CC BY
30
При переходе на идею разумного метода развития следует выработать перспективные векторы и парадигму управления общественными системами. Это должен быть новый этап эволюции нашей цивилизации. Необходимы также новые идеология, культура, стиль мышления, а, следовательно, новая наука и широкое управленческое образование.
К сожалению, далеко не все поддерживают разумную идею развития мировой цивилизации. Мировое сообщество можно разделить на три группы. Одни ради получения сверхприбыли готовы губить не только природу, все живое на Земле, но и людей. Другие пассивно, равнодушно смиряются с надвигающейся катастрофой. И только третья группа, к которым относятся ученые и гуманитарная прослойка людей, пытаются, но безуспешно, спасти гибнущую цивилизацию.
О новой идее развития мира уже давно говорят ученые, политики и руководители стран мира. Так, серьезное определение движущих сил человечества дала Международная конференция глав правительств 130 государств в Рио-де-Жанейро еще в 1992 г. На конференции было признано, что западная модель развития исчерпала себя, что безудержная погоня за прибылью неизбежно приводит к такому обострению противоречий с природой и в обществе, которое создает реальную угрозу самому существованию жизни на Земле. Безудержное потребительство уже не может рассматриваться в качестве основной движущей силы прогресса, нужна новая идея развития человечества.
Кризис 2008 года «заставил» серьезно говорить о новой идее развития мира не только ученых, но и руководителей крупнейших стран мира, таких, как канцлер Германии А. Меркель, президенты Франции Н. Саркози, России Д. Медведев и др.
Вывод
Новая идея развития мира должна быть создана коллективным творчеством институтов, ученых, руководителей государств, партий с дальнейшим широким обсуждением с народными массами и, только после этого, ее можно будет внедрять в практику.
Список использованных источников
1. Волошин В. С. Финансово-экономический кризис в Украине: пути выхода / В.С. Волошин, Н.Г. Белопольский. — Мариуполь: Издательство «Рената», 2009. — 60 с.
2. Белопольский Н.Г. Внутренние резервы для спасения Украины / Н.Г. Белопольский // Теоретичш та практичш аспекти економiки та штелектуально! власностк зб. наук. пр. — Марiуполь: ПДТУ, 2014. — Вип. 1(10), т. 1. — С. 12-19.
3. Геец В.М. Проблемы развития экономики Украины / В.М. Геец // Зеркало недели. — 2009. — Февраль (№8).
4. Белопольский Н.Г. Энвироника — наука будущего развития человечества: монография / Н.Г. Бело-польский; НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти. — 3-е изд., прераб. и доп. — Донецк, 2007. — 436 с.
П. О. Баншков
астрант
1нститут економки npoMuaaoeocmi НАН Украти, м. Кшв
М1ЖДИСЦИПЛ1НАРНА СУТШСТЪ, ЗНАЧЕННЯ, ВИДИ I ОСОБЛИВОСТ1 СОЦ1АЛЬНИХ РЕСУРС1В ПЩПРИвМСТВА
Актуальшсть. Правомiрнiсть i важливють сощаль-ного напряму в економщ доводити не потрiбно. Од-нак, попри начебто загальну тдтримку, у практищ дЬ яльноси вггчизняних тдприемств сощальш ресурси найчастше залишаються недоощненими, а вщпо-вщно, i не задiяними повною мiрою. Це обумовлено, серед шшого, i недостатшм науковим обГрунтуванням як само! категорп «сощальш ресурси пщприемства», так i науково-практичних метсдав економiчного ощ-нювання !х i професшного управлшня ними.
Метою ще! статп е уточнення поняття «сощальш ресурси пщприемства», визначення його взаемо-зв'язку з поняттям «сощальний каттал», щентифжа-щя видiв i особливостей сощальних ресурсiв пщпри-емства для створення основи !х оцiнювання i управлшня ними.
Виклад результатiв дослщження. Огляд вгтчизня-но! i заруб1жно! науково! лiтератури показав, що юнуе багато визначень поняття «сощальш ресурси». Для ро-зумiння сутноси цього поняття варто !х проаналiзу-вати (див. таблицю).
