CC BY
49
О.1. Амоша, €.€. Гарковенко
СВ1ТОВИЙ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОМПЛЕКС: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦП РОЗВИТКУ
Минулi десятирiччя
продемонстрували, що однieю з ключових запорук розвитку як сватово'' економiки в цшому, так i кожно'' кра'ни зокрема е стабiльне забезпечення енергоносiями. У ХХ1 ст. умови розвитку свггово! енергетики регламентуються обмеженiстю та вичерпанютю ресурсiв викопних видiв палива, перш за все нафти та природного газу, протирiччями мiж наявнiстю власних енергоносив кра'н i потребою в них, значним забрудненням навколишнього
середовища продуктами 'х згоряння, рiзким пiдвищенням попиту на енергоресурси, зумовленим зростанням населення планети. Синерпчна дiя комплексу цих факторiв обумовлюе сучаснi тенденцп загострення
енергетичних питань у життедiяльностi людства, кожно'1 окремо'' кра'ни. Через необхщнють забезпечення енергетичних потреб розвитку власно'' економiки найважливiшими чинниками реалiзащi iнтересiв держав свiту, 1'х политично! поведiнки, базою для економiчних i полiтичних союзiв i навiть джерелом мiжнародних конфлiктiв сьогоднi стали боротьба за володшня ресурсами, за право 'х транспортування та вплив на ринок енергоносив. При цьому до ще'' боротьби намагаються долучитися всi економжи свiту без винятку. Саме т
власно'1 життeдiяльностi, але й, можливо, шших кра'н. Ti ж кра'ни, що опиняються на задвiрках свгшвих енергетичних процесiв, потрапляють пiд загрозу втрати власно'1 енергетично'' незалежностi, яка, у свою чергу, е одним i3 синонiмiв нацюнально'' безпеки.
Рiзними iнституцiями
розробляються рiзноманiтнi оцiнки як геолопчних
запасiв паливно-енергетичних ресурсiв (ПЕР) у свт та перспектив ix видобутку, так i споживання енерги рiзними регiонами та секторами економжи. Отриманi оцiнки можуть вiдрiзнятися одна вщ одно''. Це обумовлено не тшьки використанням рГзно'1 фактолопчно'' бази й методiв пiдраxунку та прогнозу, не тшьки вибором рiзниx сценарпв розвитку, але й окремими полгтичними, економiчними та соцiальними факторами.
Прогнознi оцшки запасiв, видобутку та використання ПЕР щорiчно змiнюються (коригуються), але для прийняття рiшень на полiтичному, економiчному та соцiальному рiвняx важливо оперувати наявними
тенденцiями та можливими сценарiями розвитку, потенцiйними можливостями як видобутку, так i споживання конкретних видiв енергоносив.
Зараз понад 90% уае! енерги, що
) Амоша Олександр 1ванович - доктор економиних наук, професор, академж НАН Укра'ни, директор. 1нститут економгки промисловосп НАН Укра'ни, Донецьк. Гарковенко £вген Свгенович - кандидат техшчних наук, генеральний директор. Укрвуглеякiсть, Донецьк.
кра'ни, якГ здобувають переваги в нш, уже сьогоднГ отримують безперечнi 1можлив,остЬ9ХХШву не тГльки на розвиток
використовуеться людиною,
виробляеться за рахунок органiчного палива. На даний час його свГшвГ
розвщаш запаси оцшюються таким чином (млрд. т у. п.): вугшля - 727; нафта - 196; газ - 144; усього - 6300.
Запаси урану в земнш Kopi визначаються залежно вщ сoбiваpтoстi його видобутку та досягають 1 млрд. т при сoбiваpтoстi 500 дол. США за 1 кг (сьогодшшня екoнoмiчнo прийнятна його сoбiваpтiсть звичайно не перевищуе 80130 дол. США за 1 кг, що зменшуе пpийнятнi запаси урану у 200 pазiв) [1].
За прогнозами спещатслв Украшського центру екoнoмiчних i пoлiтичних дoслiджень iм. О. Розумкова при piвнях свiтoвoгo видобутку станом на 2002 р. свггових запаав вугiлля, природного газу та нафти вистачить вiдпoвiднo на 204, 61 та 41 рк.
Сьoгoднi вугшля е важливим фактором серед piзнoманiтних свггових енергоносив. Станом на початок 2005 р., за даними BP Statistical Review of World Energy (ВР), його свiтoвi запаси складали 0,9 трлн. т, з яких приблизно по 30% припадае на регюни Швшчно! Америки, Свропи-Сврази та Азiатськo-тихooке-анський регюн (АТР).
Станом на початок 2005 р. свгго-вi розвщаш запаси нафти складали 161,9 млрд. т i були сконцентроваш, головним чином, на Близькому Сходг П'ять близькосхщних краш володшть майже 2/3 глобальних запасiв: Саудiвська Аpавiя (22,1%), 1ран (11,1%), 1рак (9,7%), Кувейт (8,3%) та ОАЕ (8,2%). Поза межами Близького Сходу найбiльшi нафтoвi поклади мають Венесуела та Росшська Федеpацiя, на яю припадае 6,5 та 6,1% глобальних запаав нафти вiдпoвiднo. Значнi запаси цього виду ПЕР також сконцентроваш в таких крашах, як Казахстан (3,3% свгшвих запаав), ЛГвГя (3,3%) та ИгсрГя (3,0%).
Поклади природного газу складали 181,7 трлн. м . Першють за запасами даного виду ПЕР також належить
крашам Близького та Середнього Сходу, однак тут 1х частка е значно меншою, нiж щодо нафти (40,1%). Частка краш Захщно! Свропи, навпаки, е вищою та складае 35,2% загальних запаав газу. За ними йдуть Азiя та Африка, де поклади газу складають 8,7 та 7,9% вщповщно. Серед краш найбiльшi запаси природного газу (ПГ) мае РФ (30,5% свггових), краши Близького Сходу: 1ран (15,1%), Катар (14,2%), Саудiвська Аравiя (3,8%), ОАЕ (3,3%). До десятки краш iз найбшьшими покладами ПГ також входять США (2,8%), Н^я (2,9%), Алжир (2,5%), Венесуела (2,3%) та Австралiя (2,2%).
