CC BY
112
УДК 316.722(529)
Л. I. Кривоцюк, А. С. 1льницька
ЛЮДИНА ТА II ОБРАЗ СВ1ТУ В КУЛЬТУР1 ЯПОНП
У статт1 розкрито особливост1 японськог культури, як1 проявляються через складовI образу свту людини традицтно'г культури Япони. Розглянуто запозичення 1з культури Китаю, як1 вплинули на становлення свтогляду японщв. Шдкреслено, що образ свту японщв формувався тд впливом релгй сттогзму та буддизму. Зазначено, що людина в японськй традици - це м1кросв1т, через який тзнаеться все Iнше, це Iстота, яка намагаеться злитися з1 свтом I яка переживае свт. Висвтлено та охарактеризовано: свтобачення японцгв - художньо-естетичне, що базуеться на уособлент та успадкувант принципу природност1; вершиною мистецтва в Япони вважаеться сама природа, а художник - гг учень.
Клю^о^^ слова: людина, образ свту, культура Япони, релтя, принцип природност1, тип мислення, глобал1защя, простгр, час.
Актуальнють теми дослщження пов'язана з процесами, викликаними глобалiзащею, з необхщнютю проведення Укра'ною активно! мiжнародноi полгтики в уах сферах життя, ствробгтництва з кранами, яю досягли значних усmхiв у своему розвитку. До таких кра'1'н вщноситься передуам Япошя. Саме з щею кра'1'ною Укра'1'на на сьогодш штенсивно розвивае зв'язки в економiчнiй, полгшчнш i культурнш сферах. Знання особливостей культури, образу св^у японщв буде сприяти кращому взаеморозумшню мiж нашими народами, надасть можливють зрозумгти мехашзм 1'х дп у рiзних сферах людсько! дiяльностi, через усвщомлення минулого краще зрозумiти сьогодення i передбачити майбутне.
Практична значимiсть теми дослщження пов'язана з необхщнютю пошуку шляхiв збереження нацiональних особливостей укра'шсько!' культури в умовах активних процеав глобалiзацii свiту, якi супроводжуються стандартизащею, унiфiкацiею, масовiзацiею, гiбридизацiею культури. Тому досвщ Япони, якiй вдалося за цих умов гармоншно поеднати у сво'й культурi сучаснi захiднi стандарти з неповторною своерщнютю традицшно' японсько'1 культури, дуже корисний.
Предмет даного дослщження знайшов свое вiдображення в науковш лiтературi фiлософського, соцiологiчного, культуролопчного, фiлологiчного, етнографiчного, мистецтвознавчого та юторичного спрямування. Особливе значення для розумшня ще! теми мае грунтовна робота японського фахiвця 1енага Сабуро [1], яка дае всебiчне уявлення про вплив японсько'1 культури на свгтову культуру. Значний внесок у дослщження проблем ютори, фшологи та художньо'1 культури Япони зробив М. I. Конрад [2], проаналiзувавши неповторний свгт людини середньовiчноi Япони. Дослiдження художньо'1 традици Япони провела Т. П. Григор'ева [3]. Особливосп формування естетичних уявлень японсько'1 культури розглядае В. I. Самохвалова [4]. Роль традицш та обрядiв як трансляцiйних механiзмiв японсько'1 культури, що вiдображають модель свпу японцiв, дослiджуе С. А. Арутюнов [5]. У контекст теми дослщження на особливу увагу заслуговуе робота видатного японського фшософа, гуманюта i громадського дiяча Дайсаку 1кеди та кiбернетика з Укра'ни Михайла Згуровського [6].
Рiзнi аспекти трансформаци системи цiнностей людини в сучасному японському суспшьсга знайшли свое вщображення в роботах Аоки Тамацу, А. А. Галеево!',
Н. Н. 1зотово'!, Е. В. Молодяково!, П. А. Мошняги, та iнших фахiвцiв.
Метою статп е аналiз особливостей японсько! культури через складовi образу свiту людини традицшно! японсько! культури.