Iдентифiкувавши в кожному визначеннi ключове слово i конкретизувавши мету в межах поняття ми
сформували таке узагальнене визначення дослщжува-ного поняття: Соцiальнi ресурси — це сукупшсть осо-бистiсних характеристик i цiннiсних орiентацiй людей, за допомогою яких вiдбуваеться взаемодiя, що поши-рюеться на усi ситуацп, пов'язанi з людськими вщно-синами, i дае можливiсть впливати на iнших суб'ектiв та зовнiшнi процеси. Важливо зауважити, що вказанi характеристики та щнноси «працюють» у соцiумi не-залежно вiд того, чи вони ощнеш, чи усвiдомлюеться !х використання, чи е вони лiквiдними та iдентифiко-ваними.
Поняття «соцiальнi ресурси пщприемства» дещо вужче. Ми розглядаемо його як сукупшсть оргашза-цшних характеристик пiдприемства та особистiсних рис i цiннiсних орiентацiй його працiвникiв, за допомогою яких вщбуваеться взаемодiя м1ж ними та пра-цiвниками iнших органiзацiй, що дае можливють впливати на iнших суб'екив та зовнiшнi процеси для досягнення щлей органiзацii.
Як зазначае Марк Доненфельд [12] концепт сощальних ресуретв з'явився через розумшня того, що вс iнституцii, асоцiацii, сощальш агентства, мають визна-ченi спшьш характеристики. Згодом з'явився концепт
сощального катталу, який в результат подальших до-слщжень був фактично об'еднаний з концептом сощ-альних ресурав i поняття соцiaльнi ресурси та соща-льний каттал почали ототожнюватися. Це спри-чинило зростання iнтересу до дослщження ще! тематики.
Професор М.А. Шабанова зазначае, що ресурси дуже часто ототожнюють з капiтапом. Проте капiтапом той чи iнший ресурс стае в тому випадку, коли вш конвертуеться (трансформуеться) в економiчну вигоду чи iншi значимi ресурси компанп [10, c. 408]. Тобто М.А. Шабанова не заперечуе подiбнiсть даних понять i можливiсть 1х ототожнення, просто акцентуе увагу на вщмшностях м1ж ними. Коли ж ресурси не конверту-ються, вони не перетворюються на капiтал, а залиша-ються просто ресурсами. Вщповщно, приходимо ви-сновку, що сощальш ресурси — це потенцiал, а соща-льний капiтал — це реалiзований потенцiал соцiальних ресурсiв.
Для щентифжацп й розвитку соцiальних ресурав, а також для перетворення 1х у соцiальний капiтал важливо, щоб органiзацiя, в якш вони виникають, була замкнутою i водночас гнучкою. Замкнутiсть по-
трiбна тому, що вона забезпечуе надiйнiсть сощально! структури. Значення гнучкостi у тому, що сощальш ресурси накопичуються, як правило, для виршення якогось конкретного завдання, а тсля його вирiшення адаптуються, щоб спрямовуватися на iншi проблеми, наприклад — на пiдвищення ефективносп, забезпе-чення якостi товарiв чи послуг.
Нан Лш [18, c. 471] звертае увагу на те, що в ем-пiричних i нaуково-дослiдних рiвнях використовуеться поняття «сощальш ресурси», в той час як на загаль-ному теоретичному рiвнi, використовуеться кaтегорiя «соцiaльний каттал». Хоча, на нашу думку, обидва щ поняття варто розглядати на рiзних рiвнях.
Таблиця
Термiн «сощальний каттал» в науковий об^ був введений японським философом та економiстом Френсюом Фукуямою, i швидко викликав велику за-цiкавленiсть. Нинi вiн активно дослщжуеться вченими всього свiту, в тому чи^ в Украшь Ф. Фукуяма зазначае, що як фiзичний капiтал (земля, споруди, ма-шини) i людський капiтал (здiбностi та знання), сощ-альний каттал продукуе багатство i, отже, являе собою економiчну цiннiсть [9, а27]. До того ж Ф. Фукуяма тдкреслюе, що пращвники компанп нiколи не будуть лише одиницями в штатному розписк на робо-чому мiсцi у них розвиваються почуття солiдарностi, в^аноси, чи, навпаки, — антипатп — все те, що впли-вае на саму природу господарсько'1 дiяльностi, якою займаеться компашя. Тобто соцiальна, а отже i моральна поведшка спiвiснуе з рацiональним прагненням до максимiзацil корисностi за цшою низкою аспекив. Тому найбшьша економiчна ефектившсть не обов'яз-ково досягаеться ращональними i его'1стичними шди-вщами. Це тдтверджуеться i практикою дiяльностi тдприемств: висока корпоративна культура i потуж-нi економiчнi результати завжди крокують поруч. Таким чином, сощальш ресурси i соцiальний капiтал ви-являють свою економiчну обГрунтовашсть i корис-нiсть.
