CC BY
21
УДК 340.11.5:17.021.2
М. Б. Ценко, кандидат фшософських наук, доцент
ОСОБИСТ1СНА ЗР1Л1СТЬ ЮРИСТА
Анал1зуеться сутн1сть понять «особист1сть», «особист1сна зр1л1сть». З'ясовуеться актуальность р1вня особист1сног зрыост1 для юриста у профестнт д1яльност1. Розкриваються особист1сно значущ1 характеристики юриста. Розгля-даються чинники, що сприяють негативней трансформацИ' св1домост1 сучасного юриста, а також передумови, якг б стимулювали потребу особист1сного професш-ного саморозвитку.
Ключовi слова: особист1сть, особист1сна зртсть, особист1сна зртсть юриста, специф1ка д1яльност1 юриста, саморозвиток, формування особистост1 юриста.
Актуальтсть проблема. Одшею з найгострших проблем, що постали сьогодш в нашш держав^ е недосконалють i низька ефектившсть правово'' системи. Негативний стан правово'1 системи сьогодш став об'ектом суттево'' критики рiзних 11 галузей, сторш i суб'екпв. Це i недосконалють законодав-ства, що не вщповщае потребам суспшьства, i корумпованiсть правоохоронних органiв, i некомпетентнiсть юристiв прокуратури, суду, юстицп тощо.
Заходи, що вживаються чи передбачаеться вжити щодо перебудови i вдо-сконалення правово'' системи, здебшьшого торкаються зовнiшнiх п форм i недостатньо чiтко зорiентованi на подолання внутрiшнiх кризових явищ, пов'язаних, у першу чергу, з особовим складом правниюв, 'хньою особистю-ною недосконалютю.
Змiст i рiвень 'х правово'1' свщомосп, морально'' культури, в цшому зрiлiсть юристiв як особистостей визначають не тiльки професiйнiсть прийнятих ними ршень, а й дiевiсть правово'' системи держави. Проте, як свщчать сьогоднi гучнi справи щодо аморальносп, злочинних дiй i рiшень окремих юриспв, виявляються несформованими або зруйнованими саме показники особистю-но'' зршосп посадових осiб i, як наслщок, - 'х неспроможнiсть гiдно викону-вати свою справу.
Отже, метою статп е потреба дослiдження сутност феномену особистю-но'' зрiлостi юриста, а також умов п формування як передумови ефективного функщонування правово'' системи.
Аналiз наукових джерел свщчить, що проблема сутностi особистостi, особистюно'' зрiлостi людини стала об'ектом активного наукового дослщжен-ня у ХХ ст. у захщнш фшософп та психологи. Серед найбiльш важливих для нашого дослiдження слiд назвати его-психолопчну теорiю Е. Ерiксона, гума-
150
© Ценко М. Б., 2016
шстичну теор^ особистостi Е. Фромма, диспозищональш теори особистос-тi Г. Олпорта, Р. Кеттела, Г. Айзенка, сощально-когштивш концепцп А. Бан-дури i Дж. Роттера, когнiтивну теорiю Дж. Келлi, гуманiстичну теорiю осо-бистостi А. Маслоу та ш.
У радянськiй i вiтчизнянiй наущ протягом ХХ ст. значущими у сферi роз-роблення проблем особистост стали розвiдки С. Л. Виготського, С. Л. Рубш-штейна, А. Н. Леонтьева, В. М. Мясщева, Д. Н. Узнадзе та ш.
Означена проблема мае не тшьки свою юторш дослiдження. Значний ш-терес вона викликае i у сучасних науковщв. Це обумовлено тим, що змiни, якi вiдбулися в соцiально-економiчних вiдносинах, у соцiальних, пол^ичних орiентирах, у духовних цiнностях суспшьства, вплинули на людину, на фор-мування особистостi, на умови п реалiзацii. Особистiсть вивчаеться в рiзних наукових площинах: у фшософп, етищ, сощологл, психологи, педагогiцi, що вщображено в роботах С. А. Голубево!, К. А. Абульханово'1-Славсько'1', Н. В. Ду-бровшо!, В. Г. Кременя, А. В. Брушлшського, О. Ншолаево!, К. Платонова, Г. Гостюка, А. В. Петровського, О. Ткаченка, I. М. 1лычово'1 та багатьох шших сучасних дослщниюв.
