CC BY
21
1. Л1СОВЕ ТА САДОВО-ПАРКОВЕ ГОСПОДАРСТВО
УДК 630*165.3 Ст. наук. ствроб. Ю.1. Гайда1, д-р с.-г. наук;
ст. наук. ствроб. Р.М. Яцик2, канд. с.-г. наук
методика комплексного оц1нювання генетичних резерват1в л1сових деревних пор1д
Дослiджено принципи та пiдходи до комплексного оцiнювання лiсових гене-тичних резерва™. Описано структуру багатофакторного шдексу функцюнальност об'eктiв цiнного генофонду люових деревних порiд, який iлюструe (за допомогою л1-тер або тктограм) вiдповiднi рiвнi найважливiших !х характеристик - автохтоншсть популяци; кiлькiсть особин цшьового виду; потенцiал вiдновлення популяци при-родним шляхом; стiйкiсть та довгов1чшсть деревостанiв. Наведено результати комплексного ощнювання 35 генетичних резерва™ дуба звичайного у захщному регюш Украши у форматi багатофакторного шдексу !х функцiональностi та запропоновано комплекс господарських заходiв для покращення !х функцюнально! спроможностi.
Ключовг слова: лiсовi генетичнi резервати, комплексне оцiнювання, багатофак-торний iндекс функцiональностi, дуб звичайний.
Вступ. Способи збереження бюр1зномашття, зокрема генетично! мш-ливост люових деревних порщ, розподшяють на дв1 групи: in situ та ex situ. Найбшьш ефективними вважаються методи in situ, тобто збереження лiсових генетичних ресурив у межах екосистем i природних мiсць зростання, а у ви-падку аклiматизованих або культивованих видiв - у тому середовищ^ в яко-му вони набули сво!х характерних ознак [4]. В Украш основними об'ектами in situ е лiсовi генетичнi резервати (ЛГР), плюсовi насадження i плюсовi дерева [6, 8, 9]. Станом на 01.01.2010 р. в Держреес^ Укра!ни нараховувалося 22061,3 га генетичних резервапв, 2036,2 га плюсових насаджень, 3296 плю-сових дерев, як були вiдiбранi в лiсах Держлюфонду [3].
Пiд час вiдбору генетичних резервапв та плюсових насаджень, прове-дення iнвентаризацiйних робiт, монiторингу стану i функцiональноi здатностi цих об'екпв iснуе потреба !х комплексного ощнювання, яка б вщповщала принципам об'ективносп, достовiрностi та iнформативностi. У минулому бу-ло запропоновано кiлька методичних пiдходiв до комплексного оцiнювання генетичних резервапв [1, 7, 10], в основу яких покладено принцип одновек-торного iнтегрування значень окремих характеристик об'екта in situ. Апроба-щя цих методiв виявила певну !х недосконалiсть, яка здебiльшого проявилася в маскуванш критичних значень деяких характеристик в единому штеграль-ному показниковг Тому стала очевидною потреба опрацювання принципово шшого методичного пiдходу до комплексного ощнювання генетичних резер-вапв, який би, з одного боку, враховував переваги одновекторного тдходу, а з шшого - був позбавлений його недолтв.
1 Укра!нський НД1 прського л1с1вництва 1м. П. С. Пастернака;
2 Прикарпатський НУ 1м. Василя Стефаника, м. Твано-Франювськ
Метою роботи е висвiтлення принципiв побудови i структури багато-факторного показника (шдексу) функцiонального стану насаджень генетич-них резервата, способiв i'x в1зуал1заци та штерпретаци конкретних градацiй факторiв I'x функцiональностi, а також апробацiя методики на прикладi гене-тичних резервам дуба звичайного в захщному регют Укра'ни.
Методи та об'екти дослвдження. Для оцiнювання стану та функщ-онально'' спроможностi лiсовиx насаджень генетичних резерва™ доцшьно застосовувати комплексний шдхщ, який враховуе найважливiшi передумови гарантування збереження генетично'' мiнливостi цiльовиx деревних видiв. Та-кий пiдxiд передбачае уведення багатофакторного показника, який всебiчно шюструе рiзнi характеристики об'екта генозбереження.
Найбшьш важливими характеристиками таких об'еклв е:
• автоxтоннiсть популяций як об'екпв збереження in situ;
• достатня кiлькiсть особин цiльового виду, яка гарантуватиме збереження ви-сокого рiвня алельного рiзноманiття;
• значний потенциал вiдновлення природним шляхом;
• стшккть та довговiчнiсть деревостанiв.