Iнтерпретацiя поняття «сощальш ресурси» р1зними вченими
№ з/п Автор Визначення/Джерело
1 Федорова О. В. Сощальш ресурси пдприемства — це система шдивщуально особистюних характеристик i щншсних орiентaцiй прaцiвникiв, яю сформувалися природою i суспшьст-вом i зумовлюють !хню поведiнку в колективних трудових процесах [8, c. 198]
2 Москвичов С. Г. Сощальш ресурси — склaдовi соцiaльно-економiчноl спрямовaностi, що можна ви-значити як запаси творчо! енергп особистостi (соцiaльнi, пiзнaвaльнi, дiяльнi), сощальш оргашзацп суспшьства в цшому — спiвдружностi людей, оргaнiзaцiй, шституив, соцiaльних груп [5, c. 111].
3 Лш Н. Сощальш ресурси — ресурси, доступш через чи!сь прямi i непрямi зв'язки [18, с.468]
4 Доненфельд М. Соцiaльнi ресурси — засоби, за допомогою яких вщбуваеться взaемодiя, яка поши-рюються на усi ситуацп, пов'язaнi з людськими вiдносинaми [12]
5 Фоа У. Г., Фоа Е.Б. Соцiaльнi ресурси - будь-яка цiннiсть у мaтерiaльнiй чи немaтерiaльнiй формi, що передаеться через мжособисисш вiдносини [14, c. 36]
6 Емерсон Р. Соцiaльнi ресурси — здiбностi, вмiння опановувати себе, або iншi атрибути актора, яю дають йому можливоси винагороджувати (або карати) шшого специфiчного актора [13, c. 347]
7 Хобфол С.Е. Соцiaльнi ресурси — ri характеристики, яю або цiнуються найбшьше (наприклад, почуття власно! гiдностi, вщдашсть, здоров'я i внутрiшнiй споюй) або виступають в якостi засобу для отримання певного результату (наприклад, грошей, сощально! тд-тримки та кредиту) [16, c. 307]
8 Левшгер Дж. Соцiaльнi ресурси — будь-яка власшсть iндивiдa, яку вш робить доступною для оетб, яю перебувають в його оточенш, як зaсiб для задоволення сво!х потреб [17, c. 84]
9 Мшлер Дж. Р., Стейнберг М. Сощальний ресурс — це будь-яке важливе фiзичне, економiчне чи соцiaльне поло-ження, яке позитивно сприймаеться [1, c. 65]
10 Фрiзе Л., Бурке Р.Дж. Соцiaльнi ресурси — це все, що функщонуе для пщтримки людей та системи вза-емодп м1ж ними незалежно вщ того, чи вони оцiнене, рщюсне, може бути викорис-тане, чи ними можна оволодгти чи ш, чи його можна переуступити, чи воно урiвно-важене, суттеве або навггь впiзнaвaне [15, c. 9]
Сощальний каттал не е результатом дп, ресурсом i власнiстю окремо! людини, bîh створюеться в резуль-татi ефективно! взаемодп, поеднання суспшьних ште-ресiв i3 iндивiдуальними. Але створений соцiальний каттал вщкривае широк! можливостi — швидше осво-юються новi знання, компетенщ!, органiзацiйнi фор-ми, потреба в яких постшно зростае пiд дiею техноло-гiчного i соцiального розвитку.
Детальний розгляд категорп «соцiальний каттал» не е завданням ще! стати, тож скористаемося досль дженням професора О.А. Гршново!, яка визначила сощальний каттал пщприемства як нематерiальний актив, що створюеться оргашзащею через систему сощальних взаемовщносин на внутршньо-оргашзацш-ному, мiжорганiзацiйному та оргашзащйно-шститущ-ональному рiвнi та чинить синергетичний влив на результата ïï дiяльностi завдяки здатностi мобiлiзовувати ресурси чи знижувати витрати [2, с.11]. Тобто, сощальний каттал трактуеться через поняття сощальних зв'язюв персоналу, довiри мiж працiвниками i оргашзащею та соцiальних благ, що виникають у зв'язку з цим i можуть трансформуватися у iншi форми доходiв.
Пiдсумовуючи погляди науковцiв щодо тракту-вання понять «соцiальний каттал» i «сощальш ресурси», зазначимо, що щ поняття дуже схож й часто ви-користовуються як тотожш Водночас при детальному вивченш i оцiнюваннi слiд ураховувати к суттеву спе-цифiку, яка виявляеться в тому, що ресурси — це по-тенцiал, який може стати катталом при використаннi, а може i не стати ним без використання в економiчнiй дiяльностi.
