CC BY
16
Г
V Ф1ЛОЛОГ1ЧН1 НАУКИ
УДК 8142
DOI: 10.15587/2313-8416.2017.116110
ЛЕКСИЧН1 ОСОБЛИВОСТ1 ХУДОЖНЬОГО ЗОБРАЖЕННЯ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ 20-Х РОК1В ХХ СТОЛ1ТТЯ У ТВОРАХ ГРИГОР1Я КОСИНКИ
© М. В. бмельянова
У дослiдженнi проанал1зовано лексичнi особливостi художнього зображення визвольного руху 20-х poKie ХХ столття у творах Гpигopiя Косинки. Встановлено, що письменник брав участь у повстанському ру-ci, вна^док чого мав дoсвiд, який дозволив правдиво зобразити реалИ визвольного руху 20-х роюв ХХ столття та вiдтвopити динамiчний, ргзностороннш образ повстанця укратськоХ армИ Ключовi слова: визвольний рух, повстанець, лексичш ocoбливocтi, лексема, лексичне значення, художне зображення
1. Вступ
Сучаст лшгвюгичт дослщження дуже часто е синтезом лжвютики та iнших наук, наприклад, лшгвютики i украшознавства, лшгвютики i лтгератури, ль нгвютики i iсторii, лiнгвiстики i шформатики. Цей факт пояснюеться поступовим виходом лшгвютики за межi простого вивчення особливостей мови. Погляд на мову як культурний феномен, мову як споаб юну-вання наци, мову «як своервдний свiт свтв» зумовлюе виникнення дослiджень мови як оргатчно1', не-вiд'емноi частини життя наци та людства загалом. Особливий штерес, на думку авторiв, представляють собою лшгшстичт дослiдження творiв украшських письменнишв та поелв, якi творили в доленосш для Украши роки. Такими роками були 20-i роки ХХ сто-лiття, коли жив i працював вiдомий новелiст Григорiй Косинка. Його твори цiкавi у багатьох аспектах, серед яких значний науковий штерес представляе собою одна iз головних тем його творчосп - нацюнально-визвольний рух в УкраМ.
2. Аналiз лiтературних даних та постановка проблеми.
На думку багатьох науковщв, мова взноситься до центральних концен^в украiнознавства. Наприклад, за концепщею П. Кононенка, «центром» украшознавства е Украша й украшсь-кий свiт, а його концентрами - Украша-етнос, Украша-природа, Украша-мова... Усе те - в ево-люцшному русi [1]. Пояснюючи важливiсть мови як концентру украшознавства, дослвдниця Смоль-ницька О. наголошуе, що «мова - один iз найваж-ливших концентрiв украiнознавства, оскiльки вона формуе свиогляд i нацiональну iдентичнiсть гро-
мадянина Украiни та представника украшства за межами держави» [2].
На сучасному етапi розвитку науки лшгвютичш дослвдження художнього тексту не зосереджу-ються лише на аналiзi певних мовних особливостей, а включають також дослiдження 1'х iсторичного та культурного пiдгрунтя, адже «роль художнього тексту не може зводитися виключно до демонстрування прикладiв з граматики, фразеологп тощо, оскiльки розумшня iсторично-культурноi i мистецько1' тяглостi сприяе цiлiсностi 1'хнього сприйняття» [2].
Дослщжуючи лексичнi особливостi мови тво-рiв Григорiя Косинки, звертаемо увагу на те, що об'ектом дослщження е не просто лексика, а лексика, яка функцюнуе в певному художньому текстi. Тому спробуемо окреслити розумiння тексту, опираючись на яке, будемо здшснювати дослiдження. Будь-який текст, в тому числ i художнш текст, будучи «одноразовою i закритою структурою, що створюе власш значення, i вiдкритим свiтом, що виявляе себе через ставлення до шших текстiв ...» [3], е не просто пев-ною сукупнютю лексем, а мовно-семантичною цшс-нютю, в контекстi яко1' кожна лексема набувае певних контекстуальних значень.