Результати дослщження. Сдиним (одновекторним) штегральним по-казником неможливо прошюструвати таку широку пал1тру р1знопланових рис об'екпв генозбереження, оскшьки кожна 1з них мае свш об'ективний ва-говий коефщ1ент та р1зну кшьюсть градацш прояву. Окр1м того, единий уза-гальнювальний показник, як було зазначено вище, може маскувати досягнен-ня резерватом критичних значень певних його характеристик. Тому ми роз-робили i апробували багатофакторний шдекс функцюнальност1, який дае змогу об'ектившше реал1зувати принцип комплексност оцшювання насаджень генетичних резерва™ (рис. 1).
Багатофакторний шдекс функцюнальносп генетичного резервату
ABTOXTOHHi сть популяци Достатшй розм1р популяци Потенщал природного поновлення Стшюсть та довгов1чшсть деревостану
Рис. 1. Принципова модель структури багатофакторного тдексу функцiональностi генетичнихрезерватiв л^ових деревних пор(д
Нижче у табличнш форм1 наведено детальну структуру шдексу фун-кцюнальност генетичних резерва™, яка ураховуе також р1зш можлив1 р1вш окремих фактор1в (детермшанлв) (табл. 1). Автохтотсть популяцш визнача-ють за методом Маеса [11], тобто за наявшстю насадження на старих юто-ричних картах, вщсутшстю фенотипових ознак культивар1в у люових таксо-шв, значним вшом дерев, вщсутшстю ознак штучного походження деревос-тану, трапляння виду в сусщтх насадженнях, наявшстю в р1зних ярусах фь тоценозу шдикатор1в його непорушеность
Природшсть (природне походження) популяци не е тотожним понят-тям до автохтонность Принципова р1зниця м1ж цими характеристиками поля-гае в тому, що автохтотсть вщображае довготривале юнування на певнш те-ритори певно'' популяци, яка природним способом вщтворювалася протягом багатьох поколшь. Природшсть популяци характеризуе И автохтоншсть про-
тягом двох останшх поколiнь. З погляду генетично! мiнливостi aBTOXTOHHicTb популяцп гарантуе надшшше 11 збереження порiвняно з природними популя-цiями. Тому вiдповiдними щдексами диференцiюються цi рiвнi автохтонностi.
Табл. 1. Структура багатофакторного тдексу функцiональностi генетичних
резерваты
Фактор 1ндекс фактора 1ндекс градацгй фактора Характеристика градацш
A++ насадження автохтонне
Автохтоннiсть A A+ насадження природне
A насадження штучне
Кiлькiсть дерев Q++ бiльше 2300
цшьового виду Q Q+ бшьше 500
(розмiр об'екта) Q менше 500
Потенщал природного поновлення P+++ високий
P P++ середнш
P+ слабкий
P вiдсутнiй
Стiйкiсть i довговiчнiсть деревостану S+++ вiдмiнна
S S++ добра
S+ задовшьна (субкритичний стан)
S незадовiльна (критичний стан)
Важливою характеристикою об'екта генозбереження in situ е його роз-Mip, що тiсно кореспондуеться i3 кiлькiстю дерев цiльового виду. Незначна юльюсть дерев у генетичних резерватах може бути причиною активiзацп не-бажаних генетичних процесiв (генетичного дрейфу, шбридингу), що призво-дять до змши генетично! структури популяцш. У багатофакторному iндексi використано юльюсш критерп розмiрiв об'ектiв генозбереження, яю базують-ся на сучасних дослщженнях юльюсно! генетики i стосуються питання визна-чення мiнiмального розмiру популяцп [2].
Потенцiал природного поновлення насаджень, яю е об'ектами щнного генофонду, потрiбно розглядати як окремий детермшант 1х успiшного фун-кцюнування протягом довготривалого перiоду. Згiдно з розробленими i апро-бованими шкалами обл^ природного поновлення [5] встановлюють рiвень такого потенцiалу. Однак необхщно зазначити, що навiть негативна ощнка стану природного поновлення не визначатиме загальну негативну багатофак-торну оцiнку генетичного резервату. Адже юнуе низка способiв (технологiй), яю дають змогу штучним способом або активiзувати природне поновлення, або повшстю штучним способом вiдновити популяцiю за допомогою мiсце-вого репродуктивного матерiалу.