1з наведених даних можна зробити такий висновок: якщо близько 70% уах запасiв нафти та газу припадае на Близький Схщ та краши СНД, то кам'яне вугшля видобувають бшьш шж у 100 крашах, його запаси е географiчно найбiльш поширеними та рiвномiрно розподiленими.
У 2004 р. у свт було видобуто 5538,1 млн. т вугшля, 3867,9 млн. т нафти, 2691,6 млрд. м3 природного газу.
Пюля значного спаду виробництва вугшля у 1999 р. iз 2000 р. намгтилась тенденщя постшного зростання його видобутку. При цьому слщ зазначити, що саме для цього виду ПЕР характерш найбiльшi темпи приросту видобутку: у 2001 р. зростання становило 5,5%, а у 2004 р. - 6,8%.
Для нафти також тсля падшня видобутку у 1999 р. через свггову кризу було характерне деяке збшьшення видобутку у 2000 р. Однак уже у 20012002 рр. знову спостеркалось незначне його зменшення. Це можна пояснити двома головними факторами. Перший фактор - це низький рiвень розвитку свггово! економжи в цiлому й економжи iндустрiальних лiдерiв зокрема, часом навпъ наближений до стагнаци. Другим фактором були висою цiни на нафту, потiм цiновi коливання.
Попршенню ситуаци, безумовно, сприяли наслiдки терористичних актiв 11 вересня 2001 р. 1з 2002 р. обсяги видобутку нафти починають збiльшуватись (у 2004 р. темпи приросту видобутку дорiвнювали 4,5%).
Для природного газу впродовж останшх десяти рокiв була характерна тенденщя сталого зростання видобутку, що безпосередньо пов'язано з перевагами використання цього виду пального. Однак темпи приросту видобутку е не настшьки швидкими, як для попереднiх енергоносив: у 2004 р. вони склали 2,8%. Це можна пояснити досить високими цшами порiвняно, наприклад, iз вугiллям, а також намаганням краш, якi значною мiрою залежать вщ iмпортних поставок газу, диверсифiкувати споживання ПЕР за рахунок замщення газу вугшлям та розвитку НДЕ.
1600 1400 1200
млн . т н.е
Розглядаючи видобуток ПЕР у ре-гюнальному розрiзi, слiд вщзначити, що найбiльше вугiлля видобувають Азiя та Океанiя (53,3% свiтового видобутку), друге мюце, значно поступаючись першому, займають Свропа та Gвразiя
(21
Основна маса видобутого у
2004 р. вугшля припадае на першу десятку краш: Китай - 35,3% светового видобутку, США - 18,2, 1ндш - 7,3, Австралш - 6,6, Росш - 5,1, ПАР - 4,4, Имеччину - 3,8, Польщу - 2,9, 1ндонезш - 2,4, Казахстан - 1,6% [2].
Найшвидшими темпами
збшьшують видобуток вугшля краши Азп: за останнi п'ять роюв - на 63,1%, а також краши Швденно! Америки - на 49,5% (рис. 1).
600 ^ 400 200 0
П
и
□ Пшшчна Америка
□ Пшденна Америка
□ €вропа-€враз1я
□ Середнй Схщ
□ Африка
□ АТР
1999
2000
2001
2002
2003
2004
роки
Рис. 1. Динамгка видобутку вугглля врегюнальному розргзг у 1999-2004рр.
Динамiчне зростання обсяпв видобутку в зазначених регюнах, яке наочно продемонстровано на рис. 1, пов'язане насамперед iз рiзким зростанням потреб в енергоноаях молодих економж, що бурхливо розвиваються.
У розвинутих крашах енергетична полiтика сьогодш спрямовуеться на зменшення обсягiв видобутку та споживання вугшля як найбшьш проблемного з еколопчно! точки зору енергоноая.
Видобуток нафти в регюнальному розрiзi в найбiльших обсягах вщбува-еться на територii Середнього Сходу, Свропи та Свразй, Пiвнiчноi Америки. При цьому за останш п'ять роюв частка таких регiонiв, як €вропа-€вразiя та Африка, зросла у сукупному видобутку, тодi як уах iнших регiонiв зменшилась (рис. 2).
Збшьшення частки Gвропи-Gвразii сталося, головним чином, за рахунок суттевого зростання видобутку нафти в Росй (на 41,9% за п'ять роюв), Казахсташ
(на 71,4%) та Туркменюташ (на 40,3%). В нафти збшьшили свою частку у Африщ ж майже вс основш виробники свiтовому видобутку.
Рис. 2. Регюнальна структура видобутку нафти у 1999 та 2004 рр., %
За абсолютними обсягами найбшьше нафти видобувають у таких крашах, як Саудiвська Аравiя, Росiя, США, 1ран, Мексика, Китай, Венесуела, Норвепя та Канада. До десятки краш, якi найбiльше видобувають нафти, у 2000 р. входив також 1рак, однак через постшш воeннi дп на територи ще! держави видобуток тут скоротився на 21,7%.
Переважна частина видобутого природного газу у 2004 р. була сконцентрована в регюш €вропа-€вразiя - майже 40% свггового видобутку, ям забезпечувались переважно РФ (56% регюнального видобутку),
Великобриташею (9,2%), Норвегieю
1200
млн. т
400
ш
и
ш
(7,4%), Нiдерландами (6,7%), Узбекистаном та Туркменютаном (5,4 та 5,1%). Другим регюном за обсягами виробництва ПГ е Швшчна Америка (28,3% свiтового виробництва), майже 72% видобутого газу яко! припадае на США.
Ус регюни свiту за винятком Швшчно! Америки за останш п'ять рокiв збшьшили свш видобуток, особливо краши Середнього та Близького Сходу (на 44,4%), Латинсько! Америки (на 31,9%), Африки та Ази (бшьш нiж на 24%) (рис. 3).
□ Пшшчна Америка
□ Швденна Америка
□ €вропа-€враз1я
□ Середнш Сяд
□ Африка
ш
ш
И
□ АТР
1999 2000 2001 2002 2003 2004 р0КИ
Рис. 3. Видобуток ПГ у регюнальному розр1з1 у 1999-2004 рр.