Останнiм часом чимало науковщв розробляють проблеми реалiзацii лю-дини як особистостi в рiзних сферах життедiяльностi, у професiйнiй дiяль-ностi, зокрема в юридичнiй. Бшьшють дослiдникiв цього аспекту розгляду-вано'1 проблеми аналiзують особистiсть юриста переважно в етичному ракур-сi. Л. А. Востршов, А. С. Коблшов, А. Ф. Закомлiстов, О. В. Афанасьева i А. В. Пiщелко, С. А. Краснiкова, В. Л. Халiулiна, А. Л. Теймуразян, В. О. Лозовой, Ю. А. Мелiхова, С. Пашин та ш. об'ектом сво'1'х дослiджень поставили саме моральш засади правничо'1 дiяльностi та моральш особистiснi характеристики юриспв, такi, що задовольняють потреби професп.
Вiтчизнянi науковi доробки щодо розгляду юриста в його дiяльностi як особистюно зршо'1 людини нечисленнi, iнодi мають декларативний характер.
Виклад основного материалу. Аналiзуючи особистiсну зрiлiсть юриста, ми виходимо з гумашстичних фшософських позицiй, згiдно з якими людина е потенцшно й актуально творчим суб'ектом, здатним створювати себе не тшьки вщповщно до сощальних вимог, а й до вимог, що е продуктом власно'1 свщомосп i волi. Тобто особистiсть уявляеться простором можливостей само-розвитку, самовиховання, в контекст яких формуються такi характеристики людини, реалiзацiя яких задовольняе й потреби виконання певних соцiальних функцш, здiйснення власно'1 життево'1 юторп.
Сутшсть поняття «особистюна зршсть» юриста може бути розглянута через з'ясування сенсу понять «особистють» i «особистюна зршсть» у кон-текстi аналiзу специфши дiяльностi юриста.
Базуючись на розробках провщних фахiвцiв, слщ зазначити, що поняття «особистють» мае концептуальне значення. Кожен дослщник вiдповiдно до позицш сво'х теоретичних уявлень формуе змют особистостi та визначае саме поняття. Узагальнюючи уявлення, можна констатувати, що особистють - це динамiчна оргашзащя (Г. Олпорт) певних внутрiшнiх систем шдивща ^зич-них, психiчних, штелектуальних, духовних), якi визначають мислення i по-ведiнку, що характернi для нього. Кожна особистють е неповторною i такою, що постiйно змшюеться, розвиваеться.
Особистiсть формуеться внаслiдок впливу певних детермшант (А. Бандура): тзнання, соцiального оточення i власного досвщу поведiнки, яю постiйно вза-емод^ть. У процесi життя, дорослiшання людина формуе свою шдивщуаль-нiсть. Це вщбуваеться через пiзнання та осмислення свiту, пiд впливом сощ-альних норм, вимог та суспшьних регуляторiв рiзних вiдносин, у контекстi прожиття, вiдпрацювання певних соцiальних ролей у власному життевому просторi. В цш площинi у людини поступово складаеться «образ себе», шакше кажучи, уявлення про те, якою вона хоче стати, як бажае прожити життя.
Створення такого «образу» е свого роду вившьненням простору свободи для продукування широкого спектру потреб i мотивацй щодо досягнення певних цшей i сенсу життя. Залежно вщ рiвня усвщомлення потреб, усвщом-леност вибору шляхiв досягнення цiлей, характеру i змiсту самих цiлей, ш-дивiд спрямовуе сво'' внутрiшнi духовш i фiзичнi зусилля на мету i на «образ». У процеа цiеi дiяльностi iндивiдуум формуеться як носш певних якостей, характеристик, що обумовлюють можливосп досягнення поставлених завдань.