Пiд час визначення кiлькiсних критерпв стiйкостi i довговiчностi наса-дження ми спиралися на запропонованi рашше (зокрема i нами) iнтегральнi шкали оцiнювання стану насаджень ЛГР [1, 10]. Для цього було зроблено критичний перегляд показниюв та градацш цих шкал. До уваги взято лише ri показники, якi найповшше характеризують стiйкiсть та ймовiрну довгсгач-нiсть насадження: iндекс категорil стану, середню селекцшну категорiю та повноту. Нижче наведено модифжоваш шкали показниюв, яю характеризу-
ють загальний стан насадження (стiйкiсть до хвороб i шюдниюв, несприятли-вих абютичних чинниюв), повноту насадження (яка може бути маркером сту-пеня розладнаност насадження) та селекцiйну цiннiсть дерев за комплексом параметрiв, зокрема i тих, що вiдображають стiйкiсть (табл. 2).
Табл. 2. Показники стiйкостi та довговiчностi насаджень генетичних
Стан насадження Повнота насадження Селекцшна структура насадження
середньозважений шдекс бал значення бал середньозважений шдекс бал
2,8 i > 1 0,3 1 3,5 [ > 1
2,4-2,7 2 0,4 2 3,3-3,4 2
2,0-2,3 3 0,5 3 3,1 -3,2 3
1,6 -1,9 4 0,6 4 2,9-3,0 4
1,5 i < 5 0,7 i > 5 2,8 i < 5
Бали, яю характеризуюсь рiвень кожного iз трьох показникiв, додають i таким чином отримують загальну iнтегральну ощнку стiйкостi та довговiч-ностi насадження генетичного резервату. За величиною штегрально! оцшки iдентифiкують 4 категорп (ивш) стiйкостi i довговiчностi насадження генетичного резервату (табл. 3).
Табл. 3. 1нтегральна шкала оцтювання стiйкостi i довговiчностi насаджень
генетичних резерватов
Сума балiв Градацiя фактора 1ндекс стану
13-15 ввдмшна 8+++
10-13 добра Б++
7-9 задовшьна (субкритичний стан) 8+
3-6 незадовшьна (критичний стан) Б
Зазначимо, що за багатофакторним шдексом здшснювати ранжування генетичних резервапв неможливо, та й не потрiбно. Головним його призна-ченням е щентифшацш груп об'eктiв, якi не можуть виконувати функцп ге-нозбереження i потребують замши; в яких необхщно здiйснити певнi коригу-вальнi заходи; яю мають усi необхiднi умови для довготривалого збереження щнного генофонду. Вiзуалiзацiю комплексно! оцiнки об'екта генофонду здшснюють за допомогою лiтерного шдексу (наприклад, A++Q++P++ 8+++) або графiчно у форматi багатовекторно! пiктограми (рис. 2).
Багатофакторний шдекс функцiональностi об'екпв генозбереження мае ще одну перевагу в тому, що вш е вщкритим показником, тобто за потреби його можна розширити за рахунок додаткових факторiв. Наприклад, у разi нагромадженнi достатньо! шформацп про рiвень алельно! мiнливостi популя-цш, загальний iндекс можна доповнити ще одним факторним шдексом, який ощнюе генетичну мiнливiсть цiльового виду (О).
Запропоновану методику оцiнювання функцiональностi об'екпв генозбереження у цьому дослщженш апробовано пiд час швентаризацп та обсте-женнi мережi генетичних резервапв дуба звичайного в захiдному регюш Ук-ра!ни. Багатофакторнi iндекси функцюнальносп ЛГР дуба звичайного свщ-
чать про те, що yci 1х насадження е природними, за винятком резервату 5Дз у ДП "Жовквiвськe" ЛГ (табл. 5).
8Дз (Тернотльська обл.) 1Дз (Черн1вецька обл.) 13Дз (Чержвецька обл.)