0
Зменшення обсяпв видобутку в Швшчнш Америцi, яке демонструе рис. 3, можна пов'язати зi зменшенням запасiв Сполучених Штатiв. Темпи збшьшення видобутку Свропи та Свразп
значно вiдстають вiд iнших регюшв також через наближення до тку свого видобувного потенщалу та того часу, коли видобуток тде на спад. Це, звичайно ж, не стосуеться Роси, але тут
також не вщбуваеться с^мкого зростання видобутку через брак швестицш у розвщку нових родовищ.
Серед краш найбшьшими виробниками газу е Росiя, США, Канада, Великобриташя, 1ран, Алжир, Норвепя, Iндонезiя, Нiдерланди та Саудiвська Аравiя. Сьогоднi стрiмко наближаються до лiдерiв Туркменiстан та Узбекистан, збiльшивши свш видобуток iз 1999 р. бшьше нiж у 2,5 раза, на 7,5% вщповщно. Значного збiльшення видобутку за цей перюд домоглись i такi краши, як Нiгерiя - у 3,4 раза, Оман - у 3,2, Казахстан - у 2, Катар, Сгипет та Китай - майже у 2рази. Серед европейських краш помггно збшьшуе свш видобуток Норвепя - у 1,6 раза.
Зростання виробництва вах видiв ПЕР вщбуваеться, у першу чергу, через зростання потреб в енергоноаях уае! свггово! економiки. Сучаснi тенденцп збiльшення населення Землi та поступового пщвищення рiвня його життя безпосередньо вщбиваються на темпах зростання споживання ПЕР, незважаючи на технолопчне
вдосконалення виробничих сил людства, природоохоронну та енергозберiгаючу дiяльнiсть. Хоча два останш фактори змiнюють динамшу споживання ПЕР у напрямi 11 уповiльнення.
Аналiз показникiв, що
характеризують динамiку свiтового споживання енергетично1 сировини
останнiми роками, свщчить про стабiльне пiдвищення попиту на не1 в усьому свiтi та одночасно про випереджаючi темпи зростання споживання вугшля (за останнi п'ять роюв вони склали 31,7% при середньорiчному зростаннi на 5,7%). Темпи зростання споживання нафти та газу е бшьш стабiльними, але менш динамiчними: за 1999-2004 рр. споживання цих ПЕР зросло на 7,8% та 14,9% вщповщно до середньорiчного зростання на 1,5 та 2,8%.
Останшми роками у свгтовш структурi споживання первинних енергоносив не вщбувалось особливих змiн: у 2004 р. на частку нафти припадало 36,8%, вугшля - 27,2, газу -23,7%. Але при порiвняннi з цим сшввщношенням того, яке було столпгя тому, можна спостеркати велике збшьшення вкладу в споживання енергоносив нафти ^з 3,8%), газу ^з 1,4%) та суттеве падiння споживання вугшля 0з 94,4%).
Попри зростаючу занепокоенiсть глобальним потеплiнням, кислотними дощами та iншими проявами екологiчних негараздiв, вугiлля продовжуе широко використовуватись. Його найбшьшими споживачами е Азiя, Швшчна Америка та Свропа-Свразiя, що пояснюеться розташуванням тут найбiльших його ресурав. На цi три регiони припадае близько 95% усього споживання вугшля (табл. 1).
Таблиця 1. Регюнальна структура споживання енергоносив за гх видами в 2004р. *
Види енергоносив
Вугшля И афта Газ Усього
ммлн. т н.е. % у световому споживан ш ммлн. т н.е. % у световому споживан ш ммлн. т н.е. % у световому споживан ш ммлн. т н.е. % у световому споживан ш
Швшчна
Америка 603,8 21,7 1122,4 29,8 705,9 29,2 2784,4 27,2
Швденна 18,7 0,7 221,7 5,9 106,2 4,4 483,1 4,7
Америка
€вропа-€вразiя 537,2 19,4 957,3 25,4 997,7 41,2 2964,0 29,0
Cереднiй Cxiд 90,1 0,3 250,9 6,7 218,0 9,0 481,9 4,7
Африка 102,8 3,7 124,3 3,3 61,8 2,5 312,1 3,1
AТР 1506,6 54,2 1090,5 28,9 330,9 13,7 3198,8 31,3
Cвiт 2778,2 100 3767,1 100 2420,4 100 10224,4 100
Cкладено та розраховано за даними [2].
1з табл. 1 можна простежити значення вугшля для кожного окремого регюну: y стрyктyрi споживання Пiвнiчноï Америки та Свропи-Свразп його частка становить приблизно 20%. Бiльш важливим вугшля e для краш Африки та AТР, забезпечyючи 32,9 та 47,1% ïx споживання. Cьогоднi вщ цього джерела енерги серйозно залежать краши Центральноï Свропи та колишнього CFCF. В енергозабезпеченнi Польщi, Чехи та ^оваччини переважне мiсце належить саме вугшлю. У Болгари на ньому працюе вся
промисловiсть. Вугшля використовуеться для опалення бiльшостi осель у цих крашах, а також в Угорщинi. 73% енергетичних потреб китайсь^ економiки задовольняеться за рахунок вугшля, чверть якого витрачаеться на опалення житлових будинюв, призводячи
до серйозного забруднення повггря в мютах. Усупереч свгговш тенденцп збiльшення споживання вугшля переважна бшьшють розвинутих краш зменшуе його.
Нафта, як i рашше, продовжуе зберiгати провiднy роль в енергетичному баланс як свпу, так i переважноï бiльшостi регюшв (рис. 4).
Як видно з рис. 4, лише в Сврот-Сврази та кра1нах AТF нафта поступаеться шшим видам джерел енергп в стрyктyрi споживання, тодi як в шших регiонаx та у свт в цiломy ïï частка у споживаннi коливаеться вiд 36,8% (у свт) до 52% (на Cередньомy Cxодi). Згiдно з прогнозами BР у найближчi п'ять роюв цей енергоносiй буде забезпечувати до 40% светового споживання енергоресyрсiв.