Для кращого розумiння обох понять звернемо увагу на !х види та особливость
Узагальнюючи думки вчених [3; 7; 12; 18] можна систематизувати сощальш ресурси за такими к ви-
дами: мотивацшш, штелектуальш, iнформацiйнi, ко-мунiкативнi, соцiально-психологiчнi, змагальш, демо-графiчнi, соцiально-екологiчнi, дiяльнiснi, шнова-цiйнi, стратегiчнi, кадровi, органiзацiйнi, управлшсью, науковi та iншi.
Пiд мотивацшними ресурсами, як правило, розу-мдать внутрiшнi мотивацiйнi установки людини (чи принципи дiяльностi органiзацii), якими вона керу-еться при прийняттi ршення щодо методiв i способiв задоволення сво!х потреб чи досягнення цшей. До ос-новних мотивацiйних ресурав належать: виявлення i усвiдомлення потреб, перетворення !х в конкретнi ш-тереси та бажання, iдентифiкацiя цшей для задоволення потреб (штереав, бажань), формування ращо-нальних та iррацiональних очiкувань (ризику чи ви-значеностi, здобутюв чи втрат, довiри чи недовiри, справедливостi чи несправедливости винагороди чи покарання) тощо.
1нтелектуальт ресурси е продуктами штелектуально! дiяльностi. Вони розширюють потенцшш мож-ливостi пщприемства за рахунок свое! ушкальноси, дають йому стшю конкурентнi переваги незалежно вщ того, чи оцiнюються i враховуються вони в балансi. Структуру iнтелектуальних ресурсiв пiдприемства наведено на рисунку.
Ыформацшт ресурси — це сукупшсть докуменпв рiзних видiв i форм у шформацшних системах ^бль отеках, архiвах, базах даних тощо), а також — знань i iнформацi!, якою володдать працiвники пiдприемства.
Пiд комункативними ресурсами розумдать кому-нiкативнi умшня i навички, яю стають важливою ком-петенцiею персоналу пiдприемства.
Соцiально-психологiчнi ресурси характеризуюсь взаемодiю людей у виробничому процеа, а також внутршш душевнi сили конкретних працiвникiв, яю iнтегруються у згуртованiсть колективу.
Рисунок. Структура ттелектуальних pecypcie тдприемства [11, с. 185]
Шдвищення ефективноста пращ в результата пра-гнення пращвниюв одержати пiдтримку i визнання, перемагати у конкурсах i змаганнях, бути кращими розглядаються як результат реатзацп змагальних ре-сурсiв.
Демографiчнi ресурси вщображають загальну та локальну демографiчну ситуацiю та результати демо-графiчно1 полiтики як уряду, так i оргашзаци. Зок-рема, це виявляеться у популяризаци здорового способу життя та створеннi умов для цього.
Сощально-екологiчнi ресурси стосуються безпосе-редньо сощально! та еколопчно! вщповщальноста i ре-алiзуються через корпоративну сощальну вщповщаль-нiсть пiдприемства.
Дiяльнiснi ресурси (ресурси ди) передбачають розвиток особистостi, колективу i пiдприемства в ди i через доцiльнi дi!.
1нновацшт ресурси пiдприемства — це ресурси, що визначають здатшсть пращвниюв i системи зага-лом до шновацшного розвитку i стають джерелами iнновацiй, у тому числi сощальних.
Стратегiчнi ресурси iнтегрують фiзичний, фшан-совий, iнтелектуальний, людський потенцiал пщпри-емства i визначають параметри стратепчного плану, зокрема мiсiю i цМ органiзацi!.
Людськ ресурси — це сукупшсть працiвникiв р!з-них професш та спецiальностей з урахуванням рiвня !х професiйних компетенцiй.
Оргатзацшт ресурси — це сукупшсть чинниюв, джерел, засобiв та дiй щодо забезпечення впорядкова-ностi, узгодженостi, взаемодi! у рiзних ланках вироб-ничого процесу.
Управлтськ ресурси передбачають можливють впливати на оргашзащю з метою покращення !! стану, здатшсть управляти процесом, досягати потрiбних по-ведiнки, показниюв, результатiв дiяльностi тощо.