Саме щ характеристики iндивiда, вироблеш бiльшою чи меншою мiрою свщомо, визначають людину як особистiсть. Тобто особистють е трансфор-мацiею сощального iндивiда щодо розвитку його шдивщуальносп та набуття особистiсно значущих характеристик, яю обумовлюють людину, 'й думки, вчинки, вщносини, що визначають саму людину, й мiсце в сощальному кон-текстi. Особистiснi якостi мають оргашзований характер, тобто усвiдомленi та внутршньо структурованi. Вони формуються протягом усього життя i ви-ступають як об'ект впливу багатьох зовшшшх i внутрiшнiх чинникiв. Зре-штою, саме цi показники в людиш обумовлюють стiйкi форми й поведшки.
Поняття «особистiсна зрiлiсть» е, певним чином, пщсумованим визначенням сформованостi особистосп, тобто сформованостi певних iндивiдуальних характеристик людини, яю е стрижневими для не', як1 детермiнують й емоцiйно-почуттевi прояви, життевi уявлення, переконання, смисли, й вибiр, вчинки, поведшку. Поведiнка особистiсно зрiлоi людини «функщонально автономна i мотивована усвщомленими процесами» (Г. Олпорт). Особистiсна зршсть не пов'язана з вiковими показниками. Не можна однозначно стверджувати, що
доросш, або люди похилого в^ е однозначно особистiсно зрiлими. У той же час можна спостер^ати молодих людей, яю вже мають вищу освiту, певний досвiд професшно!' дiяльностi, якi демонструють риси зршо! особистостi.
Серед характеристик людини, яку можна ощнити як зрiлу особистють, можна видiлити такi ознаки. Зрша особистiсть поважае себе, критично i свь домо позитивно ставиться до себе, реалютично оцiнюе себе, певш види дь яльностi щодо розвитку, пiзнання, самовдосконалення виконуе за сво'1'м ба-жанням i переконанням, тобто мае сввдому самомотивацiю.
Особистiсно зрша особа адекватно сприймае дшсшсть, оточення, не при-крашае i не викривляе обставини, людей, не дозволяе собi недоречний вияв емоцiй, висловлювань, дш. Вона здатна зосереджуватися на важливих у цей час завданнях, спрямовувати себе на 1х виконання, ^норувати перешкоди або вiдсторонитися вщ них на певний час.
Зрша особиспсть емоцiйно стабiльна, опановуе себе, вмiе стримувати агресiю, злiсть, роздратовашсть, толерантно ставиться до рiзного оточення, здатна на глибою почуття до близьких, друзiв, товаришiв, а також на ствчут-тя, спiвпереживання.
Сформована особиспсть iнтелектуально i духовно зосереджена. Вона спрямована на осмислення свого життя, чiтко визначаеться iз власними щн-ностями (матерiальними i духовними). У тако'1 людини е власний проспр для вiльного духовного самовизначення ^ в першу чергу, морального, ^ поряд iз цим, 1'й властиве розумiння спiввiдношення свободи i вiдповiдальностi, екс-трапольоване, перш за все, на себе.
Отже, особистiсна зршсть людини означае певний, порiвняно високий, рiвень особистiсного росту, який свщчить: про досвiд емоцiйно-почуттевих переживань та 1х опанування; про досвiд штелектуально-тзнавальних опе-рацiй i здатнiсть до лопко-анал^ично! дiяльностi; це людина сощально адап-тована, здатна будувати стосунки i пiдтримувати позитивнi вiдносини з рiз-ними людьми; це - духовно визначена людина, яка мае свщомо сформовану власну систему щншсних орiентирiв, моральних настанов i 1'х прiоритетiв, здатна 1'х довести, вiдстоювати i нести вiдповiдальнiсть за свш вибiр.