Рис. 2. Шктограми багатофакторного тдексу функщональност1 генетичних резерваты дуба звичайного
Це единий у Львiвськiй обл. резерват дуба звичайного, який характеризуется недостатшм розмiром, необхвдним для формування iз дiючого резервату повнощнного ядра майбутнього об'екта щнного генофонду. У Терно-пшьськш обл. майже yсi резервати дуба звичайного е невеликого розмiрy i потребують, за змоги, розширення за рахунок сyмiжниx територiй, або ж пов-но1 замiни. У Чершвецькш обл. лише в одному резерват натчуеться менше 500 екземплярiв дуба, у п'ятьох - менше 2300, у решт - понад 2300. Загалом, розмiр i органiзацiя територп бiльшостi ЛГР дуба звичайного не е оптималь-ними. Тому у Львiвськiй та Чернiвецькiй обл. в межах значно! кiлькостi дь ючих резерватiв дуба варто видiлити ядрову зону i частину буферно! за рахунок юнуючо! територп, а решту буфера - в сyмiжниx дiлянкаx. Також необ-xiдно переглянути доцiльнiсть видiлення одного резервату в межах кшькох просторово вiддалениx урочищах (.№ 1 та 7 у Львiвськiй обл.) та багатьох ре-зерватiв в одному лiсовомy масивi (ЛГР у Чернiвецькомy та Хотинському лi-сових господарствах.
Критична ситyацiя склалася стосовно природного поновлення ЛГР дуба звичайного. Самошв i пiдрiст цшьово! породи вiдсyтнiй у резерватах ушх областей, за винятком Чершвецько!. Високим потенщалом природного поновлення характеризуются лише 11,4 %% ЛГР дуба звичайного (.№ 1, 5, 8 та 15 у Кузьмшськш популяцп), у яких загальна кiлькiсть тдросту коливаеться вiд 36 до 55 тис. шт./га, а частка дуба у ньому становить вiд 3 до 5 одиниць. Очевидно, що люовим господарствам, вщповщальним за збереження i викорис-
тання ЛГР, доведеться проводити штучне вщновлення об'екпв цiнного генофонду насшням, заготовленим у насадженнях того ж генетичного резервату.
Табл. 5. Узагальнювальт показники оцнки загального стану генетичних резерватов дуба звичайного та шляхи! його оппииизаци'
Номер ДР Л1сове господарство Люництво Багатофактор-ний шдекс фун-кцюнальноси Рекомендаци щодо
структурно-просторово! оргашзаци* особливос-тей менеджменту**
1вано-Франювська область
1Дз | Болех1вське | Витвицьке | A+Q++P-S++ | 2 | I, 11а
Льв1вська область
1Дз Б1брське Суходшьське Ромашвське Св1рзьке A+Q++P-S++ 5 I, 11а
2Дз Буське Тадашвське A+Q++P-S+ 5 I, 11а, 11в
3Дз Брод1вське Заболотщвське A+Q++P-S+ 5 I, 11а, 11в
4Дз Льв1вське Товщ1вське A+Q++P-S++ 5 I, Па, Пв
5Дз Жовювське В'яз1вське A-Q-P-S++ - IV
6Дз Дрогобицьке Трускавецьке A+Q++P-S++ 5 I, Па, Пв
7Дз Стрийське Моршинське Лотатницьке A+Q++P-S+ 5 I, Па
8Дз Самб1рське Дублянське A+Q++P-S+ 3 I, Па, Пб
9Дз Самб1рське Комаршвське A+Q++P-S- - IV
10 Дз Радех1вське Сокальське A+Q++P-S+ 2 I, Па
11 Дз Старосамб1рське Добромильське A+Q++P-S++ 3 I, Па, Пв
Тернотльська область
1Дз Бережанське Пщгаецьке A+Q-P-S+ - IV
2Дз Бучацьке Язловецьке A+Q-P-S++ - IV
3Дз Бучацьке Язловецьке A+Q.P-S+ - IV
4Дз Кременецьке Бшокриницьке A+Q-P-S++ 4 I, Па
5Дз Кременецьке Суразьке A+Q-P-S++ 4 I, Па, Пб
6Дз Кременецьке Суразьке A+Q+P-S+++ 4 I, Па, Пв
7Дз Тернотльське Збаразьке A+Q++P-S+ - IV
8Дз Чорткiвське Улашювське A+Q++P-S++ 3 I, Па, Пв
9Дз Бучацьке Язловецьке A+Q-P-S+ - IV
Чершвецька область
1Дз Чершвецьке Кузьмшське A+Q++P+++S+++ 5 I, Пв
3Дз Чершвецьке Кузьмшське A+Q-P+S+++ 4 I, Па, Пб, Пв
4Дз Чершвецьке Кузьмшське A+Q+P-S+++ 4 I, Па
5Дз Чершвецьке Кузьмшське A+Q+P+++S+++ 4 I