Складнiсть дослщження зазначено! проблеми пов'язана з тим, що на сьогоднi у наукових колах вщсутне однозначне визначення концепту «образ свгту», який був введений у науковий об^ С. Рубшштейном, а Г. Гачев, С. Кримський, Ю. Лотман, М. Попович, В. Табачковський та В. Шинкарук внесли значний вклад у його вивчення. В 1х роботах образ свггу постае як цшсна, багаторiвнева свгтоглядна система, за допомогою яко! дшснють вiдображаеться у свiдомостi людини. Ми вважаемо, що осередком створення образу свгту е культура, яка утворюе систему орiентирiв, що дозволяють людиш визначати свое мiсце у свт.
Iсторiя фiлософГí мiстить багато концепцш, якi розкривають сутнiсть феномену людини та й образу свiту. З них найбшьш парадоксальною е японська система поглядiв на людину та й свiтобачення. Вона вiдрiзняеться вщ захiдних уявлень про людину та й свiтобачення, вiдображае дво'ютють, суперечливiсть японсько! натури, що дивуе шоземщв. «Японщ, - зазначае Елiза Скщмор, - загадка нашого столптя... Разом iз !'х зовнiшнiм довкiллям вони настшьки мальовничi, театральнi та артистичш, що iнколи виглядають як нащя позерiв; увесь íхнiй свiт - як би сцена, на якш вони грають. Вони настшьки не схожi на вс iншi азшсью народи, що будь -якi аналоги вщпадають... В тi самi часи, коли формувалася вишукана витонченiсть чайного обряду, вони проявляли ш з чим незрiвняну жорстокiсть. Однi i тi ж самi люди, яю половину життя провели у вщчуженому спогляданнi, у написаннi вiршiв i в насолодi мистецтвом, iншу половину свого життя присвятили знищенню сво!х ворогiв i милуванню обрядом хараюрЬ» [7].
Японщ проявляють толерантнють до iнших культур, але в той же час у них юнуе прагматична установка запозичати лише те, що може допомогти японськш нацп пiднятися на бiльш високий рiвень економiчного i культурного розвитку. 1х особливий погляд на свгт пояснюеться передусiм тим, що культура Японй формувалася пiд суттевим впливом запозичень iз культури Китаю, його духовних традицш, естетичних i моральних принцитв. На думку фахiвцiв, на становлення свiтогляду японцiв великий вплив справляли стародавш китайськi вчення [3, с. 4; 4, с. 7]. Згщно цим вченням, у свт не юнуе шчого одностороннього, все мае свою зворотну сторону [9, с. 115, 254].
Фшософська та наукова думка Японй, яка дослщжувала передуам свгт людини, з давшх часiв базувалася на принципах, характерних для китайських вчень, таких як дао, шь-янь, «п'ять елементiв», «щ» та iнших. Щоправда, японцi взяли вщ китайських вчень не все, а передуам те, що було ближче !х розумiнню та характеру. Тому все, що вони брали, змшювало свш обрис.
Пiд час розгляду феномена людини в далекосхщнш традицй важливими маркерами виступають релЫйно-фшософська рефлексiя, ментальнiсть, соцiально -психолопчш установки, якi знаходять свiй прояв у свгтобаченш та свiтовiдчуттi, естетичних та етичних нормах, щнностях народу, його художнш творчостi.
Образ свгту як система свiтоуявлень, свiтовiдчувань, ращонально-понятшних i чуттево-образних засобiв сприйняття та розумшня свiту в Японй формувалась передуам пiд впливом релiгй. Саме образ свгту утворював семантичне поле, що забезпечувало смисловi зв'язки мiж особистiстю та й нацiональною спшьнотою. Значний вплив на людину, й свiтобачення справила найбiльш давня релЫя Японй -синто!зм. В й основi лежить культ природи i предкiв. Синто!зм багато запозичив у китайського даосизму. Ця релiгiя одушевляла природу, надшяла й святiстю. Вона виховувала у японщв почуття вдячносп природi, сформувала умiння насолоджуватися й безкiнечною мiнливiстю, радiти й багатоликш красi.
