CC BY
14Л1НГВОДИДАКТИЧНI НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ КОМУН1КАТИВНО1 КОМПЕТЕНТНОСТ1 МАЙБУТН1Х ЖУРНАЛ1СТ1В
Кондратенко Н.
Кшвський унгверситет шет Бориса Гртченка
викладач
LINGUODIDACTICAL DIRECTIONS OF FORMATION OF COMMUNICATIVE COMPETENCE OF FUTURE JOURNALISTS
Kondratenko N. U.
Borys Crinchenko Kyiv University Junior Lecturer
АНОТАЦ1Я
У статп окреслено напрями формування комунiкативноï KOMneTeHTHOCTi майбутшх журналiстiв. Ак-центовано на тому, що формування комунiкативноï компeтeнтностi ïx - процес тривалий i складний, який характеризуеться багатовeкторнiстю, а вщтак i рiзноманiтнiстю лiнгводидактичниx стратeгiй його ор-ганiзацiï: формування монологiчного мовлення, формування дiалогiчного мовлення, удосконалення ко-мунiкативниx ознак мовлення та лшгвокреативносл майбутнix журналiстiв. Продуктивнiсть роботи з удосконалення монолопчного мовлення майбутнix журналюпв певною мiрою залежить ввд того, насшльки вони володiють мовою, ïï виражально-зображувальними засобами, вмшть визначати вид монологу залежно вщ ситуаци спiлкування i створювати власнi монологи рiзниx типiв i стилiв мовлення. Удосконалення умшь дiалогiчного мовлення майбутшх журналюпв ввдбуваеться в тюному взаемозв'язку з удосконаленням 1'хнього монолопчного мовлення. Важливим напрямом формування комушкативно1' ком-пeтeнтностi майбутнix журналiстiв визначено вдосконалення комушкативних ознак 1'хнього мовлення. Доведено, що формування креативносп в майбутшх журналюпв потребуе розроблення системи спeцiальниx вправ - iмiтацiйниx, аналiтичниx, проблемних та iн.
ABSTRACT
The article outlines the directions of forming the communicative competence of future journalists. The emphasis is on the fact that the formation of their communicative competence is a long and complex process characterized by multivectorality and, hence, a variety of linguodidactic strategies of its organization: the formation of monologue speech, the formation of dialogue speech, the improvement of communicative features of speech and linguistic and eclectivity of future journalists. The work of improving the monologue broadcasting of future journalists depends to a certain extent on how they speak the language, its expressive and figurative means, can determine the type of monologue depending on the situation of communication and create their own monologues of different types and styles of speech. Improving the skills of the dialogue of future j ournalists takes place in close connection with the improvement of their monologue speech. An important direction in forming the communicative competence of future journalists is the improvement of the communicative features of their speech. It is proved that the formation of creativity in future journalists requires the development of a system of special exercises -simulation, analytical, problem, etc.
Ключовi слова: комушкативна компетентшсть майбутшх журналюпв, система вправ, монолопчне мовлення, дiалогiчнe мовлення, креатившсть.
Keywords: communicative competence of future journalists, system of exercises, monologue broadcasting, dialogue speech, creativity.
Реалл сучасного сусшльства, стрiмкi гло-балiзацiйнi та штеграцшш процеси стимулюють пошук продуктивних пiдxодiв до розвитку освгги i науки в Укрш'ш. Перехщ вищо! школи на стандарта европейсько! освгги вочевидь активiзуе проблему формування новоЛ генерацп фаxiвцiв, зокрема сфери сощальних комушкацш, готових до усшш-ного виконання профeсiйниx завдань забезпечення мiжособистiсного спiлкування, спроможних адекватно реагувати на сощальш, eкономiчнi, полiтичнi виклики сьогодення, прогнозувати ризики, критично осмислювати будь-яку iнформацiю, штер-претувати й передавати ïï.
Становлення вiтчизняноï журналiстики викли-кае потребу внесення системних коректив у шдго-товку фаxiвцiв сфери соцiальниx комунiкацiй з урахуванням вимог компeтeнтнiсноï' освiти. Про-фeсiйний контекст майбутнього журналiста, ^м позитивного особистiсного iмiджу, зорiентовуе на оператившсть в опрацюванш й аналiзi здобутоï з рiзниx джерел шформацп та продукуваннi власноï, гнучко й доцшьно використовуючи самобутнi ре-сурси укра^сь^' мови.