Науковi ресурси визначаються кадровими, шфор-мацiйними i матерiальними можливостями здшсню-вати науково-дослiднi та дослщно-конструкторсью ро-боти.
О.В. Толстiкова зазначае так! особливоста, що принципово вiдрiзняють сощальш ресурси вщ iнших ресурсiв, наприклад, вщ природних:
1) соцiальнi ресурси практично невичерпш. Управлiнськi, органiзацiйнi, науковi ресурси можуть iснувати досить тривалий перiод незалежно вiд !х ви-користання та невикористання;
2) вони не тальки частково, але й цшком понов-люваш. У процесi !х використання вони мають тен-денцiю не до зменшення, а до збiльшення;
3) в результата !х тривалого невикористання сощальш ресурси починають деградувати й знещнюва-тися;
4) по вщношенню до соцiальних ресурсiв критерий «достатноста-недостатноста» е бiльш складними i недостатньо розробленими;
5) вони не тальки рiзноманiтнi, а й можуть замь няти один одного [6, ^ 358].
Шроаналiзувавши наведенi О.В. Толстаковою особ-ливостi, можна зробити висновки про наявнiсть у пе-рел^ певно! суперечностi: зазначаеться, що ресурси е невичерпними i водночас поновлювальними. Ресурси можуть бути або вичерпними або невичерпними. Вичерпш ресурси в свою чергу можуть бути поновлю-ванi або непоновлюванi. Тобто ресурси не можуть бути водночас невичерпними i поновлюваними. Соцiальнi ресурси згщно дано! класифiкацi! е вичерпними i по-
новлюваними, осюльки у випадку !х iнтенсивного використання (або тривалого невикористання) вони можуть зникати, проте можуть також i поновлюватися. Наприклад, якщо розглянути вщносини м1ж колегами, то при ствпращ вони можуть отримувати вигоду у ви-глядi синергетичного ефекту, проте якщо хтось iз пращвниюв намагатиметься скористатися ситуащею для досягнення особистих щлей, не враховуючи штереси iнших, це може привести до конфл^у i припинення ствпращ. Вщповщно буде втрачено вигоди, яю отри-мували всi працiвники вщ спiвпрацi. Шроте партнер-ськ вщносини можуть бути вщновлеш у випадку ефективного вирiшення конфлiктно! ситуаци, пращв-ники i пiдприемство знову зможуть отримувати вигоди вiд соцiальних ресурав.
З твердженням, що в результата тривалого невикористання сощальш ресурси знещнюються треба по-годитися, осюльки людина сама i виробниче середо-вище динамiчно змiнюються, працiвнику необхщно постiйно пристосовуватися, а тривале невикористання певного сощального ресурсу вимагае часу i додаткових зусиль для адаптаци.
Слiд також погодитися, що критери «достатностi-недостатностi» соцiального ресурсу е досить складними i недостатньо розробленими, практично немож-ливо визначити оптимальний розмiр необхiдних соцi-альних ресурсiв, а ще важче його досягти.
Щодо мобiльностi й рiзноманiтностi соцiальних ресурсiв, то вони на практищ справдi можуть замiняти один одного. Наприклад, досягти прихильноста персоналу компашя може розвиваючи мотивацшш, або ко-мунiкативнi, або оргашзацшш ресурси, вона може са-мостайно створити систему розвитку сво!х пращвниюв або залучити консалтингову компанiю та ш. Нестача одного виду ресурсу може перекриватися запасом ш-ших.
М.А. Шабанова видшяе так! специфiчнi риси, яю вiцрiзняють соцiальнi ресурси вщ економiчних [10, c. 413]:
1. Сощальш ресурси за природою неадитивш. 1х неадитивнiсть полягае в тому, що !х кшькасть не зме-ншуеться в результатi використання i не обов'язково зб^льшуеться в результата швестування. Наочним прикладом прояву неадитивноста соцiальних ресурсiв можна назвати навчання пращвниюв. Шщ час навчання одним пращвником !ншого вш не просто не втрачае знання, а й часто вдосконалюе !х, тобто !х обсяг не зменшуеться, а зб^льшуеться.
2. Як1сть сощальних ресуретв, !х можливост! та ефектившсть активiзацi! залежать в!д широкого сощального контексту, на який одна компашя не може впливати взагалi або може впливати в дуже обмеженш сферi впливу. Зокрема, до факторiв широкого соцiаль-ного контексту можна вщнести культурн! осо6ливост! пращвниюв, рiвень самоорганiзацi! працiвникiв п!дп-риемства, нестабшьшсть правил гри, дотримання дь лових зобов'язань, етичних норм, тощо.