6Дз Чершвецьке Кузьмшське A+Q++P- S+++ 5 I, Па, Пв
8Дз Чершвецьке Кузьмшське A+Q++P+++S+++ 5 I
9Дз Чершвецьке Кузьмшське A+Q++P- S+++ 5 I, Па, Пв
10 Дз Хотинське Рухотинське A+Q+P-S+++ 4 I, Па
11 Дз Хотинське Клшювське A+Q++P-S++ 5 I, Па, Пв
12Дз Хотинське Клшювське A+Q+P-S+++ 4 I, Па, Пб, Пв
13Дз Хотинське Клшювське A+Q++P- S+++ 5 I, Па
14Дз Чершвецьке Кузьмшське A+Q++P- S+++ 5 I, Па
15 Дз Чершвецьке Кузьмшське A+Q+P+++S- - IV
16 Дз Чершвецьке Кузьмшське A+Q++P+S+++ 3 I, Па
Примiтки* Bapiaffra удосконалення структурно-просторово! оргащзаци терито-pi! генетичного резервату:
1) збереження наявно! структурно-просторово! оргащзаци; 2) видiлення ядрово! i буферно! зон в межах дточого резервату; 3) видшення ядрово! зони в межах ючого резервату та буферно! зони за рахунок сумiжних теpитоpiй; 4) розширення ядрово! зони i видiлення буферно! зони за рахунок сумiжних теpитоpiй; 5) видiлення ядрово! та частини буферно! зони в межах дточого резервату та решти необхщно! буферно! зони за рахунок сумiжних теpитоpiй; 6) зменшення площi дiючого резервату до оптимального pозмipу та видiлення ядрово! i буферно! зони в його межах.
** Bapiaнти менеджменту генетичного резервату:
I) охорона та використання генетичного резервату; 11а) сприяння природному поновленню насаджень ядрово! зони; 11б) створення штучних нaсaджень-субститутiв на теpитоpi! ядра генетичного резервату iз мiсцевого насшня; 11в) створення штучних насаджень-субститу™ на теpитоpi! буферно! зони генетичного резервату iз мю-цевого насшня; 11г) застосування систем i видiв рубань, якi забезпечують природний споаб лiсовiдновлення; III) застосування методiв ex situ для щнних розладнаних по-пуляцiй; IV) списання та замша генетичного резервату.
Назван причини i поточний стан насаджень дуба звичайного стали основою для пропозицш щодо списання та замши майже чверт його ЛГР у ре-гюш дослщжень.
Висновки. Для комплексного оцшювання функцюнально! спромож-носп люових генетичних резервапв запропоновано багатофакторний шдекс, який всеб1чно та об'ективно шюструе найважлив1ш1 характеристики об'екта генозбереження, а саме автохтоннють популяцп; кшьюсть особин цшьового виду, яка гарантуватиме збереження високого р1вня алельного р1зноман1ття; потенщал вщновлення популяцп природним шляхом; стшюсть та довгов1ч-нють деревосташв.
Комплексне оцшювання 35 генетичних резервапв дуба звичайного в захщному регюш Укра!ни на основ1 багатофакторного шдексу !х функщ-ональност засвщчило доцшьшсть замши i списання 8 ЛГР, а також необхвд-нють проведення у бшьшосп 1з залишених резервапв комплексу господарсь-ких заход1в, спрямованих на покращення !х функцюнального стану.
Л1тература
1. Волосянчук Р.Т. Методичнi шдходи до оцiнки об'eктiв збереження генофонду листя-них деревних поpiд in situ та !х сучасний стан у лiвобеpежному Лiсостепу Укра!ни / Р.Т. Волосянчук, С.А. Лось, Л.А. Торосова, Т.Л. Кузнецова, Л.И. Терещенко, В.Г. Григорьева // Лгав-ництво i агролюомелюращя : зб. наук. праць. - Харгав : Вид-во УкрНДШГА. - 2003. -Вип. 104. - С. 50-57.
2. Гайда ЮЛ. Оптимiзaцiя величини об'екпв цiнного генофонду лiсових деревних порщ in situ / ЮЛ. Гайда // Науковий вiсник НЛТУ Укра!ни : зб. наук.-техн. праць. - Львiв : РВВ НЛТУ Укра!ни. - 2009. - № 19.9. - С. 36-45.
3. Галузева програма розвитку лiсонaсiннево! справи на 2010-2015 роки / Затверджено наказом Держкомлюгоспу Укра!ни вiд 26.02.2010. - № 47.