На початку VI столгття в Японш з Китаю проникае буддизм. У дзешвському його тлумаченш, що грунтуеться на принципi природносп, i який виявився найбiльш прийнятним японцям, вш справив помiтний вплив на свгтобачення японського народу, розвиток японсько! мiфологГí, лiтератури i мистецтва, формування i розвиток фшософсько! думки, яка довгий час не вщокремлювалась вщ релЫ!. Пiд вплив дзен-буддизму потрапили естетичнi та етичш норми японсько! культури. Фахiвцi зазначають, що послщовники дзен-буддизму вчили розумгти суть буття («природи Будди») через «прояснення», якого можна досягти внаслщок наполегливо! працi i духовно! роботи над собою, внутршнього самоспоглядання, медитацй. Дзен-буддизм був особливо розповсюджений серед самура!в. 1м iмпонувало прославляння простоти, бщносп, самiтностi, поваги до плинно! краси: квгтучо! сакури, повного мюяця, крапельки роси. Пiд впливом дзен-буддизму виникла калiграфiя, iкебана, сумiе, паркове мистецтво, театр Но, яю стали елементами самурайсько! культури.
Для нашого дослiдження важливим е те, що тд впливом буддизму махаями в японськш культурi i фшософй виникае концепцiя, що розкривае сутнють людини, й свiтобачення, яка вщмшна вiд захiдного розумiння людини та й образу свiту. Це дало тдставу Т. П. Григор'евiй стверджувати, що в Японй, як i в iнших крашах, де сповщують буддизм, не могла розвиватись фшософська антропологiя, оскiльки людину тут не об'ективiзували, не вiдривали вiд свгту, з яким вона пов'язана i поза спiльних зв'язкiв з яким не юнуе, тому не може бути предметом розгляду. Адже будь -який вщторгнутий предмет - вже не той, оскшьки втрачае свою природу [8, с. 135]. Людина в японськш традицй - це мшросвгт, через не! тзнаеться все шше. Описуеться, характеризуеться не людина, а зв'язки мiж людиною i свiтом. Людина у цьому культурному просторi - не iстота, яка живе у свт, а ютота, яка переживае свiт. Поет Такахама Кьос у зв'язку з цим на старост говорив про смерть наступне: «Коли я думаю про смерть, меш здаеться, що це не я, Кьоа, тду з цього свгту, а свiт тде iз мене» [8, с. 138].
Таким чином, дзен-буддизм формував такий тип свiдомостi, який грунтувався на багатомiрному нелiнiйному мисленнi за типом зв'язку «одне в усьому i все в одному». У сво!й потенцй людина - абсолютно досконала. Це Будда. Свгт, як i людина, це процес безупинних змш, i тому вiн не пщдаеться пiзнанню, неосяжний простим спостереженням. Однак у сво!й незримiй основi вiн непохитний, спокiйний i тому доступний проникненню [8, с. 139].
Розумгти традицшний спосiб мислення японщв, особливостi японсько! культури неможливо, не беручи до уваги щею шюзорносп свiту, який ми бачимо, реальносп абсолюту, який не пiзнаеться, вщношення до емпiричного буття (сансара) як до страждання, а до заспокоеного буття (шрвана) як до блаженства. З точки зору буддизму, справжнш свгт - це Небуття, це буття, яке не розкрилося. Але мiж Небуттям i буттям немае розриву, вони постшно переходять одне в одне. Звщси - вщсутнють усiх опозицiй: життя i смерт^ добра i зла, руху i спокою. Без усвiдомлення цих постула^в неможливо зрозумiти нi образ свгту людини традицiйноí японсько! культури, ш характер естетичних та етичних уявлень в Японй, яю базуються на недуальному, багатомiрному принципi мислення за типом зв'язку: «Все в одному, одне в усьому» i «те iце».