Зрiлiсть особистостi мае ще одну якiсну ознаку. Людина, що досягла пев-ного рiвня особиспсно'! зрiлостi, не може втратити освоеного. Вона може розум^и нижчi рiвнi розвитку, заходити у рiзноманiтнi вщносини, проте не зраджувати себе, сво'1 провiднi сенси, настанови, цiнностi. Особистють, що досягла певного рiвня зршосп, вiдповiдним чином виявляе себе у рiзних сферах життедiяльностi, зокрема у професшнш дiяльностi. У контекстi наших штереав слiд з'ясувати сутнiсть особиспсно'! зрiлостi юриста i ступiнь актуальности такого рiвня фахiвця для ще'1 професii.
Професшна дiяльнiсть юриста передбачае наявшсть у нього значного комплексу знань, умшь, навичок, необхщних для вщповщносп професп. Квалiфiкацiйнi характеристики юриста, яю мiстяться в основних положеннях державного стандарту юридично'' вищо'' освiти, включають два основних компоненти: фахову компетентшсть та особистiснi якосп, необхiднi й до-статнi для виконання завдань професшно'' дiяльностi.
Фахова юридична компетентшсть передбачае знання права та умшня його використовувати, що означае: застосування закошв та рiзних нормативно-правових актiв, забезпечення законодавства у дiяльностi, правильне квалiфi-кування подш та обставин справ, встановлення факпв правопорушень, ви-значення мiри вiдповiдальностi й покарання винуватих, прийняття правових рiшень вiдповiдно до закону тощо. Базовими особистюними якостями мають бути громадянська позищя юриста, суспшьна активнiсть, повага до закону, цшностей свое'' держави, свого суспiльства, сформована позитивна моральна свщомють, принциповiсть у захисп прав та iнтересiв громадян, нетерпимiсть до будь-яких порушень закону.
Таю фаховi характеристики й особистюш якостi разом складають профе-сшний рiвень працiвника юридично'' сфери. Отже, вже на рiвнi навчання передбачаеться не тшьки набуття правових знань, а й формування особистос-т майбутнього спецiалiста, без чого юрист не може виконувати свою про-фесшну дiяльнiсть.
Звiдси випливае актуальшсть питання про те, якi саме особистюш якостi повинен мати юрист. Це питання розробляеться протягом довгого часу юристами - практиками i теоретиками, фшософами, психологами, соцюлогами тощо. I останшм часом вщбуваеться певна трансформашя уявлень про про-фесiйно важливi особистiснi характеристики юриста. Серед сучасних науков-цiв, що розробляють цю проблему, можна назвати таких, як М. Ю. Барщев-ський, А. Ф. Закомлютов, О. В. Афанасьева, Л. А. Вострков, С. А. Красшкова, В. П. Халiулiна, Т. А. Васильева та ш.
Автори багатьох монографiй, тдручниюв, учасники фахових дискусiй доводять, що моральш якостi е не тшьки складовою, а й визначальним по-казником професшносп юриста. Адже його спещальш знання набирають практично'' чинносп за умов вiдчуття та усвщомлення юристом свого про-фесiйного обов'язку, готовносп нести вiдповiдальнiсть, спроможностi бути принциповим, чесним, сумлшним, поважати та виявляти повагу до людей, закону, держави, справи тощо.
Це - беззаперечна настанова. Саме з таким юристом бажае мати справу будь-який громадянин, який потребуе правово'' допомоги. Проте виникае питання: за яких умов звичайна людина, що мае вищу юридичну осв^, здат-на i повинна виявляти вказаш якосп?
Слщ зауважити, що теоретичний piBeHb вивчення особистосп юриста передбачае не тшьки розширення знань про якосп та умiння юриста у сучас-нiй правовiй системi, що певним чином впливають на результати його дiяль-ностi, а й аналiз i оцiнку дiевостi тих вимог, що висуваються до юристiв.
