходять перегородки, подiляючи паренхiму органу на частки.
Стшка фолiкулiв утворена ендокриноцитами (тироцитами), парафол^лярними клiтинами та базальною мембраною. Залежно вiд функщонального стану щитоподiбно! залози, форма тироциив рiзна - плоска, кубiчна або цилшдрична. Парафолiкулярнi клiтини розмiщенi поодиноко у стшщ мiж базальними полюсами тиреоциив i базальною мембраною. Вони також мютяться i в мiжфолiкулярнiй сполучнiй тканинi. Порожнина фолiкулiв заповнена коло!дом у виглядi гомогенно! маси. Кшьюсть коло!ду мае вiдношення до функщонування щитоподiбно! залози. Активнi кл^ини бувають кубiчно!, цилiндрично! форми, неактивш клiтини - пласкi, коло!д у них заповнюе всю внутршню порожнину фолiкула.
На пiдставi гiстохiмiчних препараив тдшлунковог залози собак з виявлення загального бiлку та нукле!нових кислот встановлено, що вмшт та розподш першого в стромi органу та другого в сполучнотканинних клiтинах нерiвномiрний. Так, найбiльша iнтенсивнiсть гiстохiмiчних реакцш на
42
виявлення РНК та загального бшку виражена в клпинах фiбробластичного ряду, дещо менша - в капсулi залози та сполучнотканинних волокнах.
Нерiвномiрний прояв гiстохiмiчних реакцiй в клiтинах шдшлунково1 залози обумовлено з ци^чною секреторною функщею панкреацитiв.
Концентрацiя РНК в цитоплазмi ациноцитiв помiрна, в свою чергу, рибонуклешова кислота в нiй локалiзуеться нерiвномiрно: в одних розподiляеться переважно по всш цитоплазмi ацинарно1 кл^ини, в окремих -парануклеарно, в шших - субнуклеарно в зош цитоплазми. Пiронiнофiльнiсть екзокринного вiддiлу шдшлунково1 залози собак обумовлена здатнiстю синтезувати бшок, про що свiдчать реакцп з виявлення загального бiлку. Панкреацити та протоки, зважаючи на штенсившсть реакци, мiстять бiльше бiлкових компонент, нiж оточуючi тканини.
Фарбування пстопрепараив спинного мозку та спинномозкоеих еузл1е собак за Исслем показало, що нейроплазма нервових клiтин спинного мозку та спинномозкових вузлiв, мiстить ч^ко вираженi глибки базофшьно1 речовини у виглядi дрiбноl або крупшшо1 зернистост^ як свiдчення чiткого розвитку у нервових кл^инах бiлоксинтезуючого апарату. У деяких нервових клiтинах базофiльна речовина локалiзуеться на перифери нейроплазми. Мюцями найбшьшо1 концентрацп нукле1нових кислот е оболонки спинного мозку (тверда, м'яка i паутинна), епендима центрального спинномозкового каналу та ара речовина. У спинномозкових вузлах найбшьший вмшт нуклешових кислот виявляеться в ядрах нейроциив та глiоцитiв, а також в !х ядерцях, якi забарвлюються бшьш iнтенсивно. В бiльшостi нейроцитiв основна маса РНК знаходиться в нейроплазмi та ядерщ нервово1 клiтини у виглядi пiронiнофiльних гранул рiзних форм та розмiрiв. Високим вмiстом РНК характеризуються глiальнi клiтини, якi заповнюють просир мiж нейроцитами. Мiсцями локалiзацil загальних бiлкiв у спинному мозку i спинномозкових вузлах е нервовi та глiальнi клiтини. У нейроцит бiлок розмiщений у ядрi та нейроплазма Найбiльша концентрацiя бiлкiв спостер^аеться в ядерцях, дещо менше вона в карюлем^ i дуже мало (майже вщсутня) у карiоплазмi. В нейроплазмi бiлок мiститься у виглядi великих або малих глибок, кшькють i розмiри яких залежать вщ типу нейронiв. Водночас iнколи зус^чаються окремi нервовi клiтини, у яких кшьюсть бiлкiв у нейроплазмi дещо менша i на препаратах вони дають слабку реакцiю.
Висновки
1. Мюцями найбшьшо1 концентрацп нукле1нових кислот вщповщних органiв клiнiчно здорових собак е: у селезшщ - клiтини лiмфатичних вузликiв, особливо !х мантшно1 зони; в легенях - стiнки бронхiв та кровоноснi судини; в нирках - нирковi тiльця; клiтини фiбробластичного ряду пщшлунково1 залози; оболонки спинного мозку, епендима спинномозкового каналу та ара речовина; в спинномозкових вузлах -ядра нейроциив та глюциив.
2. Найбшьшим вмютом бiлкових сполук характеризуються епiтелiоцити
43
6poHXiB та пневмоцити альвеол; H^KOBi тшьця та кл^ини ештелш
звивистих ниркових канальщв; панкреацити та протоки пщшлунково!
залози; нервовi клiтини та глiоцити спинного мозку та спинномозкових
вузлiв.
Лггература
1. Горальський Л.П. Основи пстолопчно! технiки i морфофункцiональнi методи дослщжень у нормi та при патологи / Горальський Л.П, Хомич В.Т., Кононський О.1.: Навчальний посiбник. - Житомир: "Полшся", 2005. - 288 с.
2. Григорьев В.С. Возрастные изменения тканевых структур и клеточного состава некоторых лимфатических узлов и вилочковой железы плодов и телят молочного периода: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. биол. наук / В.С. Григорьев. - Казань, 1973. - 20 с.
3. Морозова Е.В. Строение брыжеечных лимфатических узлов у плодов и потомства белых крыс при воздействии индометацина на систему мать-плод // Арх. анат., гист. и эмбр. - 1989. - Т. 96. - №3. - С. 48-55.
4. Кононский А.И. Гистохимия / Кононский А.И. - К.: Вища школа, 1976. - 280 с.
5. Пирс Э. Гистохимия / Пирс Э. - М.: Издат. иност. лит., 1962. - 962 с.
6. Роскин Г.И. Микроскопическая техника / Г.И. Роскин, Л.Б. Левинсон - М.: Изд. "Советская наука", 1957. - 467 с.
7. Сапин М.Р. Иммунная система человека / М.Р. Сапин, Л.Е. Этинген -М.: Медицина, 1996. - 304 с.
8. Immunomodulating tretment in advanced heart failure-effect of intravenous immunoglobulin / Gullestad L, Aass H, Andreassen AK et ctr // Tidsskr Nor Laegeforen. - 2001. - V. 121 (16). - P. 1902-1907.
Summary
Goralsky L.P., Goralska I.Y., Dunaevska O.F., Nazarchuk G.O., Sokulsky I.M., Dybuch I.M., Homenko Z.V.
THE MORPHOFUNCTIONAL CHARACTERISTIC OF ORGANS AND TISSUE OF PUBERTAL DOGS
It has been established the regularity of concentration and localization of nucleic acids and protein in the organs of pubertal dogs at the tissue and cellular levels. This is reflecting the level of functional activity of animal's organism as a whole and especially in each organ.
Стаття надшшла до редакцИ 6.08.2008
44