3. Соцiальнi ресурси мають виключш права лише певною м!рою на вщмшу в;д економiчних, як! мають повшстю виключн! права. Тобто, кожна компа-н!я може юридично захистити сво! економiчнi ресурси в;д шших компанiй, проте соцiальнi ресурси захистити важко або практично неможливо. Прикладом прояву дано! особливоста соцiальних ресуретв е навчання пра-ц!вник!в з метою пщвищення продуктивност! працi, проте пращвники можуть зв!льнитися i тти працю-
вати в шшу компашю. В такому випадку компа-нiя може лише частково захистити себе, заздалегщь уклавши з пращвником договiр про те, що пращвник у випадку проходження навчання мае вщпрацювати у компанi! визначений перюд часу.
4. У багатьох випадках однi соцiальнi ресурси до-повнюють дда iнших соцiальних ресурсiв i можуть од-ночасно використовуватися для рiзних цшей в той час, як економiчнi ресурси часто змагальш i конкурентнi. Зокрема, пiд час продажу певного товару одночасно формуеться iмiдж компанп та лояльнiсть до !! бренду.
5. Часто виникають ситуаци, коли вилучення одного соцiального ресурсу призводить до нульового ефекту iнших соцiальних ресурсiв. Тобто часто лише одночасне застосування кшькох ресуретв дозволяе отримати бажаний результат. Невипадково в практищ прийняття управлшських рiшень по вiдношенню до штелектуального капiталу за пропозицiею Едвiнсона пропонуеться не додавати вартоси окремих компонента, а перемножувати !х. Таким чином, важливою рисою соцiальних ресурав е тiсний взаемозв'язок i взаемотдтримка !х рiзних видiв у вщтворенш один одного i спшьному впливi на економiчнi результати компанп.
Наведет перелiки характерних особливостей со-цiальних ресурсiв, яю вiдрiзняють !х вiд iнших видiв ресуретв, не е вичерпними. Це призводить до того, що управлшня ними вимагае вщ керiвникiв специфiчних компетенцш, воно пов'язане з високою невизначеш-стю, а у випадку прийняття невiрних управлiнських рь шень приводить до того, що витрати ресуретв будуть марними i бажаний результат не буде досягнутий.
Ресурси перемiщуються в просторi й часi, пере-бувають не тальки в статищ, а й динамiцi. У результата аналiзу соцiальних ресурсiв вченi видшили так! закони !х змши:
- Закон актуалiзацi!, змют якого полягае в тому, що сощальш ресурси вщновляються й накопичуються м!рою !хнього використання.
- Закон «верхньо! межЬ> — прогресуюча змiна соцiальних ресурав залежить вщ максимально можли-во! м!ри !х використання. Якщо людина працюе з максимальною продуктившстю, то поступово така на-пруженiсть роботи може стати для не! звичною, а верхня межа продуктивноси досягне при цьому но-вих — бшьш високих показниюв.
- Закон екстремальних ситуацiй. Максимальна концентрацiя й мобiлiзацiя енерг!! людини вщбува-еться в надзвичайних ситуацiях, у яких досягаеться найвищий стутнь використання ресурав та резервiв.
- Закон обмшу. Взаемодiючи м!ж собою, люди обмшюються й ресурсами. При цьому обмш може бути симетричним i асиметричним. При симетрич-ному обмш виграють обидв! сторони. При асиметри-чному обмш одна сторона отримуе вигоду, але iнша не зазнае втрат.
- Закон вщновлення. Соцiальнi ресурси, як вже зазначалось, вщновлюються, часто навiть у розшире-ному масштабi.
- Закон шверсп. Соцiальнi ресурси можуть бути не тальки достатнiми, а й надлишковими i навiть над-м!рними. Наприклад, надмiрнiсть iнформацi! не сприяе, а навпаки перешкоджае ефективнiй оргашза-щ! [8, с. 198].
Для пор1вняння охарактеризуемо особливоста со-цiального катталу. Дж. Коулман видшив таю форми сощального капiталу [4, с. 127]:
зобов'язання та очiкування, яю залежать вщ на-дшноста соцiального середовища;
здатшсть соцiально! структури до передачi ш-формацiйних потоюв та норм;
норми, як! супроводжуються санкцiями.
При цьому дуже важливою формою сощального катталу е саме можливють отримання iнформацi!. Наприклад, консультант, який не хоче витрачати багато часу на вивчення змш у асортимени продукщ!, може зекономити час, спшкуючись з людьми, яю компе-тентш у цьому питаннi.