Розумшня тексту як «вербально1' реакци на си-туацш, продукт мовленнево-мисленнево1' дгяльносл» [4], зумовлюе специф^ дослiдження художнього зображення юторично1' ситуацii чи подii в текст новел Григорiя Косинки. Вщомий письменник описував у сво1'х новелах повстанський рух реалiстично та до-кладно, тому що опирався на власш жиш^ вражен-ня. Як ввдомо, письменник деякий час воював у заго-нi отамана Зеленого. Згадки про цей факт зустрiчаемо як у автобiографii вiдомого новелюта («...прийшла, з
рушницею за плечима, революцiя - i мене обгорнула вiйськова шинеля... Регулярна укра1нська армiя, повстанщ, i душа - обпалена гарячими вирами засуму-вала...» [5]), так i у наукових досл1дженнях присвя-чених вивченню повстанського руху 20-х рошв ХХ стол1ття «Косинка (Стршець) Григорiй Михайлович (29.11.1899, с. Щербашвка Тришльсько1 вол. Ки-1вського пов. Ки1всько1 губ., тепер Обухiвського р-ну Ки1всько1 обл. - 15.12.1934). Учасник Визвольного руху в лавах Дшпровсько! повстансько! дивiзil, пи-сьменник» [6].
3. Мета та задачi досл1дження.
Мета дослiдження - проаналiзувати лексичнi особливостi художнього зображення визвольного руху 20-х рошв ХХ столггтя у творах Григорiя Косинки.
Для досягнення мети були поставлен наступнi
задачi:
- дослвдити специф^ лексики новел Григорiя Косинки «Троекутний бiй», «Десять», «Темна нiч», «Анархкти», «Фавст»;
- проаналiзувати iмплiцитнi значения лексем та метафори, що зображають повстанцiв у новелi «Темна шч»;
- встановити, за допомогою яких лексичних засобiв зображуеться образ повстанцiв у новелi «Аиархiсти»;
- визначити лексичш особливостi зображення образу повстанця Прокопа Конюшини у новелi «Фавст».
4. Специфика художнього зображення визвольного руху в новелах Григорiя Косинки «Троекутний бш», «Десять», «Темна шч», «Анархкти», «Фавст»
Лексика творiв Григорiя Косинки пiдiбрана письменником ретельно та влучно, лексичнi значення окремих ств у поеднаннi передають загальний змют твору, пвдкоряються спiльнiй вде1 та щдсилюють емоцiйне звучання всього тексту. Справедливо зазна-чав про специф^ творiв Б. Антоненко-Давидович: «Вiн не так уже й багато писав, бо зважував у процеа роботи не тшьки кожний образ, кожне порiвияния, а й кожне слово » [7].
Визвольний рух в Укра1'т зображуеться в ба-гатьох новелах Григорiя Косинки, але у даному дос-лiдженнi розглядатимуться новели «Троекутний бiй», «Десять», «Темна шч», «Анарх1сти», «Фавст». Пись-менник зображае в цих новелах рiзнi сторони буття повстанських загонiв - i позитивнi, i негативнi.
Першi десятил1ття ХХ ст. характеризуються посиленням укра!нського нацiонально-визвольного руху, збiльшуеться шльшсть його учасник1в, що впливало на пробудження нащонально1 свiдомостi украшщв. Незважаючи на поразку, яка спiткала Укра!нську Народну Республ1ку, Украшська револю-щя 1917-20-х рр. зробила колосальний вплив на по-дальшу визвольну боротьбу [8]. Нащонально-визвольний рух не був даремними, як справедливо сказав С. Петлюра: «Наша боротьба в юторп укра!н-ського народу буде записана золотими буквами... Сдиною боротьбою, упертою i безкомпромiсною, ми
показали свгтов^ що Украна е, що 11 народ живе i бо-реться за свое право, за свободу й державну незалеж-шсть...» [9].