Cвропа-Cвразiя Пiвденна Америка Пiвнiчна Америка
100
□ Вугшля
□ Нафта
□ Газ
□ Ядерна енергетика
□ Пдроенергетика
20
40
(50
80
100
Рис. 4. Структура споживання енергоносив порегюнах ceimy в 2004р., %
Попит на нафту формусться, головним чином, на трьох ринках: близько 30% 11 свпового споживання припадае на краши Швшчно!' Америки; понад 28% - АТР, понад 25% - Свропи; близько 15,9% - на шш1 краши (табл. 1). До п'ят1рки найбшьших споживач1в нафти серед краш можна вщнести США, Китай, Японш, Росш та Имеччину. Таким чином, найб1льш1 виробники нафти - краши Близького та Середнього Сходу - споживають чи не найменше нафти у свт.
Природний газ активно витюняе сьогодш вугшля в балансах споживання енергоносив краш свпу, особливо розвинутих. У крашах Евросоюзу та у Сполучених Штатах природний газ стабшьно займае другу позицш шсля нафти.
У споживанш ПГ переважне лщерство належить кра'шам Свропи-Сврази (41,2% свпового споживання). Високий р1вень споживання газу в таких крашах, як Росшська Федеращя (36,4% споживання регюну та 15% свпу), Узбекистан (4,4 та 1,8%), обумовлений наявнютю тут значних його запас1в, а вщповщно i високою часткою газу у загальному споживаннi ПЕР цих краш.
1нтенсифшащю споживання газу у крашах Свропи, звичайно ж, треба розглядати через призму еколопчних намагань цих кра1н, зменшення
споживання вугшля, прагнення зменшити свою залежнють вщ iмпортноi нафти, поступового виводу з експлуатацп АЕС та збшьшення використання природного газу на ТЕС.
За абсолютними обсягами споживання ПГ серед краш свпу майже 40% припадае на двк США (24%) та Росш (15%).
Зростання потреб в енергетичних ресурсах, диспропорци в розмщенш 1х природних запасiв, структурнi змiни у свповому споживаннi ПЕР закономiрно приводять до збшьшення ролi мiжнародноi торгiвлi енергоносями. Так, якщо в 1950 р. на свповий ринок надходило 28,8% мшерального палива, що видобуваеться з надр Земл^ у 1970 р. - до 35%, то на початку XXI ст. експорт мшерального палива становив не менше 50% його свпового видобутку [3].
Сьогодш приблизно 3/4 уах держав свпового сшвтовариства можна вщнести до групи краiн-неттоiмпортерiв енергП, якi з часом вимушеш покривати все бiльшу частину сво1х паливно-енергетич-них потреб за рахунок iмпорту. Стiйке функцiонування економiки краш СС, США, Япони багато в чому залежить вщ великомасштабних поставок енергоносив iз-за кордону.
Обсяги свпово! торгiвлi вугiллям протягом 1992-2001 рр. зростали з 403 до 625 млн. т [4]. Ушкальними е ii масштаби та розмаiтiсть. Найбiльшi виробники
вугшля не обов'язково е i найбшьшими його експортерами. В експортi твердого вугшля провщне мiсце належить Австралп. За нею iдуть Китай, ПАР, Iндонезiя та США. Одночасно найбiльшi виробники - Китай, США й Iндiя -iмпортують вугiлля, прагнучи одержати енергоресурс шшо! якостi та створити запас.
До основних iмпортерiв
енергетичного вугшля можна вщнести двi групи краш краши Захщно'1" та Схщно! Свропи, а також Тихоокеанського регюну. Розширення попиту на iмпортне вугшля европейськими крашами обумовлюеться скороченням власного видобутку внаслiдок високо! собiвартостi та неконкурентоспроможностi мiсцевого вугшля порiвняно з iмпортним (австралiйським, американським,
твденноафриканським), собiвартiсть видобутку якого вдвiчi нижча.
Основними представниками
другого ринку збуту енергетичного вугiлля е, у першу чергу, Япошя, на яку припадае майже половина попиту
1з табл. 2 можна побачити наявнють тенденци постiйного зростання свiтового експорту ПГ упродовж 2000-2004 рр., наслщком чого стало його збiльшення за цей перюд на 28%.
Тихоокеанського регюну, Тайвань, Республша Корея.
У 2004 р. на свгговий ринок нафти було поставлено 2380,7 млн. т. У регюнальному розрiзi в 2004 р. на краши Близького та Середнього Сходу припала найбшьша частка свiтового експорту нафти - 39%. Друге та трете мюця належать Захщнш Gвропi й Африщ вiдповiдно. За iмпортом нафти першють веде АТР, за ним - Захщна Свропа та Пiвнiчна Америка (без урахування Мексики).
Найбiльшими свiтовими
експортерами серед краш е Саудiвська Аравiя (39,4% свiтового експорту), Росiя (14,1%) та Норвепя (6,2%). Перелiк основних покупщв нафти очолюють США (25,2% свгшвого iмпорту), Япошя (9,9%) та Швденна Корея (7,6%) [5].
За даними ВР на свiтовий ринок трубопровщного газу в 2004 р. було поставлено 502,06 млрд. м3 або 73,8% усього газу, що видобуваеться у свт. Як змшювалися обсяги експорту цього енергоносiя впродовж останшх рокiв, можна простежити за табл. 2.
Найбiльша частка експорту припала на регюни Захiдноi, Схщно! Свропи та Пiвнiчноi Америки - разом 63,5%. Показовим е нарощення експорту Захщною Свропою на 43,5%, що сталося переважно через збшьшення експорту
Таблиця 2. Експорт природного газу в 2000-2004рр., млрд. м3*
Рк %
2000 2001 2002 2003 2004
Свгт 530,6 553,5 585,5 631,3 678,8 100,0
Швшчна Америка 108,5 117,8 122,2 116,4 123,5 18,2
Латинська Америка 10,5 13,9 16,0 23,3 29,7 4,4
Захщна Свропа 109,5 114,4 131,3 145,6 154,2 22,7
Схщна Свропа 131,7 130,6 130,4 139,3 153,6 22,6
Середнш Схщ 23,7 31,8 34,6 40,5 45,3 6,7
Африка 68,2 66,5 67,1 72,8 74,4 11,0
АТР 78,5 78,6 83,8 91,4 98,1 14,4
* Складено за даними [5].