Можна видшити таю особливоста соцiального катталу як суспшьного блага:
1) якщо при швестуванш у ф!зичний та людсь-кий капiтал вигоди отримуе в першу чергу швестор, то при швестуванш в сощальний каттал вигоди отриму-ють вет, хто е частиною структури, яка сприяла ство-ренню сощальних ресуретв;
2) актор д1е у власних штересах, проте вигоди отримують також шшь Зокрема людина, яка е джере-лом шформащ! для шшо! людини, зазвичай д1знаеться шформащю для отримання власно! вигоди, а не для шших людей, як! нею користуються;
3) норми встановлюються з метою обмеження зовншнього впливу, а вигоди як правило отримують та, хто !х встановлюе;
4) бшьшють форм сощального катталу створю-ються чи руйнуються у вигляд! поб!чного продукту. Цей сощальний каттал виникае ! зникае незалежно вщ чие!сь вол! [4, с. 136].
Сощальний каттал дае можливост бшьш ефек-тивно використовувати шш1 види катталу та ресуретв, а шод! — компенсувати !х вщсутшсть.
Висновки та напрями подальших дослщжень. Для устшного управлшня таким важливим сучасним активом як сощальш ресурси необхщна чика !х щенти-фжащя. Ми визначаемо сощальш ресурси пщприем-ства як сукупшсть оргашзацшних характеристик шд-приемства та особистасних рис ! щншсних ор!ентацш його пращвниюв, за допомогою яких вщбуваеться вза-емод!я м!ж ними та пращвниками шших оргашзацш, що дае можливють впливати на шших суб'ектав та зовшшш процеси для досягнення цшей оргашзацп.
У результат! узагальнення ми систематизували сощальш ресурси за такими !х видами: мотивацшш, ш-телектуальш, шформацшш, комушкативш, сощально-психолопчш, змагальш, демограф1чш, сощально-еко-лопчш, д1яльшсш, шновацшш, стратепчш, кадров!, оргашзацшш, управлшсью, науков! та шшь Ця систе-матизащя важлива для подальшого !х дослщження та ощнювання.
Теоретичний анал!з показав, що поняття «сощальш ресурси» тюно пов'язане з поняттям «сощальний каттал». Вони е справд! схожими ! можуть використовуватися як тотожш, проте слщ завжди враховувати !х основну вщмшшсть, яка полягае в тому, що капиталом той чи шший ресурс стае в тому випадку, коли вш конвертуеться в економ1чну вигоду чи шш1 значим! ресурси компанп.
Важливими для розумшня соц!альних ресурс!в е основш характеристики, як1 в!др!зняють !х вщ !нших ресурс!в ! поняття сощальних зв'язк1в, соц!альних благ
та дов!ри, яю безпосередньо впливають на форму -вання сощальних ресуретв. Шроте данi поняття дозво-ляють лише зрозумгги сутшсть соцiальних ресурсiв i вм!ти розтзнати !х у системi ресурсiв пщприемства, при цьому лишаючи поза увагою роль сощальних ре-суретв у д1яльносп пiдприемства.
Тому в подальших дослiдженнях потр!бно зосере-дити увагу на ощнюванш соцiальних ресурсiв пщприемства та визначенш !х впливу на результати економь чно! д1яльность
Список використаних джерел
1. Гальчинський А. Шолiтична нооекономiка: начала оновлено! парадигми економiчних знань / А. Гальчинський. — К.: Либщь, 2013. — 472 с.
2. Гршнова О. А. Нагромадження людського, ш-телектуального i сощального катталу пiдприемства як основна форма його капиатзащ! / О. А. Гршнова // Вюник Донецького ушверситету економiки i права. — 2011. — С. 10-13.
3. Гршнова О. А. Сощальш шноващ! у трудових вщносинах: суть, види, проблеми реалiзацi1 в Укра'!ш / О. А. Гршнова, Г. Ю. Мщук // Демографiя i соща-льна економжа. — 2013. — №2 (20). — С. 167-178.
4. Коулман Дж. Капитал социальный и человеческий / Дж. Коулман // Общественные науки и современность. — 2001. — №3. — С. 122-139.
5. Москвичев С.Г. Мотивация, деятельность и управление [Текст]: монография / С.Г. Москвичев. — Киев-Сан-Франциско, 2003. — 492 с.