4. Закон Укра!ни "Про ратифжащю Конвенцi! про охорону бюлопчного piзномaнiття" / Вщомост Верховно! Ради. - Офiц. вид. - К. : Вид-во "Либщь", 1994. - № 49. - Ст. 432-433.
5. Ыструкщя з проектування, техшчно! прийомки, облiку та ощнки якостi люокультур-них об'ек™ // Збipник галузевих документiв люового господарства Укра!ни. - К. : Вид-во "Наука", 2001. - С. 129.
6. Гайда ЮЛ. Лiсовi генетичш ресурси та !х збереження на Терношльщиш / Ю.I. Гайда, I.M. Попадинець, Р.М. Яцик та ш - Теpнопiль : Вид-во "Пщручники i посiбники", 2008. -288 с.
7. Яцик Р.М. Лiсовi генетичш ресурси та селекцшно-насшницьга об'екти Львiвщини / Р.М. Яцик, А.М. Дейнека, В.1. Парпан та íh. - Iвано-Франкiвськ : Вид.-дизайн. вiддiл Ц1Т, 2006. - 312 с.
8. Молотков П.1. Насшництво лiсових порiд / П.1. Молотков, 1.М. Патлай, Н.1. Давидова.
- К. : Изд-во "Урожай", 1989. - 230 с.
9. Молотков П.1. Настанови з люового насшництва / П.1. Молотков, 1.М. Патлай, Н.1. Давидова, 1.М. Швадчак, Ю.1. Гайда. - Харгав : Вид-во УкрНД1ЛГА, 1993. - 58 с.
10. Яцик Р.М. Комплексна оцшка карпатських лiсових генетичних резервапв листяних порiд / Р.М. Яцик, Ю.1. Гайда // Збереження та вщтворення бiорiзноманiття Горган : наук. практ. конф. - Надвiрна, 2006. - С. 280-281.
11. Vander Mijnsbrugge K. Conservation Approaches for Autochtonous Woody Plants in Flanders / K. Vander Mijnsbrugge, K. Cox, J. Van Slycken // Silvae Genetica. - 2005. - № 54 (4-5).
- Pp. 197-206.
Гайда Ю.И., Яцык Р.М. Методика комплексной оценки генетических резерватов лесных древесных пород
Исследованы принципы и подходы к комплексной оценке лесных генетических резерватов. Представлена структура многофакторного индекса функциональности объектов ценного генофонда лесных древесных пород, который иллюстрирует (с помощью букв или пиктограмм) соответсвующие уровни наиболее важных их характеристик - автохтонность популяции; количество особей целевого вида; потенциал возобновления популяции естественным путем; устойчивость и долговечность древос-тоев. Приведены результаты комплексной оценки 35 генетических резерватов дуба обыкновенного в западном регионе Украины в формате многофакторного индекса их функциональности и предложен комплекс хозяйственных мероприятий для улучшения их функциональных возможностей.
Ключевые слова: лесные генетические резерваты, комплексная оценка, многофакторный индекс функциональности, дуб обыкновенный.
Hayda Yu.I, Yatsyk R.M. Methods of integrated assessment of genetic reserves of forest tree species
Principles and approaches to the integrated assessment of forest genetic reserves were investigated. Structure of the multifactorial functionality index of objects of valuable gene pool (genetic reserves, plus stands) is described. Multifactorial functionality index illustrates (via letters or icons) appropriate levels of the most important characteristics of tree species - autochtony of their populations, number of individuals of the target species, potential of reforestation by natural way, as well as stability and longevity of forest stands. Results of the integrated assessment of 35 genetic reserves of oak European are presented in the western region of Ukraine in format of multifactorial functionality index. A complex of management measures to improve their functional properties is proposed.
Keywords: forest genetic reserves, integrated assessment, multifactorial functionality index, oak European.
УДК 630*27 Ст. наук. спыроб. М.Ш. Козловський, д-р бюл. наук -
1нститут екологи Карпат НАН Украти, Льв1в; астр. Т.В. Бондаренко - НЛТУ Украти, м. Льет
вплив п1дл1ску у грабових д1бровах на формування угруповань грунтових нематод
Наведено результати дослщження видового рiзноманiття, показниюв чисель-ностс, маси та споживання енерги тро(^чними групами Грунтових нематод у грабо-вих дiброваx. Встановлено сшввщношення таксономiчниx груп i кшьгасш характеристики нематодних угроповань. Показано позитивну роль шдлюку у формуванш ф^онематодних угруповань у грабових дiброваx.