Ми не ставимо сво'1'м завданням комплексний розгляд структури особис-тостi юриста в цшому. Обраний особистiсний аспект розгляду суб'екпв професшно! юридично'1 дiяльностi мае на метi визначення критерив ïx здатностi виконувати професiйнi обов'язки, здiйснюючись як моральна особа.
За нашим переконанням, можливють професшно, якiсно виконувати юри-дичну дiяльнiсть виникае, якщо юрист - не тшьки професшно освiчена i до-свiдчена людина, а й мае достатнш рiвень особиспсно'1 зрiлостi. Саме остан-нiй критерiй забезпечуе умови формування i здшснення iншиx змютовних характеристик юриста: свiтоглядниx, iнтелектуальниx, псиxiчниx, фiзичниx, особливо в умовах суспшьних, соцiально-економiчниx, полiтичниx та iншиx трансформацш, професiйниx загроз i конфлiктiв.
Специфiчною рисою професшно'1 дiяльностi юриста е i те, що вш постш-но знаходиться в граничнiй ситуацп прийняття рiшення, яке, з одного боку, спираеться на нормативно-правову базу, а з другого - обумовлене його осо-бистими знаннями, досвщом, переконаннями тощо i передбачае посадову i особисту вщповщальшсть юриста за щ ршення. За умови усвщомлення фаxiвцем суспшьно'1 значущостi ще'1 специфши, для юриста постае, як акту-альнiсть, потреба й необxiднiсть власного особиспсного вдосконалення, ак-тивно'1' роботи з собою, формування себе в межах тих вимог, яких потребуе професшна дiяльнiсть. Отже, професшна юридична дiяльнiсть потребуе само-актуалiзацiï, самовдосконалення, що вимагае особиспсного рiвня свщомосп юриста.
Якщо юрист - особистiсно зрша людина, для не'1 характерними е самостш-нiсть, усвiдомлення рiвностi з шшими людьми, розумiння свое'1 ввдповвдаль-ностi, рiзноманiтнiсть форм поведiнки, складш цiлi та iнтереси. Така людина мае позитивне ставлення до визнаних сощальних щнностей: до людини, ïï прав, обов'язкiв, свобод, мае сформовану правову i моральну свiдомiсть.
Особиспсть у людиш вимагае i постшного iнтелектуального розвитку. Як вiдомо, точно'1 кiлькiсноï мiри розуму не юнуе. Проте сильний розум вирiзня-еться динамiчнiстю, здатнiстю швидко сприймати шформащю, змiнюватися вiдповiдно до нагальних вимог. Для юриста важливо розвивати у комплекса концептуальш можливостi розуму, тобто здатшсть логiчно вирiшувати за-вдання; соцiальний розум, тобто знання i розумшня мiжособистiсниx стосун-кiв, специфiчностi конкретних видiв вiдносин, що важливо у прийнятп рi-шень, яю торкаються людських доль; робочий, або «технолопчний» розум,
тобто Bce6i4He знання специфши свое'1' дiяльностi, уявлення та передбачення того, що е актуальним у цей час дiяльностi, яю е можливостi для ïï оптимального i якiсного виконання тощо; естетичний розум, тобто знання i зосере-дженiсть на досконалостi форми здшснення юридичних дiй, яка е продовжен-ням i завершенням змюту дiяльностi. Для юриста iнтелектуальний рiвень - це свого роду вiзитна картка i серед колег, i у суспшьста. Особистiсно зрiлий юрист розумiе i дбае про це, адже для розуму неможливий стан статики, вш знаходиться у безперервному розвитку.
Психолопчш складовi - це те, на що людина в першу чергу спрямовуе увагу як особистють. Важливим елементом особиспсно'1' зршосп е культура почуттiв, здатнiсть позбавитися iмпульсивних реакцiй, вчинкiв, вироблення умшня подолати спонукання, негайного виконання бажання i перехщ до свь домого контролю i керування сво'1'ми почуттями, врiвноваженого, виваженого вирiшення завдань, вщпрацювання почуття мiри в усьому, зокрема у профе-сiйнiй дiяльностi. Розумшня сво'1'х почуттiв передбачае й розумшня почуттiв iнших людей i повагу до них. Воля, увага, зосереджешсть, стiйкiсть, терпля-чiсть, комунiкативнiсть тощо е об'ектами психолопчно'1' роботи особистосп над собою.