6. Толспкова О.В. Структура сощальних ресуретв у процеа економiчного розвитку / О.В. Толспкова // Комунальное хазяйство городов: Научно-технический сборник. — 2005. — №65 — С. 357-360.
7. Управлшня людським та сощальним розвит-ком у регiонах Укра!ни: моногр. / О.Ф. Новжова, О.1. Амоша, Л.В. Шаульська та ш.; НАН Укра!ни, 1н-т еко-ном!ки пром-сть — Донецьк, 2010. — 488 с.
8. Федорова О. В. Система сощального менеджменту пщприемства / О. В. Федорова // Вюник Схщ-ноукра!нського нащонального ушверситету iменi
B. Даля. — 2013. — № 1, ч. 1. — С. 198-201.
9. Фукуяма Ф. Великий разрыв [Текст]: моногр. / Ф. Фукуяма. — М.: "Издательство АСТ", 2003. — 474 с.
10. Шабанова М.А. Социоэкномика (для экономистов, менеджеров, госслужащих) [Текст]: учеб. по-соб. / М.А. Шабанова. — М.: Экономика, 2012. — 559 с.
11. Швиданенко Г. 1нтелектуальш ресурси пщприемства, яю функщонують у зовншньому середо-вищi [Електронний ресурс] / Г.О. Швиданенко, 1.Ю. Гусева // Проблеми економжи. — 2012. — № 4. —
C. 181—186. — Режим доступу: http://www.problecon. com/pdf/2012/4_0/181_186.pdf.
12. Donenfeld M. The meaning of social resources [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www. jstor.org/discover/10.2307/2261721?sid=21105534033111 &uid=4&uid=3739232&uid=2.
13. Emerson R. Social exchange theory / A.Inkeles, J.Coleman, N.Smelser // Annual review of sociology. — Palo Alto: Annual Reviews. - Vol. 2, 1976. - pp. 335-362.
14. Foa U. G. Societal structures of the mind [Text] / U.G. Foa, E.B. Foa. - Springfild: Charles C.Thomas. — 1974. — 212 p.
15. Freese L. Persons, identities, and social interaction [Text] / L. Freese, P.J. Burke // Advanced in Group Processes. — 1994. — № 11. — Р. 1-24.
16. Hobfoll S.E. Social and psychological resources and adaptation // Review of General Psychology. — 2002. — №6. — Р. 307-324.
17. Levinger G. The Development of Perceptopns and Behavior in Newly Formed Social Power Relationships // In Studies in Social Power. — 1959. — Р. 83-89.
18. Lin N. Social networks and status attainment [Електронний ресурс] // Social Media Group: [сайт]. — Режим доступу: http://smg.media.mit.edu/library/ Lin.SocialNetworksStatus.pdf.
М. В. Бойченко
канд. екон. наук Нацюналъний гiрничий утверситет, м. Днтро
ПРОМИСЛОВА БЕЗПЕКА НА Г1РНИЧОДОБУВНИХ П1ДПРИ€МСТВАХ
Постановка проблеми. Кожна людини завжди пе-ребувае в умовах ризику. Намагаючись захистити себе, вона запроваджуе рiзноманiтнi засоби захисту, яю в свою чергу можуть стати передумовами нових вид!в ризику та нових масштабiв !х поширення. Сучасний етап розвитку промисловосп Укра!ни характеризуемся наявшстю значно! кшькоси ризиюв, яю, з одного боку, е продуктом використання застарших тех-нологш, з шшого ж, виникають через висок! темпи технолопчно! модершзаци без дотримання вщповщ-них правил безпеки. У жоднш кра'!ш свггу не юнуе абсолютно небезпечних та нешкщливих умов пращ. За-лежно вщ галуз!, ризик травматизму мае р!зний сту-
пiнь. Ti галуз^ якi пов'язaнi з паливними та металур-гiйними, хiмiчними i деревообробними галузями мають найвищий ризик травмування. Особливе мiсце серед них займають професшт ризики у сферi забезпе-чення промислово! безпеки на прничодобувних пiд-приемствах.
Проблемам промислово! безпеки на прничодобувних пщприемствах присвячено багато праць, серед них слщ вщмггати прaцi О. Амоши [1], О. Вагоново! [2], Ю. Залозново! [3], О. Кружилка [4], М. Малеева [5].
Для пошуку зaсобiв ефективного упрaвлiння про-фесшними ризиками з метою забезпечення вщповщ-ного рiвня промислово! безпеки не тшьки доцшьно,