Алгоритм будь-яко! культури задае система сприйняття свiту, де складовими образу свгту виступають людина, проспр i час. Особливiстю японсько! культури е те, що в основi системи сприйняття свiту знаходиться буддистська концепщя Небуття. Це призвело до специфiчного розумiння людиною простору i часу: вони, як атрибути дао -не пщдаються вимiру [9, с. 281]. В зв'язку з цим переконливим е порiвняння японцями
сосни з в'юнком: сосна живе тисячу роюв, а в'юнок вранцi розквiтае, щоб до вечора зав'янути - але обое вони у рiвнiй мiрi переживають свое дао. Традицшне мистецтво Японй допомагае людиш зняти вимiр з простору i часу. Наприклад, мета чайно! церемонй або японських садiв - звшьнити людину вiд вiдчуття простору i часу, ширяти над буттям, проникати в те, що неможливо побачити. В окремих школах буддизму визнають дшснють лише одше! мит1 Увага до митi у вiршах хокку i у пiснях, де час вщчуваеться як унiкальна мить вiчностi.
Образ свiту - це штегральна характеристика культури, яка свщчить не тiльки про склад мислення, а й про свгшвщчуття людини, яю вiдображають зв'язок людини зi свiтом. Вони демонструють вiдчуття людиною свого мюця у свiтi, значимють i межу активностi, що дозволяеться 1'й. Здiйснюеться це передусiм через чуттево-образнi способи сприйняття, тзнання свiту та взаемодй з ним. На нашу думку, в японськш культурi це передусiм проявляеться у характерi вiдношень людини з природою. Витоки цього вщношення знаходяться в релЫях сiнто i буддизму. Стверджуючи, що свгт необхiдно не вивчати, а переживати в процес безпосередньо! участi в його буттi, в шту'тивному осягненнi його цiлiсностi, сшто'зм сприяв такому сприйняттю природи, яке було наближено до художньо-естетичного, оскшьки представляло собою як би цшковитий прийом уособлювання [4, с. 19].
Згщно буддизму, природа - це вищий прояв ютини та гармони. Умшню вiдчувати природу, бути самим собою в цьому свт вчило свгшбачення дзен. Розумiння спонтанного розвитку свпу, розвитку iз самого себе, без втручання у природний хщ подш сформувало в японськiй культурi уявлення про творчiсть як про «нетворчють», про знання як про «незнання», що вплинуло на характер художнього методу. В мистецга керамши, наприклад, японцi прагнуть не змшювати, а зберiгати природний вид породи. Вершиною мистецтва вважаеться сама природа, а художник - й слухняний учень. Японщ називають цей метод наслщуванням природносп, «узинен». Майстер слухаеться внутршнього поклику речей, довiряе себе слову, руху пензля, духу творчосп. Його задача - пробудити душу речь Це означае проявити «Одне», тобто природу Будди або «Сдине» - дао, залишаючись при цьому «тшню сосни», а спiлкуючись з квггами, стати квiткою, бути кв^кою i як квiтка - радгти сонцю, дощу. Фахiвцi зазначають, що на вщмшу вiд захщно!' традицп «бути в центрi свiту», художник в Японй намагаеться злитися зi свiтом, бути скрiзь, проявляти себе в багатьох видах дiяльностi, а в кшщ кiнцiв - ш де. Це пояснюе асиметрiю, неврiвноваженiсть композицй японського живопису. В ньому помгтно видiляеться фрагмент, а центр i бiльша частини площi полотна вшьш вiд зображення. Однак пустота мютить приховану красу, невiдоме.
Особливють японсько! естетики проявляеться у тому, що через художнш твiр передаеться не тшьки свiтосприйняття автора, а i читача. Наглядно видно це у поезп хокку. Недомовленiсть, тдтекст, незакiнченiсть змiсту, натяк - передбачають вщповщне почуття читача. Адже вщгуком на вiршi мае стати зп^хання, яке передае радiсть вiд раптово вщкрито! краси, або зiтхання з вщтшком суму, журби, оскiльки краса - швидкоплинна. Р. Тагор, який побував в Японй, писав: «Японщ не тшьки прекрасш художники - вони перетворили все життя людини в мистецтво» [4, с. 21]. Мистецтво пщ впливом дзен погружено в життя, а життя наповнене естетичними, художшми засадами, яю визначають побут, культуру повсякденносп.