Останнiм часом профе^ журналiста набула особливоï популярностi, розширила сфери свого функцiонування i впливу в суспшьсга з огляду на те, що, ^м традицiйниx, таких, як радю, газета, те-
лебачення, стали звичними iнновацiйнi - шфор-мацiйнi, глобальнi, медiйнi та iншi засоби масово! шформацп. Попри !х широку розгалуженiсть i значний потенцiал, що збiльшуe можливостi репре-зентування шформацп, впливу на особиспсть i соцiум загалом, не втрачае актуальностi проблема формування комушкативно! компетентносп жур-налiстiв як представник1в певно! професшно! спiль-ноти.
Опрацювання спецiальних джерел засвiдчуе, що теорiю журналютсько! дiяльностi рiзноаспектно розробляли В. Аграновський, О. Бочковський, В. Галич, Р. Горден, Т. Засорша, В. Здоровега, С. Кар-коносенко, Д. Кеатс, Г. Мейн, I. Михайлин, Е. Пронша, Е. Прохоров, В. Рiзун, С. Орополко, Л. Свгшч, Н. Федосова, Г. Чш, Ю. Шаповал. Мето-дичнi аспекти журналютсько! творчостi розглянуто в працях Т. Бударшо!, В. Владимирова, С. Маст, М. Мекель та ш. Застосування засобiв масово1 ко-мушкацп в освiтньому процес вищо1 школи до-слвджували Й. Агнав, Г. Айнеке, С. Ауфенангер, Д. Бакингем, О. Бирюк, А. Богачева, О. Богданова, Л. Волошинова, Ж. Гоне, С. Гуревич, В. Кузнецов, С. Лiфка, Г. Онкович, Н. Рижих, Н. Саенко, Л. Чашко, I. Чемерис та ш.
Проблема формування комушкативно! компетентносп фахiвцiв е предметом зацiкавлень ба-гатьох лiнгвiстiв i лiнгводидактiв. Генеза компе-тентнiсного подходу у вищш освiтi дослiджена нау-ковцями З.Бакум, А.Богуш, Н.Голуб, О.Горошк1ною, О.Караман, С.Караманом, К. Климо-вою, О.Копусь, О.Кучерук, М.Пентилюк, Н.Остапенко, Т.Симоненко та ш., як1 вивчали становлення понять „компетенщя" i „компетентшсть", !х семан-тичне наповнення, пiдходи до впровадження в освiтнiй процес вишу, що в подальшому дало змогу дослвдникам розкрити теоретичнi й прикладнi аспекти компетентшсного пiдходу. Окремi сегменти ц1е1 проблеми розроблено в працях сучасних лшгводи-дак11в: формування комушкативно! компетентност1 учшв стало предметом зацжавлень Н. Голуб, С. Кара-мана, Л. Мамчур, В. Нищети, С. Омельчука, I. Хом'яка, Г.Шелехово1 та ш. Особливост1 формування комунша-тивно1 компетентносп майбутшх учител1Б - Н. Волко-во!, I. Нагрибельно1, А. Нштшо!, М. Ол1яр, М. Пентилюк, О. Семеног та ш.: майбутшх фах1вц1в технiчних спецiальностей дослщжували I. Дроздова, О. Ковтун, Н. Тшьняк Н. Тоцька та ш., проте у масовiй пiдготовцi майбутшх журналiстiв простежуються стереотипи, що склалися у наБчаннi курсу укрансько! мови в професшному спiлкуваннi - тяжшня до теори, пов'язано1 з опрацюванням мовних норм, особли-востей мовного оформлення текстiв офiцiйно-дiло-вого стилю; етзодичне використання професiйно спрямованих комушкативних вправ i завдань. Поза увагою залишаеться формування комунiкативноl компетентностi майбутнього журналiста, складниками яко! е вмшня слухати, сприймати, аналiзувати, продукувати монологи, дiалоги, полiлоги дискусiйного характеру, доречно послуго-вуватись фаховою термшолопею, виступати перед аудиторiею, iнтерв'ювати, будувати мовленневi си-
туацií з урахуванням прикладних здобутк1в лiнгво-культурологil. Студенти вiдчувають утруднення пiд час продукування спонтанних текстiв на про-фесшну тематику, розроблення матерiалiв для дис-кусiйного обговорення у вiртуальному журналют-ському середовищi, створення мовного портрета сучасного журналюта.