До сфери особистюно'1' регуляцп слщ вiднести i деякi фiзичнi властивосп людини. Так, особистiсно орiентована людина може цшеспрямовано пщтри-мувати свш стан здоров'я, тренувати пам'ять, уважшсть, правильнiсть мов-лення та вимови, витривалють, регулювати умiння витримувати фiзичнi й моральнi навантаження тощо.
Особиспсно зрiлий юрист - це людина, яка в процес здiйснення професп покладаеться на себе: на сво'1' знання, сво'1' переконання, волю, моральну силу. Основним регулятором ïï дш, поведшки, прийняття рiшень виступають вну-трiшнi контрольнi механiзми, якi е результатом роботи з собою, умшня сприй-мати досвщ, робити висновки, керуватися ними тощо. Враховуючи змют, особливосп, специфiку цiеï професiï, слщ констатувати, що незрiлiсть осо-биспсно'1' професiйноï позицiï, нехтування своею особистютю призводить до формального виконання завдань, безвщповщальносп, часто - до помилок, зневаги до закону, людей. Впм, усе це i е виявом неповаги до себе як до особистосп.
Професшна юридична дiяльнiсть вимагае значно бшьшо'1' кшькосп знань, умшь, навичок, досвiду, анiж прописаш в стандартах i положеннях, бшьшють з яких набираеться в практищ життя i професiйноï дiяльностi. Проте, рефор-муючи правову систему, оновлюючи систему вищо'1' юридично'1' освiти, не можна цшком покладатися на практику виконання професшно'1' дiяльностi. На жаль, значна кшьюсть чинникiв, що утворилися у сучасному украшському
суспшьста i в практищ правово'1 дiяльностi, не сприяють позитивнiй i творчш самореалiзацiï юриста.
Так, сьогодш ми е свiдками примусового зниження рiвня освiти. Зокрема, з навчальних планiв вилученi, або суттево скорочеш у викладаннi концепту-ально-свiтогляднi науки, певш професiйно орiентованi загальноосвiтнi та спещальш предмети тощо.
Проте вища юридична освiта - це не тшьки фаxовi знання. Та й вони мо-жуть залишитися тшьки шформащею для виконання без регулюючого впли-ву фшософп, етики, лопки, естетики тощо. У процесi навчання студент вже мае змогу, спираючись на щ знання, на новому для себе рiвнi набувати нави-чки самостiйностi, вiдповiдальностi, комунiкативностi, формуеться умшня керувати сво'1'ми почуттями, бажаннями, ствюнувати з рiзними людьми, бу-дувати вiдносини, порозумiння тощо, тобто розвивати в собi особистiсть. Тшьки вища осв^а надае такi св^оглядш знання i форми ïx осмислення, яю молода людина анi до, аш пiсля навчання вивчати i сприймати не буде. Як наслщок - вщсутшсть предмета аналiзу, набуття сми^в, нерозумiння на-вколишнього св^ i оточення. Тому людина з вищою юридичною осв^ою перетворюеться на недостатньо освiчену, духовно обмежену i внутршньо самотню особу, вiд яко'1 не можна очiкувати професiйно квалiфiкованиx, вщ-повiдальниx, виважених, свiдомиx дш.
Безумовно, вища освiта перiодично потребуе змш, перебудови. I сучасна перебудова вищо'1 освiти полiтично, економiчно, сощально, шформацшно-теxнiчно вмотивована. I важливо зробити правильш акценти. На наш погляд, нарiжним завданням мае стати формування особистосп майбутнього юриста. Звщси випливае потреба перемiстити значну увагу на виховання молодо'1 людини i викладання пол^ично нейтральних, свiтоглядниx, фшософських навчальних дисциплiн, результатом усвiдомлення яких може стати потреба не тшьки якюно, професшно виконувати свою дiяльнiсть, а й здатшсть правильно ощнювати дiйснiсть, у тому чи^ й правову, робити вiдповiдний моральний i правовий вибiр, брати на себе вщповщальшсть, протистояти життевим спокусам, дотримуватися моральних принципiв тощо, тобто здш-снюватись як особистiсно зрша людина i юрист.