Описанi iсторичнi процеси мали своервдне вь дображення у творчосп Григорiя Косинки.
У новел1 «Троекутний бш» письменник зображае счового стрiльця, який належить до регулярних вшськ - легiону Укра1нських ачових стрiльцiв. По-зитивнiсть зображення цього образу тдкреслюеться вживанням прикметник1в з виразною позитивною конотацiею: «ачовик вартуе. Суворий, завзятий, з «^вавого фронту» - обличчя задумливе, посмiха-еться, а брови... з презирством до панськог слинявог юрби - розходяться... Грае таемна помшка» [7]. Порiвняймо: «Суворий, а, е. 1. Надзвичайно вимогли-вий до себе i до тших // Сповнений твердостi, непо-хитностi» [10]; «Завзятий 1. Дуже дiяльний, енергшний, який наполегливо переборюе труднощi, невiдступно домагаеться здтснення поставленог мети //на що, до чого. Беручкий, пристрасний. //у знач. iм. завзятий, того, чол. Наполеглива, дiяльна, працьовита людина. 2. Який з захопленням, при-страстю вiддасться якому-небудь заняттю, якшсь справi; запеклий. 3. Який характеризуется великою енергiею, наполегливiстю, непохиттстю (про вдачу людини, П окремi риси i т. т.) // Який виражае енергiю, наполегливiсть, непохиттсть // Сповнений бадьоростi, жвавостi. 4. перен. Який ведеться з запалом, пристрастю; упертий, напружений (про працю, боротьбу i т. т.). / розм. Дуже вiдчутний, значний» [11 ]; «Посмшка, и, ^жхн. 1. Особливий ви-раз обличчя (губ, очей), що вiдбивае глузування, кеп-кування, iронiчне ставлення до кого-, чого-небудь i т. т. // НасмШка. 2. Те саме, що усмшка (Особливий порух м'язами обличчя (губ, очей), який виражае схильтсть до смiху)» [12].
У новел1 «Десять» автор описуе уже не вояшв, а справжшх повстанщв, розрiзненi загони яких не мали стльного лщера та виважено1 полп'ично1 про-грами. Та щ повстанщ були справжшми патрютами, синами свое1 земля. Цей факт Григорш Косинка тд-креслюе вживанням власних назв з виразним нащо-нальним звучаниям. Повстанщ мали прiзвиська Дiб-рова, Божок, Степа. Першi два прiзвиська виступа-ють власне i характеристиками. Божок - прiзвисько похвдне ввд слова Бог, певною мiрою йому не чужа властива релт1 справедливють i милосердя. Забрати людське життя для Божка - злочин: «- Дшо знае, бо-йовий, тшьки до розстрелiв... Божок, одним сло-вом!»[7]. Враховуючи значення слова божок («божок, жка, чол. Зменш. до бог // Скульптурна ф^урка якого-небудь божества» [13]), можна припустити, що це прiзвище вказуе на певну провшцштсть та об-меженють отамана. Це не бог, тобто не центральна фь гура повстансько1 вiйни, це лише особистють, яка на-магаеться бути головною в своему замкнутому свт.
Ддброва - це син свое1 земл1, який вiдчувае себе дома i воюе за свою крашу, це тдтверджують лек-семи - назви природного свиу, поеднанi з прiзвись-ком Дiброва в асоцiативнi ряди: <^брова твердо стояв на землi, i, коли його здорова м'ясиста рука гладила колоски... »[7].
Новела Григорiя Косинки «Темна шч» вiдрiз-няеться певною двозначнiстю та невизначешстю. Письменник спiвчуваe своему герою, i це помiтно з де-кiлькох моментiв. Автор вживае слова з суфiксами пестливостi (-еньк, -ечк, - ик ), вказуючи на безпо-раднiсть головного героя, комутста Байденка: «Пив I Байденко, маленькою быенькою чашечкою з голубами на втцях, як воду, пив мутний самогон, пив I за-кусував... »[7] та на приховану в його душi шжшсть до хлопчика, що схожий на його сина: «- Востанне, товаришг, дайте подивитись мет на того бЫявень-кого хлопчика, що на печг, бо вт так похожий на мого Сашу, як вилитий... » [7].