Мета статтi - окреслити напрями формування комунiкативноí компетентностi майбутнiх журналiстiв.
Аналiз наукових студш засвiдчив вiдсутнiсть в украшськш лiнгводидактицi спецiальних до-слiджень, присвячених формуванню комунiкатив-но! компетентностi майбутшх журналюпв. Студ1ювання спецiальних джерел, спостереження за освггшм процесом вишiв, яш здiйснюють фахову пiдготовку журналiстiв, переконують нас у тому, що формування комунiкативноí компетентностi !х - процес тривалий i складний, який характеризуемся багатовекторнiстю, а в1дтак i рiзно-манiтнiстю лiнгводидактичних стратегiй його ор-ганiзацií: формування монологiчного мовлення, формування дiалогiчного мовлення, удосконалення комушкативних ознак мовлення та лшгвокреатив-носп майбутнiх журналiстiв.
Лiнгвiсти визначили, що усний монолог - це значне за обсягом, писемно не фжсоване односторонне мовлення, що виголошуеться, а писемно оформлений монолог - текстове (заздалегвдь тдго-товлене) мовлення, розраховане на слухове й зо-рове сприйняття. Звiдси випливае: взiрцем пи-семного варiанту монологу е текст, осшльки саме вiн виступае основною одиницею мови, вищим рiв-нем мовно! системи, що стохть над реченням. Ученi розглядають текст як висловлене мовленневе явище, що створюеться в процеа комунiкацií i е продуктом мовленнево! дiяльностi. Означенi погляди знаходять свое в1дображення у лшгвютичних i методичних визначеннях тексту. Помггаими в га-лузi дослщження тексту е працi Ф. Бацевича, М. Бахтiна, I. Гальперина, М. Голянич, Т.Дридзе, Л. Лосево!, В. Лушна, Л. Мацько, В. Мельничайка, О. Михальсько!, М. Пентилюк, М. Шанського. Лiнгво-дидакти (З. Бакум, Н. Голуб, О. Горошк1на, Т. Груба, О. Караман, С. Караман, О.Копусь, О.Кучерук, Л. Мамчур та ш.) наголошують на необ-хiдностi систематично! роботи з текстовим ма-терiалом, а також на необхвдносп вдосконалення монологiчного й дiалогiчного мовлення учнiв i сту-денпв (А.Ляшкевич, Е. Палихата, М. Пентилюк, Л. Попова та ш.).
Монолопчне висловлювання реалiзуеться в уснiй i писемнiй формах. У писемнiй монолопчнш формi смисловi й експресивнi завдання переда-ються лише словом, лшшним розташуванням еле-ментiв вербального ряду, а усний монолог здшснюеться за допомогою штонацп, наголосу, ма-нери вимови (надлшшних засобiв) та мiмiки, жестiв (екстралiнгвiстичних засобiв).
Навчання монолопчного мовлення - багатоас-пектна проблема, що мютить, з одного боку, формування вмшь i навичок сприймати усне й писемне
мовлення (текст), розумгга й ан^зувати його; з ш-шого боку - "самостшно будувати уснi i письмовi висловлювання рiзних жанрiв, як1 необхвдш у перiод навчання, у майбутнш дiяльностi й просто в житгевому стл^ват^' [4, с. 4].
Продуктившсть роботи з удосконалення моно-лопчного мовлення майбутнiх журналiстiв певною мiрою залежить вiд того, наск1льки вони володшть мовою, И виражально-зображувальними засобами, вмшть визначати вид монологу залежно вiд ситу-ацп спiлкування i створювати власнi монологи рiз-них титв i стилiв мовлення.
Не нова в науковш лiтературi й проблема ро-звитку дiалогiчного мовлення. У працях Л. Ви-готського, О. Леонтьева, Ю. Лотмана, С. Рубш-штейна, О. Соколова, Л. Якубинського до-слвджуеться природа дiалогiчностi мови та мислення, що визначаеться асиметрiею будови, функцiонуванням та взаемодiею великих пiвкуль головного мозку людини i е окремим виявом за-гально! закономiрностi iснування живих систем.
Психологи i психолiнгвiсти розглядають дiалог як контакт суб'ектiв, як1 здшснюють не тiльки мовну комунiкацiю, а й взаемодш притаман-них !м смислових позицiй. Цiй проблемi придали увагу Б.Ананьев, М.Жинк1н, 1.Зимня, О. Леонтьев, С.Пассов, А.Петровський, С.Рубiнштейн, Л.Щерба.