Сучасний етап суспшьного розвитку Японй характеризуеться перетвореннями в уах сферах життя. Глобалiзацiя, яка не оминула i Япошю, з одного боку, вiдкривае можливосп для розширення комунiкативного i культурного простору, а з шшого -породжуе багато проблем. Одна з яких - ушфшащя культури, втрата культурно!'
самобутносл народiв. Фахiвцi, громадсью активiсти стурбоваш впливом глобалiзацiйних процесГв на систему цiнностей, свiтобачення японщв. Cy4acHicTb вторгаеться у свiт традицшних уявлень японцiв, вносить сво! корективи у налагодження !х вщносин 3i свiтом i природою, вiдображаеться у традицшному мистецтвi.
На сьогоднi в ЯпонГ! гостро сто!ть проблема захисту навколишнього середовища. Фахiвцi зазначають, що не дивлячись на те, що у сво!й державi японець любуеться навiть сухою гiлочкою - це не заважае йому вирубувати люи в iнших кра!нах. У постiндyстрiальномy сyспiльствi матерiальнi цiнностi (грошi) стають мiрилом життевого yспiхy, що не може не впливати i на образ свГту японцiв. В !х свГтосприйнятл вiдслiдковyеться амбiвалентнiсть духовного i матерiального. Пiд впливом масово! культури, моди змшюються не тiльки потреби, а i свiтобачення, свiтосприйняття японщв, усвщомлення свого мiсця у свГтГ Iнтенсивнiсть працi, перевантаження формують шфантильну особистiсть - споживача культурно! шдустрГ!. Разом з тим культурна политика ЯпонГ! в умовах глобалГзацГ! спрямована на збереження культурно! самобутносл.
Таким чином, людина в традицiйнiй японськш культурГ - це мГкросвГт, через нього пГзнаеться все Гнше, це ютота, яка намагаеться злитися зГ свГтом i яка переживае свГт. ОсобливостГ японсько! культури проявляються передусГм через складовГ образу свГту людини традицшно! культури ЯпонГ!, який вщрГзняеться вГд захщно! системи уявлень про людину та !! свГтобачення i вГдображае дво!слсть японсько! натури. Це пов'язано з впливом на свГтогляд японщв стародавнГх китайських учень, згщно яких не Гснуе нГчого одностороннього, все мае свою зворотну сторону, а також з впливом на образ свГту японщв буддистсько! концепцГ! Небуття, що призвело до специфГчного розумГння людиною простору i часу. Вони як атрибут Дао - не пщдаються вимГру. ПГд впливом дзен-буддизму було сформовано тип свщомосл, який базуеться на багатомГрному нелшшному мисленнГ за типом зв'язку «одне в усьому i все в одному». СвГтобачення японщв художньо-естетичне, базуеться на уособленш та спадкуванш природностГ Вершиною мистецтва в ЯпонГ! вважаеться сама природа, а художник - !! слухняний учень, задача якого - пробудити душу речь ГлобалГзацшш процеси вщкривають можливостГ для розширення комунГкативного та культурного простору i вторгаються у свГт традицГйних уявлень японщв.
Список використано1 л1тератури
1. Иэнага Сабуро История японской культуры : пер. с япон. / Иэнага Сабуро. -Москва : Прогресс, 1972. - 231 с. ; Ienaga Saburo Istoriya yaponskoy kultury : per. s yapon. / Ienaga Saburo. - Moskva : Progress, 1972. - 231 s.
2. Конрад Н. И. Очерк истории культуры средневековой Японии : VII-XVI века / Н. И. Конрад. - Москва : Искусство, 1980. - 144 с. ; Konrad N. I. Ocherk istorii kultury srednevekovoy Yaponii : VII-XVI veka / N. I. Konrad. - Moskva : Iskusstvo, 1980. - 144 s.