Прiзвище Байденко теж породжуе певш асощ-аци. Прiзвище Байденко утворене за допомогою характерного для украшських прiзвищ суфшса -енко, вiд слова байда. Якщо розглядати слово «байда» як загальну назву, то це «безтурботна, гуляща людина, гульвгса; 2. т1льки ж., дгал. Шматок чого-небудь ла-мкого або крихкого (хтба, цукру, дерева)» [13]. Але якщо припустити, що це власна назва, то одразу зга-дуеться козак Байда, iз «Шсш про козака Байду»: «"Покинь, Байдо, байдувати, сватай мою дочку та йди царювати!" "Твоя дочка - поганая, вся турецька в1ра - в1ра проклятая".» [14].
Григорш Косинка натякае в сво!й новел^ що Байденко - це просто людина, яка помилилась, шшовши за фальшивими вдеалами. В тексп е на-тяк на те, що i сам Байденко, хоч i зашзно, розу-мiе хибшсть свого шляху. Головний герой розу-мiе, що вiн воював за тих, хто «приборкав волю», саме тому «тл1е душа, болить»: « - Ех, приборка-ли нашу волю...Тлie душа, болить.... Смерть, Сашо, смерть Сашо... » [7]. Важко побачити в данш цитатi переконаного комунiста, готового померти за сво! переконання. Навпаки, письменник зображае почуття розчарування, зневiри, роз-пачу та суму. Метафора «приборкали волю» пе-редае дуже точно п дii бшьшовиыв, якi вщбува-лися в Укра!ш в 20-х роках ХХ столггтя. Розгля-немо значення лексем, використаних автором для опису душевного стану Байденка: «приборкали -вгд приборкувати - 1. П1дкоряти Iнстинкти тва-рини волI людини. // Утихомирювати, усмиряти тварину, яка не кориться людит. // П1дкоряти собг яку-небудь стихгю, сили природи. // Приду-шувати повстання, визвольний рух i т. ш. // рiдко. Поневолювати, уярмлювати кого-, що-небудь. // перев. док., ргдко. Покласти кгнець чому-небудь» [12]; метафора «тл1е душа» вказуе на стан душевного болю та неспокою («Душа (серце I т. 1н.) тлге; Душею (серцем I т. 1н.) тлти — хтось зазнае моральних страждань, тяжко переживае» [15]).
На те, що Байденко е людиною, яка втратила правильш жити орiентири, звертае увагу ще один персонаж новели, селянин Щербачок: «Чудний якийсь чоловгк, кумедний, - думав собг Щербачок, -очi горять, а, видно, людей не бачить.. Хоч I кому-нгст» [7]. «Горти - блищати (про оч1, як виража-ють сильне почуття, захоплення чимось, напружену думку).» [16]. Отже, розглядаемо iмплiцитнi значення
висловлювання Щербачка: «BiH (Байденко) мае якесь сильне захоплення, але людей не бачить, не бачить ïx думок i справжнього життя».
Повстанш, хоча i мали raMip розстршяти Байденка, але обходилися з ним, як i3 рiвним. На це вказуе вживане постшно в текст звертання «товаришу», яке звичне для комушспв. Це звертання вживаеться повстанцями без насмшки, а просто як знак рiвностi : « -Журишся, товаришу?» [7]; « - Що ти, товаришу дорогий, шепочеш; може, думаеш, пристрт, то пройде? Ой, Hi - це не npucmpim, а боротьба: ми, як ти казав на сходi, «вороги»... »[7].