Визначення дiалогу через "спiлкуваиия", "ко-муткащю", на наш погляд, е цшком справедливим, оск1льки дiалогiчне мовлення - одна з форм стлку-вання. Вихвдним положенням у визначенш дiалогiчного мовлення вважаемо його характеристику в контексп спiлкування. Умшня продукувати усне дiалогiчне (полiлогiчне) та монолопчне мовлення пов'язанi з розвитком таких ознак мовно! особистосп студентiв, як розгорнутiсть повщом-лення, зв'язнiсть викладу, органiзованiсть [3], тобто саме тими вмшнями, як1 тренуються та розви-ваються в системi навчання.
Важливою умовою ефективностi навчання е систематичшсть i системнiсть, що означае включения вправ, яш сприяють формуванню дiалогiч-ного мовлення студенлв, у певнiй послiдовностi з наростанням складностi, а також залучення !х до активно! комушкативно! д1яльносп. Удосконалення умiнь дiалогiчного мовлення майбутшх жур-налiстiв ввдбуваеться в тюному взаемозв'язку з удосконаленням !хнього монологiчного мовлення. Особливо продуктивними е вправи, що передбача-ють iмiтацiйне моделювання ситуацiй, завдяки яким вiдбуваеться занурення студентiв у професш-ний контекст з огляду на те, що вони можуть уявити себе в умовах майбутньо! професи, мають змогу оцшити сво! знання i переконатися в необхвдносл !х збагачення, навчаються аргументувати, пропо-нувати, погоджуватися, заперечувати, слухати, формулювати висновки, висловлювати гiпотетичнi припущення тощо. Використання iмiтацiйного моделювання ситуацiй передбачае участь у дiалогiч-ному мовленнi, що потребуе вiд студентiв знань про дiалог, мовленневий етикет, культуру дшового спiлкування, спонукае !х до свщомого опанування
знань про текст, стил^ типи, жанри мовлення, ситу-ацш спiлкування, культуру мовлення. Комушка-тивна взаемод1я реалiзуеться й у формi дiалогiчних (полiлогiчних) текстiв, де предметом спшкування виступае певна тема (iнодi проблема у формi прес-конференци), яка складаеться iз шлькох ситуатив-них дiалогiв, взаемопов'язаних м1ж собою. Учас-ник1в тематично! беади за дiалогiчними текстами може бути двое й б№ше [3].
Важливим напрямом формування комунiка-тивно! компетентносл майбутнiх журналiстiв е вдосконалення комушкативних ознак !хнього мовлення. Життя переконуе, що невiд'емною ознакою освiчено!, усебiчно розвинено! особистостi будь-якого фаху е висока мовна та мовленнева культура, що передбачае сформованiсть умiнь активно вико-ристовувати сучасну лiтературну мову з уама ба-гатствами виражальних засобiв, з притаманними !й нормами як знаряддя спiлкуваиня. Засвоення норм здшснюеться ще в процесi шк1льного навчання. Од-нак недостатне знання орфографiчних, пунктуацiй-них та iнших правил часто спричиняе порушення побудови речень, тексту й знижуе рiвень культури людини. Неприпустимим для журналiста е пору-шення норм лiтературно! мови, однак, як показали результата перевiрки творчих робгт студентiв, у !хньому мовленнi трапляються помилки: на лексич-ному рiвнi зумовленi недоречними запозиченнями з аиглiйсько! мови: дедлайн - замють крайнiй термiн, кеш - грошц з росiйськоl мови: время (час), неделя (тиждень), откритка (лиспвка), карандаш (олiвець), конфети (цукерки), мгнутка (хвилинка), справка (доводка) тощо. Невмотивоване вживання скопiйованих росiйських структур спотворюе дери-вацiйну структуру укра1нсько! мови: зав1дуючий (заввдувач), ножницI (ножищ), приводити (наво-дити) приклади, водтель (водш), Турцгя (Туреч-чина) i под. На морфологiчному рiвнi теж зафiксо-вано багато помилок: гривтв, гривен (гривень), саме краще (найкраще), шестидесяти (шiстде-сяти); традицшно вживаються iменники власнi назви у називному вiдмiнку замiсть кличного (Таня! Даша! Дгма!; Света! Дай книжку). На син-таксичному рiвнi переважають помилки, що свiд-чать про слабш знання дiеслiвного керування i прийменникових (безприйменникових) кон-струкцiй в укра1нськ1й мовi: дякую вас (вам), в1дпов1дно плану (вщповщно до плану), учити мов1 (мови). У цьому контексп слушним вважаемо за-уваження Л. Попово!, що дощльно систематично застосовувати завдання на переклад, головний змiст яких полягае в тому, що студент звикае до порiвняльно-зiставного аналiзу текстiв рiзно! жан-рово! i стильово! належносп, застосовуе його потiм пiд час побудови власних висловлювань, уникаючи тих помилок, яких припускався ранiше. У нього формуеться критичне ставлення до мови вихвдного тексту й мови, яка вивчаеться, усвщомлення того, що з очевидного й зрозумшого в росшськш (або англiйськiй) мовi, може викликати труднощi п1д час перекладу висловлювання укра!нською [5].