3. Григорьева Т. П. Японская художественная традиция / Т. П. Григорьева. -Москва : Наука, 1979. - 368 с. ; Grigoreva T. P. Yaponskaya khudozhestvennaya traditsiya / T. P. Grigoreva. - Moskva : Nauka, 1979. - 368 s.
4. Самохвалова В. И. Традиционные японские искусства / В. И. Самохвалова. -Москва : Знание, 1989. - 64 с. ; Samokhvalova V. I. Traditsionnye yaponskie iskusstva / V. I. Samokhvalova. - Moskva : Znanie, 1989. - 64 s.
5. Арутюнов С. А. Япония: народ и культура / С. А. Арутюнов, Р. Ш. Джарылгасимова. - Москва : Знание, 1991. - 64 с. ; Arutyunov S. A. Yaponiya: narod i kultura / S. A. Arutyunov, R. Sh. Dzharylgasimova. - Moskva : Znanie, 1991. - 64 s.
6. Икеда Дайсаку Япония и Украина - разные судьбы, общие надежды. Диалоги /
Дайсаку Икеда, М. Згуровский. - Киев : Град, 2011. - 304 с. ; Ikeda Daysaku Yaponiya i Ukraina - raznye sudby, obshchie nadezhdy. Dialogi / Daysaku Ikeda, M. Zgurovskiy. - Kiev : Grad, 2011. - 304 s.
7. Овчинников В. Ветка сакуры [Электронный ресурс] / В. Овчинников. - Режим доступа : www.nimko.narod.ru/Lib2/Ovchinnikov_Vetka_sakury.pdf ; Ovchinnikov V. Vetka sakury [Elektronnyy resurs] / V. Ovchinnikov. - Rezhim dostupa : www.nimko. narod.ru/Lib2/Ovchinnikov_Vetka_sakury.pdf
8. Григорьева Т. П. Мудрецы, правители и мастера / Т. П. Григорьева // Человек и мир в культуре Японии : сб. ст. / под ред Т. П. Григорьевой. - Москва : Наука, 1985. -С. 135-165 ; Grigoreva T. P. Mudretsy, praviteli i mastera / T. P. Grigoreva // Chelovek i mir v kulture Yaponii : sb. st. / pod red T. P. Grigorevoy. - Moskva : Nauka, 1985. - S. 135-165
9. Древнекитайская философия : в 2-х т. / сост. Ян Хин-Шун. - Москва : Принт, 1994. - Т. 1. - 361 с. ; Drevnekitayskaya filosofiya : v 2-kh t. / sost. Yan Khin-Shun. -Moskva : Print, 1994. - T. 1. - 361 s.
Стаття надшшла до редакцй 23.04.2018
L. Krivotsyuk, A. Ilnitska
MAN AND HIS IMAGE OF THE WORLD IN JAPAN'S CULTURE
In the article through the constituents of the image of the world of traditional culture of Japan, the author reveals the essence of Japanese culture. The author studies the borrowing from the culture of China, which influenced the formation of the worldview of the Japanese. It is emphasized that the Japanese took the Chinese students first of all, which was closer to their understanding and character. However, everything they took changed its outline.
The author draws the attention to the fact that the image of the world of the Japanese was also formed under the significant influence of religion, primarily Shinto, which is based on the cult of nature and ancestors. This religion raised the Japanese feelings of gratitude to nature, formed the ability to enjoy its endless variability, rejoice in its beauty.
The author emphasizes that under the influence of Zen Buddhism, which came to Japan from China in the VI-th century, there was a calligraphy, icecan, a mixture, park art, the But No Theatre, which became the elements of samurai culture.
It is noted that a person in the Japanese tradition is a microcosm; because of it everything else is known that the meaning is not human, but the connection between man and the world, that a person in a cultural space is a being that is experiencing the world. The attention is drawn to the fact that the basis of the system of perception of the Japanese world is the Buddhist concept of Nothingness.