основних европейських видобувачiв -Норвеги та Нiдерландiв - на 53,1 та 34,4% вщповщно. Великобританiя, яка ще у 2000 р. посiдала трете мюце в експорт газу се-
ред краш Свропейського континенту, у 2004 р. поступилася Имеччиш, значно зменшивши свiй експорт на 34,7% Ï3 2000 р. Це можна пояснити досить значним падшням власного видобутку газу (на 11,5%) з одночасним шдвищенням споживання, що викликало навпъ появу його дефiциту.
Основними кра'нами-експортерами трубопровiдного газу сьогоднi е Роая (29,6% свiтового експорту), Канада (20,3%), Норвепя (14,9%), Нiдерланди (9,8%) та Алжир (7,0%). Найбшьш суттевi закупiвлi трубопровiдного газу в 2004 р. були здшснеш Сполученими Штатами (20,3%), Нiмеччиною (18,3%), Iталiею (12,2%), Франщею (7,4%) та Туреччиною (3,6%).
О^м трубопровiдного газу, на свiтовi газовi ринки постачаеться i скраплений природний газ (СПГ), частка якого в загальному його експорт становить 26,2%. Тут головними експортерами е Iндонезiя, Малайзiя, Алжир, Катар, Тршщад i Тобаго, на яю припадае бiльше 70% свпово'' торгiвлi СПГ, а iмпортерами - Япошя, Пiвденна Корея, США, Iспанiя, Тайвань, на яю припадае 85,4% свпового iмпорту СПГ.
Сьогоднi свiтовi нафтогазовi ринки характеризуються формуванням двох пулiв кра'н, до яких увшшли Росiя, краши ОРЕС, Норвепя, Канада та Мексика як основш постачальники i краши АТР (головним чином, Япошя, Швденна Корея, Китай), США та краши Захщно'' Свропи як основш споживачi енергоносив.
Для краï'н-iмпортерiв ПЕР характерним е збшьшення стурбованосп зростаючою залежнiстю вiд окремих постачальниюв. Саме на розв'язання ще''
проблеми спрямована основна вимога ресурсно'' полiтики кра'н СС, яка полягае в диверсифжацп джерел постачання ПЕР таким чином, аби частка одного джерела не перевищувала 30% сумарних поставок. Для забезпечення себе адекватною кшькютю енергоносив за мЫмальними цшами, створення конкурентного середовища,
стимулювання регюнального видобутку ПГ останнiми роками економiчна й енергетична полiтика кра'н регюну спрямована, зокрема, на забезпечення доступу на енергетичний ринок можливо бшьшо'' кiлькостi суб'ектiв шляхом знищення всiх внутрiшнiх бар'ерiв.
До основних стратепчних напрямiв ресурсно'' полiтики Свропи щодо зниження залежностi вiд iмпорту нафти та газу належать також розвиток наукоемних галузей промисловосп й виробництв; структурна перебудова ПЕР з урахуванням можливостей економп вуглеводшв
i забезпечення охорони навколишнього середовища; зниження технологiчних утрат на вах стадiях видобутку, транспортування та використання нафти й га-
зу; нарощування власного виробництва (особливо морського видобутку, у тому числi розробки низькодебпних та дрiбних родовищ); пiдвищення рiвня енергоефективностi технiки й технологiй, а також масових товарiв виробничого та побутового призначення. Для зниження собiвартостi газоподiбних вуглеводнiв застосовуеться промислова утилiзацiя супутнього нафтового газу, а також вилучення iз природного газу рiзних компонентiв, що дозволяе ютотно полiпшити економiчнi характеристики проектiв iз видобутку вуглеводнево'' сировини. Крiм того, постшно й iнтенсивно вдосконалюеться бурове й експлуатацшне устаткування, технологи та схеми транспортування продукци,
стимулюються шноваци у створеннi бiльш ефективно'1' технiки й технологiй [6]. Низью темпи розвiданих запасiв Пiвнiчного моря, а також важю умови видобутку на менш продуктивних родовищах або родовищах, що вичерпуються, багато в чому спонукають европейськi краши до перемiщення дшово!' активностi з освоення морських нафтогазових родовищ до краш, що розвиваються.
Великi перспективи европейсью краши сьогоднi пов'язують iз Каспшським регiоном, важливiсть якого обумовлена змщенням нафтовидобувних регiонiв Роси до важкодоступних регюшв пiвночi та сходу (^мано-Печора, Схiдний Сибiр, Пiвнiч Захiдного Сибiру, о. Сахалiн та iн.). Тому, попри наявнють значних запасiв нафти в Роси, 1х територiальне розмщення в районах, де не юнуе розвинено'1 iнфраструктури, не дозволяе сподiватись на швидкий темп приросту видобутку нафти.
Натомiсть, у територiальному вiдношеннi Каспiйський регiон е ближчим до Свропи та вже мае вщносно розвинуту iнфраструктуру. Важливють цього регiону для Свропи полягае, у першу чергу, у можливосп залучити ще одне джерело нафти та газу ^ таким чином, надалi розвивати диверсифiкацiю поставок цих енергоносив.
Ще сiм рокiв тому Каспшський регiон був проголошений «зоною нащональних штереав» США. Саме вони сьогодш роблять основнi швестицп в розвщку та розробку родовищ нафти та газу Кастю. Найбiльш привабливими для iнвесторiв е Казахстан та Азербайджан через створення урядами цих краш реальних умов для найбшьш швидкого залучення iноземного катталу.
Однак тут слiд вiдзначити защкавленють Сполучених Штатiв бiльше не в штенсифшацп розвитку нафтогазово'1 галузi Каспшських краш, а
в установленнi контролю над каспшськими ресурсами та певнш консерваци родовищ регiону.
Незважаючи на загальну привабливiсть порiвняно з iншими видобувними регiонами, швестици в Каспiй е економiчно й полгтично ризикованими через непiдтвердженiсть вiрогiдних запасiв i рентабельностi 1'х розробки, рiзкi коливання цiн на нафту й газ на световому ринку,
неврегульованють правового статусу Каспiйського моря, вплив геополгтичних iнтересiв великих свгшвих держав на полiтику в регюш тощо [1].
