ЛЕПТОСПіРОЗ СОБАК - ДіАГНОСТИЧНі і ТЕРАПЕВТИЧНі АСПЕКТИ Текст научной статьи по специальности «Ветеринарные науки»

УДК: 636.09.616.9:636.7

Грицик Т.М., к.вет. н, доцент, Левктськнй Д.М., к.вет.н., доцент © Лье1еський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологш ¡мет С. З. Гжицького

ЛЕПТОСП1РОЗ СОБАК - Д1АГНОСТИЧН1 I ТЕРАПЕВТИЧН1 АСПЕКТИ

У статт1 обтрунтоеано проблеми д1агностики, лшуеання та специф1чног профыактики лептосшрозу у собак. Сеоечасне щеплення молодняка та щор1чна еакцинащя дорослого погол1е я гз застосуеанням сучасних вакцин дае змогу формуеати ¡мунтет до якомога бтьшог кшькостг сероеар1е лептостр.

Ключоei слова. Собаки, лептостроз, ¡нфекщя, ¡мунтет, дшгностика, лжуеання, щеплення, профыактика, еакцини.

Вступ. Лептостроз е антропозоонозним захворюванням, для якого характерш ендемiчнi спалахи.

Останшми роками за даними мiжнародного етзоотичного бюро вiдмiчаеться тенденщя до зростання цього захворювання як серед тварин, так i серед людей (особливо серед мкьких жителiв). Укра!на перебувае в груш кра!н iз складною етзоотичною ситуащею щодо цього захворювання. Це повязано iз збшьшенням кiлькостi антропурпчних вогнищ, переважно серед рiзних вцщв тварин, а також iз збшьшенням безпритульних; хронiчних або атипових форм захворювання.

Небезпека зараження людини бактерiею роду Leptospira виникае при контакт з !жею, водою, грунтом, iнфiкованою сечею диких та свшських тварин. Часто людина контактуе з бактерiею при вщпочинку на природi, пiд час вщпусток, занять водними видами спорту тощо i звичайно при контакт з хворими тваринами. Збiльшення частоти цього захворювання серед тварин i людей вiдмiчаеться в перiоди штенсивних дощiв та повеней, особливо в теплу пору року. Джерелом i резервуаром збудника в природi е дик тварини та гризуни, а в населених пунктах щурi, яю видiляють лептоспiри в навколишне середовище iз сечею. Не iснуе жодного надшного способу, який би м^ перешкодити забрудненню води i грунту сечею диких тварин та дрiбних гризушв-лептосшроноспв. Тим не менше, регулярне щеплення тварин проти цього захворювання суттево зменшуе появу ще! шфекци як серед тварин, так i людей.

Результатн дослщжень. Особлнвостi д1агностнкн. Основним методом прижиттево! дiагностики е серолопчний (реакцiя мжроаглютинаци), який полягае у виявленш антитiл в сироватцi кровi хворих тварин. Провiднi свiтовi лаборатори бiльш широко використовують iмуноферментний аналiз (IFA) та ELISA-тест. Принципом серолопчного дослiдження е аглютинацiя лептоспiр, яка вщбуваеться в разi присутностi антитш в сироватцi кровi. Кiнцевий титр

© Грицик Т. М., Левшвський Д. М., 2010

31

антитш вщповщае найбшьшому розведенню сироватки пащента, при якому щонайменше 50% лептоспiр аглютинуються. Переважно лаборатори вважають позитивним результати дослщжень у розведеннi 1:100 i бшьше. Багато практикiв вважають позитивним тест у розведенш 1:800. Низькi титри е показником початково! стади захворювання, або перехворювання тварин у минулому. Наявнiсть поствакцинальних антитiл рееструеться в дiапазонi вiд 1:100 до 1:400. У разi розвитку шфекцп позитивним тестом вважаеться наростання титру антитш в чотири рази i бшьше при дослщженш парних проб сироватки кров1

Однак при серологiчнiй дiагностицi необхiдно враховувати такi моменти:

- високий рiвень антитiл в кровi вiдмiчаеться здебiльшого на 7-10 день тсля iнфiкування;

- при важкш формi та швидкому розвитку захворювання на початку хвороби спостер^ають низью титри антитiл;

- високi титри антитш можуть вказувати лише на контакт з шфекщею;

- при своечасному застосуванш антибiотикiв на початку захворювання рiвень антитiл не досягне високих показниюв i при дослщженш парних проб сироватки кровi не буде наростання титру антитш в порiвняннi з першою пробою;

- якщо доведена присутнiсть антитiл до бшьше, шж одного серовару, збудником шфекцп вважаеться серовар з найбiльшими титрами антитш;

- поствакцинальш титри антитш неможливо диференцiювати вiд титрiв, яю утворилися внаслiдок природного захворювання тварин.

Важливим елементом в дiагностицi лептострозу е виявлення бактерiй у сечi при И мжроскопп. Цей тест потрiбно проводити iз свiжими пробами сечi безпосередньо в господарствi або в кшшщ, що становить певну складнiсть для практичних лiкарiв ветеринарно! медицини, i вони цей тест досить часто не проводять або ^норують. В останнi роки науковi установи розробляють методи дiагностики, яю дозволяють виявляти у пробах сечi бактерiальну ДНК. В порiвняннi iз серологiчними дослiдженнями цi методи можна використовувати для бшьш швидко! ранньо! дiагностики захворювання та виявлення латентних форм шфекцп.