Недолши сучасно'1 вищо'1 юридично'1 освiти, безумовно, - не едина причина, що негативно впливае на професшну свщомють i дп юристiв. Не можна не зважати на тотальш змши, що вiдбулися в цшому в духовних, моральних, цiннiсниx орiентираx суспiльства. В умовах тривалих соцiально-економiчниx, полiтичниx та iншиx трансформацiй, нестабшьносп, пiд впливом рекламно! i масовоï iнформацiï у суспiльствi вiдбуваеться девальващя загальнолюдських цiнностей. Людина стае байдужою до виявiв аморального, непристойного,
агресивного. Знизилися моральш критерп оцшки форм i змюту життя. Поняття «устшносп в житп» позбавилося духовних характеристик i наповни-лося матерiальними складовими. Багатство внутршнього духовного свггу як мiрило цiнностi людини стае раритетом.
Такий стан морально'1 деградацп стае притаманним суспшьству в цiлому, частина якого - юристи, яю живуть i працюють у сучаснш системi цшностей. ïх професiйнi орiентири, настанови можуть змiнюватися, викривлятися пiд впливом об'ективних i суб'ективних чинниюв (зокрема, низью заробiтнi плати, значнi фiзичнi i моральнi навантаження, не завжди виправдаш вимоги керiвництва, зовнiшнiй тиск на правосуддя тощо).
Безумовно, виправдовувати аморальшсть i беззаконня, яю чиняться у про-фесiйнiй юридичнiй сфер^ не можна. Юридично урегулювати вс д^' юриста також неможливо. Проте не можна й вимагати вщ кожного юриста вчиняти як особиспсно зрiла людина, яка дiе на пiдставi власних переконань, совiстi, власно! людсько! i професшно1 честi i гщносп, якщо не iснуе пдних стимулiв для сумлшно1 дiяльностi, якщо деформоваш цiннiснi орiентацiï суспiльства, якщо зовшшнш тиск вимушуе вчиняти проти професшно1 честi, якщо не створеш умови для формування особистiсно зршого юриста.
Висновки. Формування особистостi - це творчий, досить довгий i склад-ний процес самомотивацп, саморозвитку, самовиховання, який, проте, не виникае спонтанно, потребуе зб^у умов i обставин для здшснення i вольово-го напруження уах духовних сил.
Кроками, яю можуть надати поштовх до формування квалiфiкованоï, осо-биспсно зрiлоï юридично1 елiти суспiльства, мають стати: по-перше, зацiкав-ленiсть держави i суспшьства в таких особистостях; по-друге, створення за-гально-економiчних та щеолопчних умов для стимуляцiï iндивiдуальноï потреби юристiв самовдосконалюватися; по-трете, проведення морального i психологичного тестування абiтурiентiв - майбутнiх юристiв; по-четверте, орiентування навчального процесу на засвоення студентами свiтоглядних на-вчальних дисциплш, спрямованих на виховання професiйно важливих якостей, умiнь, навичок.
Л1ТЕРАТУРА
1. Абульханова-Славская К. А. О путях построении типологии личности / К. А. Абульханова-Славская // Психол. журн. - 1983. - Т. 4. - № 1. - С. 14-29.
2. Жалинский А. Э. Введение в специальность «Юриспруденция». Профессиональная деятельность юриста : учебник / А. Э. Жалинский. - 2-е изд., перераб. и доп. -М. : Проспект, 2009. - 362 с.
3. Кикоть В. Я. Юридическая педагогика / В. Я. Кикоть, А. М. Столяренко. - М. : Юнити-Дана, 2004. - 895 с.