Найактуальнiшою проблемою Кастю сьогодт е брак достатнiх потужностей нафто- та газопроводiв. Старi магютрал^ побудованi за радянських часiв, е неспроможними перекачувати заплановат
прикаспiйськими крашами обсяги. Надзвичайно невигiдною для
Каспшських краш е залежтсть вiд транзитноi Росй: транспортування каспiйських енергоносiiв територiею цiеi краiни обмежуеться квотами, яю е у 3-4 рази нижчими за експортт можливостi краiн регюну. Сьогоднi основнi зусилля РФ - «Газпрому» як гаранта стабшьних експортних постачань до краш СС спрямоват на активне «збирання» пострадянськоi нафтогазовоi системи, що надасть йому змогу побудувати единий видобувно-транзитний ланцюг та вщсшти Свропу вщ альтернативного газопостачання з Туркменiстану та Казахстану.
Не маючи самостшного доступу до тре^х ринкiв, Туркменiстан, Казахстан та Узбекистан у такш ситуацп були вимушенi протягом 2002-2003 рр. тти на пiдписання з Роаею довгострокових угод щодо продажу 1й фактично всiх сво'х експортних обсяпв газу. Тобто замiсть «газового ОРЕС», як передбачалося, утворена росiйська монополiя з
реекспорту середньоазiатського газу, яка в майбутньому може призвести й до монополiзащi европейського газового ринку.
Ще одшею тенденцiею, притаманною сучаснiй енергетицi, е значне посилення боротьби головних гравщв нафтогазових ринюв навiть не стшьки за енергоресурси, скiльки за газо-та нафтотранспортнi активи -мапстральш трубопроводи, особливо тi, що здшснюють транзит газу до захiдноевропейських споживачiв. Дуже часто саме трубопровiдний транспорт, ураховуючи масштаби трубопровiдних систем, використовуеться як мехашзм забезпечення залежностi. Недарма ще Дж. Рокфеллер говорив: «Той, хто контролюе транспорт нафти, той контролюе i видобуток i переробку» [7].
Саме тому ВАТ «Газпром» i досi не вщкидае намiрiв отримати контроль над укра'нською ГТС, через яку на европейський ринок постачаеться переважна частина обсяпв експортного росшського газу, водночас значно активiзувавши реалiзацiю проектiв будiвництва прямих газопроводiв до Свропи на твденному та швшчному напрямках в обхiд Укра'ни. До таких газопроводiв можна вiднести вже побудований «Голубий потк», який проходить по дну Чорного моря, та Ямал-Свропа. Нещодавно, а саме 09.12.2005 р., було зварено перший стик росшсько'' сухопутно'' дiлянки майбутнього Швшчно-Свропейського газопроводу.
Пiсля розпаду СРСР до кола ключових учасникiв газового ринку, ям суперничають за вплив та просування сво'х iнтересiв у крашах СНД
(насамперед, у Прикаспшських крашах), увiйшла Туреччина. Ця кра'на мае дуже великi амбщп щодо бачення свое'' ролi в Сврази як держави-моста, що поеднуе Захiд i Схiд за активного ствробггництва з Росiею. Туреччина е безпосередшм конкурентом Укра'ни, а тому постшно намагаеться зменшити значущiсть останньо'' як держави-транзитера. За значно'' пiдтримки Сполучених Шта^в вона сьогоднi розглядаеться як основна сполучна ланка у транзит каспшських та iранських енергоносив до краш Свропи та США, шдтвердженням чого е тдписання угоди щодо будiвництва нового газопроводу «Баку-Тбiлiсi-Джейхан», головного конкурента недобудованого до Польщi укра'нського «Одеса-Броди».
Таким чином, сьогодшшнш стан паливно-енергетичного ринку
характеризуеться пануванням суворо'' конкурентно'' боротьби серед уах його учасникiв без винятку, яка дуже часто виршуеться на користь не економки, а саме полгтики за правилом «перемагае сильшший».
О^м особливостей розвитку та функцiонування паливних ринюв, уважаемо за доцiльне розглянути та проаналiзувати також загальнi засади становлення свгшво" електроенергетики.
За даними ВР Statistical Review, у 2004 р. у свт було вироблено 17452 млрд. кВт/од., що на 35,8% бшьше порiвняно з 1994 р. Динамка виробництва електроенергп
характеризувалась упродовж останшх десяти роюв сталим зростанням, що вщповщае тенденци збшьшення попиту на не'' (рис. 5).
ТВт/г
20000
15000
10000
5000
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000
2001
2002 2003 2004 роки
0
Рис. 5. Динамта свтового виробництва електроенерги
У географiчному розрiзi найбшьше електроенерги у 2004 р. виробляли краши АТР (31,5%), Свропи-Свразп (28,7%) та Швшчно'1 Америки (28,2%). Частка шших регюшв у свiтовому виробницт електроенерги е незначною. Серед краш майже 67% свiтового виробництва електроенерги припадае на 10: США, Китай, Японш, Росш, Iндiю,
16
15
Имеччину, Францiю, Канаду,
Великобританiю та Бразилш.
Електроенергiя генеруеться
здебiльшого за рахунок невщновлюваних джерел - вугшля, нафти, природного газу, на яю припадае 64% 11 виробництва (рис. 6). Перелiченi види палива е основою роботи теплоенергетики, яка за виробництвом електроенерги в свт переважае.