Аналiзуючи емоцшне забарвлення цих звер-тань, не можна не помггити певного сшвчуття, навиъ суму повстаншв, яким жаль страчувати свого ж, украшця. Та доля комушста була виршена. Пись-менник наголошуе на цьому, регулярно вживаючи в новелi лексему «смерть»: «Срiблястим листям пок-лонився явiр коло порога, як вели в невiдому хату не-вiдомого чоловжа на веалля CMepmi криваве...» [7 ] ; «Смерть, Сашо, смерть, Сашо...» [7].
У новелi «Анархюти» Григорш Косинка зображае зовам шший образ повстаншв. Новела почи-наеться чудовим поетичним описом Дшпра та степу, та зовам шшими е люди, що домовляються бшя Дшпра гга вночi грабувати пасшу. Одразу шсля пое-тичного опису Дшпра: «Дивувались: «Чудний Днт-ро!» А вт засинiв, напнувся до сонця й покотив золотою отарою в сине небо якусь дивну молитву; видзвонював ïï на камiнцях, пестив хвилями, а далi поцтувався з втром, злився над далеким бором i3 клаптями бших хмар i поплив залiзний, як кована небесна дорога» [7], у якому зус^чаемо лексеми з ви-разною позитивною коноташею сонце, золотою, молитву, видзвонював, пестив, поцтувався, небесна, автор зображае отамана Костя: « - Дтпро, хлопцi, плаче... Кость, наш головний отаман, глянув iз пре-зирством у бж Гордiенка, який сказав цю чудну думку, сплюнув сердито на хвилi Днтра й додав: - Там вiршiв декламувать не нужно» [7], при цьому письменник послвдовно вживае лексеми з негативною коноташею презирство, сплюнув, сердито.
Отаман Кость називае себе i сво1х хлопшв-повстаншв «анархсти»: «-Ми - анархсти, так? 1дем сьогоднi грабить пайку, значить, бiднi, а вiршi потiм... тсля меду» [7]; «- Да, анархкти, хлопш... Анархiя - вдея глибока, а в нас вона з предов си-дить...»[7] («анархкт, а, чол.1. Прибiчник анарх1зму» [13]; «анархж, ï, жт. 1. Стан сустльства, в якому вi-дсутт оргатзована влада, закони, немае певних обо-в'язкових норм поведiнки; безвладдя. // Заперечення, невизнання будь-яко'1 влади, авторитету » [13].
В новелi слово «анархют» також мае контекс-туальний синошм - «залiзний», який в тексп зустрь чаеться досить часто: «Кость - зал1зний чоловк» [7]; «Хто писав: «треба оздоровити нацт»? Hi, ми здоровi. Нам треба залiзних духом людей: с^зь, с^зь - залiзнi, залiзнi!» [7].
Спроби отамана Костя шдвести якусь вдеоло-пчну основу шд вчинки своï та своïx «хлопшв» не можуть до кшця виправдати 1х поведшку, уже далеку ввд повстання, визвольного руху i близьку до звичай-
ного розбою. Таким чином в текст новели з'являються ще контекстуальш синонiми до слова «анархiя» - слова «абсурд», «ненормальтсть»: «Ти
думаеш, я боюся? Ш. Мене охоплюе жах... Адже це все - абсурд, ненормальтсть, розумiеш? не бачу тут iдеi, жодног iдеi, ^м голого розбою » [7].
У новелi «Фавст» Григорш Косинка зображае справжнього патрюта, повстанця, свiдомого нацюна-льно1 ще1 та свого життевого шляху. Характеризуючи головного героя, 1ван Андрусяк зауважуе, що «Про-юп Конюшина, так само, як i персонаж Гете та iн-ших творцiв цього неперебутнього образу в свiтовiй лiтературi, зробив сенсом свого життя пошук кти-ни» [7].