It is emphasized that the understanding of the development of the world as spontaneous, without interference with the natural course of events, influenced the character of the artistic method of the Japanese.
It is highlighted and characterized that the world view of the Japanese is artistic and aesthetic, it is based on the personification and inheritance of the principle of naturalness, that at the very top nature itself is considered, and the artist is its obedient student, that the master listens to the inner calling of things, entrusts the word to himself, the movement of the brush, the spirit creativity. His task is to awaken the soul of things.
It is noted that the feature of the Japanese aesthetics is manifested in the fact that through the work of art not only the world perception of the author is transmitted, but also of the reader. An answer to the verses should be a sigh, which transmits the joy of suddenly open beauty, or sighing with a shade of sum, because beauty is fleeting.
It is noted that globalization processes open the opportunities for the Japanese to expand the communicative and cultural space, invade the world of their traditional representations, but this leads to the unification of culture, the loss of their cultural identity. They manage to combine modern western standards with the peculiarity of traditional culture in their culture.
Key words: culture of Japan, image of the world, globalization, man, principle of naturalness, religion, space and time, type of thinking.
УДК 94(477=14)" 187/191"(045)
О. С. Манякша
ВПЛИВ ПРАВОСЛАВ'Я НА ОБРЯДОВ1 ТРАДИЦП ГРЕЦЬКО1 СП1ЛЬНОТИ ПШШЧНОГО ПРИАЗОВ'Я (2)
У cmammi досл1джуеться вплив православ'я на обрядов1 традици грецьког стльноти Швшчного Приазов'я мнця XVIII - першш чвертi ХХ ст. Окреслено поеднання загальнохристиянських традицт та календарних свят, як шанували греки Приазов'я. Доведено, що православн традици поеднувалися i3 язичницькими, що вiдображало тривалий шлях розвитку етносу i взаемоди його духовног культури i3 культурними традищями тших народiв. Зазначено, що найважливше м^це в релтйно-обрядовому буттi гремв займало свято Панагр, яке мало важливу етноконсолiдуючу функцЮ. Зазначено роль духовенства в реестраци життевих циклiв гремв Швшчного Приазов'я (реестращя народження та хрещення дитини, проведення шлюбних та поховальних церемонт).
Клю^о^^ слова: Швтчне Приазов'я, обрядовi традици, християнство, грецька стльнота,повсякденне життя, календарн свята.
У попередньому HOMepi наукового журналу Вюник МДУ. Серiя: «Фiлософiя, культуролопя, сощолопя», було надруковано статтю «Вплив православ'я на життедiяльнiсть грецькоГ стльноти Швшчного Приазов'я» [7], перша частина. Автор продовжуе дослщження особливостей обрядових традици в життeдiяльностi греюв означеного регюну та представляв статтю «Вплив православ'я на обpядовi традици грецькоГ стльноти Швшчного Приазов'я», яка е продовженням комплексного дослщження особливостей духовного життя етшчних громад Швшчного Приазов'яд зокрема грецько! стльноти, в напpямi юторичного краезнавства.
Повсякденне життя кожного народу - це втшення його масового менталитету. Воно складаеться iз сукупносп матepiальних i духовних потреб. Це сфера прояву накопиченого народом за столГття його розвитку життевого i культурного досвщу. Повсякденне життя е рщним, звичним i штуГтивно зрозумшим. До повсякденного життя зазвичай вщносять внутршню та зовшшню специфжу житла, одяг, Гжу, характер трудовоГ дiяльностi, побутовi звички та забобони, розваги, обряди, традици тощо - тобто усе те, що формуе яскравий самобутнш культурний всесвГт кожного етносу [14, с. 111].
У публшаци зроблена спроба пpоаналiзувати взаемозв'язок православного вipосповiдання з обрядовими традищями в повсякденному житл грецькоГ спiльноти Пiвнiчного Приазов'я кiнця XVIII - I чверт ХХ ст.
Православна вipа справляла виpiшальний вплив на обрядовють приазовських гpeкiв. Грецьке населення i на новому мющ зберегло багато своГх нацiонально-