4. Леонтьев Д. А. Личностное в личности: личностный потенциал как основа самодетерминации / Д. А. Леонтьев // Учен. зап. каф. общей психологии МГУ им. М. В. Ломоносова. Вып 1 / под ред. Б. С. Братуся, Д. А. Леонтьева. - М. : Смысл, 2002. - С. 56-65.
5. Маленова А. Ю. Зрелость личности и ее критерий как предикаторы изучения ситуации сепарации / А. Ю. Маленова, Ю. В. Потапова // Вестн. Омск. ун-та: Серия «Психология». - 2014. - № 2. - С. 21-29.
6. Сухобская Г. С. Понятие «зрелость социально-психологического развития человека» в контексте андрагогики / Г. С. Сухобская // Новые знания. - 2002. - № 4. -С.17-20.
7. Хьелл Л. Теории личности (Основные положения, исследования и применение) / Л. Хьелл, Д. Зиглер. - СПб. : Питер Пресс, 1997. - 608 с.
8. Штепа Е. С. Социокультурные особенности развития человека на пути к личностной зрелости / Е. С. Штепа // Психология XXI века : материалы Междунар. науч.-практ. конф. студентов, аспирантов и молодых специалистов. - СПб., 2004. -391 с.
ЛИЧНОСТНАЯ ЗРЕЛОСТЬ ЮРИСТА
Ценко М. Б.
Анализируется сущность понятий «личность», «личностная зрелость». Выясняется актуальность уровня личностной зрелости для юриста в профессиональной деятельности. Раскрываются личностно значимые характеристики юриста. Рассматриваются факторы, способствующие негативной трансформации сознания современного юриста, а также предпосылки, стимулирующие потребность личностного профессионального саморазвития.
Ключевые слова: личность, личностная зрелость, личностная зрелость юриста, специфика деятельности юриста, саморазвитие, формирование личности юриста.
LAWYER'S PERSONAL MATURITY
Tsenko M. B.
This article deals with the basis of sense the level expert's personal maturity in professional legal activities. The formulation of the question is urgent in the context of the crisis phenomena in legal system of Ukraine, which are shown in low system effectiveness, incompetence of lawyers, their low personal responsibility, corruption, etc.
The research of a problem is based on the analysis of the basic concepts: personality, personal maturity. Leaning on researches and generalizing experience, the author considers
the personality as a difficult dynamic organiztion of the individual's internal systems (physical, mental, intellectual, spiritual), defining his thinking, consciousness and behavior.
Personality is conscious transformation of the social individual, concerning development of his individuality and acquisition personally and importantly characteristics, which are causing the person, his thoughts, acts, the relations and his place in a social context. The major signs and characteristics of the personality, resistantforms of the human's behavior are described in the article.
The personal maturity is considered as a certain, rather high level ofpersonal growth, which provide an experience ofemotional and sensual experiences; experience of knowledge and level of intellectual and logical activity; spiritual definiteness and valuable orientations; quality and abilities to social adapt.
The author focuses the main attention on value ofpersonal aspect of lawyers' activity. Professional legal activity demands not only qualitative professional education and competence, but also formation of the identity of the lawyer.
The author notes specifics of legal activity and considers the possibility of its performance by the professional as personally mature person, points to consequences of personal immaturity or neglect by the personality.
Special attention in the article is paid to ascertaining of those factors in modern conditions of long transformations in the Ukrainian society and the state promote negative changes in consciousness and behavior of lawyers.
Formation of the identity of the lawyer is long, creative, difficult development and self-development of the person, requirement of which does not arise spontaneously. Such process has to be prepared, stimulated the relevant government institutions, an education system, which are interested in updating and improvement offunctioning of legal system. The author has made some proposals, which can promote formation of the qualified, personally mature lawyer.
Key words: personality, personal maturity, lawyer's personal maturity, specific legal activities, self-development, the formation of the individual lawyer.