В образi головного героя новели, Прокопа Ко-нюшини, якого в камерi прозвали Фавстом, письмен-ник поеднуе складш духовш поняття з простою зов-шшнютю, простими, вiдомими всiм украшцям понят-тями. Це дуже яскраво простежуеться на рiвнi лексики. 1м'я, а точнiше прiзвисько головного героя -«Фавст з Подтля» - уже е поеднанням буденного i небуденного, простого i складного, адже iм'я ввдомо-го героя Гете поеднуеться з звичною укра1нською на-звою «Подiлля»: «Фавст з Подтля не знав ще, чи смтться тут з його махлаюватости i вбогости, чи niдтримують проти Кленцова... »[7]; «А Коночук держав у руках шматок хлiба, що його дав йому Фавст Iз Подтля, i ридав» [7].
Зовшшня простота Фавста поеднуеться iз ко-лосальною силою духу, справжньою, не набутою природною «украшсьшстю». Письменник вживае словосполучення «народна трагедiя» для позначення дол1 Фавста та Украши загалом, при цьому автор вщ-значае, що таю слова для Фавста були б незрозумь лими: «Дорогий мет, до болю рiдний Фавсте. Ти не знаеш, зрозумша рiч, таких ^в страшних, як «народна трагедiя», - чужi й незрозумт тобi слова цi. Ти - до nримiтиву простий» [7].
Дуже несподiвано розвиваються поди в но-велг Фавст у сво1х розмовах вживае слова, вирази та цитати, яю видають в ньому людину, яка отри-мала хорошу освпу i знае набагато бшьше, чим показуе: «... вони питають, де сходилися на раду? Де, в кого? Фавст притулився щокою до холодног стiнки i тихо шептав : «У мое1 сестри, чуете?». Далi вирiвнявся i цитував собi з якогось фтософа : «Панувати над рабами, обертати кожного на автомат, - такий, здебтьшого, намiр у дес-nотiв...» [7]. Певна рiч, цитувати напам'ять слова якогось фшософа неписьменний простакуватий селянин не мп\
У тих людей, яш були поряд iз Фавстом у тю-рмi виникае лопчне запитання: хто вш? Фавст не такий простий, яким вш намагаеться здатися: «.У мене великий сумшв, що Фавст - незрячий гречкосш... Хто вт такий?» [7]; «Ми всi з великим напруженням чекали на цю вiдnовiдь; цiкаво, за яку провину поса-довили цього таемничого Фавста? Висидти три мiсяцi в «секретцi», знали ми, не всякий зможе... А сам Конюшина удавав 1з себе - не було нiякого сумн^ ву - нагвного селюка з Подшля» [7]. Лексеми «сумшв», «таемничий», «удавав» вжип автором з метою
наголосити на загадковосй образу Фавста, його не-розказаних таемницях.
Поступово в тексп Фавст розкривае свш влас-ний свггогляд, свою щеолопю: «Прокт Конюшина тколи не буде зрадником. Я загину, comHi i тисячi таких, як я, але тколи, тколи не продаватиму сестри свое1 I нкого не продаватиму. Юдою не буду» [7]. Лексеми «зрадник», «продавати», «Юда» пере-дають те найважливше, що хотши ввд Фавста бшь-шовики - зраду. В тексп новели вживаються числТв-ники «сотнЬ» i «тисячЬ», що акцентують увагу на не-злiченнiй кiлькостi i нездоланносп украшського визвольного руху: « - Не радтте, офщере, з мое'1' стра-ти... Пам'ятайте: «Сотт поляжуть, тисячi на-томiсть стануть до боротьби...» [7].