□ Вугiлля
□ Нафта
□ Пдроенергетика
□ Газ
□ Ядерна
□ 1ншл
19
10
Рис. 6. Свтове виробництво електроенерги за джерелами енерги, % [5]
Сдиним вщновлюваним джерелом енерги е пдроенергетика. У загальному споживанш енергоносив 11 частка становить 6,2% (у 2004 р.). Для деяких регiонiв вона мае особливе значення: у крашах Латинсько'1 Америки 11 частка у споживанш енерги становить 27,3%. 3а потужнютю (бшьш за 5 млн. кВт) i кiлькiстю гiдроелектростанцiй першють належить Бразили, США та Венесуел1 У Роси споруджено кiлька каскадiв ГЕС, де дiють станци потужнютю до 6,4 млн. кВт. У Кита'! будуеться найбшьша у свт ГЕС "Три ущелини" на рiчцi Янцзi потужнiстю 17,7 млн. кВт [9]. За
обсягами споживання електроенерги, вироблено1 гщроелектростанщями,
першiсть належить таким крашам, як Канада, Китай, Бразилiя, США та Норвегiя. На щ краши разом припадае майже половина свггового споживання пдроенерги у 2004 р. Основною тенденщею, характерною для гщроенергетики, е зменшення 11 частки у виробницт електроенерги в зв'язку з тим, що потенцiал пдроенерги в багатьох кра1нах е практично вичерпаним.
Особливу увагу слщ придiлити такому джерелу надходження енерги, як атомна енергетика, яка е важливою
1
складовою светового виробництва електроенергхх'.
На початку 2005 р. на АЕС 37 краш свпу експлуатувалися 440 ядерних установок загальною потужнютю понад 366 тис. МВт; ще 24 енергоблоки знаходилися на стадхх' будiвництва. Останшми роками у свт було збудовано та введено в експлуатащю тшьки кiлька нових одиниць ядерно!' потужносп, та х'х кГлькГсть була особливо низькою в кра'х'нах Свропи й ПГвшчно'х' Америки, що входять до складу ОЕСР. 1з початку 2003 р. до середини 2005 р. кшькють потужностей, що експлуатуються, зросла в КанадГ на 2062 МВт (3 енергоблоки), у Швденнш Коре! - на 1950 (2), у Росхх' - на 950 (1) i в Укра'х'ш - на 1961 МВт (2). Це можна пояснити гарним техшчним оснащенням й економiчною
конкурентоспроможнiстю гснуючих атомних станцш, що дозволяе здiйснювати х'х ефективну експлуатацiю. Тому багато власниюв та операторiв атомних станцiй реалiзують програми з подовження строку експлуатацхх', полiтика управлiння яким у багатьох кра'х'нах дозволила значно з6Гльшити ядерну потужнють без будiвництва нових АЕС [10].
Ядерна енергетика сьогодш задовольняе близько 6% свпових потреб в енергоноаях та 16% - в електричнш енергхх' (рис. 6). Значення ядерно'х енергетики
для окремих кра'х'н можна зрозумпи з таких даних: частка атомно'х енергетики у споживаннi електроенергхх у Францхх' в 2004 р. становила 38,6%, у ЛитвГ - 37,8, у Швецхх' - 35,7, у Болгархх' - 20,1, у Фшляндп - 19,2, у ПГвденнш Коре'х' -13,6, в Японхх' - 12,6, у Нiмеччинi -11,4%. НайбГльшими свГтовими споживачами атомно'х енерги сьогодш е США (30,1% свпового споживання), Франщя (16,2%), Япошя (10,4%), Роая (5,2%), Швденна Корея (4,7%).
Проте лише кiлька кра'х'н свпу володшть одночасно всiма складовими, необхщними для забезпечення ядерно-паливного циклу (ЯИЦ). У повному о6сязГ закритий (повний) ЯПЦ реалiзований фактично лише в однш кра'х'ш - Росхх, яка посiдае лГдируючГ позици у свГтовому виро6ництвГ ядерно'х енерги та устаткування для АЕС, зокрема вона належить до п'ятрки постачальниюв енергетичних реакторiв, на росГйському ядерному шливГ працюють 17% свГтового парку енергоблоюв (близько 70 од.). 1ншГ кра'х'ни, що мають ядерну енергетику, окремi стадП' ЯПЦ здГйснюють Гз використанням зарубГжних потужностей. Так, Велика Бриташя, США та ФранцГя здГйснюють закушвлю природного урану; БельгГя, 1спашя, НГмеччина, ШвецГя, ЯпонГя, крГм природного урану, купують послуги з його конверсхх та збагачення [8].
Подхх, що вщбулися за останню чверть столГття в ядернш енергетицГ, певним чином зшсували репутацГю атомних електростанцГй, викликавши серед громадськосп чимало питань Гз приводу х'х юнування як таких. АварГя у США у 1979 р. на АЕС Three Mile Island призвела до того, що з того часу не збудувалось жодного атомного блоку (лише недавно зайшла мова про поновлення будГвництва). 1стотно погГршила ситуащю i катастрофа на ЧорнобильськГй станцхх. У 2002 р. були виявлеш факти приховування ГнформацГ'х щодо несправностей на АЕС найбГльшо'х приватно' японсько'х' компанхх' Tokio Electric Power, що стало причиною ршення про закриття 17 ядерних реакторГв [11].
Однак останшми роками спостерГгаються виразнГ тенденци переходу до нового етапу розвитку свпово'х атомно'х електроенергетики. ТакГ тенденци вже отримали назву "ядерного
pенесансy". Завдяки наyкoвo-
технoлoгiчнoмy пpoгpесy сьoгoднi атoмнi станци пoчали всеpйoз poзглядатися як pентабельне, кoнкypентoспpoмoжне i, щo oсoбливo важливo, екoлoгiчнo чисте джеpелo виpoбництва електpoенеpгiï. Саме аваpiï стали пoтyжним пoштoвхoм для iнтенсивних дoслiджень y сфеpi безпеки ядеpних yстанoвoк як на нацioнальнoмy, так i на мiжнаpoднoмy piвнях. Сьoгoднi не пiдлягаe сyмнiвy, щo poзвитoк ядеpнoï енеpгетики мoжливий виняткoвo за yмoви надiйнoгo забезпечення ядеpнoï та pадiацiйнoï безпеки.