Базовою здатшстю журналiста, необх1дною для розв'язання професшних завдань, е здатнiсть до
творчосл, створення нового, оригiнального медшного продукту, генерування цiкаБих вдей. О. Горошина, О. Караман зазначають, що креатив-нiсть визначае готовнiсть ламати стереотипи, знаходити новi шляхи розв'язання складних проблем, тобто е внутршшм потенцiалом, що допома-гае особистосп успiшно дiяти, здiйснювати ефек-тивну самопрезентацiю. Творчiсть - це дiяльнiсть, що веде до розроблення, створення нового [2, с. 30].
Формування креативностi в майбутнiх жур-налiстiв потребуе розроблення системи спещаль-них вправ - iмiтацiйних, аналггачних, проблемних та iн. Iмiтацiйнi вправи передбачають, наприклад, завдання розповгсти про одну й ту саму подю вгд ¡мет ргзних людей - головного героя, другорядного персонажа; розказати про ту саму подю в ргзних жанрах (драма, комедгя, фантастика) тощо. Аналггачш вправи стимулюють студенпв до аналггачно-пошуково! дiяльностi, наприклад, скла-сти тематичну добiрку з газет i журналiв з певно! теми, проранжувати медiатексти за соцiальною зна-чущiстю тощо. Проблемнi завдання передбачають обговорення медiатекстiв. Нам видаеться доцшь-ним використовувати в процесi аналiзу циклу запи-тань, розроблених в вторичному, культурному й структурному контекстах вщомим американським медiа педагогом А. Силверблетом, зокрема: Що медгатекст повгдомляе нам про перюд створення? Чи допомагае знання Iсторичних подш розумтню медгатексту?
Отже, формування комушкативно! компетент-носп студенпв-майбутшх журналюпв за означе-ними напрямами потребуе розроблення цшеспря-
мовано! системи вправ i завдань, важливими складниками яко! е переклад, редагування, комплексний аналiз медiатекстiв. Перспективи подальших до-слщжень убачаемо в розробленнi електронних за-собiв навчання, спрямованих на формування ко-мунiкативних якостей мовлення майбутшх жур-налiстiв.
Лiтература
1. Варзацька Л.О. Навчання мови та мовлення на основi тексту: Поабник для вчителiв. - К.: Рад.школа, 1986. - 104 с.
2. Горошина О., Караман О. Формування креативносп майбутшх учителiв укра!нсько! мови як лiнгводидактична проблема / О.Горошина, О.Караман // Укра!нська мова i лiтература в школах Укра!ни. - 2014. - № 12. - С. 29-33.
3. Методика навчання украшсько! мови в середшх освггшх закладах / Колектив авторiв за редакщею М. I. Пентилюк, С. О. Караман, О. В. Караман, О. М. Горошина, З. П. Бакум, М. М. Барахтян, I. В. Гайдаенко, А. Г. Галетова, Т. В. Коршун, А. В. Шктна, Т. Г. Окуневич, О. М. Решетилова. - К. : Ленв^, 2009. - 400 с.
4. Нацюнальна доктрина розвитку освгга Укра!ни у XXI столгтп // Освiта Укра!ни. - № 29. -2001.- С. 4-6.
5. Попова Л. О. Переклад як зааб удосконалення орфографiчних умшь i навичок студентiв-фiлологiв / Л.О. Попова // Науковий вюник Донбасу. Педагопчш науки. - № 1 (17), 2012. - Режим доступу: http ://nvd.luguniv. edu.ua/archiv/№№17/12plommu.pd f.