I знову Григорш Косинка зображае ошгашзм i жагу до життя у Фавста, який уже приречений на смерть: «Дт текли. Конюшина почав кашляти кров'ю. - Слухай, - каже мен Фавст, - вони ства-ють ^eï тсш так, як смуток власний п 'ють... Правда ж? А мет, здаеться i нема чого сумувати, спра-вдi, я пережив був таку велику радiсть i захоплення, що й доа обертом голова йде, як згадаю минуле... Юнь був у мене - 1скра, а коли вшздила наша сотня з лку - у гривах ктських тсш цв/'ли...»[7]. Вражаюче поеднання словосполучення «кашляти кров'ю» («хворгга на туберкульоз» в ri часи, а особливо в тю-рмi означало смерть) i лексем «смуток», «радкть», «захоплення», «nicHi» розкривае оптимТзм та широту душГ Фавста, патрютизм якого дозволяе бути щас-ливим навпъ у тюрмг
Використовуючи Тмплщитний рiвень змюту, Григорш Косинка приховано зображае символ спо-кутуючо1 жертви заради всього людства: «... вивiв Конюшину з камери востанне. Камера занiмiла з жаху. У суаднш камерi, «етаптй», ствали студен-ти - новаки ще нашо'1' тюрми: Ой, радуйся, земле, Син Божий народився...»[7]. Лексема «востанне» натякае на те, що Конюшину повели на страту, а ци-тована ртздвяш шсня сшвае про Сина Божого, який тшьки народився, але з часом теж буде страчений за-ради всього людства.
5. Результати дослвдження
Отже, на основТ аналТзу лексики новел ГригорТя Косинки «Троекутний бш», «Десять», «Темна шч», «Аиархюти», «Фавст» було дослщжено особливосп художнього зображення визвольного руху 20-х рошв ХХ столптя. Встановлено, що визвольний рух та його дячГ - вояки украшсько1 армй' та повстанцi - у кожнш новелi зображуються по^ншому. Найяскравiше ця рГз-ностороннють простежуеться на рТвш лексики.
У новелi «Темна шч» використовуючи Тмпль цитш значення лексем та метафори, Григорш Косинка зображае повстанщв i 1х щеолоичного ворога -комунюта Байденка. Повстанцi в цш новел - це справедливi, хоч i жорстош народнi месники.
Образ повстанщв у новелi «Анарх1сти» дуже вiдрiзняеться втд образiв у попереднiх новелах. Лексеми з виразною позитивною конотащею, за допомо-гою яких описуеться прекрасна природа, поеднують-ся з лексемами з негативною конотащею, використа-
ними для опису морально та вдеолопчно недоскона-лих молодих «анархюпв».
Найб№ш досконалим та глибоким, на думку авторiв, е образ представника визвольного руху Прокопа Конюшини у новелi Григорiя Косинки «Фавст».
6. Висновки
1. Дослвдивши специфжу лексики новел Гри-горiя Косинки «Троекутний бiй», «Десять», «Темна шч», «Анархiсти», «Фавст», можна зробити виснов-ки, що Григорiй Косинка, як безпосереднш учасник подiй повстанського руху, змп- зобразити в сво1'х но-велах динамiчний, збiрний образ людей, що були на той час причетш до повстанського руху.
2. 1мплщитш значення лексем та метафори, що зображають повстаншв у новелi «Темна шч» вказу-ють автором на неоднозначнють та складнiсть опису-ваних образiв, в яких певш характеристики були оче-видними, про iншi можна було лише здогадуватись. Виникнення iмплiцитних значень також пов'язане з тогочасною полiтичною ситуацiею в Укрш'ш, тому що тодi юнувало багато речей, про як1 не можна було ввдкрито сказати: про патрютизм повстанцiв, про хи-бнють комунiстичних поглядiв. Прiзвище головного героя новели «Темна шч» Байденко мае iмплiцитне значення «украшець», «нащадок древнього роду». Метафори «приборкали волю» та «raie душа» у текс-п новели дуже точно передае душевний стан комуш-ста, волю якого зломила комушстична пропаганда i
вш вiдчуваe шдсввдомо хибнiсть свого шляху. Ди по-встанцiв, як1 страчують Байденка, показуються не як бандитизм, а як необхщний засiб захисту вщ комуш-стично1 iдеологiï. I остаточний вирок був вирiшений саме тод^ коли комунiст заговорив про хлопчика, тобто акцентував увагу на тому, що його вдеолопя може поширюватись.