Правила терапи. При своечаснш правильнiй та iнтенсивнiй терапи хворобу вдаеться вилiкувати. Прогноз буде несприятливим у випадку, якщо захворювання ускладнене ренальною недостатнiстю. Невiдкладна парентеральна антибютикотерашя на раннiх стадiях хвороби допомагае зберегти життя пащенту. Високоефективними препаратами е антибютики рiзних груп, адже антибiотикостiйких штамiв лептоспiр не встановлено. При дотриманш доз i кратностi введення антибiотикiв настае одужання тварин i припиняеться видiлення лептостр iз сечею. Але пiсля перехворювання у таких тварин при серолопчних дослщженнях в кровi до року можуть виявляти висою титри антитш (1:100 i бiльше).

Нами отримано добрi результати лiкування при застосуванш таких антибютиюв як амоксицилiн та ампщилш в дозi 20-25 мг/кг через кожш 8 годин

32

внутршньомязово та середньому Kypci 4-6 дшв в залежност вщ стану оргашзму пацieнта. Якщо пацieнт змiцнiв i здатен приймати лжи орально застосовували доксицилiн в дозi 10 мг/кг 2 рази на день. Цей антибютик припиняе видiлення лептоспiр iз сечею, але його необхiдно застосовувати не менше, нiж три тижнi. Бiльш тривале його застосування не доцiльно, бо у собак можуть зявлятися симптоми втрати апетиту або блювання. ^iM цього, масивна iнфузiйна терапiя iз використанням фуросемiду (2-4 мг/кг) забезпечувала досягнення фiзiологiчних показникiв дiурезу у тварин iз ренальною недостатнiстю.

Ефективним препаратом для л^вання i пасивно! iмунiзацil тварин е гiперiмунна сироватка проти лептострозу, яка мiстить антитша до вiдповiдних серотипiв лептоспiр. Але вводити l! необхiдно в першi днi пiсля появи захворювання iз розрахунку 0,5 мл на 1 кг маси тша.

Найефективнiшим методом боротьби з лептострозом е щорiчна вакцинацiя тварин. Введена вакцина викликае утворення в органiзмi специфiчних антитш проти цього збудника та iмунiтет зберiгаеться впродовж року.

На сьогоднi на ринку Укра!ни свiтовi виробники пропонують рiзнi вакцини, якi мiстять вщ одного до чотирьох актуальних сироварiв лептоспiр (L. canicola, L. icterohaemorrhagiae, L. gryppotyphosa, L. pomona). А так, як лептостроз у собак викликаеться не тiльки одним штамом лептоспiр, тому при виборi вакцин перевагу необхщно вiддавати тим, яю дозволяють формувати iмунiтет до бшьшо! кiлькостi штамiв лептоспiр. На даний час такими препаратами е вакцини закордонного виробництва iз серш Vanguard, Nobivac, Biocan, Duramun, Eurican та шшь Щеплення молодняка необхiдно проводити iз 8-ми тижневого вiку дворазово з штервалом 14-28 днiв, але з таким розрахунком, щоб ревакцинащя була проведена принаймнi у 12-ти тижневому вщ. Якщо собака перебувае в район з ендемiчним поширенням лептоспiрозу або поблизу водойм, рекомендуемо повторити вакцинацш через 6 мшящв пiсля базово! iмунiзацil, а надалi проводити один раз на рж.

Враховуючи ризики, з якими повязано обслуговування пацiентiв з цiею шфекщею, необхiдно, щоб персонал дотримувався правил техшки безпеки, працював у гумових рукавичках, масках та використовував дезшфекцшш засоби для знищення збудника в зовшшньому середовищi.

Висновки. Складна епщемюлопчна ситуацiя щодо лептоспiрозу вимагае впровадження нових сучасних методiв дiагностики цього захворювання: широке застосування нових терапевтичних препараив, сучасних вакцин проти найбшьш поширених сироварiв лептоспiр дасть змогу зменшити кiлькiсть лептоспiрозних вогнищ, особливо в умовах великих населених пункив.

Лггература

1. Болезни собак / Белов А. Д., Данилов Е. П., Дукур И. И. и др. М. 1990.

2.Етзоотичний мошторинг: Лептостроз / Бусол В., Кучерявенко О., Постой В. та ш. - Ветеринарна медицина Укра!ни, 2002, № 6.

33

3.Етюлопчна структура та поширення лептострозу сшьськогосподарських тварин в господарствах Укра!ни. / Мандрига М. С., Павленко М. С., Ракович В. М. та ш. Ветеринарна медицина Укра!ни. - 2004 -№ 6.

4.Кучерявенко О. О., Таран Т. В., Еверт В. В. Сучасш методи дiагностики та профшактики лептострозу. К. Аграрна наука. 2002 - Бюл. № 2.

5. Малахов Ю. А. Лептоспироз животных. М. Агропромиздат, 1992.

6.Соболева Т. А., Панин А. Н., Маликов Ю. А. Распространённость и этиологическая структура лептоспироза животных в России. // Ветеринария -2000, - № 2.

7.Федотов В., Корун Л. Щодо етзоотично! ситуацп та етюлопчно! структури лептострозу тварин на територи твшчного регiону Укра!ни. // Ветеринарна медицина Укра!ни. - 2001. - № 6.

Summary Grytsyk T. М., Levkivskiy D. M. CANINE LEPTOSPIROSIS - DIAGNOSTIC AND THERAPEUTIC ASPECTS.

Complex epidemiological situation of leptospirosis in addition to traditional methods require the use of modern diagnostic methods (imufermentnyy analysis - IFA andELISA-test). Antybiotyksteady strains contribute dispute is not installed, allowing the treatment to apply broad-spectrum antibiotic. Modern vaccines against the most common cheese contribution singing makes to reduce the number of leptospirosis their homes in large towns.

Стаття надшшла доредакцИ 2.09.2010

34