Biднoвлюванi джеpела енеpгiï (B,p) poзглядаються як найбiльш екoлoгiчнo «чиста» альтеpнатива poзвиткy електpoенеpгетики, пoбyдoванoï на викopистаннi тpадицiйних видiв сиpoвини, пеpспективне джеpелo зниження залежнoстi ^ат вiд iмпopтy невiднoвлюваних ПЕР. Нафтoва кpиза 1973 p., щo наoчнo пpoдемoнстpyвала загpoзи й виклики хиткoгo «нафтoвoгo свпу» 70-х poкiв, стала вагoмим пoштoвхoм для ^ат Захoдy в пpийняттi piшень щoдo poзвиткy вiднoвлюванoï енеpгетики. 1з тoгo часy саме цьoмy напpямy poзвиткy джеpел майбyтньoгo свiтoвoгo енеpгoзабезпечення
пpидiляeться oсoбливo велика yвага. Свiдченням цьoгo e сyттeве зpoстання iнвестицiй y вiднoвлюванy енеpгетикy, яю, як зазначаe Мiжнаpoдне енеpгетичне агентствo, станoвлять yже чвеpть yсiх свггових iнвестицiй в енеpгетичний сектop. У 2003 p. y вiднoвлюванy енеpгетикy бyлo iнвестoванo 22 млpд. дoл. США, y 2005 p. - 30 млpд.дoл. Сьoгoднi вiднoвлювана енеpгетика e пpедметoм oсoбливoï yваги з 6o^ не лише нафтoвих пганпв, таких, як British Petroleum i Shell, а й кoмпанiй, кoтpi не мають пpямoгo вiднoшення дo енеpгетичнoï сфеpи, напpиклад, Toshiba, General Electric, Mitsubishi. Фактичнo, це
e свщченням визнання як
iнвестицiйнo вигiднoï та пеpспективнoï галyзi. У 2003 p. швестици y poзпoдiлилися таким чинoм: 38% -вiтpoенеpгетика; 21 - гаpяче вoдoпoстачання за pахyнoк енеpгiï Сoнця; 24 - фoтoелектpика; pешта 17% -малi ГЕС, бioмаса та геoтеpмальна енеpгетика [12].
Останнiми poками спoстеpiгаeться тенденцiя бiльш жвавoгo зpoстання викopистання «нетpадицiйних» джеpел енеpгiï пopiвнянo з тепго- та атoмнoю енеpгieю. Так, piвень зpoстання викopистання геoтеpмальнoï енеpгiï щopoкy станoвив y сеpедньoмy 8,8%, енеpгiï пpипливiв i мopських хвиль - 8,4, сoнячнoï енеpгiï - 32,6%. Pекopдсменoм виявилась вiтpoенеpгетика - 52,1% [1]. ^^и це частка пoкpиття енеpгетичних пoтpеб за pахyнoк вiднoвлюваних джеpел енеpгiï (не вpахoвyючи гiдpoенеpгетики) пoки щo e невелишю - не бiльше 3% свiтoвoгo виpoбництва електpoенеpгiï. Сеpед oснoвних ^ичин такoï ситуацп мoжна назвати вишю пoчаткoвi iнвестицiйнi витpати на poзвитoк технoлoгiй i пoки щo вiднoснo невеликy кoнкypентoспpoмoжнiсть пopiвнянo з юнуючими енеpгoтехнoлoгiями, щo poзвивалися десятилггтями.
Пiдсyмoвyючи сказане вище, зазначимo, щo для свiтoвoï енеpгетики пoчаткy ХХ1 ст. хаpактеpним e випеpеджаюче мoжливoстi видoбyткy та екoнoмiï збiльшення пoтpеб в енеpгoнoсiях екoнoмiк кpаïн свггу, а oсoбливo тих, якi не вхoдять дo складу ОЕСР. Невiдпoвiднiсть pегioнiв poзмiщення запасiв викoпних видiв ПЕР, мiсць 'х oснoвнoгo видoбyткy та pегioнiв найбiльшoгo спoживання викликають в цих yмoвах сyттeве зpoстання мiжнаpoднoï тopгiвлi енеpгieю, яка e oснoвним чинникoм як пoсилення мoгyтнoстi та впливoвoстi oкpемoï гpyпи ^аш (експopтеpiв), так i пoглиблення
залежносп вщ цих краш тих, яю е iмпортерами. У свою чергу, останш вживають
заходи щодо зменшення можливостей впливу на них iззовнi шляхом розгортання жорстко'' боротьби з першими за право контролювати шляхи транспортування вщповщних
енергоносив, а також шляхом змши структури сво'х баланав споживання на користь власних джерел, таких, як вугГлля та атомна енергетика, та за рахунок розробки сучасшших еколопчно чистГших та безпечшших технологiй 'х використання, штенсифшацп пошуку 6Гльш ефективних технологiй
використання альтернативних джерел енерги, тощо.
Л1тература
1. Енергетичнi ресурси та потоки / За ред. А.К. Шидловського. - К.: УЕЗ,
2003. - С. 410.
2. BP Statistical Review of World Energy // www.bp.com. - 2005.
3. Клавдиенко В.П. Мировая торговля энергоносителями // Энергия: экономика, техника, экология. - 2003. -№7. - С. 2-8.
4. Вугшьна промисловють Украши // Аналгтична доповщь Центру Розумкова. Нащональна безпека i оборона. - 2003. - №8. - С. 2-37.
5. OPEC Annual Statistical Bulletin
2004. - www.opec.org.
6. Сергеев П. Тенденции и проблемы мирового газообеспечения // МЭ и МО. - 2004. - №8. - С. 82-90.
7. Гонта И. Нам сказали: газ - это раз. Нефть будет - два?.. // Зеркало Недели. - 2005. - №50. - www.zn.kiev.ua.
8. Ядерна енергетика Украши: проблеми безпеки i розвитку // Аналгтична доповщь Центру Розумкова. Нащональна безпека i оборона. - 2005. -№6. - С. 2-30.
9. Розмщення продуктивних сил i регюнальна економжа: Пщручник / За ред. В.В. Ковалевського. - К.: Знання, 2004. - 350 с
10. Ватаги М. Атомная энергетика сегодня и завтра // Энергетическая политика Украины. - 2005. - №6. -www.epu.kiev.ua.
11. Дуброва И. Развитие АЭС: мнения разделились // Энергетическая политика Украины. - 2005. - №9. -www.epu.kiev.ua.
12. Костерин В. Возобновляемая энергетика как лекарство от «газовой недостаточности» // Зеркало недели. -2006. - №6. - www.zn.kiev.ua.