3. Образ повстаншв у новелi «Анархю-ти» зображуеться за допомогою лексем з негативною конотацieю презирство, сплюнув, сердито, лексеми «анархюти» та ïï контекстуального синошму «залiз-нi». Для зображення повстаншв також послвдовно вживаеться лексична одиниця, яка називае iдеологiю описуваних людей - «анархiя», а також ïï контексту-альнi синонiми «абсурд», «ненормальнють».
4. Найбiльш досконалою та глибокою, на думку авторiв, серед аналiзованих творiв е новела «Фавст», у якш автор зображае справжнього представника украïнськоï iнтелектуальноï i духовноï ель ти. Прiзвисько головного героя новели «Фавст» е па-ралеллю з ввдомими твором Гете та нагадуе про лю-дину - шукача iстини. Образ Фавста з Подiлля - це найбшьш вдалий та глибокий образ повстанця нацю-нально визвольного руху. У новелi цей образ зобра-жуеться в певнiй еволюцп, ввд образа селянина-простака (в текст - «незрячий гречкосш») до образа штелектуала-фшософа (в текстi цей момент розкри-ваеться за допомогою цитат та вживання складних метафор).
Л^ература
1. Концентри украшознавства [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nndiuvi.org.ua/index.php/component/
content
2. Смольницька, О. Репрезентацш лiтературного контенту в сучасних тдручниках з украшсьюл мови для десятого класу [Текст] / О. Смольницька // Украшознавство. - 2013. - № 1. - С. 86-91.
3. Кочан, I. Шнгвютичний аналiз тексту [Текст]: навч. пос. / I. Кочан. - К.: Знання, 2008. - 423 с.
4. Красных, В. «Свой» среди «чужих»: миф или реальность? [Текст] / В. Красных. - М.: Гнозис, 2003. - 375 с.
5. Косинка, Г. М. Двi неопублжоваш автобюграфп [Текст] / Г. М. Косинка // Украша. - 1988. - № 46. - С. 10-15.
6. Коваль, Р. Отаман Зелений [Текст]. - Кшв-Вшниця: ДП "Державна картографiчна фабрика", 2008 - 893 с.
7. Косинка, Г. М. Вибраш твори [Текст] / Г. М. Косинка. - Х.: Веста: Ранок, 2005. - 334 с.
8. Пашбудьласка, В. Ф. 1сторш Украши [Текст]: навч. пос. / В. Ф. Пашбудьласка, В. Ф. Деревшський, С. В. Савойсь-ка, В. П. Макогон, А. В. Тороп, А. В. Пашбудьласка. - К.: КНУБА, 2010. - 140 с.
9. Петлюра, С. Стат. Листи. Документи [Текст] / С. Петлюра. - К.: Видавництво iм. О. Телгги, 1999. - 625 с.
10. Словник украшсько1 мови. Т. 9 [Текст]. - К.: Наукова думка, 1978.
11. Словник украшсько1 мови. Т. 3 [Текст]. - К.: Наукова думка, 1972.
12. Словник украшсько1 мови. Т. 7 [Текст]. - К.: Наукова думка, 1976.
13. Словник украшсько1 мови. Т. 1 [Текст]. - К.: Наукова думка, 1970.
14. Перлини украшсьюл народно1 тсш [Текст]. - К.: Музична Украша, 1991. - 383 с.
15. Словник украшсько1 мови. Т. 10 [Текст]. - К.: Наукова думка, 1979.
16. Словник украшсько1 мови. Т. 2 [Текст]. - К.: Наукова думка, 1971.
Рекомендовано до публгкаци д-р ф1лол. наук, професор Зелтська О. Ю.
Дата надходженнярукопису 27.09.2017
Емельянова Мар'яна B^ropis^, кандидат фшолопчних наук, доцент, кафедра практичного мовознав-ства, Уманський державний педагопчний ушверситет iменi Павла Тичини, вул. Садова, 2, м. Умань, Черкаська область, Украша, 20300 E-mail: [email protected]
